Бесіди про мистецтво на уроках образотворчого мистецтва

Зміст

Вступ

Розділ І. Організація  сприймання естетичних явищ у житті  і мистецтві на уроках-бесідах…………………………………………………………….5-12

1.1. Аналіз змісту програми образотворчого мистецтва…………….5-7

1.2. Зміст і методика проведення уроків-бесід про образотворче мистецтво у початкових класах……………………………………………...8-9

1.3. Методичні вказівки до проведення бесід………………………10-12

Розділ ІІ. Впровадження ефективних форм, методів і прийомів сприймання естетичних явищ у житті і мистецтві  на уроках малювання у початкових класах………………………………………………………....…13-17

2.1. Методика аналізу художніх  творів різних жанрів на уроках образотворчого мистецтва………………………………………………...…13-15

2.2. Організація сприймання естетичних явищ під час проведення екскурсій на природі………………………………………………………...16-17

Висновки………………………………………………………………18-19

Список використаних джерел……………………………….………20-21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

"Учіть дітей  правильно бачити, мислити, відкривати  і дивуватися, - нехай відкриє, усвідомить ваш вихованець ту істину, що людина народжується, росте, розвивається, і зріє, старіє, і кожен день правильно прожитого життя, умудряючи і збагачуючи її, додає нову крихту до цієї незрівнянної цінності. Чим глибше ви розвинули в своєму вихованцеві жадобу пізнання, тим більше щастя додаватиме йому те, що він живе, думає і почуває”.

                                                                             В. О. Сухомлинський

Естетичне виховання - це глибокий, багаторічний педагогічний процес, в  результаті якого формується естетичне  ставлення дитини до оточуючого її світу, трудової діяльності, природи, мистецтва; формується культура відносин з людьми. Важливо, щоб у процесі естетичного виховання діти самі стали творцями прекрасного - не тільки вміли бачити і розуміти його, але й творити красу навколо себе. Мистецтво, діючи на емоційну сферу людини, стає могутнім засобом морального виховання, насичення духовного життя. Емоційне сприйняття художніх образів, що розкривають красу оточуючого світу, сприяє формуванню світогляду і духовної культури людини.

Завдання естетичного  виховання школярів успішно реалізується на уроках з образотворчого мистецтва. Вони дають можливість ефективно  розвивати почуття прекрасного, формувати естетичні смаки, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятники історії та архітектури, красу і багатство рідної природи.

Образотворче мистецтво  – унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей  для духовного саморозкриття, творчого самовтілення, розвитку здатности до життєвого самовизначення, дає змогу  розкрити нахили до різних творчих професій.

Навчання образотворчому мистецтву дитини вимагає кваліфікованого  керівництва. Але для того, щоб  розвинути у кожного учня творчі здібності, закладені природою, учитель  повинен сам розуміти образотворче мистецтво, дитячу творчість, володіти необхідними способами художньої  діяльності. Отже, дитяча образотворчість може успішно розвиватись тільки при умові цілеспрямованого керівництва зі сторони педагога. Таке керівництво можливе в тому разі, коли вчитель знає, чому і як вчити дітей, має необхідну підготовку в галузі мистецтва, сам володіє образотворчими навичками і вміннями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Організація сприймання естетичних явищ у житті і мистецтві  на уроках-бесідах

1.Аналіз змісту програми образотворчого мистецтва

Значення і місце малювання  в школі визначається завданнями всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Малювання як навчальний предмет  дає учням знання елементарних основ  образотворчого мистецтва, що має велике значення щодо їхнього естетичного  виховання. Вміння бачити в навколишній  дійсності різноманітність форм, кольору, бачити прекрасне в різноманітних його проявах сприяє розвитку мистецьких здібностей, формуванню естетичного смаку.

В процесі зображення будь-якого  об’єкту, в поєднанні з іншими предметами, із оточуючою обстановкою, утворює умови для пізнавальної та виховної роботи з учнями.

Одне із методологічних положень теорії пізнання – єдність і взаємопроникнення почуття і свідомості. При навчанні дітей малюванню і в бесідах про мистецтво з’являється можливість здійснити цю єдність на практиці. Естетичні смаки, мистецькі здібності учнів на окремих вікових ступенях можуть успішно розвиватись лише в процесі оволодіння повноцінними процесами, вміннями та навичками в малюванні і при глибокому сприйманні кращих художніх творів.

Через малювання пробуджується  інтерес до мистецтва, відкривається  шлях правильного розуміння творів живопису, скульптури, архітектури, графіки, декоративно-прикладного мистецтва. Заняття малюванням розвиває вміння бачити красиве в природі, в оточуєчому житті. Через зорові відчуття при малюванні уточнюються уявлення про властивість речей та явищ, з однієї сторони, а з іншої – виховується естетичне відношення до цих речей та явищ.

При ознайомленні учнів із творами образотворчого мистецтва  перед вчителем стоїть важке і  відповідальне завдання: використати  картину в навчально-образотворчих цілях і разом з тим виховати в учнів усвідомлюючу, самостійну оцінку творів мистецтва, формувати художній смак [28; 8].

Програмою з образотворчого мистецтва передбачено ознайомлення дітей з історією мистецтва під час уроків-бесід, присвячених окремим епохам, періодам, видам та жанрам образотворчого мистецтва, художником. Основна мета бесід – навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити твори в єдності форми і змісту; навчитися бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. В результаті навчання учні повинні знати найбільш значні картини, скульптури, архітектурні споруди, створені в нашій країні та за кордоном. Бесіди необхідно поєднувати з самостійною образотворчою діяльністю учнів: малювання з натури, за пам’яттю, за уявою, декоративним малюванням.

Одна з найважливіших  задач бесіди - дати учням знання мови образотворчого мистецтва. Засвоївши  її, вони навчаться досить вірно, творчо оцінювати художній твір, його зміст, форму, образи, багатство, своєрідність, зможуть проникнутись любов’ю і повагою до художніх цінностей, створених народами світу.

І методичні посібники до неї - лише основа для самостійної роботи вчителя. Він, на свій розсуд, може і повинен вносити деякі зміни в перелік робіт, художніх творів для кожного класу, вибирати найбільш прийнятну форму викладання матеріалу, демонстрації творів мистецтва, їх аналізу, засобів активізації уваги дітей.

Мета уроків - бесід буде досягнута тоді, коли у дітей з'явиться  потяг до постійного спілкування з образотворчим мистецтвом, до подальшого й його вивчення. Розв'язання такого завдання можливе лише при умові послідовного здійснення всього курсу програми і постійного приєднання учнів до активної зацікавленої участі в учбовому процесі, до самостійного аналізу творів мистецтва.

Так, в першому класі розкриваються загальні основи знань з образотворчого мистецтва на уроках-бесідах: що таке образотворче мистецтво; коли воно виникло; які твори до нього належать; що таке архітектура; які бувають твори образотворчого мистецтв; як художник прикрашає книгу?

В другому класі розглядаються  питання: жанри живопису; види образотворчого мистецтва; праця художника- ілюстратора; поняття про композицію.

В третьому-четвертому класах: види образотворчого мистецтва; жанри  та їх відмінності; композиція в живопису і графіці; мистецтво книги; мова образотворчого мистецтва; різновиди живопису, графіки, скульптури; композиція в архітектурі та декоративно-прикладному мистецтві.

Проаналізувавши дану програму проведення бесід про образотворче мистецтво, можна зробити висновок, що коло найважливіших понять послідовно, з класу в клас, поглиблюється, розширюється, подається на вищому рівні. Окремі художні твори пропонуються для аналізу в різних класах з ускладненням завдань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Зміст і методика проведення уроків-бесід про образотворче мистецтво у початкових класах

Робота під час уроків-бесід полягає в тому, що учні розглядають та аналізують репродукції творів видатних майстрів образотворчого мистецтва. Вчитель демонструє кіно- і діафільми, діапозитиви, присвячені творчості відомих зарубіжних, українських художників, окремим видам і жанрам образотворчого мистецтва. Із творами декоративно-прикладного мистецтва ознайомлювати учнів можна і неопосередковано, якщо принести в клас, наприклад, димковську іграшку, холмогорський витвір з різних кісток.

На початку роботи з  репродукціями і діапозитивами  вчитель оголошує тему бесіди, дає  загальну характеристику переглянутих творів і детально аналізує зміст і художньо-виразні засоби роботи.

Проводячи урок-бесіду про  образотворче мистецтво, вчитель повинен  прослідкувати, щоб учні записували в спеціальні зошити прізвища художників, назву твору, які розглядаються на уроках, і коротка відомість про них. Такі записи сприяють кращому запам’ятовуваню матеріалу.

Сприймання ідейного змісту демонстративних картин та мистецьких засобів, які використовують художники, повніші і глибші лише тоді, коли вчитель буде враховувати вікові особливості учнів.

Уроки-бесіди повинні проводитись в тісному зв’язку з практичними заняттями. Цей зв’язок сприяє успішному вирішенню всього комплексу навчально-виховних задач, поставлених перед кожним класом.

Зв’язок між бесідами про  мистецтво і уроками малювання  з натури, на теми та декоративного малювання здійснюється по-різному. Так, знання, отримані учнем в процесі практичних занять з образотворчого мистецтва, знаходять свій подальший розвиток і закріплення під час аналізу творів художників. Разом з тим, відомості, які учні отримують під час бесід, вони в майбутньому використовують, коли малюють з натури, на теми і в декоративних композиціях.

Розкриття змісту художнього твору, який демонструють, виявляє елементи прекрасного. Тільки на цій основі можливо  успішно розвинути естетичне  почуття у дітей, вміння бачити прекрасне  в оточуючій дійсності.

Успіх бесід про образотворче мистецтво залежить від правильної методики демонстрації наглядових посібників. Репродукції слід розмістити вище точки зору учнів і демонструвати спочатку всьому класу. Потім вчитель повільно проходить між рядами і учні детально продивляються репродукцію.

Під час бесід слід поєднувати демонстрацію репродукцій і показ  відповідних фрагментів кінофільмів, діафільмів і діапозитивів. При цьому  потрібно прагнути, щоб демонстрація художнього твору і його фрагментів в репродукціях, кінофільмі, діафільмі розширювала і поглиблювала загальні уявлення про нього. Для цього потрібно раніше продумати, що демонструвати спочатку – репродукцію чи діафільм, скільки часу приділити демонстрації репродукції, скільки – фільму.

Методика проведення бесід  про образотворче мистецтво може бути різноманітною. На початку уроку, повідомивши тему бесіди, вчитель ставить учням запитання по даній темі. Потім він коротко розповідає основний зміст теми бесіди і тоді лише після цього приступає до аналізу репродукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Методичні вказівки до проведення  бесід

Навчальний зображувальний матеріал в початковій школі аналізується за допомогою запитань, які ставить вчитель, виходячи із завдань уроку. Характер і послідовність запитань мають дуже велике значення при розгляді як навчально-зображувального матеріалу, так і картин. Таблиці, наприклад, конкретизують уявлення про різні предмети, тому запитання мають бути неважкі. Сюжети картин, призначені для розповіді, дають більш широке уявлення про оточуючу дійсність. В цьому випадку запитання можуть відноситись до змісту картини, зв’язки з явищами дійсності, які відомі дитині із власного досвіду.

Запитання, яке ставить  вчитель при розгляді творів мистецтва, охоплюють не тільки зміст картин, але й її оцінку (“подобається”, “не подобається”), а також засоби художнього вираження в тій мірі, в якій це доступно дітям початкової школи. Запитання повинні змушувати учнів активно роздумувати, звертати увагу на головне, суттєве.

Інколи характер розбору  навчальних ілюстрацій привчає дітей  до шанобливих відповідей. Так, нерідко, з І класу привчають дітей  при розборі таблиць, ілюстрацій обов’язково визначати пори року, які зображені на них, якщо це і не важливо для аналізу. В результаті майже кожний розбір діти починають приблизно так: “Настала пора року – осінь (чи зима)”. Потім, зазвичай, іде формальне перерахування ознак осені чи зими без зв’язку із зображенням. Коли учень таким чином “висловиться”, він вже на основі запитань вчителя починає розбирати дану картину.

Як правило, цей же “метод”  часто механічно перноситься  вчителем і на аналіз творів образотворчого мистецтва.

Тому, щоб змусити дітей  активно думати, вчителю необхідно  звертати увагу на характер і наслідок запитань, намагатись уникати пасивних запитань, які відволікаюь від  основного в змісті картини.

Пропонуючи учню зрозуміти  суть і зміст ілюстрації чи таблиці, вчитель звертає його увагу на розміщення предметів і фігур, на колір. Аналіз зображувальних засобів здійснюється шляхом порівняння різних таблиць, які зображають один і той же предмет, одну і туж тему. Можна порівняти за кольором, формою, за контрастом темного і світлого.

Порівняння відіграє велику роль, особливо коли цьому зображенню дають естетичну оцінку. В процесі  порівняння у дітей починає вироблятись  власне відношення до картини, цікавість  до її розгляду. Вже в початкових класах діти здатні самостійно сприймати  зображення і розповісти про це. Наприклад: “Зима, холодно, на вулиці темно, небо темне”. Сприйманню особливо допомагають  вказівки на схожість зображення з  дійсністю або підкреслення контрасту між ними.

Вчителю слід звертати увагу  на те, щоб діти частіше використовували  свої враження від оточуючої дійсності  при розборі таблиць та ілюстрацій. В початкових класах вони вже відрізняють на картині весну від осені не тільки за такими ознаками, але і за освітленням. Так, на запитання вчителя про ознаки пори року діти відповідають, що “на картині відчувається весняне сонце”.

Велике значення для розвитку образного мислення має розгляд та аналіз художніх ілюстрацій, які викликають у дітей емоційне сприймання творів образотворчого мистецтва, в даному випадку, репродукцій картин.

Основний метод ознайомлення учнів з картиною – це розбір вчителем разом з дітьми, які вливаються в бесіду шляхом запитань. Запитання повинні ставитися так, що можна було привести учнів до потрібних висновків. Потрібно вияснити тему картини, її зміст, виділити в ній головне і другорядне, порівняти зміст картини з тим, що діти бачать в оточуючій дійсності, з відомими їм творам літератури, з картинами інших художників на ту ж тему, виявити відношення учнів до картини.

Порівняння картини з  відомими дітям літературними творами  і картинами інших художників на ту ж тему не тільки поглиблюють  розуміння учнів даної картини, але й поширюють кругозір.

В практиці бесід про мистецтво  це зіставлення можна проводити  різними методами: зіставляючи паралельно, йдучи від словесного твору до зображуваного чи закріпляючи попередній аналіз картини читанням і розбором віршів, розповіді.

Часто діти прагнуть вкласти  в один твір всі свої думки про картини. Це свідчить про ще не розвинене мовлення, про відсутність навичків письмово і усно самостійно вислолювати свої думки. Слід сказати, що усні відповіді учнів завжди кращі. Вчителям слід привчати дітей робити інколи опис та аналіз картин не тільки в усній формі, а й у письмовій [28; 163].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Впровадження ефективних форм, методів і прийомів сприймання естетичних явищ у житті і мистецтві  на уроках малювання у початкових класах

2.1. Методика аналізу художніх  творів різних жанрів на уроках образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво  має багато художніх творів різних жанрів, які аналізуються на уроках.

Під час бесід аналітичний розбір творів не повинен ускладнювати процес постійного сприймання. Школярів слід постійно підводити до розуміння специфіки мистецтва як одного з видів суспільної свідомості і відображення дійсності.

Не слід перевантажувати  уроки великою кількістю знань, розбором більше 5-7 художніх творів. В  процесі бесід необхідно широко використовувати технічні засоби навчання. Будь-який урок потребує особливої поєднаності роботи апаратури.

Методист Ю.Краснов рекомендує — використовувати прийом порівняння, який дає хороші результати в роботі з дітьми. Так, порівняння картин Левітана і Остроухова на осінню тему приносять велику користь. Особливе значення має художнє слово вчителя. Потрібно будувати бесіду і розповідь емоційно і коротко. Висновки і узагальнення потребують точності і ясності. Кожне нове, незрозуміле для дітей слово - художній термін - потрібно своєчасно пояснювати під час розповіді або бесіди. Важких професійних термінів краще не використовувати (композиція, колорит, образотворчі засоби), вони незрозумілі для учнів початкової школи і погано засвоюються.

Для глибшого розуміння художнього твору слід вказати учням на характерні особливості живописного зображення об’ємних предметів на площині, вказати  на уміння художника показати глибину  і простір. З цими поняттями учні вперше знайомляться на уроках малювання. Вони повинні зрозуміти, що глибина досягається вірним зображенням предметів на площині за законами перспективи, що аркуш паперу має два виміри, а предмети, зображені на ньому – об’ємні, тривимірні. Одні предмети написані на передньому плані, а інші - далі, треті - ще віддаленіші. Без глибини простору не можна розгорнути дію, передати зміст картини. Компонуючи предмети за величиною, формою і кольором, уміло розташовуючи їх, художник створює реальне зображення і вирішує основну задачу - викликати емоції глядача, діяти на його розум і серце засобами мистецтва [20; 4].

Процес ознайомлення з  картиною живопису можна розділити  на три етапи:

1 - емоційне, цілісне сприймання, детальний розгляд картини;

2 - осмислення його на  рівні узагальнення;

3 - творче цілісне сприймання твору.

Ознайомлення дітей з  живописом слід планувати за принципом  ускладнення змісту художніх творів, їх виражальних засобів, а також  методів роботи з дітьми. Наприклад, на першому етапі роботи можна  знайомити з пейзажним живописом (зображення на картині місцевості). Пізніше - з жанровими полотнами.

На другому етапі дітей можна знайомити з явищами, які їм відомі з літературних творів чи з життя. В розвитку педагогічного процесу передбачається ускладнення не лише змісту картин, але й виражальних засобів.

Методи ознайомлення з  мистецтвом слід ускладнювати поетапно - від методів, що дозволяють навчити  дітей вичленяти щось одне в картині (що і як зображено), до методів, які сприяють цілісному і творчому сприйманню твору. Наприклад, на першому етапі дати мистецькознавчу розповідь педагога і детальні запитання, на другому - запитання узагальнюючого характеру - і уявне створення власної картини за назвою, даною художником. Звичайно, при цьому значне місце займає попередня робота, але слід пам'ятати, що основним прийомом ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом є мистецькознавча розповідь педагога.

Структура мистецькознавчої розповіді має бути приблизно  такою:

- повідомлення назви картини  і прізвища художника;

- що найголовніше в картині (виділити композиційний центр);

- як воно зображено  (колір, будова, розміщення);

- що зображено навколо  головного героя, як з ним  з'єднані деталі (так іде заглиблення  в картину, при цьому встановлюється  зв'язок між змістом твору і способами виразності):

- що красивого показав своїм твором художник;

- про що думається, що згадується, коли дивишся на цю картину.

Використання такої структури  розповіді можливе до тих пір, доки діти не почнуть адекватно відповідати на поставлені після розповіді питання за змістом картини і набудуть навичок монологічного мовлення під час відповіді на питання: “Про що картина?”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Організація сприймання естетичних явищ під час проведення екскурсій на природі

Мистецтво допомагає краще  розуміти реальний світ, вчить бачити і любити прекрасне. Н. Г. Чернишевський називав мистецтво посібником життя. Воно не тільки допомагає пізнати світ, але й надихає людей боротися за краще, щасливе майбутнє.

Діти міркують конкретно. Зорові образи, які створюють картини, легко запам’ятовуються і залишаються  в пам’яті на багато років. Вони викликають певні емоції і сприяють яскравості сприйняття життя.

Діти часто не можуть відрізнити хороше від поганого, байдуже проходять повз красивого в природі, не вміють відділити і відрізнити вчинки людей, які гідні наслідування. Люблячи все кольорове, яскраве (квіти, картинки в книгах, іграшки), діти не в змозі зрозуміти всю цінність творів мистецтва. Тому вчитель повинен прагнути розвивати в дітей почуття прекрасного, діяти на їхню уяву, викликати естетичне переживання. Прекрасне оточує нас скрізь в житті – в природі, в праці, в побуті. В усвідомлення учнів великим потоком вривається збагачене подіями життя. Багато з цих подій відображені в творах мистецтва. Вчитель буде правильно вирішувати своє головне завдання всебічно розвиненої особистості, залучати учнів до високої художньої культури, яка виробилася людством.

Влаштовувати прогулянки та екскурсії, слід звертати увагу дітей  на красоту природи, викликати в  них почуття любові до красивого, розвивати їхню спостережливість. Безпосереднє спостереження оточуючої природи навчить дітей розуміти форму предметів, бачити різноманітність поєднання квітів і тонів в різний час дня і в різні пори року. Спостережливість підвищує силу і яскравість виховання дітей, вони глибше будуть відчувати красу живої природи, а потім і красу пейзажу, яка зображена на картині.

Хто безпосередньо спостерігав  за природою – ліс та гори, поля і долини, - хто милувався ними, той не пройде мимо повз хорошої картини художника. Навчившись спостерігати за природою, учні будуть серйозніше дивитися і глибше розуміти твори мистецтва. В свою чергу, любов до творів мистецтва вплине на їх загальний розвиток, буде викликати бажання краще розуміти природу. Не слід забувати про цю взаємодію, необхідно вміло використовувати її в естетичному вихованні дітей.

Розвиваючи спостереження  учнів в процесі пізнання природи, ми тим самим сприяємо розвитку в них вміння спостерігати оточуюче життя, робити більш правильні висновки і узагальнення, бачити і розуміти красиве в природі і мистецтві [17; 9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Живопис - це передача з допомогою  фарб живого світу, який ми бачимо навколо себе. Саме слово "живопис" означає живописати, тобто писати життя. Це твори мистецтва, виконані будь-якими фарбами. В живописі предмети і явища дійсності зображуються за допомогою фарб, що нанесені на будь-яку поверхню. Те, що зображення створюється за допомогою кольору, - істотна відмінна особливість живопису.

Створюючи картину, художник-живописець наносить зображення на полотно, але  щоб надати предметам об'ємної  форми, він за допомогою світла і тіні створює ілюзію тривимірності. В результаті глядачеві здається, що написане на полотні існує в просторі, і це дозволяє творам живопису досягти зорової переконливості.

Будь-який твір живопису не існує сам по собі. Він існує для глядача. Створюючи картину, художник передає людям щось особливе, важливе, суттєве. Живопис - найулюбленіший і найпопулярніший вид мистецтва. Чому люблять живопис? Передусім тому, що в його розпорядженні колір, який так сильно діє на нас і в природі, і в мистецтві. Крім того, живопис воістину всесильний: йому підвладні лірика і епос, трагедія і фарс. Він створює цінності особливого порядку: ми бачимо і цінуємо в ньому саму повноту людського буття. Живопис - найбезпосередніший з усіх видів образотворчого мистецтва.

Ознайомлення молодших школярів з образотворчим мистецтвом необхідне для їх творчого розвитку. Тому дуже важливо правильно побудувати педагогічний процес залучення учнів до живопису, при цьому використати такі твори мистецтва, які дали б можливість для вирішення усіх завдань естетичного виховання, активізації інтересу до громадського життя країни, до різних видів діяльності людини, до цінностей, які створює народ і до художньої творчості та для формування духовного світу дитини.

Вплив мистецтва на становлення  особистості людини, її розвиток дуже значний. Без виховання естетично  грамотних людей, виховання з  дитячих років поваги до духовних цінностей, уміння розуміти і шанувати мистецтво, без пробудження у дітей творчості неможливе становлення творчої активної особистості.

За допомогою живопису дітей можна навчити розуміти гармонію природи, давати порівняльну оцінку її явищ, встановлювати взаємозв'язки змісту твору з задумом художника, розвивати мислительну діяльність, уміння робити узагальнення на основі аналізу, робити свої судження.

Образотворче мистецтво  дозволяє вчителю не тільки розвивати  у дітей інтерес до живопису, але  і формувати початкові основи сприймання навколишнього світу.

Вчитель повинен вдосконалювати методику відбору творів мистецтва, враховуючи вікові особливості дітей, їх психофізіологічний та інтелектуальний рівень. Проявляючи при цьому творчість, він зможе відчинити вікно у світ прекрасного.

Мистецтво може і повинно  відігравати в системі освіти важливу роль, як засіб збагачення духовного життя дітей, гуманізації їх особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Аболіна Т. Г., Миропольська. Естетичне виховання в школі/ Аболіна Т. Г.– К., 1987.

2. Асєєв Ю. С. Джерела. Мистецтво Київської Русі/ Асєєв Ю. С. – К.: Мистецтво, 1980.

3. Бєлкіна Е. О. Від подиву до творчості . Мистецтво та освіта / Бєлкіна Е. О. – 1998, №2.

4. Біда О. К. Роль уроків на природі в естетичному розвитку молодих школярів // Мистецтво та освіта/ Біда О. К. – 2000, №1.

5. Бойчук М. Думки про мистецтво // Живописна Україна/ Бойчук М. – 1992. - № 1-2.

6. Ганнусенко Н. О. З досвіду художньо-естетичного виховання учнів у шкільних музеях // Мистецтво та освіта/ Ганнусенко Н. О. – 1999, №4.

7. Джола Д. М., -Теорія і методика естетичного виховання школярів/ Джола Д. М. – К., 1998.

8. Дем’янчук О. С. Естетичне виховання/ Дем’янчук О. С. – К., - 13 МН, 1992.

9. Зязюн І. А. Естетичний  досвід особи. Формування і сфери вияву/ Зязюн І. А. – К.: Вища школа, 1976. – 174 с.

10. Качур М. І. Виховуємо високе почуття гармоній з навколишнім світом // Мистецтво та освіта/ Качур М. І. – 2004, №2.

11. Кашуба Л. І., Образотворче мистецтво в початковій школі./Кашуба Л. І., Таран М. О., Ричко В. К.  – Тернопіль МГ “Мальва - ОСО”. – 2001.

12. Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти/ Кириченко М. А. – К.: Головне видавництво видавничого об’єднання “Вища школа”, 1982.

13. Коновець С. В. Образотворче мистецтво як засіб активації дитячої творчості // Мистецтво та освіта/ Коновець С. В. – 1999, №3.

14. Коновець С. В. Образотворче мистецтво в початковій школі / Коновець С. В. - К. – 2000 – 79 с.

15. Матковська О. О. Основи образотворчого мистецтва з методики викладання у початкових класах: курс лекцій/ Матковська О.О. – Рівне, 1997.

16. Оніщенко О. А. Естетичне виховання: історичні традиції і сучасність // Мистецтво та освіта/ Оніщенко О. А. – 1998, №3.

17. Пасічний А. М. Образотворче мистецтво: Словник-довідник/ Пасічний А. М.- Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан – 2003.