Еліптичні конструкції в англійській мові

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра романської філології

Реферат

для складання кандидатського іспиту з іноземної мови (англійська) за спеціальністю 10.02.05 – романські мови

на тему:

“Еліптичні конструкції в англійській мові”

 

 

 

 

 

Виконав здобувач кафедри  романської філології

Підгірна Наталія Михайлівна

 

 

Київ – 2012

 

                                                ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП 3

 

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ПРО ЕЛІПТИЧНІ РЕЧЕННЯ 6

1.1. Загальна характеристика речення 6

1.2. Еліптичні речення, їх визначення та різновиди 13

1.3. Історичний розвиток еліпсису 14

 

РОЗДІЛ II. ТЕОРЕТИЧНИЙ  АНАЛІЗ ЕЛІПТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ В  АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 18

2.1. Використання еліптичних  конструкцій в англійській мові  18

2.2. Синтагматичні еліптичні  конструкції  24

2.3. Парадигматичні еліптичні конструкції 26

 

ВИСНОВКИ 29

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасне мовознавство проявляє великий інтерес  до проблем еліптичних речень, які  можуть виникати як в усній розмовній  мові, так і в творах художньої  літератури.

Такі  явища, як неофіційність, невимушеність  спілкування, дозволяють скоротити  висловлювання, використовувати тільки ті частини речення, які необхідні для розуміння змісту. Тому вивчення еліпсису необхідне для розуміння процесів, пов'язаних з економією мовних засобів, що відбуваються у всіх сучасних мовах.

Економія  мовних засобів - явище, що постійно відбувається у всіх мовах. Цій проблемі присвячені праці багатьох вчених, у числі  яких такі відомі імена, як А. Мартіні, П. Цумтор, О. Єсперсен, А. Доза, Х. Вундерліх, В. Хаверс, В. Горн, Р.А. Будагов, В.В. Борисов, Б.А. Малінін, Р.І. Могилевський.

Необхідно відзначити, що найбільш широке поширення  в мові отримує тенденція до скорочення висловлювання.

Чому  вивчення засобів економії мови стало  актуальним лише порівняно недавно? Необхідність передавати більшу кількість  інформації, збільшувати інформаційну ємність висловлювання, обумовлена ​​розвитком технічного прогресу, кількістю і якістю не тільки усного, але й письмового спілкування між людьми. Скорочення висловлювання дозволяє збільшити інформаційну ємність висловлювання, а велика різноманітність засобів економії в різних стилістичних групах - передати емоційні і стилістично-смислові відтінки. Вищесказане і визначає актуальність даного дослідження.

Мета даного дослідження полягає у комплексному аналізі еліптичних конструкцій та в описі їх структурних та функціональних особливостей.

Реалізація  цієї мети передбачає розв’язання  таких конкретних завдань:

-   теоретичне узагальнення основних наукових здобутків еліпсології в контексті аспектологічної проблематики речення;

- відмежування  еліпсису від близьких і споріднених   йому синтаксичних явищ;

- аналіз  комунікативно-функціональних особливостей  еліптичного речення сучасної  англійської мови;

- з’ясування  шляхів і способів використання  еліптичних речень як комунікативно  автономних і як дискурсивно зумовлених предикативних одиниць.

Об’єктом дослідження є еліптичне речення сучасної англійської мови.

Предметом дослідження є лінгвокогнітивний і комунікативно-функціональний аспекти еліптичних конструкцій у сучасній англійській мові.

Методи дослідження. В роботі використано комплексну методику, в основу якої покладено когнітивно-комунікативний підхід до об’єкту наукової рефлексії, спрямований на вивчення його форми, змісту і функції. Вона передбачає застосування методів структурно-граматичного, семантико-синтаксичного, функціонально-комунікативного і дискурсивного аналізу.

 

 

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ПРО РЕЧЕННЯ

 

1. Загальна характеристика речення

 

Речення - одиниця мови, яка характеризується структурою, що дає даній мовній одиниці можливість вживатися як мінімальний, тобто найменший самостійний відрізок мовлення, тобто як мінімальний мовленнєвий твір; структурою, що дає мовній одиниці можливість самостійного вживання в мові, є підметно- присудкова структура (subject-predicate structure). Саме ця структура й дає реченню відносну незалежність, яка виражається в здатності самостійного вживання в якості мінімуму мовного твору; підметно-присудкова структура лише дає можливість самостійного використання речення в мові. Але ця можливість реалізується далеко не завжди: речення може бути включене до складу більш великих утворень («складних речень») і тим самим втрачати свою самостійність і виступати вже не як мінімум мовного спілкування, а як частина більш великого висловлювання. Від цього, однак, речення не перестає бути реченням, бо його підметно-присудкова структура зберігається. Речення використовується в мові як мінімальна одиниця комунікації, одиниця повідомлення; всяке речення щось повідомляє - або стверджує або заперечує що-небудь, або запитує про щось, або спонукає слухача (читача) до виконання тієї чи іншої дії, тобто несе в собі якусь інформацію. Тому ми не відносимо до числа речень ті мовні твори (висловлювання), які не містять в собі ніякого повідомлення, тобто не призначені для передачі інформації. До таких типів висловлювань, тобто до не-речень відносяться наступні:

вигуки, наприклад:

а) вигуки: Ah! Oh! Hullo! Bang! Alas! Cock-a-doodle-doo! etc.;

б) формули ввічливості, напр. вітання - Good morning; How do you do; etc.; прощання (leave-takings) - Good-bye; So long; поздоровлення - A merry Christmas; A happy New Year; Many happy returns; etc.; подяки-Thank you; і деякі ін;

в) звертання (calls) типу John! Waiter! та ін

Ні вигуки, ні формули ввічливості, ні звернення  самі по собі не призначені для передачі інформації; та інформація, яку ми з них витягаємо, отримується нами в результаті ряду умовиводів, а не з безпосереднього змісту висловлювання. Не будучи реченнями, зазначені типи висловлювань не володіють підметно-присудковою структурою: ні Ah!, Ні Heavens!, Ні Good morning, ні Waiter! не діляться на підмет і присудок. (У тих випадках, коли у висловлюваннях даного типу можна угледіти підмет і присудок, напр. В How do you do, мова йде про етимологію даних конструкцій). [10 c. 53 - 56]

Вихідним, елементарним типом речення є, очевидно, просте оповідне речення з послідовністю «підмет - присудок», з експліцитно вираженими обома складовими, типу Birds fly, John smiled, I live in London, 1 am reading a book, These books are very good , etc. Всі інші структурні типи речень є трансформами цього вихідного типу, утворені від нього за допомогою певних елементарних трансформацій (перестановок, еліпсів, об'єднання декількох речень в одне і т. п.).

В залежності від характеру відносин між зазначеним ядерним типом речення та його трансформ можна намітити кілька площин класифікації простих речень за структурними типами. Кожна така класифікація може бути представлена ​​як бінарна опозиція, маркованим членом якої є структурний тип речення, утворений від зазначеного ядерного типу за допомогою певної трансформації, а немаркованим членом - структурний тип, що характеризується відсутністю даної трансформації. Найбільш істотними є (в рамках простого речення) дві наступні опозиції: 1) «неспонукальне речення» (з внутрішнім підрозділом «оповідне речення» - «питальне речення») - «спонукальне речення»; 2) «нееліптичне (повне) речення» - « еліптичне (неповне) речення ». [4, c. 150 ]

 

 

 

 

2. Еліптичні речення, їх визначення та різновиди

 

Як відмічав відомий французький дослідник  Ш. Баллі, порушення звичних форм мови безпосередньо слугують експресивності вже одним тим, що вносять різноманітність у мовлення. Не існує нічого більш одноманітного ніж повторення одних і тих самих форм [ 2; с.394].

Поняття еліпсису у сучасній лінгвістиці розглядається  з різних сторін:

• з семантичної точки зору – як різновид імплікації, не пов'язаної з порушенням синтаксичних зв'язків, поряд з іншими імпліцитними формами та засобами організації змісту[ 2; с.291];
• з синтаксичної – як невербалізованість синтаксичних позицій або порушення синтаксичних зв'язків в лексико-синтаксичній структурі простого та складного речення;
• з точки зору мовленнєвої ситуації – як явище розмовної спонтанної мови;
• як стилістичний прийом [ 2; с.200];
• як  текстове явище в семантичному і комунікативному аспектах;
• як регулярні мовні  реалізаціх в аспекті мови та мовлення;

Всі подані теорії доповнюють одна одну та дають  можливість осягнути поняття еліпсису найбільш повно. Слід підкреслити, що вищенаведені напрями дослідження розглядають поняття еліпсису не лише як явище мовної системи. Мова як інструмент комунікації та обміну думками між усіма членами суспільства користується реченням або його частиною як основною формою спілкування. В реченні виражається не лише повідомлення про дійсність, але і ставлення мовця до неї [5; ст.246]

Як стверджував  В. Виноградов, психологічний чи логічний захист тези про необхідність двочленності будь – якого речення завжди ґрунтувалася на відриві від конкретно-історично мовного матеріалу і майже завжди опирався на ідеалістичні думки про обожнення та паралелізм мовних і мисленнєвих процесів на запереченні відображення у мові об'єктивної дійсності [6; с.263]

Якщо  звернути увагу на такі фактори, як неофіційність та невимушеність  спілкування, то можна дійти виновку, що саме вони дозволяють скоротити висловлювання і використовувати лише ті частини речення, які необхідні для розуміння змісту. Це призводить до утворення еліптичних речень.

Таким чином, під еліптичними реченнями ми розуміємо граматично або інтонаційно  оформлені за мовними законами цілісні  одиниці мови, о є основним засобом  формування, вираження та передачі думки про певну дійсність  і ставлення мовця до неї мовця; двочленні синтаксичні комплекси, в яких досить відокремлено віднаходять  своє вираження два головних члена  речення або групи підмета  та присудка, але в яких опущений той чи інший  елемент. [1; с.347]

Переходячи  до питання про власне типи еліпсису, необхідно відмітити, що тут також  існують два основні підходи: еліпсис розглядається як явище  дуже широке або дуже вузьке. У першому  випадку уваги заслуговує класифікація представлена в роботі  С. Адлер, де виділено чотири типи:

• прагматичний – кількість загальної інформації перевищує кількість вираженого в тексті матеріалу;
• мета лінгвістичний – коли опущення зумовлене граматичними правилами мови;
• граматичний еліпсис – це безособові речення, де опущений підмет або присудок;
• синтаксичний еліпсис – це опущення повторюваного елементу. [21; с.81-82]

Ш. Баллі розрізняв контекстуальний та ситуативний еліпсис. В першому випадку еліпсис є нульовим  елементом і його зміст диктується контекстом. У другому випадку жодне актуальне поняття в мовленні не фігурує. Таким чином, у випадку  ситуативного еліпсису, відновлення змісту відбувається за рахунок міміки та жестів. [3; с.118]

 

3. Історичний розвиток еліпсису

 

Проблема еліпсису та еліптичних речень є однією з найбільш цікавих та складних у лінгвістиці. за образним висловом Р. Ле Бідуа «еліптичні конструкції стали свого роду хворобою століття, оскільки у мові завжди існують такі синтаксичні конструкції, які характеризуються структурною неповнотою». Їх статус пояснюється в більшості випадків з позиції еліпсису.

В наші часи терміном «еліпсис» («еліпс») у повній відповідності з його етимологією (від грець. elleipsis «порушення», «пропуск», «дефект») означають багаточисленні види опущення одиниць, що відносяться до різних рівнів мови: фонологічному, лексичному, фразеологічному. Дослідження еліпсису має важливе значення в стилістиці.

Існує кілька підходів до вивчення еліптичних речень. Так, наприклад, в роботах деяких лінгвістів можна виявити семантичний  критерій смислового домислювання як підхід до виявлення сутності еліптичних речень.

У роботі Ш. Баллі в основі визначення еліпсису лежить семантичний критерій відсутності будь-якого мовного факту, який спочатку сприяв розумінню сенсу. Змістовний критерій в описі еліпсису в роботі П. Гіро дозволяє автору вважати еліптичними такі речення, в яких порушена норма мови. Причому під цим мається на увазі неможливість точного розуміння сенсу сказаного або написаного без відновлення опущених членів. Але точний сенс багатьох висловлюванні може бути зрозумілий лише із залученням лінгвістичних та екстралінгвістичних контекстних факторів. Таким чином, поняття еліпсис стає безмежним, а еліптичні речення - невизначеними за своєю сутністю.

Семантичний критерій смислового заповнення розглядається  деякими дослідниками як недостатній  для визначення сутності такого складного  явища як еліпсис. У зв'язку з цим  дослідники звертаються до формально-граматичних  критеріїв, які, на їх погляд, дозволяють досягти більшої точності в дослідженні  явища еліпсис [13; с.68].

Так виникає  методика позиційного аналізу речення. Згідно з цією методикою речення  розглядається як якась модель, в  якій за всіма членами закріплені певні позиції. Позиції в цій  моделі можуть бути відсутніми, вони можуть бути представлені негативно. Т.П. Ломтєв представляє неповне речення у вигляді позиційної моделі з декількома негативно вираженими членами. Дотримуючись поняття позиційної моделі, К.А. Гузєєва  використовує поняття внутрішнього зв'язку між позиційними ланками, в результаті якої позиція словесної форми може припускати іншу позицію іншої словоформи і навіть цілу позиційну модель всього речення.

А.А. Чивокуня уточнює характер синтаксичного зв'язку між позиціями моделі, використовуючи поняття «сигналізації» стосовно до неповного речення. «Сигналізація» передбачає, що словесно представлена позиція сигналізує те, що відсутнє у вербальній формі висловлювання. Класифікація заснована на присутніх членах, проте встановлення синтаксичних зв'язків між позиціями в позиційній моделі дозволяє передбачити відсутні члени речення. A.M. Мухін при визначенні еліпсиса використовує розроблену ним теорію синтаксичних (функціональних) зв'язків всередині структури речення. Взявши за основу поняття речення як синтаксичної одиниці, що включає асоціативно-предикативний або нульовий предикативний зв'язок, A.M. Мухін дає розширене визначення еліпсиса, вважаючи неповним будь-яке речення, навіть якщо в ньому не вказано неядерний компонент. Вивчення синтаксичних зв'язків у межах речення і синтаксичної (діалогічної) єдності розкриває синтагматичний аспект еліптичних речень.

Широке  використання в лінгвістиці методики трансформаційного аналізу спонукало  дослідників еліпсиса вдатися до цієї методики з метою встановлення системних зв'язків еліптичних речень, тобто розглядати еліпсис у парадигматичному плані. Л.С. Бархударов вдається до поняття нульових синтаксичних елементів як до показника еліпсису в моделях неповних речень і визначає еліптичну пропозицію як таку, в якій, принаймні, одне слово представлене нульовим варіантом. Л.С. Бархударов вводить методику трансформаційного аналізу для виявлення трансформаційних зв'язків речення в парадигматиці. На його думку, будь-яке еліптичне речення - трансформ речення нееліптичного, утворене за допомогою трансформації еліпсису чи стирання. Класифікація еліптичних речень проведена в його роботі на основі способу експлікації слова, представленого нульовим варіантом: синтагматичному поновлювані («поновлювані» з навколишнього контексту) і парадигматичному поновлювані («поновлювані» з аналогічних конструкцій, зустрічаються в мові). [4; с. 55]

Методика  трансформаційного аналізу отримала подальший розвиток в роботах  інших дослідників еліпсиса. Розглядаючи  еліптичні речення як самостійні структурні типи, що мають свою специфіку, О.І. Реунова стверджує, що поверхневі структури повного та еліптичного речень є трансформами глибинних структур повного та еліптичного речень, висхідних до одного і того ж базисного конструктивного показника.

І.Ф. Вардуль уводить поняття інваріанта як спільної основи еліптичних і нееліптичних речень. Вивчення еліпсиса як опущення (невживання) синтаксеми, зміст якої спресовується, може проводитися тільки шляхом співвіднесення варіантів при використанні методу підстановки відсутніх членів. Він доходить висновку, що якщо підстановка не дає еквівалентного результату, це свідчить про відсутність еліпсиса. Автор розрізняє еліптичні варіанти речень і нульові синтаксеми (коли в мові немає позитивної синтаксеми для передачі даного змісту).

А.С. Дарі проводить трансформаційний аналіз еліптичних конструкцій на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. На думку А.С. Дарі, еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур може бути визначений як трансформація, результатом вживання якої є повторення експліцитно-вираженого елементу глибинної структури в його нульовій формі на рівні поверхневої структури. Це робить друге речення семантично залежним від першого. Явно не виражений елемент в будові конструкції, еліпсис (як синтаксичний процес) ґрунтується на понятті обов'язкового оточення. [ 10; с. 43]

Саме  дистрибутивні стосунки між двома  або більш елементами роблять  можливим опущення якого-небудь з них.

М.Я. Блох виходить з теорії актуального розчленовування речення при визначенні еліпсиса. Семантико-стилістична функція усікання зовнішньої структури речення при еліпсисі розглядається як виділення реми вислову. При цьому «ремо-виділяюча» функція усікання аналогічна функції логічного смислового наголосу в неусіченому реченні. М.Я. Блох підкреслює і семантичну сторону еліпсиса, яка полягає в нарощуванні семантичного навантаження породжуваної структури, що «продовжується, відповідно до загальної закономірності парадигматичного синтаксису».

Отже, семантичний  критерій розглядається як недостатній  для визначення суті еліптичних речень і витісняється формально-граматичним  критерієм. В зв'язку з цим виникає  методика позиційного аналізу речення. В рамках цієї методики для вивчення еліпсиса в парадигматичному аспекті  використовується позиційна модель з негативно вираженими позиціями  або модель з нульовими членами. У синтагматичному плані розглядаються синтаксичні зв'язки у межах еліптичного речення (об'ємні показники готівкових членів, сигналізація як вираження залежності словесно представлених і словесно непрезентованих позицій, функціональні зв'язки).

Для вивчення природи еліптичних речень використовується також методика трансформаційного аналізу. Вивчаючи явище еліпсиса в парадигматичному аспекті, дана методика виявляє співвідношення еліптичних речень з нормативними структурами. Згідно з методикою трансформаційного аналізу, еліптичні конструкції мають бути представлені як варіанти якогось загального інваріанта, що дозволить виявити місце еліптичних трансформів в системі мови. Вивчаючи явище еліпсиса в синтагматичному аспекті, методика трансформаційного аналізу розглядає еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. І, нарешті, важливою синтагматичною характеристикою еліптичних речень є їх актуальне розчленовування. [13; с. 55]

Розгляд еліптичних конструкцій в роботі проходить в два етапи. Перший етап опису еліптичних конструкцій  заснований на формально-граматичному критерії їх виділення і відмежування від інших типів одиниць синтаксису. Другим етапом вивчення еліптичних конструкцій  в області синтаксису є етап мовної реалізації і функціонування. На цьому  етапі вивчаються синтагматичні  зв'язки еліптичних конструкцій і  їх комунікативна специфіка в  рамках контекстного оточення і в  комунікативній ситуації.

Еліпсис, імпліцитність, зевгма, нульові знаки, що маються на увазі, нерідко ототожнюються в лінгвістиці. Щоб визначити лінгвістичний статус еліпсиса, необхідно уточнити, яке місце він займає по відношенню до цих суміжних явищ.

Основною  ознакою еліпсиса можна вважати  присутність еліптичного елементу в найближчому контексті. У еліптичній конструкції цей елемент не відсутній, а міститься в нульовій формі, тобто імпліцуєтся. Проте він обов'язково повинен матися на увазі, інакше сенс вислову може спотворитися [ 10; с.47 ]. На основі даного визначення спробуємо відмежувати еліпсис від суміжних явищ.

Особливість людської комунікації полягає в  тому, що не весь вміст думки знаходить  втілення в мовних елементах. Звідси і два способи передачі інформації: експліцитний і імпліцитний. Вони протиставлені один одному як явний, відкритий, безпосередній і прихований, неявний, опосередкований способи вираження думки [ 10; с.25].

У лінгвістичній  літературі спостерігається неоднозначність  в трактуванні терміну «імпліцитність». З одного боку, існує широке тлумачення цього терміну, при якому явища імпліцитності і еліпсиса не розмежовуються. При цьому імпліцитними вважають і такі еліптичні конструкції, при яких елімінування окремих компонентів або ланок структури призводить до утворення неповних речень. Такі структури називають формально імпліцитнимі [4; с 24]. Настільки широке розуміння імпліцитності можна пояснити перш за все відсутністю однозначного тлумачення поняття «еліпсис» і відсутністю єдиної точки зору на критерій неповноти речення.

З іншого боку, в лінгвістичній літературі спостерігається тенденція до розмежування імпліцитних і еліптичних конструкцій. Деякі лінгвісти займаються більш  поглибленим вивченням цих двох явищ. Так, у ряді робіт спостерігається  відмежування еліпсиса від інших видів неповноти . Кажучи про відмінність еліптичних побудов від імпліцитних, Е.Н. Старікова відзначає, що в еліптичних побудовах експлікація предикативних одиниць носить характер заповнення тих, що не дістають в змістовному і в структурному плані компонентів вислову, тоді як в імпліцитних висловах подібна експлікація зазвичай означає додавання інформації до відносно закінченому смисловому вмісту вислову або ж конкретизацію, розгортання цього вмісту.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕЛІПТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

 

2.1. Використання еліптичних конструкцій в англійській мові

Головна сфера вживання еліптичних конструкцій  – діалог: саме у репліках діалогу  частина речень як правило опускається, оскільки або вона вже ясна з попередньої  репліки, що належить співбесідникові; або у тому випадку, коли частину  речення можна легко опустити, якщо вона не є істотно важливою. Приклад:

– And by the way, before I forget it, I hope you'll come to supper to-night — here. Will you? After the opera. (Друге речення означає: «Will you come to supper tonight?» – І до речі, доки я не забула, я сподіваюсь, Ви прийдете сьогодні на вечерю. Прийдете? Після опери.)

• Delighted! – Згоден! (Мається на увазі: «I shall be delighted to come!») [Jack Beeson, “Captain Jinks of the Horse Marines”, 1975].
• You still don’t exclude the possibility of such elections in Ukraine? ( – Ви не виключаєте можливість таких виборів в Україні?)
• Who knows (Тобто: «Who knows if will be possibility…» – Хто знає, чи це буде можливо). [The Day, February 22,2011, issue No.11(580),by Olga Reshetylova].

Проблема  полягає в тому, що без контексту  зрозуміти зміст еліптичних конструкцій  буває складно, іноді при відсутності  даного й зовсім неможливо. Існують характерні для певного мови особливості, на підставі яких будується діалогічна єдність, побудові якого супроводжують правильне й доречне вживання конструкцій з використанням еліптичних речень - ті конструкції, які використовуються в російській мові, часто виявляються неправильно вжитими в англійській мові.

Еліпсис у лінгвістиці — навмисний пропуск несуттєвих слів у реченні без викривлення його змісту, а часто — для посилення змісту й ефекту.

Проблема  еліпсису є однією з найбільш суперечливих у лінгвістиці, і те або інше її трактування залежить від розуміння  дослідником сутності мовних одиниць  взагалі. Для традиційної шкільно-нормативної граматики англійської мови представлялося безсумнівним, що будь-яке речення характеризується, насамперед, наявністю підметково-присудкової структури й що будь-яке  відхилення від цієї структури слід пояснювати як явище еліпсу, тобто «опущення» тих або інших елементів структури речення. [7, c. 248]

Будь-яку  еліптичну конструкцію слід трактувати як трансформу речення нееліптичного, утвореного за допомогою трансформації еліпсису або «стирання», сутність якої полягає в заміні експліцитного варіанта якого-небудь слова або слів нульовим варіантом того ж слова. Цієї операції еліпсиса може бути підданим будь-яке слово – як самостійне, так і службове.

Аналіз  еліптичних конструкцій показує, що між повними й неповними реченнями  немає чітких меж. Структурні схеми конструкції створюються в мові й при стабілізації стають язиковими моделями. Факторами, що визначають місце таких конструкцій на «шкалі перехідності», є наявність синонімічного й модально-часового рядів, а також лексико-граматичні значення словоформ і ін. До еліптичних конструкцій примикають конструкції, що представляють собою стійкі фразеологічні комбінації, а також деякі звичні словоформи: Merry Christmas; Happy New Year; Many happy returns і т.п. Такі структурно-неповні конструкції семантично повні. [21; с. 81]

Бархударов  виділяє класифікацію еліптичних конструкцій  на підставі способу експлікації  слова, представленого нульовим варіантом. Під «експлікацією» або «заповненням» мається на увазі перетворення, зворотне еліпсису («стиранню»), а саме, заміну нульового варіанта того або іншого слова експліцитно вираженим варіантом. Якщо представлені нульовим варіантом слово або слова експлікуються, тобто відновлюються у своєму звучному варіанті з навколишнього контексту, то така еліптична конструкція називається синтагматичною, що заповнює. Якщо ж експлікація даного слова або слів можлива тільки на основі інших аналогічних конструкцій, що зустрічаються в мові, але не зареєстрована безпосередньо в контекстуальнім оточенні даної еліптичної конструкції, то така еліптична конструкція називається парадигматичною, що заповнює. [4; c. 190]

 

2.2. Синтагматичні еліптичні конструкції

 

У конструкціях цього підтипу підвержені еліпсису слова можуть бути відновлені як з даної конструкції, так (частіше) і з якої-небудь іншої конструкції, що передує або наступного. Приклад

— еліпсис відновлюється з тієї ж конструкції:

She was proud of her father having been an officer and her husband a colonel.

(Вона  пишалася тим, що її батько  був офіцером, а чоловік – полковником).

— еліпсис відновлюється з попередньої конструкції. Це може бути конструкція, вимовлена тим же мовцем (або, що перебуває в межах мови одного автора):

Sam was in her blood. Had always been. Would always be.

(Сем  був у її крові. Завжди був. Завжди буде).

Конструкція, з якої відновлюється еліпс, може також вимовлятися іншою особою (учасником діалогу):

– I wish you didn't have to do it. (– Краще вам не довелося б цього робити.)

– I don't. – (Я не стану.)

— еліпсис  відновлюється з наступної конструкції. Це — більш рідкий випадок; однак в англійській мові такого роду конструкції все-таки зустрічаються: