ЗМІСТ: 

ВСТУП 3

Інвестиційна стратегія підприємства 5

ВИСНОВОК 10

Література 12

     ВСТУП

     Економіка країни представляє собою складну  динамічну систему, що пояснюється  необхідністю збалансованості виробничих, техніко-технологічних, інформаційних  та соціальних складових її ефективного  функціонування. В умовах конкурентної боротьби підприємства змушені нарощувати обсяги виробництва, раціонально використовувати  матеріальні, трудові та фінансові  ресурси, підвищувати якість продукції  та знижувати її собівартість. Тому виникає проблема у збалансованості, яка передбачає наявність пропорцій  між матеріально-технічними ресурсами, впровадженими технологіями, персоналом тощо. При цьому, набувають актуальності соціальні проблеми, вирішення яких повинно бути спрямоване на підвищення ефективності використання трудових ресурсів. Це стосується, перш за все, розвитку соціальної інфраструктури, підвищення рівня матеріального  добробуту робітників підприємства. Рішення цих проблем повинно  знаходити відображення в стратегії  розвитку підприємства. При цьому  важливим є дотримання принципу соціальної спрямованості, що включає пріоритет  соціальних проблем. Саме у цьому  принципі закладено основи структурної  й інвестиційної політики підприємства.

     Як  економічна категорія інвестиції виконують  ряд найважливіших функцій, серед  яких - забезпечення конкурентоспроможності продукції, що випускається вітчизняними підприємствами, і підвищення її якості; структурна перебудова промислового виробництва; створення необхідної сировинної бази для ефективного функціонування промислових підприємств; рішення  соціальних проблем, у тому числі  проблеми безробіття та ін.

     Інвестиції  необхідні для забезпечення ефективного  функціонування підприємств, їхнього  стабільного стану, й у цьому  зв'язку вони використовуються для  досягнення наступних цілей:

• подальшого розширення і розвитку виробництва;
• відновлення основних виробничих фондів;
• підвищення технічного рівня праці і виробництва;
• рішення соціальних задач;
• здійснення природоохоронних заходів і придбання цінних паперів,
• вкладення коштів в активи інших підприємств.

     Діяльність  підприємства з формування та використання інвестиційних ресурсів (інвестицій) називають інвестиційною діяльністю.

     Згідно  Закону України «Про інвестиційну діяльність» - «...інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.»

     Дослідження процесу інвестиційної діяльності підприємства включає оцінку інвестиційної  ситуації, інвестиційного клімату й  інвестиційної привабливості. Інвестиційна ситуація визначається інвестиційною  активністю підприємства й ефективністю інвестиційних процесів, що протікають на ньому. Оцінка інвестиційного клімату  здійснюється за допомогою аналізу  і результатів прогнозування  соціально-економічної ситуації й  екологічної обстановки в країні, регіоні. Інвестиційна привабливість  обумовлюється сприятливою інвестиційною  ситуацією й інвестиційним кліматом, наявністю переваг, які забезпечать  інвестору додатковий доход на вкладені кошти і зменшать ступінь ризику. 

      Інвестиційна  стратегія підприємства

     До  комплексу функціональних стратегій  підприємства входить й інвестиційна стратегія, яка передбачає напрями  здійснення інвестиційної діяльності для забезпечення реалізації загальної стратегії підприємства. Інвестиційні рішення, майже завжди є стратегічними, бо частіше всього передбачають довгострокові вкладення ресурсів.

     Основною  метою інвестиційної діяльності є забезпечення ефективного здійснення інвестиційної стратегії підприємства, яка досягається шляхом реалізації таких завдань:

     1)  досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства;

     2)  максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;

     3)  мінімізація інвестиційних ризиків;

     4)  забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

     Потреба в інвестиціях при реалізації стратегії підприємства обумовлена необхідністю:

     -  відновлення та розширення матеріально-технічної бази підприємства;

     -  збільшення обсягів виробничої діяльності;

     -  освоєння нових видів діяльності;

     -  підвищення якості продукції.

     Планування  інвестиційної діяльності є необхідним процесом з ряду причин:

     - для реалізації стратегій підприємство  може використовувати різні види інвестицій, різний обсяг інвестиційних коштів, тому доцільно розробляти декілька альтернативних проектів;

     - необхідність вибору з альтернативних  інвестиційних проектів найбільш  ефективного;

     - необхідність якнайшвидшого отримання  віддачі від інвестицій;

     - планування сприяє зниженню ризику, що пов'язаний із прийняттям  інвестиційних рішень. Збільшення  вартості інвестиційного проекту підвищує ступінь його ризику, що обумовлює різну глибину опрацювання інвестиційних рішень при плануванні інвестицій.

     Вхідними  даними для планування інвестицій на підприємстві є:

     - інформація про стратегію підприємства;

     - результати оцінки обраної стратегії та виявлення в ній «вузьких місць».

     Планування  інвестиційної діяльності складається  з наступних етапів:

     - Розробка плану інновацій.

     - Розробка плану інвестицій за  окремими напрямами.

     - Складання зведеного плану інвестицій.

     Інвестиційна  стратегія - це комплекс довгострокових цілей області капіталовкладень та вкладень у фінансові активи, розвитку  виробництва, формування оптимальної структури інвестування, а також сукупність дій з їхнього досягнення. У загальному виді інвестиційна стратегія реалізується у розробці плану та програми його здійснення на даному етапі розвитку підприємства. Інвестиційна стратегія підприємства формується з урахуванням існуючих джерел та форм інвестування, їхньої доступності і потенційної ефективності використання.

     Інвестиційна  стратегія передбачає досягнення таких  цілей:

     - максимізація прибутків від інвестиційної  діяльності;

     - мінімізація інвестиційних ризиків.

     Розробка  інвестиційної стратегії підприємства передбачає такі етапи:

     1) визначення періоду формування  інвестиційної стратегії;

     2) вибір стратегічних цілей інвестиційної  діяльності;

     3) визначення напрямків інвестування  та джерел фінансування;

     4) конкретизацію інвестиційних програм  та термінів;

     5) оцінку розробленої інвестиційної  стратегії;

     6) перегляд стратегії у залежності  від зміни зовнішніх умов та  становища підприємства.

     Оптимальна  інвестиційна стратегія має відповідати  таким критеріям:

     інвестиційна  привабливість запропонованих стратегією регіонів, галузей та ринків;

• взаємоузгодженість та взаємозв'язок стратегічних цілей, завдань і програм;
• низька чутливість стратегії до змін у зовнішньому середовищі (можливість максимально визначити чутливість до змін);
• прийнятий часовий діапазон реалізації стратегії; відсутність суттєвих перешкод на шляху до реалізації стратегії;
• прийнятний рівень інвестиційних і фінансових ризиків;
• адекватне ресурсне та організаційне забезпечення стратегії.

     Розробка  стратегії покликана забезпечити:

     - безперебійну інвестиційну діяльність  у передбачених обсягах;

     - найбільш ефективне використання  власних і особливо позикових коштів;

     - фінансову стійкість підприємства  у довгостроковій перспективі.

     Економічне  обґрунтування інвестицій найбільш доцільно вирішувати за допомогою бізнес-планування інвестиційних проектів, основною метою  розробки якого є оформлення документів на одержання інвестицій, фокусування  уваги керівника підприємства на основних напрямках його розвитку і  розробка чіткої стратегії. Бізнес-план повинен розглядатися як документ, що включає оптимальні в часі і  найменш ризикові шляхи реалізації інвестиційних проектів. Крім того, його слід розглядати як спосіб моделювання  системи управління підприємством  у майбутньому.

     В процесі бізнес-планування інвестиційного проекту можуть бути вирішені такі завдання:

     - забезпечення економічного зростання  підприємства за рахунок ефективної  інвестиційної діяльності;

     - максимізація доходу від інвестиційної  діяльності та мінімізація інвестиційних  ризиків;

     - підтримка фінансової стійкості  і платоспроможності підприємства;

     - пошук і здійснення шляхів  прискорення реалізації інвестиційних  проектів, а також соціальної  політики підприємства.

     Необхідною  умовою здійснення ефективної інвестиційної  діяльності є оцінка зовнішніх можливостей  і загроз для підприємства. Це передбачає необхідність розробки інвестиційної  стратегії, основними вимогами до формулювання цілей якої є: конкретність і можливість кількісного виміру; реальність і  досяжність; орієнтованість у часі; взаємозв'язок і погодженість. Вибір  інвестиційної стратегії залежить від того, наскільки підприємство враховує запити споживачів, якими  конкурентними перевагами воно володіє, які методи використовує з метою  зменшення негативного впливу зовнішнього  середовища. Стратегічне планування інвестицій слід розглядати як довгострокову  програму дій підприємства з метою  узгодження пріоритетів і ресурсів для реалізації конкретного інвестиційного проекту.

     Прогнозування інвестиційної діяльності передбачає здійснення довгострокового її планування. З цією метою на підприємстві слід розробляти такі види планів: обсяг  інвестиційної діяльності; доходи і  видатки з цієї діяльності; надходження  і витрати грошових коштів на інвестиційну діяльність. Важлива роль належить контролю за результатами інвестиційної  діяльності, який повинен здійснюватися  на основі принципів: направленості  на реалізацію інвестиційної стратегії; орієнтованості на кількісні стандарти; відповідності методів контролю методам аналізу та планування; своєчасності проведення, гнучкості та простоти побудови; економічності. Фінансово-економічні розрахунки в процесі управління інвестиційною діяльністю повинні  враховувати фактори інфляції, ризик, ймовірність очікування доходів  для різних інвестиційних проектів.

     Формування інвестиційної стратегії підприємства базується на використанні системного підходу, врахуванні загальної базової стратегії розвитку підприємства, адаптації інвестиційної стратегії до умов зовнішнього середовища та використанні результатів інноваційної діяльності підприємства. Він передбачає вибір ефективної альтернативи стратегічного інвестиційного розвитку з багатьох варіанті.

     Заключним етапом розробки інвестиційної стратегії  є оцінка її результативності, що визначається багатьма параметрами. Серед них  можна відзначити такі: узгодженість з загальною стратегією розвитку підприємства, що досягається завдяки  узгодженості цілей, задач і етапів реалізації обох стратегій; врахування змін, які передбачаються у зовнішньому  інвестиційному середовищі та пов'язані  з використанням внутрішнього потенціалу підприємства; збалансованість на рівні  підприємства, що дозволяє узгоджувати  цілі, стратегічні напрями інвестиційної  діяльності; реалізованість, яка досягається  відповідністю потенційних можливостей  підприємства щодо формування необхідного  обсягу інвестиційних ресурсів, наявності  фінансових інструментів для формування інвестиційного портфеля; прийнятність рівня ризиків та ефективність.

     Їх  додержання повинне базуватися на стратегії  соціального управління та створенні  можливості реалізації принципів соціально-орієнтованої економіки з використанням достовірної та якісної інформації. 
 

     ВИСНОВОК

     Інвестиційна  ситуація підприємства визначається загальнодержавними і регіональними факторами, серед  яких - інфляція; податкова, амортизаційна, валютна і митна політика; банківські процентні ставки, галузева структура  регіону, на території якого розташовано  підприємство, зовнішньоекономічні  зв'язки, географічне положення підприємства, рівень доходів, інвестиційна привабливість  підприємства.

     Оцінка  ефективності інвестиційної діяльності підприємства повинна враховувати  стратегічні цілі розвитку, шляхи  їхнього досягнення, забезпечувати  можливість вибору найбільш ефективного  варіанту з числа альтернативних інвестиційних проектів. Це відповідає положенням теорії ефективності, що забезпечує порівняльну оцінку відносно результату діяльності до витрат, які обумовлюють  його досягнення.

     Моделювання результату діяльності ґрунтується  на цілепокладанні, що відповідає цілям  інвестиційної діяльності підприємства. Ринкові принципи господарювання дають  можливість встановлювати цільові  орієнтири й обумовлені ними стратегії, які забезпечують кінцевий результат. Внаслідок цього можливий взаємозв'язок поставлених цілей і результуючих характеристик інвестицій, що повинні  розглядатися як основний принцип оцінки їхньої соціально-економічної ефективності. В умовах динамічних змін у середовищі функціонування підприємств все  більш актуальним стає планування їх інвестиційної діяльності, воно дає  можливість передбачати перспективу  розвитку підприємства, більш раціонально  використовувати наявні ресурси, підвищувати  ефективність виробництва, поліпшувати  фінансовий стан і уникати ризику банкрутства.

     Процес  планування повинен здійснюватись  за допомогою знань і урахування поводження основних конкурентів, побудови цивілізованих відносин з ними; урахування кон'юнктури ринку; передбачення інфляційних  процесів; розробки стратегії розвитку підприємства на перспективу; безперервності планування; взаємного ув'язування і координації; націленості на раціональне  використання ресурсів, підвищення ефективності виробництва і досягнення максимального  прибутку.

     Література

1. Закон України  «Про Інвестиційну діяльність» // Відомості  Верховної Ради України. – 1996. № 47. –  с. 985-992.
2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «Итем ЛТД», 2001. – 351 с.
3. Пономаренко В.С. Стратегічне управління підприємством. – Х.: Основа, 2006. – 246 с
4. Гриньова В.М., Щабельська І.В. Методичні рекомендації по розробці інвестиційної політики підприємства.// Вісник ХДЕУ. – 2001. – №3(19). – С. 49-51.
5. Щабельська І.В.Соціальні аспекти управління інвестиційною діяльністю на підприємстві. Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ. ДНУ – 2002. – С. 135-140.
6. Гребінець К. М. Організація і планування на підприємстві: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 528 с.