Методы анализа валютного рынка

     ЗМІСТ 

     ВСТУП………………………………………………………………………3

     1. Валютний ринок, його сутність, класифікація та функції…………….4

     2. Методи та моделі аналізу і прогнозування стану валютного ринку....9

     3. Основні показники технічного методу аналізу валютного ринку…..14

           3.1 Розрахунок простої середньої ціни………………...…………14

           3.2 Визначення межі  зміни ціни…………………………………..15

           3.3 Розрахунок трендового  індикатора РТР……………………...15

           3.4 Розрахунок осциляторів……………………………………….16

     ВИСНОВКИ……………………………………………………………….18

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….…19 
 
 

      ВСТУП 

     Світовий  валютний ринок - це специфічно оформлений механізм, що обслуговує та регулює  міжнародну систему валютних операцій на основі попиту та пропозиції. Торгівля валютою стала на сьогодні одним  із найпопулярніших видів діяльності: щоденно оборот світового валютного ринку сягає 2 трлн доларів США. Приблизно 80% всіх операцій складають спекулятивні операції, тобто ті, що мають за мету отримання спекулятивного прибутку.

     Отже  актуальність даної теми в тому, що для забезпечення свободи діяльності будь-якого ринку необхідно його аналізувати. Правильне розуміння ситуації на ринку, здатність прогнозування поведінки ринку, аналіз його настрою приводить до обґрунтованого прийняття рішення.

     Проблематику  світового ринку та його аналіз досліджено в роботах багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Причиною такої уваги з боку науковців є надзвичайна актуальність проблеми, а також стрімкий розвиток валютно-кредитних відносин, що потребує детального дослідження ринку. 

      1. Валютний ринок, його сутність, класифікація та функції. 

     Однією  із найважливіших складових частин ринкової економіки будь-якої країни є валютний ринок. Валютний ринок  – це економічна категорія, яка віддзеркалює певну сукупність відносин зі здійснення операцій з купівлі-продажу іноземних валют, інших валютних цінностей, цінних паперів в іноземній валюті, руху іноземних капіталів тощо.

     Об'єктом  валютного ринку є комплекс суспільних відносин (в основному у сфері  економіки та її регулювання державами) з приводу обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасного здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції різних валют; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств і держав; проведення валютних інтервенцій; використовування ринку державами для цілей їх грошово-кредитної і економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок.

     Предметом, яким оперують суб'єкти міжнародного валютного ринку в процесі реалізації суспільних відносин, що також є об'єктом - є валюти різних країн, цінні папери, виражені в іноземних валютах, а також валютні цінності. На світових валютних ринках операції проводяться, як правило, з валютами, що найбільш широко використовуються в світовому платіжному обороті. Так, на чотири валюти - долар США, ієну, фунт стерлінгів, євро доводиться до 90% всього міжнародного обороту. [1]

     Головними функціями валютного ринку є:

     - реалізація валютної політики держави;

     - розвиток національної економіки  та розширення зовнішньо-економічних  зв’язків;

     - сприяння поглибленню міжнародного  поділу праці та міжнародної  торгівлі;

     - регулювання попиту та пропозиції  на іноземні валюти;

     - своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

     - регулювання валютних курсів;

     - хеджування валютних ризиків;

     - диверсифікація валютних резервів;

     - одержання прибутку від операцій  з валютою і валютними цінностями.[2]

     Міжнародні  валютні ринки можна класифікувати  по цілому ряду ознак: по сфері розповсюдження, по відношенню до валютних обмежень, по видах валютних ресурсів, по ступеню організованості. [3]

     За  сферою розповсюдження, тобто по широті охоплення, можна виділити міжнародний (міжнародні фінансові центри) і внутрішній валютні ринки. Так міжнародні (світові) валютні ринки зосереджені в основних фінансових центрах Західної Європи, США, Близького Сходу, Східної Азії. Найбільші центри розташовані в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі та ін. За деякими оцінками на Лондонський ринок доводиться від однієї третини до половини річного обороту. Його поступово наздоганяє Нью-йоркський ринок. У свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються з ряду регіональних ринків, які утворюються фінансовими центрами в окремих регіонах світу або даної країни.

     По  відношенню до валютних обмежень можна  виділити вільний і скований валютні  ринки (це відноситься до регіональних і національних валютних ринків) залежно  від відсутності або наявності  на ньому валютних обмежень.[4]

     Регулювання валютних операцій в зарубіжних країнах  здійснюється, як правило, на двох рівнях. Це державне регулювання, що проводиться  в рамках валютної політики держави, і обмеження, що вводяться безпосередньо  банками для страхування своєї діяльності від можливих збитків. Валютна політика будь-якої держави є, перш за все, елементом економічної стратегії уряду, що перебуває при владі. [5]

     У найзагальнішому плані валютна  політика розвинених держав є цілеспрямованим  використанням владою певних механізмів для досягнення цілей економічної політики -- стимулювання темпів економічного зростання, зайнятості населення і боротьби з інфляційними тенденціями. В цілому валютна політика покликана регулювати зовнішню конкурентоспроможність держави, забезпечувати захист економіки від негативної дії валютної нестійкості та негативних дій будь-яких зовнішніх чинників. [6]

     Валютні обмеження -- це система державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) по встановленню порядку проведення операцій з предметом операції (іноземною валютою, цінними паперами, вираженими в ній, валютними цінностями) в окремих країнах, поставлених національним законодавством. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів і переказів національної та іноземної валюти за межу, а також встановлення порядку розрахунків у валюті на внутрішньому ринку.

     Валютний  ринок з валютними обмеженнями  називається скованим ринком, а за відсутності їх -- вільним валютним ринком.

     По  видах вживаних валютних курсів валютний ринок може бути з одним режимом і з подвійним режимом.

     Ринок з одним режимом -- це валютний ринок  з вільними валютними курсами, тобто  з плаваючими курсами валют, котирування  яких встановлюється на біржових торгах.

     Валютний  ринок з подвійним режимом -- це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсу валюти.[4]

     По  видах валютних ресурсів:

     При класифікації валютних ринків слід, також, виділити ринки євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також  «чорний» і «сірий» ринки.

     Ринок євровалют -- це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринку євровалют зв'язане з використанням валют в безготівкових депозитно-позикових операціях за межами країн-емітентів даних валют.

     Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини за борговими зобов'язаннями при довгострокових позиках в євровалюті, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядку отримання відсотків відповідно до купонів (купон -- частина облігаційного сертифікату, яка при відділенні від нього дає власнику право на отримання відсотка).

     Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини по формуванню внесків у валюті в комерційних банках іноземних держав за рахунок засобів, що обертаються на ринку євровалют.

     Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв'язки і фінансові відносини за поданням міжнародних позик в євровалюті комерційними банками іноземних держав.

     Термінова торгівля останніми роками є найважливішим  сегментом розвитку фінансових ринків. Швидкому розвитку термінових ринків сприяє існуюча непостійність і  швидка мінливість цін товарів і  фінансових інструментів.

     При характеристиці термінових ринків можна виділити:

     - ринок форвардних контрактів;

     - ринок ф'ючерсів;

     - ринок опціонів.

     Форвардні операції, або термінові операції за готівковий розрахунок, відповідно до яких покупець і продавець погоджуються на поставку товару або валюти на певну  дату в майбутньому, є альтернативою ф'ючерсам, що практикуються на біржі, і опціонам, а також однієї з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну зміну цін.

     Ринок ф'ючерсів. Одним з найуспішніших  і в той же самий час найбільш суперечливих нововведень на світових фінансових ринках в останні десятиліття став початок торгівлі фінансовими ф'ючерсами, тобто такими ф'ючерсними контрактами, в основі яких лежать фінансові інструменти з фіксованою відсотковою ставкою і валютні курси.

     Ф'ючерсний контракт -- це юридично обґрунтована угода між двома сторонами про поставку або отримання того або іншого товару певного об'єму і якості за наперед узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів в майбутньому.

     Фінансовий  ф'ючерс -- це угода про покупку або продаж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньому (у певний день місяця).

     Ринок ф'ючерсних контрактів служить для  двох основних цілей:

     1. Він дозволяє інвесторам страхувати  себе від несприятливої зміни цін на ринку спот в майбутньому (операції хеджерів).

     2. Він дозволяє спекулянтам відкривати  позиції на великі суми під  незначне забезпечення.

     Ринок опціонів. Одним з видів термінових операцій є опціони. Опціон -- це двосторонній договір про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певний фінансовий актив по фіксованому курсу в наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.

     Ринок валютних опціонів одержав широкий  розвиток у середині 70-х рр. XX ст., після введення в більшості країн замість фіксованих валютних курсів - плаваючих (з березня 1973 р.).

     Валютний  опціон -- це контракт, що дає право (але  не зобов'язання) одному з учасників  операції купити або продати певну  кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (ціна виконання опціону) протягом деякого періоду часу, тоді як інший учасник за грошову премію зобов'язується при необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за встановленою договірною ціною.[5]

     Отож, можна зробити висновок, що валютний ринок - це механізм, за допомогою якого  встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами  та продавцями валют. Це являється його основною функціональною характеристикою. В організаційному плані валютний ринок - це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв'язаних складною мережею сучасних засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютою. 

     2. Методи та моделі аналізу і прогнозування стану валютного ринку. 

     Валютний  ринок є сферою економічних відносин з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній  валюті, а також операцій щодо інвестування капіталу. Об’єктом аналізу валютного  ринку є:

     - валютні цінності – іноземна  валюта;

     - цінні папери – фондові цінності в іноземній валюті (акції, облігації, чеки, векселі, акредитиви);

     - дорогоцінні метали (за винятком  ювелірних виробів) – золото, срібло, платина;

     - природні дорогоцінні каміння.

     В основі організації валютного ринку  будь-якої країни є вибір режиму встановлення валютного курсу національної валюти. Валютний курс – це ціна, за якою грошова одиниця однієї країни може бути куплена, продана або обмінена на грошову одиницю іншої іноземної країни. Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначається, насамперед, співвідношенням купівельної спроможності національної та іноземної валют.

     Визначення  валютних курсів називають котируванням. Котирування валют буває прямим та зворотним. Пряме котирування означає, що певна кількість національної валюти завжди прирівнюється до одиниці іноземної. Зворотне котирування означає, що одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти.

     Валютний  курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин. На основі валютного курсу здійснюється зіставлення умов і результатів виробничої діяльності різних країн: продуктивності праці, темпів економічного зростання, торговельного та платіжного балансів. 
За допомогою валютних курсів зіставляються національні та світові ціни. На його основі витрати національної економіки прирівнюються до єдиного вартісного еквівалента - суспільно необхідних світових витрат. Механізм валютного курсоутворення здійснює перерозподіл національного продукту між країнами - членами зовнішньоекономічних зв'язків.

     В основі визначення валютних курсів лежить співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельна спроможність валют - це вартість товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Співвідношення купівельної спроможності валют називається паритетом купівельної спроможності (РРР). Для певного набору товарів паритет може бути частковим, а для всього ВВП - загальним. Існує кілька методик обчислення РРР.

     Існує кілька методик обчислення паритету купівельної спроможності:

     1. На основі зіставлення рівня  цін стандартного набору товарів  і послуг (споживчого кошика):

     РРР =

     де  - індекс цін національної економіки порівняно з базисним періодом;

      - індекс цін іноземної економіки порівняно з базисним періодом.

     Цей показник називають абсолютним паритетом. Слід зазначити, що його обчислення досить складне, тому що використання різних цін і різних наборів товарів по країнах дає різні результати. Отже, необхідним є обґрунтування «товарного кошика».

     2. На основі співвідношення витрат виробництва. Це неціновий метод, тобто він дає можливість абстрагуватися від цінових коливань. 
На основі зіставлення ефективних виробничих витрат у країнах. Для визначення РРР використовується формула:

     де  W - заробітна плата;

     LP – продуктивність праці.

     Такий паритет називається відносним. Паритет купівельної спроможності характеризує товарне наповнення грошових одиниць різних країн. Але в дійсності в поточному періоді валютний курс, як правило, суттєво відхиляється від паритету і збігається з ним лише за умови функціонування золотого стандарту.

     Валютний  курс формується безпосередньо під впливом попиту й пропозиції на валютному ринку. Оскільки головними суб'єктами валютного ринку виступають світові транснаціональні банки, то валютні курси формуються, як правило, у процесі здійснення міжбанківських операцій. На валютний курс впливають також чинники: темпи зростання ВВП; продуктивність праці; діяльність фірм, організацій, фізичних осіб, які зайняті в різних зовнішньоекономічних сферах; діяльність комерційних банків, які здійснюють валютне забезпечення зовнішніх зв'язків; діяльність Національних банків та казначейств; стан платіжного балансу країни; рівень відсоткових ставок; динаміка цін на національному ринку та інфляційні очікування; економічна і політична стабільність; валютні інтервенції.

     Основними методами аналізу стану валютного ринку є:

• фундаментальний;
• технічний;

• інтуїтивний.

     Фундаментальний метод аналізу стану валютного  ринку базується на теорії ефективних валютних ринків, тобто на моделі рівноваги ринків в умовах досконалої конкуренції з урахуванням теорії раціональних очікувань. Вважається, що на світовому валютному ринку:

• присутні безліч покупців і продавців;
• вхід на цей ринок є відносно вільним і доступним;
• курси валют гнучко реагують на зміни попиту і пропозиції на ці валюти;
• учасники ринку правильно аналізують та оцінюють наявну інформації;
• тощо.

      Суть  фундаментального методу базується  на твердженні, що валютний ринок найкращим  чином визначає значення та динаміку валютних курсів. Він прогнозує майбутні зміни у вигляді прогнозного (строкового) курсу, і цей прогноз базується на всій наявній інформації та віддзеркалює передбачення і очікування найбільш інформованих учасників валютного ринку про можливі зміни валютного курсу.

      Проте фактичні результати показують, що прогнозний курс, в цілому вірно визначаючи тенденції зміни курсу валюти, на практиці може мати певні відхилення від реального курсу (особливо в короткостроковому періоді). Це може викликати для суб’єктів ринку негативні наслідки у вигляді втрати частини прибутку, перерозподілу доходів тощо. У зв’язку з цим фундаментальний метод аналізу валютного ринку застосовується переважно для прогнозування курсів валют в довгостроковому періоді. Тому фундаментальним аналізом займаються переважно стратегічні інвестори, які визначають тенденції в динаміці цін на товари, валюту, цінні папери тощо.

      Фундаментальний метод аналізу стану валютного  ринку дає змогу визначити  головний ринковий тренд, однак для  визначення конкретного валютного  курсу в той чи інший період часу цього може бути недостатньо.

      На  дане питання відповідь дає технічний аналіз валютного ринку. Даний метод аналізу базується на проведенні аналізу основних економічних показників, які характеризують стан грошового обороту в країні. Даними показниками є темпи зростання грошової маси, реальних доходів населення, процентних ставок, цін на товари і послуги тощо. В цьому випадку прогнозний курс є похідним від правильно визначених інших показників:

• кількості грошей в обігу;
• величини валового внутрішнього продукту ВВП;
• вартості кредиту;
• темпів зростання інфляції;
• доходів населення;
• тощо.

     А оскільки прогнозування цих показників також є проблематичним, то і похідний від них прогноз валютного  курсу також неминуче буде мати певні  похибки.

     Технічний аналіз базується на припущенні, що ринкові ціни є відображенням  бажань і дій всіх учасників валютного ринку. В результаті і ціни валют, і обсяг їх купівлі-продажу віддзеркалюють реальні тенденції зміни валютних курсів. Технічний аналіз оперує дрібними коливаннями тренда, викликаними спекулятивними діями і настроями суб’єктів валютного ринку. [7]

     Інтуїтивний (суб’єктивний) аналіз валютного ринку  базується на висновках спеціалістів та експертів, зроблені ними на основі власного досвіду та спостережень за поведінкою суб’єктів валютного  ринку. Інтуїтивний метод аналізу  валютного ринку має незначну кількість прихильників, оскільки ґрунтується переважно на інтуїції експертів, ніж на ретельному спостереженні за станом валютного ринку. Як правило, успіх, якщо й приходить, не є стабільним та довговічним. Даний метод аналізу є найбільш придатним для короткострокового, оперативного прогнозування валютних курсів.

     Отже, при короткостроковому прогнозуванні  курсу національної валюти найбільш придатними та прийнятними є саме технічний та інтуїтивний методи аналізу. 

     3. Основні показники технічного  методу аналізу валютного ринку  

     3.1 Розрахунок простої середньої  ціни.

     Технічний метод аналізу стану валютного  ринку є найбільш доцільним при  короткостроковому прогнозуванні  курсу національної валюти. До його основних показників належать проста середня ціна, межі зміни ціни, трендові індикатори, осцилятори тощо. [8]

     Найпростішим  інструментом технічного аналізу є  розрахунок простої середньої ціни (курсу валюти). При розрахунку простої  середньої ціни виникає проблема вибору так званого порядку, тобто  кількості послідовних значень цін, які необхідно взяти для розрахунку середньої ціни. Потрібно пам’ятати, що неправильний вибір порядку може привести до помилки в розрахунку середньої ціни. Серед простих середніх виділяють три основні види:

• прості ковзні середні;
• зважені ковзні середні;
• експонентні ковзні середні. [7]

     Проста  ковзна середня ціна відома кожній людині і дає найбільш наближену  до реальності інформацію про курс валюти. При розрахунку зваженої ковзної  середньої ціни кожній з цін, які  фіксуються протягом визначеного проміжку часу, надається певна «вага», яка збільшується при наближенні до поточного моменту часу. Але найчастіше технічний аналіз передбачає розрахунок експонентної ковзної середньої ціни. При розрахунку даної ціни відбувається присвоєння ваг різним цінам, причому найбільша вага присвоюється останнім значенням ціни.

     Розрахунок  експонентної ковзної середньої  ціни за своєю суттю є статичним, тому що він проводиться на основі останньої ціни і не враховує точну  динаміку цін.

     3.2 Визначення межі зміни ціни.

     Визначення  межі зміни ціни (або так званого  каналу цін) базується на чутливості ціни (або курсу відповідної валюти). Чутливість ціни – це величина, що характеризує певне відхилення ціни (курсу валюти) від визначеного рівня. Чутливість можна розрахувати по-різному: як найбільший розмах коливань курсу валюти, як середні відхилення або як середньоквадратичні відхилення ціни від її визначеного рівня. Конкретний спосіб розрахунку чутливості ціни визначається суб’єктами валютного ринку.

     Для побудови каналу цін розраховують просту ковзну середню ціну МА та будують навколо неї смугу. Розрахунок верхньої та нижньої межі смуги здійснюють за формулами:

     де  U –верхня межа смуги каналу цін;

     L – нижня межа смуги каналу цін;

     d –установлений суб’єктами валютного ринку процент відхилення верхньої межі смуги ціни від простої ковзної середньої ціни;

     u – установлений суб’єктами валютного ринку процент відхилення нижньої межі смуги ціни від простої ковзної середньої ціни;

     MA (P,n) – проста ковзна середня ціна. [9]

     3.3 Розрахунок трендового індикатора  РТР.

     Індикатором, який найчастіше використовується для  аналізу валютного ринку, є індикатор  РТР. Даний індикатор являє собою  лінію, що знаходиться вище або нижче  лінії середньої ціни і сигналізує про те, що тренд ціни (курсу валюти) змінює своє спрямування. Головне завдання даного індикатора – визначити саме після якого значення ціни настає момент закриття відкритих раніше позицій купівлі-продажу валют на валютних ринках. Ціна закриття відкритих раніше позицій купівлі-продажу валюти розраховується за формулою:

     S

     де  S - поточна ціна закриття;

     EP – екстремальний рівень цін торгів за поточний день: при відкритій позиції з купівлі валюти – це верхня ціна з моменту купівлі валюти; при відкритій позиції з продажу валюти – це найменша ціна з моменту продажу валюти;

     AF – чинник усереднення, який визначає швидкість, з якою варто рухатись в напрямку відкритої позиції ціни закриття. В перший день чинник AF, як правило, приймається 0,02. збільшення чи зменшення стартової величини AF свідчить про підвищення або про зменшення чутливості індикатора РТР.[9]

     3.4 Розрахунок осциляторів.

     Осцилятори – це особливі типи індикаторів, які мають властивість обов’язково повертатись до своїх середніх значень, тобто повертатись до свого нормального стану. [10]

     Існує декілька видів осциляторів, що застосовується для валютного ринку:

     1) Індикатор Momentum. Обчислюється як різниця між курсами валюти, зафіксованими у певні моменти часу. Від’ємні та додатні значення зображують на графіку відносно опорної нульової лінії. Формула для розрахунку індикатора має вигляд:

М = Р1 – Р0,

де  Р – ціна закриття відкритих раніше позицій купівлі-продажу валюти;

«1» - поточний день;

«0» - кількість днів від певної дати до дати, що визначає поточний день.

     2) Індикатор RSI (індекс відносної сили) є одним з найпопулярніших осциляторів. Формула для розрахунку має вигляд:

     RSI = 100 - 100 / (1 + RS),

     RS = AU(x) / AD(x)

     де  х – індекс, який визначає кількість  днів у періоді, за який здійснюється аналіз;