Управління прибутком підприємства
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернігівський державний інститут економіки і управління
Кафедра фінансів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»
на тему: «УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА»
ЧЕРНІГІВ, ЧДІЕУ
2011
РЕЦЕНЗІЯ
На курсову роботу з дисципліни «Фінансовий менеджмент» студента Бельмана О.С. V - го курсу, групи ФК- 071, на тему
«Управління прибутком підприємства».
Зміст курсової роботи______ відповідає обраній темі. Курсова робота ___ оформлена відповідно до методичних вимог.
Позитивними моментами курсової роботи є:
1)…………………………………………………………………………
2)…………………………………………………………………………
3)…………………………………………………………………………
4)…………………………………………………………………………
5)…………………………………………………………………………
Основними недоліками курсової роботи є:
1)…………………………………………………………………………
2)…………………………………………………………………………
3)…………………………………………………………………………
4)…………………………………………………………………………
5)…………………………………………………………………………
Загальний висновок:
Курсова робота_____допускається до захисту. В разі усунення недоліків курсова робота попередньо може бути оцінена на__________________.
«__» _________2011 р.
(дата)
План
Вступ…………………………………………………………………
1. Теоретичні основи управління прибутком підприємства………….………. 6
2. Оцінка ефективності управління прибутком
ЗАТ «Чернігівголовпостач»………………………
3. Шляхи удосконалення політики управління прибутком
ЗАТ «Чернігівголовпостач» …………………………….………………….59
Висновки…………………………………………………………
Список використаної літератури …………………………………..…………..67
Додатки……………………………………...………………
Вступ
На сучасному етапі розвитку економіки України в умовах загострення конкурентної боротьби та фінансової кризи все більшої уваги суб’єктами господарювання приділяється забезпеченню та підтриманню якомого більшого рівня прибутковості діяльності підприємства. Це потрібно, насамперед, заради більш ефективного управління підприємством для досягнення поставлених цілей, а саме: подальшого його розвитку, відтиснення конкурентів і завоювання більшої частки ринку, для визначення реальних можливостей підприємства.
Найважливішим показником, що узагальнено характеризує ефективність виробничо - фінансової діяльності, є прибуток. У отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників як: підвищення прибутковості праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів тощо. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення і використання фондів економічного стимулювання) досягнення якомога вищих показників виробництва, джерелом доходів державного бюджету.
Велика роль прибутку у розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників і персоналу визначають необхідність безперервного і ефективного управління ним.
Метою даної курсової роботи є дослідження
механізму управління прибутком підприємства
та пошук шляхів його удосконалення. Для
досягнення поставленої мети необхідне
рішення таких задач:
1) визначити економічну сутність прибутку підприємства;
2) визначити принципи і методи управління прибутком підприємства;
3) проаналізувати інформаційно - правове забезпечення управління прибутком підприємств України;
4) оцінити ефективність управління прибутком на досліджуваному підприємстві;
5) запропонувати можливі шляхи удосконалення політики управління прибутком на підприємстві.
У якості об’єкта дослідження обрано прибуток ЗАТ «Чернігівголовпостач», що здійснює оптову і роздрібну торгівлю різними групами і видами непродовольчих товарів вітчизняних і іноземних виробників.
Пропозиції і рекомендації, викладені в роботі, будуть сприяти удосконаленню діяльності підприємства та міститимуть шляхи реалізації знайдених резервів збільшення фінансових результатів підприємства.
Предметом дослідження є теорія і практика управління прибутком і рентабельності на підприємстві.
- Теоретичні основи управління прибутком підприємства
- Економічна сутність та види прибутку
Економічна сутність
прибутку є однією зі складних і дискусійних
проблем у сучасній економічній теорії.
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково – технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції та всіх напрямів інвестування.
Прибуток - це основний чинник, який впливає на можливість забезпечення фінансувення багатьох програм підприємства, пов'язаних із розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням конкурентної позиції та виходом на нові ринки.[1]. За рахунок прибутку формуються в значному обсязі бюджетні ресурси держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, соціально - культурних заходів, матеріальне стимулювання працівників тощо. У цьому зв'язку в отриманні прибутку мають бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, а й держава. Підприємці намагаються вкласти свій капітал туди, де є можливість одержати найвищі прибутки. В Законі України «Про підприємства в Україні» зазначається, що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток.[2]. У працях багатьох вчених - економістів категорія «прибуток» нерозривно пов'язується з доходом, капіталом, відсотком, працею, рентою і багатьма іншими категоріями виходячи з великої кількості різноманітних трактувань поняття «прибуток» є необхідність уточнення його економічної сумності. Тому з'ясування суті прибутку, його видів та функцій має важливе значення для визначення джерел його формування та механізму безперервного зростання.
Прибуток – основна мета діяльності будь - якого підприємства, він є критерієм і показником ефективності такої діяльності. Незважаючи на те що дана категорія є об’єктом економічної теорії і займає особливе місце у ринковій економіці, дискусії щодо визначення його сутності тривають досить довгий час і до нині.
Так, меркантилісти вважали, що прибуток виникає у зовнішній торгівлі як результат продажу товарів за межами країни за цінами, що перевищують ті, за якими товар куплено. Фізіократи переконували, що прибуток створюється лише у сільському господарстві. Найпростішим прикладом є те, що посіяли зерно, а виріс колос.[3, c. 334].
А. Сміт, як і багато економістів того часу, у своїх дослідженнях використовував термін «цінність», а не вартість. Вчений зазначав, що є три першооснови будь - якого доходу — заробітна плата, прибуток і рента. Прибуток визначав як вирахування з вартості продукту праці найманого працівника. Зданого поняття виводить процент як похідний прибуток і вказує, що величина і рух процента визначається нормою прибутку. Прибуток у Д. Рікардо - це перевищення цінності над заробітною платою. Він, як і А. Смітт, був прихильником думки, що джерело прибутку закладається саме у виробництві, і не в кругообігу, як це стверджували представники класичної школи. У своїх працях вчений велику увагу приділяв проблемі величини прибутку та його співвідношення із заробітною платою, а також проблемі зниження норми прибутку.
Зусиллями Ф. Найта і Й. Шумпетера був сформований новий підхід до визначення суті даного поняття. Прибуток - породження особливих підприємницьких талантів адаптації до потреб динамічного розвитку приватно - підприємницької діяльності по двох визначальних напрямах: гнучка і адекватна відповідь на передбачуваний ризик і своєчасне освоєння нововведень на всіх визначальних ділянках бізнесу. Дж. Міль вважав, що прибуток розраховується як різниця між доходами і витратами на закупівлю необхідних товарів і послуг, а також витратами на заробітну плату.
Ж.Б. Сей, як і багато економістів, при поясненні прибутку використовував теорію трьох факторів виробництва земля, праця, капітал. Земля приносить доход у вигляді ренти, праця - у вигляді заробітної плати, капітал — у вигляді прибутку.
А. Бабо визначав сутність прибутку виходячи з економічно важливих функцій, які він виконує: 1) міра успіху діяльності підприємства; 2) підстава для прийняття інвестиційних рішень; 3) джерело самофінансування підприємства; 4) винагорода власнику капіталу. [4].
Великий внесок у розвиток теорії прибутку зробив К. Маркс. У своїй фундаментальній праці «Капітал» учений характеризуючи прибуток, пов'язував його з додатковою вартістю. За його словами, до певної межі прибуток розглядається як функція капіталу, оскільки фактором зростання маси прибутку є його розмір.[5]. На думку економіста - сучасника О.І. Бланка, прибуток – це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і витратами у процесі здійснення підприємницької діяльності.[6].
П. Самуельсон дає визначення прибутку як доходу від факторів виробництва та як винагороду за підприємницьку діяльність і внесення технічних удосконалень.
Сучасні економісти, розвивають теорії прибутку, пристосовуючи їх до нових умов господарювання. В економічній науці XX століття сформувалися такі основні теорії прибутку:
1) теорія «продуктивності капіталу», згідно з якою прибуток - дохід капіталу, який є основним чинником будь - якого виробництва;
2) теорія «утримання», тобто прибуток - це винагорода за ризик від інвестованих у виробництво засобів;
3) теорія, яка визначає прибуток як «трудовий доход» підприємницької діяльності в усіх її видах;
4) теорія, в якій прибуток є результатом існування монополії - покупець повинен купувати товар (послуги) монополіста, що забезпечує йому найвищий прибуток.
У сучасній науці поняття «прибуток» має різне значення: це доходи, які одержує підприємство, це винагорода, яку одержує найманий працівник за свою роботу, це відсоток, який отримує інвестор від вкладеного капіталу, це винагорода за підприємницьку діяльність і введення технічних удосконалень.
Автори підручника «Фінанси підприємств» за редакцією А.М. Поддєрьогіна трактують прибуток і як результат фінансово – господарської діяльності підприємства, і просто як фінансовий результат.[7, c. 552].
Точка зору науковців Л.Д. Буряк, Є.В. Вакуленко, А.П. Куліш викладена в посібнику «Фінанси підприємств», вони трактують прибуток спочатку як виробничу, а потім як економічну категорію.[8, c. 131].
Огляд літературних джерел
щодо термінологічного трактування
прибутку підприємства свідчить про
відсутність єдиного розуміння
сутності поняття «прибуток
Більш повніше сутність прибутку можна охарактеризувати через його види та функції, які він виконує.
У процесі господарської діяльності підприємству доводиться мати справу з різними видами прибутку. Залежно від того, який вид економічної діяльності здійснює такий суб'єкт господарювання, прибуток класифікують за різними ознаками. Класифікацію прибутку підприємства наведемо в таблиці 1.1. Кожний з наведених видів прибутку має своє тлумачення та схему розрахунку.
Таблиця 1.1.
Класифікація прибутку підприємства
Класифікаційні ознаки |
Види прибутку |
За видом діяльності |
Прибуток від звичайної (операційної, інвестиційної, фінансової діяльності). Прибуток від надзвичайних подій |
Продовження таблиці 1.1. | |
За порядком розрахунку |
Валовий прибуток. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування. Загальний прибуток. Чистий прибуток |
За джерелами формування |
Прибуток від операційної діяльності. Прибуток від фінансової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Інший прибуток. Засновницький прибуток |
Залежно від розмірів |
Мінімальний прибуток. Цільовий прибуток. Максимальний прибуток |
За методикою оцінки |
Реальний прибуток. Номінальний |
Залежно від мети визначення |
Прибуток як об'єкт оподаткування. Економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток |
За країною отримання |
Прибуток, отриманий в Україні. Прибуток, отриманий за межами країни |
В сучасних умовах деякі дослідники виділяють загальний, валовий та чистий прибуток; бухгалтерський та економічний; а також прибуток від звичайної та надзвичайної діяльності.[9]. Розглянемо кожен з цих видів більш детально.
Загальний прибуток - це весь прибуток від усіх видів діяльності до його оподаткування і розподілу. Інколи загальний прибуток називають балансовим.
Валовий прибуток - різниця між чистим доходом від реалізації продукції та виробничою собівартістю реалізованої продукції. Саме з суми валового прибутку підприємство сплачує податки, штрафи, відсотки за кредити тощо.
Чистий прибуток - частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань й інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів та реінвестицій у виробництво. Виходячи з обсягу чистого прибутку обчислюються дивіденди і акціонерам підприємства.
Теоретиками бухгалтерського обліку описані можливі парадоксальні ситуації, пов'язані з прибутком, що призвело до чіткого розмежування бухгалтерського та економічного прибутку. Головна відмінність бухгалтерського прибутку від економічного полягає в тому, що при оцінці економічного прибутку враховують неявні, альтернативні витрати, упущені вигоди, які неможливо врахувати обчислюючи бухгалтерський прибуток, тому він, як правило, вищий за економічний. Критерієм успіху, діяльності підприємства є економічний, а не бухгалтерський прибуток.
Прибуток від звичайної діяльності - це прибуток від усіх традиційних видів (операційної, інвестиційної, фінансової) діяльності підприємства й господарських операцій.
Прибуток від надзвичайної діяльності - прибуток, який формується від незвичних для даного підприємства джерел. Він широко використовується в країнах з ринковою економікою. Прикладом прибутку від надзвичайної діяльності може бути прибуток, отриманий від продажу одного з філіалів підприємства.
Таким чином, класифікація прибутку розкриває економічну природу різних видів прибутку, всі його характерні сторони, забезпечує виконання ним усіх функцій та вказує на джерела утворення прибутку. При цьому потрібно пам'ятати, що на величину прибутку впливають різноманітні фактори, які знаходяться у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності:
1) зовнішні фактори - ті, що не залежать від діяльності підприємства (природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін.);
2) внутрішні фактори - ті, що знаходяться у компетенції підприємства. Вони поділяються на виробничі - ті, що характеризують наявність і використання засобів та предметів праці, трудових і фінансових ресурсів; поза виробничі (соціальні умови праці та життя, природоохоронна діяльність підприємств та ін.).
Значна увага і поглиблений аналіз ступеня впливу вище наведених факторів на прибуток дозволить виявити та використати резерви зростання прибутку господарюючих суб'єктів.
Що стосується функцій прибутку, то історично склалися основні три:
1) Розподільна функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів. Вона здійснюється утворенням фондів грошових засобів, які забезпечують фінансування прийнятих до реалізації програм. Це дає можливість підтримувати оптимальну структуру капіталу і мінімізує ризик банкрутства.
2) Стимулююча функція
прибутку спрямована на
3) Індикативна (інформаційна) функція прибутку забезпечує підприємство інформацією з одного боку, про оцінку його діяльності, а з іншого — про наповненість ринку товаром, даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги його виробництва.[10].
Отже, прибуток як економічна категорія є грошовим вираженням вартості реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень суб'єктів господарювання. Він характеризує дохідність підприємства, окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті здійснення відповідних заходів. Прибуток стимулює робітників виробляти більше, а роботодавців витрачати ресурси раціонально. Історичний характер розвитку поняття «прибуток» доводить, що він є об'єктом дискусій і по нині, проте теорії прибутку доповнюють одна одну та існують в єдності. Враховуючи види, функції прибутку й фактори, що на нього впливають при здійсненні господарської діяльності, підприємство забезпечить собі стійкий фінансовий стан та можливість внутрішнього інвестування і, насамперед, інноваційного характеру.
1.2. Сутність і функції управління прибутком
Управління прибутком
– складна багаторівнева
Управління прибутком є системою принципів розробки і реалізації управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу і використання на підприємстві.[12, c. 752].
Головною метою управління
прибутком є забезпечення максимізації
добробуту власників
Процес управління прибутком підприємства має відбуватися в певній
послідовності і забезпечувати реалізацію головної мети та основних задач цього управління. З цією метою нами запропонована дана структурно-логічна схема процесу управління прибутком підприємства. (рис.1.1)
Система управління прибутком має бути органічно інтегрована із загальною системою управління підприємством, оскільки прийняття управлінських рішень у будь-якій сфері діяльності підприємства прямо або опосередковано впливає на рівень прибутку, який у свою чергу є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та зростання доходів його власників і працівників.[13, c. 334].
З урахуванням змісту процесу управління прибутком і вимог до нього формуються його цілі і завдання.
Розглядаючи головну мету управління прибутком, слід зазначити, що вона нерозривно пов'язана з головною метою господарської діяльністю підприємства в цілому і реалізується з нею в єдиному комплексі. З розвитком
теорії прибутку змінювалися і підходи економістів до визначення головної мети управління нею. У генезисі цієї проблеми можна виділити три основні підходи.
Державний контроль та аудит |
Державне регулювання питань формування та розподілу прибутку |
Державне правове на нормативне регулювання |
Формування прибутку в процесі фінансової діяльності |
- доходами; - витратами; - податковими платежами; - ресурсами; - ризиками |
Організаційно – методична система управління прибутком |
Організаційне забезпечення |
Інформаційне забезпечення |
Системи і методи аналізу прибутку |
Системи і методи планування прибутку |
Системи і методи внутрішнього контролю |
Управління: - частиною прибутку, що капіталізується; - використ-ям прибутку, що споживається |
Рис.1.1. Структурна схема управління прибутком підприємства
1. Класична економічна теорія стверджувала, що головною метою господарської діяльності підприємства є максимізація прибутку. Ця мета випливала з положення А. Сміта, що максимізація прибутку окремим суб'єктів господарювання веде до максимізації всього суспільного добробуту.
2. Теорія сталого економічного
зростання, що розвивається