Управлінський облік фінансового стану підприємства та шляхи його покращення (на прикладі ВАТ «Підгур’ївське”)

ПІВДЕННОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ  ІНСТИТУТ ВНЗ

КИЇВСЬКОГО  СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (ЗАТ) 

Кафедра «Облік і аудит» 
 
 

Курсова робота

з дисципліни "Управлінський облік"

на  тему: Управлінський облік фінансового стану підприємства та шляхи його покращення (на прикладі ВАТ «Підгур’ївське”). 
 
 
 

Виконала: студентка 4 курсу

заочного відділення

факультету «Економіка і підприємництво»

спеціальності «Облік і аудит»

 Іваниця Г.О.                                                                         

 "___"____________ 2010р. 
 

Науковий керівник:                                                                             Воробйов В.А.

"___"____________ 2010р.

Миколаїв  2010

ПІВДЕННОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ  ІНСТИТУТ ВНЗ

КИЇВСЬКОГО  СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (ЗАТ) 

Кафедра «Облік і аудит» 

Завдання  на курсову роботу

з дисципліни "Управлінський облік" 

Студентка: Іваниця Ганна Олегівна

Курс: 4 заочне відділення

Группа: Облік і аудит

Тема курсової роботи: Управлінський облік  фінансового стану підприємства та шляхи його покращення (на прикладі ВАТ «Підгур’ївське”).

Науковий керівник роботи: Воробйов Володимир Андрійович

Дата видачі завдання: «____» _________2010р.

Назва розділів курсової роботи  та строки їх виконання:

Розділ 1. Теоретичні аспекти управлінського обліку фінансового стану підприємства  «____» _________2010р.

Розділ 2.  Оцінка фінансового  стану ВАТ «Підгур’ївське”

«____» _________2010р.

Розділ 3. Шляхи покращення фінансового стану ВАТ «Підгур’ївське”

«____» _________2010р.

Термін здачі  роботи науковому керівнику__________________ 
 
 
 

Студент __________________             Науковий керівник ________________

"___" ________________ 2010р.            "___" _________________2010р. 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….4

Розділ  I. Теоретичні аспекти управлінського обліку фінансового стану підприємства………………………………………………………………………...7

     1.1. Суть управлінського обліку фінансового стану підприємства, та аналізу фінансових коефіцієнтів……………………………………………………7

     1.2. Платоспроможність, ліквідність та  показники фінансової стійкості, як складові фінансового стану підприємства…………………………………….10

       1.3. Характеристика показників рентабельності………………………….20

Розділ  II. Оцінка фінансового стану ВАТ «Підгур’ївське”………………….23

      2.1. Організаційно - економічна характеристика ВАТ «Підгур’ївське»…23

      2.2.Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства ВАТ «Підгур’ївське»……………………………………………………………………..24

Розділ  III. Шляхи покращення фінансового стану ВАТ «Підгур’ївське»…34

      3.1.   Удосконалення методик оцінки фінансового стану підприємства...34

      3.2. Пропозиції щодо прийняття заходів, спрямованих на поліпшення фінансово - господарського стану підприємства………………………………...38

Висновки…………………………………………………………………………...41

Список  використаних джерел…………………………………………………..43

Додатки…………………………………………………………………………….44 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Проведення  управлінського обліку фінансового стану на підприємстві служить  інтересам ефективного управління. Метою ефективного управління є отримання прибутку, при цьому бажано, щоб витрати були як умова нижчими. Тому рішення про доцільність  проведення управлінського обліку, керівник організації ухвалює виходячи з того, як він оцінює витрати і вигоди від діяльності свого підприємства.

     Система управлінського обліку є ефективною, якщо вона дозволяє полегшити досягнення цілей організації з найменшими витратами на створення і функціонування самої системи. Отже, управлінський облік є складником процесу управління та надає інформацію, важливу для:

- визначення стратегії та планування майбутньої діяльності організації;

- контролювання її поточної діяльності;

- оптимізації використання ресурсів;

- оцінки ефективності діяльності;

- зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.

     За  умов переходу економіки України  до ринкових відносин значно зростає  роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

     Особливого  значення набуває своєчасна та об'єктивна  оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

     Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

     Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

     Саме  цим зумовлюється необхідність і  практична значущість проведення управлінського обліку оцінки фінансового стану на підприємстві.

        Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

     В даній курсовій роботі об’єктом дослідження проведення управлінського обліку фінансового стану підприємства буде ВАТ «Підгур’ївське».

     Предметом дослідження виступає фінансова звітність цього підприємства, в якій відображені фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання, та згідно якої по розрахованим коефіцієнтам можна зробити висновки про фінансовий стан підприємства на 01.01.2009р. А саме: Ф.1 Баланс за 2007-2008р.р., Ф.2 Звіт про фінансові результати 2008р., Ф.3 Звіт про рух грошових коштів 2008р., Ф.4 Звіт про використання капіталу 2008р.

     Метою курсової роботи – є розгляд отриманих результатів ВАТ «Підгур’ївське», які характеризують платоспроможність, ліквідність та фінансову стійкість підприємства, а також внесення пропозицій щодо удосконалення управлінського обліку фінансового стану, пошук шляхів його покращення, та резервів необхідних для підвищення рентабельності виробництва.

     Курсова робота написана на 43 сторінках машинописного тексту. Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

     Перший  розділ курсової роботи містить теоретичні аспекти управлінського обліку фінансового  стану підприємства взагалі. В ньому  розкривається суть управлінського обліку та фінансових коефіцієнтів, зміст  таких понять як платоспроможність, стійкість, ліквідність та рентабельність підприємства.

     У другому розділі роботи проводяться  розрахунки необхідні для оцінки фінансового стану підприємства ВАТ «Підгур’ївське».

     У третьому розділі виносяться пропозиції щодо удосконалення документації, яка дає повне уявлення про стан підприємства, а також вдосконалення методик оцінки фінансового стану, необхідних для прийняття управлінських рішень.

     Методологічною основою для розкриття даної теми, а також для глибокого та всеохоплюючого аналізу фінансового стану ВАТ «Підгур’ївське», використовувались різноманітні джерела інформації: Закони України, законодавчі акти та нормативні документи, які регулюють правильність розрахунків та заповнення бухгалтерської звітності, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відображають фінансову діяльність об’єкту дослідження. В роботі використані підручники таких авторів: академіка НАН України, професора М. Г. Чумаченка, Болюха М. А., Поддерьогіна А.М., Просвєтова Г.І, Донцової Л.В., Бутинця Ф.Ф. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ I

   Теоретичні аспекти управлінського обліку фінансового стану підприємства 

      1.1. Суть управлінського обліку фінансового стану підприємства, та аналізу фінансових коефіцієнтів 

     Фінансовий  стан підприємства — це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.

     Інформаційною базою аналізу фінансового стану  підприємства є, в основному, фінансова звітність.

     Фінансова звітність являє собою систему  показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації  на звітну дату, а також фінансові  результати її діяльності за звітний  період.

     Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України регламентовані Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р №87. Згідно з цим П(С)БО фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

     Баланс  підприємства (форма №1) (додаток  А) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

     Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2  "Звіт про фінансові результати" (додаток В).

     Примітки  до фінансової звітності повинні  розкривати суть поданої звітної  інформації, облікову політику організації  і забезпечувати користувачів звітності  додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

     Крім  фінансової звітності використовується інформація, яка доступна тільки внутрішнім користувачам, тобто підрозділам та працівникам підприємства. Кожен з них використовує ту інформацію, яка йому необхідна для прийняття відповідних управлінських рішень.

     Тому  в процесі аналізу фінансового  стану підприємства використовується така інформація: конструкторсько-технологічна; планово-нормативна (фінансовий план, нормативи запасів); дані всіх видів господарського обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний); звітність: оприлюднена фінансова звітність (річна) та квартальна звітність, а також комерційна звітність, яка складається за спеціальними вказівками, та обов’язкова статистична звітність; поза облікова інформація: маркетингові дослідження, закони, інструкції та експертна інформація.

     Головне завдання фінансового аналізу — своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

     Звідси  випливають і основні напрямки аналізу  фінансового стану — вивчення причин, які негативно чи позитивно позначаються на фінансовому стані, підготовка проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, розробка заходів для оптимізації структури фінансових ресурсів і їх ефективного використання.

     Якість  фінансового аналізу залежить від  застосованої методики, достовірності  даних фінансової звітності, а також  від компетенції керівника, який приймає управлінські рішення.

     На  основі даних поточного фінансового  аналізу здійснюється розробка основних показників фінансового та виробничого плану, а вже на підставі цих даних розраховуються економічні орієнтири розвитку підприємства в перспективі. Від того, наскільки якісно проведено фінансовий аналіз, залежить ефективність управлінських рішень, а відтак — ефективність роботи підприємства в цілому.

     З усього вищесказаного випливає, що треба простий інструмент, що дозволить зосередити увагу на найважливіших галузях діяльності підприємства і зіставить результати діяльності різних підприємств. Одним з таких інструментів є аналіз фінансових коефіцієнтів, який використовує обчислення фінансових коефіцієнтів як відправну точку для інтерпретації фінансової звітності.

     Коефіцієнт - це відношення одного показника до іншого. Аналіз фінансових коефіцієнтів використовується з метою контролю за господарською діяльністю підприємства і для виявлення сильних і слабких сторін підприємства щодо конкурентів, а також при плануванні діяльності підприємства на майбутнє.

     Розрахунок  фінансових коефіцієнтів зосереджений в основному на трьох ключових областях бізнесу:

- Прибутковість  (керування процесом купівлі та  продажу) 

- Використання  ресурсів (управління активами);

- Доходи  інвесторів.

     Можливості, які забезпечують ефективність господарської  діяльності підприємства, дають фінансові показники, як ефективність використання ресурсів і рентабельність.  
 

      1.2. Платоспроможність, ліквідність  та показники фінансової стійкості,  як складові фінансового стану  підприємства 

     Як  вже зазначалося вище, головним критерієм  для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

     Найпростіше можна визначити платоспроможність  на якусь дату на підставі даних  балансу підприємства. Для цього  спочатку треба з'ясувати наявність  залишку грошових коштів на поточному рахунку та інших рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід також перевірити стан розрахунків з різними кредиторами. Відсутність сум заборгованості, щодо яких прострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого фінансового стану. Вивчення заборгованості слід починати з визначення сум заборгованості по банківським кредитам, розрахунках з кредиторами за товари, роботи, послуги, розрахунках з бюджетом та з працівниками з оплати праці.

     Аналіз  фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з поточного рахунку (особливо одна сума – залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічна відсутність коштів на кінець дня на цьому рахунку – надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і фінансового стану підприємства буде однозначною.

     Крім  аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути особливу увагу  на аналіз його ліквідності.

     Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.

     Всі активи підприємства в залежності від  ступеня ліквідності, тобто  швидкості  перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

     Найбільш  ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

     Швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання  яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом  12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

     Повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.

     Важкореалізовані  активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській  діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

     Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж всі інші активи підприємства.

     Пасиви  балансу по мірі зростання строків  погашення зобов'язань групуються наступним чином:

     Найбільш  термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

     Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити  банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після  звітної дати.

     Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви – статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".

     Постійні  пасиви (П4) – статті I розділу балансу "Власний капітал".

     Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом  узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

     Підприємство  вважається ліквідним, якщо його поточні  активи перевищують його короткострокові  зобов'язання.

     Для оцінки реального ступеня ліквідності  підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

     Ліквідність балансу визначається як ступінь  покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення  зобов'язань.

     Для визначення ліквідності балансу  варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

     Баланс  вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 < П4.

     Якщо  виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують  зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання  нерівність, що має глибокий економічний зміст і свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

     Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей  свідчить про те, що ліквідність  балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

     Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

     Показники ліквідності застосовуються для  оцінки спроможності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання.

     Загальну  оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

     Коефіцієнт  покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

     Коефіцієнт  покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи. Встановлений норматив цього показника рівний 2,0.

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів  і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Він розраховується за формулою:

                                                                                                      (1.2)                

     Для підприємств України рекомендована  величина цього коефіцієнта коливається  у межах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно високою через  невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

     Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується  за формулою (1.3):

     Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм  платоспроможності і показує, яку  частку короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього  коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.

     Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності – для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт покриття – для покупців, власників акцій і облігацій підприємства.