Управлінське рішення як особливий вид управлінської діяльності

План

Вступ

Розділ  І. Теоретичний аспект підготовки та прийняття управлінських рішень

     1.1. Поняття управлінського рішення:  аналіз сучасної наукової думки

     1.2. Ознаки та роль управлінських рішень в державному управлінні

Розділ  ІІ. Процедура підготовки та прийняття управлінського рішення в державному управлінні

     2.1. Процес підготовки прийняття  управлінського рішення

     2.2. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні

     2.3. Комплексне забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в державному управлінні

Розділ  ІІІ. Управлінське рішення як особливий вид управлінської діяльності

     3.1. Типологія управлінських рішень

     3.2. Поняття оптимального управлінського рішення та вимоги до управлінських рішень.

     3.3. Аналіз переваг і недоліків в системі прийняття управлінських рішень на конкретному прикладі

Висновки

Використана література

Додатки

     Вступ 

     Картина сучасного світу стрімко змінюється. Разом з нею відбуваються і  процеси перебудови у державному управлінні та суспільстві Української  держави. Внаслідок цього особливо гострою стає проблема підвищення якості та ефективності розробки, прийняття та втілення управлінських рішень, та особливо швидкості їх вирішення. Визначна роль управлінських рішень у процесі державного управління пояснюється тим, що їх ухвалення, по-перше, нерозривно пов’язане з виконанням всіх інших функцій державного управління; по-друге, вони є одним з основних продуктів діяльності керівників усіх рівнів управління; по-третє, є одним із важливих засобів формування соціальних інтересів та їх інтересів.

     Питання розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень досліджувались багатьма фахівцями із загальних проблем адміністративного права, державного управління та теорії прийняття управлінських рішень. Ними напрацьовані основні теоретико-методологічні засади прийняття управлінських рішень, обґрунтовано необхідність використання системного наукового підходу до дослідження процесу підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень, узагальнено особливості міждисциплінарного та формалізованого підходів до з’ясування сутності цих рішень та вимог, які до них висуваються.

     Та  не зважаючи на значну кількість та широке коло досліджень, присвячених різним аспектам управлінських рішень, багато питань у цій сфері залишаються ще недопрацьованими, не має єдиної концепції механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в державному управлінні та загальній управлінській науці. Не дивлячись на те, що наявна велика кількість якісної літератури з цієї проблематики, в багатьох питаннях автори суперечать однин одному, а це призводить до плутанини, що недопустимо при підготовці управлінських кадрів. Наслідком цього є проблеми комплексного розвитку та функціонування управлінських рішень в органах державного управління у нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності.

     Тож необхідність ефективного забезпечення реалізації інтересів людини, суспільства та держави в цілому; потреба переосмислення місця та ролі управлінських рішень у адміністративній діяльності органів державного управління, ряд організаційно-правових проблем в сфері підготовки та прийняття управлінських рішень обумовлюють актуальність дослідження цих процесів.

     Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу сучасною наукової інформації, та джерел, що вказують на практичну реалізацію управлінських рішень в державному управлінні України визначити сьогоднішній стан розвитку технологій процедури прийняття та розробки рішень, а також шляхи їх удосконалення.

     Для досягнення поставленої мети курсової роботи необхідно вирішити такі основні  завдання: з’ясувати сутність, особливості та значення управлінських рішень в державному управлінні; розкрити сутність процесу підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ; проаналізувати складові комплексного забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в державному управлінні; здійснити класифікацію управлінських рішень в органах внутрішніх справ; дослідити проблемні питання оцінювання ефективності управлінських рішень в державному управлінні на конкретному прикладі; сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення практичної діяльності з підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх.

     Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі підготовки та прийняття управлінських рішень в процесі реалізації державного управління.

     Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та організаційне забезпечення процедури підготовки та прийняття управлінських рішень в реалізації державного управління.

     Методи  дослідження. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові методи пізнання. Їх застосування ґрунтується на комплексному підході, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх теоретичної та практичної  складової. За допомогою логіко-семантичного методу досліджено понятійний апарат, визначено сутність, особливості та значення управлінських рішень в державному управлінні. Системно-структурний метод використано для здійснення класифікації управлінських рішень в органах державної влади. Документальний та статистичний метод використовуються в останньому підрозділі при аналізуванні недоліків та переваг перебігу процесів прийняття рішення в державному управлінні на конкретному рішення, а також в цьому  підрозділі використовується метод індукції.

     Науково-теоретична основа для виконання курсової роботи склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, менеджменту та інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних, зокрема, О.М.Бандурки, В.К.Колпакова, В.Я.Малиновського, А.Ф.Мельника, Мескон М, В.М.Плішкіна, та ін. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, Цивільний Кодекс України та рішення обласних державих адміністрацій.

     Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, використаної літератури та додатків. Перший розділ в свою чергу поділяється на два підрозділи, другий і третій розділ – на три підрозділи.

РОЗДІЛ  І. Теоретичний аспект підготовки та прийняття управлінських рішень 

     1.1. Поняття управлінського  рішення: аналіз  сучасної наукової  думки

     Управління  завжди здійснюється заради досягнення певних цілей, а реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень [7, с.112]. Тому цілком зрозуміло те, що прийняття управлінських рішень є однією з п’яти загальних, або ж спеціальних за В.Я. Малиновським [12, с.48], функцій державного управління.

     Перед тим як розглядати сутність, особливості та роль управлінських рішень в державному управлінні звернімо нашу увагу на такі важливі поняття, як «рішення» та «управлінське рішення». У своєму житті кожна людина щодня приймає велику кількість рішень. Формування та вибір цих рішень на практиці відбувається шляхом логічного мислення та інтуїції [12, с.48]. Хельга Драммонд в своїй праці «Ефективне прийняття рішень» пише, що прийняти рішення означає «зробити специфічний вибір чи обрати напрямок дій» [3, стор.6]. Вона ж зазначає про суттєву відмінність між самим рішенням та процесом його прийняття. Х.Драммонд вказує на те, що рішення – це кінцевий результат процесу, а процес його прийняття складається з подій, які передують моменту вибору та відбуваються після нього [3, с.11]. Дес Дерлоу вважає, що рішення - це момент, у якому вибір робиться між альтернативними та конкуруючими між собою можливостями. На його думку, відправним моментом може бути та мить, коли дія вже робиться у певному напрямку, а решта можливостей відкидається. Саме дія, зроблена у визначеному напрямку, надає рішенню значущості [8, c.26].

     Складність  і багатогранність поняття «рішення» необхідно враховувати при дослідженні поняття «управлінське рішення». Іноді визначення управлінського рішення обмежують лише вибором можливого варіанта дій [13, с.195]. Однак, це далеко не все, необхідно прийняти цілий комплекс організаційних заходів щодо його виконання. Один лише намір керівника діяти певним чином не можна розглядатись як управлінське рішення. Такий підхід негативно відображається на практиці управління, спонукаючи керівника до видання багатьох наказів та вказівок, а не до конкретного керівництва, роботи з людьми [14, с.228].

     Управлінське рішення в загальному вигляді можна визначити як творчу, вольову дію суб'єкта управління на основі знання об'єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяльності з її досягнення або у зміні цілі [7, с.112]. Творча складова представлена тим, що всі етапи виваженого управлінського рішення (підготовка, прийняття та реалізація) потребують глибоких професійних знань, правильного використання різнобічної інформації і досвіду організації, вміння сполучати колегіальність та єдиноначальність при виробленні рішень.

     У сучасній науковій літературі зустрічаються різні тлумачення терміну «управлінське рішення». Значна частина авторів пропонують розглядати  управлінське рішення як певну команду чи акт суб’єкта управління. Так, І.П.Шадрін говорить про нього як про соціальний акт, в якому міститься постановка задач, а також вказівки щодо засобів їх вирішення [20, с.201-202.]. А.Ф.Мельник розглядає управлінське рішення як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації, що становить основу процесу управління[7, с.112].

     Ю.А.Тихомиров  у своїй праці вказує, що управлінське рішення – це «соціальний акт, підготовлений на основі варіантного аналізу та оцінки, прийнятий у встановленому порядку, має директивне загальнообов’язкове значення, містить постановку цілей і обґрунтування засобів їх здійснення, а також організовує практичну діяльність суб’єктів і об’єктів управління» [19, с.33].

     Деякі науковці вважають, що управлінське рішення є завершальною частиною управлінського процесу. З такою думкою погодитись важко, тому що, прийняття рішень є перманентним процесом в управлінні, однією з його функцій, яка не має особливості періодичності. Управлінське рішення може прийматися на будь-якому етапі управлінського процесу. Це залежить від роду самої задачі, на розв’язання якої спрямоване рішення та багатьох інших факторів.

     В.М.Малиновський визначає управлінське рішення як «процес  вироблення та реалізації раціонального  варіанту проблеми чи завдання та як фіксований правовий акт (нормативний чи індивідуальний)» [12, с.180]. Коментувати подібне тлумачення можемо тим, що оформлення усіх управлінських рішень юридично в документованій формі є неможливим та недоцільним.

     Також у сучасній літературі можна зустріти думку про те, що управлінським  рішенням є «свідомий акт організаційної діяльності начальника органу…» [6, с.141]. З даного тлумачення можемо зробити висновок, що прийняття управлінських рішень є функцією виключно керівників. Але це суперечить тому факту, що суб’єктом прийняття управлінського рішення може бути будь-яка особа у апараті державного управління, не кажучи вже про колегіальні органи, де рішення приймається шляхом голосування.

     Найширше  розуміння управлінського рішення  дає Ю.В.Колесніков, намагаючись помістити у визначення всі грані складного поняття, вказує, що управлінське рішення – це акт організації, що зачіпає різні соціальні відносини, інтереси, зв’язки; засіб подолання організаційної проблеми; вид професійної діяльності; один з основних етапів процесу управління; вибір однієї з альтернатив у процесі досягнення запланованих цілей організації; інтелектуальне завдання; процес легалізації (надання гласності) управляючого впливу на керовану підсистему (об’єкт управління); процес легітимації (надання законної сили, правового обґрунтування) [10, с.315–316].

     Цікавим є визначення управлінського рішення  запропоноване В.М.Колпаковим, під яким він розуміє «результат системної діяльності людей і продукт когнітивної (опосередкованої пізнавальними факторами), емоційної, вольової, мотиваційної природи - синтезу психічних процесів, що мають вихідну регулятивну спрямованість. Це вольовий акт осіб, які приймають рішення,оформлений у вигляді документа» [11, с.22].

     Аналізуючи вищезгадані тлумачення та визначення ми можемо прийти до того висновку, що «управлінське рішення» є складним багатозначним феноменом. Управлінське рішення розглядається як: вольовий акт керівника (колегії державного органу); інтелектуальна дія, тобто комплекс знань і моделей бажаних станів; обсяг і зміст інформацій; результат управлінської діяльності; сукупність правових норм, правил, вимог; як документ, який фіксує результати управлінської і правової діяльності та надає упорядкованості суспільним процесам і взаємозв’язкам [22]. Всі ці сторони явища управлінського рішення мають нас цікавити рівною мірою, бо вони складають цілісне уявлення про предмет нашого дослідження. Управлінець, що не володіє цими знаннями не в змозі професійно виконувати свої обов’язки. 
 

     1.2. Ознаки та роль  управлінських рішень  в державному управлінні

     Після розгляду поняття «управлінське  рішення» зупинімося детальніше на його ознаках. Сучасні автори пропонують різні, а подекуди і протилежні ознаки управлінських рішень.

     Так, наприклад, В.Я.Малиновський називає такі: рішення передбачає наявність можливих варіантів дій та вибору одного з них у відповідності з існуючими обставинами, інтересами і потребами; вибір прийняття варіанту дій є результатом свідомої, розумово-психологічної діяльності керівника; необхідність та головний зміст рішення визначається метою спільної діяльності; управлінське рішення володіє активізуючою та організуючою силою; в основі управлінського рішення лежить організаційна діяльність людей [12, с.180-181].

     Російський  науковець В.А.Козбаненко називає  такі характеристики управлінських  рішень, що властиві їм усім: форму рішення; змістовність рішень, тобто інформація про те, що повинно бути зроблене й для чого; процедура ухвалення рішення; наявність суб’єктно-об’єктних відносин; форма рішення; час дії рішення [9, с.143].

     Вище  згадуваний професор юридичних наук Ю.А.Тихомиров, говорить про такі ознаки управлінських рішень відносить: соціальну сутність; директивність та загальнообов’язковість; активну та організуючу спрямованість визначення цілей та систему засобів їх здійснення; задачі осіб, що відповідають за окремі дії; додержання строків виконання рішень; наявність системи правил, що визначають порядок розробки, обговорення, прийняття, набрання рішенням відповідної сили, внесення до нього змін та порядок відміни [19, с.26-33].

     Більшість вище згаданих характеристик управлінських рішень є загальними. Це означає те, що вони можуть характеризувати будь-яке рішення, а не лише управлінське. На мою ж думку, особливості управлінських рішень найкраще можна розкрити через їх роль та значення в державному управлінні.

     А.Ф.Мельник  зазначає, що потреба в прийнятті рішення виникає у зв'язку із зовнішніми обставинами (припис вищестоящого органу управління, координація і регулювання відносин з іншими органами управління) і внутрішніми (відхилення від заданих параметрів діяльності, виникнення резервів, порушення дисципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи. Вони спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої цілі [7, c.112].

     Загальнодержавні  управлінські рішення особливі в тому, що вони стосуються таких сфер суспільної діяльності: політичної, економічної, соціальної, культурної та інших. Їх метою є забезпечення оптимальних умов, організації та активізації спільної діяльності людей. Від цих рішень часто напряму залежить доля багатьох життів; вони мають узгоджувати інтереси держави, суспільства та окремої людини. Тому помилки в прийнятті рішень можуть призвести до великих моральних і матеріальних втрат. Важливу роль управлінським рішенням в житті соціуму відводить у своїй роботі Джордж Гордон: «... вони є основою основ державного управління, як і всієї організованої людської поведінки» [4, с.242]. Через це зрозумілою є необхідність щодо підвищення ефективності управлінських рішень завдяки науковому підходу до їх формування та прийняття. Адже ніщо так негативно та дестабілізуюче не впливає на поведінку людей, їх спільну працю, як прийняття непродуманих, некомпетентних, несвоєчасних рішень [12, с.179].

     На  сьогоднішній день наша країна знаходиться в періоді значних перетворень: відбувається інтенсивна перебудова державного апарату, режиму функціонування суспільства, перехід до ринкової економіки та демократизація суспільного ладу. У зв’язку з цим проблема підвищення якості та ефективності управлінських рішень, а також оперативність їх вирішення набувають особливої гостроти. Важливість управлінських рішень у процесі державного управління зумовлена тим, що їх ухвалення, по-перше, чітко простежується як умова виконання всіх інших функцій; по-друге, є безпосереднім продуктом діяльності керівників усіх рівнів управління; по-третє, є одним із важливих засобів формування соціальних інтересів; по-четверте, виступає однією з форм реалізації соціальних інтересів [12, с.180].

     Прийняття рішень у процесі державного управління неминуче змушує сприймати та аналізувати значні обсяги інформації різного роду та характеру. Недосконала природа людини не дозволяє повністю здійснити ці процеси, це часто призводить до прийняття неоптимальних рішень. Тому необхідно дотримуватися наукового підходу, який дозволяє суб’єкту прийняття рішення мінімізувати помилки. Науковий підхід в даній ситуації представляє собою теорію прийняття рішень, а також рекомендацій, що сформувалися з теорії та досвіду її застосування; логічного мислення та інтуїції людини, математичних методів та обчислювальної техніки; навчання керівників теорії та практиці ухвалення рішень, а також загальних наукових методологій.

     Усі перелічені фактори свідчать про значну роль функції прийняття управлінських рішень в державному управлінні, а також про важливість її наукового та практичного вдосконалення[23].

Розділ  ІІ. Процедура підготовки та прийняття управлінського рішення в державному управлінні 

     2.1. Процес підготовки  прийняття управлінського  рішення

     Для досягнення результативності, ефективності і якості управлінських рішень необхідно мати глибокі знання стосовно самого процесу та механізмів їх підготовки та прийняття.

     У лінгвістичній літературі та тлумачних  словниках, процес (від лат. processus - просовування) визначається, як 1) послідовна зміна явищ, станів у розвитку чого-небудь; 2) сукупність ряду послідовних дій для досягнення якого-небудь результату; 3) послідовна зміна предметів і явищ, що відбувається закономірним порядком; 4) хід, плин, перебіг [17; 18; 26].

     Аналіз  сучасної наукової літератури, в якій приділялась увага  питанню процесу  підготовки, прийняття і реалізації управлінського рішення [7; 12; 14], підштовхує до висновку, що цей процес складається з таких етапів, як: визначення мети; пошук, збирання, обробка й аналіз інформації про стан зовнішнього і внутрішнього середовищ; генерування варіантів можливих управлінських рішень; формування критеріїв і вибір ефективних варіантів управлінських рішень; ухвалення загального рішення, спрямованого на досягнення мети; послідовна конкретизація рішення у вигляді планування (програмування, проектування); вироблення часткових рішень на основі завдань, поставлених виконавцям, які беруть участь у реалізації проекту; організація діяльності щодо виконання загального рішення; керівництво діяльністю щодо виконання управлінського рішення; контроль за цією діяльністю. Зазвичай всі ці етапи розділяють на групи. Так, класичним є поділ на підготовку та безпосередньо прийняття управлінського рішення. Ще одним популярною класифікацією є розбиття на цілевиявлення, розробка і прийняття рішень, організація виконання і контроль. Всі ці поділи є умовними та вони допомагають структурувати процес та не прогаяти важливі аспекти у прийнятті рішення.

     Вибір мети — важлива та відповідальна  стадія процесу розробки управлінського рішення. Ще Аристотель у своєму творі «Політика» говорив про те, що благо залежить від дотримання двох умов: правильного визначення кінцевої мети будь-якої діяльності та вибору відповідних заходів, які ведуть до кінцевої мети [5, с.619].

     Слід  зазначити, що мета підготовки та прийняття  управлінських рішень в державному управлінні є поєднанням необхідності із засобами (ресурсами, умовами, можливостями) для досягнення бажаних результатів. Важливим аспектом формулювання мети є передбачення можливі наслідків, до яких приведуть заходи по її досягненню.

     Намічену  ціль необхідно узгодити з цілями розвитку інших об'єктів управління, які реалізуються різними суб'єктами управління по вертикалі і горизонталі. Особливо звертається увага наскільки дана ціль відповідає досягненню цілей вищого порядку. На цій стадії корисною є розробка «дерева цілей», що дає змогу виробити струнку схему послідовного здійснення заходів у конкретній ситуації [7, c.116-117]. Наступним етапом у підготовці прийняття рішення є пошук та обробка інформації, на ньому ми зупинимося більш детально пізніше.

     Сам процес розробки управлінського рішення  передбачає в собі багатоваріантність шляхів вирішення проблеми. Рідко, де спрацьовує практика одноваріантного вирішення проблем, а в умовах суспільства з ринковою економікою, де різко зростає ступінь ризику і знижується ступінь визначеності проблемної ситуації, потреба у розробці багатьох альтернативних (взаємовиключних) варіантів майбутнього рішення стає життєво необхідною. Визначаючи альтернативи необхідно звертати увагу на рівень управління (масштабу та місця дії) і тривалості періоду підготовки та реалізації рішення, а також користуватися досвідом вирішення подібних проблем; активізувати вироблення нових ідей. Розробка повної сукупності альтернатив, які містять всі можливі варіанти шляхів вирішення поставленої задачі, є однією з найскладніших проблем державного управління та є запорукою обрання саме найоптимальнішого рішення.

     Після розроблення сукупності варіантів  рішення, необхідно їх оцінити через відношення відповідності мети до затрат різних ресурсів на реалізацію (часових, людських, матеріальних). Якщо деталізувати вищесказане, то нам необхідно: оцінити очікуваний результат кожного рішення; оцінити очікувану вартість кожного шляху; оцінити несподівані фактори та ризики, властиві кожному з них.

     В.Я. Малиновський зазначає, що оцінка наслідків альтернатив одна з найбільш трудомістких дій, пов'язана найперше з використанням економіко-статистичних, математичних методів зіставлення витрат і результатів, а також розгляду соціально-політичних наслідків і факторів [12, c.182].

     Для порівняння альтернатив і вибору кращої з них використовуються критерії оцінки досягнення цілей управлінського рішення. Критерій (оцінка) рішень —  це мірило економічного і соціального  ефекту, правило порівняння і вибору альтернатив [7, c.119]. В літературі ще зустрічається таке визначення: "критерії" - це стандарти оцінок для суджень про "сприятливість" проектованих наслідків кожної з альтернатив [12, c.183].

     Використання  якісно підібраних критеріїв оцінювання варіантів рішення дає змогу порівняти варіанти і вибрати найкращий. Однією з вимог до критеріїв є їх несуперечливість між собою, саме через це значна увага на даному етапі має бути приділена узгодженню державних і особистісних інтересів, бо частіш за все саме тут і з’являються основні розбіжності. Прикладом подібних суперечностей є нещодавнє рішення щодо прийняття нового податкового кодексу.

     Критеріїв оцінки може бути безліч та вкажемо  на основні з них: законність, політична прийнятність, економічна справедливість, можливість практичного застосування, можливість вдосконалення.

     Неякісний формальний аналіз можливих наслідків альтернативних рішень, недооцінка чи переоцінка їх переваг у майбутньому можуть призвести до того, що перед суб'єктом управління виникнуть суттєві труднощі та суперечності. 

     2.2. Технологія процедури  прийняття рішень  у державному управлінні

     Тож після розробки альтернативних способів вирішення проблеми і їх оцінки ми обираємо найоптимальніший шлях. Етап оцінки альтернативних варіантів є перехідним між підготовкою та прийняттям рішення.

     Затвердження  рішення є актом його офіційного прийняття, воно повинне даватися виконавцям у письмовій формі і за підписами  посадових осіб, які уповноважені їх затверджувати. У рішенні накреслюється  програма дій для його виконання: що робити; кому виконувати; термін виконання; як виконувати; хто і як контролює  виконання рішення. Але, як вже зауважувалось в попередньому розділі, не всі управлінські рішення отримують формальне документальне оформлення.

     Безпосередньо процедура прийняття рішення  передбачає у собі вирішення таких  питань: на якому рівні й хто приймає рішення (одноосібно чи колегіально); хто готує наукове обґрунтування проекту рішення, економічне та соціальне обґрунтування, проект рішення; з ким погоджується рішення; які періодичність і форма контролю за ходом виконання рішення; хто контролює і відповідає за правильність виконання рішення; хто наділяється правом вносити зміни у зміст рішення та терміни його виконання; яка форма звітності про виконання рішень; хто дає висновок про виконання рішень і ступінь досягнення поставленої цілі [7, c.121].