Дистанційне навчання

План

Вступ

1. Сутність дистанційного навчання
2. Технологія дистанційного навчання
3. Принципи Дистанційного навчання
4. Принципи забезпечення якісного дистанційного навчання

Висновки 

Список використаної літератури

ВСТУП

У наш час Інтернет - технології багато аспектів нашого життя переноситься в мережу, прискорюючи тим самим темпи розвитку інформаційного суспільства і долаючи географічні бар'єри. Не стає виключенням і освіта. Зараз вже не обов'язково знаходитись поруч з викладачем. Достатньо великий час існує заочна форма навчання студентів. Але її можливості дуже обмежені. Інтернет дає змогу розширити їх, зробити заочне навчання справді повноцінним та всеохоплюючим.

Дистанційне навчання –  сукупність наступних заходів:

- засоби надання учбового  матеріалу студенту;

- засоби контролю успішності  студента;

- засоби консультації  студента програмою-викладачем;

- засоби інтерактивної  співпраці викладача і студента;

- можливість швидкого  доповнення курсу новою інформацією,  коригування помилок. 

У наш час в умовах економічних  відносин і жорсткої конкуренції  на ринку праці особливе значення мають знання, навички та досвід. Фахівець XXI століття - це людина, яка  вільно володіє сучасними інформаційними технологіями, постійно підвищує і  вдосконалює свій професійний рівень. Придбання нових знань і навичок, практично корисних і застосовуваних у роботі в епоху інформаційного суспільства значно розширює можливості самореалізації і сприяє кар'єрному росту. Проте одною з головних перешкод, що виникає на шляху тих, хто бажає продовжити навчання (враховуючи, що більшість з них вже працює), є брак часу. Більшість не має  можливості приїжджати кожного дня  на заняття до навчального закладу. Іншою значною перешкодою є відстань. Якщо навчальний заклад розташований в іншому місті, часто відвідувати  заняття також незручно і дорого.

Слід зазначити, що "класична" заочна форма навчання часто не виправдовує  свого призначення. Знання, що отримує  студент, часто є поверховими, а самі заняття непродуктивними. Крім того, навчальний процес продовжується досить довго.

Дистанційне навчання –  все частіше ми чуємо ці слова, а сама форма навчання все активніше  завойовує своє місце в системі  освіти України. Термін “дистанційне навчання” говорить сам за себе – це навчання на відстані від навчального  закладу. Взагалі в багатьох ця форма  навчання більше асоціюється з заочною  формою. Але це не зовсім так. Схожа  вона тільки загалом, а в цілому має  ряд переваг. У чому вони полягають, і на яких принципах будується  дистанційне навчання, які перспективи  його розвитку на Україні? Це лише мала частина виникаючих питань. Давайте  знайдемо на них відповіді.

Повсюдне впровадження сучасних інформаційних технологій у повсякденне  життя українських громадян послужило  каталізатором для розвитку процесів пов’язаних з дистанційним навчанням. Інтернет як джерело інформації давно  вже став реальністю, а розвиток телекомунікації, без яких ця форма  навчання немислима, йде швидкими темпами. Таким чином, одне з умов реалізації дистанційного навчання, а саме підготовка технічної бази, фактично поступово  виконується.

1. Сутність дистанційного навчання

Наслідком процесу інформатизації суспільства та освіти є поява  дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.

Передумовами розвитку дистанційного  навчання є:

- бурхливий розвиток інформаційних  технологій;

- неперервне зниження  вартості послуг на підключення  та використання глобальної мережі  Інтернет, її ресурсів і сервісів;

- суттєве поглиблення  процесів упровадження інформаційних  технологій в освітню практику;

- значне поширення засобів  комп'ютерної техніки серед населення. 

Сьогодні в умовах економічних  відносин і жорсткої конкуренції  на ринку праці особливе значення мають знання, навички та досвід. Фахівець XXI століття - це людина, яка  вільно володіє сучасними інформаційними технологіями, постійно підвищує і  вдосконалює свій професійний рівень. Придбання нових знань і навичок, практично корисних і застосовуваних у роботі в епоху інформаційного суспільства значно розширює можливості самореалізації і сприяє кар'єрному росту. Проте одною з головних перешкод, що виникає на шляху тих, хто бажає продовжити навчання (враховуючи, що більшість з них вже працює), є брак часу. Більшість не має  можливості приїжджати кожного дня  на заняття до навчального закладу. Іншою значною перешкодою є відстань. Якщо навчальний заклад розташований в іншому місті, часто відвідувати  заняття також незручно і дорого.

Слід зазначити, що "класична" заочна форма навчання часто не виправдовує  свого призначення. Знання, що отримує  студент, часто є поверховими, а  самі заняття непродуктивними. Крім того, навчальний процес продовжується  досить довго.

Альтернативною формою отримання  знань, що набуває зараз широкого розповсюдження в Україні і в  країнах СНД, є дистанційне навчання. Дистанційне навчання – нова організація  освітнього процесу, що ґрунтується  на використанні як кращих традиційних методів навчання , так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров'я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально розподілених місцях. Процес навчання може відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет.

Також дистанційне навчання визначають як "технологію отримання  знань за допомогою телекомунікаційних засобів, коли взаємодія того, кого навчають і викладача проходить  на відстані". У дистанційному  навчанні змінюється роль і вимоги до викладачів. Лекції складають лише невелику частку, процес навчання орієнтує студентів на творчий пошук інформації, вміння самостійно набувати необхідні  знання і застосовувати їх у вирішенні  практичних завдань з використанням  сучасних технологій. Викладачі дистанційних курсів повинні мати універсальну підготовку – володіти сучасними педагогічними  та інформаційними технологіями, бути психологічно готовим до роботи зі студентами у новому навчально-пізнавальному  середовищі. Завдяки таким засобам  дистанційного навчання, як дискусійні форуми, електронні обговорення засвоєного матеріалу, списки розсилання, створюється  нове навчальне середовище, в якому  студенти почувають себе невід'ємною  частиною колективу, що посилює мотивацію  до навчання. Викладачі повинні володіти методами створення і підтримки  такого навчального середовища, розробляти стратегії проведення цієї взаємодії  між учасниками навчального процесу, підвищувати творчу активність і  власну кваліфікацію.

Дистанційні курси характеризують:

- гнучкість – можливість  викладення матеріалу курсу з  урахуванням підготовки, здібностей  студентів. Це досягається створенням  альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань – підказок тощо;

- актуальність – можливість  упровадження новітніх педагогічних, психологічних, методичних розробок;

- зручність – можливість  навчання у зручний час, у  певному місці, здобуття освіти  без відриву від основної роботи, відсутність обмежень у часі  для засвоєння матеріалу; 

- модульність – розбиття  матеріалу на окремі функціонально  завершені теми, які вивчаються  у міру засвоєння і відповідають  здібностям окремого студента  або групи загалом; 

- економічна ефективність  – метод навчання дешевший, ніж  традиційні, завдяки ефективному  використанню навчальних приміщень,  полегшеному коригуванню електронних  навчальних матеріалів та мультидоступу до них;

- можливість одночасного  використання великого обсягу  навчальної інформації будь-якою  кількістю студентів; 

- інтерактивність – активне спілкування між студентами групи і викладачем, що значно посилює мотивацію до навчання, поліпшує засвоєння матеріалу;

- більші можливості контролю  якості навчання, які передбачають  проведення дискусій, чатів, використання самоконтролю, відсутність психологічних бар'єрів;

- відсутність географічних  кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна вивчати  в різних навчальних закладах  світу. 

На Заході ця форма з'явилася  вже досить давно і має велику популярність серед студентів через  її економічні показники і навчальну  ефективність. Дистанційну форму  навчання ще називають "освітою на протязі всього життя" через те, що більшість тих, хто навчається, - дорослі люди. Багато хто з них  вже має вищу освіту, проте через  необхідність підвищення кваліфікації або розширення сфери діяльності у багатьох виникає потреба швидко і якісно засвоїти нові знання і набути навички роботи. Саме тоді оптимальною формою може стати дистанційне навчання.

2. Технологія дистанційного навчання.

Офіційно термін "дистанційне  навчання" визнали 1982 р., коли Міжнародна рада з кореспондентської освіти змінила свою назву на Міжнародну раду з дистанційного навчання.

В Україні поняття дистанційного  навчання (ДН) належить до тих дидактичних  понять, місце яких серед дидактичних  категорій не є суворо визначеним. Цьому сприяла відсутність донедавна  єдиної концепції ДН. Нині існують  різні погляди на ДН - від його абсолютизації як нової універсальної  форми навчання, спроможної змінити  традиційну, до технології комплектування засобів і методів передачі навчальної інформації.

Деякі дослідники стверджують, що термін "дистанційне навчання" означає таку організацію навчального  процесу, під час якого викладач розробляє навчальну програму, яка  в основному базується на самостійному учінні студента. Таке середовище навчання характеризується тим, що студент, переважно, а деколи і зовсім відокремлений  від викладача в просторі або  часі, водночас студенти і викладачі  мають змогу вести діалог між  собою і за допомогою засобів  телекомунікації.

Таке визначення підкреслює аспект самостійності студента в  процесі дистанційного навчання, а також його фізичну тимчасову  віддаленість від викладача.

Дослідники підкреслюють, що не варто ставити знак рівності між ДН і заочним навчанням, оскільки ДН передбачає не лише розширення спектру  носіїв інформації і засобів доступу  до них, а й наявність постійного спілкування між викладачем і  студентом через телекомунікаційні канали. Тому ДН розглядають як елемент навчального процесу інформаційно-освітньої системи віддаленого доступу, основаної на сучасних інформаційних технологіях.

Американські фахівці  з проблеми дистанційного навчання вважають, що ДН, у найширшому розумінні, це "інструкції до навчання, які передаються  на відстані одному або багатьом індивідам, що перебувають в одному або декількох  місцях". Згідно з цим визначенням, історія дистанційного навчання починається з 30-х років XX ст., коли було створено курси кореспондентського навчання. Але з появою Інтернету  роль ДН різко змінилася й ототожнюється  на цьому історичному етапі з  новими комп'ютерними технологіями.

Українські фахівці під  час створення Українського центру дистанційної освіти погодилися під  дистанційною формою навчання розуміти таку форму, яка використовує глобальні  комп'ютерні комунікації (як Інтернет і базується на індивідуальній роботі студентів з чітко підібраним навчальним матеріалом та активному  спілкуванні з викладачами та іншими студентами.

3. Принципи Дистанційного навчання

Сьогодні дистанційне  навчання розглядається як нова педагогічна  технологія або комплекс, що використовує у взаємодії та взаємодоповненні всі відомі технології навчання, підлягає основним законам педагогіки (хоча і трансформує їх згідно з новими умовами навчання і вимагає певного переосмислення у межах освітніх закладів).

Фахівці у галузі дидактики  стверджують, що традиційні дидактичні принципи навчання є основою для  дистанційної форми його організації, а після доповнення новими умовами  і критеріями нового навчального  середовища трансформуються у дидактичні принципи дистанційної освіти. Такими є:

Принцип креативного характеру  пізнавальної діяльності піл час  розв'язання задач освіти та саморозвитку. Креативні інформаційні технології інтерактивні, оскільки вони вимагають  від слухачів власних дій і  трансформації інформації із зовнішнього  світу.

Принцип відповідності фундаментальності  освіти пізнавальним потребам слухачів. Цей принцип висуває певні  критерії до психологічних потреб слухачів, а саме: висока мотиваційна потреба слухача; спрямованість його особистості на досягнення поставленої мети; достатньо висока здатність до комунікації; прагнення до саморозвитку і самокоригування; відповідність зовнішнього освітнього продукту слухача Його внутрішнім особистісним потребам.

Орієнтація на конкретний, заздалегідь відомий результат, який не залежить від індивідуальності того, хто навчається, яка притаманна традиційній системи освіти, трансформується  в орієнтацію на його особистісні  освітні зміни.

Продовженням цього принципу у дистанційній освіті є принцип  вільного вибору отриманої інформації шляхом певної діяльності (участь у  дискусіях, телеконференціях, робота з  пошуковими програмами, порівняльний аналіз інформації у www тощо).

Принцип індивідуальної освітньої  діяльності слухачів, відповідно до якого  їм надається можливість вибору на всіх етапах навчального процесу: під  час постановки особистих освітніх цілей, виборі домінантних напрямів занять, форм і темпів навчання у  різноманітних освітніх галузях.

Принцип урахування індивідуальних особливостей слухачів у процесі  розробки дистанційного курсу передбачає модулі, заздалегідь розраховані  на індивідуальні особливості особистості  слухачів за трьома рівнями: психофізіологічним, психологічним і соціально-психологічним, а також за рівнем їх базової підготовки до навчання дистанційно.

Для забезпечення наочності  у дистанційному навчанні використовується принцип віртуалізації освіти та системного структурування інформації, де активно задіяні різноманітна символіка, відеофільми, комп'ютерні навчальні  програми, інтерактивні методики тощо.

Принцип пріоритету діяльнісних критеріїв оцінки результатів навчання перед інформаційними, відповідно до якого оцінюється передусім саме процес навчання, його характер, особливості взаємодії слухачів з викладачем, Індивідуальна траєкторія вивчення окремих модулів, міра відмінності отриманих освітніх результатів від стандартних і загальнодоступних даних.

Принцип створення слухачами  особистісної освітньої продукції  за тими модулями, що вивчаються. Ефективним засобом мотивації і освітньої  самореалізації є можливість поповнення веб-сайту його особистими матеріалами. Творчі роботи слухачів можуть також  стати предметом наступних освітніх комунікацій.

І, нарешті, принцип інтерактивності у спілкуванні з інформацією. Він розкриває провідну вимогу дидактики дистанційної освіти, відповідно до якої слухач має реально відчувати протягом навчання присутність викладача. З цією метою широко застосовуються такі заходи, як діалог, дискусії, телеконференції тощо.

4. Принципи забезпечення якісного дистанційного навчання:

• Заохочення контактів між студентами та викладачем.
• Розвиток співробітництва студентів.
• Використання активних засобів навчання.
• Швидкий зворотний зв’язок.
• Ефективне використання часу.
• Висока мотивація.
• Врахування хисту студентів і шляхів навчання.

ДН - це відкрита система  навчання, що передбачає активне спілкування  між викладачем і студентом за допомогою сучасних технологій та мультимедіа. Така форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання. Дослідження західних педагогів довели, що дистанційне навчання забезпечує високу якість навчання.

Система ДН має ряд переваг  і значно розширює коло потенційних  студентів. Одержати освіту дистанційно  має можливість молодь, яка не може поєднувати навчання з роботою або  проживає у віддаленій від обласних центрів місцевості; військовослужбовці; домогосподарки; керівники; бізнесмени або студенти, що бажають паралельно одержати освіту. Дистанційна форма навчання підходить майже всім, тому що дає можливість гармонійно поєднувати навчання та повсякденне життя.

На даному етапі (2005 р.) відбулися  суттєві зміни у розвитку інформаційно-комунікаційних технологій ‑ це поява соціального сервісу, який отримав назву веб 2.0, розгортання відкритих навчальних ресурсів та програмного забезпечення. У свою чергу це привело до якісних змін у педагогічних підходах і появи терміну «мережна педагогіка» або «педагогіка 2.0». Мережа Інтернет перестає бути каналом, що дозволяє одержати доступ до окремого ресурсу. Мережа Інтернет сьогодні сама стає ресурсом. Це дозволяє вирішувати нові педагогічні задачі, реалізовувати навчальну діяльність, що не мислиться і не реалізується поза мережею.

В той же час, сучасна освіта вимагає безупинно розширювати  своє сприйняття комплексності світу  та формування інформаційного суспільства. Для того, щоб знання отримали конкретний зв'язок з діями, необхідно постійно "навчати себе", поповнюючи й розширюючи свою освіту.

Освіта повинна орієнтуватися  на формування освіченості особистості, яка буде працювати у майбутньому  інформаційному суспільстві в умовах багатовекторності технологічного розвитку, глобалізації та конкуренції  ринку товарів та послуг, збереження навколишнього середовища, а також  соціальної відповідальності та швидкої  зміни, що очікується у майбутньому, тощо. А це означає реструктуризацію навчальних планів, переосмислення ролі викладача.

Велику роль у сучасній освіті грає Болонський процес, у якому  бере участь близько 46 країн. Болонська  угода забезпечує якісну освіту для  студентів ВНЗ Європи і поза її межами (привабливу і конкурентно-здатну модель освіти); готує для (Європейського) ринку праці (здатність найму випускників); підвищує мобільність студентів і викладачів, поліпшує прозорість процесу, гарантує визнання кваліфікацій; забезпечує гнучкішу вищу освіту, її пристосування до потреб ринку праці.

Вона надає широкі можливості трансформації навчального процесу. Викладачі отримують більшу самостійність  в моделюванні навчального процесу, що в свою чергу зобов'язує їх до постійного самоконтролю, пошуку нових  підходів і розробок для їх практичного застосування.

Демократизм Болонської системи  організації навчального процесу  дає великі можливості персоніфікованого  підходу до трансформації методики навчання для забезпечення високої  якості навчання. В результаті кожен  студент - випускник володітиме необхідним мінімум фахових знань, загальноосвітніх знань і знань однієї-двох іноземних мов.

Стандартом кредитно-модульної  системи навчального процесу  і рейтингової системи поточного  і підсумкового контролю знань студентів, започаткованими Болонською конвенцією у групі європейських університетів, не ставиться питання впровадження єдиного підходу до всіх ВНЗ, а  надається право в кожному  випадку кожному ВНЗ застосовувати  різний підхід в регламентації поточного і підсумкового контролю .

Слід зазначити, що якість освіти – на п’ятому місці серед  пріоритетів Болонського процесу, але оцінка якості освіти в Європі по суті передувала Болонському процесу. Основну відповідальність за якість несуть університети.

Організаційною формою Болонського  процесу є кредитно-модульна система, успішне впровадження якої залежить від обраної методології навчання та інтегрування з сучасними технологіями, що відповідають принципам цієї методології.

Усі ці зміни сприяють інтеграції дистанційного навчання у сучасну  освіти, перед якою суспільство ставить  нові завдання. На перше місце виходіть змішане навчання, яке спроможне  забезпечити високу якість освіти, створення відкритих навчальних ресурсів, які можуть використовувати  як викладачі так і студенти. Продовжується  широке впровадження ДН у середній школі, у корпораціях, у навчанні протягом усього життя.

ВИСНОВКИ

Отже, дистанційне навчання виникло як наслідок процесу інформатизації суспільства та освіти, та як найбільш перспективна, гуманістична, інтегральна форма освіти, орієнтована на індивідуалізацію навчання.

Сутність поняття дистанційне навчання, яке означає нову організацію освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров'я.

Передумовами розвитку дистанційного навчання є:

- бурхливий розвиток інформаційних технологій;

- суттєве поглиблення  процесів упровадження інформаційних  технологій в освітню практику;  

Можна дійти до висновку, що дуже хорошим явищем є винайдення дистанційного навчання. Воно дає змогу людям, не витрачаючи велику кількість часу, отримувати освіту.

Список використаної літератури

1. Алексюк А. А. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. - К., 1998.

2. Вопкова Н. П. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Академія, 2003.

3. Галузинський В. М., Євтух ЬА. Б. Педагогіка: теорія та іс~ торія: Навчальний посібник. - К.: Вища шк., 1995.

4. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. - К.: Ли-бідь, 1997.

5. Падалка О. С. та ін. Педагогічні технології: Навчальний посібник. - К., 1996.

6. Сікорський П. і. Кредитно-модульна технологія навчання: Навч. посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004.