Управління ризиками у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання. 2



Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Інститут післядипломної освіти

 

 

 

 

 

Фінансово-економічний

                                                                                             факультет

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з навчальної дисципліни «Фінансовий менеджмент»

на тему: «Управління  ризиками у фінансово-господарській  діяльності

суб’єктів господарювання»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       Слухачки групи ФЕФ-402

                                                                       Клецко Богдани Богданівни

 

                                                                       Науковий керівник

                                                                     доц. Лисий Ігор Васильович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2012

ЗМІСТ

 

     Вступ

  1. Умови виникнення ризиків у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання.
  2. Види ризиків та їхня характеристика.
  3. Моделювання управління ризиками підприємства.
      1. Характеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками.
      1. Основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками.
  1. Нейтралізація фінансових ризиків у підприємницькій діяльності суб’єктів господарювання.
      1. Поняття нейтралізації та толерантності ризику.
      1. Стратегія уникнення ризику.
      2. Страхування як форма нейтралізації фінансових ризиків.
      3. Диверсифікація як засіб зменшення величини фінансового ризику
      4. Стратегія хеджування ризиків.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 
         Адекватність  та ефективність моделі фінансового  менеджменту на підприємстві  потребам ринкового середовища  передбачає органічну інтеграцію  до структури такої моделі  функціонально-організаційного блоку,  на який буде покладено завдання управління сукупністю ризиків, що виникають у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єктом господарювання, при цьому управління такими ризиками спрямоване, перш за вcе, на забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, а також підтримання належного рівня його конкурентоспроможності у короткостроковій та довгостроковій перспективах, досягнення таких цілей можливе за умови виконання наступних вимог, зокрема:

    • належне обґрунтування управлінських фінансових рішень та оцінка рівня ризику, який пов'язаний із виконанням таких рішень;
    • визначення та аналізу взаємозв'язку між ідентифікованим ризиком та іншими параметрами фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання;
    • обґрунтування доцільності прийняття ризику та розрахунок максимальної величини утримання ризику;
    • пошук методів нейтралізації ризику та оцінки їх ефективності для кожної окремої господарської операції та/або їх сукупності і, нарешті;
    • забезпечення уникнення, покриття або ж перерозподілу ризиків підприємницької діяльності суб'єкта господарювання у просторі та часі.

Зважаючи на той факт, що джерелом усієї сукупності ризиків, що формуються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єктом господарювання, являється будь-яке управлінське фінансове рішення щодо тієї чи іншої господарської операції, яка здійснюється в рамках згаданих вище напрямків діяльності підприємства, управління ризиками є об'єктивною необхідністю та обов'язковою умовою ефективності моделі фінансового менеджменту на підприємстві. У свою чергу, ефективність та результативність моделі управління фінансовими ризиками підприємства в ринкових умовах господарювання безпосередньо залежить від рівня адекватності фінансово-математичного, інформаційно-методологічного, а також нормативно-правового забезпечення такої моделі. при цьому, у якості забезпечення потреб моделі управління фінансовими ризиками необхідно розуміти сукупність інформаційних каналів, механізмів та форм первинного зведення, узагальнення та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності суб'єкта господарювання.

 

 

 

 

 

  1. Умови виникнення ризиків у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання

 

Ефективне забезпечення моделі управління фінансовими ризиками передбачає, зокрема, вирішення таких  проблемних питань:

· аналіз умов виникнення і формування комерційних ризиків та визначення факторів, що зумовлюють їх абсолютну величину;

· класифікація комерційних  ризиків та їх взаємозв’язок із фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання;

· формулювання критеріїв  прийняття управлінських фінансових рішень щодо господарських операцій, які характеризуються наявністю ризику (невизначеності);

· формулювання концепції  управління ризиками суб’єкта господарювання, що відповідає потребам його фінансово-господарської  діяльності.

Здійснення підприємницької  діяльності (причому не залежно від того, чи це господарські операції в рамках операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності) нерозривно пов’язано з таким явищем,як невизначеність, тобто об’єктивною неспроможністю спрогнозувати майбутні наслідки здійснення підприємством тієї чи іншої господарської операції із 100-відсотковою достовірністю. Однак це не є підставою для відмови від зорієнтованих на перспективу напрямів управління фінансами суб’єктів господарювання.

Невизначеність, притаманна реалізації тих чи інших господарських операцій підприємства, формує його сукупний ризик. Сукупний ризик підприємства складається із системи окремих видів ризиків, що дає змогу сформулювати основні напрями моніторингу моделлю управління ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства з метою мінімізації негативного впливу комерційних ризиків – відстежування ризиків:

· за структурними підрозділами підприємства;

· за основними (внутрішніми  та зовнішніми) господарськими зв’язками  підприємства;

· за основними видами ризиків;

· за центрами локалізації ризиків;

· за ступенем взаємозв’язку  та взаємозалежності окремих ризиків  та центрів їх локалізації;

· за впливом зовнішніх  факторів ризику (які формують системний  ризик за класифікацією Марковіца).

Водночас ефективність моделі управління ризиками передбачає чітке усвідомлення основних функціонально-організаційних питань, пов’язаних із практичним використанням такої моделі. Її впровадження потребує:

· групування та локалізації  господарських операцій за центрам  формування ризиків з метою наступного їх аналізу;

· виявлення та ідентифікації  ризиків підприємства за видами його діяльності, а також відповідно до основних критеріїв, визначених корпоративною  стратегією підприємства;

· структурування сукупного  ризику суб’єкта господарювання, а  також виділення основних його видів (відповідно до специфіки та реалій фінансово-господарської діяльності підприємства);

· обґрунтування використання фінансово-математичних моделей та методів кількісного оцінювання рівня ризику та підтримки управлінських  фінансових рішень;

· визначення доцільності  використання окремих фінансових показників та коефіцієнтів для аналізу конкретного  виду ризику;

· визначення та зведення основних критеріїв прийняття управлінських  фінансових рішень в умовах невизначеності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види ризиків та  їхня характеристика

 

Об’єктивна необхідність дослідження та вивчення сукупного  ризику підприємства пояснюється тим  фактом, що будь-яка його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність у ринковому середовищі здійснюється виключно в умовах загрози формування негативних (або ж неочікуваних позитивних) фінансово-економічних результатів – скорочення прибутків (формування збитків), падіння ринкової вартості підприємства або, у найгіршому випадку, оголошення неплатоспроможності підприємства із наступною його ліквідацією за процедурою банкрутства.

Це, у свою чергу, дає  змогу говорити про існування  своєрідних центрів формування ризиків (аналогічно до центрів затрат або центрів доходів підприємства), на основі яких можна структурувати три узагальнюючі рівні (напрями) центрів формування ризику.

Формування класифікаційних  ознак на основі наведеного вище структурування ризиків підприємства дає змогу  виділити такі основні види (групи) ризиків:

· операційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах операційної діяльності підприємства;

· інвестиційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах інвестиційної діяльності підприємства;

· фінансовий ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах фінансової діяльності підприємства.

Класифікація ризиків суб’єкта господарювання на основі інших критеріїв визначення центрів формування ризиків наведена в таблиці:

Таблиця

Класифікаційна сукупність ризиків підприємства

До критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень

в умовах невизначеності належать:

перш, ніж структурувати критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, доцільно нагадати основні цілі підприємницької діяльності, яким має бути підпорядкована операційна, інвестиційна та фінансова діяльність суб’єкта господарювання. До таких критеріїв заведено відносити такі:

· максимізація ринкової вартості підприємства і, відповідно, достатку власників;

· підтримання конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах;

· забезпечення належного  рівня ліквідності та платоспроможності  підприємства з метою попередження його фінансової неспроможності;

· підтримання цільового (планового) рівня прибутковості  фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;

· підтримання інвестиційної  привабливості підприємства.

До сучасних концепцій організації управління ризиками

 належать:

· оцінка максимально  можливого рівня негативного  відхилення (збитків, втрат);

· оцінка відхилення, приведеного на ризик (рентабельність капіталу підприємства, приведена на ризик (RAROC); рентабельність активів підприємства, приведена на ризик (RAROA); капітал, приведений на ризик).

Можна зауважити, що ефективність будь-якої із трьох концепцій оцінки ризиків та обґрунтування управлінських фінансових рішень залежить від інформаційного забезпечення та обізнаності фінансових менеджерів, що здійснюють управління сукупністю ризиків суб’єкта господарювання. При цьому необхідно відзначити певну сукупність проблем, з якими стикається (або може зіткнутися) фінансовий менеджер.

До таких проблем  необхідно віднести:

· цінність фінансової інформації з часом змінюється, що викликано  змінами доступності, корисності та змісту також інформації;

· у більшості випадків власники чи зберігачі фінансової інформації не підозрюють про її справжню цінність;

· інформація повинна  накопичуватися із різних, незалежних джерел;

· кількість інформаційних  каналів та потоків із часом істотно  збільшується, що ускладнює ефективне  управління такою інформацією;

Управлiння фiнансовими ризиками

· глобальний доступ, анонімне створення та споживання фінансової інформації та розвиток комп’ютеризованих інформаційних систем створює нові можливості та загрози для інформаційного забезпечення фінансового менеджменту взагалі та моделі управління ризиками суб’єкта господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Моделювання управління фінансовими ризиками підприємства

 

Модель управління фінансовими ризиками – це специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання в ринковому середовищі.

На основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практики управління фінансами суб’єктів господарювання виділяють такі фактори формування моделі управління фінансовими ризиками:

· структурування моделі управління фінансовими ризиками підприємства здійснюється виключно на основі особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, його статутних цілей із відповідним урахуванням теоретико-методологічних основ (у тому числі викладених у даному розділі підручника);

· управління ризиками суб’єкта господарювання здійснюється на основі сукупності кількісних показників (коефіцієнтів та індикаторів) відповідно до системи цілей та завдань моделі управління ризиками, має бути максимально насиченою, гранично повною та достовірною і включати, зокрема, якісні параметри та кількісні показники, що характеризують основні фактори формування ризиків;

· цільові показники  управління фінансовими ризиками (як і вхідна первинна інформація) повинні  бути приведені до зіставних одиниць  виміру, що забезпечує можливість їх адекватної фінансово-математичної та аналітичної  обробки, а також формування тренду їх зміни (розроблення сценаріїв розвитку подій);

· кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, що використовується моделлю управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інформативним;

· обов’язкове обґрунтування  вибору методів статистичного, математичного  та аналітичного моделювання з метою  забезпечення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації  фінансових ризиків;

· формування якісних  та кількісних параметрів виявлення, ідентифікації  та оцінки ризиків суб’єкта господарювання у плановому періоді в рамках здіснення операційної, інвестиційної  та фінансової діяльності відповідно до усталеної (стійкої) сукупності певних напрямів спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління фінансовими ризиками;

· обґрунтування, затвердження, реалізація та контроль моделі управління ризиками підприємства, її окремих  складових елементів у вигляді методів, форм та технологій нейтралізації виявлених ризиків у межах здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Отже, формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками передбачає вирішення сукупності питань, які можна розподілити за такими напрямами:

· локалізація етапів (визначення структури) моделі управління ризиком;

· аналіз основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками;

· обґрунтування основних кількісних показників, що використовуються в моделі управління ризиками.

Визначимо кожен із зазначених напрямів детальніше.

Структурування моделі управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання здійснюється, як правило, відповідно до основних функціонально-організаційних завдань, що ставляться перед такою моделлю. Так, модель управління фінансовими ризиками спрямована на реалізацію зазначених нижче завдань, які, у свою чергу, є взаємоузгодженими послідовними ітераціями в системі управління фінансовими ризиками.

 

3.1. Характеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками

Сукупний ризик суб’єкта господарювання включає сукупність різних ризиків, які можна об’єднати  у такі групи – операційні, інвестиційні та фінансові ризики. Фактори, що визначають базові характеристики ризиків, будуть різнитися в рамках окремих напрямів (центрів) ризиків.

Так, операційні ризики суб’єкта господарювання формуються під впливом таких факторів:

· зміна тривалості операційного циклу, що впливає на формування потреби  підприємств в оборотному капіталі;

· зміна обсягів виробництва, що визначає формування залишків готової  продукції та обсягів її реалізації;

· зміна обсягів реалізації, що впливає на формування грошових потоків підприємства, забезпечення його ліквідності та платоспроможності;

· зміна тривалості виробничого  циклу як наслідок технологічних  ризиків;

· зміна вартості активів  підприємства як наслідок їх алокації;

· зміна конкурентної позиції підприємства на ринку ресурсів (продукції).

Зазначені фактори негативно  впливають на формування сукупності операційних ризиків, насамперед на формування грошових потоків підприємства від основної діяльності. Зауважимо, що ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі немає однозначності щодо визначення поняття операційних ризиків, оскільки різні автори, класифікуючи ризики, посилаються на операційний ризик як результат дії різних факторів. Розглянута вище локалізація операційних ризиків узгоджена із класифікацією видів діяльності підприємства. Наприклад, операційний ризик ідентифікується як сукупність ділового ризику (business risk – зміни обсягів реалізації чи операційної маржі) та випадкового ризику (event risk – шахрайство, помилки, вихід із ладу систем).

У свою чергу, інвестиційні ризики суб’єкта господарювання визначаються рівнем та особливостями впливу таких факторів:

· зміна реальної (ринкової) вартості необоротних активів;

· науково-технічний прогрес  та науково-технічна революція;

· моральне та фізичне  зношення об’єктів основних фондів чи нематеріальних активів;

· зміна кон’юнктури на ринку R&D (науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт);

· зміна нормативно-правового  воля здійснення інвестиційної діяльності;

· зміна термінів окупності  довгострокових інвестицій (як капітальних, так і фінансових);

· перерозподіл прав власності щодо підприємства, в цінні папери яких здійснюються вкладення підприємства;

· оголошення дефолту  об’єктами інвестування (за облігаціями, інвестиційними та ощадними сертифікатами, державними цінними паперами);

· втрата контролю над  афілійованими та асоційованими підприємствами.

Урахування інвестиційних  ризиків передбачає аналіз впливу на фінансовий стан суб’єкта господарювання та його фінансові результати (прибуток) особливостей фінансування основних фондів, здійснення портфельного та прямого  фінансового інвестування, а також формування нематеріальних активів (фінансування розроблення новітніх технологій, їх упровадження та ін.).

Фінансові ризики підприємства включають вплив сукупності фінансових показників, що визначають особливості здійснення фінансової діяльності, а також забезпечення фінансової спроможності підприємства. До таких факторів можна віднести:

· структуру капіталу та фінансовий ліверидж як фактор забезпечення зобов’язань підприємства;

· зміну кредитних  ставок, унаслідок чого формується відхилення реальної вартості обслуговування капіталу підприємством від поточної ринкової вартості;

· зміну нормативно-правового  поля здійснення фінансової діяльності;

· зміну тривалості фінансового  циклу як фактора формування касового розриву та забезпечення резерву ліквідності підприємства;

Управлiння фiнансовими ризиками

· зміну платоспроможності  кредиторів та дебіторів підприємства;

· імовірність оголошення підприємства банкрутом;

· загрозу ринку корпоративного контролю – втрату контролю над  підприємством унаслідок ворожого поглинання і, як результат, втрату контролю за його грошовими потоками.

Слід зазначити, що певна  сукупність факторів формування невизначеності фінансово-господарської діяльності об’єктивно перебуває поза контролем підприємства. На основі цього припущення Г. Марковіц виділив для інвестиційного портфеля системний ризик, який є спільним для всіх активів, що можуть бути включені до такого портфеля. Відповідно, інвестиційний керуючий неспроможний ні повністю, ні частково уникнути цього ризику. За аналогією можна стверджувати, що функціонування будь-якого підприємства (здійснення будь-якої господарської операції, реалізації інвестиційного портфеля) пов’язане із системним ризиком, який формується внаслідок сукупності об’єктивних факторів. До них можна віднести, наприклад, природні ризики (стихійні лиха, зміна погоди, неврожаї та інші); політичний ризик, ризик зміни державою ”правил гри” та ін. Водночас Марковіц визначав належність до окремих видів активу специфічного ризику, який відрізняється від активу до активу, — несистемного ризику.Відповідно, інвестиційний керуючий через підбір та включення до портфеля різних активів досягає зменшення сукупного ризику такого портфеля. Аналогічно для фінансово-господарської діяльності підприємства можна стверджувати, що з будь-яким носієм ризику асоціюється також несистемний ризик як вираження унікальності такого носія. Це твердження дає змогу визначити можливі напрями впливу підприємства на формування його сукупного ризику як об’єктивної взаємодії системного та несистемного ризиків у розрізі сукупності їх носіїв.

Деяку модифікацію системи  ризиків Г. Марковіца запропонували  спеціалісти американської компанії Analytic Investors, Inc. (Clarke et.al.). Розподіл сукупного ризику активу (портфеля активів як форми їх алокації) здійснюється у системі системний ризик – активний ризик. При цьому системний ризик є результатом впливу таких факторів:

· ринок цінних паперів;

· вартісний фактор (відношення балансової вартості до ринкової);

· ринкова капіталізація;

· зміна процентних ставок;

· імовірності (ризику) дефолту.

У свою чергу, активний ризик  є результатом поточних управлінських  фінансових рішень щодо формування та перегляду інвестиційним керуючим портфеля активів із плином часу.

Альтернативним підходом до розглянутих  вище класифікацій сукупного ризику є деталізований підхід до визначення центрів локалізації ризиків, що  забезпечує певний рівень свободи для фінансового менеджменту в обґрунтуванні центрів формування ризиків і, відповідно, видів ризиків, які розглядаються як об’єкт управління в рамках моделі управління ризиками підприємства. При цьому такий перелік видів ризиків є відкритим, що дає змогу його модифікувати до потреб конкретного підприємства. Отже, перевага даного підходу до трактування структури сукупного ризику та визначення центрів локалізації таких ризиків полягає у можливостях використання досвіду фінансових менеджерів підприємства, їх кваліфікації для адаптації системи локалізації ризиків до потреб підприємства.

Сукупний ризик суб’єкта господарювання, за Черг Лі, формується як проста арифметична  сума ділового (операційного) та фінансового  ризиків.

Основним фактором формування сукупного ризику підприємства є фінансова його складова, яка, у свою чергу, залежить від рівня фінансового лівериджу – співвідношення між позиковим та власним капіталом.

Незважаючи на велику кількість варіантів структурування сукупного ризику суб’єкта господарювання, для потреб його кількісної оцінки використовуються спільні показники та математичні змінні, які розглядаються далі.

 

3.2. Основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками

У сучасній практиці корпоративних  фінансів для кількісної оцінки сукупного ризику та окремих його складових може використовуватися сукупність різноманітних фінансово-математичних моделей.

Водночас такі розрахунки можуть бути спрощені шляхом використання персональних комп’ютерів та прикладного забезпечення. Серед програмних продуктів, що застосовуються для потреб оцінки ризиків, можуть бути як прості табличні процесори (наприклад, Statistica, SPPS, S+, MathLab):

· середнє квадратичне  відхилення, або дисперсія, очікуваної величини цільового показника:

 

де: σ – середнє квадратичне відхилення цільового показника Х;

σ2 – дисперсія цільового показника Х;

Xi – і-те спостереження цільового показника;

Х – очікувана величина цільового показника Х (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за n попередніх періодів);

n – кількість спостережень цільового показника;

· для кількісного оцінювання ризиків, пов’язаних із активами, що мають активний ринок обігу (наприклад, цінні папери), може використовуватися коефіцієнт β моделі САРМ, який виражає кількісну оцінку системного (або ринкового) ризику за класифікацією Г. Марковіца:

де: Rj – очікуване значення дохідності j-го активу;

Rm – очікуване значення дохідності ринку;

σ2m – дисперсія ринкової дохідності.

Як уже зазначалося, ідентифікація  та оцінка фінансових ризиків у структурі  моделі управління ризиками потребує формування відповідної системи  показників, що уможливлювала б як дослідження якісних характеристик  фінансових ризиків, так і їх кількісну оцінку. Відтак для розрахунку параметрів сукупного ризику та його складових, у тому числі згаданих показників рівня ризику, а також дослідження та оцінки інших характеристик фінансових ризиків можуть використовуватися такі показники та коефіцієнти:

момент k-го порядку відносно фіксованої величини А:

Управлiння фiнансовими ризиками

де: М – момент k-го порядку відносно А;

Xi – і-те спостереження цільового показника;

n – кількість спостережень цільового показника;

очікувана величина (математичне очікування як момент і–го порядку відносно нуля) цільового показника (як правило, очікувана дохідність або прибутковість активу) розраховується на основі фактичних величин цільового показника за минулі періоди шляхом розрахунку математичного очікування на основі наведеної нижче формули (кількісно математичне очікування величини цільового показника дорівнює середній арифметичній фактичних величин за попередні періоди):

де: Xi – і-те спостереження цільового показника;

n – кількість спостережень цільового показника;

· медіана як значення, що відповідає середині ранжованого ряду:

де: Min – мінімальне значення цільового показника в інтервалі, до якого належить медіана;

і – величина інтервалу, до якого належить медіана;

n – кількість спостережень цільового показника;

F – кумулятивна частота інтервалу, що передує інтервалу, до якого належить медіана цільового показника;

f – частота інтервалу, до якого належить медіана цільового показника;

· коваріація між окремими господарськими операціями, ризиками або ж факторами їх формування використовується для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між окремими об’єктами процесу прийняття управлінських рішень та його кількісної оцінки: