Марія Склодовська
Міністерство охорони здоров’я України
Вінницький національний медичний університет ім.. М.І. Пирогова
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА СУСПІЛЬНИХ НАУК
Оплата праці в Україні
Виконав
студент 4-б групи І курсу
Вінниця 2014
Зміст
1 Вступ
2 Біографія
2.1 Переїзд до Франції
2.2 Одруження
2.3 Дослідження радіоактивності
2.4 Перша жертва радіоактивності
2.5 Нобелівська премія з фізики. Визнання
2.6 Нобелівська премія з хімії
2.7 Марія Склодовська-Кюрі і Польща
2.8 Нагороди та наукові визнання
2.9 Вшанування пам'яті Марії Кюрі
3 Висновки
4 Додаток
5. Список літератури
1.Вступ
Нічого в житті не треба боятися, потрібно те лише зрозуміти. Саме час зрозуміти більше, аби боятися менше.
М.Склодовська-Кюрі
Марія Склодовська-Кюрі була серед піонерів дослідження радіоактивності. За цю роботу вона (разом з чоловіком П'єром Кюрі і першовідкривачем радіоактивності А. Беккерелем) 10 грудня 1903 була удостоєна Нобелівською премії з фізики. Через 8 років послідувала друга Нобелівська премія, цього разу з хімії «за відкриття елементів радію і полонію, за з'ясування природи радію і виділення його в металевому вигляді».
Так М. Склодовська-Кюрі стала першою жінкою, удостоєної вищої нагороди, і першим ученим, удостоєним нею двічі. Багато академій і наукових товариств світу обирали її почесним членом, в тому числі і Академія наук Росії.
Все життя Марії Склодовської-Кюрі - подвиг, беззавітна праця в ім'я науки. Девізом служили слова її чоловіка П'єра, видного фізика: «Що б не трапилося, хоча б розлучалася душу з тілом, треба працювати». Робота з вивчення радіоактивних речовин почалася в темній, погано обладнаній лабораторії, де подружжя Кюрі протягом майже 4 років переробляли тонни урановмісних відходів. Їм вдалося виділити нікчемні сліди невідомих досі елементів - радію і полонію. Тільки в 1902р. вони отримали близько деціграмма чистого хлориду радію. Науковий світ з нетерпінням чекав кожну нову статтю про радіоактивність, підписану М. і П. Кюрі, кожна з них несла крихту нової істини.
2. Біографія
Марія Склодовська народилася 7 листопада 1867 року у Варшаві. Вона була молодшою з п'яти дітей у сім'ї Владислава і Броніслави Склодовських. Марія виховувалася в сім'ї, де наукова робота була у пошані. Її батько викладав фізику в гімназії, а мати, поки не захворіла на туберкульоз, була директором гімназії. Мати Марії померла, коли дівчинці було одинадцять років.
Марія блискуче вчилася і в початковій, і в середній школі. Вже в юному віці вона працювала лаборантом у хімічній лабораторії свого двоюрідного брата. Російський хімік Дмитро Менделєєв був другом її батька. Марія росла під час російського правління у Польщі, і брала активну участь у русі молодих інтелектуалів та антиклерикальних польських націоналістів.
2.1. Переїзд до Франції
Через бідність сім'ї і заборону на вступ жінок до Варшавського університету Марія Склодовська не могла отримати освіту в Польщі. Зі своєю сестрою Бронею вони вирішили, що Марія протягом п'яти років працюватиме гувернанткою, щоб дати можливість сестрі закінчити медичний інститут, після чого Броня візьме на себе витрати на вищу освіту сестри. Броня здобула медичну освіту в Парижі і, ставши лікарем, запросила сестру до себе. Натхненна розповідями жінок, що отримали вищу освіту в Петербурзі або в Європі, Марія Склодовська підготувалася до іспитів з математики та фізики для вступу до вищого навчального закладу. Ні в одну країну так не тягне Марію Склодовську, як до Франції. Добра слава Франції засліплює своїм блиском. У Берліні, в Петербурзі панують гнобителі Польщі. У Франції люблять свободу, поважають усі почуття, всі думки, там приймають нещасних і переслідуваних, звідки б вони не з'явилися.
Накопичивши трохи грошей, вона, долаючи забобони навколишнього її середовища, у 1891 їде вчитися в Паризький університет Сорбонну. Вже в той момент, як Марія, стомлена дорогою, зійшла з поїзда в закіптюженому прольоті Північного вокзалу, відразу розгорнулися її плечі, вільніше забилося серце і задихала груди. Тільки тепер вона вдихнула повітря вільної країни. Прямі вулиці ведуть її, Марію Склодовської, до широко розкритих дверей університету. Та ще якогось університету, найзнаменитішого, що протягом століть описується як "конспект Всесвіту», про який Лютер говорив: «Найзнаменитіша і найкраща школа - у Парижі, а звуть її Сорбонна!»
Непередбачені труднощі постають перед Марією в перші ж тижні її студентства. Вона уявляла, що знала французьку мову досконало, і дуже помилялася. Сенс швидко виголошених фраз вислизає від неї. Вона уявляла, що рівень її підготовки цілком достатній для засвоєння університетських лекцій. У своїх знаннях з математики та фізики Марія виявила величезні прогалини. Скільки ж доведеться їй працювати, щоб досягти своєї мети! Марія Склодовська вчилася завзято і наполегливо, ліквідувала наявні прогалини у знаннях і блискуче витримала іспити. «Про ці роки, проведені в університеті, повністю відданих навчанню та досягненню мети, до якої я так давно прагнула, у мене назавжди залишилися найкращі спогади», - писала вона у своїй автобіографії.
1893 році, закінчивши перший курс, Марія отримала ступінь ліценціата з фізики Сорбонни (еквівалентну ступеню магістра). Через рік вона стала ліценціатом з математики.
2.2. Одруження
У 1894 році в будинку одного польського фізика-емігранта Марія Склодовська зустріла П'єра Кюрі. П'єр був керівником лабораторії у Муніципальній школі промислової фізики і хімії. На той час він здійснив важливі дослідження з фізики кристалів і залежності магнітних властивостей речовин від температури. Марія досліджувала намагніченість сталі, і її польський друг сподівався, що П'єр надасть Марії можливість попрацювати в своїй лабораторії. Поет, а разом з тимі фізик, був підкорений Марією Склодовськоїю. П'єр Кюрі лагідно, але наполегливо шукає зближення з польською дівчиною. Два чи три рази він бачився з нею на засіданнях Фізичного суспільства, де вона слухала повідомлення вчених про нові відкриття. На знак поваги він послав їй відбиток своєї останньої статті «Про симетрії у фізичних явищах. Симетрія електричного і симетрія магнітного полів », а на першій сторінці написав:« Мадемуазель Склодовськой в знак поваги і дружби автора ». Він запримітив її в лабораторії , де вона, одягнена в парусиновий халат, стояла, мовчки схилившись над своєю апаратурою. Спільна робота в лабораторії, де Марія Склодовська залишилася після закінчення навчання для підготовки докторської дисертації і взаємна симпатія зв'язала їх. У Марії та П'єра виявилися однакові погляди з наукових і суспільних питань.
Проходить кілька місяців. У міру зростання їх взаємної поваги й симпатії міцніє дружба, ростуть інтимність, взаємна довіра. П'єр Кюрі вже полонений цією полькою з ясним і розвиненим розумом. Він підпорядковується їй і прислухається до її порад. Під її впливом він скоро скидає з себе ледачу безпечність, знову береться за свої роботи з магнетизму і блискуче захищає докторську дисертацію.
Нарешті П'єр прямо запропонував Марії стати його дружиною. Але ця спроба зазнала невдачі. Вийти заміж за француза, назавжди кинути свою сім'ю, відмовитися від патріотичної діяльності, розлучитися з Польщею - все це здавалося панні Склодовській якоюсь жахливим зрадою. Однак незабаром, відвідавши Польщу, багато обдумавши, вона погоджується. Але пройде ще десять місяців, перш ніж Марія звикнеться з думкою про заміжжя. весілля відбулося незабаром після того, як П'єр захистив докторську дисертацію — 25 липня 1895 року.
Сама Марія згадує: «Наше перше житло — невелика, дуже скромна квартира з трьох кімнат була на вулиці Гласьєр, неподалік Школи фізики. Основною її перевагою був вид на величезний сад. Меблі, — найнеобхідніші, — складалися з речей, що належали нашим батькам. Прислуга нам була не по кишені. На мене майже цілком лягли турботи про домашнє господарство, але я і так вже звикла до цього за час студентського життя. Оклад професора П'єра Кюрі складав шість тисяч франків на рік, і ми не хотіли, щоб він, принаймні попервах, брав додаткову роботу. Що ж до мене, я почала готуватися до конкурсного іспиту, необхідного, щоб посісти місце в жіночій школі, і домоглася цього 1896 року.Наше життя було повністю присвячене науковій роботі, і наші дні минали в лабораторії, де Шютценберже дозволив мені працювати разом з чоловіком…Ми жили дуже дружно, наші інтереси у всьому збігалися: теоретична робота, дослідження в лабораторії, підготовка до лекцій або до іспитів. За одинадцять років нашого спільного життя ми майже ніколи не розлучалися, і тому наше листування за ці роки складає лише декілька рядків. Дні відпочинку і канікули присвячувалися прогулянкам пішки або на велосипедах, в селі в околицях Парижу, або на узбережжі моря, чи в горах».
Перша їхня дочка Ірен народилася у вересні 1897 року. За три місяці Кюрі завершила своє дослідження з магнетизму і почала шукати тему для дисертації.
2.3Дослідження радіоактивності
1896 року Анрі Беккерель виявив, що уранові сполуки випромінюють глибоко проникливе випромінювання. На відміну від рентгенівських променів, випромінювання Беккереля було не результатом збудження від зовнішнього джерела енергії, наприклад від світла, а внутрішньою властивістю самого урану. Зачарована цим загадковим явищем і перспективою започаткування нової галузі досліджень, Марія вирішила розпочати вивчення цього випромінювання. Ставши до роботи на початку 1898 року, вона, перш за все, спробувала встановити, чи існують інші речовини, окрім сполук урану, які випромінюють відкриті Беккерелем промені. Оскільки Беккерель помітив, що у присутності сполук урану повітря стає електропровідним, Марія Кюрі вимірювала електропровідність поблизу зразків інших речовин, використовуючи декілька точних приладів, розроблених і побудованих П'єром Кюрі і його братом Жаком.
Пізніше Кюрі писала: «Мої досліди довели, що випромінювання сполук урану можна точно вимірювати в певних умовах і, що це випромінювання є властивістю атомного елементу урану; його інтенсивність пропорційна кількості урану, що міститься в тій чи іншій сполуці, і не залежить ні від особливостей хімічної сполуки, ні від зовнішніх умов, наприклад, від освітлення чи температури.
Після цього я почала шукати, чи існують інші елементи, що мають такі ж властивості. Для цього я перевірила всі відомі у той час елементи, в чистому вигляді або у вигляді сполук. Я виявила, що серед цих речовин тільки сполуки торію мали випромінювання, подібне до урану. Випромінювання торію має інтенсивність такого ж порядку, що і випромінювання урану, і теж є властивістю атомів цього елементу.
Довелося шукати новий термін, щоб позначити цю нову властивість елементів урану і торію. Я запропонувала назву радіоактивність, і відтоді вона стала загальноприйнятною; радіоактивні елементи отримали назву радіоелементів.»
Незабаром Марія Кюрі зробила набагато важливіше відкриття: уранова руда, відома під назвою уранової смоляної обманки, випускає сильніше випромінювання Беккереля, ніж сполуки урану і торію, і, принаймні, в чотири рази сильніше, ніж чистий уран. Кюрі висловила припущення, що в урановій смоляній обманці міститься ще не відкритий і сильно радіоактивний елемент. Навесні 1898 року вона повідомила про свою гіпотезу і про результати експериментів Французькій академії наук.
Потім подружжя Кюрі спробувало виділити новий елемент. П'єр відклав свої власні дослідження з фізики кристалів, щоб допомогти Марії. У липні і грудні 1898 року Марія і П'єр Кюрі оголосили про відкриття двох нових елементів, які були названі ними полонієм (на честь Польщі — батьківщини Марії) і радієм. Оскільки Кюрі не виділили жоден з цих елементів, вони не могли надати хімікам вирішального доказу їхнього існування. Тому подружжя Кюрі вирішило екстрагувати два нові елементи з уранової смоляної обманки. Щоб екстрагувати їх у вимірних кількостях, дослідникам необхідно було переробити величезні кількості руди. Протягом подальших чотирьох років Кюрі працювали в примітивних і шкідливих для здоров'я умовах.
У цей період зарплатні П'єра не вистачало, щоб утримувати сім'ю. Попри те, що інтенсивні дослідження і маленька дитина займали майже весь її час, Марія Кюрі в 1900 році почала викладати фізику в Севрі, у навчальному закладі, що готував вчителів середньої школи. Овдовілий батько П'єра переїхав до Кюрі і допомагав наглядати за Ірен.
У вересні 1902 року Кюрі оголосили про те, що їм вдалося виділити одну десяту граму хлориду радію з декількох тонн уранової смоляної обманки. Виділити полоній їм не вдалося, оскільки він виявився продуктом розпаду радію. Аналізуючи сполуку, Марія встановила, що атомна маса радію дорівнює 225. Сіль радію випромінювала блакитне світло і тепло. Ця фантастична речовина привернула увагу всього світу. Визнання і нагороди за його відкриття прийшли до подружжя Кюрі майже одразу.
Завершивши дослідження, Марія Кюрі написала свою докторську дисертацію. Робота називалася «Дослідження радіоактивних речовин» і була представлена в Сорбонні в червні 1903 року. На думку комітету, що присудив Кюрі науковий ступінь, її робота була найбільшим внеском, коли-небудь внесеним до науки докторською дисертацією.
2.4 Перша жертва радіоактивності
Робота з радіоактивними речовинами відчутно позначилася на здоров'ї Марії Кюрі. Спочатку вона перенесла важку операцію на нирках, потім у неї різко погіршився зір, з'явилися проблеми зі слухом. У 1920 році в листі до сестри вона писала: «Мій зір дуже ослаб, і цьому, ймовірно, мало чим зарадиш. Що стосується слуху, то мене переслідує постійний шум у вухах, іноді дуже сильний.»
У період з 1923 по 1930 роки Марії було зроблено чотири операції на очах, які в підсумку відновили їй зір. Померла Марія Склодовська-Кюрі 4 липня 1934 від гострої злоякісної анемії, що була викликана переродженням кісткового мозку. У медичному висновку професор Рего написав: «Мадам Кюрі може вважатися однією з жертв тривалого поводження з радіоактивними речовинами, які відкрили її чоловік і вона сама».
Ховали Марію Кюрі з особливою обережністю. Дерев'яну труну помістили у свинцеву, а ту у свою чергу в ще одну дерев'яну. Коли в 1995 році останки видатного науковця переносили в Пантеон, заміри рівня радіації внутрішньої труни показали, що він у 30 разів перевищує фонові показники.
2.5 Нобелівська премія з фізики. Визнання
У грудні 1903 року Шведська королівська академія наук присудила Нобелівську премію з фізики Анрі Беккерелю і подружжю Кюрі. Марія і П'єр Кюрі отримали половину нагороди «на знак визнання … їхніх спільних досліджень явищ радіації, відкритих професором Анрі Беккерелем». Кюрі стала першою жінкою, удостоєною Нобелівської премії. І Марія, і П'єр Кюрі хворіли і не змогли поїхати до Стокгольму на церемонію вручення премії. Вони отримали її влітку наступного року.« «Нагородження Нобелівською премією, — писала Кюрі, — було для нас важливою подією зважаючи на престиж, пов'язаний з цими преміями, установленими на ті часи ще зовсім недавно (1901). З матеріального погляду, половина цієї премії була значною сумою. Відтепер П'єр Кюрі міг передати викладання в Школі фізики Полю Ланжевену, своєму колишньому учневі, фізикові з великою ерудицією. Крім того, він запросив препаратора особисто для своєї роботи.
Разом з тим популярність, яку принесла ця щаслива подія, виявилася важким тягарем для людини, не підготовленої і незвичної до неї. Це була лавина візитів, листів, прохань про лекції і про статті — постійних причин втрати часу, хвилювання і втоми».
Ще до того, як подружжя Кюрі завершило свої дослідження, їх роботи спонукали інших фізиків до вивчення радіоактивності. 1903 року Ернест Резерфорд і Фредерік Содді висунули теорію, за якою радіоактивні випромінювання виникають під час розпаду атомних ядер. Під час розпаду (випромінювання якихось частинок, що утворюють ядро) радіоактивні ядра зазнають трансмутації — перетворення на ядра інших елементів. Кюрі не без коливань прийняла цю теорію, оскільки розпад урану, торію і радію відбувається настільки поволі, що в своїх експериментах їй не доводилося його спостерігати. Щоправда, були дані про розпад полонію, але поведінку цього елементу Кюрі вважала нетиповою. Все ж таки 1906 року вона погодилася прийняти теорію Резерфорда-Содді як найправдоподібніше пояснення радіоактивності. Саме Марія започаткувала терміни розпад і трансмутація.
Подружжя Кюрі відзначило дію радію на людський організм (як і Анрі Беккерель, вони отримали опіки, перш ніж зрозуміли небезпеку поводження з радіоактивними речовинами) і висловили припущення, що радій може бути використаний для лікування пухлин. Терапевтичне значення радію було визнано майже відразу, і ціни на радієві джерела різко піднялися. Проте Кюрі відмовилися патентувати процес екстракції і використовувати результати своїх досліджень в будь-яких комерційних цілях. На їх думку отримання комерційної вигоди не відповідало духу науки, ідеї вільного доступу до знань. Попри це, фінансовий стан подружжя Кюрі поліпшився, оскільки Нобелівська премія та інші нагороди принесли їм певний достаток. У жовтні 1904 року П'єр був призначений професором фізики в Сорбонні, а місяць по тому Марія стала офіційно іменуватися завідувачкою його лабораторії. У грудні у них народилася друга дочка, Ев, яка згодом стала концертною піаністкою та біографом своєї матері.
Марія Кюрі черпала сили у визнанні її наукових досягнень, улюбленій роботі, любові і підтримці П'єра. Як вона сама зізнавалася:«Я знайшла в шлюбі все, про що могла мріяти у момент укладення нашого союзу, і навіть більше того».
Але в квітні 1906 року П'єр загинув у вуличній катастрофі. Втративши найближчого друга і товариша по роботі, Марія замкнулася у собі. Проте вона знайшла сили продовжувати роботу. У травні, після того, як Марія відмовилася від пенсії, призначеної міністерством суспільної освіти, факультетська рада Сорбонни призначила її на кафедру фізики, яку раніше очолював її чоловік. Коли через шість місяців Кюрі прочитала свою першу лекцію, вона стала першою жінкою-викладачем Сорбонни.
Після смерті чоловіка Марія залишалася ніжною і люблячою матір'ю для двох своїх дочок. Одна з них, Ірен, що стала відомим фізиком, згадує:
«Моя мати дуже любила проводити вільний час у прогулянках за містом або працювати в саду, а під час відпустки вона надавала перевагу горам чи морю. Марія Кюрі захоплювалася фізичними вправами і завжди знаходила привід, щоб зайнятися ними і примусити нас з сестрою ними зайнятися. Вона любила природу і вміла насолоджуватися нею, але тільки не споглядаючи. У саду вона поралася з квітами; у горах любила ходити, зупиняючись, звичайно, іноді, щоб відпочити і помилуватися пейзажем…
Марія Кюрі не вела світського життя. Вона бувала тільки в будинках небагатьох друзів, і до того ж досить рідко. Коли їй доводилося бути присутньою на якихось прийомах або офіційних урочистостях, це завжди було для неї втомно й нудно. Але вона знайшла спосіб використовувати цей час найкращим чином, розмовляючи зі своїми сусідами за столом про їхню спеціальність. Розвиваючи цю тему, будь-хто з них майже завжди міг розповісти щось цікаве.
Той факт, що мати не шукала ані світських зв'язків, ані зв'язків з людьми впливовими, іноді вважають свідченням її скромності. Я вважаю, що це скоріше якраз навпаки: вона дуже вірно оцінювала своє значення і їй аніскільки не лестили зустрічі з титулованими особами або з міністрами. Мені здається, вона була дуже задоволена, коли їй довелося познайомитися з письменником Джозефом Редьярдом Кіплінгом, а те, що її представили королеві Румунії, не справило на неї ніякого враження».
У лабораторії Марія Кюрі зосередила свої зусилля на виділенні чистого металевого радію, а не його сполук. У 1910 році їй вдалося в співпраці з Андре-Луї Деб'єрном отримати цю речовину і тим самим завершити цикл досліджень, початий 12 років тому. Вона переконливо довела, що радій є хімічним елементом. Кюрі розробила метод вимірювання радіоактивної еманації і приготувала для Міжнародного бюро мір і ваг перший міжнародний еталон радію — чистий зразок хлориду радію, з яким належало порівнювати решту всіх джерел.
У кінці 1910 року за наполяганням багатьох учених кандидатуру Марії Кюрі було висунуто на виборах до одного з найпрестижніших наукових товариств — Французької академії наук. П'єр Кюрі був обраний до неї лише за рік до своєї смерті. До того протягом всієї історії Французької академії наук жодна жінка не була її членом, тому висунення кандидатури Кюрі призвело до жорсткої сутички між прихильниками і супротивниками цього кроку. Після кількох місяців полеміки в січні 1911 року кандидатура Марії Кюрі була відхилена на виборах більшістю в один голос.
2.6 Нобелівська премія з хімії
За кілька місяців Шведська королівська академія наук присудила Марії Кюрі Нобелівську премію з хімії «за її видатні заслуги в розвитку хімії: відкриття елементів радію і полонію, виділення радію та вивчення природи і сполук цього чудового елементу». Кюрі стала першим двічі лауреатом Нобелівської премії. Представляючи нового лауреата, Е. В. Дальгрен відзначив, що «дослідження радію привело останніми роками до народження нової області науки — радіології, що вже має власні інститути та журнали».
Марія Кюрі доклала немало зусиль, щоб домогтися гідної лабораторії для розвитку нової науки про радіоактивність. Незадовго до початку Першої світової війни Паризький університет і Пастерівський інститут заснували Радієвий інститут для досліджень радіоактивності. Кюрі була призначена директором відділення фундаментальних досліджень і медичного застосування радіоактивності. Під час війни вона навчала військових медиків застосуванню радіології, наприклад, виявленню за допомогою рентгенівських променів шрапнелі в тілі пораненого. У прифронтовій зоні Кюрі допомагала створювати радіологічні установки, забезпечувати пункти першої допомоги переносними рентгенівськими апаратами. Накопичений досвід вона узагальнила в монографії «Радіологія і війна» 1920 року.
Після війни Кюрі повернулася до Радієвого інституту. Останніми роками життя вона керувала роботами студентів і активно сприяла застосуванню радіології в медицині. Нею написано біографію П'єра Кюрі, яку було опубліковано 1923 року. Періодично Кюрі здійснювала поїздки до Польщі, яка наприкінці війни здобула незалежність. Там вона консультувала польських дослідників. У 1921 році разом з дочками Кюрі відвідала Сполучені Штати, щоб прийняти в дарунок один грам радію для продовження дослідів. Під час свого другого візиту до США (1929) вона отримала пожертвування, на яке придбала ще грам радію для терапевтичного використання в одному з варшавських госпіталів. Але внаслідок багаторічної роботи з радієм її здоров'я стало помітно погіршуватися.
Марія Кюрі померла 4 липня 1934 року від лейкемії в санаторії Санселлемоз містечка Пассі у французьких Альпах
2.7 Марія Склодовська-Кюрі і Польща
Хоча велику частину свого життя Марія мешкала у Франції, вона назавжди зберегла відданість справі боротьби за польську незалежність. Незважаючи на напружену творчу діяльність, Склодовська-Кюрі завжди пам'ятала про свою історичну батьківщину — Польщу. Так, після відкриття Радієвого інституту в Парижі аналогічний інститут був відкритий у Варшаві.
Склодовська-Кюрі подарувала Львову, місту, що між світовими війнами входило до складу Польщі, 80 мг радію (у 1920 лабораторія вченої володіла лише трохи більше, ніж 1 г радію). Так вперше у Львові зародився невеликий радіологічний відділ, що сприяв, зокрема, лікуванню онкологічно хворих.
2.8 Нагороди та наукові визнання
Марії Склодовський-Кюрі було присуджено 10 наукових премій та 16 медалей. Вона була почесним членом 106 академій, наукових установ і товариств. Вона стала першою жінкою, що здобула Нобелівську премію, і першим двічі лауреатом цієї нагороди.
Нобелівська премія з фізики (1903)
Медаль Деві (1903)
Медаль Маттеуччі (1904)
Нобелівська премія з хімії (1911)
Мадам Кюрі була нагороджена французьким орденом Почесного легіону. Її старша дочка, Ірен Жоліо-Кюрі, отримала Нобелівську премію з хімії 1935 року. Молодша дочка, Єва Кюрі, пізніше написала біографію своєї матері.
У Польщі вона отримала звання почесного доктора Львівської політехніки — 1912 року, Познанського університету — 1922 року, Краківського Ягеллонського університету — 1924 року та Варшавської політехніки — 1926 року.
У 1967 році у Варшаві було створено музей Марії Склодовської-Кюрі.
2.9 Вшанування пам'яті Марії Кюрі
Марія Склодовська-Кюрі є єдиною жінкою, котра двічі отримала Нобелівську премію, а також єдиним науковцем в історії, відзначеним цією нагородою у двох різних галузях природничих наук. У 2009 журнал «New Scientist» визнав Марію Склодовську-Кюрі найвидатнішою жінкою-науковцем всіх часів.
1995 року вона стала першою жінкою, похованою серед найвідоміших французів під куполом Пантеону Парижа, поряд із її чоловіком, П'єром Кюрі.
Одиницю виміру радіоактивності — кюрі («Кi») — названо на честь подружжя Кюрі, як і елемент з атомним номером 96 — Кюрій.
Три радіоактивні мінерали названо на честь Кюрі: кюрит (curite), склодовськіт (sklodowskite) і купросклодовськіт (cuprosklodowskite).
Портрет Склодовської-Кюрі було зображено на польській грошовій банкноті номіналом 20 000 злотих наприкінці 1980-х (інфляційних) років. Її портрет зображували на поштових марках і монетах, а також на останніх французьких банкнотах — 500 франків, незадовго до заміни франка на євро.
Польські наукові та навчальні заклади імені Марії Склодовської-Кюрі:
Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (пол. Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej), засновано 1944 року;
Інститут імені Марії Склодовської-Кюрі у Варшаві.
Французькі наукові та навчальні заклади імені Марії Склодовської-Кюрі:
Університет імені П'єра і Марії Кюрі — найбільший науково-технічний та медичний університет у Франції; спочатку це був Інститут природничих наук Паризького університету, де вона викладала, а тепер його названо на честь подружжя Кюрі. В університеті збережено дім-лабораторію, де вони відкрили радій.
2007 року станцію «П'єра Кюрі» Паризького метрополітену було перейменовано на станцію «П'єра та Марі Кюрі».
Одну з вулиць Дніпропетровська названо ім'ям Марії Кюрі.
Сейм Польщі в грудні 2010 прийняв ухвалу присвятити 2011 рік — пам'яті Марії Склодовської-Кюрі.
У Польщі напередодні Міжнародного жіночого дня 2011 року оголосили ім'я польки всіх часів. На думку сучасників, найвеличнішою жінкою в історії країни є Марія Склодовська-Кюрі. Підсумки голосування, яке тривало кілька тижнів у січні і лютому 2011 року, були оголошені у Варшаві.
У 2011 наукова бібліотека Львівської політехніки підготувала віртуальну виставку, присвячену пам'яті вченої[10].
2.10 Дивовижні факти із життя Марії Кюрі.
1. Марія Кюрі на грудях
носила свій незмінний
2. Марія Кюрі – двічі лауреат Нобелівської премії: з фізики в 1903 році та з хімії в 1911 році.
3. Марія Кюрі – засновниця інститутів Кюрі в Парижі та у Варшаві.
4. Один з елементів, який
Марія Кюрі відкрила разом
зі своїм чоловіком, називається
полоній – на честь
5. Другий елемент, над відкриттям якого Марія Кюрі працювала разом із чоловіком 12 років, називається радій.
6. Марія Кюрі була членом 85 наукових товариств із усього світу та власницею 20 наукових почесних ступенів.
7. У Марії Кюрі було
дві доньки, хоч вона все життя
працювала з радіоактивними
8. Старша донька Марії
Кюрі – Ірен Жоліо-Кюрі, як
і мама, вийшла заміж за хіміка
і, через 24 роки від дня присудження
Марії Кюрі Нобелівської
9. Марія Кюрі стала першою в історії університету Сорбонни жінкою-викладачем.
10. У роки Першої світової
війни Марія Кюрі, разом зі
старшою донькою, яка тоді була
ще підлітком, їздила по госпіталях
із першим рентген-апаратом і
навчала лікарів робити
3. Висновок
Найбільшим достоїнством Марії Кюрі-Складовської як ученого була її незламноа наполегливість у подоланні труднощів: поставивши перед собою проблему, вона не заспокоїлася доти, поки їй не вдавалося знайти рішення. Тиха, скромна жінка, якій докучала її слава, Марія зберігала непохитну вірність ідеалам, до яких вона вірила, і людям, прояких вона піклувалася. Після смерті чоловіка вона залишалася ніжною і відданою матір'ю для двох своїх дочок. Вона любила природу, і, коли був живий П'єр,подружжя Кюрі часто здійснювали заміські прогулянки на велосипедах.
- Марк Аврелий
- Марк Аврелий
- Марк Аврелий
- Марк Аврелий
- Марк Аврелий и закат Античности
- Марк Аврелий - философ на троне
- Марка, товарный знак, их сущность и развитие на российском рынке
- Мария Склодовская-Кюри - выдающийся польский ученый
- Мария Тереза Бурбон-Неаполитанская
- Мария-Тереза Габсбург-Тешинская
- Мария Терезия
- Мария Тюдор – в поисках единственного
- Мария Фёдоровна жена Павла I
- Марія Монтессорі (1870—1952)
