Установка отримання нітрофосок
Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України
Дніпродзержинський державний технічний університет
Кафедра хімічної технології неорганічних речовин
Курсовий проект
з дисципліни «Устаткування галузі і основи проектування» на тему:
«Установка отримання нітрофосок»
Реферат
В даному курсовому проекті розглядається установка отримання нітрофосок потужністю 3 т/год. В залежності від реагенту,який використовується для зв’язування CaO виділяють чотири способи.
В курсовому проекті присутні 3 основних розділи:
1. Загальна частина.
В даному розділі описується хімія і механізм процесу виробництва нітрофоски, вплив умов на вихід та якість продукту: сировини, тривалості, температури, тиску та ін. Також використовуються рівняння реакцій та формули, які описують процес. Приводиться схематичне зображення основного апарату технологічної схеми наведеної у курсовому проекті.
2. Спеціальна частина.
Ця частина курсової роботи ділиться на матеріальний,тепловий баланс та механічні розрахунки. Для укладання балансу використовуються практичні дані, а також результати теоретичних розрахунків. Механічні розрахунки характеризують апарат на міцність і стійкість.
3.Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
1
ТНР.ПК01.13.Рф.ПЗ
Розроб.
Біда О.О.
Перевір.
Олійник М.А.
Реценз.
Н. Контр.
Затверд.
Реферат
Літ.
Аркушів
1
ТНР-09
Заходи щодо охорони праці і навколишнього середовища.
Кількість сторінок: ; рисунків: 2; таблиць: 2; бібліографічних посилань: 8.
Графічна частина містить 2 креслення: апарат U-подібний реактор-амонізатор,схема виробництва нітрофоски сульфатним методом.
апатит, нітрофоска, аміак, азотна кислота, сульфатна кислота, калій хлорид, реактор-амонізатор.
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
1
ТНР.ПК01.13.Зм.ПЗ
Розроб.
Біда О.О.
Перевір.
Олійник М.А.
Реценз.
Н. Контр.
Затверд.
Зміст
Літ.
Аркушів
2
ТНР-09
Зміст…………………………………………………………………
Вступ………………………………….6
1 Загальна частина…………………..
1.1.Сировина для виробництва нітрофоски.
1.1.1.Азотна кислота.
1.1.2.Сульфатна кислота
1.1.3.Аміак
1.1.4.Хлорид калію.
1.2.Властивості нітрофоски.
1.3.Фізико-хімічні основи процесу.
1.3.1. Хімізм процесу.
1.3.2.Вплив норми і концентрації азотної кислоти.
1.3.3.Температура процесу.
1.3.4.Роздкладання домішок при переробці природних фосфатів.
1.3.5.Утворення оксидів азоту при обробці фосфатної сировини азотною кислотою.
1.4.Виробництво нітрофоски.
1.4.1.Методи виробництва нітрофоски.
1.4.2.Апаратурно-технологічне оформлення процесу виробництва нітрофоски.
2 Спеціальна частина
2.1.Матеріальний баланс.
2.2.Тепловий баланс.
2.3.Механічний розрахунок.
3 Заходи щодо охорони праці і навколишнього середовища
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
2
ТНР.ПК01.13.Зм.ПЗ
1.1.Сировина для виробництва нітрофоски.
1.1.1.Азотна кислота.
Нітратна кислота є одним з найважливіших продуктів хімічної промисловості. Вона виробляється у дуже великих кількостях, використовується для виробництва азотних добрив, у кольоровій металургії для розділення металів, а також хімічній промисловості для виробництва пластмас, вибухових речовин, целулоїду і фотокіноплівки, штучного волокна, органічних барвників, лікувальних речовин тощо.
Нітратна кислота є безбарвною димучою рідиною з їдким запахом, легко розкладається, забарвлюючись у жовтий колір. Густина 1,53 г/см³. Кипить при 86°С, замерзає при — 41°С. На повітрі HNO3 «димить» внаслідок притягання її парами вологого повітря і утворення дрібненьких крапельок туману.
Нітратна кислота нестійка і вже під впливом сонячного світла поступово розкладається:
4HNO3 = 4NO2 + O2 + 2H2O
При нагріванні розклад її значно прискорюється. Утворюваний діоксид азоту розчиняється в HNO3 і надає їй жовтуватого кольору. У водних розчинах нітратна кислота значно стійкіша. З водою HNO3 змішується в будь-яких співвідношеннях.
Нітратна кислота належить до сильних кислот, у водних розчинах вона практично повністю дисоціює.
У продаж нітратна кислота звичайно поступає у вигляді 68%-ного розчину з густиною 1,4 г/см³. [1. Вікіпедія – вільна енциклопедія]
Сульфатна кислота (дигідрогенсульфат, застаріла назва — купоросне масло) — сполука сірки з формулою H2SO4.Безбарвна масляниста, дуже в'язка і гігроскопічна рідина. Сірчана кислота одна з найсильніших неорганічних кислот і є дуже їдкою та небезпечною. Ця кислота утворює два ряди солей: сульфати і гідроген сульфати, в яких у порівнянні з сульфатною кислотою замінюються один або два аніони гідрогену на катіони металів. Сірчана кислота є однією з найважливіших технічних речовин у світі і лідирує за кількостю виробництва. Вона в основному використовується для виробництва добрив і інших неорганічних кислот. В основному використовуються водні розчини цієї кислоти. [1]
Хімічно чиста сульфатна кислота являє собою важку безбарвну маслянисту рідину. Продається звичайно її 96,5 % - ний водний розчин густиною 1,84 г/см3 або так званий «олеум», тобто розчин SO3 в H2SO4. У воді H2SO4 розчиняється дуже добре (змішується з водою в необмежених кількостях). При цьому виділяється тепло, і розчин дуже сильно нагрівається (навіть до кипіння води). Тому при додаванні води до концентрованої сульфатної кислоти остання розбризкується внаслідок швидкого перетворення води в пару. Через це при розведенні концентрованої H2SO4 треба кислоту вливати у воду (а не навпаки!) тонким струменем при старанному розмішуванні розчину скляною паличкою.
Сірчана кислота є дуже важливим товаром хімічної промисловості і є індикатором її промислової потужності. Світове виробництво в 2004 році склало близько 180 млн тонн, при наступному географічному розподілі: Азія 35%, Північна Америка 24%, Африка 11%, Західна Європа 10%, Східна Європа і Росія 10%, Австралія і Океанія 7%, Південна Америка 7%. Головним споживачем її є виробництво мінеральних добрив. Більша частина виробленої кислоти (~ 60%) витрачається на виробництво добрив, суперфосфату фосфату амонію,сульфатів, сульфату амонію. Близько 20% використовується в хімічній промисловості для виробництва миючих засобів, синтетичних смол, барвників, фармацевтичних препаратів, інсектицидів, антифризу, а також для різних технічних процесів. Близько 6% використовують для виробництва пігментів, фарб, емалей, типографських фарб. Використовується також як осушувач газів. У хімічній промисловості цю кислоту застосовують при виробництві барвників, штучного волокна, залізного купоросу FeSO4•7H2O, мідного купоросу CuSO4 • 5H2O і інших продуктів. [2. Ф.А.Деркач "Хімія" Л. 1968]
1.1.3.Аміак
Аміак — безбарвний газ з характерним різким запахом і їдким смаком. Він майже у два рази легший від повітря. При −33,35°С і звичайному тиску аміак скраплюється в безбарвну рідину, а при −77,75 °C замерзає, перетворюючись у безбарвну кристалічну масу. Його зберігають і транспортують у рідкому стані в стальних балонах під тиском 6—7 атм.
У воді аміак розчиняється дуже добре: при 0°С і звичайному тиску в 1 об'ємі води розчиняється близько 1200 об'ємів NH3, а при 20°С — 700 об'ємів. Концентрований розчин містить 25% NH3 і має густину 0,91 г/см3. Розчин аміаку у воді називають аміачною водою або нашатирним спиртом. Звичайний медичний нашатирний спирт містить до 10%: NH3, амічна вода від 10% і більше. При нагріванні розчину аміак легко випаровується. [1]
Аміак належить до найважливіших продуктів хімічної промисловості, щорічне його світове виробництво досягає 150 млн. тонн. В основному використовується для виробництва азотних добрив (нітрат і сульфат амонію, сечовина), вибухових речовин і полімерів, азотної кислоти, соди (по аміачному методу) та інших продуктів хімічної промисловості. Рідкий аміак використовують як розчинника.
В холодильній техніці використовується як холодильного агента (R717)
В медицині 10% розчин аміаку, частіше званий нашатирним спиртом, застосовується при непритомних станах (для порушення дихання), для стимуляції блювоти, а також зовнішньо - невралгії, міозити, укуси комах, обробка рук хірурга. При неправильному застосуванні може викликати опіки стравоходу та шлунка (у разі прийому нерозведеного розчину), рефлекторну зупинку дихання (при вдиханні у високій концентрації). [3. Гордон А., Форд Р. Супутник хіміка. М.:Мир, 1976. - 544 с..]
1.1.4.Хлорид калію.
Хлор́ид кáлію — KCl, калієва сіль соляної кислоти. Біла кристалічна речовина. Температура плавлення 776 °C, температура кипіння 1407 °C. Відноситься до структурного типу NaCl. В природі зустрічається у вигляді мінералу сильвіна.
Широко застосовується в сільському
господарстві як калійне добриво. Крім
того, служить сировиною для
Хлорид калію є найбільш поширеним калійним добривом. Згідно ГОСТ 4568-95 1-й сорт містить не менше 60% К2О, 2-й сорт - не менш 58% К2О і води не більше 0,5%.
Застосовується для виробництва гідроксиду калію методом електролізу. На кристалах хлориду калію можливе формування голограм.
У ряді штатів США використовується як ін'єкції при страті. [1]
1.2.Властивості нітрофоски.
Нітрофоска являє собою складне добриво,яке містить три основні поживні елементи (N,P і K),кількісне співвідношення яких може бути різне. Випускається декілька сортів нітрофоски,які розраховані на використання під певні сільськогосподарські культури,в залежності від співвідношення поживних речовин в добриві.
Співвідношення поживних речовин (N : P2O5 : K2O) в різних сортах нітрофоски можуть бути наступними: 1:1:1; 1:1,5:1; 1:1,5:1,5; 1:2:1,5. Фосфор міститься в нітрофосці у цитратнорозчинній формі – у вигляді дикальційфосфату CaHPO4 і у водорозчинній формі у вигляді фосфату амонію NH4H2PO4. Азот міститься і в нітратній формі – у виді нітрату калію KNO3, і в аміачній формі – у вигляді фосфату амонію NH4H2PO4 і хлористого амонію NH4Cl, і в аміачно-нітратній формі – у вигляді нітрату амонію NH4NO3. Третій поживний елемент – калій входить у склад нітрофоски у виді хлористого калію KCl і нітрату калію KNO3.[4. Гончаров А.І.,Середа І.П. Хімічна технологія,ч.2. – Київ:Вища школа,1980-280с.]
По зовнішньому вигляду нітрофоска представляє собою агрегати кристалів у формі гранул білого кольору. Вона володіє низькою гігроскопічністю і незначно злежується. Суха нітрофоска (при вологості до 2%) розсіюється задовільно,при підвищеної вологості (5%) – погано. Реакція добрива нейтральна.
Насипна вага нітрофоски 0,95-1,02 т/.
Основні переваги
нітрофоски по зрівнянню з
іншими видами простих і
1.високий вміст поживних
2.висока агрономічна ефективність;
3.можливість змінювати
4.однорідне і тонке
5.гарні фізичні властивості,
1.3.Фізико-хімічні основи процесу.
1.3.1. Хімізм процесу.
Розкладання фосфатів азотною кислотою являється складним процесом,який протікає по наступній основній реакції:
Ca5(PO4)3F + 10HNO3 = 3H3PO4 + 5Ca(NO3)2 + HF.
Домішки – карбонати кальцію
і магнію,полуторні оксиди (заліза,алюмінію,
(Mg,Ca)CO3 + 2HNO3 = (Mg,Ca)(NO3) + CO2 + H2O,
R2O3 + 6HNO3 = 2R(NO3)3 + 3H2O,
CaF2 + 2HNO3 = Ca(NO3)2 + HF.
Полуторні оксиди заліза і алюмінію взаємодіють і з фосфорною кислотою:
Fe2O3 + 2H3PO4 = 2FePO4 + 3H2O,
Al2O3 + 2H3PO4 = 2AlPO4 + 3H2O.
Фосфати заліза і алюмінію,які при цьому утворились,нерозчинні у воді і погано засвоюються рослинами. Крім того,залізо розчиняється у фосфорній кислоті з утворенням сильно перенасиченого розчину, із якого в осад випадає фосфат заліза,який видаляється із розчину разом з нерозчинним залишком. Це призводить до втрати фосфору,тим більше,чим більше заліза міститься в фосфатах,які перероблюються. Тому фосфати,що містять більше 12% Fe2O3 (по відношенню до P2O5),придатні до хімічної переробки тільки після їх попереднього збагачення. Присутність у фосфатах оксиду алюмінію Al2O3 не так шкідливо,як Fe2O3,однак небажано,так як приводить до забруднення розчину фосфорної кислоти.
Фторид водню,який виділився,взаємодіє діоксидом кремнію,завжди супутній фосфатам,і звичайно залишається в розчині у виді кремній фтористоводневої кислоти. При цьому протікають наступні реакції:
6HF + SiO2 = H2SiF6 + 2H2O,
4HF + SiO2 = SiF6 + 2H2O,
2HF + SiF6 = H2SiF6,
3SiF4 + 2H2O = 2H2SiF6 +SiO2.
Присутні в апатитовому
KAlSiO4×NaAlSiO4×nSiO2 + 8HNO3 = KNO3 + NaNO3 + 2Al(NO3)3 + nSiO2 + 4H2O,
NaFe(SiO3)2 + 4HNO3 = NaNO3 + Fe(NO3)3 + 2SiO2 + 2H2O.
В результаті обробки природних
фосфатів азотною кислотою отримують
розчин (звичайно називають витяжкою),який
представляє собою складну
1.3.2.Вплив норми і концентрації азотної кислоти.
Норму і концентрацію кислоти вибирають в залежності від метода і умов розкладу.
Таким чином,при використанні розбавленої азотної кислоти (46-47%-вої) розклад апатиту відбувається тільки до тих пір,поки в розчині міститься вільна азотна кислота. В цих умовах,утворена в процесі азотнокислотного розкладу фосфорна кислота не реагує з апатитом,що залишився. В той же час при розкладі фосфату декілька зниженою нормою (більше 70% від стехіометричної) концентрованої азотної кислоти ступінь розкладу вище тої,яка відповідає нормі азотної кислоти,внаслідок участі в процесі фосфорної кислоти.
Розкладення апатиту зменшеною нормою 46-57%-вою азотною кислотою можливо лише у випадку,якщо попередити утворення розчинів насичених дикальційфосфатами. Це може бути досягнуто шляхом виділення із азотнокислотної витяжки частини кальцію або введенням деякої кількості фосфорної кислоти.
Суттєвий вплив на швидкість розкладу трикальційфосфату і ступінь вилучення P2O5 в розчин здійснює кількість використаної азотної кислоти. При стехіометричній кількості HNO3 по мірі протікання реакції розкладу солей в розчині і зменшення його кислотності. Для підтримання постійної швидкості розкладання його звичайно проводять при надлишку HNO3 зверх стехіометричної норми,в деяких випадках надлишок азотної кислоти досягає 20-50%. Якщо при розкладанні фосфатів норма азотної кислоти менше стехіометричної,процес розкладу приблизно відповідає реакції:
2Ca5(PO4)3F + 14HNO3 = 3Ca(H2PO4)2 + 7Ca(NO3)2 + 2HF.
яка протікає при концентрації азотної кислоти не менше 60%.
Концентрація азотної кислоти не створює суттєвого впливу на швидкість процесу і ступінь вилучення P2O5 в розчин. Деяке підвищення вмісту основних компонентів в розчині обумовлене меншою кількість води,яка вводиться з вихідною кислотою по мірі збільшення її концентрації.
1.3.3.Температура процесу.
Зазвичай розкладання
Оптимальна температура (45-500С) підтримується головним чином за рахунок теплового ефекту реакції; температура ввідної азотної кислоти (300С) регулюють її підігрівом або охолодженням в теплообміннику. Слід відзначити,що при температурі вище 500С різко посилюється корозія апаратури.
1.3.4.Роздкладання домішок
Розкладання залізомістких мінералів (глауконіт,лимоніт,каолініт та ін.) в складі природних фосфатів азотною кислотою відбувається і під дією утворюваної фосфорної кислоти. Присутність фосфорної кислоти підвищує ступінь вилучення заліза,прискорює розклад залізо містких мінералів.
З підвищенням температури
1.3.5.Утворення оксидів азоту
при обробці фосфатної
Процес розкладання природної фосфорної сировини азотною кислотою або азотною кислотою з додаванням сірчаної,фосфорної кислот і сульфату амонію супроводжується утворенням оксидів азоту,які виділяються у газову фазу. Виділення оксидів азоту при розкладі апатиту азотною кислотою зростає з підвищенням температури і концентрації розчинених в кислоті оксидів.
Кількість оксидів азоту,які виділяються
в газову фазу при розкладанні
фосфоритів,більше,ніж при
Радикальний спосіб попередження викидів оксиду азоту в атмосферу складається у виключенні можливості їх утворення і виділення в газову фазу.
Один із таких способів заснований на введенні в реакційну масу карбаміду,який взаємодіє з оксидами азоту по наступним реакціям:
2CO(NH2)2 + 3NO2 = 3,5N2 + 2CO2 + 4H2O,
4CO(NH2)2 + 3NO2 + 4HNO3 = 3,5N2 + 4NH4NO3 + 4CO2 + 2H2O.
Для більш повного зв’язування оксидів азоту і попередження їх виділення в газову фазу в азотнокислотній витяжці має бути присутнім надлишковий (непрореагований) карбамід – приблизно 0,05%.
Загальна витрата карбаміду,
Або
,
Q – витрата карбаміду на 1т фосфату,кг;
b – витрата азотної кислоти на розкладання 1т фосфатів,т;
с – вміст розчинених оксидів азоту в кислоті (в перерахунку на діоксид),%;
60 і 46 – молекулярні маси карбаміду і діоксину азоту;
0,93 – стехіометрична витрата карбаміду на 1 моль NO2,моль;
Wo – вихід оксидів азоту (в перерахунку на NO2) в газову фазу під дією відновників у фосфаті на 1т апатиту,кг;
а – заданий надлишковий вміст карбаміду в азотнокислотній витяжці,%.
Ефективність відновлення
Іншим способом зменшення виділень оксидів азоту в газову фазу може бути досягнуто введенням в пульпу з’єднань,які володіють окислювальними властивостями. Так,додавання в азотнокислотну витяжку із фосфоритів Каратау перманганату або біхромату калію,а також пероксиду водню приводить до різкого зниження виділень оксидів.
Попередження утворення
При азотокислотній переробці апатитового концентрату виділення оксидів азоту найбільш доцільно попереджувати комбінуванням двух описаних раніше методів. В результаті попередньої обробки азотної кислоти карбамідом можна досягнути зв’язування розчинених в кислоті оксидів азоту стехіометричною кількістю карбаміду,а потім,додаючи в пульпу піролюзит,окислити відновників,які містяться у фосфатній сировині.[6. Технологія фосфорних і комплексних добрив/Під ред. С.Д. Евенчика і О.О.Бродського. М.:Хімія,1987.464 с.]
1.4.Виробництво нітрофоски.
У виробництві нітрофоски
при переробці розчинів,які
фосфорна кислота переводиться в дикальційфосфат і NH4H2PO4,азотна
кислота в аміачну селітру. До суміші
фосфатів і нітратів,отриманих при
такій переробці,додається
Щоб весь CaO,що міститься у фосфаті,був при розкладі зв’язаний у виді CaHPO4, співвідношення CaO : P2O5 у фосфатній сировині повинно бути 0,78. Для утворення частини P2O5 у водорозчинній формі (NH4H2PO4) це співвідношення має бути меншим. В природних фосфатах співвідношення CaO : P2O5 значно вище: для апатитового концентрату 1,32, для фосфоритів Кара-Тау і для актюбінського фосфориту (збагаченого) 1,62,для в’ятського фосфориту 1,56. Отже, можливість зв’язування всієї кількості CaO у виді CaHPO4, а тим більше утворення частини P2O5 у водорозчинній формі при розкладі фосфатів виключається. Тому при виробництві нітрофоски слід для зв’язування надлишку CaO вводити у процес фосфорну або сірчану кислоту, сульфати амонію і калію, газоподібний двоокис вуглецю або ж виводити із процесу надлишок CaO у виді Ca(NO3)2. [5]
1.4.1.Методи виробництва
Методи виробництва нітрофоски
розрізняються між собою
1.Карбонатний спосіб полягає в нейтралізації нітратно-кислотної витяжки аміаком – при цьому 60% кальцію перетворюється в дикальційфосфат. Потім масу,що утворилася,обробляють аміаком і оксидом вуглецю (VI) для зв’язування кальцію,що залишився,у нерозчинний карбонат:
5Ca(NO3)2 + 3H3PO4 + 10NH3 + 2CO2 + 2H2O = 2CaCO3 + 10NH4NO3 + 3CaHPO4.
Процес здійснюють
у 15-ти послідовно сполучених
реакторах. Розкладання
2CaHPO4 + Ca(NO3)2 + 2NH3 = Ca3(PO4)2 + 2NH4NO3.
Ця реакція завершується при нейтралізації витяжки до pH=8,5-9. Без стабілізатора частка засвоюваного P2O5 різко падає в інтервалі pH=4-5 і при pH=8 знижується з 90 до 32-35%. Як стабілізуючу добавку використовують сполуки магнію (з розрахунку 9 кг магнію на 100 кг P2O5). Розчин,що утворився,піддають нейтралізації і карбонізації. У перший із нейтралізаторів подають тільки аміак,в останній – оксид вуглецю (VI),в інші – обидва газоподібних реагентів. Основною умовою нормальної роботи реакторів-нейтралізаторів є рівномірне надходження аміаку і оксиду вуглецю (VI) в строго витриманому співвідношенні. У першій стадії амонізації у тверду фазу при значеннях pH=2-2,7 починають виділятися фосфати кальцію,заліза,алюмінію. Це приводить до деякого запустіння суспензії. Її рухливість забезпечують рівномірною подачею реагентів і інтенсивним перемішуванням. В останньому реакторі,де завершується кристалізація CaCO3,значення pH досягає 7,5-8; при цьому в суспензії може знаходитися тільки дикальційфосфат. Процес амонізації протікає з виділенням теплоти. Температуру в нейтралізаторах підтримують у межах 60-800С. Необхідна температура в реакторах підтримується введенням в сорочку пари (перші чотири реактора) і охолоджуючої води (останні реактори).
Цим методом одержують нітрофоску,
2.Сульфатний спосіб. У сульфатному способі,на відміну від карбонатного,за допомогою сульфат-іона можна зв’язати велику частину кальцію,так що кількості,що залишилася,не вистачить для утворення дикальційфосфату і частина P2O5 буде знаходитися у водорозчинній формі,у формі фосфату амонію. При одержанні добрива з масовим відношенням N:P2O5 як 1:1 при вмісті водорозчинної форми P2O5 не менше 60% сумарна витрата нітратної і сульфатної кислот повинна складати 140% від стехіометрично необхідного для зв’язування кальцію відповідно до приведених нижче рівнянь:
2Ca5(PO4)3F + 14HNO3 + 7H2SO4 + 14H2O = 6H3PO4 + 7CaSO4×2H2O + 3Ca(NO3)2 + 8HNO3 + 2HF,
6H3PO4 + 7CaSO4×2H2O + 3Ca(NO3)2 + 8HNO3 + 2HF +19NH3 =
3NH4H2PO4 + (NH4)H2PO4 + 2CaHPO4 + 14NH4NO3 + CaF2 + 7CaSO4×2H2O.
У третій і четвертий реактор
подають 60% загальної кількості сульфатної
кислоти,інше дозують у два перших
реактора-амонізатора. Розподіл аміаку
і сульфатної кислоти по реакторам-амонізаторам
роблять з таким розрахунком,
В останні три реактори вводять хлорид калію. Суспензія,що виходить з реактора у виді сметано подібної маси,містить 15-20% незв’язаної води; її змішують з ре туром,масу гранулюють і сушать в апараті БГС. Температура топкових газів на вході в апарат 2200С,на виході 1000С; температура продукту 70-900С. Нітрофоска,отримана даним чином,має наступну кількість компонентів: 11,8% N, 11,8% P2O5, 11,8% K2O.
3.Фосфорнокислотний спосіб. За
цим способом в розчин,
При подальшій нейтралізації
1,5Ca(NO3)2 + 3H3PO4 + 4,5NH3 = 1,5CaHPO4 + 1,5NH4H2PO4 + 3NH4NO3.
Водорозчинна форма P2O5 формується за рахунок утворення фосфату амонію. Для вирівнювання співвідношення N : P2O5 вводять при розкладанні фосфату надлишок азотної кислоти,яка з аміаком утворить нітрат амонію.
При введенні надлишку аміаку погіршується якість продукту (знижується вміст засвоюваного P2O5). При правильному дозуванні продукт містить до 98% P2O5 у засвоюваній формі. Температуру в процесі амонізації витримують близько 90-1000С. У суспензії,що витікає з останнього реактора,міститься 28-32% води. Суспензію піддають сушінню і гранулюванню.
Вміст живильних речовин у
4.Одержання нітрофоски
Найбільший вплив на ступінь розкладання нітрату кальцію робить концентрація вихідної нітратної кислоти,зі збільшенням якої ступінь осадження зростає.