Індивідуальна робота з "Промислового маркетингу"

  ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НІКОПОЛЬСЬКИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  УНІВЕРСИТЕТУ»

МІНІСТЕРСТВА  ОСВІТИ  І НАУКИ  УКРАЇНИ

  Кафедра  економіки

Індивідуальна робота

З промислового маркетингу

Студентки  5218   групи  ІV курсу

Гаврилової  Віри

Нікополь 2011

ВАРІАНТ 1.

1.Надайте відомі визначення  поняття логістики. Логістика у військовій галузі та логістика у галузі економіки: що спільного та у чому різниця?

Термін “логістика”, відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого розповсюдження. Основна причина цього явища полягає в тому, що поняття “логістика” почало використовуватися в економіці.

Етимологія поняття “логістика” викликає істотні суперечності. Найбільш розповсюдженими є дві точки зору. За однією із них термін “логістика” походить від грецького і означає: обчислювати, міркувати, за другою – від французького - постачати. Однак зустрічаються й інші версії, зокрема, від древньогерманського - склад, зберігання.

Семантика поняття “логістика” також неоднозначна. У Древній Греції так називали прикладну математику, у Римській імперії – діяльність із забезпечення військ провіантом і житлом, у Візантії – процес комплексного вирішення різноманітних проблем, пов’язаних із пересуванням і тиловим забезпеченням армії.

У цілому, історично склалися два  принципово різних науково-практичних напрямки розвитку логістики – у  військовій справі й у математиці. Останній існує і до цього часу, де під логістикою розуміють математичну  логіку. Цей термін був офіційно закріплений за математичною логікою  в 1904 р. на Женевському філософському  конгресі.

Все ж, логістика, що була застосована  пізніше в економічній сфері, розвивалася як військова дисципліна і, на думку ряду західних учених, саме завдяки військовій справі виросла  в науку. Творцем перших наукових праць з логістики прийнято вважати  французького військового фахівця  А. Жоміні (1779-1869 рр.), який визначив логістику як “практичне керівництво пересуванням військами”, і вперше в 1812 р. застосував цю науку на практиці при плануванні боєприпасів, продуктів харчування, квартирного забезпечення армії Наполеона. Він стверджував, що логістика включає не тільки перевезення, але і ширше коло питань: планування, управління і постачання, визначення місця дислокації військ, а також будівництва мостів, доріг і т.д. Остаточне формування логістики як наукового напрямку у сфері військової справи відносять до середини XIX століття.

У найбільш широких масштабах принципи і підходи логістики у військовій справі були реалізовані у роки Другої світової війни в сфері організації  матеріально-технічного забезпечення американської армії та військ союзників, дислокованих у Європі. Лише завдяки  узгодженим діям військово-промислового комплексу, транспортної системи і  баз постачання вдалося організувати стійке забезпечення союзних військ продовольством, зброєю, боєприпасами, спорядженням і військовою технікою.

Таким чином, військову логістику  інтерпретували як сукупність засобів  і способів, необхідних для доставки людей, техніки і боєприпасів  до місця бойових дій, а також  планування й організацію заходів  щодо підготовки і здійснення пов’язаних з цим процесів.

Як і інші методи прикладної математики (дослідження операцій, математична  оптимізація, сітьові моделі і т.д.) логістика після закінчення війни  поступово стала переходити з  військової області до сфери господарської  практики.

Уперше на можливість використання положень військової логістики в  економіці вказав у 1951 р. фахівець у  сфері системного аналізу О. Моргенштерн, який зазначив, що існує абсолютна  подібність між управлінням забезпеченням  військ і управлінням матеріальними  ресурсами у промисловості.

Хоча логістика довгий час вважалася  військовим терміном, його застосування в цивільній сфері розпочалося  вже у 60-ті роки й означало “оптимальну координацію переміщення і створення запасу сировини, діяльності з переробки, пакування кінцевої продукції, її складування і доставки клієнтам”. У такий спосіб логістика одержала інший напрямок розвитку – економічний.

На сьогодні у закордонній і  вітчизняній літературі немає єдиного  визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики  пов’язана насамперед з тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому як саме визначення, так і об’єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин.

Так, відомі наступні поняття.

Логістика – наука про планування, організацію, управління, контроль і  регулювання переміщення матеріальних і інформаційних потоків у  просторі і в часі від їхнього  первинного джерела до кінцевого  споживача.

Логістика – наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними  і нематеріальними операціями, здійснюваними  у процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення  готової продукції до споживача  з врахуванням інтересів та вимог  останнього, а також передачі й  обробки відповідної інформації.

Логістика – це гармонізація інтересів  учасників процесу переміщення  продукції, форма оптимізації ринкових зв’язків, тобто вдосконалення управління матеріальними і пов’язаними  з ними інформаційними та фінансовими  потоками на шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача  готової продукції на основі системного підходу й економічних компромісів  для отримання синергичного ефекту.

Логістика – це мистецтво управління потоком матеріалів і продуктів  від зовнішнього джерела до споживача.

Логістика – новий науковий напрямок, учення про планування, управління і спостереження (відстеження) під  час переміщення матеріальних та інформаційних потоків у виробничих і енергетичних системах.

Логістика – це наукове учення про планування, управління і контроль потоків матеріалів, енергії та інформації в окремих видах підприємства.

Логістика – міждисциплінарний  науковий напрямок, безпосередньо пов’язаний з пошуком нових можливостей  підвищення ефективності матеріальних потоків.

Найбільш узагальнюючим є концептуальний підхід, за яким логістика – це:

- сукупність різних видів діяльності  з метою одержання з мінімальними  витратами необхідної кількості продукції в установлений час та в установленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції;

- деяка система, розроблена для  кожного підприємства з метою  оптимального, з точки зору отримання  прибутку, прискорення руху матеріальних  ресурсів і товарів усередині  та поза підприємством, починаючи  від закупівлі сировини та  матеріалів, проходження їх через  виробництво і закінчуючи постачанням  готових виробів споживачам, включаючи  інформаційну систему, яка зв’язує  ці задачі;

- наука управління матеріальними  потоками від первинного джерела  до кінцевого споживача з мінімальними  витратами, пов’язаними з товаропросуванням і відносним потоком інформації;

- способи і методи координування  відносин підприємства з партнерами, засіб координування поставленого  ринком попиту і виставленої  підприємством пропозиції;

- спосіб організації діяльності  підприємства, який дозволяє поєднати  зусилля різних одиниць, виробляючих  товари і послуги, з метою  оптимізації фінансових, матеріальних  і трудових ресурсів, які використовує  підприємство для реалізації  своїх економічних цілей;

- науково-практичний напрям господарювання, який заключається в ефективному управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними та фінансовими потоками в сферах виробництва та обігу;

- теорія і практика управління  матеріальними і пов’язаними  з ними інформаційними потоками;

- міждисциплінарний науковий напрям, безпосередньо пов’язаний з пошуком  нових можливостей підвищення  ефективності матеріальних потоків;

- напрям господарської діяльності, який заключається в управлінні матеріальними потоками в сферах виробництва і обігу;

- наука про планування, контроль  і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними  і нематеріальними операціями, здійснюваними  в процесі доведення сировини  і матеріалів до виробничого  підприємства, внутрізаводської переробки сировини, матеріалів та напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з його інтересами і вимогами, а також передачі, зберігання та обробки відповідної інформації;

- наука про процес фізичного  розподілу продукції в просторі  і часу;

- наука про взаємозв’язок і  взаємодію постачання зі збутом  і транспортом;

- комплексний напрям в економіці,  який охоплює проблеми управління  матеріальними потоками;

- наука про раціональну організацію  виробництва і розподілення, яка  в комплексі вивчає постачання, збут и розподілення засобів  виробництва.

Більш конкретним до розуміння логістики  є функціональний підхід. Він зумовлює її визначення з погляду виконуючих підприємством логістичних функцій. Згідно з таким підходом логістика  – це:

- процес дослідження і прогнозування  ринку, планування виробництва,  закупівлі сировини, матеріалів  та обладнання, включаючи контроль  за запасами і ряд послідовних  товаропросувних операцій, вивчення технології обслуговування покупців;

- переміщення та зберігання  сировини, напівфабрикатів і готових  виробів в господарському обігу  з моменту сплати грошей постачальнику  до моменту одержання грошей  за постачання кінцевої продукції  споживачу;

- процес планування, контролю та  управління формуванням матеріального  потоку, його складуванням та  інтегрованою інформацією від  місця виготовлення до місця  споживання з метою пристосування  до потреб споживача;

- процес управління просуванням  і зберіганням сировини, компонентів  та готової продукції в господарському  обігу з моменту сплати грошей  постачальникам до моменту отримання  грошей за доставку готової  продукції споживачу.

Однак всі наведенні тлумачення не суперечать концептуальній сутності логістики, а їх численність є  цілком закономірним явищем, яке часто  супроводжує становлення і розвиток нових науково-практичних напрямків.

При цьому не важко помітити, що основним об’єктом дослідження, управління й оптимізації вважається саме матеріальний потік. Пізніше в сферу інтересів  логістики потрапили інформаційні та фінансові потоки, які супроводжують  матеріальний, а зовсім недавно - потоки послуг. Сьогодні здійснюються спроби подальшого розширення сфери застосування логістики шляхом виділення як об’єктів її дослідження енергетичних, трудових та інших потоків, які присутні в  економічних системах.

У даному навчальному курсі логістика  розглядається як теорія і практика управління матеріальними і пов’язаними  з ними інформаційними і фінансовими  потоками.

Новизна логістичного підходу в  управлінні ресурсами полягає в  зміні пріоритетів господарської  діяльності. Головну роль відіграє не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного, фінансового  тощо). Управління потоковими процесами, їх перетворення й інтеграція є новою  формою управління, що перевершує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так  і за ефективністю кінцевих результатів. Оптимізація потокових процесів в економіці стала можливою лише завдяки переорієнтації з кількісних критеріїв оцінки господарської  діяльності на якісні.

Як науковий напрямок логістика  і далі розширює межі свого застосування. На сьогодні вона виділилася в спеціальну дисципліну, тісно пов’язану з  математикою, кібернетикою, статистикою  та певними економічними науками.

Теоретичні положення і конкретні  рекомендації логістики активно  впроваджуються в практичну діяльність фірм і компаній у багатьох країнах. У прикладній сфері зворотна віддача  виявляється у відчутному економічному ефекті, такому як скорочення витрат і  часу в сферах виробництва і обігу.

До логістики як наукової основи управління потоковими процесами звертаються  не тільки у промисловості, торгівлі і на транспорті, але також у  сфері послуг, банківській і страховій  справі, організації після продажного сервісу, у комунальному господарстві, у сфері туризму та інших галузях  діяльності.

2.Що розуміють під концепцією  логістики?

Система погляду на те чи інше явище  або процес має назву концепція. Виходячи з цього система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації постановчих процесів є концепцією логістики.

Під матеріальним потоком розуміють  сукупність сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які у вигляді предметів праці  надходять від постачальників до виробничих підрозділів і, перетворюючись там на готові продукти праці, крізь  канали розподілу доводяться до споживачів. Циркуляція охоплює надходження  матеріальних ресурсів до складу підприємства, переміщення їх до цеху на початкову  операцію транспортування незавершених продуктів праці в межах цеху, між цехами і, нарешті, після закінчення всіх операцій, переміщення завершених продуктів праці за межі підприємства до сфери їх споживання.

Розгляд цих формально різнорідних, але за змістом єдиних процесів як цілісного комплексу відіграє важливу  роль. Зрозуміло, що функції, які формують матеріальний потік промислового виробництва, технологічно пов’язані, а обумовлені ними витрати — економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів діяльності впливають на всі інші, а намагання знизити окремі витрати можуть призвести до більш високих сукупних витрат.

Концептуальний підхід до розвитку системи логістики передбачає, що функції логістики розглядають  як дуже важливу підсистему загальнофірмової системи. Це означає, що створювати логістичні системи і управляти ними слід виходячи із загальної мети — досягнення максимальної ефективності роботи всієї фірми.

Недостатньо оперативні дії служб  постачання можуть негативно позначитися  на функціонуванні виробничо-диспетчерського  відділу, а перебої у роботі останнього, в свою чергу, дезорганізують діяльність збутового апарату. Бажання оптимізувати функціонування виробничих підрозділів  може призвести до перевантаження складів  одними видами продукції та несвоєчасного  забезпечення іншими. Низькі витрати  на транспортування коштуватимуть  дуже дорого, якщо транспортна служба, намагаючись досягти цього, приносить у жертву швидкість і надійність постачання або якщо це вимагає спеціального надто дорогого пакування. Більш того, зниження транспортних витрат може стати причиною збільшення витрат на зберігання запасів. Чим більший обсяг партії деталей, що запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналадку устаткування. Однак витрати на зберігання незавершеного виробництва збільшуються. І навпаки, зі зменшенням обсягу партії, витрати на зберігання знижуються, а витрати на переналадку збільшуються. Розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю впливає на транспортні витрати.

Ще кілька років тому основні  проблеми, якими займалися розробники логістичних систем, поставали у  галузі фізичних потоків товарів  та сировини. Під інформаційним забезпеченням  фізичного логістичного процесу  руху товарів від постачальника  до споживача малася на увазі лише супроводжувальна інформація. Однак  з розвитком та поширенням логістичних  систем на підприємствах і фірмах дедалі більше почала відчуватися необхідність у їх вдосконаленні й впровадженні у практику таких логістичних  інформаційних систем, які б давали змогу органічно поєднувати і  зводити в одне ціле усі логістичні субсистеми. Формування інформаційної системи — складний і багатоплановий процес, в якому використовуються всі досягнення сучасної інформаційної технології, новітні комп’ютерні системи, кожна з яких робить можливим успішне керівництво виробничими процесами через використання адекватної інформаційної техніки, методів та форм інформаційного забезпечення усієї логістичної системи у цілому. Нові завдання, що постають перед організаторами та керівниками виробництва у галузі втілення у життя логістичних принципів, викликають необхідність створення інформаційної інфраструктури, яка дає змогу збирати, обробляти і трансформувати інформацію, виходячи з конкретних потреб. Успішний процес функціонування передбачає ідентифікацію, стандартизацію джерел інформації, її обробку та передавання. Досягти цього можна шляхом створення комп’ютерної мережі виробництва. Про можливості такої системи можна скласти уявлення на прикладі комунікаційних мереж західноєвропейських філіалів IBM. Усі виробничі підрозділи фірми IBM у Німеччині об’єднані з метою інформаційного забезпечення через комп’ютерну мережу, що є основою комунікаційної системи PROFS (Professional Office). Ця система дає змогу кожному, хто увійшов до неї, зв’язатися з будь-яким іншим підрозділом фірми. Сьогодні більш як 26 тис. із 30 тис. загалом працівників німецького філіалу IBM об’єднані в цю систему. Виробнича мережа поряд із системою PROFS створює інфраструктуру для усього інформаційного потоку фірми. Разом з тим, ця мережа — інтегральна основа іншої перспективної мережі, що об’єднує більш як 300 тис. працівників IBM у Західній Європі.

Інформаційне забезпечення логістики  потребує і відповідного програмного  забезпечення, завдяки якому вся  логістична система, починаючи з  рівня субсистем і закінчуючи фірмою в цілому, працювала б як єдине ціле. Головне завдання в цьому напрямі — об’єднати всі підрозділи, створивши інфраструктури (комунікаційної та інформаційної системи). Це дасть змогу кожному суб’єкту, залученому до процесу, бути зв’язаним з будь-яким іншим суб’єктом загального виробничого процесу. Комунікаційна система має охоплювати всіх постачальників та замовників даного підприємства.

Інформаційна логістика дає нові можливості, завдяки яким вся необхідна інформація складається відповідно до розроблених нею принципів у чітку систему, основна функція якої — одержання, обробка та передавання необхідної інформації. На думку авторитетних спеціалістів ряду компаній, інформаційна інфраструктура, що створюється на базі сучасних швидкодіючих ЕОМ та відповідного програмного забезпечення як у межах окремих виробничих одиниць, так і у всій фірмі в цілому, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) фактора на самостійну виробничу силу, яка в змозі, на відміну від інших факторів, швидко підвищити продуктивність праці й мінімізувати витрати виробництва. Але, незважаючи на вже доведену на практиці ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної системи логістики і її успішне функціонування можливе лише в разі переходу на логістичні принципи всього виробництва. В свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування, складування, виробництва та збуту продукції абсолютно неможливий без відповідного інформаційного забезпечення.

Основні положення концепції логістики:

1. Реалізація принципу системного підходу. Тобто оптимізація матеріального потоку може відбуватися як у межах всього підприємства, так і його окремих підрозділів. Однак досягти максимального ефекту можна лише оптимізувавши або сукупний матеріальний потік від первинного джерела сировини до кінцевого споживача, або окремі його значні ділянки. При цьому всі ланки матеріального ланцюжка, тобто всі елементи макрологістичних та мікрологістичних систем мають працювати як єдиний злагоджений механізм.

2. Відмова від випуску універсального технологічного та піднімально-транспортного устаткування та використання обладнання, яке відповідало б конкретним завданням та умовам. Оптимізація потоків за рахунок використання відповідного обладнання можлива лише за умови випуску і масового використання широкої номенклатури різноманітних засобів виробництва. Іншими словами, для того щоб застосувати логістичний підхід до управління матеріальними потоками, необхідно мати високий рівень науково-технічного розвитку.

3. Розвиток дрібносерійного виробництва, як вимагає ринок. При цьому необхідно щоб тривалість виробничого циклу від моменту придбання матеріальних ресурсів до відвантаження готової продукції споживачу була мінімальною. Тож слід скоротити час технологічної обробки матеріалів, а також усіх процесів пов’язаних із закупівлею сировини та матеріалів.

4. Гуманізація технологічних процесів, створення належних умов праці. Одним з елементів логістичних систем є кадри, тобто спеціально підготовлений персонал, який з необхідним ступенем відповідальності виконував би свої функції. Логістичний підхід зміцнює суспільну значущість діяльності у сфері управління матеріальними потоками, створює об’єктивні передумови залучення до галузі кадрів, які володіють більш високим потенціалом праці. При цьому умови праці мають удосконалюватися адекватно.

5. Підрахунок логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Одним з основних завдань логістики є мінімізація витрат, пов’язаних з доведенням матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача. Розв’язання цього завдання можливе лише за умови, що система підрахунку витрат виробництва та обігу дає змогу визначити витрати на логістику. Таким чином, з’являється важливий критерій відбору оптимального варіанта логістичної системи — мінімум сукупних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

6. Розвиток сервісу на сучасному рівні. На сьогодні можливості різкого підвищення якості більшістю виробників продукції об’єктивно обмежені. Тому зростає кількість підприємств, які звертаються до логістичного сервісу як засобу підвищення конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників ідентичного товару приблизно однакової якості, перевага буде віддана тому з них, хто спроможний забезпечити більш високий рівень сервісу.

7. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. Поява великої кількості різноманітних товарів та послуг призводить до невизначеності попиту на них, обумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик матеріальних потоків, що проходять крізь логістичні системи. В цих умовах спроможність логістичних систем до адаптації, викликаної змінами, що відбуваються у навколишньому середовищі, є важливим фактором стійкого становища на ринку.

Діяльність у галузі логістики  має кінцеву мету, яка дістала  назву «Шість правил логістики»:

1. Товар — за потребою.

2. Якість товару — висока.

3. Кількість — достатня.

4. Час доставки — найзручніший.

5. Місце доставки — куди потрібно.

6. Витрати — мінімальні.