Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Музеи Львова

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський національний політехнічний університет

Гуманітарний факультет

Кафедра документознавства та інформаційної діяльності

Музеї Львова

Реферативна робота

з дисципліни « Інформаційні ресурси »

студентки гр. ІД -102

Рабічук Ксенії

Науковий керівник:

Ст. в. Бірюкова Т. Л.

Одеса 2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….....3

Музеї Львова. Загальна характеристика…………………………………..…4
Національний музей у Львові………………………………………………...6

Історія заснування………………………………………………………...6
Колекція…………………………………………………………………...7

Львівська галерея мистецтв……………………………………………….....11

Історія створення………………………………………………………...11
Колекція……………………………………………………………….....12

Львівський історичний музей………………………………………………..14

Історія виникнення………………………………………………………14
Історія будинку музею…………………………………………………..15
Сучасні експозиції………………………………………………………..16

Висновки…………………………………………………………………………18

Список використаних джерел………………………………………………......19

Додатки…………………………………………………………………………...20

ВСТУП

У сучасному ритмі життя ми, обивателі, забуваємо про істинні цінності життя, і іноді не замислюємося про те, що залишиться від нас для науки подальшим поколінням людей. А головну місію збереження соціальної пам’яті, наступності поколінь несуть музеї.

Актуальність нашої теми обумовлена тим, що сучасні музеї Львова, фактично, стають центрами освіти, комунікації, культурної інформації і творчих інновацій. Сучасна соціокультурна ситуація спонукає музеї до пошуку своєрідності, до необхідності генерувати нові знання, ідеї та духовні цінності.

Мета даної роботи – розглянути експозиції найвизначніших музеїв Львова.

Відповідно до поставленої мети формулюються наступні завдання:

1. Дати характеристику музеїв.

2. Проаналізувати експозиції вибраних львівських музеїв.

МУЗЕЇ ЛЬВОВА. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Музеї - це скарбниці людської історії і культури, думки і праці, це осередки пізнання навколишнього світу. Щоденно вони гостинно відчиняють свої двері перед десятками тисяч громадян України та іноземних туристів, які прагнуть ознайомитися з культурними надбаннями й мистецькими шедеврами.

У музеях України любовно зібрано та збережено все, що нам, українцям, дороге, що є гордістю нашого народу. І це закономірно, адже не вартий майбутнього той народ, який не цінує свого минулого.

Згідно Закону України “ Про музеї та музейну справу ” від 29 червня 1995 р. М 249/95 ВР, що регулює суспільні відносини в галузі національної музейної справи, музеї – це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини. Вони можуть бути загальнодержавними та місцевими.

Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'яткоохоронна робота.

Музеї є юридичними особами, крім тих, що створюються і діють при підприємствах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Специфіка музеїв виявляється також у тому, що в їхній діяльності науково-дослідні й освітні функції тісно поєднуються. Збираючи першоджерела і проводячи власні дослідження створюють таким чином джерельну базу для наукових досліджень. Музеї водночас займаються широкою популяризаторською діяльністю.

Львів – місто музей та місто музеїв, коштовний камінь у короні Європи! Це – унікальне місто , яке толерантно поєднало історію, культуру й менталітет двох світів – Заходу і Сходу.

Сьогодні Львів є скарбницею національних ідей та культури, це економічний, освітній та культурний центр Заходу України. У ньому знаходиться 2000 історичних, архітектурних і культурних пам’яток.

У Львові працюють понад 40музеїв. Серед них : Львівський історичний музей , другий за розмірами історичний музей України; Національний музей, одна з найвизначніших в Україні скарбниць українського мистецтва, заснована митрополитом Шептицьким; Львівська галерея мистецтв, один з найбагатших музеїв України, очолюваний відомим мистецтвознавцем Борисом Возницьким; Етнографічний музей, єдиний такого типу в Україні; Національний меморіал «Тюрма на Лонцького», перша в Україні в’язниця-музей. Популярними у туристів є також «Шевченківський гай», Аптека-музей, «Арсенал», Палац Потоцьких та інші. У Львові також багато галузевих музеїв, як, наприклад, музеї пива, пошти, друкарства, скла, релігії тощо. Є також певна кількість меморіальних будинків-музеїв, присвячених видатним мешканцям міста. Природознавчий музей, який володіє однією з найбагатших у Східній Європі експозицій, сьогодні закритий на реконструкцію.

Загалом, музейні фонди Львова нараховують 36,5 тисяч експонатів.

Зробимо коротку екскурсію найбільш відомими музеями Львова.

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ У ЛЬВОВІ

Історія заснування

Національний художній музей, одна з найвизначніших в Україні скарбниць пам'яток вітчизняної культури і мистецтва.

Музей був заснований в лютому 1905 року греко-католицьким митрополитом Андреєм Шептицьким як приватна фундація під назвою «Церковний музей» для розвитку української культури. Роботу з організації музею й укомплектування збірок очолив Іларіон Свєнціцький , відомий історик, славіст і мистецтвознавець, в майбутньому — довголітній директор музею (1905-1952). Основу фондів склала особиста колекція засновника, який подарував близько 10 тисяч предметів і утримував музей на особисті кошти. Для експонування колекції у 1911 році був придбаний Палац Дуніковських 19 ст. по вулиці Драгоманова, 42.

В грудні 1909 року музей було перейменовано на «Національний музей митрополита Андрея, графа на Шептичах Шептицького», 11 липня 1911 — на «Національний музей. Ювілейна наукова фундація галицького митрополита Андрея Шептицького». 13 грудня1913 року урочистим актом музей передано в дар українському народові. Того ж дня експозиції були відкриті для відвідувачів.

В 1930-х роках фонди музею нараховували більше 80 тисяч експонатів. Після закінчення Другої світової війни музей поповнився збірками закритих радянською владою музеїв, зокрема, музеїв Ставропігійного інституту, Львівської митрополії УГКЦ, товариства «Просвіта», НТШ, Народного дому, Богословського наукового товариства, бібліотеки ордену василіан. Музей було перейменовано на «Державний музей українського мистецтва», згодом — на «Львівський музей українського мистецтва».

У 1991 році музей було перейменовано в «Національний музей у Львові. Науково-художній фонд митрополита Андрея Шептицького». Музей отримав нинішній основний корпус — будівлю на проспекті Свободи, 20, побудовану для Промислового музею на початку 20 століття, в якому в радянський час розміщувався Музей Леніна. З 2005 року Національний музей отримав сучасну назву.

Колекція

На сьогодні фонди музею налічують понад 100 тис. одиниць збереження, репрезентуючи вікові традиції розвитку українського мистецтва та національної культури.

Предметом особливої гордості є найбільша й найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва 12-18 століть. Це ікони, скульптура, рукописи і стародруки, декоративна різьба, металопластика та гаптовані церковні тканини. Найбільш багатогранно у збірці музею представлена ікона 14-18 ст., здебільшого з теренів Західної України.

Епохи українського ренесансу та бароко представлені у Івана Рутковича (Жовковський іконостас XVII ст.) і Йова Кондзелевича (Богородчанський іконостас,1698-1703).

Вартісні пам'ятки писемної культури зосереджені у збірці рукописів та стародруків, формування якої розпочалося від часу заснування музею. Основу збірки заклали зразки, подаровані митрополитом А. Шептицьким, а її поповнення на науковій основі було продовжене професором І.Свєнціцьким. Збагатили колекцію і дари діячів культури та просвіти, духовних осіб, а також скарби із збірок Ставропігійського інституту, Львівської Греко-Католицької Митрополії та Капітули, товариства «Просвіта», НТШ, Народного дому, Богословського наукового товариства, бібліотеки святих отців Василіян, переданих до музею після 1939 року, зокрема Бучацьке Євангеліє.

Водночас у фондах музею зберігаються шедеври й таких митців європейського значення, як Пінзель, Полейовський, Філевич та інші. Дуже вартісною у колекціях є підбірка української народної та професійної гравюри XVII—XVIII ст.(близько 1000 одиниць збереження).

Розвиток українського мистецтва XIX — початку ХХ століть репрезентує збірка творів живопису художників Наддніпрянської та Західної України.

Гордістю музейної колекції є низка оригінальних творів Тараса Шевченка.

У збірці творів XIX — поч. ХХ ст. — мистецька спадщина класиків української образотворчості К.Устияновича, Т.Копистинського, С.Васильківського, Ф.Красицького, А.Манастирського, І.Труша, О.Кульчицької, а також твори митців, чиї імена були надовго викреслені з духовної скарбниці українського народу, —М.Бойчука, Сосенка, Л.Геца, П.Холодного.

На окрему увагу заслуговують зібрання творів народного мистецтва, які формувалися уже в перші роки існування музею. Сьогодні вони налічують понад 20 тис. одиниць і представляють усі типологічні різновиди та жанри народного мистецтва, обіймаючи період XVII—XX ст. Це вироби з кераміки, кості, металу, тканини, вишивка, різьба по дереву, народний одяг, писанки, витинанки, малювання на склі.

Найкращі твори з музейних збірок представлені увазі шанувальників мистецтва у постійних експозиціях:

«Давнє українське мистецтво»
«Мистецтво XIX — початку ХХ століть»
«Українське мистецтво ХХ століття»
«Народне мистецтво»

Окрім постійних експозицій, в музеї також відбуваються тимчасові виставки.

Крім того, працюють музеї-філії, експозиції яких розгорнені в оселях і творчих майстернях митців:

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського
Художньо-меморіальний музей Ольги Кульчицької
Художньо-меморіальний музей Івана Труша
Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького

Дарунок Галини Горюн-Левицької.

Пані Галина - громадянка Канади українського походження. Клопотяння про подальшу долю свого мистецького зібрання спонукало до передачі його на батьківщину у лютому 2009 р. Особливість колекції - твори митців українського походження, яких поглинула еміграція, та через їх талант надала їх прихисток і звеличила. Митці працювали в Європі, Австралії, країнах Північної та Південної Америки.

Кількість творів нараховує 119 зразків. Майже всі твори - 20 століття. Найдавніша картина - «Алушта, Крим», 1924 р. ( худ. Василь Кричевський). Розмаїття мистецьких напрямків, жанрів та творів,імен,серед яких

Олекса Грищенко,
Галина Мазепа,
Микола Неділко,
Василь Хмелюк,
Любослав Гуцалюк,
Яків Гніздовський,
Мирон Левицький тощо.

Ці твори передані до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, що значно розширює уяву про митців-українців та їх творчість, де б вони не жили.

ЛЬВІВСЬКА ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ

Історія виникнення

Львівська національна галерея мистецтв — найбільший художній музей України. Загальна кількість експонатів становить понад 50 тисяч.

Рішення про створення у Львові галереї європейського мистецтва було прийнято міським магістратом у 1897 році. У 1902 році першими експонатами стали твори художників: В.Леопольського, Я.Стики, Ф.Вигживальського, Я.Матейка, Е.Окуня.

На початку 1907 року на кошти магістрату була придбана колекція західноєвропейського мистецтва українського цукрового магната з с. Ситківці на Поділлі Івана Яковича, до якої входило близько 2 тисячі експонатів, в тому числі понад 400 картин.

У 1914 році для галереї було спеціально придбано будинок по вулиці Оссолінських, 3,що належав професору Львівського університету, історику та колекціонеру В. Лозинському.

До новоствореної галереї увійшли збірки, подаровані Львову М. Топфером у 1905 році та Б. Ожиховичем у 1919 році.

Після реорганізації львівських музеїв у 1939-1946 роках галереї були передані частини колекції музею імені Любомирських, Ставропігійського братства, Бібліотеки імені Баворовських, Історичного музею. Значних втрат картинна галерея зазнала у часі Другої світової війни.

Протягом 1960-1990 рр. Львівська картинна галерея перетворюється на значний музейний центр з кількома філіалами.

23 жовтня 2009 року Львівська галерея мистецтв отримала статус національної.

Колекція

Львівська галерея мистецтв – один з найбагатших музеїв України. Її колекцію складають понад 54 тис. творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва європейських та вітчизняних майстрів 14-20 ст. До найбільш цінних належать збірки європейського мистецтва, львівської скульптури, львівського портрету, ікон та меблів.

Музей володіє рідкою за своєю значущістю колекцією творів австрійських та польських художників. Окрасою і гордістю постійної експозиції є твори Ж. де Латура, Ж. Е. Ліотара, А. Р. Менгса, П трогера, Ф. Маульберча, Г.ван Хонтхорста, Я. Мальчевського та багатьох інших художників.

До складу галереї входять біля десятка більших чи менших музеїв, які працюють як відділи або сектори:

Олеський замок
Золочівський замок
Підгорецький замок
Каплиця Боїмів
Музей „Львівська сакральна барокова скульптура”
Музей „Мистецтво давньої української книги”
Музей „Русалки Дністрової” та ще декілька музеїв, які входять до складу галереї.

Львівська галерея мистецтв – великий науково-просвітницький центр, в якому відбуваються наукові конференції, проходять стажування наукових працівників та реставраторів, ведеться активна виставкова робота. Щорічно в музеї готується понад 20 виставок – з фондових збірок, персональних виставок львівських та закордонних митців. Багато років галерея бере участь в організації та проведенні міжнародних виставок, зокрема, у Польщі, США, Франції, Австрії.

Майже ніколи за час її існування галерею не грабували. Але вже у наш час галерею було зухвало пограбовано, причому злочинці вбили двох її працівників. Після цього пограбування були вжиті безпрецидентні заходи безпеки. Донедавна у просторих залах галереї можна було виставити на огляд лише 10% зібрання шедеврів. Інші у неймовірній тісноті зберігалися в запасниках. Тепер проблему майже вирішено – галереї передано приміщення палацу Потоцьких.

ЛЬВІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ

Історія виникнення

Львівський історичний музей — один з найстаріших музеїв України, заснований в 1893 році. Вміщає понад 300 тисяч експонатів. Експозиція знайомить з історією міста Львова та галицьких земель від найдавніших часів до наших днів.

Львівський історичний музей заснований у 1893 р. До його збірки увійшли нечисленні пам'ятки, що зберігались у міському архіві, різних бюро магістрату, депозити і дари окремих громадян міста. Першим приміщенням музею стало архівне бюро в будинку Міської ратуші.

Кількість експонатів зростала, тому в 1908 р. магістрат купує для музею стародавню кам'яницю на площі Ринок, 6, де було відкрито Національний музей ім. короля Яна ІІІ. У 1918 році п'ять залів відведено для збірок міського Історичного музею.

У 1926 р. гміна Львова придбала для потреб музею ще один будинок - на площі Ринок, 4. Сюди було перенесено п'ятитисячну колекцію Історичного музею, відкриту для огляду 22 вересня 1929 р. 8 травня 1940 р. Історичний музей Львова й Національний музей ім. Яна ІІІ було об'єднано в одну установу - Львівський історичний музей.

Сьогодні тут зберігається понад 330 тис. музейних предметів. Найзначніші колекції музею - це матеріали археологічних розкопок, знаряддя праці, вироби львівських цехових майстрів, твори мистецтва, старовинні монети, ордени і медалі, зброя. У 1991 році утворено відділ історії Визвольних Змагань України.

Історія будинку музею

Як і всі інші філіали Історичного музею велику цінність, окрім експонатів розміщених безпосередньо в залах, є і сам будинок. Будинок під № 6, був побудований в 1580 році греком Корняктом. Споруда значно більша, ніж сусідні, має по шість вікон на поверсі, замість звичних трьох і вважається найкращою визначною пам'яткою львівського ренесансу.

На даху - аттик із семи кам'яних статуй, з фігурою короля посередині. На початку 17 ст. у будинку розміщувався орден черниць-кармеліток босих. З часом монастир збіднів і продав будинок Якобу Собеському. До кінця 17 ст. будинок належав Собеському і використовувався як тимчасова королівська резиденція Яна ІІІ Собеського.

Важливою подією, яка відбулася в цих залах, було підписання в 1687 році мирного договору між Польщею і Росією, який розділив Україну на Лівобережну і Правобережну.

З часом будинок переходить у власність польського гетьмана Станіслава Жівуцького, тоді князя Конінського, а в кінці 19 ст. - Любомірських, які в 1908 році за заповітом князя Конінського передають цей будинок місту як Національний музей імені Яна ІІІ Собеського. У 1939 році музей перейменований в Львівський історичний музей.

Перший поверх є перлиною ренесансного стилю. А також там міститься готична кімната, єдина, яка залишилася ще з часу життя Корнякта і не була змінена в результаті багатьох перебудов всіх наступних власників. Зараз в її приміщенні розташований магазин антикваріату. На другому поверсі знаходяться, так звані, Королівські зали, в яких розгорнена виставка «Історичні коштовності». Виставка представляє унікальні визначні пам'ятки XVII — XVIII ст. з фондових збірок музею — меблі, живопис, старовинний годинник, музичні інструменти, художні вироби з скла і фарфору, рідкісні ордени і заслуги. Перший і третій поверхи використовуються під різні експозиції і тимчасові виставки.

Саме у будинку під № 6 знаходиться Італійський дворик, характерний для стилю італійське палаццо. Тут відвідувачі музею або просто жителі і гості Львова можуть приємно провести час в затишній кав'ярні просто неба, будучи повністю захищеними від звуків сучасного міста.

Сучасні експозиції

Музейні експозиції розташовані в пам'ятках архітектури XVI-XVIII ст. - будинках № 4, 6, 24 на площі Ринок та в колишньому міському арсеналі.

Історія західноукраїнських земель у найдавніші та середньовічні часи відображена в експозиції будинку 24 на площі Ринок. Тут можна ознайомитись з матеріалами про заснування міста Львова, діяльність давньоруського князя Данила Галицького, довідатись про боротьбу українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

Боротьбі українського народу за свою державність у XIX - XX ст. присвячена експозиція відділу нової та новітньої історії України, яка знаходиться в будинку на площі Ринок, 4.

У Королівських залах будинку на площі Ринок, 6, експонується виставка історичних коштовностей, на якій представлені меблі, годинники XVIII ст., колекція художнього срібла, унікальна збірка старовинних орденів тощо.

У колишньому міському Арсеналі - пам'ятці архітектури XVI ст. представлена старовинна зброя близько 40 країн світу ХІІІ - поч. ХХ ст.

На початку 1990-х років створено філіал Львівського історичного музею - музей "Літературний Львів першої половини ХХ ст., відкрито нові відділи у містах Броди і Перемишляни, музей історії давньоруського міста Звенигорода, музей провідника ОУН полковника Євгена Коновальця в с.Зашків на Жовківщині, музей Петра Сагайдачного в с. Кульчиці Самбірського району, Державний історико-культурний заповідник "Тустань"

Відділ історії Визвольних Змагань України представлено на виставці в будинку 4 на площі Ринок. його експозиція демонструє українські воєнні пам'ятки Українських Січових Стрільців часів І світової війни, Української Галицької Армії, документи підпільних організацій - Української Військової Організації (УВО), Організації Українських Націоналістів (ОУН) міжвоєнного часу, комплекси матеріалів - листівки, жетони Бойового Фонду, підпільні видання, які розповідають про боротьбу Української Повстанської Армії (УПА), збройного підпілля ОУН, Української дивізії "Галичина" - 1-УД - УНА, матеріали Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

ВИСНОВКИ:

Сьогодні Львів є скарбницею національних ідей та культури, це економічний, освітній та культурний центр Заходу України. У ньому багато музеїв, картинних галерей, театральних та музичних труп.
Музеї - це скарбниці людської історії і культури, думки і праці, це осередки пізнання навколишнього світу.
Сучасні музеї Львова, фактично, стають центрами освіти, комунікації, культурної інформації і творчих інновацій.
Загалом, музейні фонди Львова нараховують 36,5 тисяч експонатів.

Список використаних джерел:

1.Закон України “Про музеї та музейну справу” від 29.05.1995р. №249/95.

2.Б. В. Мельник Площа Ринок — серце Львова // Вулицями старовинного Львова. — 2-ге, зі змінами. — Львів : Світ, 2002. — С. 69. — 272 с.

3.Музеї України: Довідник// Міністерство культури і мистецтв України.- К. : Задруга,1999.-с.130

4. Погорелова А. Музейна справа: орієнтири розвитку // Українська культура. - 1996. - № 2. - С. 2-3.

5.Багрій В.С., Мельник Б.В., Свєшнікова І.О. Львівський історичний музей. Путівник.- Каменяр, 1976- с.245.

6.[Електронний ресурс] http://www.lhm.lviv.ua

7.[Електронний ресурс] http://who-is-who.com.ua/book/lvov.html

8.[Електронний ресурс] http://prostir.museum/museums/ua/

9.[Електронний ресурс] http://lvivgallery.org

ДОДАТКИ

Додаток 1. Національний музей у Львові.

Додаток 2. Львів непопсовий.

Додаток 3. Постійна експозиція музею «Українське давнє мистецтво 16ст.»

Додаток 4. Інтер’єр львівської картинної галереї.

Додаток 5. П.П. Рубенс, «Чоловічий портрет»

Додаток 6. Михайло Врубель Волхва (Морская царица)

Додаток 7. Яцек Мальчевський, «Піфія»

Додаток 8. Приміщення історичного музею на площі Ринок, 4.

Додаток 9. Фрагмент експозиції відділу історії визвольних змагань України.