Юридична відповідальність в екологічному праві

План:

Вступ

1. Екологічне правопорушення
1. Поняття екологічного правопорушення

1.2 Склад  екологічного правопорушення

2. Види екологічного правопорушення
2. Юридична відповідальність в  національному екологічному законодавстві
3. Види юридичної відповідальності
1. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини
2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
3. Цивільна відповідальність за екологічні правопорушення
4. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
4. Судова практика при розгляді справ про порушення екологічного законодавства

Висновки 

Література

Вступ

Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом  правового забезпечення раціонального  природокористування, відновлення  екологічних об'єктів і охорони  довкілля.

Законодавство про юридичну відповідальність за порушення  права природокористування тим  чи іншим природним об'єктом розвивалось  у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення  вимог природоохоронного законодавства.

Розвиток  законодавства в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають на порядок користування природними ресурсами, та суб'єктів правопорушень, встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення обов'язків органів та посадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про окремі правопорушення.

Об'єктом  порушення права природокористування  є право виключно державної власності  на природні ресурси та правила користування природними ресурсами.

Суть  екологічної відповідальності - проявляється в трьох функціях: стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі.

Юридична  відповідальність у галузі екології має на меті покарання винних, припинення і попередження порушень законодавства  у галузі природокористування і  охорони навколишнього природного середовища, а також поновлення порушених прав власників природних ресурсів і природо користувачів.

1. Екологічне правопорушення:

1.1. Поняття екологічного правопорушення:

Екологічне  правопорушення — це винне, протиправне діяння( дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності.¹

Вітчизняні  наковці дискутують з приводу  визначення поняття «екологічне правопорушення». Так, І.  Каркаш та А. Гетьман називають його екологічним правопорушенням, вчиненим у сфері природокористування, відновлення та охорони навколишнього природного середовища, і навіть виділяючи специфічні риси, це: екологічна спрямованість, екологічна небезпека та екологічна протиправність, та їх різновиди, -ті, що вчинені природо користувачами, ті, що вчинені особами, які не є власниками природних ресурсів або природо користувачами. Професор  В. Андреєвцев вважає, що доцільно виділяти особливий вид протиправних діянь- екологічні правопорушення, та розрізняти з-поміж них порушення вимог екологічної безпеки, порушення інших вимог екологічного законодавства, зокрема нормативів екологічної безпеки.

2.  Склад екологічного правопорушення:

До  складу екологічного правопорушення входять традиційно чотири елементи: об’єкт, ним є ті суспільні відносини, на які посягає екологічне правопорушення, і яким заподією шкоду. Розрізняють загальний об’єкт і спеціальний об’єкт. До загального відносять екологічний правопорядок, тобто коло суспільних відносин по охороні довкілля і раціональному використанню природних ресурсів. Спеціальними об’єктами є суспільні відносини по охороні і раціональному використанню лісів, вод, земель, надр, тваринного світу, тощо.

Об’єктивна  сторона  екологічного правопорушення характеризується трьома ознаками: протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушенні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодавства; шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози заподіяння шкоди; причинним зв’язком між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою.

Суб’єктом екологічного правопорушення є як юридичні, так і фізичні деліктоздатні  особи. Відповідно до законодавства, адміністративна  і кримінальна відповідальність фізичних осіб за екологічні правопорушення настає з 16-річного віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену відповідальність з 14 до 18 років, повну- з 18 років. Правопорушення може бути вчинене спеціальним суб’єктом- особою, що наділена спеціальними правами й обов’язками в галузі здійснення відповідних функцій і завдань, пов’язаних з даним видом діяльності.

Суб’єктивна сторона екологічного правопорушення виражається ознакою вини, яка може бути у формі умислу чи необережності, при чому, у більшості випадків це непрямий умисел або протиправна самовпевненість. Відповідальність без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища).

До  складу екологічного правопорушення входять предмет (об’єкт) посягання і екологічні правовідносини. Об’єктами посягання є навколишнє природне середовище ( природні умови життєдіяльності людини) та життя і здоров’я людини.

3. Види  екологічних правопорушень:

Це визначені чинним екологічним законодавством категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від характеру і ступеню екологічної небезпеки, об’єкта, предмета посягання та ін. ознак можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу.²

Екологічні  правопорушення в залежності від  предмета і об’єкта посягання  можуть бути в галузі:

— використання природних ресурсів : земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, в сфері використання і охорони атмосфери;

— охорони навколишнього  природного середовища : порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень і в процесі здійснення господарської та ін. діяльності, порушення вимог охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих рекреаційних зон та ін. територій, що підлягають особливій охороні;

— екологічної безпеки: невиконання заходів щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення видів діяльності.

Правопорушення по окремих галузях і інститутах екологічного законодавства поділяються на :

1) порушення у сфері права власності на природні ресурси;

2) порушення у сфері права природокористування;

3) правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів;

4) правопорушення у сфері екологічної експертизи;

5) екологічні правопорушення у сфері застосовування економічних важелів щодо використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;

6) порушення прав громадян на екологічно безпечне нпс.,

7) порушення норм екологічної безпеки;

8) порушення екологічних прав громадян на повну і достовірну інформацію

9) екологічні правопорушення у сфері управління і контролю.

Екологічне  правопорушення за ступенем екологічної  небезпеки і заходами державно-правового примусу може бути :

еколого-правовим проступком, що тягне за собою дисциплінарну  відповідальність; еколого- майновим деліктом, що тягне за собою майнову відповідальність; еколого- адміністративним правопорушенням, що тягне за собою адміністративну відповідальність; екологічним злочином, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

Порушення лімітів використання природних  ресурсів, екологічних нормативів, стандартів, вимог екологічної безпеки  призводить до виникнення еколого-правової (превентивної) відповідальності. Проти юридичних осіб –суб’єктів еколого-правової (превентивної) відповідальності застосовують такі санкції: обмеження діяльності, зупинення діяльності, припинення діяльності.

Важливо зазначити, що кожне вчинене правопорушення характеризується не тільки об’єктом, на який воно посягало, а й іншими показниками, які включають суб’єктивну, вольову сторону правопорушення, а також характер наслідків протиправного діяння. Один і той же об’єкт навколишнього природного середовища може бути предметом різних правопорушень.³

2. Юридична відповідальність в національному екологічному законодавстві.

Юридична  відповідальність у екологічному законодавстві — один із найважливіших правових засобів забезпечення дотримання екологічного законодавства (екологічної законності) та екологічних прав громадян і юридичних осіб, підтримання в державі і суспільстві належного екологічного правопорядку. Це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та інших юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається виконання інших обов’язків за допущене екологічне правопорушення. Підставою для застосування такої відповідальності є факт вчинення екологічного правопорушення.

При аналізі  юридичної відповідальності в  теорії права виділяють позитивну (перспективну) та негативну (ретроспективну) відповідальність. Аналогічна позиція присутня і щодо юридичної відповідальності в галузі екологічних відносин. Ретроспективна еколого-правова відповідальність - це форма юридичної відповідальності в галузі екології, яка передбачена законодавством і застосовується вже за скоєні екологічні правопорушення, неправомірну дію чи бездіяльність. Під позитивною відповідальністю розуміють правомірну екологічно спрямовану діяльність, яка передбачає виконання і дотримання юридично встановлених заходів відповідальності наперед, за майбутні негативні наслідки екологічної діяльності, як компенсацію за такі. ⁴  Однак, як вірно зазначається в літературі, позитивна відповідальність - це загально соціальна відповідальність, яка не збігається з юридичною як особливою правовою категорією, що склалася у зв’язку з необхідністю покарання порушників правових вимог.⁵ Слід зазначити, що екологічне законодавство не вживає поняття «позитивної відповідальності», хоча окремі її елементи в ньому і містяться.

Від заходів юридичної відповідальності слід відрізняти економічні заходи впливу, зокрема збори за викиди і скиди забруднюючих речовин,вони є елементом економічного механізму охорони довкілля і мають інше призначення у правовому механізмі забезпечення охорони довкілля.

Юридична  відповідальність у галузі охорони  навколишнього природного середовища проявляється в застосуванні до порушника еколого-правових вимог компетентними державними органами у встановленому законом порядку заходів державно-владного характеру, що проявляються у позбавленні, обмеженні порушників певних особистих чи майнових благ. Під юридичною відповідальністю за порушення екологічного законодавства слід розуміти відношення між державою в особі спеціально уповноважених органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, правоохоронних органів, інших уповноважених суб’єктів і особою, яка вчинила екологічне правопорушення.⁶

Суть  юридичної відповідальності за екологічні правопорушення полягає у негативних наслідках, які зобов’язаний понести правопорушник за порушення вимог законодавства. Обгрунтованим є твердження П.М. Рабіновича, який під даним поняттям розуміє закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний  обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали.⁷

Важливо зазначити, що дещо дискусійним виглядає виокремлення деякими вченими екологічної відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності і навіть  формулювання підстав для її відмежування від адміністративної. Вони полягають в тому, що по-перше, засади екологічної відповідальності не передбачені адміністративним законом, зокрема, Кодексом про адміністративні правопорушення, по-друге, суб’єктами адміністративної відповідальності переважно є громадяни та посадові особи, а екологічної - юридичні особи, по-третє, звертає на себе увагу і наявний механізм застосування санкцій за винні та безвинні діяння цих юридичних осіб, по-четверте, у системі адміністративних стягнень немає санкцій у вигляді обмеження, зупинення, припинення діяльності, також застосування екологічних санкцій здійснюється спеціальними суб’єктами. Усунути наявні дискусії допоможе створення Екологічного кодексу України, що позитивно вплине на примусово-застосовну діяльність спеціально уповноважених державних органів.

Ефективність застосування юридичної відповідальності за екологічні правопорушення залежить від багатьох факторів: від рівня правосвідомості, стану екологічного виховання, рівня еколого-правової культури,упорядкованості законодавства у цій сфері, а також від стану вивчення умов і причин екологічних правопорушень та ряду інших обставин. Тому суб’єктивно обумовлюються причини вчинення правопорушень та як наслідок настання юридичної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки, це- правовий нігілізм, низький рівень екологічної культури, прагнення окремих осіб до нехтування екологічними нормативами заради збільшення виробництва та отримання прибутку, несвоєчасне виявлення та реагування на екологічні правопорушення правоохоронними та контролюючими органами, їх корумпованість тощо.⁸

3. Види юридичної відповідальності:

1. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини:

Кримінальна відповідальність в екологічній  сфері — це найсуворіший вид відповідальності. Підставою для її застосування є  вчинення екологічного злочину, тобто  найнебезпечнішого екологічного правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.

Родовим об'єктом  екологічних злочинів є охоронювані  кримінальним законом природоохоронні  відносини, які охоплюють екологічну безпеку, інформування про стан довкілля, санітарно-гігієнічний захист населення, поліпшення довкілля, раціональне використання й відтворення природних ресурсів, збереження природного стану об'єктів природи. Предметом екологічних злочинів є різноманітні об'єкти як природного походження, так і створені чи змінені людиною, але які зберігають екологічні зв'язки з біосферою, життя та здоров'я людини.

Об'єктивна сторона  екологічних злочинів включає суспільно  небезпечні діяння (дії чи бездіяльність), які полягають у знищенні (пошкодженні) або захопленні  (привласненні) об'єктів природи чи іншого порушення порядку користування ними. У багатьох складах екологічних злочинів обов'язковою ознакою є певний спосіб посягання, знаряддя і засоби вчинення злочину: наприклад, знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень вогнем чи іншим загально небезпечним способом.   

Суб'єктом екологічних  злочинів можуть бути як службові особи, так і інші особи, що досягли 16-річного віку. У ряді злочинів проти довкілля суб'єкт має бути наділений спеціальними ознаками. Так, за частиною 2 статті 244 Кримінального кодексу України відповідальність за порушення законодавства про континентальний шельф України несуть лише іноземці, за частиною 1 статті 238 КК - службові особи, а за частиною З статті 243 КК - спеціально відповідальні особи. Суб'єктивна сторона екологічних злочинів характеризується лише виною. Мотив і мета не є обов'язковими ознаками складів цих злочинів. Деякі екологічні злочини можуть бути вчинені тільки умисно (умисне перекручення службовою собою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний стан (частина 1 статті 238 КК); умисне знищення або пошкодження територій, узятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (частина 1 статті 252КК).  У багатьох випадках об'єктивна сторона екологічного злочину вимагає наявності значної шкоди чи тяжких наслідків (створили небезпеку для життя, здоров'я людей, тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, а також спричинило загибель людей, їх масове захворювання, екологічне забруднення значних територій, масову загибель об'єктів тваринного та рослинного світу, тривале зниження або втрату родючості земель, виведення їх з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту тощо.

 Чинним Кримінальним  кодексом України у розділі VIII передбачаються наступні екологічні злочини:

-   порушення  правил екологічної безпеки (стаття 236 КК) ,- порушення порядку проведення  екологічної експертизи, правил  екологічної безпеки під час  проектування, розміщення, будівництва,  реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки;

- невжиття заходів  щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст.237КК),

-ухилення від  проведення або неналежне проведення  на території, що зазнала забруднення  небезпечними речовинами або  ви­промінюванням, дезактиваційних  чи інших відновлювальних заходів  щодо ліквідації або усунення  наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки;

- приховування  або  умисне перекручення службовою  особою відомостей про екологічний  стан або захворюваність населення  (стаття 238 КК) ,- приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини й такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою;

-забруднення  або псування земель (стаття 239 КК);

-порушення правил  охорони надр (стаття 240 КК);

-забруднення атмосферного повітря (стаття 241 КК);

-порушення правил  охорони вод (стаття 242 КК);

-забруднення  моря (стаття 243 КК);

-порушення законодавства  про континентальний шельф України  (стаття 244 КК);

-знищення або  пошкодження лісових масивів  (стаття 245 КК);

-незаконна порубка  лісу (стаття 246 КК);

-порушення законодавства  про захист рослин (стаття 247 КК);

-незаконне полювання  (стаття 248 КК);

-незаконне зайняття  рибним, звіриним або іншим водним  добувним промислом (стаття 249 КК);

-проведення  вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (стаття 250 КК);

-порушення ветеринарних  правил (стаття 251КК);

-умисне знищення  або пошкодження територій, взятих  під охорону держави, та об'єктів  природно-заповідного фонду (стаття 252 КК);

-проектування  чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (стаття 253КК);

-безгосподарське   використання   земель    (стаття 254 КК).

До екологічних  злочинів слід віднести й злочини, передбачені  іншими розділами Кримінального  кодексу України. Це, зокрема, заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (стаття 327 КК), жорстоке поводження з тваринами (стаття 299 КК), порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів (ст. 267 КК), незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (стаття 265 КК).

Отже, розглянуті специфічні особливості злочинів проти  навколишнього природного середовища дозволяють вважати їх самостійною  групою злочинів, що і було реалізовано у чинному КК України.

2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення:

Кваліфікуючими  ознаками адміністративної відповідальності є: підстава адміністративної відповідальності — адміністративне правопорушення (адміністративний проступок); наявність особливого набору засобів впливу — адміністративних стягнень; наявність системи органів адміністративної юрисдикції, які є суб’єктами виконавчої влади, в процесі реалізації якої, вони накладають адміністративні стягнення; особливий порядок реалізації адміністративної відповідальності. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення визначають такі основні риси: по-перше, специфічний характер правовідносин, який складається внаслідок поєднання екологічних та адміністративних чинників у змісті цього правового явища, і, по-друге, особливі підстави виникнення правовідносин адміністративної відповідальності — екологічне адміністративне правопорушення.

До  видів  адміністративних правопорушень належать: порушення вимог екологічної безпеки (безпеки довкілля, його компонентів, безпеки життя і здоров’я людини) і пов’язані з цією групою порушення екологічних прав громадян та порушення вимог охорони і використання компонентів довкілля (природних ресурсів, об’єктів, екосистем). Друга група - це група екологічних правопорушень, яка посідає значне місце в системі адміністративних правопорушень, що зумовлено характером правового регулювання в цій сфері, зокрема встановлення відповідальності за діяння, які можуть завдати шкоду також і довкіллю.

При конструюванні  в новому адміністративно-деліктному законодавстві норм, пов’язаних з  охороною довкілля чи зумовлених ним  цінностей необхідно виходити з  того, що вони мають бути спрямовані на запобігання негативного впливу на довкілля, припинення діяльності, що його спричиняє чи створює ймовірність такого впливу.⁹

Адміністративні екологічні правопорушення визначені  у главі 7 Кодексу України про  адміністративні правопорушення. Ці правопорушення згруповані, переважно  за галузевою ознакою, а саме:

- земельні правопорушення (статті 52 - 56);

- правопорушення в галузі  використання й охорони надр (статті 57 - 58);

- водні правопорушення ( статті 59 - 62);

- лісові правопорушення  та порушення вимог щодо випалювання  рослинності, захисту рослин (статті 63 -77-1, 83-1);

- правопорушення в галузі  охорони атмосферного повітря  (статті 78-79, 84);

- правопорушення в галузі  використання й охорони тваринного  й рослинного світу (статті 77-1, 83-1, 85-90, 91).

Окрему групу  складають правопорушення, пов'язані з недотриманням екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та прийнятті в експлуатацію об'єктів або споруд, створенні біотехнологій, у процесі експлуатації транспортних та інших пересувних засобів, поводженні з відходами, пестицидами, агрохімікатами, токсичними речовинами, у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (статті 79-1 - 83, 90-1, 91-3). Також передбачена адміністративна відповідальність за перевищення лімітів і нормативів використання природних ресурсів (стаття 92-2) та відмову від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (стаття 91-4).

Залежно від характеру, змісту та виду екологічного правопорушення, відповідно до статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права полювання). Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом. Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права  полювання), застосовується на строк  до трьох років за грубе або  систематичне порушення порядку  користування цим правом. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Справи про адміністративні  правопорушення розглядаються, як правило, відповідно до протоколів про адміністративне  екологічне правопорушення, складених уповноваженими органами (стаття 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення). У такому протоколі має зазначатися: дата й місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмовлення особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і заува­ження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його   підписання   (стаття   256   Кодексу   України   про адміністративні правопорушення). Протокол надсилається органові (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних екологічних правопорушень, передбачених статтями 70, 73, 77, частинами першою та третьою статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У цих випадках штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо порушник оспорює стягнення, що на нього накладається за вчинення правопорушення, то складається протокол про адміністративне правопорушення.

Справи про  екологічні адміністративні правопорушення розглядають у межах своїх  повноважень:

-   судді  районних, районних у місті, міських  чи міськрайонних судів - справи  про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85-1, 88-88-2, 90, 91 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення;

- органи державного  геологічного контролю- справи про порушення законодавчих та інших нормативних актів, які встановлюють порядок, правила та вимоги щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр України (статті 57, 58 Кодексу про адміністративні правопорушення);

- органи, установи  та заклади державної санітарно-епідеміологічної  служби - справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 78, 80-83, 90-1 Кодексу про адміністративні правопорушення;

- органи земельних  ресурсів - справи про адміністративні  правопорушення, пов'язані з порушенням  законодавства в галузі використання  й охорони земель та порядку регулювання земельних відносин (статті 52, 53, 53-1, 53-2, 54, 55, 56 цього Кодексу);

- спеціально  уповноважені органи виконавчої  влади у сфері захисту рослин - справи про адміністративні  правопорушення, пов'язані з порушенням  законодавства про захист рослин (стаття 83-1 Кодексу про адміністративні правопорушення);

- органи спеціально  уповноваженого центрального органу  виконавчої влади в галузі  водного господарства розглядають  справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил використання, охорони водних ресурсів (статті 59, 60, 61 (за винят­ком випадків забруднення та вичерпання підземних вод або порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричинило забруднення цих вод);

- органи рибоохорони  - справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил рибальства й охорони рибних запасів, передбачені частиною третьою статті 85, статтями 86-1, 91-2 цього Кодексу;

- органи лісового  господарства - справи про адміністративні  правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77 цього Кодексу;

-   органи  мисливського господарства-справи  про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил  ведення мисливського господарства  і полювання, передбачені частиною  першою статті 85, статтями 91-2 цього Кодексу;