Юридична відповідальність суб'єктів муніципально-правових відносин
Юридична відповідальність суб'єктів муніципально-правових
відносин
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………
Основна частина
Розділ 1 «Законодавство України, правова характеристика»………. 3
Розділ 2 «Зарубіжний досвід Росії та Європейська практика»…......5
Розділ 3 «Судова практика»…………………………………………....7
Висновки…………………………………………………………
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
У теорії муніципального права особливе місце посідає інститут відповідальності суб'єктів муніципальних правовідносин, який виступає важливим засобом гарантування прав і свобод місцевого самоврядування, його захисту від можливих порушень. Адже сама філософія і практика місцевого самоврядування ґрунтується на ідеях відповідальної муніципальної влади. Продумане й ефективне здійснення цієї влади передбачає прояв ініціативи, творчості, самостійних дій з боку кожного учасника муніципального процесу, який може здійснюватися лише в умовах справжнього самоврядування та свободи вибору оптимальних варіантів рішень і використання засобів з їхньої реалізації. У свою чергу, така свобода неможлива без відповідального ставлення до самоврядування та конкретної відповідальності всіх учасників муніципального процесу за соціальні наслідки своїх дій. Самоврядування і свобода, з одного боку, та відповідальність — з іншого, — це дві сторони однієї медалі, які можуть існувати та розвиватися взаємопов'язано, доповнюючи та зміцнюючи одне одного. "Самоврядування має стати ефективним і відповідальним", — зазначив у своєму виступі на Всеукраїнських зборах представників місцевого самоврядування Президент України В. А. Ющенко.
Уся справа, однак, у тому, що саме слід розуміти під цим, які межі такої відповідальності, форми вираження. У законодавчому визначенні місцевого самоврядування однією з ключових є вказівка на "самостійне або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування" вирішення питань місцевого значення. Аналогічну формулу ми знаходимо й у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (1985 р.) та Європейській хартії місцевого самоврядування (1985 р.) — загальновизнаних міжнародно-правових стандартах місцевого самоврядування. Так, ст. 2 Всесвітньої декларації встановлює, що місцеве самоврядування — це право і обов'язок місцевих органів влади регулювати та вести державні справи, під свою особисту відповідальність і в інтересах місцевого населення. Згідно зі ст. З Європейської хартії, під місцевим самоврядуванням слід розуміти право і реальну здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину місцевих справ і управляти нею, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення.
Юридичну відповідальність можна визначити як зв'язок між двома суб'єктами за якого одна сторона (суб'єкт відповідальності), що має свободу волі й вибору, зобов'язується в силу свого статусу будувати поведінку згідно з очікуваною моделлю, а інша сторона (інстанція відповідальності) контролює, оцінює таку поведінку та її результати, а в разі негативної оцінки і наявності вини має право певним чином реагувати.
Юридичній відповідальності притаманні наступні ознаки: 1) свобода вибору варіантів поведінки самим суб'єктом відповідальності, який має свободу волі; 2) встановлення моделі очікуваної поведінки; 3) причинний зв'язок між поведінкою та її наслідками; 4) інстанція відповідальності; 5) контроль і оцінку поведінки; 6) можливість несприятливих наслідків для відповідального суб'єкта визнаного винним.
Для місцевого самоврядування означені риси відносин відповідальності набувають особливого характеру, оскільки в ньому багато вчинків і дій породжують глибоко соціальні наслідки як для окремої особи, територіальної громади, так і для суспільства й держави в цілому. Саме цим зумовлена актуальність забезпечення відносин відповідальності в місцевому самоврядуванні
Актуальність теми визначається наступними питаннями.
В якому ж сенсі
використовується категорія "
Сучасна вітчизняна муніципально-правова наука ж, на жаль, фактично не дає обґрунтованих відповідей на ці запитання. Безумовно, позитивним фактором є те що, в останні роки об'єктом наукових пошуків як у зарубіжній, так і у вітчизняній юридичній літературі стає конституційно-правова відповідальність, але в той же час конституційно-правові аспекти відповідальності в місцевому самоврядуванні фактично випадають з поля зору дослідників. Незважаючи на важливість інституту юридичної відповідальності в праві взагалі та в конституційному і муніципальному зокрема, він мало розроблений у науці, має багато прогалин і, мабуть, саме тому не знайшов свого належного висвітлення в науковій літературі з питань місцевого самоврядування.
Також слід зазначити, що аналіз відповідальності в місцевому самоврядуванні є важливим не лише в суто академічному аспекті, а й має вихід на реальне муніципальне життя. Адже занадто специфічне коло суб'єктів, на які поширюється відповідальність у системі правових відносин місцевого самоврядування: територіальні громади, депутати, органи та посадові особи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення, місцеві державні адміністрації тощо, тобто ті інституції, які щоденно приймають найважливіші для життєдіяльності окремого муніципального організму рішення. Тому є всі підстави вважати відповідальність у місцевому самоврядуванні одним з ключових інститутів публічного права.
Метою дослідження є визначення характерних особливостей юридичної відповідальності, специфіки її настання та контролю з боку держави.
Постановка мети визначила коло завдань:
1) розкрити поняття юридичної відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування та її види;
2) обґрунтувати концептуальні начала муніципальної-правової відповідальності;
3) визначити місце муніципальної-правових санкцій у системі юридичної відповідальності, відмежувати їх від заходів захисту і запобіжних заходів;
4) проаналізувати зарубіжне законодавство, що закріплює заходи муніципальної-правової відповідальності, з метою використання позитивного досвіду у вітчизняному законодавстві;
5) запропонувати шляхи удосконалення законодавства про муніципальної-правових санкціях.
Розділ 1
Серед небагатьох наукових праць, присвячених вивченню відповідальності в місцевому самоврядуванні, відсутні роботи, які так чи інакше зачіпали б проблему джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні. І це не випадково. Адже інститут місцевого самоврядування в Україні перебуває у стадії свого формування, у стадії становлення знаходиться профільне законодавство, у тому числі й у сфері відповідальності. У даний час систему джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні можна уявити такою: Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 p., інші закони України, а також спеціальні акти місцевого самоврядування, які конкретизують ці закони (статути територіальних громад, положення про відкликання депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування тощо).
Пріоритетне місце в системі законодавчих актів-джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні посідає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", який містить окремий розділ IV, присвячений відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.
Проте, в системі вітчизняного
конституційного і
Інститут відповідальності в місцевому самоврядуванні є одним з найбільш проблематичних з точки зору як його юридичного змісту, так і коректності термінології, що використовується у відповідних нормах. Він складається з великої групи норм, які закріплюються на різних рівнях правового регулювання (загальнонаціональному, локальному) та різними галузями українського права (конституційним, муніципальним, адміністративним, цивільним, кримінальним тощо). У даний момент правова основа відповідальності суб'єктів муніципально-правових відносин не створює міцної, єдиної системи норм, які б забезпечували відповідальність і законність їхньої діяльності. Тобто юридична відповідальність у місцевому самоврядуванні, або, власно кажучи, муніципально-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична категорія, об'єктивно потребує своєї детермінації, дефінітивного визначення.
На сьогоднішній день у науці муніципального права немає єдиного загальновизнаного визначення юридичної відповідальності у місцевому самоврядуванні, переліку суб'єктів цієї відповідальності, її підстав і відповідних санкцій. Множинність підходів обумовлена відмінністю у методологічних підходах у дослідженні цього правового явища та відсутністю нормативно-правового визначення цієї відповідальності у чинному законодавстві України.
Учених юристів, які досліджують проблеми відповідальності умовно поділяють на дві групи — прихильників тільки її вузького розуміння, так званої "негативної" відповідальності, та прихильників "двохаспектної" відповідальності, яка включає як "негативну", так і "позитивну" відповідальність. Сенс протистояння цих двох концепцій у тому, що одна - визнає можливість юридичної відповідальності лише після правопорушення, інша — виходить із існування відповідальності ще до порушення норми. Відповідно до цього одна частина юристів вбачає у відповідальності прояв правоохоронної функції, інша — прагне пов'язати відповідальність з регулятивною й навіть стимулюючою функцією права.
Так, В. О. Баранчиков вважає, що відповідальність — негативні юридичні наслідки за протиправне діяння — наступає в результаті здійснення населенням і державними органами функцій контролю і нагляду за діяльністю муніципальних органів і посадових осіб. Тобто, ця група фактично розглядає відповідальність як охоронні правові відносини, що виявляються у застосуванні певних встановлених державою санкцій. На інших позиціях стоять прихильники двохаспектного трактування відповідальності не тільки як засобу, який попереджує порушення правових норм, а й як засобу виховання в людині внутрішніх регуляторів поведінки. Так, деякі автори розглядають позитивну відповідальність як усвідомлення та відтворення особою у своїй поведінці необхідності виконання дорученої справи як морального боргу, морального обов'язку, який лише при порушенні стає юридичним.
На тлі різного тлумачення сенсу та змісту "позитивної" відповідальності прихильників означеної точки зору об'єднує в єдину концептуальну позицію прагнення знайти правовий еквівалент, юридичне пояснення лексичному феномену, який має вираз у поняттях "відповідальність за доручену справу", "підійти з усією відповідальністю" тощо.
На підставі цього
можна визначити муніципально-
Розділ 2
Конституція Російської Федерації і Федеральний закон від 6 жовтня 2003 року N 131-ФЗ "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" поклали початок формуванню основних правових інститутів місцевого самоврядування. Муніципальне-правова відповідальність є самостійним комплексним правовим явищем. В основі інституту юридичній відповідальності лежать норми конституційного, адміністративного, муніципального, цивільного та інших галузей права.
Слід зазначити, що в російській юридичній науці відсутня єдність поглядів при визначенні, як самого поняття юридичної відповідальності, так і класифікації її видів. Якщо такі види юридичної відповідальності, як кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, громадянсько-правова можна визнати достатньо розробленими, то питання виокремлення інших видів відповідальності, у тому числі муніципальної-правової, лише починають обговорюватися. Разом з тим аналіз можливості використання інституту відповідальності у сфері місцевого самоврядування, а також визначення механізму формування міцної, єдиної системи правових норм, що забезпечують відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, законність їх діяльності, є однією з актуальних завдань правової науки.
Зміни в російському
законодавстві про місцеве
Слід відзначити єдину природу конституційно-правової та муніципально-правової відповідальності, що проявляється у тотожності і взаємопов'язаності не тільки лежать в їх основі положень Конституції РФ і законодавства, але і суб'єктів, санкцій, підстав і порядку настання зазначених видів юридичної відповідальності . Особливістю відносин, регульованих інститутом муніципальної-правової відповідальності, є те, що вони виникають в області місцевого самоврядування, яке згідно Конституція РФ визначається не тільки як область громадянської ініціативи та громадськості активності населення, але і як самостійний рівень організації муніципальної влади, яка створюється для вирішення питань місцевого значення.
Таким чином, під відповідальністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування слід розуміти сукупність закріплених в нормах муніципального права несприятливих правових наслідків, які можуть наступати за протиправні рішення або неналежне здійснення ними повноважень (прав) з вирішення питань місцевого значення та реалізації окремих державних повноважень.
Істотне розвиток місцеве самоврядування в Європі отримало тільки після закінчення Другої світової війни. В останні десятиліття на тлі процесу загальноєвропейської інтеграції практично у всіх європейських державах проявилася тенденція до ще більшого збільшення ролі місцевого самоврядування. Як федеративні, так і унітарні держави все активніше використовують місцеві органи влади в процесі державного управління. Така політика була обумовлена застосуванням нового принципу інституційної організації держави і суспільства - принципу субсидіарності. Саме цей принцип закладено в основу Європейського союзу. У преамбулі Маастрихтського договору йдеться: «Цей договір знаменує новий етап у процесі створення ще більштісного союзу між народами Європи, в якому рішення приймаються на максимально близькому до громадян рівні». В якості такого рівня і розглядається місцеве самоврядування.
5 жовтня 1985 європейськими державами був схвалений міжнародний пакт, який іменується «Європейська хартія місцевого самоврядування». Європейська хартія місцевого самоврядування, будучи базовим елементом правової основи місцевого самоврядування в різних країнах, встановлює не тільки основні принципи і положення правового регулювання місцевого самоврядування, але і мінімально необхідні рамки за складом та змістом інших елементів правової основи: Конституції, законів з питань місцевого самоврядування тощо
Особливо важливе значення має Хартія для незалежної України, де інститут місцевого самоврядування був на 70 років заборонений і тепер його відновлення відбувається з величезними зусиллями і проблемами. 15 липня 1997 Верховна Рада України ратифікувала Хартію, яка таким чином стала частиною національного законодавства.
На жаль, з часу ратифікації Україною Хартії законодавство про місцеве самоврядування, так і не приведено у відповідність з рядом її базових положень. Певні надії покладалися після введення Дня місцевого самоврядування в Україні, який був визначений Указом Президента від 25.11.2000 № 1250/2000.
Розширення повноважень органів місцевого управління (по суті, приведення системи місцевого самоврядування у відповідність з нормами Європейської хартії) було передбачено другим етапом політреформи. Проте за шість років жодного значущого кроку в цьому напрямку зроблено не було. Більше того, восени 2010 був скасований і перший етап - Конституційний суд визнав закон «чотири двійки» не відповідають Основному закону. І тепер доля реформи місцевого самоврядування стала ще більш туманною: ні політреформи-2004 - зрозуміло, немає і політичних зобов'язань з реалізації другого її етапу.
Сьогодні місцеве
Розділ 3
Питання, пов’язані з юридичною відповідальністю суб’єктів муниціпально-правових відносин розглядаються судовою практикою.
Справи про юридичну відповідальність підсудні судам різних категорій. Так, розглядались наступні справи.
1. Постанова 854079 29.01.2007 Адміністративне судочинство 3-165/2007р..
Суддя Врадіївського
району Миколаївської області
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , освіта середня - спеціальна, пенсіонерка, раніше не судимої , до адміністративної відповідальності не притягувалася, депутат Врадіївської селищної ради 5 скликання, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
За ст.. 5 ч. 1 п." Г „ Закону України ,Про боротьбу з корупцією" Постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 5 ч.І п. „Г" Закону України „ Про боротьбу з корупцією,, і призначити їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн.
2. Постанова 1832901 25.04.2007 Адміністративне судочинство 13/2007
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Корюківка ОСОБА_3 про порушення закону, дії та бездіяльність по розгляду звернення депутата, - постановив:
Відмовити повністю
в задоволенні
3. Постанова 854079 29.01.2007 Адміністративне 3-165/2007р.
Суддя Врадіївського
району Миколаївської області
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , освіта середня - спеціальна, пенсіонерка, раніше не судимої , до адміністративної відповідальності не притягувалася, депутат Врадіївської селищної ради 5 скликання, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
За ст.. 5 ч. 1 п." Г „ Закону України ,Про боротьбу з корупцією"
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 5 ч.І п. „Г" Закону України „ Про боротьбу з корупцією,, і призначити їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Висновки
Для того щоб існував ефективний механізм відносин відповідальності, необхідно створити та розумно виконувати певні умови:
- постійно і активно вдосконалювати організацію і функціонування системи місцевого самоврядування, особливо форми, методи, способи реалізації форм безпосередньої діяльності територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування;
- покращити нормативне регулювання різноманітних управлінських взаємозв'язків усередині місцевої спільноти;
- використовувати у відповідних відносинах таких громадських інститутів впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей як моральні норми, традиції та звичаї, громадську думку, засоби масової інформації тощо. Лише поєднання правових вимог з вимогами моралі, традиції та звичаїв, підтримка цих вимог в їх реалізації з боку громадської думки, широке висвітлення даних вимог і практики їх реалізації у засобах масової інформації, на радіо та телебаченні — усе це сприяє розвитку мотивів і установок відповідальності, дозволяє комплексно реагувати на відхилення;
- використовувати систему стимулювання, яка традиційно недооцінюється як умова формування відносин відповідальності. Якщо примусова, санкціонована, каральна сторони важливі для підтримання відносин відповідальності, то не менше значення в цій справі можуть відігравати і стимули;
мати у наявності ефективний механізм державної підтримки та гарантування місцевого самоврядування тощо.
Вчені стоять на позиції, що до загальних характеристик дослідження відповідальності в місцевому самоврядуванні слід віднести такі положення:
По-перше, її слід розглядати
як самостійний вид соціально-
По-друге, відповідальність у місцевому самоврядуванні має досліджуватися з використанням моделі правовідносин (зокрема, муніципально-правових), що дозволить повніше розкрити багатогранність її впливу на поведінку суб'єктів.
По-третє, вивчення відносин, які регулюються інститутом відповідальності у місцевому самоврядуванні, потребує системного підходу, що передбачає поелементний, структурний, функціональний, процесуальний аналіз даного явища.
Подібний розгляд її у системно-теоретичному аспекті дозволяє стверджувати, що відповідальність зазначених суб'єктів має певні ознаки та якості, яких немає в інших видів відповідальності, рівно як і не відтворює усіх характеристик, властивих ним. Тому її не слід уявляти як механічне об'єднання галузевих видів юридичної відповідальності. Це зовсім не сумарне утворення, як це не рідко тлумачиться у літературі. Через це, можна поставити питання про доцільність виділення відповідальності суб'єктів муніципально-правових відносин як галузевого виду відповідальності однойменної галузі права та введення у науковий обіг поняття "муніципально-правова відповідальність
Список використаної літератури:
- Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. // ВВР.-1997.-№24.
- Європейська хартія про місцеве самоврядування // Віче. - 2000. — №3.
- Всесвітня декларація місцевого самоврядування, ратифікована Україною 15 липня 1997
- Федеральний закон "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" від 6 жовтня 2003 року N 131-ФЗ
- Делія Ю. Юридична відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування // Право України 2003 № 4
- Андресюк Б. П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. – К., 1997
- Баймуратов М. Законодавство про місцеве самоврядування в Україні: актуальні питання самореалізації\\ 36. наук, праць Академії державного управління при Президентові України . – К. Вид-во УАДУ, 1999- Вип. 1
- Баймуратов М. А. Європейські стандарти локальної демократії та місцеве самоврядування в Україні. – Х.: Одисей, 2000
- Травін Роман. До питання про місцеве і регіональне самоврядування в Україні\\ Молодіжний політичний журнал. К.: - 2011 №5
- Батанов О.В. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування. — К., 2001. - 260 с.
- Комунальне право України: Навч. посіб. / В. Д. Волков, А. Г. Бобкова, Н. А. Захарченко тощо - Донецьк, 2000. - 304 с.
- Муніципальне право України: Підруч. / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Бай-муратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. — К., 2001. — 352 с.
- Долженков О., МучникО. Відповідальність муніципальних службовців як найважливіший інститут в муніципальному праві України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 1999. — № 4. — С. 46.
- Аніміца Є.Г., Тертишний А. Г. Основи місцевого самоврядування. - М.: ИНФРА-М, 2000
- Колосова Н.М. Конституційна відповідальність в Російській Федерації: відповідальність органів державної влади за порушення конституційного законодавства Російської Федерації.М., 2000.
- Муниципальное право: Учебник. Под редакцией Коваленко А. И. М., 1997.
- Яцунська О. Місцеве самоврядування. Історико-правові аспекти світового та українського досвіду.// Віче. - 2000. - №7.