Матрична модифікація системи управління запасами

Торговельно-економічний  коледж

Київського національного  торговельно-економічного університету

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Матрична модифікація  системи  управління запасами»

 

 

 

 

 

                                                                                                                  

 

 

                                                                                                                                Виконала:

    студентка  групи МО-41

                                                                                          Островська О.І

 

 

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ  ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ………………4

1.1 Поняття та сутність  теорії управління запасами………………………………………4

1.2 Мотиви формування запасів……………………………………………………………5

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ………………………………………7

2.1 Основні типи моделей  управління запасами…………………………………………7

2.2 Концепція економічної  величини замовлення (ЕОQ)…………………………………8

2.3 Модель рівень запасу…………………………………………………………………13

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………………17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сьогодні загострення  конкуренції на світових ринках диктує потребу впровадження логістики  в практичну діяльність підприємств  як одного з найважливіших факторів підвищення конкурентоспроможності компанії. Настав час, коли стратегія розвитку багатьох провідних фірм будується  не на високих, а на «помірних» темпах економічного зростання, оскільки стало  очевидним, що неоптимальні витрати  компенсувати темпами росту не вдасться [1, c.7].

Дослідженням питань теорії та методології управління запасами займалися такі відомі вчені-економісти як: Дж. Букан, Е. Кенігсберг, П. Зермат, М. Ліндерс, Х. Фірон, Н. Д. Фасоляк, М. М. Дарбінян, Ю. І. Рижиков, В. І. Сергійов. Л. О. Лігоненко, Н. М. Ушакова, М. Д. Виноградський, Н. О. Власова, І. О. Бланк, О. А. Круглова, Є. Крикавський та інші.

Мета даного дослідження  вимагає виконання таких завдань, як правильне і своєчасне визначення оптимальної стратегії управління запасами, нормативного рівня запасів, що дозволяє вивільнити значні оборотні кошти, заморожені у вигляді запасів, що в остаточному підсумку підвищує ефективність використовуваних ресурсів.

Об`єктом дослідження  являється система управління запасами.

Предметом дослідження – моделі управління та оптимізації запасів на підприємстві.

Управління запасами становлять, в даний час, найпоширеніший і  вивчений клас задач дослідження  операцій. Вони володіють наступною  особливістю – зі збільшенням  запасів збільшуються витрати на їх зберігання, але зменшуються втрати через можливу їх недостачу [2, с.25].

 

 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ  ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ

 

1.1 Поняття та  сутність теорії управління запасами

 

В даний час в промислово розвинених країнах з ринковою економікою виявляється досить істотний розрив між теорією і практикою прийняття  рішень управління запасами, і виник  він, перш за все з двох причин. По-перше, в недавньому минулому керівництво  фірм занадто багато уваги приділяло  швидкому зростанню обсягу продажів на шкоду ефективності управління товарно-матеріальними  запасами і виробництвом. По-друге, багато вчених, які займалися питаннями  управління, занадто багато уваги  приділяли розробці математично  «чистих» моделей прийняття рішень, у яких була мала практична цінність.

Логістика як нова, відокремлена теорія підприємницької діяльності почала використовуватися на підприємствах  із початку 1980-х років. Завданням  логістики є отримання потрібних  товарів або послуг у потрібному місці, в потрібний час, за базисних умов та одержання підприємством  найбільшого доходу, логістику можна  трактувати як механізм досягнення компромісу (узгодження) між виконанням зобов’язань  і необхідними для цього витратами, тобто і споживач задоволений  рівнем виконання його замовлень, і  витрати виробника (надавача послуг) є для нього бажаними [1, с. 13].

Отже, логістика – це наука  про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв’язками.

Запаси завжди вважались  фактором, що забезпечує безпеку системи  матеріально-технічного постачання, її гнучке функціонування, і були свого  роду «страховкою».

Таким чином, запаси – це гарантія можливості виконання будь-якого замовлення.

Оптимальний розмір запасів  – це такий розмір запасів, при  якому витрати на їх зберігання та втрати від дефіциту запасів мінімальні.

Норма запасу – це мінімальна кількість матеріальних ресурсів, яка повинна знаходитися на підприємствах або в організаціях для нормального процесу постачання.

Стратегія управління запасами – це сукупність дій для досягнення оптимального обсягу запасів на підприємстві.

Отже, правильне і своєчасне  визначення оптимальної стратегії  управління запасами та нормативного рівня запасів дозволяє вивільнити значні оборотні кошти, заморожені у  вигляді запасів, що в остаточному  підсумку підвищує ефективність використовуваних ресурсів.

 

1.2 Мотиви формування  запасів

 

Для забезпечення безперервного  і ефективного функціонування практично  будь-якої організації необхідно  створення запасів. У будь-якій задачі управління запасами потрібно визначати  оптимальну кількість продукції, що замовляється та строки розміщення замовлення.

Ряд вчених США прийшли  до висновку, що якщо б вдалося поставити  під контроль 75% коливань рівня інвестицій в товарно-матеріальні запаси, то економіка цієї країни не зазнала  б жодної з повоєнних рецесій, під час яких ціни, обсяг виробництва і прибутку падали, а безробіття зростало.

Одним з найсильніших стимулів до створення запасів є вартість їх негативного рівня (дефіциту). За наявності дефіциту запасів існує  три види можливих витрат, перерахованих  нижче в порядку збільшення їх негативного впливу: 1) витрати в зв'язку з невиконанням замовлення (затримкою з відправкою замовленого товару);

2) витрати у зв'язку  з втратою збуту;

3) витрати у зв'язку  з втратою замовника.

Слід мати на увазі, що вартість дефіциту запасів більше, ніж просто ціна втрачених торговельних угод або  нереалізованих замовлень. До неї входять і втрати часу на виготовлення продукції, і втрати робочого часу, і, можливо, втрати часу з-за дорогих перерв у виробництві при переходах між складними технологічними процесами.

З погляду витрат додаткові  запаси – це передусім додаткові  витрати їх формування та утримання, причому реальні, а не ймовірні. Тому їх обмеження, навіть елімінування цілком закономірно стає важливим елементом  стратегії організації. З іншої сторони концепція виробництва чи дистрибуції з нульовим запасом може призвести до зростання витрат в інших сферах діяльності.

Отже, наступний етап проблеми «бути чи не бути запасам» зводиться  до пошуку оптимального рівня запасів, оскільки існують вагомі чинники, що можуть мотивувати формування додаткових запасів. В їх основі – існуючі  залежності «trade off», коли зростання витрат запасів може генерувати редукцію інших складових витрат. Тому актуальною є і зворотне ставлення питання: зниження актуального рівня запасів за рахунок більш помірного зростання витрат в інших сферах, наприклад, у виробництві, в транспортуванні, в системі управління. Але це також означає, що рівнем запасів необхідно керувати [1, с. 236].

Таким чином, одна з задач  управління запасами полягає у визначенні такого рівня запасів, який мінімізує  наступний критерій: суму очікуваних витрат за зберігання запасів, а також  втрат через їх дефіцит, тобто  для забезпечення безперервного і ефективного функціонування практично будь-якої організації необхідно створення оптимального розміру запасів.

 

 

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ

 

2.1 Основні типи  моделей управління запасами

 

Для вирішення проблем, пов'язаних із запасами призначені моделі управління запасами. Математичні моделі управління запасами дозволяють знайти оптимальний рівень запасів деякого товару, який дозволяє мінімізувати сумарні витрати на закупку, оформлення й доставку замовлення, зберігання товару, а також збитки від його дефіциту. Моделі повинні відповідати на два основні питання: скільки замовляти продукції та коли замовляти [1, с.57].

Відповіді на ці запитання  лежать у площині:

• визначення об’єкта управління, яким можуть бути запаси матеріалів, запаси незакінченої продукції, запаси готових виробів;
• визначення цілей управління запасами, серед яких можна розглядати зниження рівня запасу, зниження витрат запасу, підвищення надійності виробничих процесів тощо;
• визначення інструментів управління запасами. До безпосередніх інструментів можна віднести встановлення норм, регулювання параметрів запасів. До опосередкованих інструментів належать механізми фінансування, стимулювання тощо;
• визначення умов ефективного управління запасами, до яких можна віднести знання структури запасів за різними класифікаціями, інформаційне забезпечення руху запасів, наявність процедур управління запасами, організаційне забезпечення відповідальності тощо;
• визначення механізмів інтеграції рішень у ланцюзі поставок, серед них узгодження цілей учасників логістичного каналу, розподіл витрат і прибутку між учасниками логістичного каналу тощо [1, с. 247].

Управління запасами має  два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими  запасами для виготовлення необхідного  продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці. Другий аспект пов’язаний з  витратами на підтримання певного  рівня запасів. Виходячи з цих  положень на підприємстві регулюють  рівень матеріальних запасів виробництва. При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.

Існує безліч різноманітних  моделей, кожна з яких підходить  до певного випадку. Всі моделі управління запасами можна розділити на групи:  - детерміновані моделі управління запасами,

- моделі оперативного  управління запасами при випадковому  попиті,

- моделі управління запасами  в системі з періодичними перевірками  при випадковому попиті,

- моделі управління запасами  протягом одного періоду,

- динамічні моделі управління  запасами.

 

2.2 Концепція економічної  величини замовлення (ЕОQ)

 

На підставі звичайних (типових) умов функціонування логістичних систем уважатимемо за доцільну концепцію  утримання певного рівня запасів  та управління ним. Утримуваний запас  дає змогу реалізовувати завдання організації в розрахованому (передбачуваному) режимі щодо забезпечення матеріалами  виробництво, готовими виробами збут, дистрибуційну мережу, клієнта. Отже, розгляду потребує система управління запасами.

Спершу розглянемо базові поняття. До них належать:

• головні параметри запасів:

- максимальний запас М;

- мінімальний запас А;

- величина партії поставки Q;

- цикл поставки R;

• додаткові параметри запасів:

- поточний запас Z;

- пункт замовлення t_z;

- страховий запас Z_стр;

- термін реалізації замовлення L.

Ці параметри запасів  показано на рис. 2.1.

 

Запас (Z), одиниць

                                                                               

                                                                                      М

               t_z             Q

                                                                                       А

                                                                                           Z_стр

1.                                            Час (t), днів

                     L                  R

Рис. 2.1. Параметри запасу в динаміці

 

З графіка видно, що кожне  подальше рішення щодо того, скільки  замовляти (Q) і коли замовляти (t_z), активно впливатиме на зміну інших параметрів, передусім максимального і мінімального рівня запасів. Зауважимо, що одночасно дотримуватись установлених норм за всіма чотирма параметрами досить важко, за винятком одного впливу – якщо є всі умови для використання концепції ЕОQ.

І. Ідея системи управління запасами в концепції ЕОQ полягає у такому: встановити мінімальний рівень запасу, за умови досягання якого складається замовлення на поставку завжди однакової величини товарів. Оскільки в моделі ЕОQ попит стабільний, то використання запасу рівномірне в часі, а, отже, і поставки мусять здійснюватися через однакові проміжки часу.

Інакше кажучи, в моделі ЕОQ реалізована найпростіша система  управління запасами:

• кожне замовлення однакової величини Q=const;
• усі поставки здійснюються через однакові проміжки часу R=const;
• пунктом складання замовлення є завжди однаковий мінімальний рівень запасу А=const;
• у момент кожної поставки завжди досягається максимальний рівень запасу М=const.

Окрім викладеного, такі ідеальні умови не вимагають створення  страхового запасу. Тому процес управління запасами полягає у такому:

а) розрахунок мінімального рівня запасу А, в момент досягнення якого складається і подається  замовлення з тим, щоб через завжди однаковий термін реалізації замовлення L відбулася чергова поставку товару, причому у момент поставки поточний запас Z дорівнював нулю;

б) розрахунок оптимальної  величини партії поставки, в момент реалізації якої досягається максимальний рівень запасу М.

Очевидно, що в моделі ЕОQ є два важелі управління запасами: партія поставки Q і мінімальний запас. Два інші головні параметри є похідними, а саме – цикл поставки R і максимальний запас М. Однак, оскільки попит стабільно рівномірний, тобто інтенсивність використання запасу однакова (постійна), то і ці два параметри теж є сталими. Математично:

 

а) п_зам= - кількість замовлень у рік;

б) R= - цикл поставки;

в) R=

 

- тобто за умови сталих  параметрів у правій частині  ліва теж стала;

         г) М = Z + Q = Q

– якщо Z = 0, тобто за сталого Q параметр М теж сталий.

Із цих залежностей  випливає, що:

а) найвищий рівень запасів  має місце у момент виконання  чергового замовлення і він становить  величину, яка дорівнює партії поставки Q_орt;

б) середній за цикл поставки R запас дорівнюватиме половині величини поставки, оскільки в кінці циклу  поставки поточний запас дорівнює нулю;

в) цикл поставки є прямо  пропорційним до величини партії поставки і обернено пропорційним до кількості  поставок за розрахунковий період;

г) витрати утримання запасів  прямо пропорційно змінюються залежно  від величини партії поставки.

Для наочності подамо графічну інтерпретацію двох варіантів, коли в другому партія поставки зменшена удвічі (рис. 2.2).

 

Рівень запасу                                                                           М₁

                                                                                                      

 

                                      

                    Q₁

                                                                                 Z_сер1, М₂

 

 

                                    0

                                                           Час

               R₁                                           

Рис. 2.2. Графічна інтерпретація  зміни параметрів запасів за зміни  партій поставки в моделі ЕОQ

 

Подані аналітичні та графічні інтерпретації дають змогу припустити альтернативний процес управління запасами в моделі ЕОQ:

а) розрахунок циклу поставили R;

б) розрахунок максимального  рівня запасу,за яким можна визначити  партію поставки як різницю між розрахованим максимальним запасом і рівнем поточного  запасу на момент поставки. Якщо брати  за основу рівень поточного запасу на момент складання замовлення, то розрахунковий максимальний запас  має бути збільшений на величину, що буде використана під час терміну  реалізації замовлення.

Отже, на основі моделі ЕОQ розглянуті два варіанти управління запасами:

• суть первинного варіанта: моніторингом рівня запасів визначається момент досягнення мінімального рівня запасу і в цей момент формується замовлення на чергову поставку однакової постійної величини для поповнення поточного запасу. Цей процес повторюється кожного разу у міру досягнення мінімального запасу;
• суть другого варіанта: регулярно через однакові проміжки часу, які дорівнюють прийнятому циклу поставки, заміряється рівень поточного запасу і формується замовлення на поставку такої величини, що дорівнює різниці між розрахунковим максимальним запасом і поточним рівнем на момент подання замовлення. Цей процес повторюється з початком кожного циклу замовлення.

За реальних мов функціонування логістичних систем відбувається під  тиском істотних змін у навколишньому  середовищі, передусім змін у попиті. І це зумовлює протягом розрахункового періоду різну інтенсивність  використання запасів. Для елімінування негативного впливу зміни попиту у часі організації утримують  страховий запас, який, окрім того, елімінує теж недотримання терміну  виконання замовлення (час опрацювання  замовлення, час транспортування) та ймовірні пошкодження матеріалів під  час транспортування. Отже, в деяких випадках, коли правдоподібність щодо прогнозу попиту, параметрів поставки справджується, страховий запас  перетворюється у мертвий запас, а тому витрати його утримання  – зайві. Однак ми розглядатимемо загальний випадок, коли зміна інтенсивності  попиту має місце як у прогнозованих  розрахунках, так і реально.

Ґрунтуючись на викладеному, подамо основні положення двох базових  моделей (систем) управління запасами на основі фіксації величини замовлення та фіксованого циклу замовлення, що отримали в спеціальній літературі такі назви:

• модель рівня запасу (англ. Reorder Level Policy);
• модель циклу замовлення (англ. Reorder Сусle Policy).

 

2.3 Модель рівня  запасу

управління запас  економічний страховий

У моделі рівня запасу нормуванню і контролюванню підлягають два  важелі управління запасами:

• рівень мінімального запасу («тривожного» запасу) А, який інформує про необхідність термінового оформлення чергового замовлення;
• величина партії замовлення.

Рівень мінімального запасу охоплює і страховий запас (запас безпеки), призначення якого випливає з ймовірності появи непередбачуваного зростання попиту та / чи непередбачуваного довшого терміну виконання замовлення. На думку Саріуш-Вольського, рівень мінімального запасу може бути розрахований за такою залежністю:

 

  (2.1)

 

де у – прогноз попиту за одиницю часу;

L – середній час виконання  замовлення в одиницях часу;

k – коефіцієнт кратності  і стандартного відхилення для  визначення страхового запасу  для прийнятого рівня ризику  вичерпання запасу (k = 1 для ризику 15,9 %; k = 2 для ризику 2,3%; k = 3 для ризику 0,1 %);

S_t – прогноз стандартного відхилення попиту за одиницю часу.

Як видно з поданої  формули розрахунку, перша складова є частиною поточного запасу, необхідною для задоволення середнього попиту (наприклад, денного) у період реалізації замовлення (наприклад протягом L днів), друга складова унаочнює величину страхового запасу.

Другою нормою управління запасами є встановлення і дотримання величини партії одноразової поставки для дискретного поповнення поточних запасів. Керуючись теорією моделі ЕОQ, за таку величину одноразової партії постави приймається оптимальна величина замовлення, що забезпечує мінімум  витрат замовлення і утримання запасів  за розрахунковий період. Оптимальна величина замовлення розраховується за формулою Вільсона (2.2):

 

, (2.2)

 

де Ц_зам – витрати опрацювання одного замовлення;

С – вартість одиниці  запасу;

r – питомі витрати  утримання запасу у відсотках  від вартості запасу;

Р_р – річний попит, одиниць товару.

Графічно процес використання і поповнення поточного запасу показано на рис. 2.3.

 

 

                                                                                         Q₁ = Q₂ = Q₃

Запаси (Z), одиниць                                 М₂                           A = const

                                                                                                

                                 M₁                      Q₂                                 

                                                                                            M₃

                            Q₁                                                             

                                                                                 Q₃            A

                                                                                 

                                                                          Z_cmp

 

                         t_z                                                                                     Час (t), днів

                              L                            L                  L                    

         R₁                           R₂                        R₃

Рис. 2.3. Графічна інтерпретація  моделі рівня запасу

 

Викладена у такому вигляді  модель рівня запасу є придатною  для прийняття рішень щодо окремого виробничого чи дистрибуційного об’єкта, що і є її недоліком. Водночас за умови істотної зміни інтенсивності попиту ймовірна ситуація, коли розрахованого страхового запасу буде замало для задоволення інтенсивнішого попиту, як це має місце в третьому циклі поставок (рис. 2.3). Також істотним недоліком цієї моделі треба вважати значні витрати моніторингу рівня запасу, щоб визначити момент досягнення розрахованого мінімального рівня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Світовий та вітчизняний  досвід свідчить, що застосування логістики  дозволяє суттєво підвищити ефективність торгівлі. Оптимізація управління запасами – неминучий шлях розвитку економіки.

У будь-якій задачі управління запасами вирішується питання вибору розмірів і строків розміщення замовлень  на замовлену продукцію. На жаль, спільне  рішення цього завдання не можна  отримати на основі однієї моделі. Тому розроблені найрізноманітніші моделі, що описують різноманітні випадки. Одним з вирішальних факторів при розробці моделі управління запасами є характер попиту. У найбільш простих моделях передбачається, що попит є статичним детермінованим.

У більшості моделей управління запасами здійснюється оптимізацією функції  витрат, що включає витрати на оформлення замовлень, закупівлю і зберігання продукції, а також втрати від  дефіциту. Втрати від дефіциту зазвичай найбільш складно оцінити, тому що вони можуть бути обумовлені такими нематеріальними факторами, як, наприклад, погіршення репутації. З іншого боку, хоча оцінку витрат на оформлення замовлення отримати неважко, включення в модель цієї статті витрат істотно ускладнює математичний опис завдання.

Відомі моделі управління запасами рідко точно описують реальну  систему. Тому рішення, одержане на основі моделей цього класу, слід розглядати швидше як принципові висновки, а не конкретні рекомендації. У ряді складних випадків доводиться вдаватися до методів  імітаційного моделювання системи, щоб отримати достатньо надійне  рішення.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Крикавський Є. Логістика, - Львів: «Львівська політехніка», 2004. – 447с.

2. Кремер Н.Ш. Дослідження операцій в економіці, – М.: Юнити, 2002. – 407 c.

3. Хедлі Дж., Уайтін Т. Аналіз систем управління запасами: Пер. з англ. – М.: «Наука», 1969. – 511 c

4. Хруцкий Е. А. Оптимізація господарських зв'язків та матеріальних запасів: Питання методології. – М.: Економіка, 1997. – 506 c.

5. Хедлі Дж. Нелінійне і динамічне програмування: Пер. з англ. – М.: «Мир», 1967. – 321 с.

6. Бланк І. А. Основи  фінансового менеджменту в 2-х  томах, т. 1. – М.: Ніка-Центр, 2000. – 478 с.

7. Рижиков Ю. І. Теорія черг і управління запасами: Навчальний посібник для вузів. – СП.: «Наука», 2001. – 320 с.

8. Бука Дж., Кенігсберг  Е. Наукове управління запасами. – М.: «Наука», 1967. – 378 с.

9. Замків О.О., Толстопятенко А.В., Черемних Ю.Н.. Математичні методи в економіці. – М.: ДІС, 1997. – 571 с.