КУРСОВА РОБОТА

«Управління прибутком на підприємстві». 
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………...………………………..3

      Розділ 1. Теоретичні основи процесу управління прибутком  підприємства…………………………...……………..…....5

      1.1 Прибуток підприємства як економічна  категорія та об’єкт управління……………………………………………………………………...….…5

      1.2 Формування прибутку підприємства………………………………..…..8

      1.3 Фактори, що впливають на величину  прибутку…………………...…..12

      Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика та аналіз ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”…...…...….…15

      2.1 Загальна характеристика підприємства ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”……………………………………………………..…..……15

      2.2 Аналіз фінансового стану ДП АТ „Київхліб”

„Хлібокомбінат№10”………………………………………………………....…….18

      2.3 Аналіз фінансових результатів та рентабельності ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”………………………………………………………....……39

      Розділ 3. Шляхи максимізації прибутку від фінансової діяльності……………………      …………………….....…49

     3.1 Шляхи максимізації прибутку  від фінансової діяльності………….…49

      3.2 Шляхи удосконалень максимізації прибутку підприємства…….……51

ВИСНОВКИ……………………………………………...……..………………….55

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………..…..………..…...58

ДОДАТКИ

ВСТУП

     Актуальність  теми. Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Загальна економічна теорія визначає роль економіки так: „У реальній дійсності прибуток - кінцева мета і рушійний мотив товарного виробництва і ринкової економіки. Це головний стимул і основний показник ефективності будь-якого підприємства і фірми”.  Дійсно, важко переоцінити значення прибутку в загальній системі вартісних інструментів управління підприємством.

      Однією  з найголовніших складових фінансової політики підприємства є політика максимізації прибутку. На сьогоднішній день прибуток - одна з основних форм грошового накопичення, що створюється у галузях економіки: вона займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління і є рушійною силою ринку

     Керівнику будь-якого підприємства на практиці приходиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосуються ціни, витрат підприємства, обсягу і структури реалізації продукції, в остаточному підсумку позначається на фінансових результатах підприємства, тому розробка методології управління прибутком на підприємстві на сьогодення є однім з найбільш гострих теоретичних і практичних завдань для фахівців в галузі економіки і фінансів. 

      Метою даної курсової роботи є розгляд теоретичних, методичних та практичних питань щодо фінансового управління прибутком підприємства.

      Об’єктом дослідження даної роботи є ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”.

      Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації управління прибутком на підприємстві, фактори, що впливають на формування і розподіл прибутку.

      Основні завдання:

      - Прибуток підприємства як економічна  категорія та об’єкт управління;

      - Формування прибутку підприємства;

      - Фактори, що впливають на величину  прибутку;

      - Загальна характеристика підприємства ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”;

      - Аналіз фінансового стану ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”;

      - Аналіз фінансових результатів та рентабельності ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”;

     - Шляхи максимізації прибутку від фінансової діяльності;

      - Шляхи удосконалень максимізації прибутку підприємств.

Теоретичною методологічною основою курсової роботи являються основні положення  і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних  і закордонних вчених-економістів, зокрема Поддєрьогін А.М., Крамаренко Г.О., Чорна О.Є., Тарасенко Н.В., Власова В.М., Соколов Я.В. та інші.

      Методи дослідження: аналітичний метод, моделювання, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури, комп’ютерна імітація, бухгалтерський метод.

      Інформаційною базою для написання даної роботи слугують підручники з дисциплін «Економіка підприємства», «Фінанси підприємств» та «Фінансовий аналіз», перелік яких надається у списку використаної літератури, законодавчі та нормативно-правові акти, положення бухгалтерського обліку та п’ять основних форм фінансової звітності. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Теоретичні ОСНОВИ процесу управління прибутком підприємства

1.1 Прибуток підприємства як економічна категорія та об’єкт управління

      Прибуток  як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері виробництва  та послуг в процесі підприємницької  діяльності. Результатом з’єднання  факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності  господарюючих суб’єктів, є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачу. На стадії продажу виявляється вартість товару, що включає вартість минулої упредметненої, праці і живої праці. Вартість живої праці відбиває знову створену вартість і розпадається на дві частини. Перша являє собою заробітну плату працівників, що беруть участь у виробництві продукції. Її величина визначається рядом факторів, обумовлених необхідністю відтворення робочої сили. У цьому змісті для підприємця вона представляє частину витрат по виробництву продукції. Друга частина знову створеної вартості відбиває чистий доход, що реалізується тільки в результаті продажу продукції, яке означає суспільне визнання її корисності. [1]

     На  рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий доход приймає форму прибутку (див. ф.2). На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції. Коли виторг перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець завжди ставить за основну мету своєю діяльності отримання прибутку, але не завжди його одержує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то, в такому випадку, удалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків, відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище, яке не виключає і банкрутство.

     Прибуток  як найважливіша категорія ринкових відносин виконує визначені функції.

     По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

     Значення  прибутку полягає в тому, що він  відбиває кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на його величину впливає ряд залежних і не залежних від підприємства факторів. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон’юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси. Певною мірою  залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентноздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

     Перераховані  фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для  з’ясування кінцевого фінансового  результату необхідно зіставити  вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використаних у виробництві.

     По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов’язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

     По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у бюджети у виді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм. [2]

     В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачу, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але і задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.

     Економічна  нестабільність, монопольне положення  товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять  до прагнення одержання доходів  головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці задачі повинна виконувати держава в ході здійснення економічних реформ.

     Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні й оцінці господарської і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники. Ємним інформативним показником є прибуток до оподаткування.

     Досягнення  високих результатів роботи підприємства припускає управління процесом формування, розподілу і використання прибутку. Управління включає аналіз прибутку, його планування і постійний пошук  можливостей його збільшення. [4]

     Економічний прибуток - найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню  фінансових ресурсів підприємства, ефективного  їхнього використання. Результати аналізу  є основою для прийняття управлінських  рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом дня роботи фінансових менеджерів.

     У задачі аналізу фінансових результатів  входять:

      - оцінка динаміки показників прибутку;

      - вивчення складених елементів  формування прибутку;

      - виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток;

      - аналіз показників рентабельності;

      - виявлення й оцінка резервів  зростання прибутку, способів їхньої  мобілізації. 

   Найважливішим питанням управління процесом формування прибутку є планування прибутку й  інших фінансових результатів з  урахуванням висновків економічного аналізу. Головною метою при плануванні є максимізація доходів, що дозволяє забезпечувати фінансування більшого обсягу потреб підприємства в його розвитку. При цьому важливо виходити з величини чистого прибутку. Задача максимізації чистого прибутку підприємства тісно пов’язана з оптимізацією величини  податків, що сплачуються, у рамках діючого законодавства, запобіганням непродуктивних виплат.[5]

1.2 Формування прибутку  підприємства

      Різні напрямки основної діяльності підприємства, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції – товарів, робіт, послуг, а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Ці показники подаються в розділі І „Фінансові результати” „Звіту про фінансові результати” (далі – Звіту).

      Основним  узагальнюючим показником Звіту  є чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний період (або  збитки, яких воно зазнало).

      В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток – найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівняльного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

      Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник.

      Основним  чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

     Ще  один чинник, який істотно впливає  на розмір чистого прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо). [4]

      Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано на рис. 1.1 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рисунок 1.1

Формування чистого прибутку на підприємстві

    Прибуток і  собівартість є традиційними  показниками у ефективності господарювання  вітчизняних підприємств. У ринкових  умовах господарювання до основних  показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку і планування діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування – істотний чинник стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

         Аналіз чистих грошових потоків є основою класичних  методів інвестиційного аналізу. У  формі №3 „Звіт про рух грошових коштів” фінансової звітності передбачається додавання амортизації необоротних  коштів до прибутку, що свідчить про орієнтацію українських підприємств на „чистий грошовий потік”.

     Таким чином, базуючись на наведеній вище інформації, до завдань управління прибутком можна віднести:

1. Забезпечення максимізації розміру формованого прибутку, що відповідає ресурсному потенціалу підприємства.
2. Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства.
3. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до  задач розвитку підприємства в майбутньому періоді.
4. Забезпечення постійного росту ринкової вартості підприємства.[11]

1.3 Фактори, що впливають на величину прибутку

      До  чинників, що впливають на операційний  прибуток, належать зміни:

      - ціни на реалізовану продукцію;

      - обсягів реалізації продукції;

      - собівартості одиниці продукції;

      - собівартості продукції за рахунок  структурних зрушень у складі  продукції;

      - сукупний вплив чинників на  прибуток.

      Суть  розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в  послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

      1. Вплив на прибуток  змін ціни на  реалізовану продукцію.

       ,              (1.1)

      де  Qil – обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, Pio – ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

      Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.

      2. Вплив на прибуток  змін обсягів реалізації  продукції.

       ,              (1.2)

      де,     Ро – прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

            S_1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

       ;                (1.3)

            Sio – собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді;

            Qil -  обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді;

            So – фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

       ,                (1.4)

      де, Qio – обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

            З’ясовується, скільки  додатково було отримано прибутку тільки завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції. Для зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток. 

      3. Вплив на прибуток  змін у структурі  реалізованої продукції

       ,            (1.5)

            де,  V_1,0 – обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

                  V₀ – виручка від реалізації продукції за попередній період,

       .

      4. Вплив на прибуток  змін собівартості  одиниці продукції

       ,          (1.6)

            де, Sil – собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

            5. Вплив на прибуток  змін собівартості  продукції за рахунок  структурних зрушень  у складі продукції.

               (1.7)

            6. Сукупний вплив  чинників на прибуток  від реалізації  продукції.

            ∆Р^Т = ∆Р^Р + ∆Р^Q + ∆Р^Q` + ∆Р^S + ∆Р^SQ

        Загальне збільшення  операційного прибутку.

            ∆Р = Р₁ – Р₀ = ∆Р^Т + ∆Р^О        (1.8)

            де Р₁ – операційний прибуток за звітний період; ∆Р⁰ – збільшення інших операційних доходів.[22] 
 
 
 
 

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика та аналіз ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”

2.1 Загальна характеристика підприємства ДП АТ „Київхліб” „Хлібокомбінат №10”

      У серпні 1970 року рішенням виконкому  міської Ради народних депутатів  в промвузлі "Оболонь" Київському тресту хлібопекарної промисловості було виділено ділянку під будівництво нового хлібозаводу. В березні 1989 року остаточно погоджено і затверджено проект хлібозаводу потужністю 200 тонн хліба та хлібобулочних виробів на добу. Першу чергу хлібозаводу потужністю 140 тонн хлібобулочних виробів здано в експлуатацію наприкінці 1994 року, а через рік державна приймальна комісія підписала акт про введення в дію хлібозаводу загальною потужністю 200 тонн хліба та хлібобулочних виробів. Наказом по Київському об'єднанню хлібопекарської промисловості від 28 квітня 1995 року хлібозаводу присвоєно назву "Київський хлібокомбінат № 10"

      Столичний хлібокомбінат на Оболоні – наймолодший  пекарський комплекс України – незвичний  за багатьма параметрами.

        Загальні положення статуту підприємства:

      1. Дочірнє підприємство   АТ "Київ  хліб" "Хлібокомбінат №10".створене  згідно Законом України ,,Про  господарські товариства,, та Статутом  відкритого акціонерного товариства’’Київхліб’’.

      2. Створення підприємства та його  діяльність регулюються:

    - Чинним Законодавством України;

- Статутом  відкритого акціонерного товариства’’Київхліб’’;

Цим статусом, з урахуванням змін та доповнень до нього, що вносяться  по мірі необхідності.

      3. Повне офіційне найменування  підприємства - Дочірнє підприємство   АТ "Київ хліб" "Хлібокомбінат №10".

      4. Місцезнаходження АТ: Україна, 04655 МСП, м. Київ,  вул. Богатирська, 5.

        Хлібокомбінат є юридичною особою. Підприємство має самостійний  баланс, печатку зі своїм найменуванням,  товарний знак та іншу символіку.

      Основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку.

      Основними видами діяльності підприємства є:

      - виробництво та реалізація хлібобулочних,  кондитерських та дієтичних виробів;

      - оновлення та постійна підтримка  в належному рівні виробничіх  фондів у відповідності з нормативною документацією;

      - впровадження нової техніки та  технолоії, які відповідають свіовому  науково-технічному рівню;

      - проведення будівельних, монтажних,  ремонтних та спеціальних робіт;

      - торговельно-посередницькі операції  та послуги, реалізація власної продукції через мережу фірмових магазинів та інших торговельних закладів;

      - поновлення та поліпшення асортименту  і підвищення якості власної  продукції.

      Підприємство  має право проводити всі операції і здійснювати всі види діяль-ності, не заборонені чинним законодавством, які необхідні для виконання покладених на нього завдань у відповідності зі Статутом АТ.