Юридична відповідальність за порушення екологічного права

Курсова робота з екологічного права

„Юридична відповідальність за порушення екологічного права”

Зміст

Вступ

1. Екологічне правопорушення

1.1 Поняття екологічного  правопорушення

1.2 Склад екологічного правопорушення

1.3 Види екологічного правопорушення

2. Юридична відповідальність в екологічному законодавстві
3. Види юридичної відповідальності
1. . Кримінальна відповідальність за екологічні злочини
2. . Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
3. Дисциплінарна відповідальність в екологічній сфері
4. Матеріальна відповідальність
3. Судова практика при розгляді екологічних справ

Висновки

Література 

Вступ

Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом  правового забезпечення раціонального  природокористування, відновлення  екологічних об'єктів і охорони довкілля.

Законодавство про юридичну відповідальність за порушення  права природокористування тим  чи іншим природним об'єктом розвивалось  у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення  вимог природоохоронного законодавства.

Розвиток законодавства  в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають на порядок  користування природними ресурсами, та суб'єктів правопорушень, встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення  обов'язків органів та посадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про окремі правопорушення.

Однією із загальних  характеристик юридичної відповідальності за порушення вимог природоохоронного  законодавства є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об'єднані в спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельного тощо, законодавства.

Об'єктом порушення  права природокористування є право виключно державної власності на природні ресурси та правила користування природними ресурсами.

Суть екологічної  відповідальності - проявляється в  трьох функціях: стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі.

Юридична відповідальність у галузі екології має на меті покарання  винних, припинення і попередження порушень законодавства у галузі природокористування і охорони навколишнього природного середовища, а також поновлення порушених прав власників природних ресурсів і природо користувачів.

1. Екологічне правопорушення

1.1. Поняття  екологічного правопорушення

Екологічне  правопорушення — це винна, протиправна, екологічно небезпечна дія, яка посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та порушує екологічні і пов’язані з ними ін. права людини і вимоги екологічної безпеки Екологічне правопорушення (екологічний делікт або екологічний злочин) може бути адміністративним або дисциплінарним.

Суб’єктами  екологічного правопорушення є право- і дієздатні, осудні фізичні і  юридичні (посадові особи) особи. Суб’ктивними ознаками є вина, необережність чи навмисність та екологічний ризик власників джерел підвищеної екологічної небезпеки.

1.2. Склад  екологічного правопорушення

До складу екологічного правопорушення входить предмет (об’єкт) посягання і екологічні правовідносини. Об’єктами посягання є навколишнє природне середовище (природні, умови життєдіяльності) та життя і здоров’я людини.

Об’єктивними  ознаками екологічного правопорушення є дія чи бездіяльність, які призводять до протиправного порушення екологічних вимог. Дані порушення мають екологічну спрямованість і призводять до екологічної небезпеки та майнової і моральної шкоди природним ресурсам належним власнику чи користувачу, навколишньому природному середовищу, життю і здоров’ю людини.

1.3. Види  екологічного правопорушення

Види екологічних  правопорушень — це визначені  чинним екологічним законодавством категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від характеру  і ступеню екологічної небезпеки, об’єкта, предмета посягання та ін. ознак можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу.

Екологічні правопорушення в залежності від предмета і об’єкта  посягання можуть бути в галузі

— використання природних ресурсів : земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, в сфері  використання і охорони атмосфери;

— охорони навколишнього  природного середовища : порушення  природоохоронних вимог на стадії прийняття  рішень і в процесі здійснення господарської та ін. діяльності, порушення  вимог охорони територій і  об’єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих рекреаційних зон та ін. територій, що підлягають особливій охороні;

— екологічної  безпеки : невиконання заходів щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних  ситуацій, порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення видів діяльності.

Правопорушення  по окремих галузях і інститутах екологічного законодавства поділяються  на :

1) порушення  у сфері права власності на  природні ресурси;

2) порушення  у сфері права природокористування;

3) правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів;

4) правопорушення  у сфері екологічної експертизи;

5) екологічні  правопорушення у сфері застосовування  економічних важелів щодо використання  природних ресурсів і охорони  навколишнього природного середовища;

6) порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишні природне середовище;

7) порушення  норм екологічної безпеки;

8) порушення  екологічних прав громадян (на  повну і достовірну інформацію  та ін.);

9) екологічні  правопорушення у сфері управління  і контролю.

Екологічне правопорушення за ступенем екологічної небезпеки  і заходами державно-правового примусу  може бути :

— еколого-правовим проступком, що тягне за собою дисциплінарну  відповідальність;

— еколого-майновим деліктом, що тягне за собою майнову  відповідальність;

— еколого-адміністративним правопорушенням, що тягне за собою  адміністративну відповідальність;

— екологічним  злочином, що тягне за собою кримінальну  відповідальність.

2. Юридична відповідальність  в екологічному законодавстві

Юридична  відповідальність — один із найважливіших правових засобів забезпечення дотримання екологічного законодавства (екологічної законності) та екологічних прав громадян і юридичних осіб, підтримання в державі і суспільстві належного екологічного правопорядку.

Підставою для застосування такої відповідальності є факт вчинення екологічного правопорушення, тобто винної, протиправної поведінки, яка порушує встановлений нормами права екологічний правопорядок.

Основною рисою  екологічного правопорушення, яка відрізняє  його від інших правопорушень, є його екологічна спрямованість. Підставою для застосування юридичної відповідальності в екологічній сфері є екологічне правопорушення.

Фактичною підставою  для юридичної відповідальності в екологічній сфері є екологічне правопорушення, сутність якого визначається його складом: суб'єктом, об'єктом, суб'єктивною стороною, об'єктивною стороною.

Серед об'єктів  екологічного правопорушення виокремлюють:

навколишнє природне середовище як норми найбільш загального характеру, норми природоресурсового (земельного, надрового, водного, лісового, атмосферного, фауністичного) законодавства, а також норми природоохоронного (заповідно-охоронного тощо) та екологобезпечного законодавства.

Об'єкти екологічного правопорушення поділяються на три  великі групи: загальні, спеціальні та особливі. Найбільш загальним об'єктом усіх видів екологічних правопорушень є встановлений нормами екологічного права екологічний правопорядок. Його основою є суспільні правовідносини щодо охорони, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки навколишнього середовища.

Загальний об'єкт  екологічного правопорушення можна  поділити на три спеціальні (складові) частини: природоресурсові, природоохоронні  правовідносини, а також правовідносини щодо забезпечення екологічної безпеки. І, нарешті, кожний із спеціальних об'єктів екологічних правопорушень можна поділити на особливі. Так, серед природоресурсових правопорушень виокремлюють земельні, надрові (гірничі), водні, лісові, атмосферні та фауністичні правопорушення. До природоохоронних правопорушень можна віднести правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища, природозаповідні правопорушення, порушення норм екологічної експертизи, охорони континентального шельфу, морської економічної зони тощо. У галузі забезпечення екологічної безпеки вирізняють екологічні правопорушення, які пов'язані з радіоактивною та ядерною безпекою, забезпеченням санітарно-епідемічного благополуччя населення, безпеки продуктів харчування, безпеки поводження з радіоактивними та іншими відходами тощо.

Суб'єктивну  сторону екологічного правопорушення становить вина, яка може бути як навмисною, так і необережною. Вина відбиває психічне ставлення правопорушника до своєї дії та її наслідків.

Об'єктивна  сторона екологічного правопорушення характеризується рядом ознак, а саме: 1) протиправністю діяння (дії чи бездіяльності), яке порушує екологічний правопорядок; 2) настанням шкоди чи загрози її завдання навколишньому середовищу або здоров'ю людини; 3) причинним зв'язком між протиправним діянням і шкодою (збитками), які настали. Відсутність названих елементів може впливати на наявність екологічного правопорушення і застосування заходів юридичної відповідальності.

В юридичній  літературі є різні визначення видів  екологічних правопорушень, за які залежно від характеру і міри екологічної небезпеки, об'єкта і предмета посягання та інших ознак можуть вживатися різноманітні заходи державно-правового примусу.

Екологічні  правопорушення залежно від об'єкта посягань поділяють на такі види:

1) у  галузі використання природних ресурсів (природоресурсові),земельні, надрові (гірничі), водні, лісові, фауністичні (тваринні), флорні (рослинні) та атмосферні;

2) у  галузі охорони навколишнього  середовища (природоохоронні):

• порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень;
• в порушення природоохоронних вимог у процесі здійснення господарської та іншої діяльності;
• порушення вимог охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних зон та інших територій, що підлягають особливій охороні;

3) у  галузі екологічної безпеки (екологонебезпечні):

• невиконання заходів щодо запобігання виникненню та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;
• порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення різних видів діяльності;

4) правопорушення  за окремими інститутами екологічного  законодавства:

• порушення у сфері права власності на природні ресурси;
• порушення у сфері права природокористування;
• правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів;
• правопорушення у сфері екологічної експертизи;
• екологічні правопорушення у сфері застосування економічних заходів щодо використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;
• порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
• порушення норм екологічної безпеки;
• порушення екологічних прав громадян.

Екологічне  правопорушення за мірою екологічної  небезпеки і заходами державного примусу поділяється на:

• екологічний злочин, за який настає кримінальна відповідальність;
• екологічне адміністративне правопорушення, за вчинення якого настає адміністративна відповідальність;
• екологічний дисциплінарний вчинок, за скоєння якого настає дисциплінарна відповідальність;
• екологічний майновий делікт, за наявності якого настає майнова відповідальність.

Екологічні правопорушення визначено насамперед у екологічному законодавстві. Як відомо, залежно від  об'єктів правопорушень їх систему  можна поділяти на три великі групи: природоресурсові, природоохоронні  та екологонебезпечні правопорушення.

У свою чергу кожен із цих видів правопорушень, які об'єднуються в екологічні, можна поділяти на спеціальні правопорушення (земельні, надрові, водні, лісові, атмосферні, фауністичні та інші природоресурсові правопорушення); заповідно-охоронні, ландшафтноохоронні та інші природоохоронні правопорушення; санітарно-небезпечні, радіаційнонебезпечні та інші екологонебезпечні правопорушення.

Крім  того, усі види екологічних правопорушень  поділяють залежно від видів  законодавчих актів, у яких вони передбачені.

Найбільш загальні за призначенням і характером екологічні правопорушення визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У цьому  законодавчому акті (ст. 68) визначено  правопорушення в галузі охорони  навколишнього природного середовища, за які винні особи несуть юридичну відповідальність, а саме:

а) за правопорушення в галузі екологічної безпеки (екологонебезпечні  правопорушення);

- порушення  прав громадян на екологічно  безпечне навколишнє природне  середовище;

- порушення  норм екологічної безпеки;

- порушення  вимог законодавства України  при проведенні екологічної експертизи, у тому числі подання свідомо  неправдивого експертного висновку;

- невиконання  вимог державної екологічної  експертизи;

- фінансування  будівництва і впровадження у  виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

- порушення  екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції,  введенні в дію, експлуатації  та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

- допущення  понаднормативних, аварійних і залпових  викидів і скидів забруднюючих  речовин та інших шкідливих  впливів на навколишнє природне  середовище;

- невжиття  заходів щодо запобігання та  ліквідації екологічних наслідків  аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

б) правопорушення в галузі природоресурсових правовідносин (природоресурсові правопорушення):

- перевищення лімітів  та порушення інших вимог використання  природних ресурсів;

- самовільне спеціальне використання природних ресурсів;

- порушення  строків внесення платежів за  використання природних ресурсів  і забруднення навколишнього  природного середовища;

в) правопорушення в галузі природоохоронних правовідносин (природоохоронні правопорушення):

- порушення  природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні  та захороненні хімічних засобів  захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних і радіоактивних речовин,  виробничих, побутових та інших  видів відходів;

- невиконання вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

- відмова  від надання своєчасної, повної  та достовірної інформації про  стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, приховування або фальсифікація відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

- невиконання  розпоряджень органів, які здійснюють  державний контроль у галузі  охорони навколишнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам;

- приниження  честі й гідності працівників,  які здійснюють контроль у  галузі охорони навколишнього  природного середовища, посягання  на їхнє життя і здоров'я.

Законодавством  України встановлено також відповідальність за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Спеціальні  види та система екологічних правопорушень  у різних галузях і сферах екологічної  діяльності передбачаються в окремих  актах екологічного законодавства. Так, земельні правопорушення і відповідальність у цій галузі визначені в Земельному кодексі України (розділ IX, ст. 114— 117); надрові — в Кодексі України про надра (глава 6, ст. 65—67); водні — у Водному кодексі України (глава 23, ст. 110, 111); атмосферні — у Законі України «Про охорону атмосферного повітря» (розділ IX, ст. 44); фауністичні — у Законі України «Про тваринний світ» (розділ VI, ст. 58); інші правопорушення в природоохоронній галузі — у Законі України «Про захист рослин» (розділ III); у Законі України «Про природно-заповідний фонд» (розділ IX, ст. 64, 65) та інших.

Відповідно  до структури екологічних правовідносин  юридична відповідальність у цій  сфері становить певну систему  залежно від різних критеріїв. Залежно  від об'єктів правовідносин розрізняють юридичну відповідальність у природоресурсовій, природоохоронній та в екологобезпечній галузях. Залежно від ступеня тяжкості й застосовуваних санкцій та інших заходів реагування юридичну відповідальність в екологічній сфері поділяють на кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну (цивільно-правову).

3. Види юридичної  відповідальності

3.1. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

Кримінальна відповідальність в екологічній  сфері — це найсуворіший вид відповідальності. Підставою для її застосування є вчинення екологічного злочину, тобто найнебезпечнішого екологічного правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.

Злочином  у екологічній сфері визнається передбачене Кримінальним кодексом України суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, екологічні права громадян, а також інше суспільне небезпечне діяння в екологічній сфері.

У чинному  Кримінальному кодексі України  міститься понад двадцять статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, які безпосередньо стосуються екологічної сфери і які можна визначити як екологічні. Проте розміщені вони в різних главах без чіткої системи, що становить певні труднощі в їх знаходженні та застосуванні. Позитивним з цього погляду є підготовлений проект нового Кримінального кодексу України, в якому екологічні злочини розміщені в одному спеціальному розділі.

Види  злочинних діянь в екологічній  сфері відповідно до Кримінального  кодексу України можна поділити на три групи:

1) у  галузі природоресурсових відносин:

- самовільне  зайняття земельної ділянки (ст. 199);

- незаконна  порубка лісу (ст. 160);

- незаконне  видобування корисних копалин  (ст. 162);

- незаконне  полювання (ст. 161);

- незаконне заняття рибним, тваринним та іншими воднимидобуваючими промислами (ст. 162);

- жорстоке  поводження з тваринами (ст. 207);

2) у  природоохоронній галузі:

- забруднення  водойм і атмосферного повітря  (ст. 228);

- забруднення  моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами (ст. 228);

- знищення  і руйнування природних об'єктів  (ст. 207);

- навмисне  знищення або суттєве пошкодження  лісових масивів шляхом підпалу  (ст. 89, ч. 2 і 3);

- проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 163);

- порушення  законодавства щодо континентального  шельфу України (ст. 163);

3) у  галузі екологічної безпеки:

- приховування  або перекручування відомостей  про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення (ст. 227);

- заготівля,  переробка або збут радіоактивних  продуктів харчування чи іншої  продукції (ст. 227);

- порушення  правил безпеки гірничих робіт  (ст. 218);

- незаконне  придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (ст. 228);

- розкрадання  радіоактивних матеріалів (ст. 228);

- загроза  здійснення розкрадання радіоактивних  матеріалів або їх викрадення (ст. 228);

- порушення  правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів (ст. 228);

- незаконне  ввезення на територію України  відходів і вторинної сировини (ст. 228).

3.2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення — найпоширеніший вид юридичної відповідальності в екологічній сфері. Підставою для її застосування є адміністративні екологічні правопорушення, різні види і склади яких передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення — це вид юридичної відповідальності, яка передбачає заходи адміністративного впливу за протиправні й винні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища (довкілля) та вимоги екологічної безпеки.

У Кодексі  України про адміністративні  правопорушення найбільша кількість  статей (понад сорок), у яких передбачається відповідальність за екологічні правопорушення, міститься в сьомій главі «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури» (ст. 52—92). Окремі види адміністративних екологічних правопорушень містяться в главах 5, 6, 8 та ін. цьогокодексу.

Залежно від об'єкта посягання адміністративні  правопорушення поділяють на кілька груп.

Першу групу екологічних правопорушень, за які настає адміністративна відповідальність, становлять адміністративні правопорушення, що стосуються права власності на природні ресурси (глава 4 ст. 47—51 Кодексу  України про адміністративні правопорушення). До таких адміністративних екологічних правопорушень відносять порушення права державної власності нанадра (ст. 47), порушення права державної власності на води (ст. 48), порушення права державної власності на ліси (ст. 49), порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50), а також інші правопорушення.

Другу групу становлять адміністративні  земельні правопорушення (глава 7, ст. 52—56 Кодексу України про адміністративні  правопорушення). До таких правопорушень  відносять псування і забруднення сільськогосподарських земель (ст. 52), порушення права використання земель (ст. 53), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53'), приховування або перекручування даних Земельного кадастру (ст. 532), несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх до стану, придатного для використання за призначенням (ст. 54), самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55), знищення межових знаків (ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Третю групу адміністративних правопорушень, в екологічній сфері становлять адміністративні надрові правопорушення, передбачені ст. 57, 58 Кодексу України  про адміністративні правопорушення, а саме: порушення вимог щодо охорони  надр (ст. 57), порушення правил і вимог проведення робіт з геологічного вивчення надр (ст. 58).

Четверту  групу адміністративних екологічних  правопорушень становлять водні  правопорушення, передбачені ст. 59—62 Кодексу України про адміністративні  правопорушення. Ці правопорушення стосуються порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59), порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59), порушення правил водокористування (ст. 60), пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61), невиконання обов'язків щодо реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами і сумішами (ст. 62).

Лісові  адміністративні правопорушення, які  передбачені ст. 63—77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, становлять п'яту групу адміністративних правопорушень. До таких правопорушень відносять незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63), порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64), незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65), знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66), здійснення лісових користувань не згідно з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67), порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст. 68), пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69), самовільне сінокосіння і випасання худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст. 70), введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71), пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72), засмічення лісів побутовими відходами і покидьками (ст. 73), знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74), знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75), знищення корисної для лісу фауни (ст. 76), порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77), самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77).

Шосту групу екологічних правопорушень становлять адміністративні атмосферні правопорушення (ст. 78—83 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Вони стосуються порушень порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78), порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (ст. 78), недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79), недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд (ст. 79), пуску в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 80), експлуатації автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 81) та ін. (ст. 82—84).