Національні особливості ділового етикету Туреччини

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ

ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ  ТА СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

ІНСТИТУТ ТУРИЗМУ 

 

 

 

 

Факультет туристичного менеджменту

Кафедра економіки та менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

на тему: «Національні особливості ділового етикету Туреччини»»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

4 курсу, д/в

Чечко Ірина

 

Старший викладач:

Федоренко Н. В.                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2013

 

План:

 

1. Опис країни.

 

2. Діловий етикет Туреччини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Опис країни

 

Брази́лія (порт. Brasil МФА: [bɾaˈziu̯]), офіційно Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія — держава в Південній Америці, що межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу іКолумбією, на півночі з Венесуелою, Гайаною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном. Площа — 8 511 965 км², столиця — місто Бразиліа. Вважається, що назва країни походить з назви деревини, пау-бразіл, яка експортувалася звідси в колоніальні часи. За іншою версією - на назву відкритої португальцями землі була перенесена назва легендарного острова Бразіл (останній, щоправда, розміщували набагато північніше, проте можливо, зіграла роль співзвучність назви острова і згаданої деревини). Маючи величезні земельні ресурси та запаси корисних копалин, Бразилія має найсильнішу економіку в Латинській Америці та є одним з головних експортерів сільськогосподарської продукції у світі.

Значний вплив на культуру країни справила Португалія, колонією якої була Бразилія, і через це офіційною і практично єдиною розмовною мовою країни є португальська. За віросповіданням більшість бразильців — католики, що робить Бразилію країною з найбільшим католицьким населенням у світі. Національна збірна з футболу вважається найсильнішою, оскільки є п'ятиразовим чемпіоном світу.

В Бразилії буде проведено Чемпіонат світу з футболу 2014, який заплановано провести в червні-липні 2014 року. Також в Ріо-де-Жанейро відбудуться Літні Олімпійські ігри 2016.

 

 

 

ІСТОРІЯ

Перші люди з'явилися  на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис. років до н. е. Рівень розвитку не був високим, населення Бразилії залишалося на стадіїнеоліту та вело напівкочовий спосіб життя до відкриття португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом в 1500. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних порід деревини, потім цукрової тростини, кави і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з числа поневоленихіндіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців. У 1808 році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, рятуючись від наступаючих армій Наполеона, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися до Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді брав участь і британський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.

Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821, під час свого  правління у Ріо-де-Жанейро він  підняв статус Бразилії до королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру (у майбутньому імператор Бразилії Педру I та король Португалії Педру IV) проголосив незалежність 7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.

Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педро I, який правив з 1822 по 1831 роки, коли він зрікся престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою його сина, імператора Педру II. Рабство було скасовано в 1888 році у «Золотому законі», затвердженому принцесою Ізабеллою за час відсутності імператора. Цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації. У останні роки свого існування імперія занурилася в глибоку політичну та військову кризу. В результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педро II 15 листопада 1889 відмовився від трону, після чого була проголошена федеративна республіка (офіційно «Республіка Сполучених Штатів Бразилії»), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору да Фонсека.

У кінці 19-го — на початку 20-го століття до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських і азіатських (особливо японських) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, відчутно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі переривалася диктатурами — у 1930—1934 і 1937—1945, під владою Жетуліо Варгаса, і 1964—1985, під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цей статус був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців обирали між президентською та парламентською системами, а також вирішили не відновлювати конституційну монархію.

Ключова особливість демократії в  сучасній Бразилії — існування яскравого і активного громадянського суспільства. Суспільні організації активно борються за права людини, рівність статей та економічну справедливість.

 
ГЕОГРАФІЯ

 

Географічне положення

Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з Колумбією. На півночі і сході омивається водами Атлантичного океану. Територія — 8511,996 тис. км²., що становить 5,7 % від усієї суші світу. Бразилія — п'ята за величиною країна світу (після Росії, Китаю, Канади і Сполучених Штатів Америки).

Рельєф

Північну половину Бразилії займає широка Амазонська низовина (Амазонія) — глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського нагір'я (висота 150—700 м, окремі вершини до 1200 м), обрамлені уздовж державного кордону крутими урвищами гірських ланцюгів Серра-ду-Імері (найвища вершина — Піку-да-Небліна — 2994 м), Серра-Паріма і Серра-Пакарайма (найвища вершина — гора Рорайма — 2772 м). Майже всю решту території країни займає Бразильське нагір'я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші сягають висоти 2890 м (гора Бандейра). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжу («бразилід») — Серра-ду-Еспіньясу на місці тектонічних западин розкинувся пояс пластових і моноклінно-пластових рівнин (лавове плато Парани й інші). У центрі і на півночі переважають цокольні плоскогір'я і рівнини, що чергуються з плато — шападами. На заході на територію Бразилії заходить акумулятивна низовина верховин ріки Парагвай — Пантанал.

 

 

 Клімат

Для більшої частини  території Бразилії характерний  теплий тропічний клімат. Середні  місячні температури коливаються  від 16 до 29 °C; лише на високих східних масивах середня температура липня від 12 до 14 °C; можливі заморозки. Але режим опадів і типи клімату різні. На заході Амазонії екваторіальний вологий клімат (2000-3000 мм опадів на рік, амплітуди середніх місячних температур 2-3 °С), на сході Амазонії і прилягаючих пологих схилах Ґвіанського і Бразильського нагір'їв — субекваторіальний з посушливим періодом до 3-4 місяців (1500—2000 мм опадів, на узбережжі близько 3000 мм на рік). У центрі Бразильського плоскогір'я і Пантаналі — субекваторіальний вологий клімат (1400—2000 мм опадів на рік) з великими амплітудами температур (особливо крайніх — до 45-50 °С); на північному сході плоскогір'я кількість опадів знижується до 500 мм і менше на рік, а дощі випадають вкрай нерегулярно: це район частих і тривалих посух. На східній околиці клімат тропічний пасатний, жаркий і вологий, з коротким посушливим сезоном. На півдні плоскогір'я постійно вологий клімат, тропічний на плато Парана і субтропічний у піднесених східних районах до півдня від 24° південної широти.

Внутрішні води

 

Територія країни вкрита дуже густою річковою мережею. Уся Амазонія, південь Ґвіанського і північна частина Бразильського плоскогір'їв зрошуються системою ріки Амазонка; південь Бразильського плоскогір'я — системами річок Уругвай і Парана, захід — притокою Парани — рікою Парагвай, схід належить до басейну ріки Сан-Франсиску, північно-східна і східна окраїни плоскогір'я зрошуються короткими ріками, що впадають безпосередньо в Атлантичний океан (найбільш велика р. Парнаїба). Лише Амазонка зі своїми західними і східними притоками повноводна протягом усього року і судноплавна. Усі ріки Бразильського плоскогір'я (крім рік крайнього півдня) мають різкі коливання витрат води з бурхливими паводками (звичайно влітку), відзначаються порогами і водоспадами (у тому числі Ігуасу на однойменній притоці Парани, Урубупунга і Сеті-Кедас — на Парані, Паулу-Афонсу — на Сан-Франсиску), мають великі запаси гідроенергії, але судноплавні лише на коротких ділянках, за винятком Парнаїби і Сан-Франсиску.

Ґрунти і  рослинність

У Бразилії переважають  ліси на червоноколірних латеритних (ферралітних) ґрунтах. За запасами твердої деревини Бразилія займає перше місце у світі. Густі вологі екваторіальні вічнозелені ліси — гілеї, або сельва, з коштовними видами дерев (понад 4000 видів) займають західну частину Амазонії; під ними розвинуті підзолисті латеритні ґрунти. На сході розташовані низовини, уздовж узбережжя тягнеться смуга атлантичних лісів. На невисоких схилах, що обрамляють Гвіанське і Бразильське плоскогір'я, у зв'язку з наявністю посушливого сезону, поширені листопадно-вічнозелені ліси, а в ґрунтах процес підзолення виражений слабше та мінливо. Подібні типи ґрунтів і рослинності, але з проявом висотної поясності, властиві східним, навітряним і високим схилам та масивам Бразильського плоскогір'я; їхні західні схили одягнені переважно сезонно вологими лісами. Центральна частина плоскогір'я зайнята саваною (кампос) на червоних латеритних ґрунтах, місцями зі щільною корою — кангою: найпоширеніші чагарникові мілко деревні савани — серрадо; уздовж рік простягаються галерейні ліси, у яких особливо коштовна коперникова пальма карнауба. На сухому північному сході плоскогір'я — напівпустельне рідколісся (каатинга) із ксерофітних і сукулентних дерев та чагарників, на червоно-коричневих і червоно-бурих ґрунтах. На рівномірно вологому півдні знову з'являються вічнозелені листяні і змішані ліси з хвойної бразильської араукарії з вічнозеленим листяним підліском (у тому числі з «парагвайського чаю» — йерба-мате) на червоноземних ґрунтах, що займають піднесені плато до півдня від 24° південної широти; у зниженнях на пористих осадових породах з червонясто-чорними ґрунтами поширені бездеревні трав'янисті савани — кампос лимпос. В западині Пантанал значна площа під болотами.

 

Тваринний світ

Вважається, що Бразилія має більше число як наземних хребетних  тварин, так і безхребетних, ніж  будь-яка інша країна світу. Ця висока різноманітність фауни може бути пояснена значними розмірами країни, а також великою варіацією типів її екосистем. Числа щодо різноманітності фауни сильно залежать від джерела, як через те, що навіть таксономісти іноді розходяться в думках щодо класифікації видів, так і через нестачу даних та інколи неповну або застарілу інформацію. Постійно виявляються нові види, а інші, на жаль, продовжують вимирати. Бразилія має найбільше число видів приматів серед всіх країн, біля 77 видів, та найбільше число видів прісноводних риб (понад 3000 видів). Вона займає друге місце за числом видів земноводних, третє за числом видів птахів, і п'яте за числом видів плазунів. Багато з видів знаходяться під загрозою, особливо ті, що мешкають в екосистемах, що зараз у значній мірі знищені, таких як атлантичний ліс.

 

 

 

2. Діловий етикет Туреччини.

 

Переважна більшість  жителів Туреччини - мусульмани, тому якщо ми, гості в цій країні, не хочемо порушувати традиційний турецький  етикет, то варто познайомитися з тим, як слід поводитися в різних ситуаціях. Особливо це важливо, якщо ви хочете налагодити хороші ділові відносини в Туреччині - знання і пошана національних звичаїв і традицій може стати хорошою основою для міцних партнерських відносин і плідного та взаємовигідного співробітництва.

Перш за все, потрібно рахуватися з тим, що серед інших  релігійних обов'язків мусульмани повинні  молитися п'ять разів на день - на світанку, опівдні, після обіду, на заході і пізно ввечері. Точний час молитви  публікується в місцевих газетах щодня. П'ятниця - священний для мусульман день, хоча в Туреччині це може бути не так помітно, як в інших мусульманських країнах. Але більшість чоловіків все-таки намагаються саме в п'ятницю відвідати свій храм для післяобідньої молитви. 

Під час священного місяця Рамазана всі мусульмани дотримуються посту  від світанку до вечірньої темряви. Під час посту не можна вживати  їжу, не можна пити, курити сигарети і навіть жувати жуйку. 

 

Етикет вітання  при зустрічі 

 

При зустрічі вітайте  один одного міцним рукостисканням. При прощанні в Туреччині рукостискання менш поширені, але досить часто при прощанні або все ж обмінюються.

Друзі та родичі можуть вітати один одного одним або двома поцілунками  в щоку. Щоб показати повагу старшим, слід поцілувати їх праву руку, а потім прикласти до неї свій лоб.

Коли входите в приміщення, якщо вас не зустрічає хто-небудь спеціально, то спочатку слід привітати  найстаршого за віком, за званням  або по займаному положенню. На світських  заходах насамперед слід вітати того, хто виявиться ближче, а потім рухатися по кімнаті або навколо столу проти годинникової стрілки.

Вітати людей слід або ісламським привітанням «Ассаламу  алейкум» (мир вам) або словом «Nasilsiniz» (вимовляється «на-сыл-сы-ныз»), що означає «Як справи?». 

Корисно вивчити ще кілька фраз на турецькій мові, наприклад: 

- Gunaydin - Доброго ранку  (вимовляється «Гун-ай-дын»)

- Iyi gunler - Добрий день (вимовляється  «і-йи гун-лер»)

- Memnun Oldum - Приємно познайомитися  (вимовляється «Мемнун Олдун»)

 

Подарунки в діловому етикеті

 

 

   Робити подарунки в діловому етикеті Туреччині не дуже прийнято, і щедрі подарунки - це не найкращий  знак уваги для турецьких бізнесменів. Ділові взаємовідносини в Туреччині  будуються на взаємній повазі партнерів, і знаки особливої ​​уваги зазвичай виявляються у формі запрошення на вечерю або організації спільної поїздки для огляду визначних пам'яток, якими так багата країна.

Але, незважаючи на загальноприйняті норми, подарунки теж мають місце, і їм будуть раді. Якщо ви хочете щось подарувати вашому турецькому партнеру або колезі, то краще всього привезти подарунок зі своєї власної країни, наприклад, якісь делікатесні національні частування чи вироби народної творчості.

Не забувайте, що Туреччина - мусульманська країна. Перш, ніж  піднести кому-небудь алкогольні напої, обов'язково переконайтеся, що ця людина їх п'є, і робіть це, тільки якщо будете впевнені в цьому на всі 100%.

Єдиний випадок, коли варто поставитися до подарунка  серйозно і вибрати його дуже обдумано і ретельно, це коли вас запросили на вечерю в турецький будинок. Самим поширеними подарунками в цьому випадку є ексклюзивні солодощі (тістечка і особливо пахлава) або які-небудь гарні предмети для дому, наприклад, вази або інші декоративні прикраси. Квіти для господарів в цьому випадку не обов'язкові, але якщо вам захочеться їх піднести, то їм будуть раді. Але якщо ви вирішите купити в подарунок квіти, то обов'язково порадьтеся з флористом, які саме краще вибрати. Якщо в сім'ї є діти, то купіть їм якісь дорогі солодощі або цукерки. 

 

Етикет ділової  вечері

 

Найпоширеніше ділова розвага в Туреччині - це відвідування ресторанів. Турки дуже люблять поїсти, і прийом їжі - це той самий час, коли вони можуть розслабитися і спокійно поговорити на будь-які теми.

Протокол турецького ділового етикету передбачає, що той, хто виступає в ролі господаря вечері, завжди оплачує рахунок. Думка про те, щоб оплатити рахунок навпіл, туркам абсолютна чужа, і якщо вас запросили на вечерю, і ви запропонуєте сплатити рахунок, то це буде розцінено як звичайна ввічливість, але вам ніколи не дозволять це зробити. Найкраще, що можна зробити в цьому випадку - це від душі подякувати запросивого вас партнера за цю чудову вечерю, а через кілька днів запросити його на відповідну вечерю в ресторан за вашим вибором. При цьому буде правильно, якщо ви заздалегідь попередите менеджера ресторану, щоб він ні за яких обставин не брав плати за вечерю від ваших гостей.

До вечірньої трапези  в Туреччині можуть подати трохи  алкоголю - зазвичай це місцевий міцний алкогольний напій, званий раки, або левове молоко. Вечеря складається з декількох страв, зазвичай м'ясних чи рибних, і до них обов'язково подається свіжовипечений хліб і салат.

У Туреччині прийнято палити під час їжі, і дуже часто  перед зміною страв викурюється  сигарета і випивається трохи алкоголю. 

В кінці вечері обов'язково подається турецький чай або турецька кава - дуже часто з тістечками або іншими солодощами. Турецька кава - це національний напій, і якщо ви звичайно не п'єте каву, то його слід хоча б спробувати. Турецьку каву варять без цукру, трохи підсолодженим або дуже солодким. Пити турецьку каву прийнято не поспішаючи, насолоджуючись його смаком і ароматом. І як би вам не хотілося проковтнути всю каву одним ковтком і не смакувати кожну його краплю, цього робити не слід - це неввічливо. І не забувайте: турецька кава готується з свіжо змелених зерен, і тому на дні чашки може бути осад. Так що не варто допивати весь напій до самого дна - останній ковток може містити осілі частинки кавового зерна і бути несмачним.

 

Етикет ділової зустрічі

 

Якщо ви хочете, щоб  ділові переговори з турецькими партнерами або колегами проходили найбільш успішно, то постарайтеся краще познайомитися  з тим, як прийнято вести справи в  Туреччині. 

Етикет ділової зустрічі в Туреччини має свої тонкощі. Перш за все, запам'ятайте, що ділову зустріч потрібно призначати заздалегідь, за один - два тижні, і домовитися про цю зустріч найкраще по телефону.

Слід знати також, що багато жителів Туреччини в липні  або серпні йдуть у відпустку, так що постарайтеся не призначати ділові зустрічі на цей час. Під час Рамазана (Рамадану) ділові зустрічі теж краще не призначати.

Якщо ви йдете на ділову зустріч, то будьте пунктуальні, але  приготуйтеся до того, що вам доведеться трохи зачекати.

Найперша ділова зустріч  з новим партнером зазвичай буває швидше просто для знайомства, чим для обговорення конкретних ділових питань, так як турки воліють вести справи тільки з тією людиною, кого вони добре знають. 

Пам'ятайте про те, що вступна бесіда на абстрактні теми на діловій зустрічі в Туреччині абсолютно необхідна, тому не варто відразу «брати бика за роги» і приступати до обговорення головного питання зборів.

Для детального розгляду питань на зустрічі підготуйте заздалегідь  і роздрукуйте всі матеріали  для обговорення на англійській і турецькій мовах. Якщо ви хочете зробити ділову пропозицію, за ретельно продумайте його презентацію і підготуйте графічні матеріали до неї. Схеми, діаграми, географічні карти, які візуально проілюструють ваші думки, допоможуть краще зрозуміти вашу пропозицію. 

 

 

     Дрес-код в Туреччині  

 

Діловий одяг в Туреччині дуже консервативний. Вирушаючи на якусь ділову зустріч, пам'ятайте, що слід надіти костюм і краватку. Жінкам на ділову зустріч теж слід надіти хороший діловий костюм спокійного забарвлення і консервативного крою. 

У літню пору, особливо в таких  містах, як Стамбул, Ізмір і Анкара, погода буває дуже спекотною, а вологість  повітря дуже високою, тому в цей  час допускається надіти тільки сорочку  і штани, і в більшості випадків (але не завжди!) Прийти без краватки.

У невеликих містах, особливо на сході Туреччини, і жінки, і  чоловіки на ділову зустріч повинні  одягатися більш консервативно, ніж в столиці або багатоликому Стамбулі. Жінки в цьому випадку  повинні подбати про те, щоб  їх руки і ноги були прикриті, а одяг не облягав. Чоловіки не повинні на ділову зустріч одягати шорти.

 

Етикет ділових  переговорів

 

Якщо ви хочете налагодити ділові відносини в Туреччині, то запам'ятайте найголовніше: ваш успіх  в Туреччині залежить, в першу  чергу, від того, чи зможете ви встановити з турками довірчі і дружні особисті стосунки і, крім цього, чи зумієте ви представити їм свою ділову пропозицію про співпрацю ясно, чітко і привабливо.

Бізнес - це особисті стосунки. І, незважаючи на те, що часи змінюються, і сьогодні в Туреччині все більше відчувається вплив великих інтернаціональних компаній, а західна корпоративна культура все більше проникає в багато провідні турецькі фірми, дуже багато турецьких компаній продовжують залишатися в рамках сімейного бізнесу, яким володіє і управляє одна сім'я. 

Жителі Туреччини захочуть мати справу тільки з тими, хто їм подобається, кому вони вірять і з  ким почуваються спокійно й комфортно, а найголовніше - з тими, хто готовий  до тривалих партнерських відносин. І  якщо вони відчують, що ви від них щось приховуєте, або ваша поведінка якимось чином порушить у них підозру, чи ваша мотивація буде їм незрозуміла, то ви досягнете небагато чого.

Етикет ділових переговорів  у Туреччині зрозумілий і логічний. Найголовніше в ділових переговорах у Туреччині - налагодити хороші відносини з турецькими партнерами. Тому не варто квапити події - на першій зустрічі слід якомога краще познайомитися один з одним і не переходити стрімко до обговорення конкретних ділових питань. Тільки після того, як будуть встановлені хороші довірчі відносини, можна буде починати вести розмови про справи. 

Але турки не тільки придивляються  до людини як особистості при новому знайомстві. Турки також спритні  й проникливі комерсанти, тому, представляючи  їм на переговорах свою комерційну пропозицію, не забудьте ясно і чітко описати всі переваги вашої пропозиції і його рентабельність. Покажіть конкретно, яку вигоду ця пропозиція принесе вашим турецьким партнерам і що саме розраховуєте отримати ви від вашої спільної діяльності.  

Турки, перш за все, сприймають інформацію усну і візуальну, тому, представляючи їм свою пропозицію, не обмежуйтеся тільки роздрукованими даними статистики та сухими цифрами - для ілюстрації своєї пропозиції підготуйте для них також діаграми, схеми, географічні карти та інше.

Не можна забувати і про те, що рішення по ділових  питаннях у Туреччині можуть прийматися повільно. Цілком можливо, що вам спершу доведеться вести тривалі переговори з молодшим членом родини. І тільки після того, як ви зумієте переконати його в тому, що вам можна довіряти і що ваша пропозиція вигідно для турецької сторони з фінансової точки зору, ви зможете вступити в переговори зі старшими членами сім'ї - з тими, хто приймає рішення. Необхідно пам'ятати, що всі рішення в Туреччині приймаються тільки главою сім'ї (або компанії) одноосібно.

Під час переговорів  турки можуть почати з крайнощів, щоб перевірити вашу реакцію. Заздалегідь  знаючи, до яких цифр слід звести переговори, ретельно аргументуйте свої доводи і  приводите свої міркування, не кваплячись. Коли ваші партнери зрозуміють, що ви роблячи їм пропозицію, не тільки переслідуєте свої інтереси, але і йдете на серйозні поступки зі свого боку тільки заради вигоди ваших майбутніх партнерів, вони зможуть прийняти позитивне рішення просто через повагу до вас і тому, що ви їм подобаєтеся. Спробуйте зробити це, і якщо ви підете на поступки тільки в перший раз, то досягнете більшої вигоди і більш серйозних поступок з їхнього боку в наступний раз або при наступній угоді.

Не слід встановлювати  туркам крайній термін для прийняття рішень або застосовувати тиск на них для прискорення процесу підписання договору - вони можуть використовувати встановлені вами терміни для власної вигоди, погрожуючи відмовитися від угоди або перервати переговори. Будьте терплячі, і ви досягнете успіху у ваших ділових переговорах.

І ще: в процесі ділових  переговорів у Туреччині переваги для турецької сторони, які ви збираєтеся представити своєму турецькому партнерові, можуть виражатися не тільки у вигляді незаперечної фінансової вигоди. Замість прибутку можна сфокусувати увагу турецького партнера на таких аспектах угоди, як зміцнення влади та посилення впливовості. Честь, пошана популярність та інші нематеріальні вигоди від спільної діяльності теж можуть бути корисними аргументами в переговорах.