Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Финансовая система Турции. 3

Зміст

1. Туреччина: основна характеристика

2. Основні тенденції розвитку економіки Туреччини на сучасному етапі

3. Валюта та фінанси

1. Туреччина: основна характеристика.

Якщо міряти Туреччину європейськими масштабами, то не рахуючи Російську Федерацію, вона по населенню п'ята після ФРН, Англії, Італії і Франції, а по території - перша. Відмінностей в її топографії, рослинності і кліматі більше, ніж у багатьох інших країнах порівнянного розміру. У Туреччині є пустелі і високі гори, ліси і степи, гірські луги і субтропічні узбережжя. Клімат настільки різноманітний, що будь-які народи світу, крім ескімосів і жителів вологих тропіків, знайшли б для себе в Туреччині придатні умови.

Туреччина - це історія, яка завжди поруч з нами, що залишила тут свої незліченні автографи. Це незліченна кількість пам'ятників тисячолітньої давнини, середньовічні палаци і храми, мавзолеї і мечеті. Це і один з найбільших місто-порт Туреччини - Стамбул. Тут пам'ятники старовини сусідять із сучасними хмарочосами, фабриками, заводами, університетами, театрами, музеями.

У Туреччині є багатство, яке ніколи не виснажується - тисячі кілометрів узбережжя, сонця і моря, тому Егейське узбережжя називають бірюзовим намистом Туреччини ". І знаючи це починаєш розуміти, чому сюди рвалися завойовники протягом всієї історії.

Туреччина розташована на східній півкулі. Її площа (включаючи внутрішні водойми) 779 тис.452 кв. км. Основна частина території Туреччини - 97% - розташована в Азії і тільки 3% - в Європі. Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи з середземноморськими. Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. Максимальна довжина турецької території з заходу на схід 1600 км, з півночі на південь 600 км. Тобто з трьох сторін, омивається морями: на півночі - Чорним морем, на заході - Егейським, на півдні - Середземним. Європейська й азіатська частини Туреччини відділені одна від одної водяною системою, що утворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включає Мармурове море протоки Босфор і Дарданелли. У південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового моря розташований один з найкрасивіших міст світу і найбільше місто Туреччини-Стамбул.

На території Туреччини нараховується більш 100 видів корисних копалин. Країна має багатьма видами рудної, гірничо-хімічної, паливно-енергетичної сировини. У першу чергу слід назвати хромові, вольфрамові, мідні руди, борати, мармур, вугілля та ін На долю Туреччини припадає 25% загальносвітового запасу ртуті. Туреччина має величезні паливно-енергетичними ресурсами - нафта, уран, буре вугілля, кам'яне вугілля.

У момент утворення Турецької республіки чисельність її населення була визначена в 12532 тис. чоловік. Всього в країні проведено 12 переписів. З 1927года населення Туреччини зросло в 4.4 рази, при чому тільки з 1950 по 1985 р.р. - В 2.5раза. Швидке зростання населення залишається важливою проблемою країни.

Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільш густо заселені узбережжя Мармурового Чорного морів, потім райони, прилеглі до Егейського моря. Самий густо населений місто - Стамбул, і самий малонаселений - Ханяри.

Основне населення країни - турки. У країні ще проживають понад 25національних меншин: курди, араби, греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т.д. За віросповіданням турки - мусульмани. Державна мова-турецький.

2. Основні тенденції розвитку економіки Туреччини на сучасному етапі

Незважаючи на високі ціни на енергоносії, турецька економіка в перші місяці минулого року розвивалася прискореними темпами завдяки високому внутрішньому попиту, зростанню внаслідок значного зниження вартості позикових коштів. В цілому за 2009 р. приріст ВНП склав 6,1%. Однак негативним явищем залишалася нерівномірність економічного розвитку. Так, у попередньому році в Туреччині був зареєстрований спад, причому на ту ж величину.

Випереджаючими темпами розвивалася торгівля, що сприяло збільшенню її участі у формуванні ВВП. Частка сільського господарства навпаки скорочувалася, хоча і залишалася вищою, ніж в країнах, що входять в ЄС.

У 2009 р. в обстановці збільшеного внутрішнього попиту і зміцнення національної валюти (до листопада зазначеного року) імпорт в Туреччину збільшився на 33,1% (у порівнянні зі скороченням на 11,4% в 1999 р.) і був близький до 54млрд.долл . (У цінах СІФ). Експорт зріс у меншій мірі - на 3,4% - до 27,3 млрд. дол. (У цінах ФОБ). Дефіцит зовнішньоторговельного балансу збільшився на 89,1%, тоді як в попередньому році мало місце його зменшення на 25,6%.

В минулому році відзначалося збільшення турецьких закупівель майже по всіх товарних групах. Найшвидше зростав ввезення споживчих товарів, що призвело до підвищення їх частки в загальному обсязі імпорту в Туреччину. Частка засобів виробництва, навпаки, знизилася. У поставках з Туреччини відзначалося деяке скорочення питомої ваги сільськогосподарської продукції і невелике збільшення - промислових товарів. Золотовалютні резерви Туреччини в останні роки залишалися на високому рівні. Фінансові труднощі країни вплинули не тільки на обсязі золотовалютних резервів, а й на зовнішню заборгованість, яка в 2009 р. виріс на 11%. Частка короткострокового боргу дещо збільшилася - з 22,8 до25, 3%. Фінансові проблеми країни різко загострилися в листопаді 2009 р., коли внаслідок політичних помилок, погіршення конкурентоспроможності, а також через недоліки, властивих системі прив'язки курсу національної валюти, Туреччина зазнала спекулятивної атаки ззовні. Посилення нестабільності викликало різке зростання банківських процентних ставок: по добовим позиках вони виросли до 2000%. Часткова нормалізація відбулася після рішення МВФ про надання Туреччині термінової фінансової підтримки в розмірі 10,4 млрд. дол. У результаті ставки знизилися, залишаючись, проте, більш високими, ніж спочатку року. Позначилося зростання премії за ризик.

Вступ "плаваючого" курсу турецької ліри 22 лютого поточного року фактично означало відмову від програми реформ, погодженої з МВФ в кінці 1999 р. Фонд надав Туреччини пакет допомоги у 15 млрд. СПЗ, що перетворило її в найбільшого боржника цієї міжнародної фінансової організації.

З лютого 2009 р. турецька ліра втратила половину своєї вартості щодо долара. Слабка національна валюта зробила сприятливий вплив на становище експортерів і операторів у сфері туризму. У той же час внутрішній попит під впливом сплеску інфляції істотно знизився.

В умовах економічного спаду всередині країни і уповільнення темпів розвитку світової економіки Туреччини доводиться домагатися нових кредитів від МВФ і від урядів іноземних держав для ліквідації дефіциту фінансових коштів у 2009 році. На недавніх переговорах з МВФ турецька сторона запросила 9 млрд. дол., Значна частина яких повинна піти на зменшення боргового тягаря, яке помітно зросла внаслідок підвищення банківських процентних ставок. Обслуговування заборгованості перед МВФ обійшлося Туреччини в 2009 р. в 5 млрд. дол. Відстрочка виплат можлива в рамках вищезгаданого пакету допомоги.

МВФ рекомендує Туреччини встановити з наступного року цільовий показник рівня інфляції замість повзучої прив'язки національної валюти, яка практикувалася до лютневого кризи 2008 року. Прив'язка була розрахована на уповільнення інфляції шляхом запобігання падіння курсу турецької ліри. Встановлення цільового показника інфляції буде супроводжуватися наданням ЦБ повноважень з використання кредитно-грошових механізмів і процентних ставок для контролю за інфляцією, яка поки досягає значної величини - 74,7% у вересні (за оптовими цінами: у перерахунку на рік).

Після терактів в США узгодження ускладнилося. Незважаючи на високі ціни на нафту і зрослий споживчий попит рівень інфляції знизився завдяки жорсткій кредіноденежной і бюджетно-фінансовій політиці. Зростання оптових цін в 2009 р. склав 32,7%, а споживчих - 39%.

МВФ рекомендує турецькому уряду прискорити приватизацію і за рахунок отриманих доходів поповнити державну скарбницю. Найближчим часом роздержавлення повинні бути "Turk Telekom", "Turkish Airlines", сталеливарне підприємство "Erdemir", державно-монополітіческого об'єднання в цукровій, тютюнової та газової промисловості. В ході приватизаційної кампанії намічається активізувати заходи по залученню прямих іноземних інвестицій, які поки залишаються недостатньо великими - нетто-приплив склав близько 100 млн. дол.

МВФ вимагає від Туреччини докорінної перебудови банківського сектора. Вартість реформ у цій сфері оцінюється у величезну величину - 24% ВНП даної країни. Вже зроблені кроки по зміцненню юридичної бази для обмеження втручання впливових політичних сил в роботу банків. Зміни в законодавстві суттєво полегшили проведення злиттів банківських компаній і процедуру їх банкрутства. Обмеження на кредитування банками пов'язаних з ними партій і на операції нефінансового характеру намічено привести у відповідність з нормами, що діють в ЄС, до 2006 р. і 2009р.

Державні банки, ще в недалекому минулому здійснювали половину всіх операцій в аналізованому секторі, за останнє десятиліття зазнали операційні збитки в 20 млрд. дол. в основному через надання пільгових позик фермерським господарствам і малим підприємствам. Щоб усунути такі проблеми в майбутньому, три державні банки були поставлені під контроль спеціального комітету, що складається з фінансистів високої кваліфікації. Нова структура планує протягом трьох років провести реструктуризацію найбільших державних банків, а потім приватизувати дві великі низькорентабельні компанії - "Ziraatbank" і "Halkbank". Третій державний банк, що має пасивний баланс у розмірі понад 0,5 млрд. дол., - "Emlakbank" - підлягає ліквідації, незважаючи на протидію з боку контролюючої його політичної партії. Четвертий банк "Vakifbahk" є рентабельним комерційним банком, що знаходяться в державній власності. Він підлягає приватизації при сприятливому становищі на ринку.

Державний фонд страхування депозитів (підрозділ Управління з банківського регулювання і нагляду) почав процедури банкрутств у відношенні 13 приватних банків, яким раніше була надана державна допомога в рамках сильно критикували загальної системи гарантій для банківських депозитів. В середині поточного року було отримано 4 пропозиції по банку "Demirbank", у тому числі з боку таких великих фінансових установ, як "HSBС" і "Unicredito de Italia". Банки, які не зможуть залучити покупців з приватного сектора, до кінця поточного року повинні бути закриті після злиття в один або два так званих перехідних банку. Для платоспроможних приватних банків встановлений граничний термін - кінець року - для виконання вимог щодо достатності власного капіталу.

У разі введення нових правил важливим стимулом для розвитку банківської справи в Туреччині стане перше злиття між рентабельним приватним турецьким і великим іноземним банком. Особливий інтерес у цьому зв'язку викликають переговори між найбільшою банківською групою Італії "Intesa" і "Garanti", першим і поки єдиним серед чотирьох провідних приватних банків Туреччини, занімающіхсяпоіскамі стратегічного партнера за кордоном.

Поки більшість іноземних банків представлені в Туреччині лішьнебольшімі підрозділами. Зусилля їх присутності призведе до прискорення консолідації серед 25 приватних банків. Поки ж число банків в Туреччині зростає (з 66в 1990 р. до 79 в кінці 2005 р.), в той час як у розвинених країнах - скорочується внаслідок процесу консолідації. Рівень банківських процентних ставок в Туреччині залишається високим, хоча і відчуває тенденцію до зниження: якщо в середині квітня 2009 року він становив в середньому 65%, то до кінця грудня, знизився до 25%.

Крім глибокого реформування банківської сфери, західні економісти в умовах значного відкриття турецької економіки по відношенню до ЄС рекомендують Туреччини зробити ставку на два "безпрограшних" напрямку-перетворити країну в потужний вузол транскордонної інфраструктури, у тому числі транзитного значення, і вивести на якісно новий рівень сферу туризму, яка вже перетворилася на високоприбуткову галузь національної економіки.

По першому із зазначених напрямків розроблені і почали реалізовуватися ряд мега проектів. Наступні роки стануть періодом активного будівництва на території Туреччини міжнародних трубопроводів. Узгоджені деталі споруди нафтопроводу протяжністю 1746 км з каспійських родовищ в районі Баку через Грузію до турецького середземноморський порт Джейхан. У 2008 - 2010 рр.. з цієї магістралі буде перекачуватися більше 1 млн.т. нафти на добу. Основними споживачами стануть західноєвропейські країни.

Ведуться роботи над проектом будівництва газопроводу з Єгипту за фінансового сприяння "British Petroleum". У стадії обговорення знаходиться пропозиція про прокладання газопроводу (із пропускною здатністю 16 млрд.куб.м) з Туркменії, хоча на думку більшості спостерігачів, дана ініціатива навряд чи буде реалізована.

Здійснення зазначених проектів забезпечить енергоносіями зростаючу турецьку економіку. За розрахунками економістів місцеві потреби тільки в газі к2010 р. зростуть до 55 млрд.куб.м. Прокладка стратегічних трубопроводів збільшить роль Туреччини у регіональній політиці, оскільки в ще більшій мірі втягне в сферу турецьких інтересів закавказькі і середньоазіатські держави. Не випадково союзник Туреччини - США - в останні роки активно підтримував будівництво вищеназваних транспортних магістралей. Американці сподіваються, що перекачування каспійської нафти до середземноморських портів зменшить залежність від маршрутів, що пролягають через територію РФ, і мінімізує потребу в партнерстві з іншою країною - Іраном.

Паралельно Туреччина зможе зменшити екологічне навантаження на чорноморські протоки, які дуже вразливі при перевезеннях енергоносіїв на застарілих великотоннажних танкерах. У той же час недоліком програми будівництва далеких трубопроводів є величезні витрати і недостатній облік негативних тенденцій у світовій економіці.

Будівництво великої кількості газопроводів може бути виправдано тільки в тому випадку, якщо Туреччина почне виконувати важливі транзитні функції (зокрема, з транспортування газу в Південну Європу, споживання якого в регіоні має швидко збільшуватися). У довгостроковій перспективі не виключається створення трубопровідного кільця - з Туреччини в Грецію, Італію, потім на північ континенту і в напрямку Балкан. Транзитні операції дозволять Туреччині отримувати великі і досить стабільні додаткові доходи.

На відміну від інфраструктурних проектів туризм приносить країні значні валютні дивіденди вже в даний час. Даний сектор відноситься до числа нечисленних галузей, які в умовах загальноекономічної кризи залишаються в сприятливому положенні: у 2002 році країну відвідали 12,5 млн. іноземних туристів (у порівнянні із середньорічним показником в 250 тис. на 80-х роках), а приплив доходів від їх обслуговування вперше історії перевищив 10 млрд. дол.

Річний приріст обсягу послуг з початку 80-х років становив у середньому 17%, 2000 р. він досяг 40%, а в поточному році очікується на рівні 20 або навіть 25%. Зростанню сприяли державні кредити, низькі ціни на земельні ділянки, податкові пільги. У той же час навряд чи вдасться досягти аналогічного високого показника в майбутньому, оскільки галузь гостро потребує припливу нових інвестицій, при цьому ставка робиться на приватні капіталовкладення, що ж стосується держави, то на нього покладається відповідальність за створення умов, що сприяють припливу додаткових інвестицій.

Міністерство туризму розробило план вкладення 3 млрд. дол. у розвиток туристичного бізнесу Стамбула, потенціал якого використовується поки в недостатній мірі. На думку проектувальників, існує можливість для збільшення числа туристів в 20 разів - з 2,5 млн. в даний час до 50 млн. (для порівняння: аналогічні показники по Парижу і Лондону досягають у даний час 65 млн. і 75 млн. відповідно) . В ході реалізації загальнонаціональної програми розвитку туризму доходи від даної галузі Туреччини в найближче десятиліття можуть бути доведені до 20 млрд.дол.

3. Валюта та фінанси

Політична криза, що вибухнула в Туреччині через гострих розбіжностей між прем'єр-міністром і президентом (останній звинуватив главу уряду Б.Еджевіта в неефективності заходів по боротьбі з корупцією), масовий відгук інвестицій з країни, побоювання швидкого скорочення офіційних валютних резервів (20 млрд. дол) викликали паніку на Стамбульській фондовій біржі. 22лютого сталося найбільше за всю її історію падіння курсу акцій. За підсумками торгів національний біржовий індекс скоротився на 20% (на 30% з 19февраля). Банківські процентні ставки підвищилися до 7500%. Протягом двох днів ЦБ викинув на ринок 10 млрд. дол. для покриття гострого дефіциту ліквідних коштів. Щоб уникнути фінансової катастрофи припинено регулювання курсу турецької ліри. Вирішено пустити її в "вільне плавання".

22 лютого зареєстровано зниження курсу ліри на 40%. Після оголошення рішення про її "вільному плаванні" він підвищився до 962499 т.л. за 1 дол (21 лютого курс становив відносно тієї ж бази 684400ед., таким чином, спад склав 28%)

В умовах різкого посилення валютно-фінансової нестабільності в країні рядові громадяни уважно стежать за інформаційними табло перед міняльних конторами. Продаж або купівля доларів практично не ведеться в очікуванні стабілізації котирувань. Ряд банків призупинив операції з доларами. Авіакомпанії відмовляються продавати квитки на міжнародні рейси в турецькій валюті.

Переважна частина населення Турецької Республіки вже зіткнулася з наслідками уповільнення темпів економічного зростання і була змушена обмежити споживчі витрати. Девальвація національної валюти небезпечна для пересічних громадян важкими наслідками, оскільки зазвичай супроводжується посиленням інфляції. Так, при зниженні курсу ліри відносно долара на 40% зростання цін становить 20 - 30%. Як очікується, купівельна спроможність середньостатистичного жителя може знизитися на 30%. Для збільшення заробітної плати буде потрібно певний час: наймачі підвищують її в середньому через 6 місяців.

За повідомленням інформаційних агентств, в Туреччині вже зареєстровано підвищення цін на імпортні товари, зокрема на нафту, яка майже повністю закуповується за кордоном.

У північній частині Кіпру, де в якості засобу обігу використовується турецька ліра, ціни в роздрібній торгівлі 22 лютого були підвищені на 20%.

У Туреччині очікується зростання числа банкрутств, оскільки підприємцям доведеться виплачувати великий відсоток за борговими зобов'язаннями. Банки анулюють низькопроцентні споживчі кредити, надані в 2000 році. Кредит в значній мірі буде обмежений.

Ускладнюється проблема погашення зовнішнього боргу. За даними на сентябрь2008 р., вимоги міжнародних кредиторів до Туреччини досягали 43,9 млрд. дол. При оцінці становища з боргами слід враховувати ту обставину, що турецька Республіка незмінно виконує свої дебіторські зобов'язання.

МВФ схвалив екстрені заходи Туреччини і одночасно закликав її уряд у невідкладному порядку провести реформування банківської системи. У грудні 2008 р. фонд оголосив про своє рішення надати Туреччині в рамках механізму надзвичайного фінансування кредити на загальну суму 7,5 млр.долл., Які повинні сприяти реалізації 3-летнейантіінфляціонной програми, схваленої МВФ. Однак в умовах, що її виконання швидше за все буде зірвано або суттєво скориговано. Міністр економіки і керуючий ЦБ Туреччини виступили із заявою, в якій закликали переглянути цільові намітки, що містяться в зазначеному документі. Програма була націлена на зниження інфляції.

Для нормалізації становища на фінансових ринках економісти закликають центральну владу країни прискорити приватизацію великих компаній, що дозволить поповнити державну скарбницю як мінімум 10 млрд. дол.

Уповільнення стабілізації турецької економіки може позначитися на перспективах вступу Туреччини в ЄС. Однією з умов прийому є доведення інфляції до рівня менше 3%

Великі побоювання у міжнародних експертів викликає можливість перетворення Туреччини в перманентну "зону нестабільності", яка може розширитися за рахунок країн, активно співпрацюють з турецькими компаніями.

За оцінками експертів, негативні тенденції в економіці Туреччини не повинні позначитися на становищі в російській економіці. Зовнішньоторговельний баланс РФ продовжує зводитися з позитивним сальдо, курс рубля відрізняється порівняльною стабільністю, відносини між урядом, думою і регіонами характеризуються розвитком конструктивного співробітництва. Що стосується Туреччини, то на її частку припадає лише 2,5% зовнішньоторговельного обороту РФ. Правда, даний показник не враховує "човниковий" бізнес. У січні-ноябре2008 р. російський експорт до Туреччини склав 2,2 млрд. дол., Імпорт звідти - 245млн.долл. За оцінками групи "Re-naissanse Capital", "човники" закупили в Турецькій Республіці товари приблизно на3, 5 млрд. дол.

Туреччина готова перейти на євро. Міністр економіки Турецької Республіки К.Дервіш заявив, що його країна може оголосити євро своєю валютою навіть до вступу в ЄС. Якщо Туреччина протягом п'яти років зуміє добитися низького рівня інфляції (в даний час оцінюється в 60% на рік) і виконати інші критерії, що пред'являються до кандидатів у члени ЄС, то не виключається, вважає міністр, прийняття рішення про "прив'язці" курсу турецької ліри до курсу євро або односторонній перехід на євро без попередньої згоди ЄС.

В ході своєї лекції в Європейському університеті у Флоренції К.Дервіш докладно зупинився на можливий сценарій розвитку подій, при якому може наступити такий момент, коли Туреччина вирішить, що досить довго практикувала використання гнучкого курсу національної валюти і готова відмовитися від варіанту безперервного "друкування грошей" відповідно до перманентним падінням вартості ліри. Міністр вважає, що перехід на євро рівнозначний створенню валютного ради, який повинен забезпечувати дисципліну у валютній сфері країни і має реальний сенс, оскільки 65% всіх угод, що здійснюються Туреччиною в сфері зовнішньої торгівлі, транскордонного туризму і грошових переказів громадян, які тимчасово працюють за кордоном, реалізується з партнерами з ЄС.

К.Дервіш рекомендував використовувати більш прагматичний і гнучкий підхід до вирішення проблеми вступу Туреччини в ЄС. Він закликав ЄС надати його країні місце в основних структурах цього угруповання, в яких обговорюються питання, що безпосередньо зачіпають інтереси Туреччини. Турецькій Республіці не слід турбуватися про терміни прийому в цю організацію, а доцільно послідовно домагатися модернізації економіки, соціальної сфери та приведення судово-правової системи у відповідність з нормами ЄС. Економічні реформи повинні сприяти підвищенню рівня життя турецьких громадян і полегшити труднощі перехідного періоду, неминучі, наприклад, у соціальній сфері.

Керуючий ЦБ Туреччини 15 травня повідомив про надходження в країну в решту року позикових коштів на загальну суму 15,7 млрд. дол. Сюди входять позики, надані МВФ (8 млрд. дол.) І МБРР (2 млрд. дол.) В рамках пакета екстреної допомоги Турецькій Республіці. Крім того, обидві міжнародні організації мають намір продовжити кредитування відповідно до раніше досягнутих домовленостей: за попереднім пакету допомоги Туреччина недоотримала від МВФ і МБРР 5-6 млрд. дол. Призупинення фінансування була пов'язана з економічною кризою, що вибухнула в лютому поточного року, і переходом Туреччини до плаваючого курсу національної валюти.

Глава ЦБ повідомив, що 2,4 млрд. дол. від МВФ підуть на поповнення офіційних валютних резервів, які суттєво скоротилися (на 10млрд.долл. - до 18 млрд., станом на4 травня) через ажіотажного скуповування населенням доларів.

З 1958 р. МВФ 18 раз розробляв програми для Туреччини, причому последніе3 рази - протягом менше двох років. Реалізація намічених заходів супроводжувалася наданням значної фінансової допомоги. Не стане винятком і остання програма. Західні банки зацікавлені в підтримці Туреччини "наплаву", оскільки її зобов'язання перед ними, за даними "Economist", перевищують 40 млрд. дол.

Середньострокові перспективи турецької економіки залишаються недостатньо ясними. В поточному році, швидше за все, відбудеться скорочення ВНП приблизно на3% в порівнянні зі збільшенням на 6% У 2008 р. роз'єднана взаємними протиріччями правляча коаліція зволікає з проведенням реформ. Державна банківська система обтяжена безнадійними боргами на 30 млрд. дол. Курс ліри до долара знизився в цілому на 40% (початковий спад склав 50%, проте пізніше мало місце деяке відновлення її позицій). Рівень інфляції в 2009 р. очікується в 57%, тоді як в 2008 р. він не перевищив 35%. З лютого поточного року ліквідовано 500 тис. робочих місць, причому прогнозується подальше зростання цього показника.