Ландшафтний дизайн

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКА ГІМНАЗІЯ № 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему:

Ландшафтний дизайн

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

Підготували

учениці 7 (11) – Б класу

Щокіна А. І., Петренко К. О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2015 рік

 

Зміст:

 

• Визначення – 2 стр.
• Запровадження – 3 стр.
• Ландшафтна архітектура та стилі – 3-5 стр.
• Історія садово-паркого мистецтва – 6-8 стр.
• Малі форми в ландшафтної архітектурі – 8-11 стр
• Список використаних джерел – 11-12 стр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначення

 

«Живі будівельні матеріали» – вода, рослинність, каміння, грунт, особливості природного рельєфу й тварини світу, використовувані в ландшафтної архітектурі.

Ландшафт – природний територіальний комплекс, що з взаємодіючих природних чи природних і антропогенних (штучних) компонентів. Ландшафт характеризується єдністю геологічної платформи, клімату й історію розвитку.

Ландшафтная композиція – головні елементи ландшафтного дизайну, в графічному виконанні включає планування, зонування, розміщення елементів озеленення.

Малі архітектурні форми – невеликі за величиною елементи прикраси садів, до них віднести скульптури, вази, вазони, постаменти, лави,трельяжи, великі камені та інші атрибути садового і паркового прикраси.

Ландшафтна архітектура — об'ємно-просторова організація території, об'єднання природних, будівельних і архітектурних компонентів у цілісну композицію, що несе певний художній образ. Подібно архітектурі і містобудуванню ландшафтне мистецтво відноситься до просторових видів мистецтва.

У ландшафтному мистецтві формування комфортного і естетично повноцінного середовища здійснюється за допомогою природних матеріалів (рельєф, вода, рослинність тощо) і архітектурних споруд, при цьому передбачається збереження існуючих і створення штучних пейзажів, проектування систем озеленення і рекреаційних зон. На відміну від садово-паркового мистецтва сфера ландшафтного мистецтва значно ширше, вона полягає в організації багатьох компонентів просторового середовища життєдіяльності людини.    

Ландшафтний дизайн - це мистецтво благоустрою, озеленення, організації садово-паркових насаджень, гірок, газонів, та малих архітектурних форм в будівництві.

Насправді, кожна людина, хоч трохи займається облагороджуванням своєї ділянки, створює на ній ландшафтний дизайн, в міру своїх знань, навичок і смаку. Навіть ті, хто використовує землю тільки для вирощування врожаю, так чи інакше планують, що де має рости і як має бути прокладена доріжка між грядками і клумбами. Правда, при городництві дизайн ділянки найчастіше продиктований прагматизмом - одні культури не можна вирощувати на одному і тому ж місці рік за роком, інші мають свої переваги в освітленості, вологості і т.д.

Справжній ландшафтний дизайн ділянки - це сплав мистецтва, науки і психології. Простіше кажучи: на ділянці гарно, всі рослини добре ростуть і квітнуть, а ви відчуваєте себе затишно і зручно.

 

 

Запровадження

 

У зовнішньому вигляді вдома, у його архітектурі відбивається ціла епоха, культурні і духовні цінності багатьох поколінь, вдачі та традиції тієї чи іншої народу й, звісно, індивідуальні риси власника – його вдачу, темперамент, соціальний статус. Ті архітектурні образи і ансамблі, створені за законами Краси і можуть викликати у глядачів яскраві емоції, і почуття, - через століття хто продовжує жити у свідомості як символи міст, країн і стародавніх цивілізацій.

Давньоримський архітектор і військовий інженер Вітрувій

У добу технічного прогресу, прискорений розвиток науку й техніки, зростання міст, зростання психічних навантажень на особистість людині просто необхідна емоційна розрядка. Величезну роль цьому відіграє спілкування з довкіллям. Ознайомлення з світом дивних прекрасних форм, безліччю теплих різноманітних спектрів кольору та зелені не залишає байдужими, звуки дзюркоту, падіння крапель і потоків води об каміння, ревіння порогів і водограїв надовго позбавляють нас.

Найчастіше, згадуючи собі це незабутнє моменти життя, хочеться наблизити улюблені куточки природи себе, радувати свій особливий погляд, споглядаючи їх. Саме з на цій причині дедалі більшої популярністю користуються створені на невеличкі території окремі ландшафти гірського пейзажу, хвойного лісу, заспокійливої водної гладіні, колірних плям. Сучасні технології, фантазія, креативність думки, творчий підхід до і любов до своєї справи допоможуть перетворити шматок землі в прекрасний куточок насолоди природою.

Виграш від спілкування з дикою природою неможливо оцінити в грошах, зате може бути реально відчути у собі. Ви продовжуватимете себе добре відчувати, перебувати у чудовому гуморі і благодатній моральної атмосфері.

 

Ландшафтна архітектура та стилі

РЕГУЛЯРНИЙ СТИЛЬ ЛАНДШАФТНОГО ДИЗАЙНУ

У цьому стилі ландшафтного дизайну сад має яскраво виражену основну вісь композиції - стрижень всього розпланованого простору. Розташування елементів і конструкцій підпорядковане суворій геометрії і симетрії. Регулярний стиль садового мистецтва знаходиться в руслі ідей класицизму. Лейтмотив цього стилю - порядок. Чіткість плану і суворість ліній - це головне, що відрізняє дачний дизайн регулярного стилю.

АНГЛІЙСЬКИЙ САД

Цей стиль ландшафтного дизайну припускає природність у розташуванні елементів і значну плавність ліній, імітуючи природний ландшафт: мальовничі водойми, звивисті доріжки, «натуральні» композиції з рослин, які висаджуються ярусами (квіти, дерева, чагарники, підлісок). В сучасному ландшафтному дизайні ділянок пейзажний стиль використовується найбільш часто. Напевно, вся справа в тому, що жителям міст з їхнім прямолінійним, упорядкованим дизайном вулиць і будинків в горизонтальній і вертикальній площині, потрібен відпочинок і розрядка - а для цього немає нічого краще природи, зразком якої є сади пейзажного стилю.

ЗАМІСЬКИЙ СТИЛЬ

Тут передбачається використання таких елементів, як огорожі-тини, колодязі; дерева можна декорувати масивними гніздами зі скульптурами птахів. Всі бажані об'єкти повинні поєднуватися з будівлями ділянки і навколишнім середовищем. Доріжки необхідно робити з натуральних матеріалів для імітації природного ландшафту. Дерево, заздалегідь оброблене антисептиком, може застосовуватися для створення доріжок так само, як камінь.

КИТАЙСЬКИЙ САД

Ландшафтний дизайн в китайському стилі - це сад, де окремі архітектурні форми мають символічне значення. Одна з ключових ідей - гармонія. Дачний дизайн в стилі китайського саду підпорядкований законам фен-шуй - законам гармонії і балансу. Причому мова йде не тільки про гармонію між елементами саду, але і про гармонію між садом і людьми. Можна сказати, що китайський сад - це проекція душі його господаря. І це робить кожен такий сад неповторним витвором мистецтва.

ЯПОНСЬКИЙ СТИЛЬ ЛАНДШАФТУ

У японському саду на обмеженому просторі створюється модель світу, вона являє собою зменшену копію пейзажу. Японський сад - це органічна частина всієї японської культури, в основі якої лежить дивний синтез національної релігії - синтоїзму і особливого різновиду буддизму, філософії дзен. Японський сад може складатися з тринадцятьох каменів, один з яких завжди прихований від погляду. Японський сад може складатися і з одного дерева. Проте в японському саду ви не побачите буйства рослинності і калейдоскопа квітів і фарб.

МАВРИТАНСЬКИЙ СТИЛЬ

Тут все налаштовує до неквапливого відпочинку - тихо дзюркотливі фонтани, іскристі струмені води, пахучі квіти, співаючі птахи в золотих клітках. Людина, потрапляючи в такий сад, має відчувати себе в раю. В мусульманських країнах, сади дійсно, асоціювалися з раєм. Проте, незважаючи, на всю їхню розмаїтість, влаштування садів суворо регламентувалося законами ісламу. Центром життя в пустелі завжди був оазис, а центром оазису - джерело води. Подібним чином влаштований і ландшафтний дизайн мусульманського саду. Його центром зазвичай служить водойма або фонтан, від якого по сторонах світу розходяться алеї або канали. Геометрична правильність ландшафту саду органічно поєднується з буйством рослинності. Рослини в мавританському саду висаджуються вільно і не піддаються стрижці. Різнобарв'я трав, листя та квітів і різноманітність чудових ароматів - ще одна відмітна риса мусульманського саду.

Ландшафтний дизайн: окремі елементи

Після того, як ви визначилися зі стилем свого дачного дизайну, можна приступати до подальших дій.

Для початку вам потрібно намалювати план дизайну ділянки, хоча б від руки. Але для цього доведеться ретельно виміряти всю ділянку. Потім ви визначаєте, що повинно залишитися на місці, що не можна чіпати. Звісно, що це ваш будинок і інші необхідні споруди. Але, крім нього, навряд чи буде логічно знищувати великі плодові дерева. Не обов'язково і зривати вщент вашу улюблену клумбу або грядку з зеленню - їх можна постаратися вписати в майбутній пейзаж.

Потім необхідно накидати основне «функціональне зонування». Визначити, де будуть розташовуватися життєво важливі зони - город, господарський блок, зона відпочинку, автомобільний майданчик, дитячий або спортивний майданчик, альпійська гірка, водойма і т. д. Після цього ви повинні промальовувати з'єднуючі всі зони доріжки, накидати квітники, ліхтарі, «посадити» дерева і чагарники. Спланували? Тепер вам доведеться поритися в літературі по садових рослинах і квіти. Справа в тому, що аж ніяк не все, що ви хотіли бачити у вашому саду, зможе в ньому зростати. Необхідно вивчити, які умови необхідні обраним вами культурам і враховувати їх при складанні плану дизайну ділянки.

Сонцелюбні рослини необхідно висаджувати на відкритому місці, вологолюбні - в низині і т.д. Також треба пам'ятати, що деякі рослини не люблять сусідства одне з одним, а інші при правильному поєднанні починають розвиватися краще. Також треба враховувати періоди цвітіння рослин. Як правило, при добре підібраному наборі рослин, сад цвіте з ранньої весни до пізньої осені. На це також треба орієнтуватися при виборі культур.

І ще одне. Практично всі, кажучи про ландшафтний дизайн, уявляють три його невід'ємних компоненти: водойма, альпійська гірка та газон.

Для того, щоб зробити на ділянці невеликий ставок, зовсім не потрібно великих матеріальних і фізичних витрат. Не обов'язково навіть купувати спеціальні пластикові ємності. Можна просто викопати яму потрібного вам розміру, закласти в неї товсту поліетиленову плівку в декілька шарів, замаскувати краї дерном і камінням. Ставок готовий, залишається тільки залити воду.

Не так складно створити і альпійську гірку - насипати землі, зміцнити камінням і все.    

           

Історія садово-паркого мистецтва

Головне завдання під час створення ландшафтних композицій – гармонійно співвіднести і вжити ці матеріали разом із штучної середовищем. Залежно від рівня цього створений ландшафт щосезону буде динамічно розвиватись агресивно та набувати нову, загадкову і надзвичайну форму.

Широта професійних завдань, з яких працюють ландшафтні дизайнери, дуже великий, зокрема:

· Планування, форма, величину і розташування нових забудов;

· цивільний дизайн і громадська інфраструктура;

· управління водними пристроями, включаючи сади дощу, зелені дахи та обробка заболочених місць;

· кошти обслуговування відпочинку – такі як поля для гольфу, тематичні парки і спортивні кошти обслуговування;

· житлові області, промислові зони і комерційні забудови;

· шосе, структури транспортування, мости і транспортні коридори;

· міської дизайн, місто та міські площі, берегові лінії, пішохідні зони й визначити місця для стоянки;

· міські зони регенерації;

· ліс, туристичні чи історичні пейзажі та особливо цінні історичні саду і дослідження збереження;

· басейни, дамби, електростанції, поліпшення видобувної промисловості чи основних індустріальних проектів;

· екологічна експертиза і - оцінка пейзажу, поради по плануванні і щодо використання землі.

Найцінніший внесок часто робиться у ранній стадії проекту на виробництві ідей додатку таланту й творчий потенціал для використання області.

Уперше термін «ландшафтна архітектура» з'явився трохи більш ніж століття тому, але ці значить, що історія ландшафтного мистецтва така коротка. Своїм корінням вона іде у далеке минуле існує і має досвід і безцінне спадщина, яке сягнуло нашого часу. Перші садові і польові досліди (приблизно 10 тисяч років тому) виникли на полонинах Межиріччя, де з'явилися одні із перших осередків корінного землеробства. Потім з'явилися Ефіопський, Середньоазіатський, Індійський, Китайський, Середньоземно-морський, Індонезійський, Західносуданський, Мексиканський, Перуанський осередки землеробства. Так з'явилися перші антропогенні ландшафти. Потім ці осередки землеробства сталі та основними населеними осередками та люди більше уваги стали приділяти естетичної частини ландшафту. Створювалися сади на відпочинок й цілі комплекси озеленення, проте, слід враховувати, що це робилося переважно знатними особами чи релігійних цілях.

Найдавніші з відомих садів перебувають у Єгипті. Вони належали знатним вельможам або фараонам, або жерцям. Це був регулярні сади з басейнами, декоративними насадженнями і зонами на відпочинок. Вже почали застосовувати ефектні елементи ландшафтного планування, наприклад «Алеї сфінксів», алеї з пальм. Слід згадати відомі всьому світу Висячі сади Семіраміди під Одесою палаці Вавилона, які вважають однією з семи див світу. Будівництво їхніх велося приблизно VII столітті до зв. е. На місці розкопок знайшли масивні цегельні стовпи, у яких, очевидно, перебували самі сади.

Щодо більше інформації є про античному світі містобудування, ландшафтної архітектури та садівництва (VI століття е. – IV століття зв. е.).

Гармонійне поєднання споруджуваних міст України з природним ландшафтом слід зазначити, оскільки складається враження, що вони взаємно доповнюють одне одного. Акрополі, театри, форуми, тераси агор хіба що виростають з ландшафту. Уміло використовуються відкритий простір до створення площ, розрахованих на дуже багато людей. Наприклад, Афінський акрополь виглядає як скульптурне завершення скелі, де його розташований.

Існують згадування про садах Олександрії, Олімпії, Афін й інших містах. Особливістю їх ландшафтного бачення вважатимуться прагнення повторити природні контури композицій, постаратися стояти осторонь в природну вроду й щось порушувати.

Греки також вміло використали вертикальне планування своїх площ – агор. Вони розсікали простір з допомогою низьких підпірних стінок, протяжних драбин, і образотворчих кордонів будинків. Іноді вздовж вулиць ставили статуї видатних діячів (наприклад, статуя Афіни Промахос на Афінському Акрополі знаменитий Колос Родоський).

Римське садово-паркове мистецтво відрізняється від грецького багатьма елементами, наприклад, вони використовували монументальні і грандіозні конструкції ландшафтної архітектури в композиціях, тобто вони стоять ніби намагалися «підпорядкувати природу». Численні вілли у заможних людей включали велике різноманітних декоративних робіт: фонтани, каскади води, розбиті квітники, мистецтво стрижки дерев і чагарників,перголи, криті алеї, декоративна скульптура, лави й багато іншого. Широким був і асортимент насаджених чагарників, дерев, квітів.

Свідченням високого розвитку ландшафтної архітектури може бути те що, що у межі нашої ери родич імператора Августа Агриппа звів у Римі великі терми (лазневі комплекси) з садами, побудував близько 700 басейнів, 500 фонтанів і акведуки. Навіть досі багато мости і акведуки служать для транспортних переміщень. Багато прийоми створення регулярних садів, парків, робіт з землею, рослинами і водними конструкціями почалися ще античності і є основою створення штучної середовища. Отже, можна сказати, що антична і елліністична епоха справило величезний вплив як на країни Європи, а й у чимало інших регіонів світу.

У величезні масштаби ландшафтну архітектуру створювали римляни. Римський архітектор Вітрувій (2-ая половини I століття до зв. е.), відомого як автор «Десяти книжок про архітектуру» — єдиного повністю дійшов до нас античного архітектурного трактату, описав безліч деталей, які досі використовують ландшафтні архітектори. Зацікавлення проектування саду, як тож до інших видів мистецтва, згаснув і відродився до Ренесансу, коли з'явилися видатні роботи, такі як, наприклад, віллад’Эсте і Тіволі.

Сад епохи Відродження розроблявся протягом XVI і XVII століть, досягнувши вищого розквіту на роботах Андре ле Нотра Во-ле-Викомт і Версалі. У вісімнадцятому сторіччі центральним місцем розробки нового стилю ландшафтного проектування стала Англія. Такі постаті, як Уилльям Кент, Хамфри Рептон та знаменитий Ланселот Браун перетворили чудові парки англійський маєтків. Нові сади були чистої і ясною версією природи.

Чимало з цих парків існують також сьогодні. Термін «ландшафтна архітектура» вперше з'явився саме завдяки шотландцеві Гілберту Лаингу Мизону.

У результаті ХІХ століття важливішою стала міська архітектура, що саме з'єднання сучасного планування із сталими традиціями ландшафтного садівництва додало ландшафтної архітектурі її унікальний статус. У другій половині Х ІХ століття Фредерік Лоу Олмстед завершив серію парків, що й понині дуже впливає на ландшафтну архітектуру. До його робіт можна назвати Центральний Парк у Нью-Йорку, Проспект Парк в Брукліні й паркову систему в Бостоні, зване «Смарагдове намисто».

Ландшафтна архітектура продовжує свою розвиток як область дизайну б і відбиває багато течії дизайну й архітектури, сформовані протягом ХХ століття. Сьогодні значний рівень інновацій сприяє появі викликають дизайнерських рішень на ландшафтах вулиць, парків і садів. Наприклад, робота Марти Шварц до й вулиця Шубургпляйн в Роттердамі.

Будинок і навколишня його територія - це єдиний ансамбль із загальною ідеєю. Важливо, щоб декор вдома гармоніював із навколишньою його територією. Ландшафтна архітектура має відповідати загальному духу будинку, його концепції, повторюючи чи посилюючи ідею, закладену в зовнішньому оформленні вдома.

 

Малі форми в ландшафтної архітектурі

Малі архітектурні форми є основним інструментом створення ландшафтного дизайну на присадибних ділянках. До малим архітектурним формам садом ставляться павільйони, альтанки, містки, арки, огорожі, вазони, садова меблі, драбини, лави, садова скульптура, обладнання дитячих майданчиків, садові каміни, балюстради, погруддя, колони, скульптури, постаті звірів, декоративні криниці, фонтани, каскади, містки, спортивні майданчики, лазні, прибудови, тераси, світильники. Вони можуть бути виконані з матеріалів – дерева, металу, каменю, цегли, пластика. Практично всі малі архітектурні форми мають функціональне призначення, і навіть відіграють істотне значення в декоративному оформленні саду. Далі докладніше розглянемо що з малих архітектурних форм.

Живі огорожі. Живі стіни надають кожному саду неповторну індивідуальність, створюють затишні куточки садом, захищають від шуму, пилу й цікавих поглядів, маскують господарські споруди і непривабливі місця ділянки.

Вибір рослинного матеріалу для живої огорожі залежить від смаку господаря будинку, наприклад, хвойні чи листяні породи, від цього, скільки часу приділятимуть догляду за живої огорожею, екологічних умов цієї ділянки.

 Трельяж є тонку грати для кучерявих рослин,пергола – ажурну конструкцію, що служить опорою для кучерявих рослин. Це повиті зеленню навіси, іноді коридори легке решіток на стовпах чи арках. Вони з'явилися торік у Середземномор'ї, де використовувались у ролі простих утилітарних опор для виноградних лоз. Упродовж віків садівники оцінили їх художній потенціал, перетворивши на скоєні твори садової архітектури. Ці архітектурні будівлі виконують кілька функціональних завдань:

· йдуть на вирощування кучерявих рослин;

· забезпечують необхідне затінення на майданчиках;

· поділяють різні ділянки саду.

Паркани і огорожі. Невисокі огорожі (до 1 метри) можна використовувати у внутрішньому просторі саду для візуального обмеження різних за функціональному призначенню ділянок (наприклад, городу і декоративною частини саду). Внутрішні огорожі, на відміну зовнішніх огорож, не виконують функції ізоляції, і тому варто використовувати конструкції зі суцільний поверхнею. Найчастіше використовують ажурні конструкції дерев'яний і металу.

Альтанки і павільйони. Павільйони і альтанки споруджуються насамперед для рекреації, може бути закритими і відкритими (у разі їх мають у цьому куточку саду, звідки відкриваються найкращі види). При досить великих обсягах в альтанку можна поставити стіл переговорів й використовувати її як літню кухню. Альтанка є дуже важливим композиційним вузлом в архітектурно – планувальної структурі саду і відіграє великій ролі елемент декоративного оформлення.

Садова меблі. Садова меблі має бути зручним, досить міцної та легкій у використанні та попри всю у своїй відповідати характеру самого саду. Усі елементи садової меблів: лави, столи, стільці, крісла, тенти, парасолі, може бути стаціонарними і переносними. Для виготовлення садовій меблів використовують найрізноманітніші матеріали, найчастіше – дерево чи пластик.

Вазони. Це з видів квіткового оформлення. Можуть мати просту і складну форму. Вазони бувають стаціонарні і переносні. Виготовляють дерев'яний, металу, бетону, цегли, пластика.

Мостики і дерев'яні настили йдуть на оформлення декоративних водойм. Мостики може бути плоскі і вигнуті, з поруччям і балюстради. Найчастіше їх роблять із дерева чи металу.

Альпійські гірки – одне з найбільш привабливих елементів натурального типу, який повторює окремі фрагменти гірського пейзажу, основою якого входять каміння, розміщені узвишші і невибагливі рослини. Розмір гірки залежить від сумірності з майданом ділянки. Контраст між суворістю кам'яних брил і ніжної м'якістю листя додасть ділянці загадковість і неповторність. Камені, надають особливу красу рослинам, під якими перебувають, розставляючи нові акценти на яскравою палітрі квітковим клумби. У будівництво гірки використовують природний камінь, щебінь, пісок, цемент, вапняк, туф, піщаник, сланець, граніт. Краще виглядають каміння неправильної форми, вивітрені або мають відколи.

Устаткування для дитячих майданчиків. До цієї категорії ставляться гойдалки, шведські стінки, пісочниці, турніки, різні ігрові форми.

При ландшафтному проектуванні особливу увагу приділяється воді. Будь-який декоративний водойма стає прекрасним прикрасою присадибного дільниці і викликає приємні відчуття й тішить яка своїм виглядом, чи це вигадливо звиваючи струмок чи шумливий каскад, водоспад, маленьке джерело та розкішний фонтан.

Декоративні водойма можуть бути дуже різними на кшталт: ставки, фонтани, водоспади, каскади, струмки, зокрема і сухі.

Каскад, утворюваний перепадами піднесених друг над іншому кількох щаблів і замкнений цикл найчастіше споруджується на схилі альпійської гірки. Це то, можливо невеличкий джерело, який стікає з кількох пласким камінню чи велике кам'яне піднесення з безліччю переливів. Як частина композицій «каскад-ставок» і «каскад-струмок», каскад, є головним домінантою всієї водної композиції – місцем, звідки вода починає свій шлях. У його оформленні використовуються самі породи каменю, що у обробки ставка чи струмка.

Водоспад — це вертикальна композиція, сформовану з каменів скельних порід (колотий камінь, плитняк, гравійний відсів) і що складається з однієї чи кількох виливів, розташованих в розквіті від 1 до 4-х метрів. Виливи для водоспаду робляться з природного каменю плитняку із рівною передній кромкою. Вода з такої каменю падатиме гарним рівним потоком. Можлива установка пластикових виловів , які являють переливну ємкість, маскуючи каменями. Вода виливається в малий водойма, розміри та глибина якого підбираються в такий спосіб, щоб уникнути розбризкування води за кордони водної поверхні. За бажання потік води в водоспаді можна відрегулювати. Цього досягти або механічним регулятором потоку (вентилем), або регулюванням кількості оборотів двигуна

Водоспад то, можливо частиною струмка. Для імітації природного водоспаду треба створити штучне піднесення: скелю чи насипну гірку. Ідеальним буде спорудження водоспаду дільниці із сильним перепадом висот, розташованому на схилі.

Ставок є штучний водойму глибиною 120 – 150 сантиметрів. Дно і берегову лінію водойми оформляються різними різновидами порід натурального каменю. Залежно вибраного стилю це то, можливо валун, колотий камінь, гірський гравій, відсів. При оформленні берегової зони в природному стилі, рослинність може підходитимемо самої води.

Щоб вода в ставку завжди була чистої, настійно рекомендується застосовувати системи очищення: проточні і напірні фільтри, ультрафіолетові лампи, аератори, спеціальні хімічні добавки.

Декоративні струмки бувають спокійні з плавним течією без перепадів рівня води та швидкі з велику кількість несподіваних поворотів, порогів і каменями у руслі, розбивабть потік. Для пожвавлення водної картини у потрібне русло влаштовуються перепади як груп каменів чи пласких каменів, їхнім виокремленням щаблі. Звужуючи русло з допомогою старанно покладених каменів можна створити бурхливий потік. Бурхливий гірський струмок можна перетворити на тихо дзюркотливий струмочок, застосувавши регулятор потоку чи змінюючи продуктивність насоса. Струмок необов'язково повинен впадати у будь-якої водойма. Щоб створити враження, що струмок ховається в скелях, його гирло можна приховати за допомогою вкопаної у і замаскованої пластикової ємкості .

Є різноманітні способи оформлення дна і берегів. Для оформлення дна струмка з швидкою течією використовують природний камінь (валун, колотий камінь, плитняк, гірський гравій, відсів).

«Сухий» струмок. Велике поширення оформленні садів отримав «сухий» струмок, де вода змальовується символічно, з допомогою рифів і гальки.

Фонтан то, можливо лише насадкою на маленькому насосі, зануреного до ставу чи цілком самостійним складним спорудою різної форми з постатями чи вазонами і безліччю що б'ють струменів.

З допомогою багатого асортименту фонтанних насадок можна різні за висотою і кількості струменів водяні картини. В великих за площею та обсягу фонтанах рекомендується застосовувати системи фільтрації чи хімічні добавки очищення води.

Сад є перехідним елементом у спільній навколишньому середовищі людини середовищі, від житла до природного ландшафту. Як естетична частина буття, в випадку гармонійної і продуманою ландшафтної архітектури, він облагороджує життя людини, дає можливість споглядати прекрасне – красу природи.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Горбачов, У. М.Архитектурно-художественние  компоненти озеленення міст :учеб. посібник дляхудож.-пром. вузів і  архіт.фак. / У. М. Горбачов. – М. : Вищу  школу, 1983. – 207 з.

 

2.Залесская, Л. З.Ландшафтная архітектура :учеб. для вузів / Л. З.Залесская, Є. М. Мікуліна. – 2-ге вид., перераб. ідоп. – М. :Стройиздат, 1979. – 240 з.