Довіреністю визнається письмове повноваження

Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає  одна особа (довіритель) іншій особі (довіреному) для представництва перед  третіми особами. Довіреність —  це одностороння угода, яка фіксує межі повно-важень представника, який, діючи  на підставі довіренос-ті, створює права та обов'язки безпосередньо для довірителя.

 Особа, яка видає  довіреність, називається довірите-лем,  а особа, яка отримує повноваження за довіреністю, — довіреним. Подібна термінологія використовується і в договорі доручення, за яким одна сторона зо-бов'язується від імені і за рахунок іншої сторони вико-нати певні юридичні дії. Проте довіреність не тотожна договорові доручення. Співвідношення між ними таке: договір доручення є підставою видачі довіреності. В ос-нові довіреності може бути і договір експедиції, і трудо-вий договір. Наприклад, матеріально відповідальній осо-бі може бути видана довіреність для вчинення дій, пов'язаних безпосередньо з виконанням нею трудових обов'язків.

 Якщо доручення  є договором про представництво, який визначає внутрішні взаємовідносини між представ-ником і тим, кого він представляє, і сторони своїми під-писами підтверджують, які саме дії і яким саме чином повинен виконати довірений, який розмір винагороди його чекає (якщо це передбачено договором), то довіре-ність, як документ, підписує лише довіритель. Довіре-ність адресована насамперед третім особам і має на меті довести до їх відома те, що між представником і тим, кого він представляє, існує домовленість, згідно з якою виконання всіх угод, що буде укладати представник у межах довіреності, бере на себе той, хто представляє.

 Юридична сила довіреності  не залежить від згоди представника  на її видачу, як і обсяг  повноважень, яки-ми довіритель  наділяє довірену особу, також  з нею не погоджується. А ось  здійснення повноважень цілком за-лежить від волі довіреної особи.

Види довіреностей

 За обсягом повноважень  розрізняють такі види дові-реностей:

 разова — на  виконання однієї конкретної  дії (наприклад, продати чи  купити будинок);

 спеціальна — на  виконання якихось однорідних дій (наприклад, дові-реність на отримання авторського гонорару протягом року);

 генеральна (або загальна) — на загальне управління майном  довірителя.

 Генеральна довіреність  уповноважує особу на вико-нання  не якоїсь окремої угоди чи  якихось певних кате-горій угод, а на укладання будь-яких угод. Наприклад, особа, яка відбуває в довготривале відрядження за кор-дон, може видати генеральну довіреність, на підставі якої уповноважена особа може мати право: укладати всі дозволені законом угоди щодо управління та розпоря-дження майном; купувати, продавати, дарувати, прийма-ти в дар, обмінювати, заставляти і приймати в заклад житлові будинки, інше майно; проводити розрахунки по укладених угодах, приймати спадщину та відмовлятися від спадщини; отримувати належне довірителеві майно (гроші, цінні папери), а також документи від всіх осіб, установ, підприємств та організацій, у тому числі з відді-лень банків, інших кредитних установ, установ зв'язку, пошти, телеграфу, розпоряджатися рахунками в банках, отримувати поштову, телеграфну та всіляку іншу корес-понденцію, в тому числі грошову чи посилочну, вести від імені довірителя справи в усіх судових установах з усіма правами, які закон надає позивачеві, відповідачеві, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пов-ної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладання мирової уго-ди, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, отримання присудженого майна або грошей.

Форма довіреності

 Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі, тому поза письмовою формою немає довіреності. Довіреності, які видаються громадянам, повинні бути посвідчені уповноваженими на це особами. Так, щодо угод, які вимагають нотаріальної форми, дові-реність повинна бути посвідчена державним чи приват-ним нотаріусом: До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"):

1) довіреності осіб, які  перебувають на лікуванні в  госпіталях, лікарнях, санаторіях, будинках  престарілих, — посвідчені головлікарями, начальниками госпіталів, за-ступниками з медичної частини, черговими лікарями;

2) довіреності громадян, які перебувають під час пла-вання  на морських суднах або суднах  внутрішнього плавання, що плавають  під прапором України, — посвідчені капітанами цих суден;

3) довіреності громадян, які перебувають у розвіду-вальних,  арктичних та подібних експедиціях, - посвід-чені начальниками експедицій;

4) довіреності військовослужбовців  — посвідчені ко-мандирами частин, з'єднань, установ і закладів;

5) довіреності осіб, які  перебувають у місцях позбав-лення  волі, — посвідчені начальниками  виправно-тру-дових установ .

 Довіреності, які  видаються організаціями для  укла-дання будь-яких угод, не  вимагають нотаріального по-свідчення, оскільки вони посвідчуються самою організа-цією шляхом підпису керівником організації та скріп-люються печаткою. Довіреності на одержання чи видачу грошей та інших матеріальних цінностей повинні бути також підписані головним бухгалтером.

 Поруч з нотаріальною формою законодавець допус-кає випадки посвідчення довіреності за місцем роботи, навчання або місцем проживання довірителя. Це довіре-ності на:

 отримання заробітної  плати та інших платежів, пов'язаних  з трудовими відносинами;

 на одержання ви-нагороди авторів та винахідників;

 пенсії, допомоги та  стипендії;

 отримання грошей  з Ощадбанку;

 одержання поштової  та грошової кореспонденції.

 Хоча в Цивільно-му  кодексі законодавець наводить  виключний перепік випадків, коли  досить простої письмової форми  довіре-ності без її нотаріального посвідчення, у деяких норма-тивних актах наводяться й інші випадки.

 Так, відповідно  до п. 1.3 Положення про порядок  подання громадянами України  заяв на придбання акцій, запропонованих  до продажу на сертифікатних  аукціонах, яке затверджене наказом Фонду державного майна України 10 серпня 1995 p., довіреність на виконання дій по складанню та поданню заяви на придбання акцій на сертификатному аукціоні не вимагає нотаріального посвідчення, за виня-тком, коли така довіреність складена не громадянином України.

 Довіреність повинна  мати всі необхідні реквізити:

 міс-це і дату  складання,

 строк дії (прописом),

 прізвище, ім'я, по батькові  довірителя та довіреної особи  (повну назву юридичної особи),

 місце проживання (місце зна-ходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а в необхідних випадках — посаду, яку вони займають, коло повноважень.

 

 

Строк дії довіреності

 Максимальний строк дії довіреності  — три роки. Якщо у довіреності  не вказано строк її дії,  то така дові-реність зберігає силу протягом року від дня видачі. Дові-реність, яка посвідчена нотаріально й призначається для дії за кордоном і яка не містить вказівок про строк дії, зберігає свою силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

 Довіреність без дати видачі недійсна. Довіреність під-писується довірителем особисто. Якщо громадянин вна-слідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка посвідчує дові-реність, цей документ може бути підписаний іншим гро-мадянином, особу якого встановлює нотаріус.

 Видавати довіреності без  будь-яких обмежень можуть тільки  повністю дієздатні особи. Якщо  громадянин від-повідно до чинного законодавства уклав шлюб до досягнення ним 18-річного віку, то він також має право вида-вати будь-яку довіреність.

 Довіреності від імені неповнолітніх  у віці від 15-ти до 18-ти років,  а також від імені осіб, які  в судовому по-рядку визнані обмежено дієздатними, можуть бути по-свідчені лише за умови, що вони вчиняються за згодою батьків, усиновителів, піклувальників. -

 Неповнолітні у віці від  15-ти до 18-ти років само-стійно  вправі видавати довіреності  лише на розпоря-дження їхньою  заробітною платою або стипендією, якщо орган опіки і піклування не обмежив їх у праві само-стійно розпоряджатися ними, та на здійснення авторсь-ких чи винахідницьких прав.

Передоручення

 Представник зобов'язаний виконувати  покладені на нього обов'язки  особисто. Проте законодавець передба-чає випадки, коли довірена особа може передоручити здійснення наданих їй повноважень іншій особі, а саме:—

 якщо передоручення передбачене  в довіреності;—

 якщо передоручення необхідне  для охорони ін-тересів особи,  яка видала довіреність. При цьому довіре-на особа не має змоги сповістити довірителя й отримати його згоду на передоручення.

 Довіреність, видана в порядку  передоручення, під-лягає нотаріальному  посвідченню після подання основ-ної  довіреності, в якій застережено  право на передору-чення або після подання доказів того, що представник за .основною довіреністю вимушений робити це для охо-рони інтересів особи, яка видала довіреність.

 Представник, який передав  свої повноваження іншій особі,  зобов'язаний при першій нагоді  сповістити про це довірителя і надати йому відомості щодо нової довіреної особи. Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії нової довіреної особи як за свої власні.

 Передоручення може мати  місце лише в межах стро-ку дії, який вказаний в основній довіреності. Звичайно, довірена особа не може надати новому довіреному біль-ше прав, ніж їй було надано довірителем.

 Передоручення може бути  скасоване у будь-який час як  довірителем, так і довіреною  особою, яка його видала.

 Повноваження за нотаріально  посвідченими довіре-ностями можуть  бути передані телеграфом. У цих  випад-ках телеграма-доручення складається  безпосередньо з тексту доручення  та посвідчувального напису нотаріуса  з розшифруванням його печатки.

Особливості видачі довіреності юридичними особами

 Свої особливості мають довіреності,  які видаються організаціями  працівникам на одержання певних цінностей. Умови та порядок видачі таких довіреностей — на отримання:

 сировини,

 матеріалів,

 палива,

 запчастин,

 ін-вентаря,

 худоби,

 насіння,

 добрив,

 інструменту,

 товарів,

 основних засобів  та інших товарно-матеріальних  ціннос-тей,

 а також нематеріальних  активів,

 грошових докумен-тів  та цінних паперів — встановлені

 Інструкцією про  порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 p. № 99 (у редакції від 22 жовтня 1996 p.) '.

 Такі довіреності  видаються лише особам, які працю-ють  на даному підприємстві. Довіреність особам, які не працюють на цьому підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо інше підприємст-во, де працює дана особа, видало їй довіреність на одер-жання тих самих цінностей і такої ж кількості з підпри-ємства, яке видає свою довіреність.

 Дані довіреності  не вимагають нотаріального посвід-чення,  а підписуються керівником та  головним бухгалте-ром підприємства  або їх заступниками чи особами,  які уповноважені на те керівником  підприємства.

 Щодо самої довіреності,  то бланки довіреностей виготовляються з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказами Міністерства фінан-сів України від 25 листопада 1993 р. № 98, Служби без-пеки України від 15 листопада 1993 p. № 118, Міністерcтва внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 p. № 740 і тому також є документами суворого обліку.

 У довіреності необхідно  вказати:

 найменування підприємства-одержувача та його адресу, ідентифікаційний код, номер рахунку в банку й найменування банку;

 дату видачі довіреності,

 посаду, прізвище, ім'я,  по батькові особи,

 документ, який посвідчує  особу (серія, номер, да-та видачі, організація, яка видала документ);

 наймену-вання організації,  у якої потрібно одержати цінності, підстави їх одержання (номер, дата наряду);

 перелік цих цінностей;  зразок підпису особи, яка буде  їх одержувати;

 підписи керівника  та головного бухгалтера, печатка  ор-ганізації.

 Строк дії довіреності  встановлюється залежно від можливості  одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим докумен-том, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більше як на 10 днів.

 Якщо довіреність  видається на одержання цінностей,  розрахунки за які здійснюються у порядку планових пла-тежів, або доставка яких здійснюється централізовано — кільцевими перевезеннями, то допускається видавати до-віреність строком на один календарний місяць.

 Відповідно до п. 11 Інструкції забороняється відпус-кати  цінності у випадках:

 а) подання довіреності,  виданої з порушенням вста-новленого  порядку заповнення або з незаповненими  ре-квізитами;

 б) подання довіреності,  яка має виправлення і по-марки,  що не підтверджені підписами  осіб, які підписа-ли довіреність;

 в) відсутність  у довіреної особи вказаного у довірено-сті паспорта або іншого документа, що засвідчує довіре-ну особу;

 г) закінчення строку  дії довіреності;

 д) одержання, повідомлення  підприємства-одержувача цінностей  про анулювання довіреності. З  моменту отри-мання такого повідомлення відпуск цінностей за анульо-ваною довіреністю припиняється. Відповідальність за від-пуск цінностей за анульованими довіреностями несе підприємство, яке відпустило цінності.

 Особа, якій була  видана довіреність, зобов'язана  не пізніше наступного після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, неза-лежно від того, одержані цінності за довіреністю повніс-тю або частково, подати працівникові підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад чи матеріально відповідальній особі.

 Невикористані довіреності  повинні бути повернуті не  пізніше наступного дня після  закінчення строку дії дові-реності.

 

 Припинення довіреності та його наслідки

 У основі довіреності покладено особисті відносини сторін. За цією причиною довіреність вважається автоматично припиненою у разі:

 закінчення її строку;

 скасування довіреності  особою, яка її видала;

 відмови особи,  якій видано довіреність;

 припинення юридичної особи, від імені якої видано довіреність;

 припинення юридичної  особи на ім’я якої видано  довіреність;

 смерті громадянина,  який видав довіреність, визнання  громадянина недієздатним, обмежено  дієздатним або безвісно відсутнім;

 смерті громадянина,  якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

 Особа, яка видала  довіреність, має право у будь-який  ча скасувати, а особа, якій  довіреність видано, може відмовитися  від неї, що теж призводить  до припинення дії довіреності. Угода про відмову від цього права недійсна.

 У разі припиннення  довіреності у разі припинення  юридичної особи, яка видала  довіреність, правонаступники (спадкоємець  або організація, до якої перейшли  права і обов’язки представляємого  – реорганізованої юридичної особи) повинні при наявності згоди представника видати йому нову довіреність.

 Особливий, довірчий  характер відносин, що складаються  між представником та представляємим, проявляються у тому, що кожен  із них має право у будь-який  час відмінити довіреність або передовіру і відповідно відмовитись від них.

 Оскільки вказане  положення має конституююче значення  для довіреності, Цивільний кодекс  передбачає, що угода про відмову  від права припинення довіреності  або передовіри визнається ничтожною.

 Ще одна підстава  припинення довіреності пов’язана  із строковістю довіреності. Із  збігом терміну довіреності вона  припиняється, а значить, при необхідності  і за згодою сторін має бути  видана нова довіреність. Необхідно  також мати на увазі, що припинення довіреності автоматично тяген за собою припинення передовіри.

 Правові наслідки  припинення довіреності наступають  у момент, коли представник дізнався  або повинен був дізнатися  про припинення довіреності. Тому  права та обов’язки, що виникли  до відповідного моменту, зберігають значення для представника та представляємого.

 Укладена після  відміни довіреності угода може  бути оскаржена представляємим (його  правонаступником). Для цього їм  потрібно довести, що третя  особа у момент укладення угоди  знала чи повинна була знати про відміну довіреності.

 На представника  покладається обов’язок повернути  довіреність представляємому. Цей  обов’язок виражається у здійсненні  юридичних, а не фактичних дій.  За цією причиною знищення  довіреності представником прирівнюється до її повернення представляємому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

Отже, довіреність це письмове уповноваження, що видається  однією особою (що представляється) іншій  особі (представникові) для представництва перед третіми особами.

 

При складанні довіреності обов'язковою умовою є дотримання вимог, без дотримання яких вона не буде юридичних наслідків.

 

В довіреності розкривається  її предмет, тобто зміст повноважень. У зв'язку з чим, виділяють разові, спеціальні і генеральні доручення, які мають свої особливості і застосовуються не у всіх ситуаціях.

 

В певних випадках можлива  передача представником повноважень  іншій особі, що є передорученням. Воно можливе лише, якщо представник  прямо уповноважений на це дорученням, або він вимушений до цього силоміць обставин для охорони інтересів того, що представляється.

 

Дія довіреності припиняється унаслідок: виконань передбаченої в  дії (наприклад, разове доручення), закінчень  терміну, відміни довіреності що представляється або відмови  від довіреності особи, якій вона видана, припинення юридичної особи, від імені якої і на ім'я якого вона видана, а також в разі смерті громадянина, що видав або отримав довіреність (або визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Цивільний кодекс України / Коментар. - Одеса: Юридична література, 2004. - 112 с.

 

2. Бек Ю.Б., Богдан Й.Г. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. - К.: Істина, 2004. - 975 с.

 

3. Боброва Д.В., Дзера О.В. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - 2-е вид., перероб. і допов.. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - с. 204 - 208.

 

4. Довгерт А.С. та ін. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К.: істина, 2004., - 190-203 с.

 

5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери та ін.. - К.: Юрінком Інтер, 2005- 545 с.

 

6. Сучасний словник цивільно-правових термінів /Упоряд. Венедіктова І.В. - Х.: Страйд, 2005. - 215 с.

 

7. Тлумачний словник з цивільного права / Акад. прав. наук України. Ін-т приват. права і підприємництва; Під заг. ред. Селіванова В.М.; Уклад.: Боброва Д.В. та ін.. - К., 1998. - 225 с.

 

8. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. комент.: У 2 ч. - ч.1 / За заг. ред. Я.М. Шевченко; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ. ун-т права. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2004- 722 с.

 

9. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. комент : У 2 ч. - ч.2. / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ. ун-т права; За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004 - 604 с.

 

10. Цивільний кодекс України: Пост. наук.-практ. комент.: У 2 ч. / Верхов. Суд України; Відп. ред. А.С. Довгерт, Н.С. Кузнєцова. - К.: Юстініан, 2005 - 722 с.

 

11. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн./ О.В. Дзера та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - Кн. 1. - 736 с.

 

12. Цивільне право України. Кн. 2 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. -К., 2002. - 453 с.

 

13. Ярема А.Г., Карабань В.Я. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. / Т.1. - К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. - 941 с.

 

15. Андреев В.К. Представительство в гражданском праве. - К.: КГУ, 1978.

 

16. Цивільне право України. Академічний курс. Т.1. / За загальною ред. Я.М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2003. - С. 252.

 

18. Фурса С. Довіреність та інститут представництва у цивільному законодавстві, нотаріальному та цивільному процесах України // Право України. - 1999. - № 4. - С. 96.