МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
ІНСТИТУТ
КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ
Кафедра міжнародної економіки
ІНДЗ
З курcу «Регіональна економіка»
на тему:
«Донецький економічний район»
Виконали:
Студентки І курсу 312-313 групи
Спеціальність «Маркетинг»
Зеленюк Ольга
Зарубіна Надія
Гладка Маргарита
Василова Катерина
Викладач:
Соколюк Оксана Василівна
Чернівці 2013
Зміст
1. Загальні відомості, ЕГП, населення і
трудові ресурси.
2. Господарство.
3. Природні умови і ресурси.
4. Проблеми і перспективи розвитку.
Загальні відомості,
ЕГП, населення і трудові ресурси
Район охоплює територію
тільки двох областей: Донецької і
Луганської. Площа його — 53,2 тис. км. кв., що становить 8,8 % усієї
території України, кількість
населення — 7,0 млн осіб.
На сході, південному
сході, півночі межує з Бєлгородською,
Воронезькою і Ростовською областями
Російської Федерації. На заході район
межує з Придніпровським, а на північному заході - з Північно-Східними
районами України. На півдні район має
вихід до Азовського моря. У фізико-географічному
відношенні Донецький район розташований
в північній частині Степової зони, в області
помірно континентального клімату. Значну
площу району займає Донецький кряж. Південні
області району знаходяться в межах Приазовської
низовини, західні райони розташовані
на Придніпровській низовині.Характерними рисами економіко-географічного
положення Донецького економічного району
є значна віддаленість від центру, велика
протяжність кордону з Росією, вихід до
Азовського моря, близьке розміщення до
металорудної бази країни — Придніпров'я,
проходження через територію важливих
транспортних шляхів загальнодержавного
і міжнародного значення.Економіко-географічне положення
району характеризується розвиненою мережею
залізничних і шосейних шляхів, близькістю
до зручних водних шляхів Дніпра, Дону
і Азовського моря. У межах району
розміщений Український
Донбас - один з найрозвиненіших
у країні
територіально-виробничих комплексів з переважаючою
спеціалізацією добувних галузей промисловості
та пов'язаних з ними галузей обробної
промисловості, значними
природними ресурсами, потужним виробничим
потенціалом. Має густу
мережу транспортних магістралей.
Вигідним є
сусідство з важливими промисловими
районами Північного Сходу, Придніпров’я
і сировинними районами Криворізького
і Нікопольського басейнів. Сприятливим
є положення в межах степової зони з сприятливими
грунтово-кліматичними умовами, багатством
корисних копалин, сусідство з сільськогосподарськими
областями.
Транспортні шляхи
з'єднують район з усіма районами
країни, мають важливе значення для
транспортування вантажів в Росію,
а також через порти Азовського
моря в Чорне і Середземне моря.Займаючи територію, яка становить 8,8%
території України, при чисельності населення,
частка якого дорівнює 15,4% від загальної кількості населення республіки, район
на початок 1999 p. давав 21,2% промислової продукції держави, з них
електроенергії - 24,7%, продукції паливної промисловості - 63,5%, чорної
металургії - 43,1%, хімічної і нафтохімічної промисловості - 31,3%, машинобудування
-13,3%, будівельних матеріалів - 16,6%, з них цементу 23,3%. Тут
виробляють 13,6% продукції легкої промисловості та 20,9% - харчової.
Виділяються такі галузі, як виробництво коксу(54,3% продукції в Україні),
доменного і сталеплавильного (44,1%) та прокатного
устаткування (95.8%), побутових холодильників і морозильників (95,0%). Вартість продукції сільського господарства
регіону становила 7,7%
вартості виробництва її в державі, валове виробництво
зерна -6,4% загальнодержавного, овочів
- 9,5%, м'яса - 7,7%, молока -10,3%, олії соняшникової
- 42,8%.
На Донбас припадає
10,7% вартості товарів народного
споживання України.
Луганська й Донецька
області належать до старих індустріальних регіонів,
де зосереджені потужності
важкої промисловості. Провідними галузями
в Луганській області є паливна,
хімічна й нафтохімічна, важке
машинобудування; у Донецькій - металургія,
паливна промисловість, машинобудування,
електроенергетика. Значним є рівень розвитку
агропромислового комплексу. Донбас має
багаті природні ресурси та потужний виробничий
потенціал. Район дає 26% вартості експорту
України.
Населення і трудові
ресурси. Донецький економічний
район — це регіон України із значним від'ємним приростом населення,
високою дитячою смертністю. Виділяється
він серед інших районів найбільшою середньою
густотою населення (132 особи на 1 км2), яха
майже удвічі перевищує цей показник для
України в цілому. Пов'язаний він із надзвичайно
великою концентрацією міст (89 міст і 240
селищ) та часткою міських жителів (89 %).
До того ж у районі 13 великих міст, з яких
чотири мають понад 300 тис. жителів.
Частка корінного українського
населення на території району становить
57%. Серед національних меншин найбільше росіян (38,3%), а
також греків, білорусів та ін.
Значний розвиток промисловості,
а в останні рохи від'ємний
природний приріст населення, низька
середня густота сільських жителів
(менше 30 осіб на 1 км2) зумовили в районі
постійну потребу у трудових ресурсах. Сучасна кризова
ситуація в господарстві, необхідність
закриття збиткових шахт загострюють
проблему зайнятості наявних трудових
ресурсів.
Господарство
Донецький район в
Україніекономічнонайрозвинутіший, особливо
такігалузі, як електроенергетика, вугільна,
металургійна, хімічнапромисловість,
важкемашинобудування та промисловістьбудівельнихматеріалів.
У сільськомугосподарствідомінуєприміський
тип господарювання. Район маєвихід до
Азовського моря і розгалуженутранспортну
мережу, якоюздійснюютьсяінтенсивніміжрайонні
і міжнароднізв'язки.
Провіднагалузь району
— вугільнапромисловість. Тут видобуваютькоксівне
(Донецька область) і енергетичне (Луганська
область) вугілля. Загаломйоговидобуткомзаймаються
21 виробничеоб'єднання. Діютьтакож 59 збагачувальних фабрик.
На вугільнійпромисловостібазуєтьсяпотужнаелектроенергетика.
Вона представлена тепловимиелектростанціями,
якідають до третинивсієїелектроенергіїкраїни.
З-поміжпотужних ДРЕС відзначимоВуглегірську,
Луганську (м. Щастя), Курахівську, Миронівську, Сєвєродонецьку,
Слов'янську, Старобешівську, Штерівську,
Зуївську, Міусинську, Лисичанську.
Чорнаметалургія є галуззюспеціалізаціїДонецького
району. Вона використовуємісцевекоксівневугілля
та довізнузалізну руду. Тут виробляютьчавун, сталь, різноманітний прокат. Найбільшіпідприємствачорноїметалургії
(повного циклу) розміщені у Маріуполі
(комбінати "Азовсталь" та ім. Ілліча),
Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську,
Алчевську. Крім того, заводи неповногометалургійного
циклу знаходяться у Костянтинівці, Алмазному,
Луганську, Харцизьку, Лутугиному.
Чорнуметалургіюобслуговуєпотужнакоксохімічнапромисловість.
Найбільшікоксохімічні заводи –
Алчевський, Авдіївський, Горлівський,
Ясинівський, Макіївський, Успенський,
Маріупольський, Єнакіївський, Донецький. У районівидобуваютьфлюсовівапняки
(Докучаєвськ, Комсомольськ, Новотроїцьк)
та вогнетривиЧасів Яр, Великоанадольськ,
Микитівка).
Кольороваметалургія за
рівнемрозвиткунабагатопоступаєтьсячорній.
Основніпідприємствазнаходяться в
Костянтинівці (виробництво цинку), Микитівці (виробництвортуті),
Артемівську (завод з обробкикольоровихметалів),
Свердловську (Завод алюмінієвихсплавів),
Торезі (Завод твердихсплавів).
Донецький район маєтакожпотужнухімічнупромисловість.
На базімісцевоїкоксохіміївиробляютьазотнідобрива в Горлівці і Сєвєродонецьку,
анілінофарбовапромисловістьрозвинута
в Рубіжному. В Костянтинівцівипускаютьфосфорнідобрива.
Укомплексі з виробництвом добрив розвиваєтьсясірчанокислотнапромисловість.
У районізначнорозвинутасодовапромисловість (Лисичанськийсодовий завод.Слов'янськеВО
"Хімпром"). Цьомусприяють запаси
кухонноїсолі, а такожкарбонатноїсировини.
Набуларозвиткухіміяорганічного
синтезу. Сировиноюдлянеї є продуктинафтопереробки,
природний і коксовий газ. Нафтопереробнапромисловістьзосереджена в Лисичанську, смоли і пластмасивиробляють
у Донецьку і Сєвєродонецьку, гумотехнічнівироби
– в Лисичанську. Сажа (технічнийвуглець)
постачаєтьсязі Стаханова.
Урайоні добре налагодженевиробництвоважкогомашинобудування.
Йогонайбільшіпідприємствазнаходяться в Краматорську, де випускаютькрокуючіекскаватори,
прокатністани, шахтне і транспортнеустаткування,
верстати для обробки великих деталей
для прокатнихстанів, залізничнихвагонів.
Гірничошахтнеустаткуваннявиробляється
на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки,
Ясинуватої, обладнання для металургійноїпромисловості
– уМакіївці, Дебальцевому, Слов'янську.
Транспортнемашинобудуваннярепрезентованевагонобудівним
заводом у Стаханові. Різнітипизалізничних
цистерн виготовляються у Маріуполі (ВО "Маріупольважмаш"). Найбільшепідприємство
транспортного машинобудування в Україні
- ВО "Луганськийтепловозобудівний
завод" виробляєтепловози.
У Луганську і Маріуполіпродукуютьсільськогосподарськімашини,
в ПервомайськуЛуганськоїобласті
– електродвигуни для врубових машин. Виробництворізноманітногоелектротехнічногообладнаннязосереджено
у Донецьку, Слов'янську і Торезі.
Район маєпотужнубудівельнуіндустрію,
підприємстваякоїпереважнорозміщуються
в малих і середніхмістах. Найбільшогорозвиткудосяглацементна (Амвросіївка, Макіївка, Єнакієве
і Краматорськ) та скляна (Костянтинівка)
промисловість. Виробляютьтакожпокрівельніматеріали
(толь, шифер), керамічнівироби, залізобетонніконструкції.
Легка промисловістьвикористовуємісцеву
і довізнусировину. В галузіздебільшогопрацюютьжінки. Середнайбільшихпідприємств
району – Донецькийбавовняний та Луганськийтонкосуконнийкомбінати,
Макіївськабавовнопрядильна фабрика,
трикотажніпідприємстваЛуганська, Донецька,
Маріуполя, шкіряно-взуттєві – Донецька,
Луганська, Костянтинівки, Артемівська.
В багатьохмістах району є швейні цехи
і фабрики.
Сільськегосподарство
Природніумови і потреби
міськогонаселеннясприялиформуванню
в районі потужного АПК. Близько
80% сільськогосподарськихугідьприпадає
на орніземлі. Вони займаютьплощумайже 2,4 млн. гектарів. З них близько 46% знаходитьсяпідзерновими
культурами, 24,6% - підтехнічними і 22,0% -
підкормовими.
Усільськомугосподарствітваринництводомінує
над рослинництвом. Вонодаєдвітретиниваловоїсільськогосподарськоїпродукції
району. Переважаємолочне і молочно-м'яснескотарство. У промисловихзонах,
здебільшого, розвиваєтьсясвинарство
і птахівництво. На півночі і півднірегіонупоширеневівчарство.
У Донецькомуекономічномурайонісклались
два підрайониспеціалізаціїсільськогогосподарства:
північна і центрально-південназони. Перша спеціалізується
на зерновому господарствізізначнимипосівамисоняшнику,
молочно-м'яснимскотарством, свинарством
і птахівництвом. Для іншої характерна
приміськаспеціалізація: виробництвсвіжого
молока та овочів, а такожпосівизернових
і соняшника, розвиненевиробництвояєць
і бройлерів на птахофабриках.
Підприємства, щопереробляютьсільськогосподарськупродукцію,
зосередженіпереважно у найбільшихпромисловихвузлах.
Провіднимивиробництвамихарчовоїпромисловості
є борошномельно-круп'яне, м'ясне, молочне, пивоварне, виноробне, хлібопекарське
та кондитерське, олійно-жирове. Розвинута
в районісолянапромисловість, що представлена
ВО "Артемсіль" і "Слав-сіль".
Тут зосереджено 75% видобутку в країніхарчовоїсолі.
Транспортний комплекс.
За обсягамиперевезень район посідає перше місце в країні.
Провідна роль за цимпоказникомналежитьзалізничному
транспорту. Довжинамагістральних – 2847
км завдовжкигустотою 53,2 км на 1000 км2.
Вища густота залізниць у Донецькійобласті
– 62,4 км, у Луганській 44,6 км. Найбільшізалізничнівузли
– Ясинувата, Красний Лиман, Дебальцеве,
Микитівка, Іловайськ, Волноваха, Попасна,
Родакове, Луганськ, Кіндрашівка, Сімейкине.
Основнимиелектрифікованимизалізницями
є Яснувата–Чаплине–Дніпропетровськ–КривийРіг,
Іловайськ–Слов'янськ–Лозова–Харків,
Слов'янськ–Донецьк–Маріуполь.
Друге місце за обсягамиперевезень
у районіпосідаєавтомобільний транспорт.
Загальнадовжинаавтошляхів – 13600 км.Їх
густота склала 255,6 км на 1000 км2.
Основнимиавтомагістралями є:Донецьк–Артемівськ–Харків,
Луганськ–Дебальцеве–Донецьк–Запоріжжя.
Через регіонпроходятьмагістральнігазо
гони Ставрополь–Москва "Союз”
та нафтогониСамара–Слов'янськ і
Грозний–Лисичанськ. Працюєкількапотужнихпродуктогонів.
На Азовськомуморізнаходиться великий
морський порт – Маріуполь. Функціонуютьаеропорти
в Донецьку, Луганську, Маріуполі, Сєвєродонецьку.
Невиробнича сфера. В
Донецькійобласті 1258 загальноосвітніхшкіл, у 147 з них навчання проводиться
українськоюмовою. Підготовкакваліфікованихфахівцівробітничихпрофесійздійснюється
у 139 професійно-технічних училищах. Молодшіфахівціготуються
у 80-х вузах І-ІІ рівнівакредитації, фахівцівищоїкваліфікації
– у 27 вузах і 5 філіях ІІІ-IV рівнівакредитації
(у тому числі в 16 державнихвищих закладах
освіти).
У Луганськійобласті
в системіосвітифункціонують 835 загальноосвітніхшкіл,
98 профтехучилищ, 43 вузи І-ІІ та 9 – ІІІ-ІV
рівнівакредитації. Науково-технічнийпотенціалобластівключає 50 науково-дослідних,
проектно-конструкторських і технологічнихінститутів.
Серед них Сєвєродонецькийінститут „Хімтехнологія”,
„НДПІ вуглеавтоматизація”, Державнийнауково-досліднийінституттехнікибезпеки,
хімічнихвиробництв (м.Сєвєродонецьк),
Українськийдержавнийпроектнийінститут
„Дніпропромтеплиця”, Інститут „Луганськагропроект”,
АТ „ЛуганськПТІМаш”, сєвєродонецькі
АТ „Імпульс” та НВО „Квантор”.
У регіонісформувалисявеликібагатогалузевіпромисловівузли:
у Донецькійобласті:
- Донецько-Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна,
машинобудівна і металообробнагалузіпромисловості);
- Горлівсько-Єнакіївський
(вугільна, металургійна, машинобудівна,
хімічна та електроенергетичнагалузі);
- Краматорсько-Слов'янський
(машинобудівна, металургійна, хімічна, електроенергетична, соляна,
промисловістьбудівельнихматеріалів,
скляна);
- Торезо-Сніжнянський (вугільна,
електротехнічна, легка, будівельнаіндустрія);
- Красноармійсько-Маріупольський
(чорнаметалургія, машинобудівна,
в тому числісудноремонтна, рибоконсервнапромисловість);
у Луганськійобласті:
- Луганський (машинобудування,
легка, харчовагалузі);
- Стаханово-Алчевський (вугільна,
металургійна, машинобудівна);
- Лисичансько-Рубіжанський
(хімічна, паливна, машинобудівнагалузі);
- Краснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);
- Свердловсько-Ровеньківський
(вугільна);
- Краснодонський (вугільна).
Природні умови
і ресурси
Рельєф регіону
складний. Північна частина - полого-хвиляста
лісова рівнина, глибоко розчленована
річковими долинами, балками та ярами відрогів
Середньоруської височини. На значних
ділянках на денну поверхню виходять корінні
породи – крейдяні й палеогенові. Південніше
ріки Сіверського Донця розміщена Донецька
височина – хвиляста, горбиста, платоподібна,
дуже розчленована річковими долинами
і крутосхилими балками. Висота над рівнем
моря 200-250 м. Тут найвища точка всієї Лівобережної
України – гора Могила-Мечетна (367 м над
рівнем моря). Спостерігаються часті виходи
на денну поверхню кам’яновугільних порід.
Поширені антропогенні форми рельєфу:
терикони, кар’єри, кургани.
Клімат. Клімат району
помірно континентальний з вираженими
посушливо-суховійними явищами.
Характерна особливість зими
– часті відлиги, коли майже
повністю сходить сніговий покрив.
Влітку панує антициклональна погода з великою
кількістю ясних і сонячних днів. Виникають
суховії та пилові бурі.
Температурний режим
нестійкий. Найхолодніший місяць
– січень (середньорічні температури
-6,7°С). Середня температура липня
21-23°С). Кількість опадів у районі варіює від 500 мм на північному
сході до 600 мм у межах Донецького кряжу
і зменшується до 450 мм у Приазов’ї. Річний
максимум опадів - у червні (50-60 мм), мінімум
– у вересні.
Грунтовий покрив,
рослинність та тваринний світ
Донецького соціально-економічного району.
Грунти. Більшу частину
території району займають середньогумусні
чорноземи. Зустрічаються лугові,
дерново-глейові, алювіальні солонцюваті
та супіщані грунти, що відзначаються
високою родючістю. Але вони
потребують правильного обробітку та високої агротехніки. Грунтам
наносять шкоду непродумані меліорація
та хімізація. Поширеними є грунтова ерозія
й засолювання. Велике значення для підвищення
врожайності за умов недостатнього зволоження
має зрошення. Грунтові багатства використовуються
нераціонально. Щорічно шахти видають
на-гора близько 10 млн. т породи, яку звалюють
на родючих землях.
На території регіону
переважає степова рослинність.
Тут росте понад 1750 видів рослин,
з яких близько 150 культурних.
Район розташований в межах
Причорноморської степової геоботанчіної
провінції.
Природна степова
рослинність збереглася лише
на непридатних для сільського
господарства ділянках – на
схилах Донецького кряжу, Приазовської
височини та у заповідниках. Це
вузьколиста ковила, українська
ковила, ковила-волосатик, ковила Лесінга,
типчак, житняк, пирій, степовий овес, кипець,
гадючник, півонія, степовий тюльпан, ірис,
молочай, полин, кермак, катран, сон-трава.
На сьогодні в
регіоні покрита лісом територія
складає 250 тис га (6,6%). Ліси представлені такими видами: байрачними, заплавними,
лісостеповими, вододільними. Найбагатшою
є лісова рослинність в межах державної
полезахисної лісової смуги вздовж Сіверського
Дінця. Тут ростуть липа, дуб, ліщина, калина,
сосна та ін. Дольодовикова сосна, папороть
чоловіча, вовча ягода, глід сумнівний
зустрічаються в районі Артемівська та
Словяногірська. Зеленою перлиною Донбасу
вважається Великоанадольський ліс (насаджений
у середині 19 ст.). Тут росте 120 порід дерев
(серед них – модрина, смерека, оксамит
амурський та ін.). З інших лісових масивів
можна назвати Азовське лісництво, Добровський
і Деркульський ліси. Полезахисні смуги
займають 80 тис.га.
Тваринний світ
Донецького економічного району
належить до українського степового
зоогеографічного. Фауна його є небагатою. Тут налічується до 50 видів
ссавців, близько 290 видів птахів, 42 види
риб, 10 видів плазунів. Найпоширенішими
серед ссавців є гризуни. З хижих тварин
переважають тхір, лисиця, вовк, зустрічаються
куниця, борсук, ласка. Акліматизовані
та добре прижились кріт, єнот, нутрія.
Азовське море належало до найбагатших
на рибу морів. Тут водилися червона риба-білуга,
севрюга, осетр, судак, лящ, короп, вобла,
тарань, камбала, бички та ін. Однак за
останні 20 років Азовське море перетворилося
в зону екологічного лиха. Це зумовлено
скиданням у його басейн забруднених стічних
вод і відвалів Маріупольського металургійного
комбінату.
Поклади вугілля
є в таких районах: Красноармійському,
Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському,
Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському, Сніжнянсько-Чистяківському
(Донецька область), Лисичанському, Алмазнянському,
Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному,
Селезнівському і Довжано-Ровеньківському
(Луганська область).
Водні ресурси Донецького
соціально-економічного району.
Річка Сіверський
Донець є головною водною артерією
Донбасу. Довжина протяжності
її через Луганську та Донецьку
області складає близько 370 км.
Правими притоками Сіверського
Донця є річки Бахмутка, Казенний
Торець, Лугань, Луганчик, Велика Камянка; лівими – Оскол, Красна, Борова,
Деркуль, Євсуг, Айдар.
Другою за значенням
річкою району є Кальміус, довжина
якої 216 км. Каналом Сіверський Донець-Донбас
річка сполучена з Доном. Вода
є надзвичайно забрудненою скидами
неочищених промислових вод. Канал відіграє значну роль у водопостачанні.
Деяке господарське
значення мають р.Міус та її
притока Кринка.
Річки рівнинного
типу, переважного снігового (70%)
і дощового (20%) живлення. Живляться
також підземними та шахтними
водами. Пересічна густота річкової сітки - 0,2-03 км/км2, а в межах Донецького
кряжу - 0,5, на півдні - до 0,1 км/км2. Багато
річок влітку пересихає і водопостачання
більш як на 50% здійснюється за рахунок
80 водосховищ (найбільшими є Курахівське,
Карлівське, Клебань-Бицьке в Донецькій
області та Ісаківське, Сватівське, Кам’янське
- в Луганській області).
В Луганській області
понад 60 озер, у Донецькій їх
мало, переважно невеличкі, заплавні.
В районі закладено 1309 ставків
і водойм загальною площею
водного дзеркала понад 10 тис.га. Річки, озера, водосховища використовують
для риборозведення, промислового і комунального
водопостачання, зрошування. Підземні
води поступаються за загальними ресурсами
поверхневим, однак їх роль у балансі питного
водопостачання Донбасу досить значна.
Донбас багатий на мінеральні та столові
води.
На півдні район
має вихід до Азовського моря
– мілководної затоки Чорного
моря.
Наявні водні ресурси
не забезпечують потреб району.
Споживачі забезпечені місцевими
водними ресурсами на 50% у басейні
Сіверського Донця до 27% у басейні р.Міус. Загальний
дефіцит водопостачання району становить
5 млрд.м3.
Проблеми і
перспективи розвитку
Упродовж останніх 150
років у регіоні на базі інтенсивного
розвитку гірничопромислового комплексу,
металургії, машинобудування та хімічної промисловості
сформувалось оптимальне територіальне
розміщення продуктивних сил. Проблема
полягає у зниженні частки в народногосподарському
комплексі гірничодобувного чинника та
подальшому розвитку обробних галузей,
нарощуванні частки наукомісткої продукції,
розвитку безвідходних технологій, галузей
– носіїв технічного прогресу, у вирішенні
екологічних питань, різкому підвищенні
продуктивності сільського господарства
на основі впровадження біотехнології
та найновішої агротехніки.
Потребує докорінної
реконструкції та значних інвестицій
чорна металургія Донбасу, оскільки
за останні 25 років капіталовкладення
в неї були незначними, технічний
ресурс її обладнання вичерпаний.
У критичному стані перебувають
підприємства важкого машинобудування та військово-промислового комплексу
Донбасу. Технологія їх унікальна, тому
багато виробництв треба зберегти для
забезпечення економічної безпеки держави.
Вони потребують масштабної дієвої допомоги
з боку держави.
Найважливішими екологічними
проблемами регіону є: дефіцит чистої води для
побутового й господарського споживання
(вирішується за рахунок використання
вод Дніпра, підземних вод, запровадження
безводних технологічних процесів у промисловості);
запиленість та загазованість Гірничопромислової
зони, загроза засух та пилових бур на
чорноземах (потрібно застосовувати безвідвальну
оранку, нові технології обробітку ґрунту),
проблема відведення та нейтралізації
бактеріально забруднених шахтових вод,
зростаючого забруднення стічними водами
Азовського моря, нагромадження відвалів
гірських порід.
Для вирішення цих
проблем у Донецькій області
розроблено «Концепцію охорони навколишнього
середовища і заходи для її виконання».
Одним з основних шляхів вирішення
екологічних проблем є структурна
перебудова виробництва базових галузей промисловості
із впровадженням екологічно безпечних
ресурсозберігаючих технологій.
Однією з проблем
є очищення невеликих обсягів
господарсько-побутових стічних
вод. Виробничим об’єднанням «Торезантрацит»
спільно з фахівцями Угорщини та Росії проведено роботи із впровадження
установок типу ТАБС у селищах шахт «Волинська»
й «Торезька», що дає змогу припинити забруднення
стічними водами Вільхівського водосховища.
У деяких сільськогосподарських
підприємствах запроваджено нові технології
Нідерландів і Німеччини з вирощування
картоплі, соняшнику та зернових культур,
що сприяло помітному скороченню застосовуваних
пестицидів.
Важливим завданням
регіону є також розвиток ринкових
відносин та малого підприємництва. У
Луганській області, наприклад, цільова регіональна «Програма підтримки
малого підприємництва» визначила пріоритетні
напрямки підприємницької діяльності.
Отже, можна згрупувати
основні проблеми району на даному
етапі (за О.І. Шаблієм):
1. Регіональна політика
щодо розміщення і дальшого розвитку продуктивних сил повинна передбачати:
пере профілізацію функціональних виробництв
та територіально-виробничих комплексів,
попередивши таким чином безробіття; раціональне
природ користування, з акцентом на раціональному
природокористування та охороні навколишнього
середовища; запровадження чіткого між
басейнового перерозподілу водних ресурсів
і використання зворотної системи водопостачання;
оновлення та створення на якісно новій
основі потужного виробничого потенціалу;
якісну перебудову інвестиційної політики
за рахунок збільшення капіталовкладень
на реконструкцію та технічне переоснащення.
2. Докорінна реконструкція
та структурна перебудова господарського
комплексу району: обмеження енергомістких
галузей, нарощування середнього
та точного машинобудування, галузей легкої, харчової промисловості,
інтенсифікації сільського господарства,
прискорений розвиток соціальної та виробничої
інфраструктури.
3. Оновлення на якісно
новій технічній і технологічній
базі потужного виробничого потенціалу,
збільшення капіталовкладень на користь реконструкції
і технічного переоснащення виробництв.
4. природокористування,
що передбачає охорону навколишнього
середовища і комплексне використання
мінерально-сировинних, паливно-енергетичних
ресурсів, утилізацію відходів і
ліквідацію їх нагромаджень (териконів,
хвостосховищ, відстійників); вирішення
проблеми водних ресурсів з рахунок організації
їх міжбасейнового перерозподілу і використання
системи водопостачання.
5. Використання регулюючої
ролі фінансової, інвестиційної
та податкової політики для розвитку вільного
підприємництва з метою переводу економіки
району до ринкових відносин
