Інфраструктура ринкового господарства

Міністерство  освіти і науки,молоді та спорту України

Київський національний університет будівництва і архітектури`

Кафедра економічної  теорії

Інфраструктура ринкового  господарства

                                                                                                              Виконав ст..гр.ПЦБ-33

     Максимчук  Р.А. 

               Перевірила:

              Ященко В.А. 

Київ-2013р.

П Л А Н:

Вступ …………………………………………………………………………….3

1. Поняття і суть ринкової інфраструктури………………..4-5
2. Основні єлементи і функції ринкової інфраструктури…………………………………………………………………..5-11
3. Шляхи та проблеми створення ринкової інфрструктури в Україні……………………………………………………………………………11-18

Висновок…………………………………………………………………….19-20

Використана література……………………………………………….21

Вступ

Проголошення України  незалежною державою відкрило реальні  можливості переходу її до ринку. Подолання  деструктивного тоталітарно-адміністративного  режиму,корінна перебудова економічних  процесів шляхом здійснення радикальних  реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства – основні засади економічної та соціальної політики української держави.

Побудова розвинутого  ринкового господарства – процес досить складний і тривалий. У розвинутих країнах Заходу він відбувся як природний,взаємопов’язаний з економічним і соціальним прогресом суспільства.

Ринок - досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм -  це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

Цивілізований характер ринку в промислових  розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини.

Ринкова економіка  базується на трьох основних «китах»: правовій системі (праві власності), ринковій інфраструктурі і підприємництві.  Вона являє собою неперевершений по ефективності господарський механізм, у якому людина сприймається таким, яким він є: з одного боку, що переслідує власні інтереси, з інший ( творчою особистістю, що створює матеріальні цінності для інших.  Ще Адам Сміт у своєму знаменитому творі «Дослідження про природу і причини багатства народів», а також в інших роботах показав, що власний інтерес кожної окремої людини як члена товариства, заснованого на поділі праці, веде до одержання максимально можливих благ усім товариством у цілому.  Передумови для цього - власність, конкуренція, ринок і підприємницьке середовище.

У даній роботі розглянутий розвиток в Україні  одніеї складової ринковї економіки - ринкова інфраструктура, умови  і чинники, що впливають на розвиток а також проблеми і перспективи  її подальшого розвитку.

Поняття і суть ринкової інфраструктури.

Термін "Інфраструктура" був уперше використаний ще на початку теперішнього сторіччя в економічному аналізі для позначення об'єктів і споруджень, що забезпечують нормальну діяльність збройних сил.  У 40-і роки на Заході  під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей, що сприяють нормальному функціонуванню виробництва матеріальних благ і послуг.  У економічній літературі колишнього СРСР вивчення проблем інфраструктури почалося лише в 70-і роки.  Стосовно до ринку (ринковій економіці) інфраструктура являє собою сукупність організаційно-правових і економічних відношень, що зв'язує ці відношення при всьому  їхньому різноманітті в одну ціле - Ринкову економіку.

 Ефективне  функціонування сучасного ринку  безпосередньо залежить від постійно відтворюваного ринкового середовища. Важливим його елементом є ринкова інфраструктура. Це система підприємств та організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грощей, цінних паперів, робочої сили. До таких установ належать біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, інформаційно-комерційні, оптові та постачально-збутові організації, пункти прокату та лізингу.

Поняття «ринок»  використовується в різних значеннях.  Економісти цей термін розуміють  насамперед як категорію обміну, його характеристику.  Ринок - це засіб взаємодії економічних суб'єктів заснований на ціновій системі і конкуренції.  Це особливий механізм координації економічних дій.

Як і всяка  об'єктивно існуюча система, ринок  має власну інфраструктуру.  Термін «інфраструктура» була уперше використана ще на початку теперішнього сторіччя в економічному аналізі для позначення об'єктів і споруджень, що забезпечують нормальну діяльність збройних сил.  У 40-і роки на Заході під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей, що сприяють нормальному функціонуванню виробництва матеріальних благ і послуг.  У економічній літературі колишнього СРСР вивчення проблем інфраструктури почалося лише в 70 роки.  Стосовно до ринку (ринковій економіці) інфраструктура являє собою сукупність організаційно-правових і економічних відношень, що зв'язує ці відношення при всьому їхньому різноманітті в одна ціле - система державних, приватних і суспільних інститутів (організацій і заснувань) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію.  Серед них виділяються брокерські фірми, різноманітні біржі, інвестиційні компанії, банки, лізингові компанії, центри зайнятості, страхові організації й ін.

Сутність  ринкової інфраструктури

Економіка припускає  створення товарів і їхнє доведення  до споживачів.  Останнє потребує організації сфери обертання  товарів.  Інфраструктура ринку - це сукупність інститутів, що забезпечують обертання різноманітних товарів.  Обслуговування взаємовідносин виробників товарів і їхніх безпосередніх споживачів - основне призначення інститутів інфраструктури.

Функції ринкової інфраструктури

Продуктом інфраструктури є посередницька послуга.  Послуга - це особливий товар, що існує тільки в момент його виробництва.  Роблячи різноманітні посередницькі послуги підприємствам і домашнім господарствам, заснування інфраструктури виконують ряд важливих функцій, серед яких можна виділити такі:

1. Доведення товару до безпосереднього споживача.  Інститути інфраструктури допомагають товару знайти свого споживача.  Важливо організувати виробництво продукції, але не менше важливо забезпечити її реалізацію.  Спеціалізація на посередницьких операціях дозволяє скоротити час на реалізацію товару, зменшити витрати обертання, прискорити оборот фондів підприємства, у більшому ступені врахувати запити споживачів.
2. Забезпечення зворотної зв'язок між виробництвом і споживанням.  Інфраструктура відчуває на собі вплив як виробника (пропозиція товару), так і споживача (попит на нього).  Аналізуючи просування того або іншого товару на ринку, посередник може виявити тенденції, урахування яких дозволить краще орієнтувати виробництво на інтереси споживачів.
3. Перерозподіл ресурсів між різноманітними галузями й усередині них.  Ця функція забезпечується як через переорієнтування на випуск нової продукції, так і через обслуговування ринку цінних паперів.  Мінливий курс акцій призводить до переміщення капіталів з однієї галузі в іншу, підтримуючи тим самим визначений рівень пропорційності в розвитку економіки.
4. Акумуляція тимчасово вільних коштів, регулювання грошового обігу.  Банківські заснування інфраструктури ринку, зайняті кредитним підприємництвом, здійснюють мобілізацію вільних коштів населення і підприємств.  У результаті формується ринок грошей, розширюються інвестиційні можливості підприємств, пришвидшується товарообмін.  Крім того, через зміну ставки банківського відсотка фінансово-кредитні заснування можуть впливати на структуру інвестицій, забезпечуючи їхній перерозподіл між галузями, пришвидшуючи або уповільнюючи темпи економічного росту.

У такий спосіб очевидно, що ринкова інфраструктура робить істотний вплив на функціонування економічної системи в цілому.

Основні єлементи і функції ринкової інфраструктури.

Ринкова інфраструктура містить такі елементи: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдингові компанії та ін.  (Табл 1)

Аукціони - форма продаж у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення.  На аукціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користуються підвищеним попитом.  Наприклад, головними центрами аукціонної торгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Стокгольм, Санкт-Петербург, Москва.  Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів.

Отже, аукціон - це продажів реальних товарів на основі конкурсу покупців.  Міжнародні аукціони - переважно комерційні організації, які мають приміщення, необхідне обладнання та кваліфіковані кадри.  Аукціони організують також спеціалізовані брокерські фірми, які перепродують товари своїх клієнтів за комісійну винагороду.

Торгово-промислові палати - це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнерами зарубіжних країн.  Вони є юридичними особами, які діють на принципах повного комерційного розрахунку та самофінансування.  Торгово-промислові палати надають цільові інформаційні послуги. Таблиця 1

Основні елементи інфраструктури ринку 

Примітка : Виділено інститути, створювані за участю держави

Торгові доми - це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства. Торгові доми здійснюють операції за свій рахунок, проте можуть виконувати також функції комісіонера як для вітчизняних, так і зарубіжних підприємців, торговельних організацій та окремих осіб.

       Ярмарки - надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури.  Вони бувають усесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві.  Ярмарки - це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці.  Свого часу вони відігравали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи.  З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозові великих партій наявного товару ярмарку перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти.

        Маркетинг - це динамічна система ринкової орієнтації.  Як породження ринкової економіки він є відповідною філософією виробництва, в основу якої покладено принципи та закони товарного виробництва.

Складовими маркетингу є: виробництво продукції на основі знання потреб споживачів, ринкової ситуації та реальних можливостей відповідного виробництва; найбільш повне задоволення потреб покупця з використанням методів цінової та нецінової конкуренції;

У більшості  підприємств, фірм, асоціацій, акціонерних товариств діють служби маркетингу.  Вибір структури маркетингової діяльності залежить від характеру виробництва та обсягу зовнішньоеконемічних зв'язків відповідних господарських і комерційно-торговельних формувань.  Основні завдання маркетингової служби:

комплексне  вивчення ринку; забезпечення стійкої  реалізації товарів; ринкова орієнтація виробництва, науково-дослідних і  проектно-конструкторських робіт.

Однією з  функцій маркетингових служб  є сегментування ринку, тобто диференціація покупців залежно від їх потреб та особливостей поведінки.

Біржа - це такий інститут, завдяки якому оперативніше і з оптимальними наслідками для партнерів укладаються догоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія комерційної поведінки агентів цієї структури.  Біржа є організаційною формою ринку, на якому відбуваються вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили і формування ринкових цін і курсів відповідних активів на основі фактичного співвідношення попиту й пропозиції. З практики відомі біржі праці, товарні, фондові біржі.

Біржа праці - елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці.  Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення. Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці;

Біржа праці  виступає певним гарантом конституційного  права на працю як державна організація.  Поряд з державними біржами праці  існують і платні приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін.  У Україні розвивається безплатна державна система центрів і служб зайнятості.

           Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Слово “біржа” походить від латинського “бурса”, що означає “гаманець”. Біржі з’явилися у XV-XVI ст. в Італії, Нідерландах, Франції. У Росії перша біржа з’явилася у 1703р. в Петербурзі. У 1705р. для неї було збудоване окреме приміщення. У Києві біржа з’явилась у 1865р.

Охарактеризувавши різні сторони діяльності товарної біржі, можна дати таке узагальнююче її визначення: Товарна біржа – це асоціація юридичних та фізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції за стандартаи, зразками у спеціальному місці, де ціни на товар складаються в умовах вільної конкуренції.

Біржа як сегмент  загального ринку виконує наступні функції: збалансування попиту та пропозиції через відкриту купівлю-продаж, упорядкування та уніфікацію ринку товарних і сировинних ресурсів; стимулювання розвитку ринку; економічного індикатора.

У країнах з  розвиненою ринковою економікою товарні  біржі в основному функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. У липні 1994р. в Україні зареєстровано 90 бірж, серед них універсальних та товарно-сировинних і товарних – 47 (52 відсотки), спеціалізованих – 19, товарно-фондових і фондових – 13, агропромислових – 8, нерухомості – 3. Практичну діяльність здійснювали 62 біржі (69 відсотків). Така велика кількість їх зумовлена низьким рівнем розвитку оптової торгівлі. З розвитком економіки кількість бірж зменшиться.Особливостями українських бірж порівняно з західними є малий статутний капітал, універсальність, низький рівень спеціалізації. Товарна біржа - це об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, позначка якої - укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо.  Свого часу значне місце у світовій торгівлі, особливо зерном, цукром, займала, наприклад, Одеська біржа.  Товарні біржі бувають публічні й приватні.

Брокерські  фірми за допомогою брокерів купують і продають товари, грошові номінали чи акції від імені інших осіб.  Крім того, вони надають клієнтам також додаткові послуги, у тому числі й у вигляді кредитів, інформації про кон'юнктуру ринку, реклами тощо.

Брокерська  фірма - це посередник між продавцями й покупцями цінних паперів на біржі.  Смердота усебічно вивчає кон'юнктуру  ринку, можливості закупівлі та збуту  акцій.  Схема операцій, здійснюваних брокерами, така: заява інвестора про готовність придбати акції - оцінка брокером кон'юнктури ринку - завершення операції.  Процес пошуку інвестора називається ринком.

Біржа як комерційне підприємство забезпечує брокерів приміщенням, зв'язком, здійснює облік операцій, визначає біржові ціни (котирування), сприяє розрахункам, розробляє типові контракти, веде арбітражне розслідування та розглядає спори. Економічна роль товарних бірж полягає передусім у тому, що вони сприяють встановленню ринкової рівноваги, відтворюваль-ним процесам, ефективності економіки.

        Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів.  На ній продають та купують акції, облігації акціонерних компаній та облігації державних позик. Як найважливіший елемент розвинутої ринкової економіки, ринку капіталів фондова біржа створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів, їх спрямування на довгострокові інвестиції, фінансування перспективних програм. 

Розпродаж акцій - це вільний маневр бірж, диверсифікація фінансових надходжень і можливість нагромаджувати значний обсяг інвестицій. Акція - це цінний папір, який засвідчує внесок певної частки в капітал акціонерного товариства.  Смердота дає право на отримання частини прибутку у формі дивіденда. Акціонерні товариства - біржі виконують роль барометра економічного життя.  Біржові операції мають на меті не тільки індивідуальне збагачення власників акцій (йдеться про власників контрольного пакета), а й утвердження цього як структурного різновиду ринку.  При жорсткій конкуренції між фондовими біржами власники акцій виявляються "приреченими" на спільність економічної долі. Для створення фондової біржі необхідні щонайменше три суб'єкти: тієї, хто випускає цінні папери; хто їх купує; хто об'єднує продавця і покупця акцій (брокерська фірма).

.      Страхова компанія - комерційна, фінансово-кредитна організація, що ставити за позначку отримання прибутку від здійснення страхових операцій.  Страхові компанії здійснюють систему заходів, спрямованих на повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких смердота зазнала за непередбачених обставин: унаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань збанкрутілими контрагентами тощо.  Вони прагнуть залучити якомога більше клієнтів (фізичних і юридичних осіб), між якими й розподіляють суми відшкодування збитків.  Такі компанії нівелюють та зменшують подібні труднощі й ускладнення, що можуть трапитися в шкірного з клієнтів.  Страхові компанії нейтралізують економічний ризик фізичних та юридичних осіб, покривають непередбачені збитки.

        Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, їхні річні бухгалтерські звіти та баланси.

Аудиторські фірми  підтверджують або спростовують дотримання підприємствами й організаціями  діючих норм господарського права в  сфері фінансово-кредитних відносин.  Свої послуги вони здійснюють за вказівкою  державних органів або на замовлення підприємств та організацій.  Аудиторським фірмам надаються для контролю й аналізу всі потрібні документи бухгалтерської звітності.  За результатами перевірки, якщо вони виявилися позитивними, господарським суб'єктам видається свідоцтво про достовірність їхнього продекларованого фінансового стану. Такий контроль здійснюється з метою зменшення економічного ризику при укладанні відповідних фінансових угод з даними суб'єктами або при підозрі на можливе банкрутство чи приховування тіньових операцій, тобто таких, що функціонують поза правовими нормами, за межами державних законів, на так званому "чорному ринку".

           Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів.  За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції.  Смердота тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.  Найпоширеніші так звані чисті холдингові компанії, проте є й змішані, які поєднують контрольно-фінансові функції з безпосереднім управлінням підприємствами. Холдингова діяльність - це різновид підприємництва, що потребує значних інвестицій і здійснюється, як правило, на основі об'єднання капіталів кількох фізичних чи юридичних осіб.

         Банки – це підприємства, що виконують посередницькі функції при здійсненні платежів і кредитних операцій між суб’єктами економічної діяльності. Як юридичні особи вони економічно незалежні від органів державної влади у рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а діють у межах чинного законодавства. Капітал банку складається із двох частин: власного капіталу банкірів та залученого у формі вкаладів.

Діяльність банків з залучення вільних засобів та кредитування суб’єктів господарської діяльності здійснюється через банківські операції. Банківський прибуток утворюється переважно за рахунок різниці між сумою відсотків за надання кредитів і тих, які банки сплачують вкладникам. У банківський прибуток входять також доходи, які банки отримують від біржових операцій з цінними паперами, надання позик власного капіталу тощо.

У банківську систему  входять різні види банків.

Комерційні банки акумулюють грошові засоби у вигляді внесків, а також за рахунок випуску власних цінних паперів. Вони кредитують суб’єктів господарської діяльності.

Емісійні банки здійснюють випуск (емісію) банкнот, мобілізують грошові резерви комерційних банків, зберігають золоті та валютні запаси держави. Вони надають кредити комерційним банкам і державі.

Іпотечні банки надають позики під застави нерухомого майна (землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла.

Банки відрізняються  клієнтурою, використанням засобів і деякими операціями, але всі вони є центрами, які зосереджують позиковий капітал..

Функціонування  і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації  економіки України.  Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового забезпечення.

Шляхи та проблеми створення ринкової інфраструктури в Україні.

Ринковій економіці  необхідна інфраструктура - система  взаємозалежних спеціалізованих організацій, система взаємозалежних потоків товарів, послуг, грошей, цінних паперів і робочої сили.  Наприклад, на товарному ринку діють товарні біржі, підприємства оптової і роздрібної торгівлі, фірми, що займаються посередницької діяльності, і т.п.  Раніше відзначалося, що ринкова система потребуває в розвитій системі акумуляції заощаджень, ядром якої є фондові біржі і банки.

Комерційні  банки і фондові біржі мають  загальне функціональне значення - акумулювати заощадження для  наступного їхнього інвестування.  Водночас вони різняться по цілі діяльності, характеру операцій і ризику.

Біржа являє  собою організований оптовий  ринок.  По типі біржового товару розрізняють товарні, фондові і  валютні біржі.  У сучасній економіці  існують публічно-правові і державні

біржі.  Діяльність біржі регламентуються її статутом.  На біржі діють посередники - брокери, що виконують доручення клієнтів, і ділери, що купують і продають товари.  Спеціалісти (джобберы) курирують  визначену групу товарів і  цінних паперів корпорації або галузі. Біржа, як барометр, характеризує стан усього народного господарства, індикаторами якого є біржові курси (ринкові ціни).  Вони формуються під впливом попиту і пропозиції.  Структура попиту на цінні папери багато в чому визначається загальноекономічними чинниками, динаміку який угада досить складно.  Структура пропозиції цінних паперів залежить від мікроекономічних чинників.

Поряд із ринком реального товару існує ринок, на якому торгують правами на покупку («call») і правами на продаж («put») товару.  При цьому покупець контракту має право вибору і сплачує за це премію.  Така угода є опціоном.  Покупець опціону страхується в розмірі премії від зниження («call») або підвищення («put») ціни.  А страхування продавця відсутніх.  Прибуток продавця опціону ограниченна премією, прибуток покупця може бути як завгодно великий, починаючи з деякої ціни.

       На ринку ф'ючерсів купуються і продаються типові контракти на біржові товари.  Єдиним перемінним параметром є ціна, що визначається покупкою протилежного ф'ючерсного контракту (метод хеджування).  Розрізняють зроблений хедж, коли збиток за контрактом на реальний товар цілком компенсується прибутком по ф'ючерсні контрактам, і недосконалий хедж, коли відбувається часткова компенсація.  Продавці і покупці контрактів рівноправні й однаково страхуються.

Шлях становлення  ринкової інфраструктури в Україні  складний не менше, чим підприємництва.  У цій главі розглянуті основні  складові РІ України і їхня діяльність до сьогоднішнього дня. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну і науково-дослідну інфраструктури ринку.  Зупинимося докладніше на кожному з видів.

До організаційно-технічної  інфраструктури ринку ставляться товарні  біржі й аукціони, торгові доми і торговельні палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри і ярмарки, інжинерінгові фірми, сервісні центри, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різноманітного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.  Одні з цих заснувань покликані сприяти встановленню ділових контактів між підприємцями, надавати їм інформаційні, консультативні, розрахункові та інші послуги, інші беруть на себе функції загальної координації ринкових зв'язків, подають інтереси своїх членів на регіональному, державному і міжнародному рівнях, треті ( являють собою спеціальні державні органи регулювання ринкових відносин.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворять банки, фондові і валютні біржі, страхові й інвестиційні компанії, фонди профспілок і інших громадських організацій.  Це всі ті, хто спроможний займатися і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідна інфраструктура ринку містить у собі наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.