Музеї Львова

Міністерство освіти і науки України

Кафедра суспільних наук та документознавства

Реферат

з дисципліни

«Інформаційні ресурси»

на тему

«Музеї Львова»

Виконала:

студентка групи ДІ-14С

Титаренко А.В.

Перевірив:

доц. Ніколаєв І.В.

Кіровоград - 2014

План

1. Місто-воїн, місто-купець: виникнення і розвиток Львова  

2. Історія музейництва у Львові у ХІХ-ХХ ст. та її видатні постаті

3. Музеї Львова сьогодення

Вступ

Небагато міст можна порівняти з музеєм під відкритим небом. Саме до тих небагатьох і відноситься Львів. Львів був саме тим містом, де вперше на Україні відкривалися музеї та грунтувалися картинні галереї. Чарівність львівської атмосфери, своєрідний характер міста приваблює безліч туристів. Допомагають їм ближче познайомитися з історичними, меморіальними, архітектурно-мистецькими пам'ятками унікальні музеї Львова. У Львові працює 33 музеї, тому це місто по праву називають містом-музеєм.

1. Місто-воїн, місто-купець: виникнення і розвиток Львова   

Місто знаходиться на стику древніх хребтів, по яких проходить європейський вододіл Балтійського і Чорноморського басейнів. Це значно вплинуло на природні умови міста і області - тут багато джерел, але зате відсутні великі річки. Хоча, ще років триста тому тут була річка Полтва, «за якою в місто припливали вітрильні судна з Гданьська і Любека, а в її водах можна було руками ловити атлантичних вугрів». Однак з тих пір, як річку закопали під землю в місті сильно відчувається брак води ... і кажуть, що жителі древніх селищ моляться «Комусь, хто перетворив би на воду вино» ...

  Поселення на місці нинішнього Львова виникли в середині V століття вздовж берега річки Полтва, близько підніжжя Замкової гори, на перехресті стародавніх торгових шляхів. Тут галицько-волинським князем Данилом Романовичем було засновано місто, назване по імені княжого сина Лева. Письмові згадки в Галицько-Волинському літописі про Львів відносяться до 1256 року. Це були важкі часи, які настали після татаро-монгольської навали, тому місто будувалося як фортеця.  

За свою багатовікову історію місто пережило понад тридцять воєн, облог, пожеж і кілька разів знищувався майже повністю. Але кожного разу він піднімався з руїн і попелу, зберігаючи свій неповторний вигляд.  

Магдебурзьке право, надане Львову в 1356г. сприяло його розвитку. Про це свідчить складений наприкінці ХIV століття «Список міст далеких і близьких», де місто називають «Львів великий».  

Національний склад населення міста був дуже різноманітний і ставився до різних конфесій. Крім корінного населення - українців - правом внутрішнього самоврядування користувалися німецька, вірменська і єврейська громади, які проживали компактно в різних частинах міста. Після входження Галичини до складу Польщі та підстави 1370 р. католицької парафії в місті почали селитися поляки. Властива середньовіччю корпоративність і розселення жителів за національною, майновою та професійними ознаками, позначилася і на характері міських будівель.  

Незважаючи на часті епідемії та пожежі, які були справжнім лихом для мешканців Львова, місто розросталося. На початку XV століття в ньому налічувалося більше 10 тисяч жителів, а в першій половині XVII ст. воно стає найбільшим містом на території України з населенням 25-30 тис. осіб.  

З часів свого заснування Львів був в основному торговим містом, але існувало й ремісництво. Наприклад, перські килими львівського виробництва цінувалися дорожче оригіналів. З початком великого виробництва у Львові з'являються промислові підприємства, які виготовляють в основному карети, музичні інструменти, шовк, лікеро-горілчані вироби та пиво. Давні пивоварні належали в основному ченцям або міським властям. Безпосередні господарі барів ретельно стежили за якістю напою, однак, за розповідями, робили це вельми своєрідно: виливали пиво на лавку, куди після сідав господар в шкіряних брюках, і, коли через деякий час він вставав, лава повинна була піднятися за ним. До 1938 року у Львові, крім інших, було 6 лікеро-горілчаних фабрик і 4 шоколадні фабрики.

Основою економічного розвитку були торгівля і ремесло. На львівському ринку можна було побачити шовки, килими і прянощі з країн Сходу, хутра з Росії, вина і тварин з Угорщини та Валахії, товари з інших західноєвропейських країн.   Далеко за межами Львова були відомі вироби місцевих ремісників, які були об'єднані в 30 цехів і включали понад 133 спеціальностей.  

Крім того, що Львів був адміністративним і торговим центром, він залишався містом-фортецею, яке не раз відбивало ворожі набіги, найбільш частими серед яких були з боку турків і татар. У 1704 р Львів захопили і розграбували шведи. Щоб налагодити спільні дії проти військ Карла ХII, в 1707 р. до Львова приїжджав Петро I.  

У 1772 р Львів стає адміністративним центром Королівства Галичини і Лодомерії - однієї з австрійських провінцій. Такий статус забезпечив місту економічний і культурний розвиток, сприяв формуванню його неповторного вигляду.  

Місто-купець і місто-воїн одночасно відігравало значну роль у розвитку середньовічної культури. В XV -XVIII ст. тут існувало кілька шкіл при церковних братствах, костьолах, монастирях. Заснований в 1661 році, Львівський університет був одним з перших в Центральній Європі і першим на українських землях вищим навчальним закладом.  

Зі Львовом пов'язане ім'я відомого російського першодрукаря                І. Федорова, який видав на Україні перші друковані книги - «Апостол» і «Буквар». Гострі полемічні роботи, спрямовані проти католицької реакції, краєзнавчі та історичні замальовки, поетичні твори, пам'ятки музичної культури і юридичної науки, які створювалися представниками різних національностей слов'янською, латинською, вірменською мовами, - всього лише невеликий перелік різноманітного культурної спадщини Львова епохи середньовіччя. Все це стало грунтом для розвитку архітектури та скульптури.

2. Історія музейництва у Львові у ХІХ-ХХ ст. та її видатні постаті

Історію музейництва в Україні починають з Підгорецького замку, де приватне зібрання пам'яток старовини та демонстрація їх відвідувачам були започатковані в 1730-х роках. У 1823 р. з ініціативи князя Генрика Любомирського, куратора Закладу Оссоленіум цій Інституції було передано його колекції (задум був реалізований його сином лише у 1870 р., коли чисельну збірку перевезли з Пшеворська до Львова, де вона стала першою публічною музейною збіркою). Вхід для огляду був безкоштовний. У різні часи музей князів Любомирських поповнював свої колекції за рахунок дарів наукових товариств, магнатів Потоцьких, Сапєг, Замойських, Дідушицьких, львівських міщан, родини Юліуша Словацького, Садока Баронча та багатьох інших. Фонди музею налічували близько 10 000 рукописів, автографів і дипломів, близько 25 000 гравюр і таку саму кількість монет і медалей, декілька тисяч одиниць зброї, кілька сотень картин.

Першим міським музеєм Львова став Промисловий, створений з ініціативи професора Львівської політехніки архітектора Юліана Захарієвича (1872 р.). Перші експонати закуповувались на Віденській та Краєвій (Львів, 1887 р.) виставках та виставлялись у будинку біля міської стрільниці, згодом у кількох залах ратуші. У 1894 р. на вул. Гетьманській (нині пр. Свободи) постав новий будинок, спроектований Л. Марконі та К. Яновським (нині - приміщення Національного музею). Експозиція з більше ніж шість тисяч предметів художнього промислу і народного мистецтва відкрита для огляду у 1904 р.

Перший музей української громади Львова виник при бібліотеці Народного Дому - основній культурно-освітній установі, що існувала з     1850-х років. Його заснував канонік Антон Петрушевич, невтомний збирач церковної старовини, рукописних документів, історичних портретів. Офіційно відкрито у 1904 р. під назвою Археологічний музей "Народного дому ".

Завдяки заходам старійшини Ставропігії, відомого історика професора університету Ісидора Шараневича у 1889 р. відкрито Музей Львівського Ставропігійського братства (інституту), який починав свою діяльність 1887 р., як виставка. 1863 року створено музей в Чернівцях, а 1912 року - Подільський музей у Тернополі. У 1895 р. відкрито Археологічно-етнографічний музей НТШ. Першими збирали матеріали для музею (народний одяг, народні художні вироби) І.Я. Франко, В.М. Гнатюк та ін. Завдяки підтримці видатних вчених, художників, письменників (зокрема Лесі Українки, К.В. Квітки, О.Г. Сластіона та ін.), музей поповнився збірками килимів, плахт, рушників, дерев'яного й скляного посуду з Наддніпрянщини.

У травні 1908 р. за ініціативою архіваріуса Ол. Чоловського відкрито польський "Національний музей імені короля Яна ІІІ " у придбаній гміною Львова колишній королівській садибі (буд. № 6 на пл. Ринок). Перша виставка: портрети, що були власністю міста (243 одиниці), речі, дані в депозит костелами, монастирями, приватними особами (наприклад істориком, літератором, колекціонером Владиславом Лозинським, доктором права Львівського університету Болеславом Ожеховичем).

Одним із фундаторів музейної справи в Західній Україні був визначний мистецтвознавець і філолог І.С. Свєнціцький (7.4.1876-18.9.1956). Практичну діяльність на цій ниві він розпочав у 1899 р., коли як випускник математично-філософського факультету був запрошений для впорядкування музею Ставропігії. Через кілька років у Відні здобув ступінь доктора філософії. 1905 року за завданням митрополита А. Шептицького він організував Національний музей у Львові (сьогодні - Львівський музей українського мистецтва) і був його директором до 1952 р, І.С. Свєнціцький прагнув перетворити музей у наукову установу і здійснював цей план досить багатою видавничою діяльністю, публікуючи "Збірки Національного музею у Львові" (вийшло 34 випуски). Він - автор багатьох наукових і популярних праць з музейної справи.

1907 року у Львові відкрито  міську художню галерею, яка, перемістившись  у придбаний будинок професора  Лозинського у 1914 р., дістала назву  Національної галереї міста Львова (тепер Львівська галерея мистецтв). Основою її збірок стали 300 творів  західноєвропейського мистецтва, придбані  львівським магістратом у цукрозаводчика  з Поділля І. Яковича (в т.ч. "Автопортрет" Рембрандта, полотна видатних художників  нідерландської школи).

В 30-х роках XX ст. у Львові відкриваються музеї: вірменського мистецтва при Вірменському соборі, іудаїки - єврейського мистецтва, а також гігієни. Всього у 1939 році радянська влада ліквідувала у Львові 26 музеїв і на базі їх збірок створила 4 великих музеї.

Під час німецької окупації зі Львова на Захід було вивезено багато експонатів, зокрема, альбом рисунків Дюрера. Найбільших втрат зазнали львівські музеї в 1952 році, коли партійні органи вирішили знищити "ідеологічно шкідливі" експонати львівських музеїв (таких нарахували 3000), наприклад, твори відомих художників світового рівня Архипенка, Петра Холодного (був міністром культури в Петлюри, а, проживаючи у Львові, малював пейзажі).

3. Музеї Львова сьогодення

Національний музей у Львові - один з найзначніших музеїв України, фонди якого нараховують понад 130 тисяч одиниць збереження. Колекція була закладена у 1905 році як приватна фундація Митрополита Андрея Шептицького, який у 1913 р. урочистим актом передає музей у дар українському народові.

 У музеї діють 4 постійні  експозиції, а також відбуваються  тимчасові виставки.

 У будинку на пр. Свободи, 20, побудованому у 1904 році  за проектом Л. Марконі та Ю. Яновського для Художньо-промислового музею, розміщені експозиції давнього українського мистецтва та мистецтва XIX ст. Широку картину розвитку мистецтва XX ст., сучасного українського образотворчого та народного мистецтва відображають експозиції у приміщенні на вул. Драгоманова, 42 (збудованому архітектором В. Раушем у 1897 р.) Національний музей у Львові має чотири філіали - художньо-меморіальні музеї Олекси Новаківського, Олени Кульчицької, Івана Труша, Леопольда Левицького.

Львівська галерея мистецтв - один з провідних музеїв України, його колекція нараховує понад 55 тисяч творів образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва європейських та вітчизняних майстрів. Музей володіє найбагатшою в нашій державі збіркою творів польського та австрійського малярства, дерев’яної скульптури, великою колекцією українського портрета XVI-XVIII ст.

 Основний корпус галереї  розташований у будинку на  вул. Стефаника, З, який побудований  архітектором Ф. Покутинським у 1872-1874 pp. Добудова здійснена у 1957-1960 pp. Поруч, по вулиці Коперника, 15, розташований палац Потоцьких з експозицією старого європейського мистецтва.

Експозиційні розділи: європейське мистецтво XIV-XX ст.: мистецтво Італії, Німеччини, Фландрії, Голландії, Іспанії, Центральної Європи, Франції, Польщі; європейське мистецтво XIX-XX ст.

 Львівська галерея  мистецтв має філіали у Львові: музей Іоанна Георгія Пінзеля, музей давніх пам’яток Львова, музей мистецтва давньої української книги, музей "Русалка Дністрова", каплиця Боїмів, меморіальний музей Т. Бриж.

Львівський історичний музей - один із найстаріших музеїв України, заснований 1893 року. Основу новоствореного музею склали численні муніципальні й цехові пам’ятки, що зберігалися у міському архіві в будинку ратуші.

 У травні 1908 року в  придбаній гміною Львова стародавній кам’яниці на пл. Ринок, 6 (1580 р.) було відкрито Національний музей ім. короля Яна III, куди через десять років перемістили й колекцію міського історичного музею. У 1926 р. він одержав власне приміщення - чорну кам’яницю (1588-1589 pp.) на площі Ринок, 4. 1929 року тут у вісімнадцяти залах відкрито експозицію історичного музею м. Львова.

Сьогодні Львівський історичний музей - один з найбагатших музеїв України, який за 110-річчя свого існування сформував майже 330-тисячну збірку історико-мистецьких пам’яток.

 У Королівських залах  палацу Корнякта, який у XVII столітті використовувався як резиденція польського короля Яна III Собеського, розгорнута виставка "історичні коштовності".

 Старовинна холодна  і вогнепальна зброя, захисне  озброєння і військове спорядження  майже із сорока країн світу  представлені у відділі "Музей-Арсенал", відкритому 1981 року в приміщенні колишнього міського арсеналу (1555 p.).

Музей етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України - найстаріший музей на теренах нашої держави з унікальною колекцією пам’яток традиційної культури та народного мистецтва українців, а також зразків декоративно-ужиткового мистецтва багатьох народів світу, був утворений у 1951 р. шляхом об’єднання двох великих музейних осередків у Львові - Міського промислового музею (засн. 1874 р.) і Музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1895 p.).

Колекція музею нараховує 17 фондових збірок, у яких зібрано понад 83 тисячі пам’яток. Основна експозиція розташована у приміщенні колишньої Галицької ощадної каси. Тут представлено пам’ятки матеріальної та духовної, культури українців, господарські знаряддя, народні художні промисли XIX - початку XX ст.

 Філіал - музей меблів  і порцеляни (пл. Ринок, 10). Тут представлена  колекція меблів, кераміки та  художнього скла, яка налічує  понад 18 тисяч експонатів.

Львівський музей історії релігії - єдина установа культури в Україні, в якій висвітлюється історія світових та національних релігій, життя та діяльність церковних організацій.

 Музей створено в 1973 році в приміщенні колишнього  Домініканського храму (тепер храм  Пресвятої євхаристії УГКЦ) і  монастиря XVІІ-XVIII ст. У фондах музею  зберігається понад 100 тисяч експонатів, серед яких Релікварій Св. Аронта-мученика (Візантія, XI ст.)

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької поєднує затишну атмосферу меморіального музею з багатством та різноманітністю експонованого матеріалу. Він займає другий поверх будинку, який колись належав співачці, і в якому минули останні роки її життя. У семи експозиційних залах, у відтворених інтер’єрах початку XX століття демонструються оригінальні фотографії, афіші, програми концертів, портрети, фрагменти сценічних костюмів, особисті речі артистки.

Екскурсія по музею - це своєрідна подорож у минуле, під час якої Ви побуваєте в артистичному світі Соломії Крушельницької, разом з нею пройдете її життєвим шляхом, радіючи за її успіхи на сценах найпрестижніших театрів світу, ближче познайомитеся з її друзями та родиною.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка розташовано у будинку, в якому видатний поет, письменник, філософ, перекладач (володів 14 іноземними мовами), вчений, політичний та громадський діяч жив, у якому написав свої найкращі твори і звідки він пішов у безсмертя. Фонди музею нараховують понад 30 тисяч одиниць збереження. Це особисті речі, його рукописи та автографи, особисті документи, оригінальні фотографії, першовидання його творів та численна франкознавча література, видання творів Великого Каменяра мовами народів світу.

Державний меморіальний музей Михайла Грушевського відкрито у 2000 році, у віллі неподалік Стрийського парку, в якій видатний історик, Голова Української Центральної Ради, перший Президент Української Народної Республіки (1918 р.) мешкав з родиною у 1902-1914 pp.

 У шести експозиційних  залах висвітлюються практично  всі етапи життя і колосальної  праці М. Грушевського, з особливим  акцентом на львівському періоді (1894-1914 pp.), коли повною мірою розкрився багатогранний науковий талант вченого - історика, літературознавця, професора Львівського університету.

Аптека-музей "Під чорним Орлом" розташована у самому центрі Львова, побіч пл. Ринок, у приміщенні найдавнішої з існуючих у місті аптек, відкритої ще у 1735 р. військовим фармацевтом Ноторпом. 1966 р. тут створено - музей історії фармації.

Незабутні враження справляє алхімічна лабораторія, пивниці, а також внутрішнє подвір’я - єдиний об’єкт у Львові, де вдалося відтворити вигляд житлового будинку заможного міщанина XVI-XVIII ст.

Державний природознавчий музей Національної академії наук України у Львові - один з найстаріших і найбагатших за науковими природничими колекціями серед музеїв Європи. Музейне зібрання становить більше ніж 500 тисяч одиниць збереження.

Засновник музею - граф Володимир Дідушицький (1825-1899) - відомий зоолог, етнограф і археолог. Будинок музею - пам’ятка архітектури початку ХІХ ст.

Археологічний музей інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України розташовано в історичному будинку Наукового товариства ім. Т. Шевченка, де у міжвоєнний період містився Музей НТШ, що мав великі збірки археологічних матеріалів.

Музейна експозиція налічує близько 3000 експонатів і розміщена у 6 залах загальною площею понад 200 м кв.

 Експозиція створена  за історико-хронологічним і художньо реконструктивним методами. Значна кількість експонатів походить з археологічних розкопок літописних міст.

Музей народної архітектури та побуту розташований на 50 га мальовничого Шевченківського гаю і є одним з найбільших в Європі. Створений у 1971 році за етнографічним принципом. На території музею експонуються 124 пам’ятки народної дерев’яної архітектури.

У фондах музею зібрано понад 20 тисяч предметів побуту і творів народного мистецтва. Збірка стародруків налічує 122 експонати.

Художня галерея "Равлик" - знаходиться у підземеллі костелу Св. Петра і Павла ордену єзуїтів. Фрески, барокові двері ручної ковки, кам’яний різьблений саркофаг (все - XVII ст.), рештки мурів княжих часів та інші експонати середньовіччя, привид чорного монаха...

Галерея організовує та проводить виставки нових, ще ніде не експонованих творчих робіт львівських митців.

Галерея українського військового однострою - створена на підставі історичних джерел та старих кравецьких кроїв. Укладено хронологію творення українського війська, його формувань на відповідних історичних етапах. Галерея знайомить зі створенням та трансформацією специфічних українських одностроїв вояків 1917-1945 pp., реконструйованих завдяки спеціальній технології.

Музей історії медицини Галичини ім. Мар’яна Панчишина - розташований у приміщенні Українського лікарського товариства на вулиці Кармелюка, 3.

Музей нараховує близько 5 тисяч експонатів - матеріали з історії Львівського медичного університету, лікарський інструментарій та посуд; можна оглянути меморіальну кімнату М. Панчишина.

Палац мистецтв - відкритий у 1996 році до 5-ої річниці української державності, унікальний виставковий комплекс загальною площею 8,7 тисяч кв. м. розташований між архітектурних пам’яток у центрі Львова. Основна мета - організація виставкової діяльності образотворчого, ужиткового та народного мистецтва; промисловості, зразків досягнень в галузі науки, техніки, нових технологій, дизайну.

У 4-поверховому Палаці - 12 експозиційних залів площею понад 3,6 тисяч кв. м., найменший з яких - 50,2 кв. м, а найбільший - 795 кв. м. Обладнаний майдан перед спорудою надасться для багатолюдних акцій під відкритим небом. Конференцзал на 200 місць зі сценою пристосований для проведення концертів, конференцій, показу моделей.

Мистецьке об’єднання "Дзига" (вул. Вірменська, 35) засноване в червні 1993 року членами Студентського братства м. Львова та відомими львівськими мистцями, згуртувавши навколо себе молодіжні мистецькі кола міста.

 В березні 1997 р. об’єднання  заснувало Культурно-мистецький  центр "Дзига" (207 кв. м.) в приміщенні занедбаного колишнього монастиря домініканів. Сюди входять: Галерея сучасного мистецтва, акустичний концертний зал (120 місць), магазин-салон, студія звукозапису, інтернет-студія.

З моменту заснування до 10 грудня 2001 р. Центр організував та провів 192 мистецькі проекти та виставки, 2 фестивалі ковалів, 2 фестивалі сучасного мистецтва, 47 концертів, 63 літературних презентацій, вечорів, зібрань, 11 театральних експериментів.

Галерея "Гердан" (вул. Руська, 4) створена 1995 р. в самому центрі Львова у старовинному будинку XVI ст. і є одним з вагомих осередків культурно-мистецького життя міста. Кредом галереї є професіоналізм у всіх сферах діяльності: відборі авторів і творів для формування виставок, побудові експозицій, комплектуванні колекції, випуску поліграфічної продукції.

Історико-культурний заповідник "Личаківський цвинтар" є музеєм під відкритим небом. Личаківський цвинтар, заснований у 1786 р. - це заповідник меморіальної пластики кінця XVIII-XX ст. Тут сплять вічним сном чимало визначних львів’ян - діячів політики, науки та культури.

 Площа кладовища складає  понад 42 гектари, біля 300 тисяч поховань  розташовано на 86 полях, споруджено  понад 2 тисячі гробівців, на могилах встановлено біля 500 фігур та рельєфів.

На цвинтарі можна побачити скульптурні твори таких відомих майстрів, як Гартман Вітвер, Антон і Йоганн Шимзери, Пауль Ойтеле, Парис Філіппі, Юліан Марковський, Тадеуш Баронч, Зигмунт Курчинський, Вітольд Равський, Григорій Кузневич, Сергій Литвиненко, Теодозія Бриж, Євген Дзиндра.

Висновок

Тож це чарівне місто Лева відкриває світові себе та надбання українського народу, які втілюються в самому місті, а також в музеях, які повно розкривають життя та творчість не тільки України, а й інших країн, розповідають своїм відвідувачам таємниці минулого і є величезним джерелом ретроспективної інформації.

Список використаної літератури

1.  Вуйцик В.С., Липка Р.М. Зустріч зі Львовом.-Львів: Каменяр, 1987. 

2. Вуйцик В.С. Львівський державний історико-архітектурний заповідник.-Львів: Каменяр, 1979.   

3. Гелева М. Місто Лева – європейські ворота України //Краєзнавство. Географія. Туризм.-2005.-№29-30.-С.15-16.    

4. Грабовецький В. Народні музеї Львівщини.- Львів: Книжно-журнальне видавництво, 1962. 

5. Мельник О. О, Львове, у серці твоєму дух вільний живе: до 750-річчя міста Львова //Урядовий кур’єр.-2006.-28 вересня.   

6. Музеї України: Довідник.-К.: За друга, 1999.   

7. Трегубова Т.А., Мих Р.М. Львів.Архітектурно-історичний нарис.- К.: Будівельник, 1989.