Гідросферні стихійні лиха

Реферат на тему:

“Гідросферні стихійні лиха”

Виконав:

студент 1 курсу групи  Д-11

заочної форми навчання

Конгурцев І.П.

Перевірила:

Гриник Н.П.

Зміст

1. Повені.
2. Снігові лавини.
3. Вітри. Шторми. Урагани.
4. Селі. Зсуви.
5. Список використаних джерел та літератури

У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про  інші планети, але сили природи нашої  власної планети все ще нами не підкорені. В наш час людство  залишається залежним від природних  явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені, заметілі, снігові заноси, ожеледі, сильний мороз тощо спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці – тропічні циклони (20%), на третьому і четвертому місяцях (по 15%) – землетруси та посухи.

За місцем локалізації  стихійні лиха поділяють на:

• літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);
• гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);
• атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавка). 

Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому  рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов’язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найчастіше затоплення узбереж спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина) Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов‘язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки.Під час повені 1962 р. на узбережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100 км в глибину країни. При цьому загинуло 540 осіб.

Значного лиха завдають людству Цунамі – велетенські  хвалі, які викликають підводні землетруси. Висота цих хвиль досягас 20 м. Хвилі  все знищують на своєму шляху й  затоплюють великі території. До небезпечних районів, які потерпають від цунамі, належать Японія, Філіппіни, острови Індонезії (узбережжя островів Ява, Суматра).

Наслідки повеней:

• затоплення шаром води значної площі землі;
• ушкодження та руйнування будівель та споруд;
• ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;
• руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;
• загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;
• вимивання родючого шару грунту;
• псування та нищення сировини, паливо, продуктів харчування, добрив тощо;
• загроза інфекційних захворювань (епідемії);
• погіршення якості питної води;
• загибель людей.

Повені відрізняються  від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але  прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря. довгострокові прогнози погоди тощо.

Основний напрям боротьби з повенями в зменшенні максимальних витрат води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка грунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дійовим засобом є регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ. Окрім того, для захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб – влаштування дамб. Для ліквідації небезпеки утворення затсорів проводиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу.

Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобігання  повеней – ландшафтно-меліоративні заходи.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені:

- отримавши попередження  про затоплення, необхідно терміново  вийти в небезпечне місце –  на височину (попередньо відключивши  воду, газ, електроприлади);

- якщо повінь розвивається  повільно, необхідно перенести майно  в небезпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи (горища), дахи будівель;

- для того, щоб залишити  місця затоплення, можна скористатися  човнами, катерами та всім тим,  що здатне утримати людину  на воді (колоди, бочки, автомобільні  камери тощо);

- коли людина опинилася  у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу.

Значну частку в загальній  структурі стихійних лих займають повені і, зокрема, повені на Закарпатті.

Спостереження і аналіз даних багаторічних досліджень свідчать, що виникнення повеней на Закарпатті настає в результаті взаємодії цілого ряду природних та антропогенних чинників. Найважливішими серед них є гідрометеорологічні (інтенсивні і тривалі дощі на всій площі водозборів, характер надходження води до русел річок тощо), які в поєднанні з особливостями поверхні водозборів (крутизна і величина схилів, незначна глибина залягання материнських порід, розчленованість рельєфу) відіграють домінуючу роль у створенні умов для катастрофічних природних явищ, в тому числі й повеней.

Слід відзначити, що у  Карпатах найгустіша в Україні гідрографічна  мережа. Для гірських річок Карпат паводки різного генезису характерні протягом усього року.

Територія області перерізана густою мережею річок. Середня густина  річкової мережі – 1,7 км/кв.км. Усього в області протікає 9426 річок і потічків сумарною довжиною 19793 км. 153 річки мають загальну довжину 3545 км. Із них чотири – Тиса, Боржава, Латориця і Уж мають довжину понад 100 км кожна.

Усі річки Закарпаття належать до басейну р.Тиси – найбільшої притоки Дунаю. В межах області довжина Тиси становить 201 км при загальній довжині 966 км. На території області вона приймає основні праві притоки: річки Косовська (41 км), Тересва (56 км), Теребля (91км), Ріка (92 км), Боржава (106 км). Площа водозбірного басейну р.Тиси в межах області - 12760 кв.км (загальна – 156400 кв.км).

Оскільки Українські Карпати і Закарпаття зокрема  належать до зливонебезпечних районів  Європи, то тут завжди є потенційна небезпека виникнення повеней.

Повені на карпатських річках повторюються 4-5 разів на рік. Частота їх формування в багаторічному розрізі підпорядковується певним закономірностям, які проявляються у чергуванні періодів підвищеної та низької водності. Саме в періоди підвищеної водності паводки набувають загрозливого, нерідко катастрофічного характеру.

Зважаючи на це, слід якомога  швидше вживати невідкладних заходів  щодо попередження і уникнення повеней, головними серед яких є:

• створення в руслах великих рік запасних водоприймачів;
• зміцнення стійкості прируслових лісів як важливого водорегулюючого чинника;
• поліпшення травостою та підвищення його захисної ролі шляхом впровадження нових видів рослин;
• проведення моніторингу екологічного стану гірських рік;
• зміцнення землі в прируслових ділянках гірських рік шляхом посадки дерев, кущів і трав'янистих рослин з потужною кореневою системою;
• підвищення відповідальності керівників усіх ланок природоохоронних відомств, природоохоронних структур та органів місцевої влади за порушення екологічної стабільності на місцях;
• збільшення бюджетного фінансування.

Втілення в життя  вищенаведених заходів дасть  змогу володіти екологічною ситуацією  в регіоні, яка пов’язана з повенями, попередити і зменшити їх катастрофічну дію.

Узимку і ранньою  весною, мабуть, найбільш небезпечними є снігові лавини. Скільки відважних, але необережних, заховали вони під сніговою масою, що зривається із крутосхилів із великою швидкістю й зносить на своїм шляху все – столітні смереки й буки, які витримували страшні вітри й бурі, колиби вівчарів. Так було у 1929 році на Говерлі, у 1932 році на Квасівському Менчулі, у післявоєнні роки на північних схилах Свидовецького масиву та Петросу. Так може бути і в інших місцях.

Снігові лавини виникають  так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас вздовж схилу.

Великі лавини виникають  на схилах 25-60° через перевантаження схилу після значного випадіння снігу, частіше під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту роз рихлення.

В історії людства  відомо багато лавинних катастроф. В Альпах відома страшна трагедія, яка сталася під час першої світової війни. На айстро-італійському фронті, який проходив засніженими гірськими перевалами, стихія забрала життя близько 10 тис. солдат. Найбільш лавинонебезпечною країною вважається Швейцарія, де протягом року сходить приблизно до 10 тис. лавин. На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму. Що ж можуть зробити снігові лавини, які несуть з собою десятки і сотні тисяч тонн? Рухаючись зі швидкістю майже 200км/год, лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвилю, а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси — перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від викликаної вибухом великої бомби.

Існує пасивний та активний захист від лавин. При пасивному  захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.

Лави́на (avalanche) – величезна маса снігу, що зривається зі схилу і котиться вниз з великою швидкістю. Лавина хоронить людей, зносить будівлі, ушкоджує дороги. Попадання в лавину найчастіше приводить до смертельного результату.

Існують кілька класифікацій лавин, наприклад:

• За об’ємом
• За рельєфом лавинозбору й шляхами лавини (осов, лоткова лавина, стрибаюча лавина)
• По консистенції снігу (суха, мокра)

Розрізняють зимові сухі лавини, весняні мокрі й змішані. Лавини рухаються з величезною швидкістю  – 10-30 метрів, а пиловидні – 80-100 метрів на секунду. Одна з таких лавин, обсягом близько 200 тисяч кубометрів, пройшла взимку 1968 року по північних схилах полонини Пожижевської й знищила смерекове рідколісся на протязі 800 метрів. Найбільш лавинонебезпечні гірські масиви Чорногори, Свидовця, Горганів, Попа Івана Мармароського. Спостерігаються зрушення снігу й на полонинах Красна, Боржава, Рівна.

Головною причиною виникнення лавин є випадання великої  кількості снігу у зимовий  період. А твердих опадів у високогір’ї буває від 25 до 40 процентів їх загальної кількості. Критичний стан виникає при раптовому прирості висоти снігового покриву до 30 сантиметрів.

Найбільш сприятливі для лавиноутворення схили крутістю 25-45°,однак відомі сходи лавин  зі схилів крутістю 15-18°. На крутіших схилах сніг не може накопичуватися в більших кількостях і скачується невеликими дозами в міру надходження.

Особливо загрозливі північно-східні схили субальпійського  та альпійського рослинних поясів у  місцях льодовикових карів, куди панівні  західні та південно-західні вітри заносять великі маси снігу. При крутизні схилів у 30° ці маси не можуть утриматися, зриваються й падають вниз із великою швидкістю. На схилах без дерев, чагарників та кам'яних виступів також можуть утворюватися лавини. Тому так важливо зберігати рослинний покрив у лавинонебезпечних урочищах.

Обсяг снігу в лавині може доходити до декількох сотень кубічних метрів. Однак, небезпечними для життя можуть бути навіть лавини обсягом близько 5 м³.

У горах бувають особливо сприятливі погодні умови для зрушення снігу. У сусідніх з Українськими Карпатами Словацьких Татрах у 1909 році протягом одного дня було зафіксовано 600 великих лавин. Найкраще боротися з лавинами шляхом засадження крутосхилів стійкими проти навали снігу деревними породами – модриною, кедром, буком, смерекою. Велику захисну роль виконують зарості гірської сосни, зеленої вільхи, ялівцю, горобини. їх потрібно оберігати.

Вітри – це так звані  «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.

Таким чином, вітер –  це один з найважливіших компонентів  життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій. Англійський адмірал Ф.Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів (табл. 4.2). Він розподілив вітри залежно від швидкості переміщення повітряних масі Вітер силою в 9 балів, коли швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи з будівель. Цей вітер називається шторм.

Шторми найнебезпечніші  на морських узбережжях та в гирлах великих річок, шторм жене величезні хвилі висотою понад 10 м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.

Шкала вітрів (за Бофортом)

Якщо швидкість вітру  досягає 32 м/с, то це – ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки.

Досить небезпечне явище  – смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх – холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах:

отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;

з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травм від осколків розбитого скла;

найбезпечнішими місцями під час  урагану є підвали, сховища, метро  та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

коли ураган застав людину на відкритій  місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

ураган може супроводжуватися грозою, необхідно уникати ситуацій, при  яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній  електропередач тощо.

Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок  злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

Селі – це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку).

“Сель” (сайль) – слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік – це шалено вируюча хвиля висотою з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Селі трапляються в багатьох країнах – в деяких областях Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки. Від селевих потоків страждає населення Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий  потік, їх можна поділити на:

• грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння, об’ємна вага складає 1,5-2 т/куб. м);
• грязекам’яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об’ємна вага – 2,1-2,5 т/куб. м);
• водо кам’яні (суміш води з переважно великим камінням, об’ємна вага – 1,1-1,5 т/куб. м).

У Карпатах найчастіше трапляються  водо кам’яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії – грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку звичайно становить 2,5- 4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у  раптовості їх появи. Засобів прогнозування  селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови – достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність виникнення селів.

Засоби боротьби з  селевими потоками досить різноманітні:

• будівництво гребель;
• каскаду запруд для руйнації селевого потоку;
• стінок для закріплення відкосів тощо;
• у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в небезпечне місце;
• надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;
• при захопленні сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вверх, рухи як при плаванні); якщо це не вдається, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот – людина задихається);
• вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);
• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);
• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).

Зсуви – це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення  рівноваги.

Зсуви виникають через  ослаблення міцності гірських порід  внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви  можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об’єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані  на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовими заходами для запобігання зсувів є відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Список використаних джерел та літератури

1. Бударина О. Природные и техногенные опасности: [Землетресения, вулканы, цунами, селевые потоки, снежные лавины, торнадо, шквалы] // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2005. - № 18-19. – С. 12-26.
2. Желібо Є., Заверуха Н. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2003. – 328 с.
3. Лапін В. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – К.: Знання, 2000. – 186 с.
4. Пістун І., Хобзей М. Основи безпеки життєдіяльності: Навч. посіб. – Львів: Спалах, 2000. – 160 с.
5. Світ таємниць Землі: дитяча енциклопедія. – Харків: Синтекс, 2002. -160 с.
6. Терепищий С.О. Стихійні лиха планети Земля / С.О.Терепищий // Країна Знань. – 2206.- № 7. – с. 35-39.
7. Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності / Під. ред. О.М.Русака. – К., 1999. – 292 с.
8. Чирва Ю., Баб’як О. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
9. Явища звичайні та незвичайні: популярна дитяча енциклопедія. - Харків; Синтекс, 2003,- 96 с.