Управління підрозділами в бою
НАЦІОНАЛЬН АКАДЕМІЯ
ДЕРЖАВНОІ ПРИКОРДОНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО___
КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ
Прим. №1
На правах рукопису
Курсова робота
з дисципліни „Загальна тактика”
Тема: Управління підрозділами в бою
Керівник: викладач
працівник ДПСУ
Виконавець
студент
Хмельницький
2013
Національна Академія Державної прикордонної служби України
імені Богдана Хмельницького
кафедра загальновійськових дисциплін
“Затверджую”
Начальник кафедри
полковник О. Сціборовський
“____”___________ 2013 року
Завдання на розробку курсової роботи
Студенту__41__ взводу ІІ курсу ______________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Номер теми за переліком
та її найменування: 14.
Управління підрозділами в бою.__________________________
2. Які документи необхідно
а) теоретичне питання 1.Основи
управління.___________________
2.
Робота командира
3.
Управління взводом в ході
бою.__________________________
б) плакати Принципова схема побудови системи управління.
в) слайди 1. Управління вогнем .______________________
2. Зміст оцінки обстановки. Висновки з оцінки обстановки.__________
3. Термін подання курсової
а) план розробки курсової роботи
до 30.09.2013____________________
б) зразки слайдів, плакатів, діафільмів
до 10.10.2013____________________
в) теоретичне питання в чорновому варіанті
до 1.11.2013_____________________
г) віддруковане теоретичне питання
до 15.11.2013____________________
д) слайди, плакати, діафільми
_____до 10.11.2013____________________
Завдання отримав_______________________
(дата, прізвище, ім’я, по батькові)
Керіник_п/п-к _____________
(в/звання, підпис, прізвище)
Старший викладач
п/п-к___________ ___________
(в/звання, підпис, прізвище)
Затверджую
керівник курсової роботи
працівник ДПСУ О. Михайлюк
“____”___________2013 року
ПЛАН
написання курсової роботи на тему:
«Механізований взвод під час здійснення нальоту»
студента 43 навчального взводу
№ з/п |
Найменування заходів |
Термін виконання |
Відмітка про виконання |
Примітка |
1. |
Підбір та вивчення літератури. |
до 10.10.13 |
||
3. |
Написання вступу. |
до 15.10.13 |
||
4. |
Відпрацювання 1-го питання |
до 18.10.13 |
||
5. |
Відпрацювання 2-го питання |
до 22.10.13 |
||
6. |
Відпрацювання 3-го питання |
до 26.10.13 |
||
7. |
Відпрацювання висновків |
до 30.10.13 |
||
8. |
Перевірка роботи керівником (напрацьованого матеріалу). |
до 05.11.13 |
||
9. |
Усунення недоліків |
до 10.11.13 |
||
10. |
Оформлення роботи |
до 13.11.13 |
||
11. |
Оформлення плакатів та слайдів |
до 10.11.13 |
||
12. |
Перевірка роботи керівником та її рецензування |
до 15.11.13 |
Виконавець
студент
ЗМІСТ стор.
Вступ.........................
Основна частина.......................
- Перше питання. Основи управління ..……………………………………..7
- Друге питання. Робота командира
механізованого взводу щодо організації
бою ………………………………………………………………………...
….14 - Третє питання Управління взводом в ході бою …..………............………24
Висновок......................
Список літератури....................
Додатки: ..............................
1.Схема «Принципова схема побудови
системи управління»...................
2..Слайди:
1. Управління вогнем.
2. Зміст оцінки обстановки.
Висновки з оцінки обстановки….
ВСТУП
Серед вимог, які пред'являються до офіцерського складу Збройних Сил України є здатність умілого управління підрозділами (частинами) як в повсякденній діяльності, так і при виконанні ними службово-бойових завдань.
Управління військами має важливе значення для підтримання високої бойової готовності, що підтверджується багатовіковою історією воєнного мистецтва.Досвід минулих війн, особливо Великої Вітчизняної війни, дає досить прикладів, коли уміле керівництво військами приводило до блискучих перемог над переважаючими силами противника.
У Яско-Кишинівській операції 1944 року війська 2-го та 3-го Українських фронтів, не зважаючи на перевагу противника, мали порівняно невеликі втрати, в той час як противник втратив 18 дивізій. Тільки полоненими радянські війська захопили 208600 ворожих солдатів і офіцерів.Важливе значення в досягненні успіху цієї операції відіграло уміле керівництво військами командирами і штабами.
Але є і такі приклади,коли добре озброєні війська терпіли поразку тільки тому, що було відсутнє наукове, тверде і безперервне управління зі сторони командирів і штабів.
Приведу декілька прикладів із локальної
війни Російської Федерації в Чечні
( 1994-1996 рр. ).
26 листопада 1994 р. чеченські опозиційні загони, при підтримці танків з російськими екіпажами, намагалися оволодіти столицею Чечні - Грозним. Не зважаючи на значну перевагу опозиційної сторони, вони були повністю знищені чи взяті у полон військами Дудаєва. В полон потрапили більше 70 російських військовослужбовців, які були звільнені до початку повномасштабної російсько-чеченської війни.
Ще один приклад. В новорічну ніч 1995 року російські частини пішли на штурм міста Грозний. Чеченці без особливої протидії пропустили наступаючі російські війська до центру міста, а потім почали знищувати бронетехніку і піхоту з укріплених позицій. Бійці федеральних військ не мали планів міста і погано орієнтувались в ньому, діяли не узгоджено і, фактично, без централізованого управління. Частина російських військ була знищеною, а частина блокованою в зайнятих будівлях і лише невелика частина російських військ прорвалася з міста. В полон потрапило до 500 військовослужбовців. Були спалені чи захоплені чеченцями усі російські танки, які були введені в місто. Розбір подій виявив серйозні недоліки у плануванні, підготовці, організації взаємодії та безпосередньо управлінні підрозділами у ході штурму міста.
Теорія і практика управління військами розвивається і вдосконалюється по мірі зміни озброєння, техніки, організаційно-штатної структури та тактики ведення бойових дій. З удосконаленням озброєння, зменшенням чисельності армій та зміною умов ведення бойових дій розширюється коло і ускладнюється характер завдань, що вирішуються в процесі управління.
На теперішній час, як ніколи гостро стоїть питання про підвищення ефективності управління. Управління справді стає мистецтвом.
Шляхи покращення управління різноманітні:
- удосконалення організаційної структури систем управління;
- розвиток та впровадження організаційних форм і методів роботи командирів і штабів;
- покращення підготовки кадрів для органів управління.
Це дає підставу вважати, що головне завдання управління підрозділами (частинами) полягає в тому, щоб направити всі дії штатних, приданих підрозділів і вогневих засобів на успішне виконня бойових завдань з мінімальними втратами і у короткий термін.
Виходячи з цього актуальність даної роботи полягає в тому, що без знання основ управління підрозділами неможливо якісно організувати бойові дії та успішно управляти підрозділами в ході бою.
Основна частина
Перше питання. Основи управління
Термін "Управління" взагалі використовується в тому випадку, коли мова йде про такі дії об'єкта, які не повинні протікати стихійно, неорганізовано, коли потрібний той чи інший направляючий й організуючий вплив на нього з боку органа управління.
В сучасній науці управління прийнято ділити на три великі види:
- управління в неживій природі, в тому числі в машинах і комплексах машин;
- управління в живих організмах (біологічних системах);
- управління в людському
Між цими видами управління існує різниця як по характеру, так і по цілям.
Спорідненими за змістом (синонімами) зі словом “управління” є такі слова, як “керівництво”, “керування” та інші. Але ці терміни вживаються в тому випадку, коли мова йде про управління зі сторони вищих державних органів і посадових осіб і коли це управління носить більш загальний координуючий і направляючий характер,який сполучає у собі не тільки господарсько-економічні чи воєнно-стратегічні, але і соціально-економічні, виховні функції і таке інше. Наприклад, МО Збройних Сил не управляє, а керує.
Ознакою всякого управління є наявність певної структури, організації.
Сам термін управління передбачає, що є суб`єкт чи об`єкт,який управляє і разом з цим є той, яким управляють.
Перший прийнято називати органом управління, другий – об`єктом управління.
Але для того,щоб здійснити управління між органом і об`єктом управління обов`язково повинен бути певний зв'язок.
Таким чином, аналізуючи процес управління з погляду форми в будь-якому середовищі, слід розуміти діяльність органа управління по каналах зв'язку на об'єкт управління .
Сукупність цих трьох елементів - органа управління з наявними технічними засобами і способами дій, об'єкта управління і каналів зв'язку між ними прийнято називати системою управління ( рис. 1).
Канал зворотного зв’язку
Канал прямого зв’язку
Рис. 1. Принципова схема побудови та дії системи управління
По своєму характеру мета управління може бути різною. Це буде залежати від призначення системи і умов її функціонування. Процес управління, який протікає у всякому матеріальному серидовищі, повністю відноситься і до управління підрозділами в бою.
управління військами, тобто людьми, озброєних бойовою технікою і зведених організаційно у відповідні військові формування, починається з таких первинних підрозділів, як відділення, бойовий розрахунок, екіпаж танку, тощо. Саме тут зароджується система, у якій у якості об”єкта управління і органа управління виступають люди, тобто командир відділення (розрахунку, екіпажу) і підлеглі йому солдати. Для зв`язку між ними використовуються, як правило, зорові, слухові, а іноді технічні канали прямого зв`язку і зворотнього зв`язку . В наявності, таким чином, поява ознак, властивих системі управління військами, тобто озроєними людьми.
Таким чином, у загальній структурі військ управління військами за своєю формою представляє не що інше, як цілеспрямовану діяльність командирів, штабів, начальників родів військ і служб по підтримці у бойовій готовності військ, підготовки їх до бою та управління ними під час виконання поставлених завдань. Враховуючи, що в роботі мова іде про управління підрозділами, то воно полягає у цілеспрямованій роботі командира взводу (відділення, танку) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення, танку), підготовки його до бою і управління ними під час виконання завдань, які поставлені.
Оскільки війська мають ієрархічну структуру, керований вплив на солдат, підлеглих підрозділів з боку кожної ланки, починаючи від взводу, здійснюється не безпосередньо на особовий склад, а через командирів. отже останні є органом управління стосовно своїх підлеглих і об'єктом управління для вищестоячого командира і органу управління. Таким чином, головною метою управління є :
-підтримка бойової готовності підрозділів;
-управління ними під
час виконання завдань,які
Своєчасно і добре організоване безперебійне управління підрозділами сприяє захопленню й утриманню ініціативи, потайності підготовки бою і раптовості завдання ударів по противнику, швидкому використанню результатів вогневого ураження противника та своєчасному здійсненню заходів щодо захисту підрозділів від зброї масового ураження, а також дає змогу ефективніше використовувати бойові можливості всіх сил і засобів, що беруть участь в бою, і добиватися перемоги в бою.
Управління підрозділами включає:
- організацію і проведення
- безперервний збір, узагальнення,
аналіз і оцінка даних
- прийняття рішення;
- постановка завдань підлеглим;
- організація і підтримка
- організація і виконання заходів щодо всебічного забезпечення;
- організація управління, практична
робота в підлеглих
- організація і виконання поставленого завдання у ході бою та інші заходи.
Основою управління є рішення командира.
Високоманеврений характер бойових дій, а також різкі та часті зміни обстановки вимагають від командира підрозділу, щоб управління було стійким, безперервним, оперативним, потайним і здійснювалося так, щоб необхідний ступінь централізації поєднувався із наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань
Тому управління повинно бути :
- стійким;
- безперервним;
- оперативним;
- скритним.
Розкриємо зміст кожної вимоги.
Стійкість і безперервність управління полягають у постійному впливі командира і штабу на дії підлеглих в інтересах успішного виконання ними завдань у будь-якій обстановці.
Стійкість і безперервність досягається:
- знанням реальної обстановки;
- правильним з'ясуванням отриманого завдання;
- своєчасним прийняттям рішення і чіткою постановкою завдань підлеглим;
- підтримкою надійного зв'язку з підлеглими, взаємодіючими підрозділами (частинами);
- надійним захистом пунктів управління, вузлів зв'язку, командно-штабних машин від вогню артилерії, ударів авіації й інших вогневих засобів;
- захистом від радіоелектронного впливу противника, швидким відновленням управління і засобів зв'язку
- захистом від радіоелектронного впливу противника, швидким відновленням порушеного управління.
В умовах широкого застосування зброї масового ураження і високоточних систем звичайної зброї, а також засобів радіоелектронної боротьби в свою чергу пред'являють жорсткі вимоги до управління. Передусім, воно повинне бути стійким до впливу різних засобів ураження противника, а також його засобів радіоелектронної боротьби. У підрозділі це досягається умілим вибором командирами свого місця в бою, своєчасною зміною робочих частот радіостанцій.
Велике значення в сучасному бою має безперервність управління, яке виражається в постійному знанні командирами обстановки перед фронтом свого підрозділу на флангах, в можливості впливати на хід бою силами та засобами. У підрозділі (відділенні, танку) воно забезпечується активним веденням спостереження, стійким зв'язком з підлеглими підрозділами, старшими командирами і сусідами.
Оперативність управління полягає в здатності командирів і штабів виконувати покладені на них завдання в обмежений термін. При цьому вони повинні постійно знати обстановку, швидко реагувати на її зміни, своєчасно уточнювати прийняте рішення та поставлені підрозділам завдання. Швидке добування даних про противника, своєчасність доповідей підлеглих командирів підрозділів, добре налагоджена інформація з боку старшого штабу та сусідів мають вирішальне значення для підтримання оперативності управління. Особливо висока оперативність необхідна командиру взводу (відділення, танка) при виконанні завдань розвідки і похідної охорони. Так, наприклад, найменше гаяння часу командира взводу (відділення, танка) в подачі команд при раптовій зустрічі з противником може призвести до важких наслідків.
Скритність управління полягає у збереженні в таємниці всіх заходів, що проводять командири і штаби під час підготовки й у ході бою. Це досягається:
- суворим дотриманням установленого режиму переговорів по технічних засобах зв'язку;
- застосуванням різноманітних шифрів і кодів;
- використанням переговорних таблиць, позивних і сигналів, а також закодованих карт;
- забороною відкритих переговорів;
- надійним маскуванням командно-спостережливих пунктів і збереженням у таємниці всіх переговорів, що стосуються підготовки і ведення бою.
Командир підрозділу несе повну та одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку підлеглих йому підрозділів, правильне їх застосування й успішне виконання ними бойових завдань у встановлені строки.
У сучасних умовах, коли бойові дії розвиваються виключно у високих темпах і відрізняються граничною напруженістю і різкими змінами обстановки, тільки командир-єдиноначальник, наділений великими правами, здатний направити зусилля підлеглих на успішне виконання поставленого завдання. Саме тому на командира взводу (відділення, танка) покладається повна і одноосібна відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення, танка), зброї, бойової техніки до бою і успішне виконання бойового завдання у встановлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну, психологічну підготовку і моральний стан особового складу.
При підготовці до бою і в ході його ведення командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний:
- підтримувати постійну бойову готовність і високу злагодженість підрозділу в бою;
- знати обстановку на полі бою і своєчасно приймати рішення, ставити завдання підлеглим і вимагати неухильного їх виконання;
- постійно спостерігати за ходом бою;
- вести розвідку противника перед фронтом наступу взводу (відділення, танка) і на флангах;
- уміло використати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника;
- бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини бою;
- своєчасно організовувати технічне обслуговування бойової техніки і озброєння, а у разі їх пошкодження доповісти командиру рота (взводу) і організувати ремонт;
- стежити за витратою боєприпасів і пального, вживати заходи до їх поповнення; недоторканний запас матеріальних засобів витратити тільки з дозволу командира роти (взводу);
- при витраченні 0,5 і 0,75 боєприпасів, і пального доповідати командиру роти (взводу).
Роботу з організації бою командир підрозділу проводить, як правило, на місцевості. Якщо обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, тоді ця робота проводиться по карті або на макеті місцевості. Однак і у цьому випадку командир підрозділу повинен відшукати можливість для уточнення завдань підрозділам і організації взаємодії на місцевості.
Таким чином ми з вами розглянулив першому навальному питанні:
- сутність управління;
- зміст управління;
- вимоги, які пред”являють до нього.
Друге питання. Робота командира механізованого взводу щодо організації бою
Порядок роботи командира підрозділу залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.
В якості первиних азів роботи командира підрозділу, більш конкретно розглянимо роботу командира взводу.
Командир взводу, одержавши бойове завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.
Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.
У висновках зі з'ясування завдання командир взводу визначає:
роль роти у виконанні батальйоном завдання;
місце взводу у бойовому порядку роти, його роль у завданні, яке виконує рота;
побудову бойового порядку взводу;
розрахунок часу роботи
Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.
У висновках з оцінки противника командир взводу визначає:
сильні та слабкі сторони противника;
кількість сил і засобів противника;
напрямок зосередження основних зусиль і ділянки місцевості, від утримання яких залежить виконання бойового завдання;
побудову бойового порядку взводу;
по яких рубежах підготувати зосереджений вогонь.
У висновках з оцінки своїх і приданих підрозділів командир взводу визначає:
місце кожного відділення (засобів підсилення) у бойовому порядку взводу;
розподіл сил і засобів посилення;
рубежі відкриття вогню;
основні заходи щодо забезпечення взводу матеріальними засобами та підготовки техніки й озброєння до бою.
У висновках з оцінки сусідів командир взводу визначає:
з ким із сусідів необхідно підтримувати найбільш тісну взаємодію;
порядок підтримки зв'язку з ними;
порядок забезпечення флангів і проміжків.
У висновках з оцінки місцевості командир взводу визначає:
напрямок зосередження основних зусиль;
ділянку місцевості, від якої залежить виконання бойового завдання;
можливі рубежі розгортання противника у бойовий порядок;
заходи щодо маскування, інженерного обладнання позицій, захисту взводу від запалювальної зброї.
У рішенні командир взводу визначає способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам та вогневим засобам і організацію управління.
Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень).
У бойовому наказі командир взводу указує:
1 - орієнтири;
2 - склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;
3 - завдання роти і взводу;
4 - об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;
5 - бойові завдання відділенням,
приданим підрозділам і