Нетрадиційні релігії в Україні
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
КАФЕДРА ГРЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Філософія (релігієзнавство)»
на тему:
«НЕТРАДИЦІЙНІ РЕЛІГІЇ В УКРАЇНІ»
Виконала студентка 401 групи
IV курсу ОКР «Бакалавр»
спеціальності «Мова та література
(новогрецька)»
Малигіна Оксана Юріївна
Маріуполь 2012
Зміст
Вступ ..............................
Розділ 1. Характерні спільні риси нових культів та причини їх виникнення .. 5
Розділ 2. Класифікація нетрадиційних
релігій ..............................
2.1 Церква уніфікації ..............................
2.2 Рух Харе Крішна ..............................
2.3 Церква сайєнтології ..............................
Висновки ..............................
Список використаних
джерел ..............................
Вступ
Нині в Україні набули поширення так звані нові культи або релігії «нового» віку. Ці новоутворення у духовному житті суспільства у 60-і роки виникли й поширилися у Західній Європі. Дана нетрадиційна релігійність небезпідставно може розглядатись як симптоматичний прояв глибоких кризових процесів у масовій свідомості Заходу, як несподівані метаморфози, що їх переживає релігія в сучасному світі. Певним чином ці культи можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію, як продукти саме сучасного етапу розвитку суспільства, що породжені спільними причинами і мають спільні характерні ознаки й особливості.
Актуальність даної роботи обословлюється потребою в роз'ясненні широкому загалу особливостей подібних культів, їхньої суті й проявів.
Дивні випадки, пов'язані з вірою в Бога, дедалі частіше почали з'являтися на сторінках преси, зокрема американської. Поліцейський з міста Арлінгтона зупиняє машину і вимагає у водія пред'явити документи, але той заявляє, що документів у нього нема, оскільки він з Церкви Армагедона, в якій не визнаються офіційні імена, а дату і місце свого народження вони вказати не можуть, бо вважають себе «вічними створіннями».
Театральний постановник з Нью-Йорка оголошує себе Христом і знаходить багато послідовників. Коли один з них помирає, псевдо-месія протягом трьох місяців молиться над трупом для його воскресіння. Поліція примушує поховати небіжчика. На знак протесту «Христос» викидається з вікна хмарочоса.
Групи молоді чекають у безлюдних місцях приходу спасителя з космосу, інші практикують колективне бичування з метою вигнання диявола, треті вперто відмовляються від будь-якої медичної допомоги, навіть від носіння окулярів.
Все частіше такі факти почали втрачати характер винятковості, невинних дивацтв. Як з'ясувалося, за останні 20-30 років утворилось близько 1000 таких організацій, нерідко з найнесподіванішими і екстравагантнішими способами поведінки і діяльності. Певна подібність між ними дає змогу розглядати їх як конкретні форми єдиного руху, викликаного глибокими зрушеннями в світосприйманні населення країни.
Об'єкт дослідження – це діяльність нетрадиційних релігійних організацій в Украйні.
Предмет дослідження – характерні спільні риси нових культів, які дозволяють твердити про невідповідність їх традиційним релігійним течіям.
Мета дослідження – аналіз наукової літератури щодо діяльності нетрадиційних релігійних організацій в Украйні; зазначення основних характерних спільних рис нових культів, які дозволяють твердити про невідповідність їх традиційним релігійним течіям.
Для досягнення мети необхідно розв'язати такі завдання:
- проаналізувати літературу з питань визначеної теми;
- визначити основні характерні спільні риси нових культів;
- систематизувати інформацію щодо основних нетрадиційних релігійних організацій в Украйні.
В процесі дослідження нами були використані такі методи дослідження: критичне вивчення наукової літератури з обраної теми, структурно-семантичний метод, метод узагальнення та систематизація матеріалу.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який вміщує 10 джерел. Основний зміст реферативного дослідження викладено на 15 сторінках.
Розділ 1. Характерні спільні риси нових культів та причини їх виникнення
Однією з головних рис є ігнорування «респектабельних» церков, гучне викриття їх як прислужників «духовного Вавилона». Апеляція до окремих сюжетів та епізодів священних книг використовується скоріше як вихідний матеріал для побудови власних фантастичних доктрин, пройнятих нестримним самозвеличенням. Іншими словами, культи майже або зовсім не пов'язані з уже існуючими в країні релігійними течіями.
Другою властивістю є специфічний соціальний склад. Раніше до «месій» і «пророків» головним чином тягнулися люди з найменш забезпечених і освічених верств, особливо літні. Останнім часом в культах більшість становлять юнаки і дівчата з середнього класу, причому, як правило, ті, що мають хорошу освіту.
Серед культів значне місце посідають «східні» групи та їхні різновиди, які нерідко користуються у своїх побудовах «східною» (буддійською, індуїстською) містикою.
Для цих релігійних утворень є характерним уявлення про лідера культу як про особливого, неповторного спасителя, небесного обранця. Так, лідер Церкви уніфікації Сан Мен Мун твердить, що він «розмовляв з учителями, включаючи Христа, і в мудрості перевершив їх» [1].
Засновник «Сім'ї любові» сповістив своїх послідовників, що мав спіритичні контакти з Распутіним (1872-1916 рр.), Жанною д'Арк (бл. 1412-1431 рр.) і навіть ухитрився десь в небесах «переспати» з однією духовною істотою жіночого роду, яку він атестував як «богиню».
Особливістю культів є також прагнення духовно і фізично ізолювати членів общини від зовнішнього світу, відвернути їх від колишніх цінностей і уподобань, паралізувати особисту свідомість, що досягається різноманітними засобами психічного впливу. Характерним для культів є й типовий спонукальний мотив у кар'єрі «месії», він вкрай тривіальний: це – гроші. Так, «Місцева церква» тільки за обов'язкові для новообернених платні курси щорічно одержує понад 400 тис. доларів. «Церква живого слова» володіє маєтком в 20 млн доларів. Стільки ж одержує «Рух Харе Крішна» від продажу своєї літератури.
Значне поширення
Такі настрої передаються і молоді. Доречно зазначити, що «молодіжне» забарвлення культів також має власну причину зумовленості в об'єктивному становищі. Саме молодь передусім стикається з матеріальними труднощами. Ще не цілком сформоване світосприйняття юнаків і дівчат найбільш чутливо реагує на соціальну несправедливість. Вони безкомпромісні у відстоюванні своїх ідеалів і водночас найбільш беззахисні у разі краху. Нарешті, чимала частина молоді 60-х років пережила гостре розчарування у наслідках своєї діяльності, що сприяло становленню і розвиткові нетрадиційних культів.
«Пророки» і «месії» відкидають офіційну ідеологію і традиційні віровчення, постійно викривають хиби суспільства [4]. Але всі їхні проповіді та викриття не виводять за межі суспільної проблематики, а є, по суті, способом пристосування до неї.
Розділ 2. Класифікація нетрадиційних релігій
Умовно дослідники релігій «нового віку» поділяють їх на три великі групи [1]. До першої відносять культи, що проголошують себе варіантами християнства і пропонують унікальну «богоодкровенну» істину, рекламуючи власний шлях до спасіння людства. Серед них: «Сім'я любові» («Діти Бога»), «Церква Армагеддона», «Місцева церква», «Церква уніфікації» (Об'єднана церква).
Другу значну групу становлять культи, що ведуть свій родовід зі Сходу. Найбільші серед них: «Рух Харе Крішна» (Міжнародне товариство свідомості Харе Крішни), «Дзен-буддизм», «Місія божественного світла», «Ананда Марга», Віра багаї та ін.
Окрему групу репрезентують об'єднання, що займаються переважно «духовними» вправами, психотерапевтичними сеансами і процедурами, під які нерідко підводяться релігійні спекуляції. Тут відокремлюється Церква сайєнтології, Товариство трансцендентальної медитації, Синанон, Біле Братство.
В роботі ми розглянули конкретні культи на прикладі Церкви уніфікації, Сайєнтологічної церкви, Руху Харе Крішна та Віри багаї як найзначніших та найвпливовіших сект, що з'явилися й в Україні.
2.1 Церква уніфікації
Жодний релігійний культ не збуджує стільки пристрастей і дискусій, як Церква уніфікації. Послідовники цієї церкви (муніти – за ім'ям керівника Муна) постійно тиняються на аеродромах, вокзалах і вулицях, продаючи квіти, солодощі, морозиво або жебракуючи, щоб дістати матеріальні засоби для «об'єднання людства в єдину божественну сім'ю». Глава церкви Сан Мен Мун давно стоїть у ряду знаменитих фігур.
Народився Мун на півночі Кореї 1920 р., одержав освіту в пресвітеріанській місії. Пізніше відвідував церкву п'ятидесятників. У Великодню неділю 1936 р., як твердить Мун, відбулася його зустріч з Ісусом Христом, який признався, що місія, яку він взяв на себе близько 2000 років тому, не вдалася, і Мун повинен її завершити. Наприкінці 40-х років Муна засуджено за зґвалтування. Під час Корейської війни його звільнено американськими військами. Він втік до Південної Кореї, де і заснував «Асоціацію святого духа для уніфікації світового християнства» (скорочено – Церква уніфікації).
Мун вважає сім'ю творінням нечистої сили, оскільки Єва согрішила (в буквальному й побутовому розумінні) з сатаною, що прийняв було вигляд змія, і прирекла людський рід на довгі страждання. Христос (другий Адам), як і наші прародичі – Адам і Єва, народжений безгрішним, не встиг виконати свою місію – вступити у шлюб з ідеальною земною жінкою і породити очищених від гріха «досконалих» дітей [6]. Мун не бере прямої участі у створенні «досконалого» потомства, він визначає сумісність молодих людей один до одного в сексуальних стосунках і проводить масові шлюби, причому деякі молодята зустрічаються за кілька днів до весілля, а деякі спілкуються через перекладача. Свою книгу «Божественний принцип» Мун афішує як «Завершений заповіт», що містить відкоригований план спасіння. Проте провідні американські теологи рішуче відкидають причетність вчення Муна до християнства та його витоків.
Способи і методи мунітів щодо залучення нових членів секти різноманітні. Серед них – спеціальні місіонери, які можуть підійти до людини на вулиці й заговорити з нею про все, що її цікавить, – спорт, політику, релігію, їхня тактика полягає в тому, щоб завоювати увагу й довір'я. Вони здатні загіпнотизувати людину, після чого вона поступово втрачає свою особистість і стає психологічно беззахисною. В мунітів у цьому процесі особливу роль відіграють багатогодинні лекції, коли на слухачів цілеспрямовано діють повторення, монотонність і ритм. Це ті самі фактори, які присутні й у техніці гіпнозу. Методика обробки новачка, впливу на його світовідчуття полягає в такому: на нього «навалюються» виснажливі, часто повторювані заходи, що викликають особливий гіпнотичний стан, при якому стираються колишні інтереси, тривоги, бажання, цілі – вкрай ослаблюється той психологічний панцир, який раніше захищав людину від некритичного сприйняття чужого впливу.
Особа опиняється серед людей, які впевнено розмірковують про вищі істини і прозріння, про заповітні проблеми, що хвилюють її на шляху їхнього розв'язання. Навколо себе вона бачить мунітів з незмінно сяючими очима, які ніби уособлюють радість прилучення до якихось загальних інтересів, до «вищої мети». Новачку навіюють, що з ним незабаром станеться надзвичайне – вирішальний прорив у раніше прихований від нього сенс існування, коли виявиться, що все минуле було безбарвне, бездуховне, несправжнє. Саме за умов психологічної беззахисності й зростаючого натиску виникає відчуття, що немає повернення до колишнього світу. Причому техніка залучення людей у секту з кожним роком стає дедалі витонченішою; на сьогодні існує цілий штат справжніх професіоналів психічного і духовного маніпулювання.
Є у вченні Муна й особливість, що пояснює його привабливість для молодих американців. Усю «теологію» Церкви уніфікації проймає особливий інтерес до суто інтимних стосунків біблійних персонажів, до проблеми «чистоти крові» та її перетасування у наступних поколіннях [8]. В «Божественному принципі» ідею очищення крові представлено провідною метою людства, як головний інструмент «спасіння», яке досягається лише у межах «справжньої сім'ї». Врятуватися, переконує дана церква, можуть тільки люди, які перебувають у «справжній сім'ї» та в сексуальній гармонії між собою. А цю «гармонію» і «сумісність» здатний визначити лише справжній, фактичний «отець» Мун. Звідси походять обряди масових шлюбів.
Як і в більшості інших культів, спонукальним мотивом виступають гроші, прагнення будь-якою ціною добитися фінансового успіху. Мун урочисто оголошує: «Месія повинен бути найбагатшим. Тільки він здатний володіти усім. Поки він цього не досягне, ні він, ні Бог не будуть щасливими». Доречно зазначити, що ця мета досягається передусім за рахунок жорстокої експлуатації рядових віруючих.
В Україні рух з розповсюдження ідей Сан Мен Муна виник ще в 70-х роках. Своє організаційне оформлення Церква уніфікації розпочала на початку 90-х років [4]. Ці громади існують в Києві, Харкові, Донецьку.
2.2 Рух Харе Крішна
Рух Харе Крішна – один з численних східних культів, що поширилися останнім часом на Заході. Зацікавленість орієнтальною містикою була викликана піклуванням про здоров'я, бажанням засвоїти й використати рекомендації щодо дієти, дихання, фізичних вправ, методів психологічного контролю і психотерапевтичних процедур.
Пошуки надійних духовних і моральних цінностей, відповідей на питання щодо сенсу людського існування також зумовлюють інтерес до нетрадиційних східних трактувань.
Рух Харе Крішна виявився цілковито незвичним для західної культури з погляду не тільки ідеології, а й зовнішніх проявів. Наприкінці 60-х років на вулицях американських міст з'явилися групи людей в екзотичному одязі, що співали ритуальних пісень й пританцьовували під звуки флейти, цимбал і бубнів. Чоловіки – з виголеними головами, з косичкою ззаду, одягнуті в дхоті, жінки – у довгих хустках і сарі. Це були прихильники «Міжнародного товариства свідомості Крішни» («Рух Харе Крішна»), заснованого 1966 р. у Нью-Йорку вихідцем з Індії Абхай Ширан Де (1896-1977) [1]. Він народився в Калькутті, вивчав у місцевому університеті англійську мову, філософію і економіку. Потім служив у хімічній фірмі, займався торгівлею. 1954 р. залишив дружину і п'ятьох дітей, став ченцем і повністю присвятив себе служінню Крішні.
Протиставивши власні погляди західним цінностям і способу життя, Бхактиведанта Свамі Прабхупада здобув багато прибічників серед молодих американців з середнього класу, які становлять в общинах крішнаїтів більшість.
Віровчення і культ «Руху Харе Крішна» грунтуються на індуїзмі та буддизмі. Рядовий крішнаїт, як правило, далекий від філософсько-релігійних ідей індуїзму. Від нього вимагають лише не вживати наркотики, алкоголь і тютюн, бути вегетаріанцем і промовляти мантри (молитви) та гімни. Крішнаїтська свідомість ніби існує всередині кожної людини, її необхідно збудити. Спираються крішнаїти на «Бхагавадгіту» («Пісню бога»), яка є частиною давньоіндійського епосу «Махабхарата» і вважається складеною з висловлювань Крішни на філософські теми [7]. В ній стверджується, що все існуюче – лише видимість, у тому числі й наслідки праці людини, які належать Крішні. Людина повинна виконувати свій обов'язок, але бути байдужою до його кінцевого результату, тоді вона перебуває в єдності з волею Крішни. Це рятує послідовника від сансари (мандрівки) і приводить до злиття з божеством. Спеціальне поклоніння Крішні ввів у XV-XVI ст. гуру (вчитель) Чайтанья, який твердив, що необхідно багаторазово повторювати ім'я Бога для того, щоб він надав спасіння. Тоді ж було впроваджено мантру, що складалася з повторення в різному порядку трьох слів: «харе», «крішна», «рама». Цю мантру крішнаїт повинен щоденно повторити як мінімум 1728 разів, на що потрібно близько шести з половиною годин. Багаторазове повторення мантри нібито приводить людину до екстазу, що вважається звільненням від тіла і поринанням у чистий дух. Свій дім він повинен перетворити в дім Крішни, мати в ньому зображення Крішни, освячене духовним вчителем, постійно молитися йому всією сім'єю.
Послідовник вчення «свідомості Крішни» повинен відмовитися від усіх світських інтересів, суспільних обов'язків. Половину свого прибутку він повинен віддати «служінню Крішні і його підлеглим». Категорично забороняється їсти і спати більше, ніж необхідно. Прагнення до накопичення, навіть розмова про матеріальні предмети, світські інтереси, спілкування з людьми, які не цікавляться «свідомістю Крішни», сприймаються як серйозне порушення [2].
Щодо організації «Міжнародне товариство свідомості Крішни», то вона є одним з найбільш багатих центрів нетрадиційних культів. Виторг від продажу книг і перекладів Прабхупади, журналу «Назад до божественності» становить щорічно понад 20 млн доларів. Великий прибуток приносять рядові крішнаїти, які цілими днями жебракують на вулицях міст.
«Рух Харе Крішна» має магазини і ресторани дієтичної їжі, велику кількість процвітаючих підприємств, на яких майже безплатно працюють члени «товариства». На шести сільськогосподарських фермах площею від 100 до 1500 акрів також експлуатується праця рядових крішнаїтів. «Товариство» має 11 будівель в Лос-Анджелесі, 14-поверховий «храм» у центрі Нью-Йорка.
В Україні перші громади крішнаїтів з'явилися у 80-х роках і діяли спочатку нелегально. Від 1990 р. діяльність Міжнародного Товариства свідомості Крішни легалізовано [9]. А у 1995 р. офіційно зареєстрований Всеукраїнський центр громад свідомості Крішни складається з 32 об'єднань і діє практично в усіх областях України.
2.3. Церква сайєнтології
Слово «сайєнтологія» в перекладі означає «науковчення». Церква сайєнтології прагне синтезувати дві речі: основи природничо-наукових знань у галузі психології та психотерапії й релігійні уявлення [3]. Це дозволяє використовувати релігійні забобони і нечітку свідомість людей, обтяжених власними психологічними слабкостями. Водночас сайєнтологічна церква, що виникла внаслідок певних віянь, заслуговує на детальніший розгляд притаманних їй властивостей, як одна з найбільших і найвпливовіших організацій нетрадиційної релігійності.
Засновник Церкви сайєнтології Лафаєт Рональд Хаббард народився 1911 р. в американському штаті Небраска. В роки другої світової війни він був мобілізований у воєнно-морський флот і брав участь у Філіпінській кампанії. Після демобілізації він пробував свої сили на літературній ниві, і десь через рік було опубліковано книгу Л. Р. Хаббарда «Діанетика: наука про душевне здоров'я». В книзі роз'яснювалося, що діанетика володіє психотерапевтичною технікою, за допомогою якої можуть бути вилікувані всі неорганічні захворювання мозку і всі психотерапевтичні хвороби. Одночасно з виходом «Діанетики» Хаббард зумів організувати широку мережу психотерапевтичних сеансів, обіцяючи корінне поліпшення і удосконалення духовних здібностей.
Згідно з теорією Хаббарда можна відкрити єдину причину психозів, неврозів, насильств і розладу в соціальному житті, а також – у нежитті. Причина полягає у невмінні управляти роботою власного мозку, нерозумінні його «божественної сутності» [10]. Кожна подія в житті індивіда, згідно з Хаббардом, нібито вкладається в мозаїчну структуру головного мозку. Неприємні події, невдачі, страхи, розчарування тощо не вписуються повністю в цю структуру, випадають з неї і з-під влади індивіда, але опісля виявляються у формі ірраціональної поведінки, що не відповідає ситуації. Лікування передбачає виявлення таких подій, потім їх локалізацію шляхом виявлення і, нарешті, нормалізацію розумової діяльності, емоцій, волі.
Створений Хаббардом прилад («Е-вимірювач») складається з гальванометра, здатного фіксувати електропровідність шкіри, що змінюється від певного стану індивіда, і батарейки, з'єднаної з двома бляшанками, що пацієнт бере в руки. Для досягнення мудрості, хорошого здоров'я і найвищої духовної досконалості застосовуються сеанси «обробки» або «прослуховування». При цьому людина сідає навпроти інструктора і з'єднується з «Е-вимірювачем». Інструктор ставить різні запитання, пов'язані з минулим людини, яка на них відповідає. Вважають, що різке відхилення стрілки засвідчує крайнє збудження клієнта, викликане «усвідомленням» умов, за яких вона колись дістала психічну травму. Для їх усунення прослуховувач (інструктор) повторює запитання, доки прилад не покаже, що реакція стала «нормальною». Оскільки у житті людини є чимало складностей, то така практика може розтягуватися на багато місяців і навіть років. Сама людина без допомоги сайєнтологічної церкви, мовляв, не здатна ні зрозуміти джерело психічних травм (енграм), ні позбавитися їх. Вони отруюють її душевне здоров'я [5].
Керівники «Церкви сайєнтології» запрошують віруючих особисто випробувати їхню цілющу дію. Вони уникають виступів з критикою інших релігійних течій, а від людини, що прилучається до її «лікувальних программ», не вимагають розриву із своєю колишньою вірою. Віротерпимість пояснюється місіонерськими міркуваннями. Віровчення, догматика не відіграють в сайєнтологічній церкві вирішальної ролі, це лише вихідний пункт для атаки на людську свідомість, для якої застосовується витончена психотехніка.
У повсякденній діяльності Церква сайєнтології – це організація, з ретельно відпрацьованою технікою вербування, жорсткою ієрархічною структурою, деспотичними порядками, покликаними утримувати паству в межах казарменої дисципліни. Вербуванням нових «пацієнтів» займаються спеціально підготовлені місіонери. Людині, яку вдається зацікавити, пропонують на вибір різноманітні програми Церкви. Всі вони платні, перші шість сеансів звичайно коштують 70 доларів. Дальші «прослуховування» значно підвищуються в ціні.
У січні 1986 р. Л. Р. Хаббард помер, але історія однієї з найчисленніпшх і найскандальніших сект нашого часу на цьому не закінчилась. Його нащадки, які, прагнучи слави й наживи, продовжують експлуатувати створену ним організацію, – типовий продукт кризових процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві. Саме це спричиняє діяльність прихильників сайєнтології і в Україні, котрі поки що організаційно не визначилися [4].
Висновки
Отже, розглянуті історія і сучасність релігійних об'єднань в Україні дають можливість дійти висновку щодо їх багатоконфесійності. І тому нині, в умовах незалежної, демократичної держави відкрилися сприятливі можливості для дієвого екуменізму різних церков і релігійних об'єднань.
Мета його в Україні полягає в тому, щоб на засадах релігійної моралі, утвердження соборності українських земель сприяти українській громадськості в активній участі в розбудові економічного, політичного і духовного процвітання українського народу, відкинувши внутріконфесійні чвари, релігійну нетерпимість до представників інших релігій або індиферентних щодо релігії невіруючих людей.
Таким чином, нетрадиційні релігійні організації культи можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію, як продукти саме сучасного етапу розвитку суспільства, що породжені спільними причинами і мають спільні характерні ознаки й особливості. Все частіше такі факти почали втрачати характер винятковості, невинних дивацтв. Як з'ясувалося, за останні 20-30 років утворилось близько 1000 таких організацій, нерідко з найнесподіванішими і екстравагантнішими способами поведінки і діяльності. Певна подібність між ними дає змогу розглядати їх як конкретні форми єдиного руху, викликаного глибокими зрушеннями в світосприйманні населення країни.
Список використаних джерел
- Балагушкин Е. Г. Критика современннх нетрадиционних религий. Истоки, сущность, влияние на молодежь. – М., 1983.
- Губаржевський І. Основи українського православ'я. – Чикаго, 1970.
- Дорошенко Д. Короткий нарис історії християнської церкви. – Вінніпег, 1970.
- Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. – К., 1999.
- Коструба Т. Нариси з історії церкви України X- XIII століття. – Торонто, 1955.
- Липківський В. Відродження церкви в Україні. 1917-1930. – Торонто, 1972.
- Плічковський Н. Нарис історії української православної церкви. – Сидней, 1985-1988.
- Поспеловский Д. В. Русская православная церковь в XX веке. – М., 1995.
- Харишин М. В. Історія підпорядкування Української православної церкви Московському патріархату. – К, 1995.
- Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України. – К., 1999.
- Нетрадиційні форми уроку
- Нетрадичионные системы физических упражнений
- Нетрализация сероводорода в буровых растворах
- Неуважение к суду
- Неудачи Красной Армии весной и летом
- "Неудовлетвлренность культурой" Зигмунда Фрейда
- Неудовлетворительное состояние пожарной обстановки в России
- Нетрадиционные энергоресурсы Земли
- Нетрадиционный адаптивный спорт и его виды
- Нетрадициооные техники рисования как средство развития творчества детей 4-5 лет
- Нетрадиційна релігійність у суспільному житті сучасної України
- Нетрадиційні види транспорту
- Нетрадиційні джерела електроенергії, їх економічна доцільність та ефективність
- Нетрадиційні джерела енергії та їх вплив на навколишнє середовище
