Горнолыжный курорт в Украине

ЗМІСТ 
 
 
 

Вступ…………………………………………………………………………..…3

1.Аналіз  підходів до розвитку  лижного туризму  в Україні……………..….5

      1.1.Гірський  туризм у Карпатах………………………………….… ...5

     1.2.Гірський  туризм у Криму……………………………………….…..7

2.Екстремальні  види гірського  туризму…………………………………......9

3.Перспективи  розвитку гірськолижного  туризму в Україні……………11

Висновок………………………………………………………………………..17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Серед туристичних ресурсів вагому роль відіграє рельєф. По-перше, він суттєво впливає  на просторову диференціацію кліматичних, біотичних та інших ресурсів. По-друге, рельєф відіграє важливу роль у задоволенні людської потреби в красі, створюючи сприятливий психологічний клімат для успішного лікування, відпочинку та оздоровлення. По-третє, посередництво рельєфу найбільшою мірою серед туристичних ресурсів проявляється протилежністю поглядів двох суб’єктів оцінки – туриста і рекреаційної галузі: найпривабливіші та найбільш контрастні території, в першу чергу гірські, водночас є найбільш важкодоступними з точки зору інженерно-будівельного освоєння території. Психолого-естетична оцінка рельєфу носить цілком суб’єктивний характер, а з метою запобігання рекреаційної дигресії, перед початком туристичного освоєння території, конче необхідно ознайомитися з особливостями рельєфу.

     З точки зору розвитку туризму рельєф України може бути оцінений як:

• найкращий, добрий та задовільний – гірський, передгірський, пересічний, височинний, погордований – приблизно 50% території;
• сприятливий для туристичного освоєння – 94 % державної території знаходяться в межах Східноєвропейської рівнини. Гірські системи Українських Карпат та Криму при сильному естетичному забарвленні також не завдають значних перешкод для такого освоєння.

       Виходячи з показників психолого-естетичної  оцінки, найбільший ступінь контрастності, пейзажної насиченості, екзотичності та унікальності мають гори.

       Мета дослідження - обґрунтування принципів і методів розробки стратегії розвитку гірськолижного туризму в Україні.

     Актуальність  теми дослідження. Перехід до ринкових відносин викликав глибокі перетворення в сфері туризму. В результаті скасована централізована система управління туризмом, державна фінансова підтримка розвитку регіональних туристських центрів, порушені основи взаємодії різних регіонів у створенні і просуванні на споживчий ринок туристського продукту. Разом з тим кожен регіон володіє значними туристськими ресурсами, унікальність та істотна привабливість яких створює передумови для формування внутрішньорегіонального і міжрегіонального туристського продукту. Різноманіття природних, кліматичних, ресурсних, історичних умов, що сприяють формуванню туристського продукту, стали основою для створення нових рекреаційних зон туристичного призначення. Однак вирішення всіх питань, пов’язаних з відкриттям нових туристичних комплексів, є досить складним процесом, незабезпеченим ні концептуально, ні стратегічно, ні програмно. 

     Усе це визначає необхідність створення  соціально-економічного моніторингу  сфери туризму, єдиного інформаційного простору, скоординованої державної та регіональної політики з розвитку сфери туризму, організаційно-правового забезпечення реалізації туристських процесів, економіко-фінансової стратегії розвитку регіонального туризму. 

     В даний час туризм - одна з наймогутніших  галузей що, динамічно розвивається, високоприбуткова галузь світової економіки, виступає в числі найважливіших факторів соціально-культурного розвитку територій. Це сприяє підвищенню рівня і якості життя населення. Розвиток туризму, що виявляється в його багатогалузевому характері і тісній факторній взаємозалежності практично з усіма сферами життєдіяльності, дозволяє використовувати туризм як  діючий інструмент стимулювання соціально-економічного росту на національному і місцевому рівнях. Державною програмою розвитку туризму на 2002-2012 роки визначено стратегію розвитку галузі, обґрунтовано основні напрями розвитку туризму, серед яких: підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини. Виходячи із стратегічних завдань розвитку галузі, актуальною і практично значущою проблемою є теоретичне осмислення стратегії розвитку рекреаційних зон туристського призначення. Вивчення можливих стратегій створення нових місць туристичного призначення на сьогодення є однією з найактуальніших проблем в галузі туризму.   
 

1.Аналіз підходів до розвитку лижного туризму в Україні 

      Лижний  туризм в Україні має вже більш  ніж сторічну історію. Саме в ті часи сягають перші лижні подорожі по Карпатах. Організаційно він зміг сформуватися у 50-ті роки ХХ століття –  коли з’явилися перші осередки (секції) лижного туризму в містах України. Найбільшого свого розвитку і масовості в Україні лижний туризм досягнув на початку 90-х років ХХ століття, коли у спортивні лижні походи щорічно ходило кілька тисяч чоловік, а комісії з лижного туризму існували практично при всіх обласних федераціях туризму. У порівнянні з радянським періодом свого розвитку лижний туризм в Україні на сучасному етапі знаходиться у стані занепаду. Якщо за радянських часів кількість туристів-лижників в Україні можна було оцінити кількома тисячами і культивувався він у 15-17 регіонах нашої країни, то зараз ним займаються 100-200 чоловік і представництво регіонів становить 8-10 територій. Зараз лижний туристсько-спортивний загал України можна оцінити у 200-300 чоловік, що є надзвичайно низьким показником і говорить про кризу в цьому виді туризму [1, c.72]. 

      1.1.Гірський туризм у Карпатах

     Гори  розташовані на території 4 областей України: Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецький. Регіон також умовно поділяється на 2 частині - Прикарпаття і Закарпаття. Прикарпаття - це Івано-Франківська і Чернівецька області, Закарпаття - Закарпатська область. Частина Львівської області також розташована на території гір (південна частина). Гори невисокі, вулканічного походження, середньою висотою близько 1200-1400 метрів. Найвища  точка знаходиться в районі села Ясиня і Яблуниця - гора Говерла - 2061 м. Поруч розташовані всі двухтисячники Українських Карпат - Петрос, Хом'як, Поп-Іван.

     Кращими гірськолижними курортами України є Буковель, Драгобрат і Славське.

       Драгобрат розташований на висоті  близько 1400 метрів серед найвищих  гірських вершин, які захищають  місцевість від вітру. Саме  тому на Драгобраті завжди  дуже багато снігу. Підковоподібне  розташування гір Свидовецького хребта створює передумови для наявності стабільного сніжного покриву з грудня по травень, а останні 30 років відсутності снігу навіть в найтепліші і малосніжні зими в урочищі Драгобрат не реєструвалося. Свидовецький гірський масив і його вражаючі пейзажі притягають аматорів гірськолижного спорту з низки країн Східної Європи. Серед основних мінусів курорту - відірваність від цивілізації. Проїзд від найближчого с. Ясиня на Драгобрат можливий тільки на транспорті підвищеної прохідності, і то якщо за кермом профі. Негусто і з дозвіллям - пару колиб, сауна, лазня, ось, мабуть, і все.

       Гірські лижі, Славське - це просто  казка для любителів активного  відпочинку. Причому на відпочинок  у Славське можуть сміливо  відправитися як професіонали, так  і ті, хто ще жодного разу не ставав на гірські лижі. Природне розташування хребтів Бескидів та Горганів навколо Славська створили унікальний місцевий мікроклімат. Прекрасні ландшафти з вічнозеленими хвойними лісами є основою повноцінного відпочинку та оздоровлення.

       Завдяки заворожуючій красі вершин, могутнім лісам, чистому повітрю, а також розвиненій інфраструктурі, відпочинок у Славському став одним з найпривабливіших варіантів зимового і літнього відпочинку в Карпатах. До основних негативних чинників цього курорту відносяться старі ламкі підйомники і величезні черги, погана відратраченість спусків.

       Буковель – один з провідних  світових брендів серед центрів  зимового відпочинку, найдинамічніший  у своєму розвитку гірськолижний  курорт.

       Від Буковеля до великих міст  міжнародного значення кількасот кілометрів, але він розташований посередині регіону, де спостерігається швидкий економічний розвиток і зростання кількості людей, що належать до середнього класу і створюють попит на послуги.

       Для тих, хто хоче провести час не тільки весело, але і з користю для здоров'я, на території ТК «Буковель» працює оздоровчий центр. Тут допомагають людям з проблемами опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту та сечовивідних шляхів.

       В оздоровчому центрі можна  продіагностувати організм, попити мінеральної води «Буковельська», насолодитися кисневим коктейлем, відвідати гідромасажні ванни і джакузі, сходити на вакуумний масаж і в солярій.

       У Буковелі діють три школи підготовки лижників і сноубордистів.

       Крім лиж та сноубордів в  прокатних центрах можна орендувати практично будь-яке спорядження для веселого проведення часу в зимових горах. Це і сноумобілі, і скіборди (маленькі лижі), і сноутюби (надувні камери з пластиковим дном). Крім цього на курорті доступні такі розваги, як траса могул, хейлітури, Зорб, Big-Airbag траса слалом-гігант. Кожен рік на Буковелі організовують різноманітні молодіжні фестивалі, танцювальні уїк-енди, професійні турніри та цікаві ігри - все для того, щоб у туристів залишилися найкращі враження і найприємніші спогади. Адже недарма кажуть, що Буковель - це туристична перлина Прикарпаття.

       У 2009 році до багатьох епітетів  Буковеля додали і «найбільш  сніжний курорт», адже катання  тривало аж до травневих свят, коли вже давно закрилися всі  українські гірськолижні курорти і майже всі європейські.

     1.2.Гірський туризм у Криму

      Черговий підйом інтересу до гірського туризму в Криму несе в собі звичайні риси моди. Це і добре забуте старе - деяка закритість і аристократизм дореволюційних вояжів з одного боку, і задушевна простота і масовість Всесоюзних маршрутів з іншого.

     І, дійсно, стихійний натиск модних екстремальних  захоплень, розваг, атракціонів, високих  технологій і тонких енергетичних полів  нікого не залишають у спокої. Завдяки  чудам техніки та професіоналізму  персоналу гірський туризм і екстрим, відвідування печер або польоти на параплані стають доступні навіть курортників. Ті, хто десяток років тому тільки лежали на пляжі, як овочі на грядці, зараз вирушають до знаменитих водоспадів і древнім святинь, катаються верхи і вже якщо не підкоряють вершини на джипах, то хоча б на канатній дорозі підносяться над хмарами.

     В Криму розділені дослідниками на три групи маршрути по гірським вершинам. У першу входять значні по площі  міста - Ески-Кермен, Мангуп, Чуфут-калі і Киз-кермен. До другої групи відносяться добре укріплені фортеці-замки, розташовані на невеликій площі (до 2 га): Тепе-кермен, Бакла, Сюйреньська фортеця, Каламіту, Киз-кулі і ін. До третьої групи відносяться християнські монастирі, висічені в прямовисних обривах скель: Успенський, Чильтер, Шулдан, Інкерманській, Качи-кальон і ін. Вони не мали спеціальних оборонних споруд. У печерах розташовувалися чернечі келії, храми, ризниці, усипальні і інші культові і господарські приміщення.

     Зараз на гірському маршруті можна все мати з собою, або майже від усього відмовитися, включаючи рюкзак і намет. Транспорт дозволяє піднятися куди завгодно, а спорядження стало надувним, розбірних, компактним, екологічним і так далі. А в гірських селах є і цілодобова торгівля, і найчастіше комфортне житло, і прокат усього, чого душа бажає і навіть про що ще не здогадується.

       Так що втратили сенс жорсткі  маршрути радянських часів зі  строгими нормами каші і тушонки.  Освічена публіка, перш ніж  вирушити на відпочинок, вибирає  тепер за допомогою Інтернет і маршрут, і спосіб його подолання.

       Гори і море - прийнята у світовій  практиці туризму і звична  вже нашій публіці формула  найкращого, самого змістовного  і самого здорового відпочинку.

     Хоча  Гірський Крим має і невеличку  площу, але в плані природного різноманіття він рівнозначний таким великим природним регіонам, як Карпати, Кавказ, Алтай. Не менш цікаво і багате розмаїття його історії та культури.

       При цьому цілком можна погодитися  з думкою бувалих мандрівників, що в Криму все досить маленьке. Він позбавлений грандіозністю і пафосу. Часто кримські пам'ятки мають певний ярлик вторинність, подібності, причому сильно зменшеного. Наприклад, Великий каньйон Колорадо і на автомобілі огляне не відразу, а от наш Великий каньйон Криму за світловий день можна облазити вздовж і впоперек, насолодитися незвичайними пейзажами не менше, ніж у США.

     Жоден гірський регіон світу не може посперечатися  з Кримом по зручності вивчення будь-яких компонентів природи, історії, культури. Все розташоване настільки наочно, пізнавально, переконливо і як би зручно слід один за одним по цікавих маршрутах огляду. І ці маршрути не вимагають виснажливих поїздок, а укладаються здебільшого в режим прогулянки.

     З таких прогулянок починалися великі відкриття знаменитих академіків, великі творіння живописців, письменників, поетів, музикантів. Незвичайну духовну силу Гірського Криму відчуваєш знову ж таки в самих маленьких його куточках. Ця сила велика, але спокійна.

     Навіть  настільки модні зараз напрямки екстремальних ігор та екстремального спорту в Гірському Криму доступні початківцям - і самим юним, і літнім. Ризикувати можна і потрібно вчитися! Втім, як і насолоджуватися новими знаннями, почуттями, спілкуванням з людьми на гірських стежках.

     2.Екстремальні види гірського туризму

     Альпінізм  - вважається самим екстремальним відпочинком. Сьогодні альпінізм є ціла індустрія, яка рівномірно розвивається і популяризується. Як правило, для сходжень прийнято вибирати літо, коли погода дозволяє з мінімальними втратами дістатися до наміченої вершини. Проте любителі найгостріших відчуттів не зупиняються і взимку.

       А складні погодні умови і  схід лавини тільки додають  гостроту подорожі. У гори йдуть,  щоб випробувати себе, ризикнути,  подолати все і дістатися до  вершини. Смак перемоги солодкий, навіть якщо альпініст підкорив не Ельбрус, а всього лише стінку на місцевому ськалодромі.

       Головною проблемою альпінізму в Україні, крім своєї дорожнечі, є мала кількість досвідчених інструкторів. Адже вони необхідні для сходження альпіністів-любителів.

     Гірські лижі і сноуборд.  Гірські лижі один з найстаріших видів активного відпочинку. Із закінченням років кількість охочих підкотитися на гірських лижах не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісний і різноманітніше гірськолижний сервіс, чим років 10 тому, не говорячи вже про 80-і, 70-і роки.

     Майже в будь-якому гірськолижному курорті  є спуски, як для професіоналів, так  і для новачків. Яких завжди можуть навчити правильно кататися місцеві  інструктори.

       Сноубордінг  -  спуск по снігу  з гірських схилів на спеціально обладнаній дошці. Це агресивніший, активніший і екстремальний вигляд, ніж гірські лижі. Сноубордінг як окремий вид спорту з’явився в Америці в 60-х роках XX століття.

       Лютими поклонниками новомодного  захоплення стали здебільшого  серфери, що не бажали сидіти без діла в очікуванні літніх днинок. У нашій країні сноуборд масове визнання отримав тільки в середині 90-х років. Проте зараз в Україні можна придбати різноманітну екіпіровку від провідних світових виробників і отримати уроки катання у досвідчених інструкторів.

       Зараз зроблене багато спеціальних  трас з трамплінами і іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть витворяти різні акробатичні трюки. Але в останнє особливо популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pipe “пол-трубы”) - споруда з снігу, схожа на рампу для ролерів.

       Взагалі екстремальні захоплення, пов′язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на декілька груп: freeskiing або freeride - це спуск по крутих непідготовлених схилах з складним рельєфом; heliskiing - те ж саме, але з використанням вертольота як засіб доставки на гору; ski-touring (randonee ski) - гірський туризм з використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому в гору;

      ski-mountaineering (лижний альпінізм) - сходження  на гору з метою спуститися  з вершини на лижах або сноуборді  (використання страховки, або якого-небудь додаткового спорядження, окрім лиж, на спуску порушує “чистоту” такого сходження); останніми роками з’явилася new school - щось ніби сноубордного фристайлу.

     Гірськолижний туризм, мабуть, найбільш розвинений зі всіх видів екстремального туризму в Україні. У нас є достатньо високого рівня гірськолижні курорти. І хоча вони значно поступаються своїм аналогам, наприклад, в Європейських країнах, наші туристи з середнім доходом із задоволенням відвідують українські курорти.

3.Перспективи розвитку гірськолижного туризму в Україні

     З огляду на невпинне зростання популярності й моди на гірськолижний спорт, а  також беручи до уваги виняткові  особливості (наявні унікальні природні ресурси і значну освоєність), розвиток гірськолижного туризму в Карпатському регіоні надзвичайно перспективний та економічно доцільний. Безперечно також, що активний розвиток цього виду туризму в Карпатах сприятиме й підвищенню міжнародного авторитету Української держави. 

     Незважаючи  на природну привабливість, легку транспортну доступність, умовно помірні ціни, відсутність мовного бар’єра та інші принади «зелених легенів Європи», більшість українців, залюблених у гірськолижний спорт, все ж таки віддають перевагу подорожам за кордон — до сусідніх Словаччини, Польщі та більш віддалених Туреччини й Австрії. На природне запитання, чому ж вони не обирають Українські Карпати, наші співвітчизники, а також сусіди-росіяни резонно відповідають: замало інформації про курорти та реклами їх, нерозвинена інфраструктура, низький рівень сервісу, зумовлений майже повною відсутністю конкуренції. Та й, зрештою, елементарна інерція подорожей за кордон, укорінена в думці «там краще», яка, своєю чергою, ґрунтується на масовій рекламі вітчизняних туроператорів.

     Зауважимо однак, що останні роки позначені-таки певними кроками в розвитку карпатського туризму. Відновлюються наявні бази та готелі, розбудовуються нові туристичні комплекси тощо.

     Тож чому карпатські гірськолижні курорти  розвиваються не так швидко, як хотілося б, хоч потенційні інвестори (і не лише вітчизняних) вкладають кошти в гірськолижні центри Українських Карпат? 

     Однією  з головних проблем є незрозуміла  й нестабільна ситуація навколо  системи оподаткування. Попри численні й регулярні обіцянки та запевнення вітчизняних чиновників. Ще один камінь спотикання — те, що у структур, які забезпечують побут туристів, належний стан гірськолижних спусків та ін., немає одного господаря. Їх, цих маленьких власників, досить багато: лісгоспи, відомства, комунальні заклади тощо. Комерційні структури беруть гроші за послуги, але не відомо, як сплачують податки. А, наприклад, сільська рада Славського мусить позичати значні кошти на побудову сучасного водогону, яким згодом користуватимуться всі охочі [2].

     Аналогічну  проблему мали наші західні сусіди словаки. Розв’язали ж вони її шляхом створення акціонерних товариств, де кожна із зацікавлених у розвитку курорту сторін мала свою частку. Причому інвестиції окупились доволі швидко (протягом трьох-чотирьох років). Навіть послуги дорогих вертолітних бригад, які займаються евакуацією гірськолижників, виправдовують себе за рахунок погашення страховки. І хоча навряд чи найближчим часом до нас повалять туристи з Європи, проте повернути в Карпати росіян, які раніше становили чверть від загальної кількості відпочивальників у цьому регіоні, цілком реально.

     Технічні  стандарти облаштування схилів на гірськолижних  курортах України абсолютно не відповідають сучасним вимогам. У 2003—2004 рр. у країні існувала лише одна система генерації  штучного снігу. Ратраків (машини для вирівнювання та ущільнення снігових схилів) — лише декілька. Підйомники старі. Навіть якщо йдеться про недавно змонтовані витяги, то придбане за кордоном обладнання має вік не менше 20 років [2].

     Польсько-Словацькі  Татри — приклад двосторонньої  моделі розвитку гірськолижного туризму. Так, у Польщі (зокрема курорт Закопане) йому дала поштовх продумана державна політика, яка була зорієнтована на зовнішній попит. Держава надала колосальну підтримку малому і середньому бізнесу, вручивши їм розбудову матеріальної та спеціалізованої транспортної інфраструктури. Словаччина, чиї традиції розвитку гірськолижного туризму сягають ще часів соцтабору, втратила свої позиції з розпадом країни і, не маючи централізованої підтримки держави, орієнтується у своєму розвитку на приватну ініціативу, віддавши готелі та підйомники до рук акціонерним товариствам. Гірськолижний туризм розвивається тут значно повільнішими темпами, ніж у сусідній Польщі, хоча країна має більший природно-ресурсний потенціал [2, 3].

     Яскравий  приклад активної підтримки розвитку туризму державою — Туреччина. Турецька модель — приклад ринкової орієнтації, де, з одного боку, внутрішній попит дав поштовх розбудові гірськолижних центрів місцевого значення, а з іншого — зростання зовнішнього попиту на відповідний вид туризму стало каталізатором створення нових альтернативних гірськолижних курортів, орієнтованих на міжнародний ринок. Усі готелі в гірськолижних центрах побудовані за кошти приватних підприємців. При цьому з часу побудови нового готелю держава звільняє господарів від податків на термін від п’яти років і надає значну підтримку в рекламі вітчизняного турпродукту на міжнародному ринку.

     Експерти  зазначають: вихід України на світовий ринок з конкурентоспроможним «гірськолижним»  продуктом значною мірою визначатиметься перспективністю політики соціально-економічної реконструкції регіону. Практична реалізація такої грамотної політики забезпечила б необхідні соціально та екологічно орієнтовані зміни у всіх галузях господарства вітчизняного Карпатського регіону.

     Серед міжнародних програм особливе місце посідає Карпатська конвенція основна мета якої — бути інструментом сприяння стійкому розвитку регіону шляхом узгодження місцевого розвитку з природоохоронними інтересами. Зокрема через стабільний розвиток туризму. Реалізація відповідних програм також сприятиме, на думку фахівців, покращанню «туристичного» інвестиційного клімату в Карпатському регіоні, а це — використання кредитних ліній та залучення кредитів, грантів міжнародних фінансових організацій; використання міжнародних програм для малого та середнього бізнесу.

     Прикро  тільки, що на ці проблеми й перспективи (зрозумілі не лише фахівцям, а й  нашим підприємливим співвітчизникам, які прагнуть вкладати власні кошти  і працювати прозоро, створюючи  принагідно й нові робочі місця) аж ніяк не наважаться звернути увагу урядовці.

     До  пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму і рекреації  належать наступні: удосконалення правових засад регулювання відносин у  галузі туризму; забезпечення становлення  туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць; розвиток в’їзного та внутрішнього туризму, сільського (зеленого), екологічного туризму; розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристському ринку; створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання; забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб. Забезпечувати збереження, відновлення та раціональне використання рекреаційно-туристських ресурсів України, які є чинником реалізації цих напрямів, покликані регіональні та інші програми розвитку туризму та рекреації. Нижче наводяться основні напрями національної туристсько-рекреаційної політики, подані згідно з державною програмою розвитку туризму на 2002–2010 рр. і власною позицією автора у розрізі 5 ресурсно-рекреаційних районів.

     Причорноморський  ресурсно-рекреаційний район (АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області). Зважаючи на приморське розташування, подальшого розвитку набуватимуть круїзний морський туризм, яхтинг, інтенсифікаціія використання “актуальної смуги” – її забудова закладами розміщення, а наявність гірських, передгірських (Крим) та річкових (Нижній Дніпро, Південний Буг, Нижній Дунай) ландшафтів сприятиме розширенню мережі маршрутів екотуризму. Завдяки наявності ряду унікальних спелеоб’єктів та значній закарстованості території (її площа становить 41 тис. км²) розвиватиметься спелеотуризм.

     Карпатсько-Подільський  ресурсно-рекреаційний район (Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька). Враховуючи гірське та передгірське розташування, особливості гірдрографічної мережі району, наявність спелеоб’єктів світового значення (печера Оптимістична) та значну закарстованість території (її площа становить 27,4 тис. км²), подальшого розвитку набуватимуть пішохідний, спелеотуризм і водні види туризму у літній сезон та гірськолижний – у зимовий, інтенсифікаціія використання орографічних рекреаційних ресурсів (спорудження підйомників, бугельних трас, закладів розміщення).