Емпирическое социологическое исследование

План

Вступ

1. Мета, об'єкт та завдання емпіричного соціологічного дослідження.
2. Види емпіричних соціологічних досліджень.
3. Програма соціологічного дослідження.

Висновок

Використана література

Вступ

У найзагальнішому вигляді  соціологічне дослідження можна  визначити як систему логічно  послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, пов'язаних однією метою: отримати достовірну інформацію про соціальні процеси  та явища, що вивчаються, для її подальшого використання на практиці.Будь-яке соціологічне дослідження не залежно від типу чи виду складається з чотирьох етапів:

-   підготовка дослідження;

-   збирання первинної  соціологічної інформації (отримані  в різній формі дані, що потребують  подальшого опрацювання та аналізу);

-   підготовка зібраної  інформації та безпосереднє її  опрацювання;

-   аналіз отриманої  інформації, підбиття підсумків  дослідження та розробка відповідних  висновків і рекомендацій.

Потреба у визначенні виду соціологічного дослідження продиктована тим, що це полегшить подальший труд дослідника. Адже, дозволить використати  вже накопичений досвід при організації  та проведені конкретного соціологічного дослідження.

Емпіричне соціологічне дослідження  є найважливішим і основним засобом  вивчення соціальних процесів і відносин, отримання повної, надійної та репрезентативною інформації про їх функціонування і  розвиток. Структура соціології така, що крім теоретичного рівня спеціальних  соціологічних теорій, вона включає  і емпіричні соціологічні дослідження, які, окрім іншого, виступають найважливішим  засобом збору емпіричної інформації і для інших соціальних наук. Результати емпіричних соціологічних досліджень необхідні для більш ефективного  управління підприємством (організація  управління трудовим колективом, маркетингу і т.д.), галуззю, країною.

1. Мета, об'єкт та завдання емпіричного соціологічного дослідження.

Вивчаючи це питання, слід звернути увагу на те, що соціологічні дослідження — своєрідна відзнака соціологів, що виділяє їх серед  представників інших соціальних та гуманітарних наук. Оволодіння соціологічними методами вимагає від дослідника ґрунтовної професійної підготовки не тільки з виключно соціологічних  дисциплін, а також із соціальної філософії, психології, етнографії, але  й, що зовсім особливо не просто для  гуманітаріїв, потрібні певні знання математики, статистичних методів, інформатики  і т. ін.

Що ж таке соціологічне дослідження? Це система логічно  послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних  даних та фактів яро явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.

Соціологічне дослідження  містить у собі деякі елементи, що притаманні будь-якій науковій діяльності. По-перше, це об'єкт дослідження. У  соціології об'єктом дослідження  можуть, бути будь-які процеси та явища соціальної дійсності (демографічні, екологічні, економічні, соціальні, міжнаціональна, сімейно-побутові та ін.). По-друге, це суб'єкт  дослідження (соціолог-дослідник або  група соціологів). По-третє, як будь-яке  інше дослідження, соціологічне спрямоване на досягнення певної мети і вирішення  конкретних завдань. По-четверте, це засоби, що застосовуються в дослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, це результати дослідження, заради яких воно проводиться.

Основне завдання соціологічних  досліджень — добування фактів про  соціальну дійсність, її окремі явища, сторони. Соціальний факт — це певним чином фіксований, описаний фрагмент соціальної дійсності. Як же вибрати  саме ті факти, які допоможуть знайти науково достовірну відповідь на запитання, що цікавлять дослідника, заохотять його до проведення дослідження? Для цього необхідно виокремити випадковий для явища, що вивчається, факт від невипадкових, сконцентрувавши  свою увагу на регулярних, масових, інакше кажучи, — типових фактах. Саме для цього соціологічна наука  розробила цілу систему наукових процедур. Ці процедури — результат  глибоких теоретичних і багаторазових  дослідницьких проробок — є надбанням  наукової корпорації соціологів.

Соціологічне дослідження  складається з трьох основних етапів: підготовчого (розробка програми дослідження), основного (проведення емпіричного  дослідження), завершального (обробка  й аналіз даних, формування висновків  і рекомендацій). Кожний етап включає  в себе ряд важливих процедур.

Будь-яке дослідження  починається з постановки проблеми. Проблема дослідження може бути заданою  ззовні якимось замовником або викликана  пізнавальним інтересом. Що ж таке проблема? Проблема — це завжди протиріччя між знаннями про потреби людей в якихось результативних практичних чи теоретичних діях та відсутністю знань про шляхи й засоби їх реалізації.

Вирішити проблему — значить  отримати нове знання або побудувати теоретичну модель, яка б пояснювала те чи інше явище, виявити фактори, які  б дозволили вплинути на розвиток явищ у бажаному напрямку.

Замовлення соціологу  частіше за все формулюється у  вигляді проблемної ситуації, звертається  увага на Існування якоїсь соціальної суперечності або становиться питання  про незадовільний стан справ  у тій чи іншій сфері виробництва, управлінні тощо. Соціологу необхідно  проблемну ситуацію сформулювати у  вигляді проблеми, котру він буде досліджувати.

Іноді, коли об'єкт дослідження  порівняно невеликий і соціолог має сили і можливості його вивчити, він може досліджувати його цілком. Тоді, говорять соціологи, об'єкт дослідження  тотожний генеральній сукупності. Генеральна сукупність — це сукупність усіх можливих соціальних об'єктів, яка належить вивченню у межах програми соціологічного дослідження.

Вирішення, реалізація тієї чи іншої проблеми соціальної або  наукової — завжди спрямовано на досягнення тієї або іншої конкретної мети, конкретного завдання, визначення ефективності.

Мета конкретного соціологічного дослідження — загальна його спрямованість, проект дії, що визначають характер і  системну упорядкованість різних актів  дій і операцій. Мета соціологічного дослідження визначає переважаючу  орієнтацію (теоретичну або прикладну), від якої залежить вся логіка його реалізації, здійснення. Теоретичне дослідження  спрямовується на одержання нових  знань про структуру, функції, закономірності розвитку, а також розробку, складання  нових методик дослідження і  на обґрунтування його процедур, конкретно  соціологічні дослідження спрямовуються  на вирішення, реалізацію практичних завдань  соціальної проблеми, побудову, складання  передбачень про можливий розвиток процесу, розробку всебічно, докладно аргументованих програм удосконалення  об'єкту. Програма має чітко, ясно відповісти на питання про те, на вирішення, реалізацію якої проблеми і на одержання  якого результату орієнтується соціологічне дослідження, тобто яка мета дослідження.

Завдання дослідження  має основні і неосновні (додаткові) вимоги до аналізу проблеми. Основні  завдання дослідження визначають пошук  відповіді на його центральне основне  питання: які шляхи і засоби вирішення  проблеми? Може скластися, виникнути  ситуація, коли висування додаткових гіпотез вимагає з'ясування ще якихось  питань. Відповідно і висуваються  додаткові завдання. Логіка соціологічного дослідження обумовлена змістом  проблеми. Отже, в дослідженні, що орієнтується на вирішення теоретичних наукових проблем, основними виступають теоретичні завдання, а практичні завдання — неосновні; в прикладному дослідженні, навпаки, практичні завдання — основні, а теоретичні — неосновні. Основні завдання відповідають меті дослідження, а неосновні — висуваються для підготовки майбутнього дослідження, вирішення методичних питань перевірки робочих гіпотез, не зв'язаних з проблемою.

Сформулювавши проблему, визначивши мету і завдання дослідження, варто  вибрати і об'єкт дослідження. Об'єкт соціологічного дослідження  — це явище або процес. Об'єктом  соціологічного дослідження виступає сфера соціальної дійсності, реалії життя, діяльність людей і самі люди. Необхідно, щоб об'єкт мав проблему, тобто об'єкт виступає носієм суперечностей. Проте, це визначення потребує і деяких уточнень, що відображаються у вимогах, що ставляться до об'єкту соціологічних  досліджень. Таких вимог три. Об'єкт  має характеризуватися, по-перше, чіткими, визначеними явищами за такими параметрами, як професійна (або галузева) належність, просторова обмеженість (регіон, місто, село), функціональна спрямованість (виробнича, політична та ін.), по-друге, визначеного часовою обмеженістю; по-третє, можливостями його кількісних вимірів.

Вибір об'єкта соціологічного дослідження має велике значення для його успішного здійснення, реалізації. Правильне визначення предмета соціологічного дослідження багато в чому визначає результативність. Предметом соціологічного дослідження є той бік об'єкту, що безпосередньо належить вивчати. Звичайне питання проблеми зв'язано  з передбаченнями можливостей виявити  закономірність або основну тенденцію  суперечності. Необхідно підкреслити, що, по-перше, одному і тому ж об'єкту соціологічного дослідження може відповідати  кілька різних предметів, тобто предмет  дослідження окреслює межі пізнання об'єкту. По-друге, об'єкт і предмет  соціологічного дослідження можуть співпадати, коли соціолог ставить  завдання пізнати всю сукупність емпіричних закономірностей функціонування і розвитку конкретного соціального  об'єкту. По-третє, предмет соціологічного дослідження має складну структуру. Варто пам'ятати, що правильний вибір  предмету конкретного соціологічного дослідження визначається чіткою постановкою  проблеми, формуванням мети і завдань  дослідження і системним аналізом об'єкту. Визначення об'єкту і предмету, що ясно і зрозуміло в теорії, на практиці значно важче. При опрацюванні  і розробці конкретного дослідження  на етапі визначення його предмету обов'язковою процедурою виступає попередній системний аналіз. Його мета — побудувати гіпотетичну \(або концептуальну) модель об'єкта як системи, розкривши весь комплекс його елементів і зв'язків  внутрішніх і зовнішніх. Аналіз моделі об'єкту дає можливість уточнити проблемну  ситуацію. Предмет створює передумови для висунення гіпотез, виділення  одиниць і категорій аналізу. Велике знання в соціологічних дослідженнях має розробка понять, тобто мови дослідження. Інтерпретація понять соціологічного дослідження — процедура тлумачення явищ, подій тощо, уточнення сенсу суті понять, що складають концептуальну схему дослідження. На основі інтерпретації понять підтримується науковий рівень досліджень, єдність суттєвого змісту елементів і процедур дослідження, досягається повніше інструментальне використання понять як теоретичних норм аналізу процесів. В соціологічному дослідженні є три основні види інтерпретації: теоретична, емпірична, операційна, з допомогою яких забезпечується зв'язок теоретичного і емпіричного аналізу процесів, зв'язок теорії з реальністю, дійсністю явищ і подій, з методами впливу, пошуку, реєстрації і аналізу емпіричних ознак тощо.

Диференціація соціологічних  методів дозволяє розглянути кожен  з них окремо, підкреслюючи його специфіку. Така диференціація має  різні рівні, серед яких наймасштабнішим є виділення таких основних методів збирання соціологічної інформації: 1) аналіз документів; 2) опитування; 3) спостереження; 4) експеримент. Кожний з цих методів диференціюється за певними ознаками, а також має свою внутрішню структуру.

Метод аналізу документів — основний спосіб збирання даних  у соціологічних дослідженнях, який передбачає отримання та використання інформації, зафіксованої у рукописних або друкованих текстах, на магнітних  стрічках, кіноплівках, інших носіях соціальної інформації. Залежно від  засобів фіксації даних документи  розподіляють на: 1) текстові; 2) статистичні; 3) іконографічні, кожен з яких містить  різноманітні форми документальних повідомлень.

Ще один соціологічний  метод — найпоширеніший, багато в чому універсальний — метод  соціологічного опитування. Його основу становить сукупність запитань респондентові, відповіді якого є необхідною для дослідника інформацією. Опитування — це метод одержання первинної  соціологічної інформації, що ґрунтується  на усному або письмовому зверненні  до людей за допомогою анкети, наслідки якого важливі на емпіричному  й теоретичному рівнях.

Опитування передбачає чіткість формулювань, їхню зрозумілість для  респондента, звернення до нього  щодо мети, змісту, механізму відповідей, диференціацію опитування за місцем проживання та роботи. За характером взаємодії  виділяють такі види опитування: 1) анкетування; 2) інтерв'ювання.

Кожен з видів анкетування  також позначений певною внутрішньою  структурою. Так, анкетування поділяється  на пресове (анкети друкуються засобами масової інформації з проханням  надіслати їм відповіді); поштове (анкети розсилаються поштою); роздаткове (анкети роздаються групою осіб, зосереджених у певному місці).

Інтерв'ю (тобто бесіда, що проводиться за певним планом) може бути особистим і груповим, телефонним, клінічним (глибоким, довгочасним) і  фокусованим (короткочасним), структурованим і неструктурованим.

До аналізу документів та опитування близький ще один із соціологічних  методів — метод спостереження. Спостереження — це цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності, у процесі якого одержують  знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та відносин об'єктів, що вивчаються. Іншими словами, спостереження — це пряма  реєстрація подій (що відбуваються) з  боку очевидця, тобто того, хто спостерігає.

При проведенні соціологічних  досліджень соціологічні методи збирання соціологічної інформації використовують, як правило, в комплексі, тобто в  інтегрованому вигляді, що характеризується певними обмеженнями кожного  з них стосовно повноти, об'єктивності, якості та швидкості отримання соціологічної  інформації.

2. Види емпіричних соціологічних досліджень.

Класифікація соціологічних  досліджень може залежати від багатьох чинників, наприклад: від ступеня  складності, характеру та рівня знань, актуальності, мети, потреб замовників, наукової спроможності тощо.

В залежності від цілей  і завдань та від рівня поінформованості соціолога про досліджувану проблему соціологічні дослідження поділяються  на:

• розвідувальні (або пілотажні, пошукові, зондажні);

• описові (інформаційні);

• аналітичні;

• порівняльні.

Розвідувальне дослідження  охоплює, як правило, невеликі обстежувані  сукупності і ґрунтується на спрощеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид соціологічного дослідження  використовується, зазвичай, для попереднього вивчення об'єкта, явища або процесу. Потреба в розвідувальному дослідженні  виникає тоді, коли проблема мало досліджена або зовсім не вивчена. Наприклад, для  одержання додаткової інформації про  об'єкт, уточнення і коригування  гіпотез і завдань, а також  для виявлення труднощів, що можуть виникнути в подальшій науково-дослідній  роботі. Виконуючи, таким чином, допоміжні завдання, розвідувальне дослідження слугує постачальником оперативних даних. У цьому сенсі можна говорити і про такий його різновид як експрес-опитування, яке дозволяє отримати окремі дані, що особливо цікавлять дослідника (чи керівника-менеджера) у певний момент.

Описове дослідження застосовується тоді, коли об'єктом виступає порівняно  велика група людей, що мають різні  характеристики. В такій ситуації виділення в структурі досліджуваного об'єкта відносно однорідних груп дає  можливість здійснити покрокову  оцінку, порівняння і зіставлення  потрібних дослідникові характеристик, а поряд із цим, виявити наявність  чи відсутність зв’язків між ними. Описові дослідження використовують при вивчені думки користувачів про якість бібліотечно-інформаційного обслуговування або умов роботи в  бібліотеці, оцінок нових видів послуг, які надає бібліотека тощо.

Аналітичне дослідження  — найбільш поглиблений вид аналізу, метою якого є не тільки опис структурних  елементів явища, що вивчається і  розглядається, а й з’ясування причин, що лежать в його основі і зумовлюють характер розповсюдження, якість та інші притаманні йому риси.

Аналітичне дослідження  має особливу практичну цінність.

Підготовка аналітичного дослідження потребує значного часу, сумлінно розробленої програми та інструментарію. Під час дослідження можуть бути використані різні форми опитування, аналізу документів, спостережень.

Різновидами аналітичного дослідження  є соціологічний експеримент, маркетингові дослідження (цьому виду досліджень було присвячено окреме заняття) та ін.

Порівняльні дослідження  використовують в тих випадках, коли необхідно порівняти характеристики досліджуваного об'єкта чи проблеми в  часі, або різні об'єкти в одній  і тій цікавій якості в один і той же час. Найчастіше, дослідження  змін в часі проводять в режимі моніторингу з встановленою періодичністю  опитувань.

В залежності від рівня  наукового знання та орієнтації (функції) дослідження  соціологічні дослідження  поділяються на:

• теоретичні;

• емпіричні;

• наукові (або фундаментальні);

• прикладні;

• змішані;

• методологічні;

• неметодологічні (знання про предмет).

Для теоретичних соціологічних  досліджень вирішальне значення має  глибоке узагальнення накопиченого фактичного матеріалу в області  соціального життя.

В центрі емпіричних досліджень знаходяться накопичення та збір фактичного матеріалу в зазначеній області (на основі безпосереднього  спостереження, опитування, аналізу  документів, даних статистики та інших  способів отримання інформації) і  його первинна обробка, включаючи і  початковий рівень узагальнення.

Однак, було б помилкою розривати, а тим більше протиставити емпіричне  соціологічне дослідження теоретичному. Це дві сторони цілісного дослідження  соціальних явищ, що постійно взаємодіють, доповнюють один одного та взаємозбагачуються

Прикладні дослідження завжди направлені на вирішення конкретної проблеми на рівні бібліотеки або  бібліотечної системи міста чи району в суворо обмежених часових рамках. Цілями таких досліджень можуть бути: удосконалення роботи з персоналом, формування соціально-психологічного клімату в колективі, покращення бібліотечно-інформаційного обслуговування окремих читацьких груп, формування іміджу бібліотеки тощо. Прикладні  дослідження закінчуються розробкою  управлінських рішень або планом заходів, направлених на реалізацію нововведень. В таких дослідженнях ширше використовується бібліотечна  статистика.

В змішаних (комплексних) соціологічних  дослідженнях вирішуються як наукові, так і практичні завдання.

Результатом методологічного  дослідження є методологічні  знання, тобто знання не про предмет  соціології, а про способи дослідження  цього предмета (тобто про методи і процедури). Методологічні дослідження  належать до будь-якого рівня соціологічного знання і проводяться в рамках як фундаментальної, так і прикладної соціології.

В деяких фахових виданнях зустрічається ще один вид соціологічних  досліджень – теоретико-прикладні. Вони направлені на вирішення соціально-важливої задачі. Наприклад: вивчення ролі бібліотечної справи в соціокультурних змінах на конкретній території або ролі бібліотек в інформаційному обслуговуванні малого підприємства тощо. В такому досліджені ставляться завдання розширення та поглиблення наукового знання про соціальні процеси або вирішення актуальних соціальних проблем. В теоретико-прикладному досліджені не жорсткі вимоги до його строків, які розраховуються з рівня складності досліджуваної проблеми або явища.

Залежно від затрат часу дослідження поділяють на довгострокові, середньострокові, короткострокові  та експрес-дослідження. В основу такого поділу покладено різні витрати  часу, що є однією з найістотніших  ознак характеру та видів досліджень. Експрес-дослідження потребують мінімальних  витрат часу: від 1-2 тижнів до 1-2 місяців. Короткострокові дослідження тривають, як правило, від 2 до 6 місяців. Середньострокові — від 6 місяців до 3 років. Довгострокові  — від 3 років і більше.

В залежності від того, розглядається  досліджуваний об'єкт у статиці  чи в динаміці та чи проводиться  один раз або декілька, соціологічні дослідження поділяються на:

• крапкове (чи разове);

• повторне.

Крапкове (чи разове) дослідження  подає інформацію про стан і кількісні  характеристики будь-якого соціального  явища чи процесу в момент його вивчення. Ця інформація у визначеному  змісті може бути названа статичною, оскільки відбиває нібито моментальний “зріз” об'єкта, але не дає відповіді на питання про тенденції його зміни у часовому просторі.

Повторне соціологічне дослідження  використовується для виявлення  динаміки, змін в їх розвитку. Кількість  таких досліджень і часові інтервали  між ними визначаються їх цілями та змістом.

Різновидністю повторного соціологічного дослідження є панельне дослідження, коли один і той же соціальний об'єкт  вивчається по ідентичній програмі та методиці через визначений інтервал часу, завдяки чому з'являється можливість встановити тенденції його розвитку. Найбільш показовий приклад панельного дослідження — періодичні переписи населення.

Практично будь-яке соціальне  явище може бути розглянуте на рівні  розвідувального, описового чи аналітичного дослідження, що має крапковий чи повторний (панельний) характер, а також  використовує різні методи збирання первинної інформації.

Однак, якість соціологічної  інформації в значній мірі підвищиться, якщо провести пробне дослідження. Воно є способом перевірки обґрунтованості  висунутих гіпотез і задач, а  також показником методичного рівня  та опрацьованості інструментарію збирання первинної інформації. Спробне дослідження допомагає оцінити правильність побудови відповідної моделі вибірки, уточнити деякі характеристики об'єкта і предмета дослідження, обґрунтувати витрати і терміни всіх дослідницьких процедур.

 За способом забезпечення  репрезентативності (за системою  вибору одиниць) дослідження поділяються  на:

• монографічні;
• суцільні;
• вибіркові.

Монографічні дослідження  спрямовані на вивчення певного соціального  явища або процесу на одному об'єкті, який виступає представником цілого класу подібних об'єктів.

У суцільних дослідженнях вивчаються усі без винятку одиниці  об'єкта.

Вибіркові дослідження обстежують не всі одиниці, що є об'єктом, а  лише відібрану на основі певних методик  їх частину.

В спеціальній соціологічній  літературі описані різні підходи  до типології соціологічного дослідження. Особливої уваги заслуговує підхід російського соціолога В.Ядова, який виділяє наступні види соціологічних досліджень: орієнтовані на різні аспекти соціального планування та управління соціальними процесами; теоретико-прикладні, практичне значення яких виявляється через систему додаткових (інженерних) розробок; теоретико-методологічні; оперативні на підприємствах та в установах, за допомогою яких аналізують місцеві проблеми з метою знаходження оптимальних засобів їх вирішення.

Деякі дослідники розрізняють  соціологічні дослідження по сферам суспільного життя, наприклад на соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-педагогічні, соціально-психологічні тощо. Певний інтерес представляє  підхід українського соціолога Г. Щокіна, який емпіричні та прикладні соціологічні дослідження класифікує як: пілотажні, направлені на перевірку ефективності інструментарію; польові, орієнтовані на вивчення об'єкта в нормальних природних умовах, в повсякденній обстановці; з зворотнім зв'язком, ціль яких — залучити колектив до участі у вирішенні поставлених перед ними практичних проблем; панельні, передбачують повторне вивчення одного об'єкта через визначений інтервал часу; лангітюдні  як різновидність повторних, коли ведеться тривале періодичне спостереження за одними особами або соціальними об'єктами; порівняльні, коли в якості основного прийому використовують зіставлення інформації про різні соціальні підсистеми, періоди історичного розвитку, дослідження різних авторів; міждисциплінарні, які передбачують співробітництво представників різних наукових дисциплін у вирішенні комплексної проблеми.

Російські соціологи М. Горшков  та Ф. Шерегі намагались розробити основний критерій для класифікації соціологічних досліджень, взявши за основу їх логічну структуру та орієнтацію на практику. Вони виділяють такі соціологічні дослідження: розвідувальні, оперативні, описові, аналітичні, експериментальні. Всі опитування ці соціологи зводять до анкетування та інтерв'ювання. В залежності від джерела первинної інформації вони поділяють опитування на масові та спеціалізовані, окремо виділяючи соціологічні спостереження, аналіз документів, крапкові та панельні дослідження.

Відмічені класифікації, незаперечно, мають певну цінність для практики проведення соціологічних досліджень. Однак достатньо виражені також  їх недоліки. Так, нерідко вони здійснюються шляхом поєднання різних основ та класифікаційних ознак. Але головний їх недолік полягає в тому, що вони спираються не на всі складові визначеної системи пізнавального  процесу, а тому часто відображають лише окремі суттєві моменти досліджень, не охоплюючи всі види соціологічних  досліджень.

Сам дослідник, у кожному  випадку нічим не зв'язаний у виборі того чи іншого виду соціологічного дослідження. Спрямованість такого вибору кожний раз випливає, як мінімум, із двох важливих обставин: мети, практичної і наукової доцільності дослідження, а також  із сутності й особливості того явища, що має бути вивчене. Перед остаточним вибором типу чи виду соціологічного дослідження бажано об'єктивно оцінити  свої можливості, особливо глибину  знань щодо його методики, техніки  й організації, а також відповідних  практичних навичок.

3. Програма соціологічного дослідження

Проведення будь-якого  соціологічного дослідження обов'язково починається з розробки його програми, яку називають стратегічним документом наукового пошуку, що містить всебічне теоретичне обґрунтування методологічних підходів та методичних прийомів вивчення досліджуваного соціального явища  чи процесу. Тому в науково-методичній літературі програму соціологічного дослідження  у структурному відношенні розглядають  з точки зору таких питань: 1) загальні вимоги до програми; 2) методологічний розділ програми; 3) процедурний (або  методичний) розділ програми.

Загальні вимоги до програми випливають з її суті, адже програма соціологічних досліджень є теоретико-методологічною основою виконання процедури  кожного дослідження. Відповідно цей  науковий документ є викладом теоретико-методологічних передумов (загальної концепції) дослідницьких  операцій. Останні ґрунтуються на основі мети, гіпотез, правил, процедури, технології, логічної послідовності  операцій з метою перевірки ходу досліджень та їх наслідків.

Загальна мета соціологічного дослідження визначає зміст і  структуру його програми. Метою теоретичних  соціологічних досліджень є сприяння вирішенню соціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їх вивчення, а метою прикладних досліджень —  практичне вирішення поставлених  соціологічних проблем із подальшим  запропонуванням конкретних способів дій у визначений строк. Теоретико-прикладні і суто прикладні соціологічні дослідження мають переважно емпіричний характер, вони є підґрунтям досліджень теорій середнього рівня (спеціальних і галузевих) і вищого рівня (загальнометодологічних, фундаментальних).