Управління охороною праці в органах ДПС України

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика та економічна суть місцевих податків та зборів

1.1. Характеристика місцевих податків та зборів 

1.2. Економічна суть доходів місцевих бюджетів та джерел їх утворення

1.3. Характеристика податків і зборів, які формують доходи місцевих

бюджетів

Розділ 2. Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів                                                                                                 2.1. Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів

2.2. Аналіз структури доходів в місцеві бюджетів України

2.3. Напрями зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів

Розділ 3. Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення

3.1. Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення за кордоном

3.2. Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення в Україні

Розділ 4. Управління охороною праці в органах ДПС України

4.1. Система управління охороною праці в органах ДПС України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сьогодні  питання децентралізації бюджетної  системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація  є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів  місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіксальна  децентралізація сприяє ефектному  забезпеченню суспільними послугами  шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими  податками і уподобаннями.

Але реалізація законодавчо закріпленого права  кожного адміністративно-територіального  утворення на економічну самостійність  неможлива без наявності у  кожного органу влади власного бюджету  і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю в управлінні податками та іншими обов’язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету.

Тому  саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній  системі нашої держави. Важлива  роль відводиться місцевим бюджетам і соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки  на соціальний захист та соціальне  населення.

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою  постає проблема вироблення дієвого  механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке  розмежування функцій і повноважень  усіх рівнів влади. При цьому питання  бюджетної політики, оподаткування  і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

Ці та інші питання, пов’язані з фінансовою самостійністю місцевих органів  влади не є новим. Проте багато з них чекають на своє практичне  вирішення. Саме ця обставина зумовила потребу у вивченні процесу формування і виконання місцевих бюджетів, роль планування в процесі використання коштів та етапів проходження бюджетного процесу на місцевому рівні.

Тому, зважаючи на складність та не однозначність  проблеми, що досліджується, існують  питання, які потребують поглибленого вивчення, а саме:

- складання  місцевих бюджетів в сучасних  умовах;

- питання  розмежування доходів між державними  та місцевими бюджетами;

- проблеми  горизонтального фінансового вирівнювання.

Актуальність  проблеми місцевих бюджетів і зумовила вибір теми.

Отже  мета курсової роботи – проаналізувати існуючи види доходів місцевих бюджетів, а також розглянути недоліки сучасної системи функціонування місцевих бюджетів та розробка конкретних пропозицій щодо його вдосконалення.

Виходячи  з мети потрібно виділити наступні завдання:

- дослідження економічного змісту місцевих бюджетів та їх роль у соціально-економічних процесах;

- дослідження  проблем формування і використання  місцевих бюджетів;

- розробка  пропозицій щодо вдосконалення  існуючого механізму функціонування місцевих бюджетів.

Тому  вдосконалення системи і методів  впливу місцевих органів влади на діяльність суб’єктів управління повинно сприяти їх у пошуку джерел поповнення власної фінансової бази.

Розділ 1. Характеристика та економічна суть місцевих податків та зборів

1.1 Характеристика  місцевих податків та зборів

          До власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначені ст. 69 Бюджетного кодексу України, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

1) місцеві  податки і збори, що зараховуються  до бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100 % плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 % плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3) податок  з власників транспортних засобів  та інших самохідних машин  і механізмів у частині, що  зараховується до відповідного  бюджету;

4) надходження  сум відсотків за користування  тимчасово вільними бюджетними  коштами;

5) податок  на промисел, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

6) надходження  дивідендів, нарахованих на акції  (частки, паї) господарських товариств,  що у власності відповідної  територіальної громади;

7) плата  за забруднення навколишнього  природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

8) кошти  від відчуження майна, яке знаходиться  у комунальній власності, в  тому числі від продажу земельних  ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності;

9) фіксований  сільськогосподарський податок  у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата  за гарантії щодо виконання  боргових зобов'язань;

13) гранти  та дарунки у вартісному обрахунку;!

14) власні  надходження бюджетних установ,  що утримуються за рахунок  коштів відповідного бюджету;

15) податок  на прибуток підприємств комунальної  власності;

16) платежі  за спеціальне використання природних  ресурсів місцевого значення;

17) інші  надходження, передбачені законом.  Ці доходи не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Верховною Радою України 18.02.1997 р. був прийнятий  у новій редакції Закон України "Про систему оподаткування". У ст. 15 цього Закону визначені  місцеві по датки та збори, які  мають право встановлювати сільські, селищні та міські ради у відповідності  з переліком і в межах граничних розмірів, які встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. № 56-93 "Про місцеві податки та збори".

Органи  місцевого самоврядування мають  право встановлювати 2 місцевих податки  і 15 місцевих зборів. Місцеві податки  та збори є головним атрибу том  місцевого самоврядування і в  розвинених країнах. Наприклад, у США  за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції - 60%, ФРН - 45%, Англії -36%, Японії - 33%.

У зарубіжних країнах склалася чисельна розгалужена  система місцевих податків та зборів:

- у Бельгії  - 100 місцевих податків та зборів;

- в Італії - 70;

- у Франції  - 50.

Але є  країни, де застосовується лише кілька, або навіть один місцевий податок  як у Англії (по душний податок). Такі країни є винятком, бо знач на кількість  місцевих податків та зборів є гарантією  стабільності надходжень у місцеві бюджети.

Незважаючи  на значний перелік видів міс  цевих податків та зборів в Україні  їх питома вага у податкових надходженнях міс цевих бюджетів незначна. Зокрема, у бюдже ті 2001 року місцеві податки  і збори склали бли зько 1% доходів  місцевих бюджетів України.

Закріплені  доходи місцевих бюджетів

До закріплених  законодавством (ст. 140 Конституції, статті 64- 66 Бюджетного загальнодержавних  податків, зборів і що надходять  до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

1) 25% прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;

2) 25% плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;

3) плата  за ліцензії на провадження  певних видів господарської діяльності  та сертифікати, що видаються  Радою Міністрів Автономної Рес  публіки Крим та обласними  державними адміністраціями.

До закріплених  доходів на рівні районних бюджетів, які використовуються для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних  і культурних програм територіальних громад і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

1) 50% прибуткового податку з громадян,що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

2)15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3)плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;

4) плата  за державну реєстрацію суб'єктів  підприємницької діяльності, що  справляється районними державними  адміністраціями;

5)надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого  самоврядування та враховуються при  ви значенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1)прибутковий  податок з громадян на основі  таких нормативів відрахувань:

- до бюджетів  міст Києва і Севастополя зараховується  100% загального обсягу прибуткового  податку з громадян;

- до бюджетів  міст республіканського та обласного  значення зараховується 75% загального  обсягу прибуткового податку  з громадян;

- до бюджетів  міст районного значення, сіл,  селищ та їх об'єднань зараховується  25% загального обсягу прибуткового  податку з громадян;

2)державне  мито в частині, що належить  від повідним бюджетам;

3)плата  за ліцензії на провадження  певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата  за державну реєстрацію суб'єктів  підприємницької діяльності, що  справляється виконавчими органами  відповідних рад;

5)плата  за торговий патент на здійснення  де яких видів підприємницької  діяльності (за винятком плати  за придбання торгових патентів  пунктами продажу нафтопродуктів, автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6)надходження  адміністративних штрафів, що  накладаються виконавчими органами  відповідних рад або утвореними  ними в установлено му порядку  адміністративними комісіями;

7)єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Перераховані  податки і збори (обов'язкові платежі), складають кошик доходів, що закріплюються  на постійній основі за бюджетами  місцево го самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

У випадку, коли доходи від закріплених за місцевими  бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний  розмір місцевого бюджету держава  вилучає із місцевого бюджету  до Державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законодавством.

1.2. Економічна  суть доходів місцевих бюджетів  та джерел їх утворення

Як зокрема  економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних  відносин суспільства, яка пов’язана  з формуванням, розподілом та використанням  фінансових ресурсів регіонального  рівня і використовується місцевими  органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань  розвитку регіона.

Доходи  місцевих бюджетів мають відповідну законодавчу базу – Конституція  України, Бюджетний кодекс, Закони України "Про податкову систему України", "Про місцеве самоврядування в Україні", та інші нормативні акти.

У законі "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних рад у містах формуються відповідно до обсягів повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. У дохідній частині місцевого бюджету починаючи з 1998 року окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Починаючи з 2000 року доходи включають загальний  фонд і спеціальний фонд. Сьогодні на формування місцевих бюджетів існує  два погляди. Прихильники одного з них вважають,що місцеві бюджети  мають формуватися "знизу", тобто, забезпечивши потреби конкретної адміністративно-територіальної одиниці, надлишок коштів передавати до вищих бюджетів. Прихильники іншої  точки зору вважають навпаки, стверджують, що необхідно насамперед забезпечити  загальнодержавні потреби, тобто місцевим бюджетам залишати тільки для забезпечення мінімальних потреб, і в разі наявності  коштів – розподіляти їх між двома  відповідними адміністративно-територіальними  одиницями.

Для досягнення оптимальної забезпеченості загальнодержавного та місцевих бюджетів та пропорційності між ними мають бути дотримані  такі умови:

- Єдність  бюджету та державного плану  економічного та соціального  розвитку.

- Забезпечення  кожного бюджету стійкими доходами, які тісно пов’язані з економічною,  соціальною і екологічною ситуацією  регіону.

- Збалансованість  кожного бюджету незалежно від  обсягів закріплених за ним  дохідних джерел.

- Заінтересованість  державних і місцевих органів  влади в успішному виконанні  планів загальнодержавних доходів  (податкових і неподаткових) на  території конкретного регіону.

- Забезпечення  рівномірності надходжень коштів  і усунення будь-яких затримок  через незбігання термінів здійснення  видатків і отримання доходів.

Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу, інструктивних  матеріалів Кабінету Міністрів України. Доходи міських, районних, селищних, сільських  формується згідно з цими юридичними актами, а також рішеннями відповідних  рад народних депутатів.

У перше  при формуванні дохідної частини  місцевих бюджетів у 2001році, були застосовані  нові підходи до їх наповнення, а  саме:

1. Доходи місцевих бюджетів мають плануватися на формульній основі

2. Обласними  радами заборонено збільшувати  обсяг доходів понад ті, що  визначені законом України "Про  Державний бюджет України на 2001 рік".

У Бюджетному кодексі передбачена структура  місцевих бюджетів, яка включає надходження  і витрати на виконання повноважень  органів влади АРК, місцевих державних  адміністрацій та органів місцевого  самоврядування. Усі надходження  і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

1.3. Характеристика податків та зборів, які формують доходи місцевих

бюджетів

В Україні, на даний момент, сплачуються такі місцеві податки і збори:

• збір за паркування автотранспорту;
• ринковий збір;
• збір за видачу ордера на квартиру;
• збір з власників собак;
• курортний збір;
• збір за участь у бігах на іподромі;
• збір за виграш на бігах;
• збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
• податок із реклами;
• збір за право на використання місцевої символіки;
• збір за право на проведення кіно- і телезйомок;
• збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей;
• комунальний податок;
• збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
• податок з продажу імпортних товарів.

Збір за паркування автотранспорту.

Платниками  збору за паркування автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які  паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка  збору за паркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% у відведених місцях. Збір за пар- кування автотранспорту сплачується водіями на місці  паркування.

Ринковий збір.

Ринковий  збір — це плата за торгові місця  на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках  для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які  реалізують сільськогосподарську і  промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі.

Його  граничний розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заробітної плати  для громадян і трьох мінімальних  заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального  розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий  збір справляється працівниками ринку  до початку реа- лізації продукції.

Збір за видачу ордера на квартиру.

Збір  за видачу ордера на квартиру сплачується  за послуги, пов'язані з видачею  документа, що дає право на заселення  квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час  оформлення ордера на квартиру.

Збір  за видачу ордера на квартиру сплачується  через установи банків до одержання  ордера і перераховується до бюджету  місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

Збір з власників  собак.

Платниками  збору з власників собак є  громадяни — власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового  фонду та в приватизованих квартирах.

Збір  із власників собак справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян на час нарахування збору.

Збір  із власників собак стягується органами житлово-комунального господарства.

Курортний збір.

Платниками  курортного збору є громадяни, які  прибувають у курортну місцевість.

Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян.

Від сплати курортного збору звільняються:

• діти віком до 16 років;
• інваліди та особи, які їх супроводжують;
• учасники Великої Вітчизняної війни;
• воїни-інтернаціоналісти;
• учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
• особи, які прибули за путівками та курсовками до санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, включно з містечками та базами відпочинку;
• особи, які прибули до курортної місцевості у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;
• особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ та організацій, а також ті, котрі здійснюють подорож за маршрутними книжками;
• чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання.

У разі зміни  платником місця проживання в  межах курортної місцевості курортний  збір повторно не справляється. З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний  термін від дня прибуття.

Курортний збір справляється:

• адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу

під час реєстрації прибулих;

• квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам за правом власності.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без сприяння квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож за маршрутними  книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється в порядку, визначеному  Радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.

Збір за участь у  бігах на іподромі.

Збір  за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб і громадян, які  виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

Граничний розмір збору за участь у бігах  на іподромі за кожного коня не повинен  перевищувати трьох неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Збір  за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку  змагань.

Збір за виграш на бігах.

Збір  за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли  в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний  розмір не повинен перевищувати 6% від  суми виграшу.

Збір з осіб, які  беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

Збір  з осіб, які беруть участь у грі  на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен  перевищувати 5% від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під  час придбання ним квитка на участь у грі.

Податок із реклами.

Об'єктом  податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками  податку з реклами є юридичні особи та громадяни.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною  метою за допомогою засобів масової  інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших  технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен  перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під  час оплати послуг за встанов- лення  та розміщення реклами.

Збір за право на використання місцевої символіки.

Збір  за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних  осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл  на використання місцевої символіки (герба  міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати: з юридичних осіб — 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих  послуг з використанням місцевої символіки; з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, — п'яти  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок.

Збір  за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та закордонні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної  виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телзйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного  розпродажу й лотерей.

Платниками  збору на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей  є юридичні особи та громадяни, які  мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей.

Об'єктом  збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей є вартість заявлених  до місцевих аукціонів, конкурсного  розпродажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей не повинен перевищувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Збір  за право на проведення місцевих аукціонів  і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.

Збір на право проведення лотерей  справляється під час одержання  дозволу на випуск лотереї.