Безпека в умовах кримінальної злочинності і тероризму

2.3.13. Тема 13."Безпека в умовах кримінальної злочинності і тероризму"

Актуальність теми. Сучасна організована злочинність є однією із найсерйозніших проблем, з якою зіткнулися наше суспільство і держава у важких обставинах сьогодення. Розповсюджена вона в кредитно-фінансовій системі і в зовнішньо-економічній діяльності, в промисловості і аграрному секторах, в сферах торгівлі і побутового обслуговування. Фактично має місце зрощування економічної злочинності із загально-кримінальною. Криміногенна безпека передбачає забезпечення захисту основних об'єктів від посягань організованої злочинності та промислового шпіонажу.

Теоретичні відомості. На підприємствах господарювання існує багато внутрішніх факторів, які спричиняють екстремальні ситуації криміногенного характеру. Серед них є:

- відсутність  персональної відповідальності  посадових осіб за збереження  цінних відомостей;

- допуск  до цінних відомостей невиправдано  широкого кола осіб;

- відсутність  спеціального діловодства та  порушення його правил;

- недотримання  встановленого порядку проведення  особливо важливих конфіденційних  переговорів;

- не  систематичне і не грунтовне проведення із співробітниками профілактичних навчань, направлених на попередження порушень режиму захисту;

- недосконалий  контроль за додержанням режиму  захисту відомостей, що містять  комерційну таємницю.

Тому у всіх країнах світу  в системі ринкової економіки  особливої актуальності набуває захист інтелектуальної власності. Ринкові відносини передбачають економічну свободу і конкуренцію, де інтелектуальна власність та комерційні таємниці часто стають вирішальними в оволодінні ринками збуту в досягненні економічного успіху.

Підприємницька інформація (інтелектуальна власність об'єкта господарювання) підрозділяється на технічну, фінансову, рекламну, попиту та пропозиції тощо. Після визначення виду підприємницької інформації, особливо цінної для успішної економічної діяльності підприємства (фірми), для її захисту від посягань злочинних структур та конкурентів застосовуються як правові, так і спеціальні заходи або ж комплексне їх поєднання.

Цінна інформація, з якою працюють окремі працівники підприємства (фірми) і про яку відомо зацікавленим особам чи структурам, вимагає спеціальних  внутрішніх і зовнішніх заходів  охорони.

Зовнішні заходи охорони:

1) вивчаються  партнери та клієнти, з якими  ведеться спільна комерційна  діяльність, їх надійність, платоспроможність  та інші дані;

2) вивчаються  зв'язки співробітників підприємства (фірми) з іншими підприємствами (фірмами);

3) виясняються  особи, які проявляють зацікавленість  до діяльності підприємства (фірми)  та його персоналу.

Внутрішні заходи охорони.

1) ретельно  підбираються та перевіряються  особи, які мають намір влаштуватися  на роботу на підприємство;

2) певний  період часу новий працівник  знаходиться на спостереженні  за його вчинками та поведінкою;

3) особлива  увага приділяється особам, які  проявляють необгрунтовану цікавість до інформації, угод, партнерів фірми тощо;

4) комп'ютеризація  підприємницьких структур розширює  коло осіб, які володіють цінною  інформацією, що передбачає застосування  додаткових спеціальних заходів.

З метою захисту інтелектуальної  власності вводиться специфічний порядок роботи та доступу до неї шляхом проведення спеціальних організаційних заходів:

1) визначення  списку осіб, уповноважених класифікувати  інформацію та об’єкти, що  містять комерційну таємницю;

2) визначення  інформації та об'єктів, які  належать до цінних та потребують  захисту;

3) здійснення  координації заходів охорони  цінної інформації, між всіма  підрозділам підприємства;

4) організація  спеціального діловодства, маркування  документації тощо, порядок зберігання  і транспортування носіїв комерційних  таємниць.

Охорона підприємства. Основним виконавцем забезпечення кримінологічної безпеки об'єкту економіки є служба (підрозділ) безпеки, яка створюється на основі рішення керівництва об'єкту. В цілому діяльність служби безпеки направлена на створення на об'єкті економіки необхідних правових, організаційних і матеріальних умов для виявлення, попередження і припинення посягань кримінальними структурами на майно, інтелектуальну власність, що можуть впливати на фінансово-комерційну кон'юнктуру.

Економічна війна, економічна розвідка та промисловий  шпіонаж. Сучасна економічна безпека будь-якої країни - це загальнонаціональний комплекс заходів, направлених на постійний стійкий розвиток та вдосконалення економіки країни. Метою боротьби країни в сучасній економічній війні є довготривале закріплення позицій на завойованому ринку. До основних прийомів проведення сучасної економічної війни належать:

- точне  визначення галузей, які необхідно  розвивати;

- аналіз  сил і слабких сторін противника.

Інформаційно-аналітична робота відіграє головну роль в організації комплексної  системи забезпечення безпеки діяльності підприємства. В сучасній економічній  війні тільки інформація може забезпечити  вирішальну перевагу.

Економічна розвідка - сфера таємної діяльності по збору, аналізу і використанню особливо цінної інформації, що охоплює всі сфери ринкової економіки. Найбільший інтерес для економічної розвідки становлять:

- науково-дослідні  і конструкторські праці;

- фінансові  операції компаній, з них фінансування  проектів, інвестиційна політика;

- маркетинг,  зокрема: режим поставок, список  замовників, кон'юнктура ринку, відомості  про укладені угоди, звіти про  реалізацію продукції;

- організація  виробництва.

Головна мета економічної  розвідки - забезпечення конкурентної переваги, що є найважливішою умовою досягнення успіху в ринковій економіці.

Існує дві форми конкуренції: добросовісна і недобросовісна.

Добросовісна конкуренція передбачає одержання максимальних прибутків шляхом створення кращих товарів і надання більш якісних послуг - тобто оправдана боротьба цін і якостей.

Недобросовісна конкуренція включає економічний шпіонаж, корупцію, неправдиву рекламу, які використовуються з метою підриву економічних здобутків конкурента або витіснення його з ринку тощо.

Економічна розвідка підрозділяється  на три складові:

1) макроекономічна розвідка;

2) економічна контррозвідка;

3) мікроекономічна розвідка.

Макроекономічна розвідка - це збір інформації про тенденцію економічного розвитку іноземних держав; енергетичні і сировинні ресурси; розроблені за кордоном технології; стан галузевих і регіональних ринків.

Головною особливістю макроекономічної розвідки є несподіваний факт - значна її частина здійснюється цілком легально і за своїм змістом вона подібна  до науково-дослідної роботи.

Економічна контррозвідка забезпечує припинення намагань іноземних фірм і спецслужб здобування торгово-економічних і технологічних таємниць, які мають значну цінність.

Діяльність економічної розвідки підрозділяється на:

1) галузевий  аналіз стану економіки певної  країни;

2) промисловий  шпіонаж, який в свою чергу  можна умовно підрозділити на  комерційну, технологічну і науково-технічну  розвідку.

Характерні риси діяльності промислового шпіонажу:

1. оволодіннями ринками збуту;
2. дискредитація чи усунення конкурентів;
3. перепродаж фірмових секретів;
4. зрив переговорів по контрактах;
5. шантаж окремих осіб;
6. створення умов для підготовки та проведення терористичних і диверсійних акцій.

Мікроекономічна розвідка, яка ведеться державними службами в інтересах промислових корпорацій в боротьбі з іноземними конкурентами, є найбільш делікатним напрямом в діяльності розвідувальних служб. Це сфера глобального бізнесу, тому для такої діяльності потрібні співробітники з досвідом роботи в галузі бізнесу та фінансів.

Захист промислової власності. Одержання гарантованого доходу - головна умова розвитку підприємницької діяльності. За таких мотивів керівникам приватних підприємств, менеджерам необхідно бути не тільки грамотним економістом, але й вміти захистити результати своєї праці від можливого розорення, крадіжок, махінацій, зведення втрат до мінімуму. Ефективність засобів безпеки має враховувати і економічну сторону. Не завжди доцільно використовувати дорогі технічні засоби, вони можуть бути не ефективними в специфічних випадках.

Тероризм - як форма  політичного екстремізму. Сучасний тероризм характеризується різко підвищеною технічною оснащеністю, високим рівнем організації, наявністю значних фінансових коштів. Його головна відмінна риса - це розмивання меж між міжнародним і внутрішнім тероризмом. Розширюються зв’язки терористичних організацій з представниками наркобізнесу і незаконної торгівлі зброєю. Помітна динаміка зростання терористичних груп у сучасному світі.

Слово тероризм похідне від латинського  “terror”, що в перекладі означає “страх”, “жах”. Отже, тероризм можна трактувати як політику і практику досягнення політичної мети з допомогою терору.

Тероризм можна класифікувати:

1. за територіальною ознакою: міжнародний, внутрішньодержавний;
2. залежно від злочинної мотивації: політичний, релігійний, націоналістичний, економічний;
3. за формою прояву: використання з терористичною метою вибухових пристроїв; захоплення повітряного судна та інше злочинне втручання в діяльність цивільної авіації; захоплення морського судна та інше злочинне втручання в діяльність міжнародного судноплавства; захоплення заручників; інші форми тероризму.

Є три основних типи тероризму:

1) внутрішній - відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на власній території;

2) транснаціональний - відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на території інших держав;

3) міжнародний - відповідні дії груп громадян, однорідних або змішаних за національним складом, проти будь-яких осіб на території третіх країн.

Є також три види тероризму: соціальний, політичний, ідеологічний. Можна також назвати інші форми тероризму: “хімічний”, “біологічний”, “психологічний”.

Останнім часом занепокоєння правоохоронних органів і вчених, що досліджують  проблеми тероризму, викликає така нова форма тероризму, як високотехнологічний тероризм, складовими якого є кібертероризм (електронний, комп’ютерний) і космічний тероризм.

Під кібертероризмом розуміють навмисну мотивовану атаку на інформацію, що обробляється комп’ютером, комп’ютерну систему або мережу, яка пов’язана з небезпекою для життя і здоров’я людей або настанням інших тяжких наслідків, якщо такі дії вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокування військового конфлікту.

Сучасний рівень науково-технічного прогресу дає підстави виокремити такі форми прояву космічного тероризму:

1. знищення космічних об’єктів, елементів наземних комплексів управління та інших структур космічних агентств;
2. залякування окремих великих організацій, регіонів, країн вибором місць падіння захоплених космічних апаратів;
3. залякування діями з космосу щодо морських, наземних і повітряних об’єктів.

Дослідники виділяють наступні ознаки тероризму як злочинного діяння.

1. Тероризм  є однією з форм організованого  насильства.

2. При  тероризмі здійснюється примус  більш широкої соціальної групи,  ніж безпосередні жертви насильства.

3. Формування  цілей здебільшого не пов’язане  з конкретними проявами насильства, тобто між жертвою та метою,  на яку спрямовують свої дії  терористи, немає прямого зв’язку.

4. Тактична  мета тероризму полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми, стратегічна - досягти певних  соціальних змін (свобода, незалежність, звільнення з виправно-трудових  установ певного контингенту  осіб, революція тощо).

5. Акти  тероризму самі по собі становлять  традиційні форми загальнокримінальних злодіянь.

6. Тероризм  паралізує протидію з боку  громадськості.

7. Знаряддям  впливу тероризму є психологічний  шок, який супроводжується усвідомленням  того, що будь-хто може стати  жертвою незалежно від того, до  якої верстви суспільства він  належить.

8. Тероризм  припускає “політичне вимагання”, тому він не пов’язаний із стихійними повстаннями та виступами населення.

У Законі України “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. 638-IV тероризм трактується як суспільно небезпечна діяльність, яка полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення і органів влади або здійснення інших посягань на життя або здоров’я ні в чому не винних людей або загрози здійснення злочинних дій з метою досягнення злочинної мети. Згідно із цим законом міжнародний тероризм визначений як здійснювані у світовому або регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі при підтримці державних органів окремих держав, з метою досягнення певної мети суспільно небезпечні насильницькі дії, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей або загрозою їх життю і здоров’ю, руйнуванням або загрозою руйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням або загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження.

На особливу увагу заслуговує така тема, як роль незалежних засобів масової  інформації (ЗМІ) в досягненні мети терористів. Ця тема все більше привертає  увагу фахівців і органів влади. “Адже публічний відгук є головним, а часто і єдиною метою терористів”, - зазначив у своєму виступі головний редактор популярного в Україні тижневика “Дзеркало тижня” В. Мостовий на круглому столі “ЗМІ проти тероризму”.

Дослідники називають такі причини  тероризму:

1) помітне  зниження життєвого рівня населення  в поєднанні з безпрецедентно  збільшеною соціальною диференціацією, які викликають до життя такі  соціально-психологічні чинники,  як злість, заздрість, ненависть,  ностальгія за минулим і т.д;

2) економічна  й енергетична криза, зростання  цін, інфляція;

3) кризовий  стан ряду соціальних і професійних  груп, особливо військових, що мають  досвід війни, і осіб, що мають  досвід роботи з вибуховими  пристроями і вибуховими речовинами;

4) зростання  безробіття, яке зумовлює проблеми  міграції, бродяжництва, психологічної  і професійної деградації і  дезорієнтації особи в умовах  ринкової економіки і т. ін.;

5) широке  розповсюдження серед населення  зброї, військової підготовки  і специфічних військових умонастроїв,  пов’язане як з участю значної  частини військових у реальних  бойових діях (афганська і чеченська  війни), так і з вимушеним перепрофілюванням  багатьох працівників спецслужб,  що нерідко опиняються в кримінальних  структурах, доступність зброї і  велика кількість військових, що  шукає собі застосування.

Серед політичних причин називаються:

1) репресії  з боку правлячої еліти щодо  опозиційних політичних партій;

2) нав’язування  правлячою елітою нетрадиційних  для даного суспільства соціально-політичних  нововведень;

3) загострення  внутрішньо-політичних конфліктів усередині самої держави;

4) зіткнення  політичних інтересів двох держав  в якому-небудь регіоні;

5) помилки  в національній політиці, що допускаються  урядом;

6) цілеспрямоване  розпалювання національної ворожнечі  окремими людьми, групами, партіями;

7) агресія  відносно іншої держави та  її окупація, що здебільшого спричиняє  озброєний опір мирного населення  (партизан), яке використовує терористичні  методи (вибухи важливих об’єктів, підпали і т. ін.);

8) заохочення  тероризму на рівні державної  політики, як це роблять окремі  країни.

У країні існує декілька головних опосередкованих передумов можливого  виникнення і розвитку тероризму:

1. Політична  нестабільність.

2. Існування  конфліктів у релігійному середовищі. На території України релігійний  тероризм можливий у трьох  формах: як вирішення спірних  питань у сфері власності, як  варіант підтримки і розповсюдження  ідеології у ряді регіонів  України, як масові суїциди  з боку деструктивних релігійних  культів.

3. Наявність  військової бази ВМС РФ на  території України створює значні  підстави для проведення терористичних  актів проти російського військового  контингенту в Україні з боку  як іноземних терористичних центрів,  так і внутрішніх радикалів.

4. Висока  концентрація в регіоні об’єктів  підвищеної небезпеки, які потребують  капітального ремонту, автоматично  звертають на себе увагу терористичних  груп і організацій як об’єкти  посягання. За оцінками деяких  експертів, такими можуть бути  дніпровський каскад ГЕС, АЕС,  комплекси хімічної промисловості,  склади боєзапасів Міністерства  оборони, сховища отруйних речовин  і ряд інших об’єктів.

5. Етнічні  суперечки в окремих регіонах  України можуть спровокувати  акти тероризму, спрямовані на  дискримінацію окремих етнічних  груп, відстоювання прав етнічних  меншин з боку їх радикальних  представників і латентне втручання  в ці конфлікти третіх країн,  а також спробу змінити території  компактного проживання деяких  етнічних груп.

6. Незахищеність  інформаційного простору України  може зумовити акти інформаційного  тероризму в інтересах як внутрішньополітичних  сил, так і інших країн, а  також зарубіжних антиукраїнських  центрів.

На основі проведеного аналізу  можна зробити такі висновки.

1. Тероризм  є складним, багатоплановим явищем, яке має різні аспекти: правові,  психологічні, історичні, технологічні  і т. ін. Усе це ускладнює  вироблення загальноприйнятного,  всіма визнаного юридичного визначення  тероризму.

2. Глобальний  тероризм є негативним проявом  процесу глобалізації і став  можливий завдяки розвитку сучасних  засобів комунікації.

3. Існує  необхідність вироблення ретельно  регламентованого порядку висвітлення  в ЗМІ ситуацій, пов’язаних з  актами тероризму.

4. З  метою підвищення ефективності  контр- і антитерористичних операцій слід поліпшити співпрацю силових відомств, які займаються боротьбою з тероризмом.

2.3.14. Тема 14. Забезпечення  безпеки роботи готельно-ресторанного  комплексу

Актуальність теми. В сучасних умовах безпека готельно-ресторанного комплексу, його співробітників і клієнтів стає одним з чинників підвищення конкурентоспроможності бізнесу. Захист гостей і їх власності - важливий аспект у роботі готельно-ресторанного комплексу. Власник і службовці зобов’язані згідно із законом вживати всі необхідні заходи обережності, щоб забезпечити безпеку гостей. Поняття безпеки містить у собі не лише захист від кримінальних зазіхань, але й створення запобіжних заходів забезпечення захисту від пожежі, вибуху й інших небезпечних ситуацій. Багатогранність сфери забезпечення безпеки клієнтів і персоналу готельно-ресторанного комплексу, також як і завдання в області захисту інформації, вимагають створення спеціальної служби, що здійснює реалізацію необхідного набору захисних заходів.

Теоретичні відомості. Готельно-ресторанний комплекс, відповідно до закону України «Про туризм» відповідає за збереження речей проживаючого, а також несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю і майну проживаючих внаслідок недоліків при наданні послуг, а також компенсує моральну шкоду, заподіяну проживаючому порушенням його прав. Для будь-якого готельно-ресторанного комплексу характерними також є такі групи загроз, як природні, техногенні, екологічні, терористичні та інші. Рівні небезпеки різного виду залежать від політичної обстановки в країні та світі, стабільності соціально-економічного розвитку як держави, так і регіону. Розробка заходів забезпечення безпеки готельно-ресторанного комплексу та механізму їх реалізації здійснюється з урахуванням загроз, які можуть виникнути на даному об’єкті в цілому.

Для створення системи безпеки  важливо провести класифікацію різних видів небезпек і загроз, що виникають  у процесі роботи готельно-ресторанного комплексу. Всі загрози можна  умовно розділити на три категорії: фізичні, інформаційні та фінансові.

Фізичні загрози - наслідок фізичних дій. Вони породжують нанесення шкоди здоров'ю людей, їх майну, власності готельно-ресторанного комплексу, побічно впливають на розмір прибутків і збитків.

Фінансові загрози - заподіюють збитки і прямі фінансові втрати як готельно-ресторанному комплексу так і клієнтам.

Інформаційні загрози - дезінформація, розповсюдження конфіденційної інформації, які призводять до непрямих фінансових і моральних втрат.

Залежно від розмірів і потужності готельно-ресторанного комплексу діяльність по забезпеченню безпеки персоналу, клієнтів і самого комплексу може бути реалізована за різними варіантами: шляхом укладання договорів на обслуговування силами спеціальних охоронних фірм або шляхом формування власної повномасштабної  служби безпеки з розвиненою структурою.

Завданням служби безпеки готельно-ресторанного комплексу в області забезпечення режиму і охорони є організація  і здійснення заходів по забезпеченню безпечної діяльності та захисту  майна готельно-ресторанного комплексу  і його клієнтів всіма можливими  в конкретних умовах способами і  засобами.

Керівники і співробітники служби безпеки готельно-ресторанного комплексу, що забезпечують і здійснюють режим  і охорону, керуються у своїй  діяльності відповідним законодавством та нормативними документами.

Основними завданнями служби безпеки готельно-ресторанного комплексу  є:

1. Забезпечення режиму доступу  в будівлю готельно-ресторанного  комплексу і на його територію,  запобігання несанкціонованому  проникненню в приміщення і  на територію готельного комплексу.

2. Контроль дотримання клієнтами  процедур доступу в приміщення.

3. Забезпечення охорони припаркованих транспортних засобів клієнтів та співробітників на обладнаних автостоянках, а також автопарку готельного-ресторанного комплексу.

4. Визначення зон ризику (тобто  зон, де вірогідність негативних  дій вища, а наслідки цих дій  небезпечніші) і розробка методів захисту в цих зонах.

5. Забезпечення безпеки пересування  матеріальних цінностей в межах  будівлі готельно-ресторанного комплексу  і прилеглої території, попередження  винесення краденого майна співробітниками  або клієнтами з будівлі.

6. Спостереження за поведінкою  клієнтів, відвідувачів, персоналу,  що можуть спричинити розкрадання  з метою його попередження.

7. Контроль роботи систем життєзабезпечення  готельно-ресторанного комплексу.

8. Попередження про виникнення  вогнищ пожежі.

9. Участь в гасінні пожеж в  межах раніше відпрацьованих  сценаріїв.

10. Забезпечення громадського порядку.

11. Забезпечення особистої безпеки  клієнтів і персоналу готельно-ресторанного  комплексу.

12. Забезпечення збереження інформації.

13. Запобігання просочуванню інформації.

14. Інформаційне забезпечення операцій  з партнерами і постачальниками.

15. Контроль взаєморозрахунків.

16. Перевірка платоспроможності.

17. Дотримання законодавчої бази  держави і місцевих органів  влади.

18. Аналіз галузевої інформації  і участь у її формуванні.

19. Вхідний  контроль продуктів споживання.

До типів систем безпеки  готельно-ресторанних комплексів належать:

- відеоспостереження,

- охоронна сигналізація для  приміщень;

- охоронна сигналізація для  периметрів;

- пожежна сигналізація;

- системи пожежогасіння;

- обмеження доступу в приміщення;

- відео-, аудіодомофони;

-устаткування обмеження доступу в приміщення, аудіоконтроль приміщень і телефонних ліній.

Відеоспостереження. Системи відеоспостереження є сьогодні обов’язковим, а деколи і основним елементом будь-якої сучасної системи безпеки.

Можливість дистанційного візуального  контролю всього готельно-ресторанного комплексу, що охороняється, його внутрішніх приміщень, навколишнього простору і периметру дозволяє створювати високоефективні системи безпеки  без витрат на утримання великого штату охорони. Ці системи здатні не тільки відображати оперативну обстановку, але й зберігати і архівувати всю відеоінформацію для подальшої  обробки.

Охоронна сигналізація для приміщень. Всі види охоронних сигналізацій можна розділити на стаціонарні (встановлювані в якомусь певному місці в приміщенні) і мобільні (які можна переносити з місця на місце). Простий приклад стаціонарного пристрою - тривожна кнопка, її натисненням передається охороні інформація про здійснення нападу. Прикладом мобільного пристрою може служити маленька сирена, встановлена під двері.