Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Яра пшениця

Вступ

Яра пшениця є однією з найцінніших продовольчих культур. За посівною площею в нашій країні вона займає перше місце серед зернових.

Пшениця яра – стародавня культура, відома з кінця II тисячоліття до н.е. У північному Причорномор’ї на початку нової ери вирощували пшеницю яру м’яку в сумішці з твердою при насиченні останньою до 25 %. Зерно ярої пшениці краще формується в більш жарких умовах, тому за якісними показниками завжди переважає зерно озимої. Пшениця яра має зерно з високими хлібопекарськими і круп'яними властивостями та містить більше білку (14-16% м'яка, 15-18% тверда) і, відповідно, клейковини (28-40%), ніж зерно пшениці озимої. Це дозволяє використовувати його як поліпшувач при випіканні хліба. Зерно ярої пшениці вирощеної у південно-східних районах країни, має високий вміст білка (15–18%). В зерні твердої ярої пшениці вміст білка у посушливих районах становить до 21% і більше. Вітчизняні сорти твердої пшениці високо ціняться на міжнародному ринку. Зерно їх використовують для виготовлення кращих сортів манної крупи, макаронів.

Найбільші площі яра пшениця займає в Казахстані, Західному і Східному Сибірі. Тут розміщено понад 80% загальної посівної площі ярої пшениці. Посівна площа ярої пшениці значно збільшилась в результаті освоєння цілинних земель. В останні роки у виробництво надходять нові сорти ярої пшениці, які в умовах України можуть забезпечувати урожайність зерна до 40 ц/га і більше. [8]

У роки, коли частина озимих вимерзла, яру пшеницю використовують як страхову культуру.

У лісостепових районах достатнього зволоження та Прикарпатті яру пшеницю висівають після просапних культур: картоплі, цукрових буряків, кукурудзи. Яра пшениця більш урожайна ніж озима і становить 30-50 ц/га. Помірно вологий клімат, тривала весна, часті дощі в цих районах сприяють їх розвитку. Яра пшениця останнім часом перевищую за врожайність озиму на 2-4 ц/га.

У нашій країні поширені два види ярої пшениці: м’яка (Triticum vulgare) і тверда (Triticum durum). У посівах переважає м’яка пшениця. М'яку яру пшеницю вирощують в Україні переважно в правобережних районах Лісостепу і Полісся. Сорти твердої пшениці вирощують переважно у посушливих областях степових, південних і південно-східних. Досить високі врожаї твердої пшениці мають і на карбонатно – перегнійних ґрунтах лісостепових районів. Яра тверда пшениця у період формування і достигання зерна стійкіша проти обсипання. Тверда пшениця більш вимоглива до родючості ґрунту ніж м’яка. Високі врожаї збирають на окультурених і чистих від бур’янів ґрунтах. Тверда пшениця достигає пізніше, ніж м’яка, що дає змогу краще використовувати робочу силу у господарстві. Стійкість ярої пшениця проти вилягання у досить вологих районах, це важливий показник сорту, особливо при механізованому збиранні. Для степових районів треба добирати сорти, стійкі проти ґрунтової посухи і суховіїв. [3]

Яра пшениця має також кормове значення. Її використовують для виготовлення комбікорму, висівки – як концентрований корм, солому і полову – як грубі корми.

Яра пшениця у ФГ «З відокремленою садибою – НІКА» не вирощується, але я рекомендувала б вирощувати дану культуру в господарстві, оскільки ґрунти, та агрокліматичні умови культурі підходять.

Метою курсової роботи було оцінити ґрунтово-кліматичні ресурси та обґрунтувати технологію вирощування запропонованого врожаю ярої пшениці в умовах ФГ «З відокремленою садибою – НІКА».

1. Біологія культури

1.1. Коротка ботанічна характеристика

За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок. До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, двозернянка, Тимофєєва та інші дикі види. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої в Україні припадає 90% площі [2]. Пшениця належить до родини Тонконогових (Роасеае) роду Triticum. Яра пшениця – однорічна рослина.

Яра пшениця утворює добре розвинену, розгалужену кореневу систему мичкуватого типу. Окремі корені проникають на глибину 1,5-2 м і більше. Із зародка насінини спочатку виростає 3-6 однаково розвинутих зародкових коренів, утворюючи первинну кореневу систему. У процесі росту з підземних стеблових вузлів, і найбільше з вузла кущіння, утворюються стеблові або вузлові корені, які складають основну масу кореневої системи пшениці. Як зародкові, так і стеблові корені добре розгалужуються і утворюють кореневу мичку. З початком кущіння кожний новий пагін утворює свої вузлові (вторинні) корені. Загальна довжина коріння разом з кореневими волосками досягає у пшениці великих розмірів. Коренева система має надзвичайно важливе значення в житті рослини – через неї надходять поживні речовини і вода. [11]

У пшениці стебло має назву соломина, яка складається з 4-7 міжвузлів, розділених стебловими вузлами. Росте стебло у висоту за рахунок поділу клітин біля вузлів. Його міжвузля видовжуються і потовщуються.

Найвищий приріст стебла за добу може становити 5-7 см, і припадає він на період перед виколошуванням. Після закінчення цвітіння ріст стебла зовсім припиняється.

Листок пшениці складається з листкової пластинки ти листкової піхви, яка щільно охоплює стебло. В місці переходу піхви у листкову пластинку є язичок, що запобігає затіканню у піхву води, потраплянню пилу. В боках язичка є вушка. За вушками і язичком пшеницю відрізняють від інших злаків до викидання рослинами суцвіть. Найперше утворюються прикореневі листки, які формуються з підземних вузлів. Пізніше з надземних вузлів ростуть стеблові листки. Листки виконують важливу фізіологічну функцію в житті рослини, забезпечуючи проходження процесу фотосинтезу, транспірації і газообміну. Чим більша асиміляційна поверхня, тим вища продуктивність рослин.

Суцвіття в пшениці – колос, який складається з членистого стрижня і колосків. Колосок складається з двох колоскових лусок, які захищають від пошкоджень квітки, а потім зерна, які з них розвиваються. Луски відрізняються кольором, опушенням, формою, що є основою визначення різновидностей і сортів пшениці. Між колосковими лусками розміщується одна або декілька квіток. Кожна квітка у пшениці з обох боків прикривається двома квітковими лусками – зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня у остистих сортів закінчується остюком, у безостих – остюковим відростком. Між квітковими лусками містяться найважливіші частини квітки – зав’язь з дволопатевою приймочкою і три тичинки з пиляками. Першими починають цвісти квітки середньої частини колоса, а потім зона цвітіння поширюється по всьому колосу. Квітки, що цвітуть першими, формують найкрупніше зерно.

Плід у ярої пшениці є одночасно насіниною і має назву зернівка. Зовні зернівка вкрита плодовою і насінною оболонками. Під оболонками в нижній частині зерна розміщується зародок. Зародок має щиток, що є сім’ядолею зернівки, і призначений для вбирання поживних речовин з ендосперму. Найбільше в зерні вуглеводів, основною складовою частиною яких є крохмаль. Вміст білка коливається від 10 до 16%, жиру – близько 2%.

Під час росту і розвитку яра пшениця проходить наступні фази: проростання насіння, сходи, поява третього листа (кущіння), вихід в трубку, колосіння, цвітіння, формування і дозрівання зерна.

Зерно ярої пшениці при попаданні у вологий ґрунт набухає і проростає. М'яка пшениця при проростанні поглинає 50-60% води від маси насіння. Проростання насіння ярої пшениці починається при температурі ґрунту 1-2ºС, але протікає дуже повільно. Оптимальна температура ґрунту для проростання й появи дружніх сходів 12-15 ºС при достатній вологості ґрунту. При таких режимах сходи з'являються на 6-7 день після посіву. Сходи ярої пшениці переносять заморозки до 5 - 6 ºС. Урожай ярої пшениці залежить від потужності розвитку кореневої системи і глибини її проникнення в ґрунт. Більш високий врожай формується при наявності добре розвинених вторинних коренів. За хороших умов обробітку маса первинних коренів 20-30%, а вторинних 70-80% загальної маси коренів. Краще розвиток коренів і більш високі врожаї яра пшениця дає на ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового середовища (рН 7,7-7,5). Слід зазначити, що коренева система ярої пшениці розвивається слабо. У зв'язку з цим її треба розміщувати за хорошими попередникам [4].

Після розгортання третього, а іноді і четвертого листа, настає нова фаза зростання і розвиток рослин - кущіння, про початок якої свідчить поява верхівки першого бічного пагона. Вузол кущіння у ярої пшениці залягає на глибині 1-2 см від поверхні ґрунту. Кущіння ярої пшениці краще протікає при наявності вологи в ґрунті і при температурі ґрунту 10 - 12 ºС. Число всіх стебел на одній рослині називають загальною кущистістю, число колосоносних стебел на одній рослині - продуктивною кущистістю. Ступінь кущіння залежить від умов волого- і теплозабезпечення та сортів.

Загальна кущистість ярої пшениці коливається в середньому від 2 до 3 і більше стебел, а продуктивна - від 1,2 до 1,5 і більше стебел на одну рослину.

Стебло з міжвузлями і зародковий колос утворюються на початку кущіння. Потім формується перше міжвузля, а за ним і наступні починають витягуватися, і поступово утворюється стебло - це початок фази виходу в трубку. У цій фазі необхідна більш висока вологість ґрунту.

Фаза колосіння починається виходом з піхви останнього листа. Колосіння у ярої пшениці настає через 50-60 днів після посіву і триває 10-12 днів. Ця фаза триває 1-4 дні в залежності від сорту і погодних умов. Найбільш сприятлива температура в цей період 20-25 ºС. У період виходу в трубку і колосіння відбувається найінтенсивніший ріст вегетативної маси рослин, а також витрачається велика кількість вологи (50-60% споживаної кількості за вегетацію).

При сприятливих погодних умовах цвітіння ярої пшениці настає через 3-5 днів після колосіння, а в прохолодну погоду - через 8-10 днів. Починається воно з квіток, розташованих трохи нижче середини колоса, а потім іде вище-і до нижчих квіток. Цвітіння ярої пшениці протікає інтенсивніше в ранкові і вечірні години. Тривалість цвітіння одного колоса 3-5 днів, а всього поля зазвичай 5-7 днів. Яра пшениця відноситься до самозапильних культур, але не виключено і перехресне запилення. Недостатня вологість і підвищена температура повітря в цей час знижують ступінь запліднення квіток, що зменшує число зерен в колосі [4].

Формування і дозрівання зерна настає після запліднення зав'язі, коли починається приплив в неї живильних речовин і поступове її розростання. Розрізняють три фази дозрівання: молочну, воскову і повне дозрівання.

Молочна стиглість настає через 8-18 днів після початку цвітіння. У цю фазу зерно досягає нормальної довжини, при натисканні з нього виступає біла, густої консистенції рідина. Вологість зерна при цьому висока - 72-47%. Воскова стиглість настає через 10-14 днів після молочної. Зерно набуває жовтувате забарвлення, його вміст, як віск, добре ріжеться нігтем. У цій фазі стиглості в зернівці міститься 32-25% води.

Повна стиглість характеризується втратою води в зерні до 18-15%, воно набуває характерну для сорту забарвлення, твердість, нігтем не ріжеться. Весь вегетаційний період у м’якої пшениці триває 85-110 днів, у твердої пшениці - 100-115 днів.

1.2. Біологічні особливості

Різні сорти пшениці ярої неоднаково вибагливі до ґрунтово-кліматичних умов.

До тепла яра пшениця не вибаглива. Насіння її починає проростати при температурі 1-2 °С, сходи з’являються при температурі 4-5 °С через 20, а при 10 °С через 8-10 днів. Сходи ярої пшениці стійкі проти весняних приморозків. Зниження температури до -10 °С молоді рослини переносять добре. Оптимальна температура для кущення ярої пшениці 10-12 °С. Низька тривала температура під час кущення позитивно впливає на розвиток кореневої системи і врожай зерна. З підвищенням температури скорочується як період, так і енергія кущіння. Необхідно враховувати, що яра пшениця слабше кущиться - майже вдвічі менше, ніж озима. Вона має повільніший розвиток кореневої системи, особливо в перші два тижні вегетації. У фазі наливання зерна яра пшениця терпить від високих температур. При температурі 38-40°С у рослин через 17 годин настає параліч продихів, внаслідок чого може формуватись щупле зерно. У період колосіння і молочної стиглості оптимальною вважається температура 16-22 °С. [12]

Найменші вимоги до тепла у період достигання мають сибірські ранньостиглі сорти, які достигають при температурі 10-12 °С.

До вологи яра пшениця більш вимоглива, ніж ячмінь і менш вимоглива, ніж овес. Кущистість її великою мірою залежить від вмісту вологи і поживних речовин у ґрунті. При достатній зволоженості ґрунту яра пшениця переносить підвищення температури до 30 °С без зниження врожаю. На сухих піщаних та супіщаних дерново-підзолистих ґрунтах вологолюбні сорти м’якої пшениці мають менш тривалий вегетаційний період і значно знижують урожай. Підвищення температури повітря до 36 °С у період поливання зерна дуже часто спричинює запал зерна ярої пшениці, що зменшує її врожайність. Максимальну кількість вологи потребує під час виходу в трубку і в період колосіння-наливання зерна. М'яка пшениця стійкіша ніж тверда проти нестачі води в ґрунті. В умовах достатнього зволоження складаються найбільш сприятливі умови для кущіння ярої пшениці, тому при правильній технології вирощування збирають вищі врожаю, ніж у посушливих умовах. Помірно тепле літо з частими атмосферними опадами сприяє формуванню і наливанню крупного зерна.

Насіння ярої пшениці добре проростає при вбиранні води, кількість якої становить 30-60 % маси сухого зерна. Насіння твердої пшениці потребує води для проростання на 5—7% більше. Тверді пшениці краще переносять повітряну посуху, оскільки вони мають довгі остюки, які ослаблюють вплив суховіїв на зерно. Транспіраційний коефіцієнт м’якої пшениці становить 420, а твердої – 400.

Високі врожаї ярої пшениці вирощують на родючих і чистих від бур'янів чорноземах, окультурених темно-сірих і сірих опідзолених ґрунтах з достатнім вмістом поживних речовин. Легкі піщані й супіщані, а також дерново-підзолисті ґрунти малопридатні для її вирощування. Однак впровадження інтенсивних систем землеробства, внесення гною і мінеральних добрив, висівання люпину на зелене добриво, а також вапнування значно поліпшують властивості цих ґрунтів і сприяють вирощуванню досить високих урожаїв ярої пшениці. На карбонатних чорноземах особливо високоврожайні сорти твердої пшениці. Коренева система її характеризується пониженою фізіологічною активністю, тому краще росте і розвивається на ґрунтах з достатнім вмістом легкорозчинних сполук поживних речовин, особливо азоту. На формування 1ц зерна виносить з ґрунту 3,5-4 кг азоту, 1-1,2 кг фосфору, 2-3 кг калію. [14]

Вимагає близької до нейтральної реакції ґрунтового розчину (рН 6-7,5). Погано росте на кислих та засолених ґрунтах. При вирощуванні на малородючих ґрунтах слабо кущиться.

4. Обґрунтування системи агротехнічного забезпечення запрограмованого врожаю

Яра пшениця широко використовується в Україні із застосуванням сучасної інтенсивної технології. Суть останньої полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту і розвитку рослин. Вона передбачає: розміщення культури після кращих попередників; використання інтенсивних сортів; застосування добрив на заплановану врожайність; інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників; за потребою застосування регуляторів росту, сівбу із залишенням постійних технологічних колій; дотримання високої професійної та виконавської дисципліни механізаторів при виконанні усіх технологічних операцій; організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу. Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності. [8]

4.1. Підбір сортів (гібридів)

Яра пшениця – цінна продовольча культура. У її зерні в середньому міститься 12-16 % білка, 63-74 безазотистих екстрактивних речовин, 2-2,5 % жиру, 2-3 % клітковини, 10-14% води і 1-2 % золи.

Для зменшення ризику недобору врожаю доцільно збільшувати площі під посівами ярої пшениці, обов’язково використовуючи нові сорти. Низькі врожаї цієї культури у виробництві – це не біологічна особливість, а результат низького рівня агротехніки. Яра пшениця, подібно до озимої, належить до числа найважливіших продовольчих культур, яка за посівними площами та валовим збором цінного та високоякісного зерна у світовому землеробстві займає одне з перших місць серед зернової групи культур.

При доборі сортів потрібно враховувати їх стійкість до посухи. Втрати врожаю від посухи бувають значними, а іноді високі температури спричиняють навіть загибель рослин. Яра пшениця потребує більше вологи, ніж озима, і відповідно більше зазнає негативного впливу посухи, що спричинює зниження урожайності культури.

Важливим фактором реалізації генетичного потенціалу сортів ярої пшениці є стійкість до шкодочинних хвороб, які в роки значного розповсюдження патогенних організмів призводять до втрати 10-30 %, врожаю залежно також від культури землеробства, строку сівби, сівозміни, інших агротехнологічних заходів, погодних умов тощо. Однак основну роль відіграє генетична стійкість сортів до хвороб. На жаль, сьогодні є лише сорти зі стійкістю або толерантністю до окремих хвороб, а комплексної стійкості не мають.

За реакцією на умови вирощування серед нових зареєстрованих сортів ярої пшениці виявлено сорти, що дає хліборобам широкі можливості для вдалого добору взаємодоповнюючих сортів і повнішої реалізації генетичного потенціалу їх продуктивності та ефективнішого використання різних агрофонів, попередників, ресурсного забезпечення і ґрунтово-кліматичних умов регіону.

На зміну екстенсивним сортам, які суттєво поступаються озимим за врожайністю, ми сьогодні маємо достатньо зареєстрованих нових сортів ярої пшениці різних сортопитів з досить високим потенціалом адаптивних властивостей, урожайності та якостей зерна. Їх урожайність в господарствах високої культури землеробства становить понад 5,0 т/га. Роль нових сортів у подальшій інтенсифікації зростає, оскільки впровадження нового сорту у виробництво – це додатковий врожай, що забезпечує зростання валового збору зерна.

Миронівська яра. Різновидність суберитроспермум. Висота рослин – 86-100 см. Листки не опушені, темно-зелені. Кущ проміжної форми. Колос призматичний, завдовжки 8-12 см, середньої щільності. На верхніх колосках утворюються остюкоподібні відростки завдовжки 0,5-3 см. Зернівка овальновидовжена, червона, велика. Маса 1000 зерен – 37,4-45,6 г. Борозенка середня. Середньостиглий. За типом розвитку належить до дворучок. Посухостійкість вище середньої. Стійкий проти вилягання. Борошнистою росою уражується слабо. Борошномельні та хлібопекарські якості добрі. Належить до цінних пшениць. Урожайність – 40,8 ц/га.

Харківська 2. Різновидність лютесценс. Стебло вкорочене, рослини заввишки 78-80 см. Колос білий, циліндричний, завдовжки 7-8 см, середньої щільності. Зернівка овальна, червона, з вузькою мілкою борозенкою. Маса 1000 зерен – 38,7-42,3 ц. Середньостиглий. Посухостійкість висока. Летючою сажкою уражується слабо, бурою іржею – середньою. Хлібопекарська оцінка добра. Урожайність 33-35 ц/га.

Луганська. Стебло міцне, гнучке. Кущ проміжної форми. Листки зелені. Зернівка червона, округла. Урожайність 53,8 ц/га. Вміст білка 12 %, сирої клейковини – 24,8 %. Стійкість проти вилягання – 5 балів.

Дані сорти я рекомендувала б вирощувати у господарстві, оскільки для них в найбільшій мірі відповідають природні умови господарства.

4.2. Розміщення культури в сівозміні

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів на полях і в часі, спрямоване на підвищення родючості ґрунту і врожаю. Кожна сівозміна має певну кількість полів і встановлений порядок чергування сільськогосподарських культур. Період, протягом якого культури і пар проходять через усі поля сівозміни, називається ротацією сівозміни. Зміну культури на всіх полях показують у вигляді ротаційної таблиці. Вона являє собою план розміщення культур і парів на полях та по роках на період ротації. Впровадження сівозмін – один з найважливіших заходів підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Сівозміни дозволяють мати хорошу структуру посівних площ, з цінними культурами, підвищувати ефективність багатьох агрономічних заходів та ефективніше використовувати робочу силу та техніку.

Яра пшениця відрізняється від інших зернових культур меншою здатністю до кущіння і слабким розвитком кореневої системи, особливо вторинних коренів. Тому необхідно підбирати попередники, які послаблюють ці недоліки ярої пшениці [3]. Найпоширенішими попередниками ярої пшениці в зоні Лісостепу є просапні культури – картопля, кукурудза на силос чи зерно, цукрові та кормові буряки, овочеві, зернобобові. Сівба після зернових погіршує водний і поживний режими цих полів і, найголовніше, їх фітосанітарний стан. Особливо зростає ураження кореневими гнилями та пошкодження шкідниками. Щоб запобігти ураженню ярої пшениці борошнистою росою, бурою іржею, злаковими мухами її рекомендують висівати в сівозміні не ближче як за 500 м від озимої пшениці. При перенасиченні сівозміни зерновими культурами допускається сівба ярої пшениці після озимої пшениці, яка росла після конюшини, з обов'язковим вирощуванням між ними проміжних культур. Недоцільно вирощувати яру пшеницю після ярих зернових, соняшнику, сорго, суданки, в сухі роки після цукрового буряка. В роки з недостатніми запасами вологи в ґрунті доцільно сіяти тверду пшеницю.

В даному господарстві я пропоную таке чергування культур в сівозміні:

1. Озима пшениця

2. Цукровий буряк

3. Яра пшениця

4. Вико-вівсяна суміш на зелений корм

4.3. Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту – це важлива складова частина системи землеробства. Система обробітку складається з основного, передпосівного та післяпосівного обробітку ґрунту. Головним завданням основного обробітку ґрунту є нагромадження вологи, поживних речовин, підвищення його родючості, максимальне знищення бур’янів, шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур. Передпосівним обробітком знищуються бур’яни, створюються умови для загортання насіння, закриття вологи. Міжрядний обробіток дає змогу знищувати бур’яни і поліпшувати вологозабезпеченість рослин. Обробіток ґрунту є одним із засобів захисту ґрунту від ерозії. Обробіток ґрунту під яру пшеницю спрямований на боротьбу з бур’янами, шкідниками та збудниками хвороб, нагромадження у ґрунті достатніх запасів вологи та поживних, потрібних для забезпечення дружніх сходів, нормального росту і розвитку рослин. Система обробітку ґрунту великою мірою залежить від попередника, забур’яненості поля, району вирощування.

Яра пшениця потребує старанного обробітку ґрунту. Дуже важливо провести зяблеву оранку. Якщо попередником ярої пшениці є просапні культури, зяблева оранка обов’язкова. (МТЗ-80 + ПЛН-3-35).

Урожайність ярої пшениці підвищується, якщо добре поглиблений орний шар в сівозміні під просапні культури. Після глибокої оранки у рослин ярої пшениці розвивається сильна коренева система, яка краще забезпечує їх вологою і поживними речовинами.

У Лісостепу, де попередниками ярої пшениці були цукрові буряки і картопля, зразу після їх збирання проводять оранку на глибину 22-25 см. Після кукурудзи поле обробляють дисковими лущильниками (ЛДГ-5, ЛДГ-10 + МТЗ-80/82) на глибину 6-8 см, а потім орють плугами з передплужниками

(МТЗ-80/82 + ПЛН-3-35) на глибину 23-25 см. Зяблеву оранку проводять у третій декаді вересня – першій половині жовтня. Навесні на структурних ґрунтах проводять боронування і шлейфування (МТЗ-80/82 + С-11У, 3БЗТ-1 + шлейф), а на важких ущільнених ґрунтах проводять культивацію з одночасним боронуванням (КПГ-4 + БЗСС-1). У Районах достатнього зволоження на важких ґрунтах, передпосівний обробіток ґрунту навесні треба проводити ланчастими культиваторами.

Культивацію проводять 2-3 рази на глибину 10-12 см з одночасним розпушуванням, тобто боронуванням (МТЗ- 80/82 + КПС-4 + 3БЗТ -1). На легких супіщаних ґрунтах велике значення має коткування ґрунту кільчастими котками (МТЗ-80 + 3ККШ-6А). Це підвищує врожайність ярої пшениці на 10-12 %.

Раціональна система обробітку ґрунту в сівозміні повинна забезпечити збереження й підвищення його родючості для збільшення врожайності. Досягається це за допомогою таких прийомів як: лущення, оранка, культивація, дискування, ущільнення, вирівнення, боронування.

Важливим фактором для підвищення родючості та скорочення виробничих затрат є мінімалізація обробітку ґрунту. При щорічній оранці інтенсивно мінералізується органічна речовина, внаслідок чого ґрунт втрачає гумус і в кінцевому результаті знижує свою родючість. Одним із напрямків мінімалізації обробітку є зменшення кількості проходів по полю, внаслідок чого зменшуються витрати на пальне, амортизацію, зменшується щільність ґрунту. Це можна досягти за рахунок примінення комбінованих агрегатів. У господарстві я пропоную широко застосовувати агрегат КАПОГ-6000, який за один прохід проводить розпушування, подрібнення грудок, вирівнення і ущільнення ґрунту (Європак).

4.4. Удобрення культури

Добрива є одним з найефективніших та швидкодіючих факторів підвищення врожайності пшениці і поліпшення якості зерна. Великий позитивний вплив добрив на продуктивність пшениці пояснюється тим, що у ґрунті поживні речовини містяться у важкорозчинній формі, а фізіологічна активність кореневої системи іі недостатньо висока. Тому застосування добрив під пшеницю забезпечує досить високі прирости врожаю на всіх ґрунтових відмінах.

При правильній технології вирощування і внесення органічних та мінеральних добрив у районах достатнього зволоження, а також зрошувальних землях приріст урожаю зерна ярої пшениці часто становить 8-15 ц/га. Яра пшениця добре реагує на поєднане внесення органічних і мінеральних добрив. Так на дослідному полі кафедри рослинництва Львівського аграрного університету при внесенні під зяблеву оранку 20 т/га гною як основного удобрення і по 30 кг/га діючої речовини фосфорних і калійних добрив приріст урожаю пшениці підвищується. Фосфорно-калійні добрива найбільш ефективні тоді, коли їх вносять перед сівбою, а азотні – в період повних сходів і кущення. Яра пшениця реагує на внесення мінеральних добрив у рядки під час сівби, при цьому гранульовані добрива використовуються рослинами більш ефективно. У західних районах України досліди показали, що внесення в рядки під час сівби на 15 кг/га азотних і по 20 кг/га фосфорних і калійних добрив (діючої речовини) підвищується врожайність зерна на 4-7 ц/га так само як і внесення подвійної дози цих добрив під культивацію. Інтенсивна технологія вирощування передбачає внесення фосфорних і калійних добрив кг/га д. р. до сівби в основне удобрення, а азотних () у підживлення в період повних сходів і в фазі кущення. У районах достатнього зволоження для підвищення врожайності ярої пшениці велике значення має підживлення в період кущення. Для цього використовують місцеві добрива, зокрема гноївку (4-5 т/га) та аміачну селітру (0,5-0,8 ц/га). Підживлення азотними добривами найбільш ефективні тоді, коли яру пшеницю висівають після просапних культур. Якщо тверду пшеницю висівати після конюшини або люцерни, що мали добрий травостій, найбільший приріст урожаю забезпечує внесення фосфорно-калійних добрив. Ці добрива сприяють також формуванню крупного зерна і запобігають його запалу.