Комерційні банки – провідні фінансові посередники на грошовому ринку України

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський державний інститут економіки і  управління 
 
 
 

Кафедра банківської справи 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни

«гроші  та кредит»

на тему:

«Комерційні банки – провідні фінансові посередники  на грошовому ринку України» 
 
 
 
 

                                                                                    Виконала

                                                                                    студентка III курсу

                                                                                    групи ФК-083

                                                                                    Пасюра Марина М.

                                                                                    Перевірив викладач:

                                                                                    Сакун Олександра Сергіївна

                                                                                    ________________________ 
 
 

Чернігів, 2011

План 
 

Вступ  

1. Сутність  банківської системи і комерційних  банків

2. Операції  комерційних банків

3. Функції комерційних  банків

4. Проблеми  вдосконалення комерційних банків

Висновки 

Список  джерел  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Тема  реферату займає значне місце в курсі політичної економії, адже за своїм місцем в економічній системі банки найближче стоять до бізнесу, його потреб, його кон’юнктури, що постійно змінюється. Саме тому ринок висуває банк у число основних, ключових сегментів економічного регулювання.

     Актуальність  даної теми полягає в тому, що вона дозволяє розібратися з проблемою  розвитку комерційних банків як складової  фінансової банківської системи  України та її економічного зростання  взагалі. Адже саме через фінансову систему здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить провідна роль таких фінансових інститутів у суспільстві як комерційні банки.

     Сьогодні  вони здатні запропонувати клієнту  до 500 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Однією з найважливіших функцій системи комерцiйних банкiв є управлiння грошовим обiгом у країні, а також здатність “робити гроші” — розширювати кредитні ресурси народного господарства, через що їх часто називають “фабриками кредиту”, а також рiзноманiтнi послуги у виглядi надання гарантiй, доручень, консультацій, управлiння майном тощо.

     Мета  реферату — дослідити діяльність комерційних банків в ринковій економіці, дати визначення банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати структуру банківської системи, яка виконує функції "кровоносної системи" економіки, дати оцінку їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки в Україні і показати перспективи розвитку.

     Об’єктом  дослідження є саме комерційні банки, а предметом – операції, які  вони виконують, їх функції, значення в  економіці країни, а також проблеми їх розвитку і удосконалення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність банківської системи і комерційних банків 

     Сучасний стан розвитку економіки України потребує постійної уваги до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування. Ця потреба обумовлюється тим, що банківська система України - одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки і є одним з основних чинників політики економічного зростання. Адже через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання.

     Банкiвська  система — законодавчо визначена, чiтко структурована сукупність фiнансових посередників грошового ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю.

     Банкiвська система виникає не внаслідок механічного поєднання окремих банкiв, а будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться мiсце кожному виду банкiв i кожному окремому банку.

     В такому тлумаченні банкiвська система  не включає небанківські фiнансовi iнститути грошового ринку. Цим вона помiтно вiдрiзнясться вiд кредитної системи. до складу останньої включають всiх посередників грошового ринку — як банкiвських, так i небанківських.

     Необхiднiсть, формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:

• пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду i регулювання банківської дiяльностi, узгодження комерцiйних iнтересiв окремих банкiв з загальносуспільними iнтересами — забезпеченням сталостi грошей i стабільної роботи всiх банкiв;
• пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту i пропозиції на грошовому ринку i в кожному його секторi.

   За своєю структурою банкiвськi системи рiзних країн iстотно вiдрiзняються. Разом з тим є ряд ознак, якi властивi всiм банківським системам, що функцiонують в ринковiй економiцi. Це, перш за все, дворівнева побудова.

   На  першому рiвнi знаходиться один банк (або декілька банкiв, об’єднаних спільними цiлями i завданнями). Такiй установi надається статус Центрального банку. Законом визначено підзвітність Національного банку України (НПУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладається вiдповiдальнiсть за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сферi.

   Його  основними функціями є:

• грошово-кредитне регулювання економіки;
• емісія валюти країни і забезпечення обiгу;
• контроль за дiяльнiсть кредитних установ;
• акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;
• кредитування комерцiйних банкiв;
• кредитно-розрахункове обслуговування уряду;
• зберігання та проведення операцiй iз золотовалютними за пасами i резервами.

   На  другому рiвнi банкiвської системи знаходяться решта банкiв, якi в Україні прийнято називати комерцiйними банками. На вiдмiну вiд центрального комерцiйнi банки покликанi обслуговувати економiчні суб’єкти — учасникiв грошового обiгу: фірми, сiмейнi господарства, державнi структури. через ці банки система обслуговує господарство вiдповiдно до задач, що випливають з грошово-кредитної полiтики центрального банку. Тому комерцiйнi банки можна розглядати як фундамент всiєї банкiвської системи вершиною якої є центральний банк.

   Вони  утворюються як акцiонернi товариства або на пайових засадах i є кредитними установами унiверсального характеру. Їх часто називають “фінансовими універмагами”. Питання про те, що таке банк, не є таким простим, як це здається на перший погляд. Кажуть, що банк - це сховище грошей. Але таке життєве тлумачення банку не тільки не розкриває його суті, а й приховує його дійсне призначення в народному господарстві. Тому необхідно докладніше роздивитися те, з чого складається дійсна сутність банку.

   Банк  як установа або організація є  найбільш масовим уявленням про  банк. Слід відмітити, що він хоча і  виконує суспільну місію і  є суспільною організацією, але історично  був справою приватної особи  і лише потім, із розвитком банківської  справи, особливо в сучасних умовах господарювання, перетворився у великі, середні та малі об'єднання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Операції  комерційних банків 

     Банк  може здійснювати операції, передбачені  Законом "Про банки і банківську діяльність", Стаття 3 , Статутом банку.

     Сьогодні  комерційний банк може запропонувати  клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій, що конструюють діяльність банка відносять :

Прийом  вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб.

Відкриття та ведення поточних рахункiв і  банкiв кореспондентів, переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою  платіжних інструментів та зарахування коштiв на них.

Розміщення  залучених коштiв від свого iменi, на власних умовах та на

власний ризик.

     Систематичне  виконання зазначених функцій і  створює той фундамент, на якому  базується робота банка. Вони володіють  унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків.

     Спроможність  комерційних банків збільшувати  і зменшувати депозити і грошову  масу широко використовується центральним  банком, який через систему обов'язкових  резервів управляє динамікою кредиту.

     Крім виконання базових функцій, банки пропонують клієнтам безліч інших фінансових послуг:

1. Операцi з валютними цiнностями.

2. Емісію  власних цiнних паперiв.

3. Організацію  купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв.

4. Операцi на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг).

5. Надання  гарантій доручень та iнших зобов’язань вiд третiх осiб, якi

передбачають  х виконання у грошовiй форми.

6. Придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовiй формi за

поставленi товари чи наданні послуги, приймаючи на себе ризик виконання

таких вимог та прийом платежiв (факторинг)

7. Лiзинг.

8. Послуги  з відповідального зберiгання  та надання в оренду сейфів для

зберiгання цiнностей і документiв.

9. Випуск, купівлю, продаж, обслуговування  чекiв, векселiв та інших

оборотних платіжних iнструментiв.

10. Випуск  банкiвських платіжних карток i здiйснення операцiй з

використанням цих карток.

11. Надання  консультаційних та інформаційних  послуг щодо їх операцiй.

     Операцїi приймання вкладів (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб, вiдкриття та ведення поточних рахункiв, розміщення залучених коштів належать виключно до банкiвських операцiй, здійснювати якi в сукупностi дозволяється тільки юридичним особам, що мають банківську лiцензiю. Iншi юридичнi особи мають право здiйснювати тiльки двi останні операцiї на пiдставi ліцензії на здійснення окремих банкiвських операцiй, а iншi операції та угоди, передбаченi цiєю статтею, можуть здiйснювати у порядку, визначеному законами України.

Усi банківські операцiї відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обслуговуються, їх прийнято поділяти на пасиви та активи.

     Пасивні операції – це операції з мобілізації  ресурсів комерційного банку.

     Ресурси комбанків – це сукупність грошей, що перебувають у його розпорядженні  і використовуються для використання певних операцій.

     Існують власні ресурси – статутні, резервні фонди для забезпечення фінансової стабільності діяльності банку, він страхує інтереси вкладників та кредиторів. Поділяється на основний та додатковий (загальні резерви за активними операціями і поточними доходами). Статутний фонд при відкритому АТ формується від передплати на акції, в закритому – через перерозподіл акцій між засновників. Резервний фонд покриває збитки, оплата дивідендів – це стійкість комбанку. Його рівень 50% від статутного фонду. Існують спеціальні фонди для розвитку банку за рахунок прибутку.

     Пасиви  банку можна роздiлити на двi великі групи :

• банкiвський капiтал;
• залученi кошти.

   Залучені  ресурси – кошти на поточних, депозитних та інших рахунках клієнтів, які розміщуються на активах з  метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Поділяються на депозитні: 1) до запитання – на поточному рахунках клієнта для розрахунку по господарським операціям, контокорентні рахунки – поточні рахунки з комісією; 2) строкові розміщенні кошти в банку на строк від 1 місяця, не здійснюють поточні платежі. Це найкращий вид депозиту під %. Та не депозитні (позичені) кошти – залучені кошти, як міжбанківські кредити, кредити НБУ, операції з ЦП тощо для підтримки поточної ліквідності. Міжбанківський кредит – розміщення вільних ресурсів в інших банках, % ставка нижча ніж за кредитами господарствам і пов’язана з обліковою ставкою НБУ.

   Так пасивні операції комбанків полягають у формуванні власної і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції.

   Активні операції банків – діяльність із використанням власного капіталу, залучених коштів для одержання прибутку при розподілі ризиків і підтриманні ліквідності.

   Поділяються позичальниками на сектор прямого та непрямого фінансування. Саме у секторі непрямого фінансування з’являється третій економічний суб’єкт – фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом. Вони базуються на одному фінансовому ринку з одним суб’єктом – вільними грошовими коштами. Основні фінансові посередники – банки та небанківські фінансово-кредитні установи. Загальне для них: 1) всі фін. посередники працюють в секторі непрямого фінансування; 2) вони акумулюють кошти та розміщають їх в доходні активи від свого ім’я, створюючи власні зобов’язання та вимоги, як позичальник банк створює свої зобов’язання перед вкладниками; 3) прибуток фінансових посередників формується, як різниця між доходами від розміщення акумулюючих грошових коштів та витратами, які пов’язані з їх залученням. Відмінність: 1) банки не тільки акумулюють тимчасово вільні кошти, а й самі створюють гроші в процесі депозитно-кредитної діяльності, а установи – тільки акумулюють; 2) банки здійснюють розрахунок обслуговування всіх інших фінансово-кредитних посередників, тому можуть використовувати їх вільні гроші.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Функції комерційних банків 

     Комерцiйнi банки — головна ланка дворівневої банкiвської системи. Систематичне виконання зазначених нижче функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банку і банківської системи в цілому. І хоч виконання кожного виду операцій сконцентровано в спеціальних відділах банка, вони переплітаються між собою, створюючи потужну базу розвитку фінансової системи країни.

управлiння грошовим обiгом;

забезпечення  платiжного механiзму;

акумуляцiя заощаджень;

надання кредиту;

фiнансування зовнiшньої торгiвлi;

довiрчi операцi

зберiгання цiнностей;

консультування i надання iнформацi

     Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, яка здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.

     Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Банки залучають засоби, що можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку.

     Друга найважливіша функція комерційних  банків — стимулювання нагромаджень у господарстві. Адже виступаючи на фінансовому ринку з попитом  на кредитні ресурси, банки повинні  не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, а й формувати ефективні стимули до нагромадження засобів, що в свою чергу формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Створенню гарантій надійності розміщення накопичених ресурсів служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках.

Поряд зі страхуванням депозитів важливе значення для вкладників має доступність інформації про діяльність банків і про ті гарантії їми надані.

     Третя функція банків — посередництво  в платежах між окремими самостійними суб'єктами. Платіжний механізм — структура економіки, що здійснює "обмін речовин" у господарській системі. Методи платежу поділяються на готівкові і безготівкові. У великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки. Існує велика розмаїтість видів безготівкових розрахунків: переказний вексель, банківська тратта, простий вексель, чек. Комп'ютерна революція мала великий вплив на характер і технологію грошових розрахунків. Розвиток одержали дві системи автоматизованих розрахунків: "роздрібні" системи електронних розрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів .У США в даний час мається чотири системи роздрібних платежів: автоматичні розрахункові палати, що виконують функції розрахункових палат, але паперові носії замінені магнітними, на яких вони мають формат, зручний для швидкісної обробки на ЕОМ; банківські автомати, які дозволяють виконувати операції: 

* зняття  грошей з поточного чи ощадного  рахунків в банку; 

* одержання  позики в межах відкритого  ліміту; 

* депонування  грошей на рахунку з одержанням  депозитної квитанції; 

* одержання  інформації про стан рахунка  клієнта в банку; 

* переказ  коштів з одного рахунку на  іншій; 

* обмін  іноземних банкнот на місцеву валюту;

термінали в торгових точках, щоб здійснювати оплату повсякденних покупок; банківське обслуговування вдома - перспективний елемент розрахунків - комплекс послуг по наданню клієнтам банку фінансової інформації, а також здійсненню з їх ініціативи банківських угод з передачею інформації за наявності персонального комп'ютера.

     Також банки володіють унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації  товарного обігу і розрахунків. Спроможність комерційних банків збільшувати  і зменшувати депозити і грошову  масу широко використовується центральним  банком, який через систему обов'язкових  резервів управляє динамікою кредиту.

     У зв'язку з формуванням фондового ринку добре розвивається посередництво в операціях з цінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, що можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередника; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії й інвестиційного фонду. Виступаючи у ролі фінансового брокера, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і з дорученням клієнта.

     Інвестиційний портфель банку контролюється законом. Це означає, що держава встановлює норму відсотка, відповідно до якої визначена частина (до 90%) повинна складатися з цінних паперів держави, інша — часток підприємств. Банки купують тільки висококласні папери відповідно до оцінки кредитними агентствами зв'язаного з ними ризику.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Проблеми  вдосконалення комерційних банків

   Нині  в Україні на понад 50 мільйонів  населення приходиться трохи  більше двохсот банків, що в 20-25 разів  нижче ніж в розвинутих країнах  світу. Отже, з метою всебічного зміцнення банківської системи, забезпечення її ефективної підтримки з боку держави необхідно розглядати питання не лише якісного, але й кількісного розвитку банківської системи України.

   Кількісний  розвиток комерційних банків відбуватися під впливом економічних процесів, а не шляхом прямого втручання державних органів управління. Держава має стимулювати розвиток власної банківської системи, інакше з’являться можливості виникнення монополізації на фінансово-кредитному ринку, а на місце вітчизняних банків прийдуть іноземні.

   Щоб Україна успішно увійшла в завершальний етап перехідного періоду з добре підготовленою банківською системою, здатною розв`язувати нові, надзвичайно складні завдання реструктуризації економіки, необхідно вже сьогодні забезпечити вирішення мінімум трьох завдань:

1) прискорити  зростання економічного потенціалу  банків, нагромадження 

їхнього власного капіталу, звільнити їхні баланси від безнадійних боргів

державних підприємств;

2) захистити  банки від втручання з боку  державних структур, яке не 

відповідає  вимогам чинного банківського законодавства, створити надійну

систему страхування банківських депозитів, сприяти формуванню високої 

довіри  до банків з боку юридичних та фізичних осіб;

3) створити  дієву законодавчо-правову базу  діяльності банків, яка 

забезпечила б їм умови для надійного захисту від усіх видів ризиків та

вдосконалення високої стабільності їх роботи.

     Враховуючи  викладене вище потрібно вжити ряд  заходів. По-перше, необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення банківського ризику (щоденна оцінка стану банківської системи, можливість своєчасно оцінити фінансовий стан будь-яких банків України за допомогою  офіційної методики оцінки стану  банку на основі його звітної статистики). По-друге, потрібно розробити і прийняти закон про банкрутство й ліквідацію банку (злиття, продаж загалом або частинами).

     Для захисту вкладів громадян потрібно створити міжбанківський фонд обов`язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи. Необхідно створити дійовий механізм застави майна, для чого: вдосконалити процедуру реалізації майна; звільнити від ПДВ та податку на прибуток частину коштів (у розмірі неповернутої суми кредиту), одержаних від реалізації майна.

Висновки 

     Дослідження, проведене за темою „Комерційні банки в Україні” дозволяє зробити наступні висновки.

     По-перше, історики й досі не дійшли згоди  про час появи банків, бо на думку ряду авторів, банк як особлива інституція товарного господарства виник коли з’явилася потреба в мережі спеціальних установ, які б регулювали заплутаний грошовий обіг і проводили кредитні операції, а інші вважаю, що ті з’явилися ще за античного і феодального господарства, коли виникла потреба в посередниках при здійсненні платежів. Перший банк у сучасному його розумінні виник в Італії у 1407 році (Banca di San Ucorgio) в Генуї. Отже, банки були багато сторіч тому, ефективно розвиваються зараз і будуть існувати ще дуже довго, як невід’ємна частина суспільства.

     По-друге, в кожній країні існує банківська система, яка є однією з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки і одним з основних чинників політики економічного зростання. Це законодавчо визначена, чiтко структурована сукупність фiнансових посередників грошового ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю, що будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться мiсце кожному виду банкiв i кожному окремому банку. Її існування пов’язане з необхідністю здійснення суспільного нагляду i регулювання банківської дiяльностi, узгодження комерцiйних iнтересiв окремих банкiв з загальносуспільними iнтересами — забезпеченням сталостi грошей i стабiльної роботи всiх банкiв, а також забезпеченням збалансованості попиту i пропозицiї на грошовому ринку. Банківська система має дворівневу побудову, на першому рiвнi знаходиться Центральний банк, а на другому рiвнi знаходяться решта банкiв, якi в Україні прийнято називати комерційними.