Модернізм

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………….3

1. ЗАРОДЖЕННЯ МОДЕРНІЗМУ ………………………………………………………………6
1. Датування виникнення модернізму з різних точок зору……………………………..6
2. Що ж таке модернізм на словах того часу…………………………………………….7
3. Представники модернізму……………………………………………………………...8
2. АРХІТЕКТУРА МОДЕРНІЗМУ В ШИРОКОМУ РОЗУМІННІ……………………………12
1. Ґрунтування архітектури модернізму на філософії штучної зміни соціального середовища і відносин…………………………………………………………………12
2. Модернізм в архітектурі - одночасно красивий і функціональний………………...14
3. Модерн чи модернізм!? ……………………………………………………………….16
4. Пізній модернізм ХХІ ст………………………………………………………………18
3. СМЕРТЬ МОДЕРНІЗМУ………………………………………………………………….20

Висновки………………………………………………………………………………..22

ВИКОРИСТАНА Література………………………………………………………….24

ВСТУП

При достатньо глибокому ознайомленні з культурними надбаннями тієї чи іншої епохи ми десь на інтуїтивному рівні відчуваємо, що вся сукупність змістовних та формальних ознак конкретної епохи спирається на деяке загальне підґрунтя, котре постає як інтегральний результат дії усього складного  комплексу соціально-економічних, політичних, правових, моральних, естетичних чинників та культури в цілому у різноманітних  проявах нормативного функціонування її видів та типів. На жаль, предмет цього інтуїтивного схоплення поки що не має достатньо адекватного рефлексивно-понятійного аналогу. Частіше за все для позначення вказаного явища застосовується не досить чіткий термін “дух епохи”.

Принаймні, ми вже звикли до вживання таких  словосполучень, як “середньовічний  світогляд”,або “естетика доби Відродження", “культурна свідомість класицизму” або “естетичні принципи бароко". У будь-якому разі ми маємо справу із комплексними наслідками інтеркультурної взаємодії, які формують відповідну для даної епохи, своєрідну та впізнаваєму метамову певного етапу розвитку культури людства, котра, попри всі національні відмінності, має явні загальнолюдські ознаки. Саме через це всі вказані узагальнюючі дефініції певних епох залишають осторонь національно-культурні особливості прояву їх генеральних закономірностей, або, якщо і роблять їх предметом аналізу, то як явища, підпорядковані вказаним загальним рисам епохи. Свої особливості має і століття, що минає. З’ясування його інтегрально-культурних ознак, виявлення певної “метамови" культурної (чи культурологічної) свідомості кінця XIX-го - початку XX-го століть є важливим моментом привнесення рефлексивного моменту до складу синтетичних елементів самосвідомості періоду, що віддаляється від нас культовим рубежем третього тисячоліття. Однією з цих ознак, що відкриває можливість для кращого розуміння “духу епохи", є її стильові особливості, котрі постають як її специфічна, притаманна лише даному етапу розвитку людства метамова культури.

Вказаний  період став переломним в історії  мистецтва. В цілому цей період можна  розглядати як підготовчий етап в  формуванні якісно нової мистецької парадигми століття, що минає. Природня для кожної культурної епохи динаміка естетичних принципів та структур творчості  в цей період відрізняється підвищеною інтенсивністю і стає типологічною характеристикою всіх національних культур. Виявлення нової гносеологічної та аксіологічної художньої орієнтації творчого суб’єкта, літературного  напрямку або течії дозволяє зафіксувати  ті кардинальні зміни в культурі нашої епохи, котрі набувають  узагальненого значення конкретно-часової  моделі розвитку мистецтва в цілому.

Відзначені  вище тенденції кінця згаданого  періоду найбільш рельєфно проявилися в модернізмі - найпродуктивнішому напрямку європейського мистецтва  цієї доби.

Модернізм - загальний термін, що використовується для виниклих на початку XXстоліття спроб порвати з художніми традиціями ХІХ століття; заснований на концепції домінування форми на противагу змісту. В образотворчому мистецтві прямими представниками є абстракціоністи; у літературі — письменники, що експериментують з альтернативними формами оповіді; у музиці — традиційне поняття ключа було замінене на атональність, а в архітектурі — центральними концепціями виступають функціоналізм і відсутність декоративності.[5]

Ми ж будимо говорити про  архітектуру модернізму. Кажуть що модернізм зовсім не покликаний бути мистецтвом для широких мас, а  навпаки. Відомий іспанський філософ  та мистецтвознавець Хосе Ортега-і-Гассет зазначає: «Модерністське мистецтво має маси проти себе, і воно завжди буде мати їх проти себе. Воно, по суті, чуже народові й більш того, воно вороже народові». Модернізм ставить собі за мету бути «мистецтвом для митців, а не для мас людей. Це буде мистецтво касти, а не демократичне мистецтво». Втім, принцип цей не є для модернізму абсолютним. Винятком з «антидемократичного» правила може слугувати теорія і творча практика унанімістів та експресіоністів. Зрозуміло що не кожен зрозуміє про що йдеться у рядках філософа і мистецтвознавця Хосе Ортега-і-Гассет. Цей вислів може зрозуміти лише митець, художник, архітектор, дизайнер… Звичайна людина з маси не зможе зрозуміти значення усіх цих слів.

Модернізм затверджує пріоритет  форми над змістом. Іноді форма  модерністського твору є самодостатньою та абсолютизованою (футуризм¹, «новий роман»), іноді — підкорена формі категорія змісту є також важливою (експресіонізм², екзистенціалізм³). Один з теоретиків модернізму К. Фідлер проголошує: «В художньому творі форма повинна сама по собі утворювати матеріал, заради якого й існує художній твір. Ця форма, що водночас є і матеріалом, не повинна виражати нічого, окрім себе самої. Зміст художнього твору є ніщо інше, як саме формоутворення».

Модерністи  віддають перевагу умовним формам, що, однак, зовсім не виключає використання засобів цілком життєподібних. Проте  нерідко саме життєподібні елементи творів модернізму створюють ефект  ірреального, неправдоподібного. Фантастика тісно пов'язана з реальністю в мистецтві модернізму. і, за словами Д. Затонського, «найбільш неймовірне, безглузде та незрозуміле відбувається в буденній, тривіальній обстановці. Вторгнення фантастичного аж ніяк не супроводжується барвистими романтичними ефектами, а оформлюється як найприродніша річ у світі, що не викликає ні в кого подиву». Яскравим прикладом цього є твори Франца Кафки.

Основні принципи архітектурного модернізму: 

- Використання  найсучасніших будівельних матеріалів  і конструкцій, 

- Раціональний  підхід до вирішення внутрішніх  просторів (функціональний підхід),  

- Відсутність  тенденцій прикрашення, принципова  відмова від історичних ремінісценцій  в зовнішності споруд, 

- Їх  «інтернаціональний» характер.

У своїх  джерелах архітектурний модернізм  грунтувався на новітніх досягненнях  науково-технічного та промислового прогресу, а також на передових соціально-реформаторських  ідеях свого часу. Соціальні установки  архітекторів-модерністів відрізнялися, як правило, явним демократизмом, а  то й лівизною, - принаймні, у багатьох деклараціях його теоретиків.

Нерідко модерністи руйнують традиційні конструктивні  елементи твору. їхнім творам може бракувати  сюжету й композиції, художнього часу та простору, персонажів і дії. На всю  художню діяльність модерністів  поширюється «тотальна» іронія. Згідно з цим, постійно натрапляємо на пародію  та алюзію, оголення прийому та акцентацію на «зробленості» твору, елементи гри  та ілюзії творчості.

Модернізм створює власні міфи, твори його нерідко перетворюються на міфологеми. «Замість розповідного методу ми можемо використовувати тепер міфічний метод», — писав один з найвизначніших модерністів XX століття Томас Стернз Еліот.

1. ЗАРОДЖЕННЯ МОДЕРНІЗМУ
1. Датування виникнення модернізму з різних точок зору

Слово «модернізм» (від франц. moderne - новітній, сучасний) - це не лише термін, що позначає певний напрям у художній літературі. У загальному культурному контексті воно набуло сили стрижневого поняття, що фіксує докорінні зміни у мистецтві, філософії, і ширше - у світорозумінні людини XXст.

Англійська  письменниця-модерністка В. Вулф напівжартівливо  датувала виникнення модерністського  мистецтва груднем 1910 p., оскільки саме тоді, за ЇЇ словами, змінилася людська  природа. Звісно, не слід розуміти її твердження буквально, адже процес модерністського  оновлення, що відбувався у царині гуманітарної культури, навряд чи міг з'явитися  якогось конкретного місяця чи навіть року.

А втім, дослухатися до зауваження В. Вулф все  ж таки варто. Цілком слушно вона вказала  на зв'язок між новим напрямом у  мистецтві XXст. та змінами «людської  природи», тобто змінами у сприйнятті та розумінні дійсності, у системі  ціннісних пріоритетів, і, зрештою, у художньому мисленні.

Тема  зрушень в естетиці початку XX ст. була настільки нагальною, що проникала  навіть на сторінки художніх творів. Так, у романі «У пошуках утраченого часу», що належить одному з корифеїв модерністської літератури М. Прусту, ми знаходимо  характерні міркування з цього приводу. Оригінальний маляр чи оригінальний письменник, говориться у творі, «діють мов ті окулісти. Лікування їхнім  малярством, їхньою прозою не завжди приємне  пацієнтам. По завершенні курсу лікар  наказує нам: "Тепер дивіться". І ось світ (створений не раз, а  щоразу перетворюваний новим оригінальним митцем) постає перед нами зовсім інакшим  і водночас цілком ясним... Такий  ото він, новий, свіжостворений і  недовивчений Усесвіт. Він проіснує до наступного геологічного зсуву, що його викличе новий оригінальний маляр чи новий оригінальний письменник».

Мала  рацію В. Вулф і коли виділяла як «час модернізму» саме 10-і роки XX ст. Адже у цей період вступили у  пору творчої зрілості такі знакові  письменники та поети, як М. Пруст, Дж. Джойс, Ф. Кафка, Т.С. Еліот, P.M. Рільке та інші. Новий етап у розвитку західного  модернізму розпочався у 20-і роки, коли були завершені та надруковані центральні твори зазначених майстрів слова. Неймовірно плідним був, зокрема, 1922 р. 
Він ввійшов до історії західної літератури, як рік народження pяду модерністських шедеврів - романів “Улісс” Дж. Джойса та “В пошуках утраченого часу” М. Пруста, поеми “Спустошена земля” Т.С. Еліота та циклу «Дуїнянські елегії» P.M. Рільке. 
Естетичні витоки модернізму сягають ще доби декадансу, коли в універсальних художніх системах романтизму та реалізму зародилися нові напрями та течії: від критичного реалізму відбрунькувалися натуралізм та імпресіонізм, а від романтизму - неоромантизм та символізм. На початку ж XX ст. ці напрями та течії, що вже вичерпали свій духовно-естетичний потенціал, були синтезовані модернізмом на новій основі. Внаслідок такого синтезу визначилась одна з найхарактерніших рис модерністської літератури - принцип поєднання елементів життєподібного зображення (натуралістичних та імпресіоністичних) з елементами умовними, символічними. В українській літературі під прапором модернізму на початку 20 ст. виступали М. Вороний, В.Пачовський.

Художньо-естетична  система, що склалася, починаючи від 20-х років ХХ сторіччя, як характерне відображення кризи буржуазного  суспільства, протиріч буржуазної масової  та індивідуалістичної свідомості.

2. Що ж таке модернізм на словах того часу

Модернізм поєднує різноманітність відносно самостійних ідейно-художніх напрямів і течій (експресіонізм, кубізм, футуризм, конструктивізм, імажинізм, сюрреалізм⁴, абстракціонізм⁵, поп-арт⁶, тощо), кожен із яких має власну ідейно-естетичну і художньо-стильову специфіку, але разом із тим містить принципову філософсько-світоглядну і соціокультурну спільність з іншими. Формування модернізму, як закінченої художньо-естетичної системи і відповідного типу світогляду було підготовано такими його стадіями, як декадентство і авангардизм. Названі стадії і форми модернізму були своєрідним протестом, з одного боку, стосовно певних деструктивних тенденцій в буржуазному суспільстві, його духовному житті, а з другого боку - протестом відносно таких характерних для художньої культури пізнього капіталізму явищ, як епігонське повторювання канонізованих форм і стилів, вироблених реалізмом і романтизмом ХІХ віку; пасивне, поверхневе копіювання дійсності, заявлене натуралізмом; відмічений печаттю змістової й формальної руйнації академізм. Протестуючи проти таких тенденцій модернізм, одначе, виявляє намагання не до подолання їх, а до трагічно-хворобливої естетизації. Відчуваючи дисгармонію світу, відчуженість особистості, несвободу і нестабільність становища художника в світі капіталу, модернізм заперечує при цьому можливості попередніх (інших) культурних традицій не тільки протистояти силам руйнації, але й виражати своє відношення до них, навіть адекватно їх мистецьки відображати. Звідси різкий, а подекуди і войовничий антитрадиціоналізм модернізм, підкреслений естетичний антинормативізм, що нерідко набуває бунтарсько-епатуючого і екстравагантно-декларативного характеру. Стильове новаторство стає самоціллю.[8]

Архітектурний модернізм - рух в архітектурі двадцятого століття, переломний за змістом, пов'язаний із рішучим оновленням форм і конструкцій, відмовою від стилів минулого. Охоплює період з початку 1900-х років і по 70-і-80-ті роки (у Європі), коли в архітектурі виникли нові тенденції. У спеціальній літературі терміну «архітектурний модернізм» відповідають англійські терміни «modernarchitecture», «modernmovement» або ж «modern», що вживаються в тому ж контексті.[4]

3. Представники модернізму

Основні представники модернізму - піонери сучасної архітектури , їм належить роль першопрохідців ; це - ФренкЛлойдРайт , Вальтер Гропіус , РіхардНойтра , Міс  ван Дер Рое, ЛеКорбюзьє , АлварАалто і деякі інші.

ФренкЛлойдРайт

Американський архітектор-новатор, творчість якого мала величезний вплив на розвиток західної архітектури в першій половині XX століття. Творець «органічної архітектури» і пропагандист відкритого плану.

Райту, пристрасному прихильникові  японської архітектури, вдалося  створити насичений динамізмом об'єкт  і дуже вдало вписати його в  природний і дуже мальовничий  природний ландшафт. Будівля повністю зливається з навколишньою природою і сприймається як частина ландшафту, а не як щось чуже йому. У цьому  своєму творінні Райт робить акцент на взаємопроникних зовнішніх і  внутрішніх просторах, що символізують гармонію між людиною і природою.

Найбільшу популярність «  Будинок над водоспадом » отримав завдяки тому, що він побудований над чинним водоспадом - гірська річка ( «Ведмежий струмок» , 8- кілометровий притока річки Йокегейні ( англ. ) рос., Наскрізь протікає через нижні рівні будинку, на виході перетворюється на мальовничий водоспад (рис.1). Вогнище у вітальні кімнаті збудований з валунів, знайдених на даній ділянці при будівництві будинку . Ці валуни органічно поєднані з елементом підлоги приміщення - виступом скелі, заввишки в фут, який проходить крізь всю вітальню, тісно і очевидно пов'язуючи внутрішній простір кімнати з навколишнього природою.[11]

Вальтер Гропіус

Німецький архітектор, засновник Баухауса. Творче кредо: «Кожен предмет повинен до кінця відповідати своєї мети, тобто виконувати свої практичні  функції, бути зручним, дешевим і  красивим».

Після Першої світової війни Гропіус стає засновником « Баухауса »(рис.2). Школа Баугаус (Державний будинок будівництва ) була утворена у Веймарі в 1919 р. в результаті об'єднання Саксонсько - Веймарської Вищої школи образотворчих мистецтв і заснованої Хенріван де ВелдеСаксонсько - Веймарської школи прикладного мистецтва. Будучи ініціатором створення нового навчального закладу, на посаду керівника Хенріван де Велде пропонує кандидатуру молодого берлінського архітектора Вальтера Гропіуса . Гропіус займає посаду директора спочатку у Веймарі до 1926 р. і після цього в Дессау . У 1928 р. він передає пост швейцарському містобудівників Майєру, який був відправлений у відставку з політичних причин в 1930 р. Людвіг Міс ван дер Рое керував Баугаус аж до його закриття в 1933 р.

З 1926 року Гропіус інтенсивно займається житловим масовим будівництвом, рішенням містобудівних і соціальних проблем, виступає за раціоналізацію будівництва. Він виконує численні проекти житлових будинків : селище Дессау - терте (у 1926-1931 рр. . ), Даммершток (у 1928-1929 рр. . ), Житловий квартал у берлінському районі Сіменсштадт (1929 /30 рр. . ) Та проект « Берегова забудова озера Ванзее »в Берліні (1930 /31 рр. . ) .

Міс ван Дер Рое

Знаменитий  німецький архітектор - модерніст, один з тих людей, чия творчість, визначило вигляд міст в XX столітті. Його ще називають батьком хмарочосів.

Вілла Тугендгат- знаменита робота Людвіга МісванДер Рое в місті Брно, Чехія. Вважається віхою у розвитку архітектури модернізму(рис.3). Вілла була побудована в 1928-1930 роках для ФріцаТугендгат і його дружини Грети.

ЛеКорбюзьє - ключова фігура епохи модернізму.

Досяг популярності завдяки своїм будівлям, завжди самобутньо оригінальним, а також талановитому перу публіциста.Будинки за його проектами побудовані в різних країнах - у Швейцарії, Франції, Німеччини, США, Аргентині, Японії, Росії, Індії, Бразилії.

Характерні  ознаки архітектури ЛеКорбюзьє - обсяги - блоки, підняті над землею; вільно стоять колони під ними; плоскі використовувані даху - тераси ( «сади на даху» ); «прозорі», популярні наскрізь фасади ( « вільний фасад» ); шорсткі необроблені поверхні бетону; вільні простори поверхів ( « вільний план »). Колишні колись приналежністю його особистої архітектурної програми, зараз всі ці прийоми стали звичними рисами сучасного будівництва.

ЛеКорбюзьє  безперечно один з найбільш яскравих представників архітектури капіталістичних  країн 20 в . Укладені не тільки сміливі  функціонально технічні пропозиції і формально - естетичні пошуки, а й прагнення вийти за вузькі рамки капіталістичної дійсності. У пошуках шляхів розв'язання кризи капіталістичного міста і житлового питання ЛеКорбюзьє в 20-і рр. . пильно вивчає досвід радянської архітектури.

ЛеКорбюзьє  у своїх проектах 20-х рр. . не відокремлював  розвиток нового в сучасній архітектурі  від вирішення соціальних проблем. Разом з тим не можна не відзначити, що, не володіючи марксистським світоглядом, ЛеКорбюзьє не розумів всієї складності взаємини соціально -економічних умов і архітектурного середовища. Він, перебільшуючи роль архітектури в соціальному перебудові суспільства, вважав навіть можливим замінити соціальну революцію раціональної архітектурної організацією життя суспільства.

Великий вплив творчості ЛеКорбюзьє на архітекторів багатьох країн в 20- і рр. . пояснюється тим, що, на відміну від інших великих архітекторів того періоду, теоретичні погляди і творче кредо ЛеКорбюзьє представляли собою єдину (хоча і не в усьому струнку ) творчу платформу, що включала в себе проблеми і міста в цілому, і житлового комплексу, і побутового обладнання квартири, проблеми заводського виготовлення стандартних будівельних елементів, пошуки нової художньої форми, спроби по-новому підійти до проблеми архітектурної організації простору.

2. АРХІТЕКТУРА МОДЕРНІЗМУ В ШИРОКОМУ РОЗУМІННІ
1. Ґрунтування архітектури модернізму на філософії штучної зміни соціального середовища і відносин.

Архітектура модернізму є  стилем в архітектурі, який поширився  на території Європи наприкінці дев`ятнадцятого  початку двадцятого століть. Його відмінною  рисою є відмова від прямих геометричних ліній на користь природної  природності. До того ж у цей період стали застосовувати нові матеріали  в області будівництва (сталь, бетон, стекло). Архітектура модернізму прагне до створення будов, які одночасно  були би гарними й функціональними. Увага приділялася не тільки зовнішньому, але й внутрішньому оздобленню й  інтер`єру, у якому продумувалися  всі деталі. Сходи, балкони, двері  усі елементи художньо оброблялися.

Сам термін модернізм більше використовується вітчизняною мистецтвознавчою школою. У західних джерелах використовується слово модерн. Модернізм в архітектурі  є словосполученням, яке є повним синонімом вираження сучасна  архітектура. Цей план розбудовувався аж до вісімдесятих років минулого сторіччя. Потім йому на зміну прийшли  інші стилі. Архітектура модерну  прагне до створення нового. Це його принципова позиція, яка знаходить  своє відбиття в ідеях планування, зовнішніх формах, які, за задумом  модерністів, виходять із досягнень  нових будівельних технологій. Для  будівель у стилі модернізм характерне використання скла й бетону.

Модернізм в архітектурі  зародився з так званих неостилей: російського модерну, австрійського  сецесіона, німецького юген - стилю  й французького ар-нуво. Модернізм  в архітектурі характеризується використанням самих нових будівельних  матеріалів і конструкцій. Він відрізняється  раціональним підходом до побудови самих  конструкцій і внутрішніх приміщень. Відсутні тенденції до декору. Думки архітекторів модерністів відрізнялися демократичної спрямованістю.

За модернізмом пішов  постмодернізм. Його характеризує повернення до деяких особливостей історичних стилів. Далі пішли стилі, які були більш  експресивні у своєму підході  до архітектури. Модернізм відрізняється  тим, що архітектор займає позицію, людину, чия думка в даному питанні  стоїть на першому місці. Цей стиль  характеризується функціональністю, техніцизмом, мінімалізмом.

« Модернізм в архітектурі  » - вираз употребляющееся часто  як синонім терміну « сучасна архітектура », але останній термін все-таки ширше. Модернізм в архітектурі охоплює творчість піонерів сучасної архітектури і їх послідовників в часовому проміжку з початку 20- х років (у Європі ) і по 70-80 роки, коли в архітектурі виникли нові тенденції.

Кредо модернізму закладено  в самому його найменуванні ( "модерн" означає новий) - це творення нового. Тобто, принципова установка на новизну архітектури, - як конструктивних і планувальних ідей, так і зовнішніх форм, які, по думці архітекторів - модерністів, повинні виходити з досягнень нових будівельних технологій. Поширене образний вислів « модерністські призми з бетону і скла » добре передає загальний характер споруд модернізму .

Основні принципи архітектурного модернізму - використання найсучасніших  будівельних матеріалів і конструкцій, раціональний підхід до вирішення конструкцій і внутрішніх просторів, відсутність тенденцій прикрашення, принципова відмова від історичних ремінісценцій в зовнішності споруд, їх « інтернаціональний » характер. Що стосується соціальних установок архітекторів - модерністів, то вони відрізнялися явним демократизмом, а то й лівизною, - принаймні, у багатьох деклараціях його теоретиків .

Якщо для модернізму характерні тенденції декларативності, іншими словами, позиція « архітектор знає краще », то для діячів постмодернізму властиво зниження « претензій на кінцеву істину » і більш уважне ставлення до замовника і його смакам, особливо в тому, що стосується зовнішнього вигляду споруди.

Модернізм в архітектурі  асоціюється з такими поняттями ( рухами ), як функціоналізм, конструктивізм, « новий рух », «інтернаціональний » стиль, техніцизм ( машинізм ), мінімалізм, авангардизм.

2. Модернізм в архітектурі - одночасно красивий і функціональний

Покоління перших модерністів  гостро відчувало вичерпаність форм реалістичної розповіді, їх естетичну втому. Для модерністів поняття " реалізм " означало відсутність зусилля до самостійного осягнення світу, механістичність творчості, поверховість, нудьгу розмитих описів - інтерес до ґудзика на пальті персонажа, а не до його душевному стану. Модерністи понад усе ставлять цінність індивідуального художницької бачення світу; створювані ними художні світи унікально несхожі один з одним, на кожному лежить печать яскравої творчої індивідуальності.

Їм випало жити в період, коли впали цінності традиційної гуманістичної культури, - " свобода " означала дуже різні речі в західних демократіях і в тоталітарних державах; кривава бійня Першої світової війни, в якій вперше було застосовано зброю масового ураження, показала справжню ціну людського життя для сучасного світу; гуманістичний заборону на біль, на фізичний та духовний насильство змінився практикою масових розстрілів і концтаборів. Модернізм - мистецтво дегуманізованої епохи (термін іспанського філософа Хосе Ортеги-і-Гассета ); ставлення до гуманістичних цінностей в модернізмі неоднозначно, але світ у модерністів постає в жорсткому, холодному світлі. Використовуючи метафору Дж. Конрада, можна сказати, що герой модерністського твору немов зупинився на нічліг у незатишною готелі на краю світу, з вельми підозрілими господарями, в обшарпаної кімнаті, освітленій безжальним світлом лампочки без абажура .

Коли у архітектора  виникає задум щодо проекту –  чи завжди він відразу задумується  над його красотою чи можливо над  його функціональністю, над призначенням створюваного об’єкта, над комфортабельністю  цього об’єкта.

Створюючи будівлю ми повинні керуватися багатьма чинниками, і при цьому  створити цю будівлю красивою, запам’ятовуючою. Модерністи як багато інших представників  інших течій намагались створити будівлю красивою та функціональною. Це стосується не лише архітектури  але й дизайну.

Архітектори , такі як Міс  ванДер Рое, Філіп Джонсон і Марсель Брейер працювали, щоб створити красу, засновану на вроджених якостях будівельних матеріалів і сучасних будівельних методів, змінюючи традиційні історичні форми на спрощені геометричні форми, святкуючи нові засоби і методи, зроблені можливостями промислової революції, включаючи будівництво сталевої конструкції, яке народило висотні суперструктури. До середини сторіччя Модернізм перетворився на Міжнародний Стиль, естетичне, втілене різними способами вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру Нью - Йорка.

3. Модерн чи модернізм?!

Історія та теоретичний зміст  понять «модерн» і «модернізм» дуже багатогранне і різнорівневе. Так чи інакше, обидва ці поняття занурюють, так би мовити, в культурний контекст сучасної епохи і сучасної культури. Проте не можна не сказати про зовсім різні шляхи і траєкторії становлення, а також про різному прочитанні і розумінні даних явищ і понять у європейській та руській культурі. Наприклад, поняття модерну, в якому укладено для європейської свідомості більш ніж трьохсотрічна історія епохи раціоналізму, для російської свідомості - не більше ніж художній феномен або в ряді інтерпретацій напрямок стилю. Поняття модернізму, навпаки, для європейського розуміння має естетичне навантаження, а для російської свідомості поняття модернізму пов'язане з важливішим духовним феноменом вітчизняної культури, в якому знайшли відображення не стільки художній, скільки світоглядні шукання епохи рубежу століть.