Управління персоналом на ПТКФ «Сальдо»

ЗМІСТ 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА  ПТКФ «САЛЬДО»

1.1. Характеристика підприємства

1.2. Напрями діяльності ПТКФ «Сальдо»

1.3. Організація  діяльності та управління підприємством

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ  РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

2.1. Аналіз  забезпеченості підприємства трудовими  ресурсами, оплата і продуктивність  праці

2.2. Аналіз  необоротних активів ПТКФ «Сальдо»

2.3. Аналіз оборотних  активів ПТКФ «Сальдо»

РОЗДІЛ 3

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ

3.1. Доходи, витрати та визначення прибутку  ПТКФ «Сальдо»

3.2. Аналіз  показників рентабельності

3.3. Удосконалення  діяльності підприємства в ринкових  умовах

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

      ВСТУП

     Підприємство є організаційно відокремленою і економічно самостійною ланкою виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

     В даній роботі проаналізовано торгівельну діяльність ПТКФ «Сальдо», а саме внутрішньо економічний механізм підприємства. Розглянуто мету та напрямок діяльності.  Визначено фінансовий стан даного підприємства – як найважливіший показник економічної діяльності, що характеризує його ділову активність та надійність. Подано коротку характеристику структури підприємства, а також функціональні обов’язки персоналу. Здійснено аналіз оборотних та необоротних активів підприємства. Обчислено рентабельність ПТКФ «Сальдо» та вказано напрямки удосконалення  діяльності підприємства в ринкових умовах. 
 

      РОЗДІЛ 1

     ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА  ПТКФ «САЛЬДО»

     1.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА 

     Приватна торгово-комерційна фірма «Сальдо» (ПТКФ «Сальдо») — фірма, створена приватною особою, заснована на приватній власності, і оперує приватним капіталом.

     Фірма "Сальдо" була заснована у 1991 році, як суто торгівельна фірма. Був відкритий  столярний цех. Але через певний період основним напрямко діяльності компанії стає штучний камінь. Облицювальний штучний камінь, технологію виробництва якого в Україну привіз власник фірми, тепер повсюдно використовується для ремонту та оздоблення старих будівель і створення сучасних привабливих фасадів новобудов. Також компанія займається виробництвом гелькоуту, який використовується для виробництва підвіконників із штучного мармуру та граніту, гелькоут також часто використовується для покриття яхт, лодок і виробів із скло-пластику. Фірма "Сальдо" продукує за власною розробкою архітектурно-оздоблювальні елементи з бетону: балясини, перила, елементи огорожі, дашки, парапети, квітники та елементи ландшафтної архітектури (загалом більше 50 найменувань продукції).Згодом запустили нову лінію виробництва за новою технологією вібропресовану бруківку та поребрик. Бруківка "старе місто" при викладанні нагадує стару дорогу. Бруківка "цегла" - класична, її дуже легко укладати. Комбінування кольорів дозволить створити неповторну композицію на Вашому подвір’ї. Бездоганний вигляд, легкість у прибиранні і простота експлуатації.

     ПТКФ «Сальдо» має статут, власну печатку, відкритий розрахунковий рахунок у банку складає самостійний баланс, тобто має всі атрибути юридичної особи.

     Як  уже зазначалося, за юридичною формою та правовим статусом аналізоване підприємство  є  приватним підприємством – юридичною особою, сплачує податок на прибуток підприємств у розмірі 30% і є платником ПДВ.

     Переваги  форми організації бізнесу у  вигляді приватного підприємства зводяться  до такого:

• максимально повне використання власником права на участь в управлінні підприємством (усі найважливіші питання діяльності підприємства приймаються власником особисто або призначеним ним директором);
• спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;
• власник несе обмежену відповідальність за зобов’язаннями підприємства, тобто лише в межах вкладів у власний капітал (якщо інше не передбачено статутом);
• оплата внесків може здійснюватися як у грошовій, так і майновій формі;
• практично повністю відсутні так звані агентські ризики та витрати, зумовлені принципал-агент-конфліктом між окремими власниками та власниками і менеджерами.

     До  основних недоліків, які перешкоджають  ефективній фінансовій діяльності приватного підприємства, можна віднести такі:

• низький рівень мобільності прав власності на приватне підприємство (позбутися права власності на приватне підприємство можна в результаті його ліквідації або внаслідок продажу підприємства у повному обсязі іншій особі);
• фактична неможливість залучення власного капіталу від інших, крім власника, інвесторів;
• відсутність детального нормативного регулювання діяльності приватного підприємства, що створює умови для свавілля бюрократії.

     Юридична адреса ПТКФ «Сальдо» : 79039, Україна, м. Львів, вул. Брюховицька, 37.

     Основним видом діяльності підприємства є оптова та роздрібна торгівля:

1. підвіконники:

               а) з штучного граніту;

               б) з штучного мармуру;

          2. штучний акриловий камінь;

          3. композитні матеріали:

               а) гелькоути;

               б) поліефірні смоли;

               в) скломатеріали;

        4. архітектурні елементи:

               а) бруківка;

               б) поребрик;

               в) водовідводи;

               г) перекриття парапету;

               д) елементи стовпчика

               е) перила;

               є) балясини;

               ж) квітники;

               з)ланшафтна архітектура. 

     1.2. НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ  ПТКФ «САЛЬДО» 

     Для створення ПТКФ « Сальдо» його засновник розробив установчі документи, які викладені письмово і підписані ним згідно чинного законодавства.

     Установчими документами приватного підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а також статут (положення) підприємства.

     У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити приватне підприємство, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю підприємства та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності підприємства, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

     Статут  ПТКФ «Сальдо» містить відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затвердженний власником майна (засновником) підприємства відповідно до закону.

     Метою діяльності підприємства є:

• сприяння укріпленню економіки України, розвитку ринкових відносин, науково-технічного прогресу та соціальної сфери;
• задоволення попиту покупців, полупшення асортименту продукції та якості;
• запровадження нових технологій;
• підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, вдосконалення умов праці, посилення охорони навколишнього середовища.

     ПТКФ  « Сальдо» є торгівельним підприємством. 

     Виробнича структура підприємства — це склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови та взаємозв'язку. Виробнича структура характеризує долю окремих підрозділів в чисельності працівників підприємства у випуску продукції, вартості основних фондів і т. д. Для підприємств є важливим встановлення оптимальної виробничої структури.

     На  виробничу структуру підприємства впливають такі фактори:

• масштаб виробництва;
• складність конструкції виробу;
• характер технологічного процесу.

     Структура   підприємства  визначається  наступними  основними

     факторами:

• розміром підприємства;
• галуззю виробництва;
•   рівнем технології і спеціалізації підприємства.

          Якої-небудь  стійкої  стандартної  структури  не  існує.  Вона постійно    коректується    під   впливом    виробничо-економічної кон’юнктури,  науково-технічного прогресу і  соціально-економічних процесів.

     Суть  саме управлінської діяльності полягає у впливі на процес через прийняття рішень. Необхідність управління пов'язана з процесами поділу праці на підприємстві і відокремленням управлінської праці від виконавчої ( рис. 1.3.1.). 

     Рис.1.3.1. Структура управління ПТКФ «Сальдо» 

     Ієрархічний тип структури даного підприємства – лінійно-функціональна структура управління. В основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

     Повноваження  керівника підприємства визначаються статутом підприємства.

     До  функцій бухгалтера відносяться:

1. ведення бухгалтерського і податкового  обліку відповідно до  національних стандартів і нормативних актів, що діють на Україні;
2. надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством;
3. моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства;
4. надання звіту як керівнику, так і органам влади.

     До  функцій інженера з техніки безпеки відносяться:

1. контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;
2. контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і профілактичних робіт.

     До  функцій начальника цехів відносяться:

1. контроль якості матеріалів,
2. котроль якості виконаних робіт;
3. визначення вимог до технологічного процесу.

     До  функцій завідуючого складом  відносяться:

1. моніторинг запасів матеріалів;
2. своєчасна доставка запасів зі складу;
3. планування і керування запасами підприємства;
4. надання щомісячного звіту керівнику.

     До  функцій менеджера зі збуту відносяться:

1. планування асортименту продукції;
2. замовлення покупців;
3. контроль виконаних робіт;
4. визначення цін на продукцію;
5. пошук шляхів реалізації продукції;
6. визначення конкурентних переваг;
7. надання щомісячного звіту керівнику.

      РОЗДІЛ 2

     АНАЛІЗ  РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

     2.1. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ, ОПЛАТА І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ 

     Найбільш  важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації.

     Персонал  підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації  виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Вплив останніх конкретизується у таких параметрах макроекономічного характеру, як:

• чисельність активного (працездатного) населення;
• загальноосвітній його рівень;
• пропозиція робочої сили;
• рівень зайнятості;
• потенційний резерв робочої сили.

     У свою чергу ці характеристики обумовлюють  кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

     Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді).

     Для характеристики усієї сукупності працівників  підприємства застосовуються терміни  — персонал, кадри, трудовий колектив.

     Враховуючи  те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які  не відповідають головному їх призначенню, всі працівники підрозділяються  на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема, в ПТКФ «Сальдо» до першої групи - промислово-виробничого персоналу — відносяться всі зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні (начальник цехів, завідуючий складом, безпосередні працівники цехів). До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і знаходяться на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами виробництва, а саме: менеджери зі збуту, бухгалтер, інженер з техніки безпеки.

     Персонал  підприємства являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

     Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на основі тимчасового  трудового договору (контракту).

     Віковий склад працюючих на ПТКФ «Сальдо»:  18-24 років - 30%, 25-35 років -35%, 35-50 років 20%, 50 і старше 15%. Середньосписочна чисельність працівників на кінець 2009 року склала 40 чоловік.

     Будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги називається оплатою праці.

     Оплата  праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого  працівника залежать від результатів його праці з урахуванням наслідків діяльності підприємства.

     Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

     Основним  вимірником результатів (затрат) праці  на ПТКФ «Сальдо» є кількість виготовленої продукції належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві. Такому поділу вимірників затрат праці відповідають два види заробітної плати, що базуються на тарифній системі, - відрядна та почасова.

     За  відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.

     Основними умовами застосування відрядної  оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршення якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

     За  почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

     Почасова  форма заробітної плати оплата праці  робітників застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо).

     Сучасна техніка пред’являє підвищені вимоги до точності та якості продукції. Саме почасова, а не відрядна оплата праці  значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

     Кожна з названих форм заробітної плати  охоплює кілька систем оплати праці  для різних організаційно-технологічних  умов виробництва. Можливі та реально застосовувані системи оплати праці робітників виробничих підприємств (підрозділів організацій) показано на наступній схемі.

     Рис. 2.1.1. Системи оплати праці 

     За  прямої відрядної системи заробіток працівника (D_псв) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (v) та розцінки за одиницю продукції (р₀):

                                                    D_псв = р₀ * v                                                        (2.1.1.)

       Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (в годинах) на виготовлення одиниці продукції.

     За  непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх він обслуговує. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддіається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника (D_псв) за цієї системи розраховується за формулою:

                                            D_псв = s * t * k_вн,                                                             (2.1.2.)        

     де  s – погодинна тарифна ставка; t – фактично відпрацьована кількість годин цим робітником; к_вн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

     За  відрядно-преміальної системи заробіток працівника (D_псв) складається з відрядного заробітку (р₀*v) та премії (m) за досягнення певних результатів:

                                         D_псв = р₀*v + m                                                            ( 2.1.3.)

     Відрядно-прогресивна  оплата праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми (n₀) за звичайними відрядними розцінками р, а робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (n_i), - за підвищеними розцінками (р_і) залежно від ступеня виконання завдання. Отже, заробіток (D_{в прог}) у цій системі визначається за формулою:

                                      D_{в прог} = p*n₀ + p_i*n_i                                                       (2.1.4.)

     Застосування  цієї системи обмежується, як правило, дільницями, що стримують роботу всього підприємства, за браком у них стимулюючих факторів підвищення якості продукції або послуг.

     Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується передовсім для усування наслідків аварій, за термінових ремонтів, будівельних робіт тощо. Треба враховувати необхідність суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці за застосування цієї системи оплати.

     Почасова  оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців, як уже було сказано, проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками)

     За  простої почасової оплати заробіток працівника (D_nn) розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількість відпрацьованих годин (t):

                                              D_nn = s * t                                                                  (2.1.5.)

     Через недостатній позитивний вплив на кількість і якість праці робітника  цю систему застосовують досить рідко.

     У почасово-преміальній системі певною мірою усунуто цей недолік. За цієї системи окрім тарифного заробітку (s*t) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток (D_прем) визначається за формулою

                                              D_прем = s * t + m                                                        (2.1.6.)

     За  застосування почасово-преміальної  системи з використанням нормованих завдань заробіток може складатися з трьох частин:

• почасового заробітку, що розраховується пропорційно відпрацьованому часу, і доплат за професійну майстерність та умови (інтенсивність) праці;
• додаткової оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової оплати за тарифом;
• премії за зниження трудомісткості виробів або робіт.

     Різновидом  почасово – преміальної є система оплати за посадовими окладами, що застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер (комірники, вагарі, прибиральники та ін.) 
 
 
 
 
 
 
 

     Табл. 2 Розрахунок витрат на оплату праці працівників ПТКФ «Сальдо»