Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів

ЗМІСТ

  ВСТУП            3

1 Стан і тенденції розвитку пакувальної індустрії в Україні та світі  4

     1.1 Класифікація пакувальних матеріалів      7

     1.2 Матеріали з паперу         8

     1.3 Металеві матеріали  і тара        8

          1.3.1 Основні та допоміжні  матеріали у виробництві металевої тари 10

          1.3.2 Класифікація  та характеристика видів металевої  тари   12

     1.4 Скло і скляна  тара         13

          1.4.1 Скло  та склотарна галузь       13

     1.5 Полімерні матеріали         14

          1.5.1 Плівкові  полімерні матеріали       15

     1.6 Дерев’яна тара           16

          1.6.1 Характеристика  деревини – як матеріалу тари    16

     1.7 Транспортна галузь         17

          1.7.1 Класифікація, стан, перспективи      17

2 Якість і безпека пакувальних  матеріалів і тари     19

     2.1Санітарний нагляд  і контроль за безпекою застосування  полімерних  19

матеріалів і тари, призначених для контакту з продовольчими товарами

     2.2 Упакування риби  та морепродуктів      24

3 Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів    27

     3.1 Проблема утилізації  використаної тари та пакувальних  матеріалів 27

     3.2 Утилізація полімерної  упаковки       31

     3.3 Утилізація алюмінієвої  тари        33

     3.4 Екологічна безпека при утилізації пакувальних матеріалів і тари  34

 ВИСНОВКИ                                                                                                             36

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ                                                                                            37

ВСТУП

      Пакувальні матеріали відіграють важливу роль у формуванні асортименту товарів, їх іміджу, забезпеченні, зберігаємості в процесі товаропросування. Ринок України диктує поступовий розвиток промисловості й сільського господарства в напрямку створення якісних товарів у надійній упаковці. Сучасна ефективна та приваблива упаковка трансформувалась в активний ринковий інструмент.

      Споживачі швидко  реагують на функції упаковки, зокрема на її зручність у користуванні, привабливий дизайн, форму, колір, наявну інформацію на упаковці. Упаковка сприяє швидкому засвоюванню нових ринків відомими товарами і забезпечує зорове пізнання через дизайн, колір, логотип тощо.

      За останні роки  спостерігається інтенсивний розвиток ринку пакувальних матеріалів, пакувальних технологій, а також тари та упаковки. З розвитком техніки та технології отримання пакувальних матеріалів розширюються функції упаковки. Крім створення інертного бар’єра між продуктами та оточуючим середовищем, упаковка все активніше перетворюється у виробничу операцію. За її допомоги можна регулювати температуру нагрівання харчових продуктів в мікрохвильових печах, формувати оптимальне газове середовище всередині упаковки, направлено змінювати склад продукту (біологічно активні матеріали з іммобілізованими ферментами, їстівні плівки тощо).

      При створенні  «активних упаковок» вітчизняні  вчені випробували захисні покриття  безпосередньо на продуктах харчування (твердих та плавлених сирах, варено-копчених і сирокопчених ковбасах, делікатесній та ординарній м’ясній продукції).

      Новим спрямуванням  є включення до складу полімерних  пакувальних матеріалів ферментів. Біологічно активні пакувальні  матеріали з іммобілізованими  на полімерному носії ферментами дають змогу регулювати склад, біологічну цінність продуктів харчування, інтенсифікувати технологічні процеси.

      У харчовій промисловості  використовуються нові пакувальні  матеріали, у тому числі такі, що містять антибактеріальні  речовини, ферменти тощо.

      Перспективними вважаються  «активні» оболонки, як їстівні  покриття. В них плівкоутворюючою  основою є поліцукри (похідні  крохмалю та целюлози). Їстівні  плівки захищають продукти від  втрати маси і створюють певний  бар’єр кисню та інших речовин  ззовні, завдяки чому гальмують небажані зміни продукту. Вони характеризуються високою сорбційною здатністю, особливо щодо іонів металів, радіонуклідів та інших шкідливих сполук. Завдяки введенню в їстівну плівку ароматизаторів і барвників можна регулювати органолептичні властивості харчових продуктів. Їстівна плівка здатна утримувати біологічно активні речовини (макро- і мікроелементи, вітаміни тощо) і відповідно збагачувати продукти харчування необхідними нутрієнтами.

1 СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПАКУВАЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ І СВІТІ

     Упаковка є невід’ємною частиною продовольчих і непродовольчих товарів. Вона забезпечує їх збереження, дотримання санітарних і естетичних вимог, норм, зручність продажу й користування, сприяє конкурентоспроможності продукції, захищає права товаровиробника і споживача на ринку. У багатьох країнах світу упаковка товарів набула такого самого значення, як і самі вироби, що містяться в ній.

      В Україні історично  сформувалась ідеологія, за якою  виробництво упаковок для харчових продуктів сприймалось як другорядна проблема і пакування не розглядалось як самостійний сектор економіки.

      В умовах ринку  значенні упаковки різко зростає  при експерті товарів. Чимало  вітчизняних підприємств змушені  купувати  імпортне обладнання і пакувальні матеріали, щоб завдяки якісній  упаковці забезпечити вихід своєї продукції на світовий ринок і конкурувати із зарубіжними товарами.

      В Україні прийнято  програми «Державна програма  розвитку виробництва тари й  пакувальних матеріалів до 2000 року» і «Нові матеріали та технології фасування і упаковування харчових продуктів». Крім того, розроблено цільову багатогалузеві науково-технічну комплексну програму «Тара й упаковка для харчових продуктів». Для виконання широкого комплексу заходів була залучено ряд організацій і підприємств різних форм власності й джерел фінансування, а також наукові та науково-дослідні заклади (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Принципова схема реалізації багатогалузевої науково-технічної програми ” Тара і упаковка для харчових продуктів ”

      З метою вишукування  додаткових фінансових ресурсів Міністерства економіки України проводить певну роботу щодо залучення іноземних інвестицій для підприємств-виробників тарно-пакувальних матеріалів і сировини, необхідної для їх виробництва. Можливим є створення спільних підприємств і залучення іноземних фірм до участі в приватизації.

      Згідно з угодою  між урядом України і Європейським  Союзом, англійська фірма закінчила  роботу над проектом програми  ТАСІС «Генеральний план розвитку  промислового планування харчової  продукції України». Головною метою його є розробка напрямів промислового пакування харчової промисловості продукції в Україні, бізнес-планів для конкретних підприємств з метою залучення інвестицій з боку Європейського банку реконструкції і розвитку.

      На першому етапі  передбачалося організувати в Україні виробництво тарно-пакувальних матеріалів найширшого асортименту, які раніше не виготовлялися. До них належать 23 паперово-картонні пакувальні матеріали. Уже налагоджено виробництво під пергаменту й різного виду паперу: з латексним покриттям для термозварювання, вологостійкого для сиру, для пакування цукру-рафінаду, високо тліючого цигаркового й парафінованого паперу із застосуванням очищеної суміші твердих вуглеводів, паперу типу «пергафоль», тонкого металізованого, обгорткового паперу, етикетково-пачкового з одностороннім крейсуванням, а також пачково-коробкового картону зниженої масоємкості й водостійкої картонної тари. Планується виготовлення паперу для  пакування кондитерських виробів типу «Каурекс», паперу тонкого крейдованого підвищеної якості і з одностороннім крейсуванням, картонної тари з парафіновим анти бактерицидним покриттям. На Понінківському картонно-паперовому комбінаті проведено реконструкцію цеху для випуску підпергаменту.

       Дніпропетровською  паперовою фабрикою виконано експериментальні дослідження щодо виробництва етикеткового паперу. На Жидачівському целюлозно-паперовому комбінаті, Рубіжанському КТХ, підприємстві «Прогрес Т» (м. Харків) налагоджено виробництво гофротари. УкрНДІ паперу виконано науково-дослідні роботи щодо нанесення вологостійкого покриття на гофрокартон. Визначено також основні вимоги до напівфабрикату з соломи і розроблено технологію виробництва з нього паперу для внутрішніх шарів гофрокартону.

      Розпочато виготовлення  біоорієнтованої та металізованої поліпропіленових плівок, а також тонкої термоусадкової плівки. Композиції із застосуванням полівінілхлорид них (ПВХ)-плівок для пакування харчових продуктів виготовляють АТ Донецький хімзавод, ВАТ Слов’янський завод «Торепласт».

      ВО «Укрпластик» пропонує ПВХ-плівки зі «стреч-ефектом» і «твіст-ефектом» марки «Термові» для упаковки свіжого м’яса, птиці, овочів і фруктів, сиру, напівфабрикатів, булочних і кондитерських виробів. Плівка має антистатичні властивості, на неї легко наноситься друк, характеризується високим ступенем непроникності газів і водяної пари. Її можна переробляти майже на всіх типах пакувальних автоматів. Пріоритетне виробництво полімерної тари обумовлено тим, що значна частина вітчизняної та імпортної техніки розрахована на використання полімерних матеріалів.

      Виробниками полімерних  пакувальних матеріалів в Україні  є спеціалізовані заводи з  переробки пластмас: Київський, Харківський, Прилукський і Сімферопольський, які випускають продукцію різної ширини і товщини, з друкованим малюнком і без нього, в тому числі термоусадкову, а також мішки і пакети на основі поліетиленової плівки. Поліпропіленові мішки виготовляє  ВКФ «Гала» (м. Дніпропетровськ) та СП «Житомир-Полісак». Видувну полімерну тару із поліетилену у вигляді пляшок, бочок, каністр місткістю до 5 л виробляють Харківський, Прилукський, Луцький і Сімферопольський заводи.

      Литу полімерну  тару у вигляді банок виробляють  Харківський, Прилукський, Луцький  і Сімферопольський заводи.

      В останні роки  Харківський завод став виробником пляшок із поліетилентерефталату (ПЕТФ), освоїв ряд нових видів пакувальних матеріалів, таких як розтягу вальні (стретч) плівки на основі поліетилену, поліетиленових мішків із застібкою.

      Досить складним  є освоєння випуску таких пакувальних матеріалів, як поліетилен низького тиску, алюмінієва фольга, біла жерсть та композити на основі ПВХ-плівки [1].

      Україна має певні  досягнення у виробництві склотари. Для повного забезпечення харчових  підприємств склотарою передусім  необхідна інформація про її потреби. Сьогодні в державі немає єдиного централізованого розподілу продукції між споживачами, що робить ринок збуту хаотичним.

      Першочерговим завданням  в Україні є оновлення  склотарних  виробництв, впровадження нового  покоління  склоформуючого обладнання, зокрема лінійно-секційних машин типу ІС. У найближчі роки на Херсонському заводі скловиробів планується здати в експлуатацію цех по виготовленню склотари для продуктів дитячого харчування на трьох лініях ІС потужністю 135 млн. штук на рік. Заплановано також реконструювати виробництво пляшок на Костянтинівському і Херсонському заводах скловиробів, на Пісківському й Рокитнянському склозаводах впровадили чотири лінії ІС. Скляну упаковку різного призначення виготовляє Гостомельський склозавод.

      Раціональним у  збільшенні випуску сучасної  склотари є налагодження тісної  співпраці між харчовими підприємствами  і виробниками склотари, що дасть  можливість забезпечити конкурентоспроможність  продукції та поєднати цикл  виготовлення і реалізації.

      Перспективним є  виготовлення металевої упаковки  з білої жерсті з повноцінною  літографією місткістю від 0,5 до 5,0 л, яку освоїло СП «Хімпак» (Україна-Польша) та ТОВ «КБК» (Київ). Розпочато роботу щодо створення рецептур вітчизняних лакофарбових матеріалів, призначених для покриття консервної тари.

      В Україні для  виготовлення різних видів нових  упаковок необхідне і певне  устаткування. У зв’язку з цим  значна увага приділяється розробці  важливого технологічного обладнання.

      При розробці та виготовленні пакувального обладнання визначено таку напрямки: обладнання для випуску тарно-пакувальних матеріалів, тари та упаковки, устаткування для фасування, пакування та закупорювання продукції, групового пакування, формування одиноких та укрупнених транспортних одиниць, машин для транспортування продукції, агрегат для утилізації та переробки відходів.

      1.1 Класифікація пакувальних матеріалів

      Пакувальний матеріал  – це матеріал, з якого виробляють  тару і який забезпечує можливість  повторного використання тари чи екологічно чистого її зниження. Вони повинні захищати товари від шкідливого впливу, втрат, пошкоджень, поліпшувати ефективну доставку, транспортування, реалізацію та споживання товару, захищати навколишнє середовище від забруднення.

     Пакувальні матеріали  класифікують за такими ознаками: призначенням, походженням, станом  та конфігурацією матеріалу, технологією  виробництва, декором матеріалу.

      За призначенням виокремлюють: тароматеріали, основні й допоміжні пакувальні матеріали (ДМП).

      За походженням – природні (дерев’яні, металеві, паперові та ін.), синтетичні (полімери, синтетичні смоли та ін.).

      За станом та конфігурацією матеріалу – порошкоподібні, пастоподібні, гранульовані, рідкі, метали з певною конфігурацією та ін [1].

      За технологією виробництва – пилині, стругані, вилиті, екструдовані, пресовані, прокатні.

      За декором матеріалу - колір, текстура, фактура, оформлення.

      Критеріями якості пакувальних матеріалів є: об’єктивно вимірювані (розмір, маса), об’єктивно спостережувані, але не вимірювані (здатність до склеювання, закручування), суб’єктивно сприятливі але не вимірювані (колір, якість друку).

      1.2 Матеріали з  паперу

     Папір вважаються перспективними пакувальними матеріалами для виготовлення споживчої і транспортної упаковки. У багатьох країнах об’єм використання цих матеріалів для пакувальних цілей коливається від 25 до 40 %, оскільки основна сировина для їх виготовлення відноситься до відтворюваного джерела. Вони екологічно безпечні і мають найменше навантаження на довкілля. Цим зумовлена значна увага українських виробників харчових продуктів і різноманітних товарів до паперу й картону та упаковок із них.

     Папір як пакувальний  матеріал давно використовується  людиною. У життєдіяльності роль паперу важко переоцінити. Маса 1м2 паперу близько 250 г.

      Основними видами паперу, що використовуються для виробництва тари, є: типографський (білизна, хороше сприйняття друку), обгортковий (висока міцність та гнучкість, стійкість до проникнення вологи, олій та жирів), пергамент та під пергамент (висока міцність, в’язкість, напівпрозорість, водо- та жиростійкість), пергаментний папір (жиростійкість та здатність не пропускати ароматичні речовини).

      Допоміжні паперові пакувальні матеріали: технічний папір та папір, на основу якого нанесено розплав.

      Підприємства харчової  промисловості України використовують  широку гаму видів паперу для  пакування різних продуктів.

      Пергамент займає  вагоме місце у пакуванні жирів  і жировмісних продуктів (вершкове масло, маргарин, сири, м’ясні вироби тощо). Пергамент і спеціальні види пергаменту завозять з інших країн. У багатьох випадках використання пергаменту та інших видів паперу недоцільне, оскільки вони характеризуються значною світло-, кисне- і паропроникністю.

      Комбінування цих  матеріалів у вигляді пергаменту, кашированого фольгою, паперу, ламінованого  полімерними матеріалами або  їх металізація суттєво підвищують  паро-, газо-, світло- і ароматонепроникність.

      Пергамент, каширований фольгою, відрізняється високою паро-, світло- і газонепроникністю, широко використовується для пакування вершкового масла, маргарину, чаю, кави, кондитерських виробів [3].

        1.3 Металеві  матеріали і тара

      Металеві пакувальні матеріали замають вагову частку в загальному виробництві. Перші відомості про організацію виробництва білої жерсті в Німеччині беруть початок з ХІХ століття. Захисні олов’яні покриття на залізному листі були відкриті ще наприкінці ХІ століття у Богемії. Помислів випуск тари з білої жерсті розпочався після 1810 року.

      У ХІХ ст. результати  наукових досліджень Мечнікова та Пастора стали поштовхом для виготовлення консервованих харчових продуктів. Водночас у 1825 році було відкрито спосіб виробництва алюмінію. Наступний електролітичний метод дав змогу знизити вартість алюмінію майже у 500 разів. Завдяки цьому підвищилась конкурентна спроможність алюмінієвої тари.

      На даному етапі  широко використовуються алюмінієві  банки а пивоварній, м’ясній, рибній, лакофарбовій промисловостях, алюмінієві туби – у фармацевтичній і харчовій промисловостях, алюмінієва фольга – для згортання шоколаду та інших кондитерських виробів.

      Для пакування  продовольчих і непродовольчих  товарів у великій кількості  використовується біла жерсть, частка якої досягає 93 % усієї жерсті. Біла жерсть – це тонкий, м’який сталевий лист, який покрито тонким шаром олова з обох боків. Чорна жерсть без олова використовується тільки у виготовленні ящиків чи банок для різних технічних масел або мастил. З інших видів жерсті можна виділити хромовану, яка не може використовуватись для контакт з харчовими продуктами. 

      Світове виробництво  білої жерсті становить приблизно 14 млн. т. Основну частку у ньому займають США (40 %), Японія (19 %), Німеччина (10 %), Франція (10 %), Канада (6 %), Італія (5 %). Найбільшим імпортером білої жерсті вважається Японія.

      В Україні недостатньо  виробляється білої жерсті необхідного  асортименту та якості. Запорізький  завод використовує гаряче лудження  з великими затратами олова.

      Тара із жерсті  забезпечує тривале зберігання  харчових продуктів. Вона стійка  до різних механічних дій, не  руйнується під впливом статичних  та динамічних навантажень при  складанні, транспортуванні та споживанні  продукції. Ця тара зручна для повторної переробки і в розвинутих країнах цей показник переробки досягає 60-80 %.

      При  оцінці властивостей  жерсті важливим є раціональне  її використання. Для цього виготовляють  жерстяні банки з тонкими стінками, зі збереженням параметрів міцності та корозійної стійкості . Прикладом можуть служити нові види надтонкої жерсті товщиною нижче 0,18 мм. Їх отримують методом подвійного  холодного прокатування, диференційованим покриттям шарами різної товщини обох сторін жерсті. Виробництво м’якої жерсті для виготовлення банок здійснюється глибоким витягуванням.

      Завдяки зміні  форми упаковки досягається економія  жерсті на одиницю продукції. Гнучка оболонка з квадратним  дном має ребра жорсткості  і надто тонкі стінки. Для цього  використовують жерсть товщиною 0,12 мм і маса такої упаковки зменшується на 15 %.

      Нанесення на жерсть  під час виготовлення тонкого  шару олова гарячим або електролітичним  лудженням дає змогу покращити  її зовнішній вигляд, підвищити  корозійну стійкість, забезпечити  наступне паяння. Гальванічне лудження зменшує витрати олова з 17 до 4-5 кг на 1т білої жерсті, яка становить основну частку у світовому виробництві [5].

      Раціональним є  комбінування різних марок жерсті  з картоном та полімерами, на  основі новітніх технологій виготовлення упаковки. Так, розроблений новий матеріал Ferrolite що є комбінацією плівок поліпропілену (ПП) або ПЕТФ з шаром сталі, який загартували. Банки для соусу, виготовлені з цього матеріалу, мають вищий ступінь корозійного захисту і фони привабливіші.

      Останнім часом жерстяним банкам складають конкуренцію упаковки з алюмінію і полімерів. 

      1.3.1 Основні та допоміжні матеріали у виробництві металевої тари

     Для виготовлення  металевої тари використовують  основні матеріали чорної та  кольорової металургії. Підприємства чорної металургії випускають такі види жесті:

• чорна холоднокартна лакована;
• біла холоднокартна гарячого лудження;
• біла   холоднокатана електролітичного лудження;
• алюмінірована.

      Жерсть  чорна холоднокатана лакована буває чорна (звичайна) і чорна тонка, які поділяються на марки: ЧЖ-1 (чорна жерсть нормальної твердості), ЧЖ-2 (чорна жерсть підвищеної твердості) та ЧЖ-3 (чорна жесть загального призначення).

     Жерсть білу гарячого лудження отримують шляхом занурення листів жерсті у розплавлене олово.

     Їх класифікують за  ступенем твердості стальної  основи залежно від товщини  покриття олова. За станом поверхні  та дефектів форми їх поділяють на класи, групи, марки (табл. 1.2)

Таблиця 1.2 – Класифікація білої жерсті гарячого лудження

Примітки

1 ГЖК – гарячелуджена жерсть консервна;

2 ГЖР – гаряче луджена жерсть різна

  Жерсть білу електролітного лудження отримують шляхом електролітичного лудження жерсті в лужних, кислих та галогенідних електролітах. Електролітне лудження порівняно з гарячим – значно продуктивніше; забезпечує більш рівномірне покриття оловом, товщину якого можна регулювати диференційовано, покриттям олова зрізних сторін жерсті.

    Білу жерсть електролітного  лудження класифікують залежно  від стану поверхні та дефектів  форми листів і штаб, від товщини  нанесеного шару олова з кожної сторони листа або штаби, від твердості сталевої основі і поділяються на класи, марки, види (табл. 1.3)

Таблиця 1.3 – Класифікація білої жерсті електролітичного лудження