Управління  рентабельністю підприємства

Зміст

Вступ

     Метою дослідження цієї курсової роботи є  управління рентабельністю підприємств.

     Рентабельність  – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами.

     В наш час ця тема є дуже актуальною, тому що з кожним роком в нашій країні з'являється все більше малих і великих підприємств. І саме рентабельність є показником який характеризує здатність понесених витрат окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства, бо рентабельним є такий стан діяльності підприємства, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства, вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо. Якщо правильно розглядати і вивчати вплив різних факторів на зміну рентабельності, то це дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції, його витратний механізм, пов’язуючи це з прибутком, кон'юнктурою ринку.

     У своїй курсовій роботі я вирушила розглянути управління рентабельністю на прикладі відкритого акціонерного товариства, а саме ВАТ "Суха Балка".

     ВАТ "Суха Балка" є одним з ведучих  підприємств по добичі залізної руди підземним способом на території  України. Це підприємство першим з горно  рудних підприємств України стало Відкритим Акціонерним Товариством. Уставний фонд підприємства розподілений серед акціонерів, якими є: Фонд Держмайна України – 25,1%; юридичні і фізичні особи – 74,9%.

     Цьому підприємству, як і усім іншим підприємствам, дуже важливе правильне управлення рентабельністю його капіталу.

Розділ 1. Аналіз рентабельності. Рентабельність підприємницької діяльності та її планування.

 
1.1. Сутність та методи обчислення рентабельності.

     Слово рентабельність походить з німецької "rentabel" (дохідний, прибутковий) і означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

     Рентабельність  – це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.

     Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами. Таке порівняння, тобто співвідношення прибутку з понесеними витратами характеризує рентабельність (Р). 

         (1.1) 

     Рентабельність  означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

     Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють  прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

     Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства.

     З цієї причини вони є важливими  обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

     Різні варіанти рішень, що приймаються для  визначення прибутку, поточних витрат, авансової вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

     До  показників рентабельності продукції  відносять:

1. Рентабельність окремих виробів — розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.
2. Рентабельність реалізованої продукції — розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.
3. Рентабельність виробництва — розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

     Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують  частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

     Показники рентабельності можна розраховувати  і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

     Показники рентабельності використовують для  оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

     Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів, деякі з них показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Структурна схема рентабельності одиниці  виробу 

     Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації.

     Рентабельність  реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:

• зміна структури та асортименту продукції;
• зміна собівартості продукції;
• зміна відпускних цін на продукцію.

     Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів).

     В економічному аналізі, бізнес-плануванні, аудиті найчастіше використовують показники рентабельності, що визначають прибутковість підприємств у співвідношенні до вкладених фінансових ресурсів (ресурсні показники рентабельності) або до поточних витрат на виробництво продукції (витратні показники рентабельності).

     Основним  показником рентабельності діяльності підприємства (рентабельності капіталу) є відношення одержаного прибутку як фінансового результату діяльності (до оподаткування) до всього вкладеного капіталу: 

             (1.2) 

     де R_л — рентабельність діяльності підприємства;

         П — прибуток без  вирахування податку на прибуток;

К — середній за аналізований період залишок власного й позикового капіталу підприємства (або суми всіх активів).

     У знаменнику цієї формули, залежно від  цілей обчислення рентабельності, можуть фігурувати або лише власні фінансові ресурси, що вкладені в основні, оборотні засоби, засоби обігу, або всі фінансові ресурси підприємства — власні та позикові. Цей показник характеризує прибутковість підприємства стосовно наявних фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, тобто такий показник є ресурсним. Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того самого обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, вкладених в основні, оборотні засоби, засоби обігу (наприклад реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знижує залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільнює гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість).

     На  практиці часто застосовується показник "чистої" рентабельності використання фінансових ресурсів. Він обчислюється за аналогією з показником загальної рентабельності (див. формулу 1.2), лише в чисельнику береться прибуток, зменшений на внесені за його рахунок податки до державного бюджету. Він характеризує розрахункову рентабельність, тобто прибутковість, яка враховує прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.

     Інший економічний смисл має показник "рентабельність операційних витрат", який визначається так: 

            (1.3) 

     де R_о.в — рентабельність операційних витрат підприємства;

П_о.д. — прибуток від операційної діяльності;

C — операційні витрати (поточні  витрати на виробництво продукції  та на інші види операційної  діяльності).

     На  відміну від ресурсних показників, рентабельність операційних витрат характеризує прибутковість поточних витрат, вигідність для підприємства виробництва певних видів продукції, виконання певних робіт, надання платних послуг і витрат на інші види операційної діяльності (тому він являє собою витратний показник рентабельності). Ресурси, якими володіє підприємство, впливають на рівень цього показника незначною мірою — лише у тій частині собівартості, яка дорівнює амортизації основних засобів і зносу нематеріальних активів, а також витратам на поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів. Основними факторами зростання рентабельності операційної діяльності є зниження витрат на виробництво товарів, робіт і послуг, а також підвищення їх продажних цін.

     Для економічного аналізу діяльності підприємств  використовуються показники рентабельності основної товарної продукції та окремих  видів товарів, робіт і послуг. З огляду на порядок обліку витрат на виробництво продукції (мається на увазі невключення до собівартості окремих видів продукції таких операційних витрат, як адміністративні витрати, витрати на збут, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати) рекомендується визначати такі показники рентабельності основної товарної продукції:

           (1.4) 

     де R_п — рентабельність продукції підприємства;

Р — виручка від реалізації товарів, робіт, послуг в оптових цінах (без ПДВ);

С_р.п. — операційні витрати на випуск реалізованої продукції. 

           (1.5) 

     де R_вал — рентабельність продукції за валовим прибутком;

         П_вал — валовий прибуток;

         С_в — виробнича собівартість продукції.

     Різниця між величинами С і С_п у цих формулах визначається особливостями формування виробничої собівартості продукції та операційних витрат згідно з П(С)БО З і П(С)БО16 національних стандартів бухгалтерського обліку. За логікою формули (6.5) можна розраховувати також і рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг): 

           (1.6) 

     де  r_в — рентабельність виробу (виду робіт, послуг);

Ц_в — відпускна ціна одиниці продукції (виробу, виду робіт, послуг) без ПДВ;

С_в — виробнича собівартість одиниці продукції.

     Національними стандартами бухгалтерського обліку введено поняття "витрати діяльності підприємства". Вони вбирають у себе (згідно з П(С)БО16):

• операційні витрати;
• фінансові витрати;
• втрати від участі в капіталі;
• інші витрати;
• надзвичайні витрати.

     Загальний фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток), віднесений до суми витрат діяльності, показує загальну витратну рентабельність, тобто дає відповідь на запитання, скільки прибутку приносить кожна гривня всіх витрат, зроблених підприємством за звітний період. Цей показник обчислюється за формулою: 

            (1.7)

     де  R_в.д. – рентабельність витрат діяльності;

         С_л – витрати діяльності (без урахування податку на прибуток).

 
1.2. Планування прибутку та рентабельності

     Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників за період, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних і позареалізаційних витрат і збитків.

     Якщо  план із прибутку складено на належному  рівні, професійно грамотно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку виробництва, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.

     У плануванні прибутку беруть участь (за умови організаційної відповідальності за цю справу фінансової служби) всі виробничі і функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план може правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

     Прибуток  підприємства як фінансовий результат від його звичайної діяльності планується на рік, квартал, місяць за елементами, які його формують за чинними стандартами бухгалтерського обліку та звітності.

     Спочатку  обчислюється плановий обсяг валового прибутку (П_вал.), який, згідно з П(С)БО3, визначається за формулою: 

           (1.8) 

де  Р — виручка від реалізації товарів, робіт, послуг в оптових  цінах без ПДВ та акцизного  збору;

С_к — виробнича собівартість реалізованої продукції.

     Є кілька методів планування валового прибутку від реалізації продукції.

     На  невеликих і середніх підприємствах  найпоширенішим є метод прямого поасортиментного розрахунку за вищенаведеною формулою. В такому разі для розрахунку валового прибутку за кожною асортиментною позицією застосовуються планові калькуляції собівартості виробів, а також обсяги реалізації, визначені при плануванні виручки від реалізації (з урахуванням динаміки перехідних залишків реалізованої, але не оплаченої покупцями продукції або без такого врахування, й тоді розрахована планова величина валового прибутку від реалізації продукції буде відповідати прийнятій методиці обліку обсягу реалізації та прибутку, але не враховуватиме перехідні залишки прибутку, які можуть міститися у вартості реалізованої, але не оплаченої покупцями готової продукції).

     Загальна  сума планового прибутку підприємства, тобто фінансові результати від звичайної діяльності (за термінологією П(С)БО3), враховує, як зазначалося, поряд з плановим валовим прибутком від реалізації продукції також:

• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші операційні доходи і витрати;
• фінансові доходи і витрати;

     Серед інших операційних доходів при  плануванні прибутку підприємства враховуються: виручка від реалізації зайвих матеріалів та інших оборотних активів, прибуток від операцій з тарою, дохід від здачі в оренду основних засобів. Не плануються: одержані або визнані контрагентами присуджені штрафи, пені, неустойки за порушення ними договірних зобов'язань або законодавства, доходи від списання кредиторської заборгованості, з якої минув строк позовної давності, інші доходи, що мають випадковий характер (наприклад курсові різниці за операціями з іноземною валютою, надлишки матеріальних цінностей, виявлені в ході інвентаризацій, тощо).

     Серед інших операційних витрат при  плануванні прибутку підприємства зазвичай враховуються витрати на дослідження й розробки, собівартість реалізованих (і врахованих як інший операційний дохід) зайвих матеріалів та інших оборотних активів. Не плануються: сплачені (або визнані) штрафи, пені, неустойки на користь контрагентів, нестачі та втрати від псування матеріальних цінностей, від їх уцінки, втрати від списання сумнівних та безнадійних боргів тощо (адже мається на увазі, що підприємства повинні так організувати роботу і взаємовідносини зі своїми партнерами, щоб не порушувалися договірні умови, чинне законодавство, умови зберігання товарно-матеріальних цінностей та ін.).

     До  складу фінансових доходів, які мають  бути врахованими при плануванні фінансового результату звичайної діяльності, включаються: дохід від вкладення капіталу в спільні підприємства, дивіденди на акції, вкладені в інші акціонерні товариства, проценти з придбаних облігацій, а до складу фінансових витрат входять намічені суми виплат комерційним банкам за користування кредитами, а також інші платежі, пов'язані з залученням позикового капіталу (наприклад виплата процентів за емітованими власними облігаціями).

     У складі інших доходів і витрат плануються доходи й витрати, які  можуть бути у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат) і які не пов'язані з виробництвом та реалізацією виготовленої продукції (наприклад дохід від реалізації об'єктів основних засобів, виручка від продажу придбаних акцій з урахуванням відповідно залишкової вартості основних засобів і ціни придбання акцій як витрат).

     Використання методу прямого розрахунку валового прибутку підприємства як складової загального фінансового результату його діяльності має низку переваг і недоліків. Основними позитивними якостями такого методу є простота і достовірність. Однак він обмежує можливості виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, бо дає лише кінцевий результат — план валового прибутку, не враховуючи впливу окремих факторів на планову величину прибутку. Головним чином з цієї причини широко застосовується (і не тільки на найбільших підприємствах, де використання методу прямого поасортиментного розрахунку плану прибутку пов'язане з утрудненнями технічного характеру) аналітичний метод планування прибутку.

     Аналітичний метод планування валового прибутку від реалізації товарної продукції ґрунтується на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності в базовому періоді, врахуванні їх, а також інших факторів (зростання виробництва, зниження собівартості продукції тощо), які наявні вже в плановому періоді. Послідовність роботи з планування валового прибутку така.

     Оскільки  ця робота проводиться до закінчення базового періоду, спочатку обчислюється очікуваний валовий прибуток від реалізації товарної продукції за звітний період. Для цього сума фактично одержаного валового прибутку за минулий період базового року збільшується на суму планового валового прибутку за період до його закінчення.

     Другий  етап — коригування очікуваного  валового прибутку від реалізації товарної продукції за факторами, які формували прибутковість і рентабельність підприємства у базовому періоді і які слід враховувати як резерви росту прибутку у плановому періоді (або, навпаки, які не можуть бути враховані через певні умови при плануванні прибутку на плановий період). Таким чином обчислюється базовий валовий прибуток від реалізації товарної продукції і базова рентабельність продукції за валовим прибутком.

     На  цьому етапі роботи найскладніше — це знайти підхід до того, як врахувати  зміни цінових факторів на обсяг  прибутку і рентабельність підприємства, бо в умовах інфляції ціни на ті ресурси, які воно споживає на виробництво, так само, як і оптові ціни, за якими воно реалізує продукцію споживачам, швидко змінюються, причому дуже часто в нерівноцінних співвідношеннях. Меншою мірою, та все ж спостерігається варіація цін і в умовах безінфляційної ринкової економіки — під впливом попиту і пропозиції на сировину, основні засоби, споживчі товари, робочу силу, інші товари. Отож, якщо при плануванні валового прибутку виходити з тієї рентабельності продукції, яка склалася в базовому періоді, то це може призвести до серйозних прорахунків.

     Обчислена за валовим прибутком рентабельність продукції підприємства, досягнута ним у базовому періоді, для її використання як базової при плануванні прибутку в новому плановому періоді має бути скоригована з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Якщо відкинути всі фактори, що впливають на формування рентабельності, крім одного — зміни цін на виробничі ресурси (сировину, матеріали тощо), з одного боку, і зміни відпускних цін на готову продукцію — з другого, то неважко уявити, що рентабельність продукції змінюватиметься відповідно до співвідношення індексів цих цін. Якщо припустити, що ціни на матеріальні ресурси, які використовуються на виробництво, і витрати підприємства на оплату праці, що включаються до собівартості продукції, і договірні оптові ціни при реалізації готової продукції змінюються на одну і ту саму величину (один і той самий індекс), то рентабельність продукції не зміниться. Але подібна ситуація — лише випадковість. Нижче наведена формула, що визначає, як взагалі змінюється рентабельність продукції під впливом зміни цін на готову продукцію підприємства й на ресурси, які використовуються підприємством, тобто формують собівартість продукції: 

           (1.9) 

де r_i — коефіцієнт рентабельності продукції при зміні відпускних цін на продукцію і цін на ресурси, що формують собівартість продукції;

         r₀ – коефіцієнт рентабельності продукції до зміни цін;

         і_п — індекс відпускних цін на готову товарну продукцію;

i_р — індекс цін на ресурси, які формують собівартість товарної продукції.

     Для розрахунку індексів і_п та і_р підприємство, плануючи валовий прибуток, наприклад на наступний рік, має з можливою точністю спрогнозувати, як змінюватимуться ціни у плановому році на його продукцію, які будуть зміни в ціноутворенні на сировину, матеріали, інші матеріальні ресурси, які передбачаються зміни у зв'язку з цим щодо рівня оплати праці, що також впливає на собівартість продукції, її рентабельність.

     Робота  ця складна, потребує об'єднаних зусиль працівників фінансових, планових, збутових, постачальницьких та інших  економічних і виробничих служб  підприємства.

     Обчислена таким чином базова рентабельність продукції відображає лише цінові фактори, які слід брати до уваги при плануванні прибутку. Далі відомими методами економічного аналізу можна визначити резерви, які не були використані підприємством у базовому році для зростання прибутку, а саме за рахунок:

• ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на виробничу собівартість продукції;
• ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби і, отже, прибутку від реалізації;
• структурних зрушень в асортименті продукції, що виготовляється і реалізується, в бік випуску більш рентабельної продукції.

     Підприємства, які в плановому році передбачають випуск і реалізацію значного обсягу нової продукції, питома вага якої сягає 25 відсотків і більше, мають планувати розмір валового прибутку від реалізації продукції окремо: аналітичним методом — в частині випуску продукції, яка випускається в базовому і плановому роках, методом прямого поасортиментного розрахунку — в частині нової продукції.

     Аналітичний метод розрахунку планового валового прибутку є також перевірочним методом. Найкращі результати щодо якості планування він дає при поєднанні двох методів, коли поасортиментний розрахунок валового прибутку доповнюється перевіркою через розрахунок за допомогою скоригованої базової рентабельності.

 
1.3. Аналіз рентабельності

     У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки  одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

     Інакше  кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу (рис. 1.2).