Екологічна експертиза промислових підприємств

Міністерство  освіти і науки України

Донецький національний університет імені

Михайла Івановича Туган-Барановського

Кафедра екології і фізики 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

   На тему: «Екологічна експертиза промислових підприємств» 
 
 
 

                         Виконав:

                                                     Студент групи ЭП 08 Г

                                                           Атаманов Руслан Кузьмич

                              Керівник:

                                               Старший викладач:

                                                                 Фєдоркіна Ірина Анатоліївна

                                        Донецк 2008

                                    Зміст 

I.Вступ.....................................................................................................3

ІІ.Основна частина

1. Мета і завдання екологічної експертизи…………………………….……3
1. Екологічна експертиза………………………………………….………3
2. Мета, принципи, основні критерії і фактори, завдання………………3
2. Об’єкти екологічної експертизи…………………………..………………5
1. Підлягають………………………………………………………………5
2. Загальні вимоги до проведення екологічної експертизи…………….6
3. Суб’єкти екологічної експертизи…………………………………………6
4. Форми проведення екологічної експертизи………………………………6
1. Державна екологічна експертиза………………………………………7
5. Основні підходи до економ оцінки природних ресурсів………………...8
1. Економічна оцінка природних ресурсів……………………………….8
2. Економічна оцінка землі………………………………………………10
6. Принципи визначення плати за використання природних ресурсів…..10
7. Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства….11
1. Екологічне правопорушення………………………………………….11
2. Види відповідальності за скоєні екологічні правопорушення……..12

ІІІ Висновок…………………………………………………………………..13

   Література……………………………………………………………………...14 
 
 
 
 

I.

      Хоча природа – фундамент всій життєдіяльності людини, джерело усіх ресурсів його господарства, наука довго не помічала питання про дію цивілізації на природу. Першим поставив це питання В.І. Вернадський. Він довів, що по потужності впливу на біосферу антропогенні процеси на початок ХХ ст.стали зіставними з геологічними і іншими природними процесами. [3,с 5]

 Проте така констатація сама по собі ще не містить ні позитивної, ні негатив-ної оцінки антропогеного впливу на природу і, тим більше, не відзначає якої-небудь загрози, витікаючої від цих впливов. Знадобилося декілька десятерічь, щоб наукова думка прийшла до висновку: «магістральний» шлях розвитку цивілізації веде до руйнування природи, а це, ймовірно, несумісно з виживанням людини як біологічного виду.[3,с 5]

   Такий радикальний висновок, застережливий про можливість экологічної катастрофи, гостро дисонує не тільки зі всіма стереотипами буденної свідо-мості, але і із звичними теоретичними догмами; він пов'язаний з найбільшим науковим відкриттям ХХ ст.: відкриттям навколишнього середовища. Саме це поняття стало наріжним для нової науки – екології, що вивчає земну природу як будинок для людства і що доводить, що він унікальний, незамінний, неповторюваний, але при цьому крихкий, уразливий і має потребу в захисті від руйнівних наслідків розвитку цивілізації.[3,с 5]

II.

   Мета і завдання екологічної експертизи

   Екологічна експертиза (ЕЕ) – це вид науково практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних форму-вань і об’єднань громадян, що грунтується на міжгалюзевих екеологічних дослідженнях, аналізі й оцінці  передпланових, проектних і інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія якіх може негативно впливати чи впливає на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей. Екологічна експер-тиза спрямованя на підготовку висновків про відповідальність запланованої і фактичної діяльності нормам і вимргам законодавства про охорону навко-лишньго середовища, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів, створенню екологічної безпеки.[2,с 235]

   Метою ЕЕ є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишньго середовища і здоров’я населення, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності ц й екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.[2,с 235]

   ЕЕ грунтується на концепції  прийнятного ризику і реалізує  концепцію управління ризиком – тобто процесу прийняття рішень, у яких оцінюється екологічний ризик і можливості його попередження.[ 2,с 235]

   Основними принципами ЕЕ є:[2,с 235]

* гарантія безпечної життєдіяльності;

* збалансованість економічних, екологічних, медикобіологічних і соціаль-них інтересів;

*наукова обгрунтованість і незалежність, об’єктивність і ґласність, варіан-тність і превентивність;

* державне  регулювання;

* доцільність  реалізації об’єктів експертизи;

* законність.

   Відповідно Національній програмі  охорони навколишнього середовища  і раціонального використання  природних ресурсів при виборі  приорітетів повинні враховуватися  такі  критерії і фактори:[2,с 236]

     погірщення стану здоров’я населення, пов’язане з якістю навколишнього середовища й умовами життедіяльності;

     втрати виробництва, обумовленні  збитком чи руйнуванням фізичного  ка-піталу;

    погіршення стану навколишнього  середовища, що може стати причиною  погіршення або загибелі біосфери;

    еколого-економічна ефективність  природоохоронних заходів.

   Основні завдання екологічної експертизи: [2,с 236]

    Визначення ступеня екологічного  ризику і безпеки запланованої  чи здійс-нювальної діяльності.

    Организація комплексності, науково  обґрунтованої оцінки об’єктів ЕЕ.

    Встановлення відповідальності  об’єктів ЕЕ вимогам екологічного законо-давства, санітарним нормам, будівельним нормам і правилам.

    Оцінка впливу діяльності об’єктів.

    ЕЕ впливу на стан навколишнього  середовища, здоров’я людей і якість природних ресурсів.

    Оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості  і достатньості заходів щодо  охорони природнього середовища  і здоров’я людей.

    Підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків ЕЕ. 

Об’єкти екологічної експертизи

   Екологічній  експертизі підлягають:

      інвестиційні програми, проекти  схем розвитку і розміщення  продоктив-них сил, розвитку окремих галузей народного господарства;[1,с 223]

      проекти генеральних планів населених  пунктів, схем районного плануван-ня, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підпри-ємств у промислових вузлах і районах, схем облаштованості промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;[1,с 223]

      інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проектні і робочі проекти на будівництво нових і розширення, реконструк-цію, техничне переозброєня діючих мідприємств;[1,с 223]

      документація з перепрофілювання, консервації і ліквідації діючих  підпри-ємств, окремих цехів, виробництв  і інших промислових і господарських  об’єктів, що можуть впливати на стан навколишнього середовища, у тому числі військового й оборонного призначення;[1,с 223]

      проекти законодавчих і інших  нормативно-правових актів, що  регулюють відносини в галузі забезпечення еклогічної (утому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей;[1,с 223]

      відповідно до рішень Кабінету  Міністрів України, уряду АРК,  місцевих рад народних депутатів  чи інших виконавчих комітетів  державній ЕЕ можуть підлягати  екологічній ситуації, що створилися  в окремих населених пунктах  і регіонах, а також діючі об’єкти і комплекси, у тому числі військового й оборонного призначення, що спричиняють значний негативний вплив на стан природного середовища і здоров’я людей;[1,с 223]

      військові, оборонні та інші  об’єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають ЕЕ відповідно до Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.[1,с 224]

   Загальні вимоги  до проведення  екологічної експертизи. До документації на об’єкти ЕЕ додаються обґрунтування з забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснювальної діяльності з комплексною еколого-економіч-ною оцінкою чи передбаченого впливу на стан природного середовища, оцін-кою екологічного ризику, небезпеки для здоров’я людей і з альтернативними рпограмними варіантами зменьшення цих впливів. Особи, що передають документацію на об’єкти ЕЕ, при необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують спільну гласність івраховують спільну думку про заплановану чи здійснювану діяльність, гарантують відрогідність попередньої оцінки впливу на навколишнє середовище і здоров’я людей, що відображається в За-яві про екологічні наслідки діяльності.[2,с 239] 

Суб’єкти екологічної експертизи

   Суб’ктами ЕЕ є:

   Мініністерство охорони навколишнього  середовища і ядерної безпеки  Ук-раїни, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані  установи, орга-нізації і еколого-експертні  підрозділи чи комісії.[2,с 239]

   Органи й установи Міністерства охорони України – у частині, що стосуєть-ся експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров’я людей.[2,с 239]

   Інші державні органи, місцеві  ради народних депутатів і  органи виконавчої влади на  місцях відповідно до законодавств. Громадські организації екологіч-ної  спрямованості чи створювіні  ними спеціалізоані формування. Інші установи, организації і  підприємства, у тому числі іноземні  юридичні чи фізичні особи, що залучаються до проведення ЕЕ. Окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом і іншими актами законодавства.[2,с 239] 

Форми проведення екологічної  експертизи

   В Уркаїні здійснюється державна, суспільна, додаткова і інші  види ЕЕ.

   Висновки державної ЕЕ є обов’язковими для виконання. Приймаючи рішення про подальшу реалізацію об’ктів ЕЕ, висновки державної ЕЕ враховуються на рівні з іншими видами державних експертиз.[1,с 225] 

   Висновки суспільної й інших  ЕЕ носять ракомендаційний характер  і можуть бути враховані при  проведенні державної ЕЕ, а також  при прийнятті рішень щодо  подальшої реалізації об’єкта ЕЕ.[1,с 225]

   Державна ЕЕ організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями чи спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров’я України, їхніх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

   До проведення державної ЕЕ  можуть у встановленному порядку  залучатися до фахівців інших  установ, організацій і підприємств,  а також експерти між-народних  організацій.[1,с 225]

   Здійснення державної ЕЕ є  обов’язковим для видів діяльності й об’єктів, що являють підвищену екологічню небезпеку.[1,с 225]

   Перелік видів діяльності й  об’єктів, що являють підвищену екологічну небезпеку, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міні-стерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України і Міністерства охорони здоров’я України.[1,с 225]

   Проведення додаткових державних  ЕЕ здійснюється з ініціативи  зацікавлених осіб на підставі  договору про надання еколого-експертних  послуг за рішеннями Кабінету  Міністрів України, Уряду АР  Крим, місцевих Рад народних депутатів  чи їхніх виконавчих комітетів.[1,с 225]

Основні підходи до економічної  оцінки

природних ресурсів

   Багато видів природних ресурсів є не лише предметами приці, але і її резу-льтатом. До того ж як предмет праці одні й ті самі ресурси мають багато ко-рисних властивостей, а ефект від їх використання різний. Тому й існує потреба в економічній оцінці природних ресурсів. Оцінка повинна відображати не стільки фактичні витрати, пов’язані з використанням, скільки значення природних ресурсів для народного господарства.[4,с 98]

   В умовах товарно-грошових відносин  економічна оцінка оцінка природних  ресурсів (ЕОПР) набуває вартісної форми. Правильно виконана ЕОПР забез-печує:

1. однакові економічні (госпрозрахункові) можливості для суб’єктів господарювання, які функціонують в різних умовах;[4,c 98]
2. створення ефективного матеріального стимулу до раціонального при-родокористування. [4,c 98]

   Поряд із грошовою оцінкою  суспільство може розраховувати,  які витрати праці потрібно  понести для придбання (однржання)  тих чи інших елементів навколишниого  середовища. Отже, для проведення  економічної (вартісної) оцінки можуть бути використані кілька підходів:[4,c 98]

1. затратний підхід (трудова оцінка ресурсів) – складає оцінку ресурсів затрат необхідних ресурсів на освоєння і підтримання об’єктів приро-докористування в стані, здатному для експлуатації – результат праці;[4,c 98]
2. результатний – відповідно до якого оцінка здійснюється на базі варто-сті продукції, отриманої з єдиниці природного ресурсу (або при вико-ристанні одиниці ресурсу);[4,c 98]
3. рентний підхід, оскільки звгальноприйнятим критерієм ЕОПР є дефе- ренційна рента. Цей показник акумулює  в собі оцінку таких факторів, як якість і місце розташування ресурсів, відмінності та особливості використання оцінюваного та альтернативних ресурсів;[4,c 99]
4. розрахунок ціни природного ресурсу на підставі витрат їх відновлення – відтворювальний;[4,c 99]
5. енергєтична оцінка природних ресурсів – ґрунтуться на тому, що природні ресурси мають певний енергетичний еквівалент;[4,c 99]
6. затратно-збитковий – платежи підприємств за допущене забруднення повині відповідати розміру нормативної економічної оцінки збитків, що дорівнюють витратам на проведення відповідних природоохороних заходів; у випадку перевищення нормативів викидів сума платежів повинна відповідати економічному збитку, що заподіяло понаднормативне забруднення. Його переваги:[4,c 99]

• дозволяє частково або повністю відшкодувати економічні збитки від забруднення навколишнього середовища і витрати, які потім підуть на фінансування природозахісної діяльності і компенсацію негативного впливу забруднення навколишнього середовища;[4,c 99]
• ураховує реальні фінансово-економічні особливості регіону – платоспроможність підприємств і можливості органів, які контролюють природоохоронний фонд;[4,c 99]
• забезпечує високий стимулюючий ефект і об’єктивну залежність суми платежів від регіональних факторів і стану природоохоронної роботи на підприємстві.[4,c 99]

   При ЕОПР важливо забезпечити  комплексний підхід – урахувати  роль природних ресурсів у  соціально-економічному розвитку  суспільства, їх властивості,  відінну якість, умови відтворення  й охорони, вартість їх видобутку  та використання, зовнішні ефекти  та інші макро-і мікроекономічні  показники щодо їх використання. Слід врахувати також місце  та значення ресурсів у загальному природному комплексі, вплив на них антропогенної діяльності, та вартість природоохоронних заходів.[4,c 99]

   Під економічною оцінкою землі розуміють оцінку якості землі як основного засобу виробництва. Для цього використовується рентний підхід. Це не тільки оцінка родючості земель, але й оцінка ринків збуту продукції, адміністративних центрів, транспорту тощо. З іншого боку, для отримання однакової кількості продукції на землях різної якості необхідно понести різні витрати. Самі по собі відмінності характеру та якості ґрунтів не зумовлюють виникнення рентних відносин. Причина ренти – відносини в суспільстві з приводу розподілу тих чи інших ресурсів, природних благ:[4,c 99-100]

r = max ∑ (z_i – u_i) ∙ M_i ,

де  r – максимальний розмір річної ренти, що може бути отримана з одиниці площі земельної ділянки при раціональному її використанні; і – індекс виду продукції; z – затра- ти на виробництво продукції при використанні природних ресурсів найгіршої якості (замикаючі затрати); u – індивідуальні приведені затрати (при використанні природних ресурсів, що підлягають економічній оцінці); M – обсяги отриманної продукції.[c 100]

   Еконмічна оцінка природного  ресурсу (земельної ділянки) на  весь термін експлуатації становитиме:[4,c 100]

       ,

де   ε – коефіцієнт дисконтування (дисконт).

   У тому разі, коли використання (експлуатація) природного ресурсу  обмежена в часі – на період  t років, ця форма матиме такий вигляд:[4,c 100]

       R = _{t – 1} .

   Відповідно до визначення ренти  за марксом, у ринкових умовах  її розмір може бути розрахований  таким чином:[4,c 100]

       K = P ∙ q – K (1 + ρ),

де   P – ринкова вартість отриманої продукції; q – обсяги отриманої продукції; K – капі-тальні витрати; ρ – норма прибутку (банківський відсоток). 

Принципи  визначення плати  за використання

природних ресурсів

   Згідно з чинним законодавством  плата за використання природних  ресурсів встановлюється на підставі  нормативів плати і лімітів  їх використання. Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, розташованості, можливості переробки й утилізації відходів та інших факторів.[4,c 100-101]

   В Україні затверджені інструкції  та відповідні офіційні методики  про порядок обчислення і сплати  платежів за спеціальне використання надр і корисних копалин, рибних ресурсів, водних ресурсів, ресурсів рослинного і тваринного світу тощо.[4,c 101]

   Плату за спеціальне використання  природних ресурсів вносять:

1. суб’єкти підприємницької діяльності, що відбувають (надра), реалізують їх або використовують (земельні, водні ресурси) у своїй виробничій діяльності;
2. суб’єкти підприємницької діяльності, до складу яких входить структурний підрозділ(шахта, рудник, сільхозпідприємство, агрофірма тощо), що займається видобутком корисних копалин або виробництвом відповідної продукції (сільгосппродукції, промислової продукції і т.д.) і передає їх для подальшої переробки або реалізації.[4,c 101]

   Головним економічним важелєм,  спроможним перетворити нераціональне  природокористування на раціональне,  слід вважати не спорадичні  штрафи, а постійну обов’язкову плату  за природні ресурси та пошкодження навколиш-нього середовища. Ця плата повинна бути досить високою, щоб економічно змушувати підприємства впроваджувати у виробництво ресурсозберігаючі, мало-та безвідходні технології, ефективні очисні споруди та устаткування тощо.[4,c 101]

   Платність природокористування повинна вводитися на основі ціни й економічних оцінок природних ресурсів.[4,c 101]

Відповідальність  за порушення природоохороного

законодавства

   За здійснення правопорушень  в екологічній сфері громадяни  та юридичні особи несуть відповідальність (інколи її називають еколого-правовою  відповідальністью). Така відповідальність  є комплексним інститутом екологічного права. Підставою для застосування юридичної відповідальності є факт вчинення екологічного правопорушення – противоправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність), а для кримінальних екологічних злочинців – суспільно небезпечне діяння, яка посягає на вста-новлений екологічний правопорядок і за вчинення якого законодавством передбачено юридичну відповідальність.[4,c 142]

   Сутність екологічного правопорушення  визначається його складом –  суб’єктом (громадяни, особи без громадянства, іноземці, посадові та юри-дичні особи, у томі числі й зарубіжні), об’єктом (природне середовище і при-родоохоронна діяльність, окремі ресурсні складові і природноресурсні правовідносини, екологобезпечні норми і відносини), суб’єктивна сторона (вина правопорушника, яка може бути як навмисною, так і необережною), об’єктивна сторона (противоправність діяння, настання шкоди чи загроза її настання, Причинні взаємозв’язки між ними).[4,c 142]

   За скоєні екологічні правопорушення  настають такі види відповідальності:

1. кримінальна – відповідальність за екологічні злочини, яка передбачен-на Кримінальним кодексом України (близько 20 статей, у тому числі самовільне заняття земельної ділянки, незаконні промисли, бракон’єрство, жорстоке поводження з тваринами, знищення природних об’єктів та ін);[4,c 143]
2. адміністративна – заходи адміністративного впливу за протиправні і винні діяння (передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами, у тому числі правопорушення стосовно права власності на природні ресурси, замельні правопорушення – псування, забруднення, несвоєчасне повернення, надрові, водні, атмосферні, фауніс-тичні, лісові, екологобез-печні правопорушення природно-заповідних та інших природоохоронних норм і правил). До ціх заходів належать штрафи, вилучення об’єктів правопорушення, позбавлення права займатися спе-ціальною діяльністю, обмеження або припинення діяльності;[4,c 143]
3. дисциплінарна – застосовується до осіб, які порушують екологічні вимоги під час виконання своїх посадових обов’язків;[4,c 143]
4. матеріальна (майнова або цивільно-правова) – передбочає виконання фізичними та юридичними особами обов’язку щодо компенсації заподіяної шкоди.[4,c 143]

ІІІ

   Трудова діяльність людини розвивалася в постійному подоланні опору природних об'єктів його зусиллям. Це сприяло виробленню у людини відношення до природи як до чогось поганого, з чим потрібно невпинно боротися, щоб вижити. Таке відношення має дуже глибокі витоки і виявляється до цих пір не тільки у вчинках окремих людей, але і в необдуманих програмах перевлаштування природи без достатнього розуміння їх негативних наслідків. Останнім часом, правда, спостерігається тенденція все більшого розуміння природних явищ в їх цілісності і взаємозв'язку, росте розуміння того, що з природою потрібно не стільки боротися, скільки знати, любити і по можливості зберігати її як нашому власному життю.

   Якби справа полягала тільки  в перебудові свідомості людей,  то проблема вирішувалася б дуже просто: досить було б змінити систему виховання і підготовки до суспільно корисної діяльності. Проте існують глибші причини неправильного відношення людей до природи, і перш за все вони кореняться в самому характері соціальної системи, в якій розвивається людина[3,с 88]