Міністерство  освіти, науки, молоді і спорту України 

      Донецький національний університет

      Кафедра «Облік, аналіз і аудит» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Курсова робота 
з дисципліни «Фінансовий облік» 
на тему: «Oблік нарахування на заробітну плату» 
 
 

Студентки ІІІ  курсу Керівник:

спеціальності «Облік та аудит» к.е.н., доцент Дутова Н.В..

обліково-фінансового  факультету

денного відділення

групи 0509 – А(укр)

Іванової А.В. 
 

Донецьк 2011

План

Вступ 

Глава 1 Облік  розрахунків з персоналом по оплаті праці 

1. Економічна  сутність оплати праці.
2. Форми, системи та види оплати праці.

1.3 Основи обліку  заробітної плати: нарахування  та зведення.

нарахувань по оплаті праці.

1.4 Утримання із заробітної плати.

1.5 Синтетичний  та аналітичний облік нарахувань  та вирахувань заробітної плати. 

Глава 2. Оподаткування зароботной плати  

2.1 Податок на дохід фізичних осіб.

2.2 Єдиний соціальний  податок.

2.3 Обов'язкове пенсійне страхування.

2.4 Страхові внески  на обов'язкове страхування від  нещасних випадків. 

Висновок 

Література 
 
 
 
 

Вступ 

Сьогодні українське законодавство приділяє значну увагу питанням

організації оплати праці. При цьому заробітна плата  визначається як

винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник

або уповноважена ним орган  виплачує працівникові за виконану ним

роботу. Заробітна  плата була, є і ще тривалий час  буде важливим якісним

показником економічного господарювання.  

Заробітна плата  як показник,залежний безпосередньо  від ефективності

виробництва, продуктивності праці, конкурентоспроможності продукції, є

не лише індикатором, що визначає загальний життєвий  рівень працівників.

Від її стану  та форм реалізації, частки у валовому національному

продукті багато в чому залежать також можливості розвитку економіки

взагалі. В умовах сучасного ринкового механізму  через формування

сукупного попиту заробітна плата забезпечує не лише основи відтворення

робочої сили. Вона стає дедалі вагомішим чинником відтворення

суспільного виробництва. 

Заробітна плата  виступає як один із основних регулювальників  ринку

праці. Однак  аналізу і оцінці впливу зарплат на ринок праці й,

передусім, на зайнятість в Україні не приділяється належна  увага, що

призводить до негативних наслідків – прискореного зростання безробіття,

руйнування мотивів  і стимулів до праці зубожіння  більшості населення. 

Суспільством  на заробітну плату покладено  значні функції щодо розвитку

та вдосконалення  робочої сили людини – відтворювальну і стимулюючу. 

Розвиток соціально-трудових відносин  багато в чому залежить від рівня

оплати праці, удосконалення цих відносин, політика грошових доходів

населення повинні  ґрунтуватися на реальній вартості праці, щоб усунути

існуючі, сьогодні, диспропорції на споживчому ринку, і  в мотиваціях до чі, сьогодні, диспропорції на споживчому ринку, і в мотиваціях до

праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Глава 1 Облік розрахунків з персоналом по оплаті праці 

1. Економічна  сутність оплати праці.

Політика в  області оплати праці є складовою  частиною управління підприємством, і  від неї значною мірою залежить ефективність його роботи, тому що заробітна  плата є одним із найважливіших стимулів у раціональному використанні робочої сили.  
Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина національного доходу, що розподіляється по кількості і якості праці, витраченої кожним працівником, що надходить у його особисте споживання.  
У відповідності зі СТ.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику за виконану роботу або зроблені послуги. [10; c. 247] 
Заробітна плата працівника, незалежно від виду підприємства, залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і кінцевих результатів господарської діяльності підприємства, регулюється податками і максимальним розміром не обмежується.  
Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засіб перерозподілу кадрів по галузях.  
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.  
Номінальна заробітна плата- це нарахована та отримана працівником заробітна плата за його працю за визначений період.  
Реальна заробітна плата- це кількість товарів і послуг, ЯКІ можна придбати за номінальну заробітну плату; реальна заробітна плата - це "купівельна спроможність" номінальної заробітної плати [1; c.241] 
Реальна заробітна плата знаходиться у співвідношенні з номінальною:  
 
де Ірзп- індекс реальної заробітної плати; Інзп- індекс номінальної заробітної плати; Іц - індекс цін.  
Заробітна плата складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.  
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітки, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників та посадових окладів для службовців. її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.  
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установленої норми, за трудові досягнення і винахідництво, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, зв'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. [3; c. 361-362] 
Особливе місце в системі оплати праці займає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівниками місячну, годинну норму праці Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.  
Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" від 26.12.2002 р. № 372-1V встановлено з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати 185 грн. на місяць, а термін введення мінімальної зарплати 237 грн. перенесено з 1 липня на 1 грудня.  
Заробітна плата також класифікується по категоріях персоналу.  
Основні функції заробітної плати:  
• відтворювальна (забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);  
•  стимулююча (націлює працівників до ефективної діяльності на робочих місцях);  
•  регулююча (повинна бути диференційована за професіями і рівнем кваліфікації працівника, важливістю та складністю виконуваної роботи);  
•  соціальна (повинна забезпечувати рівну оплату за однакову роботу, враховуючи принцип соціальної справедливості).  
При розробці політики в області заробітної плати і її організації на підприємстві необхідно враховувати наступні принципи при оплаті праці:  
• справедливість, тобто рівна оплата за рівну працю;  
• урахування складності виконуваної роботи і рівень кваліфікації праці;  
• урахування шкідливих умов праці і важкої фізичної праці;  
• стимулювання за якість праці і сумлінне відношення до праці;  
• матеріальне покарання за допущений брак і безвідповідальне відношення до своїх обов'язків, що призвели до яких-небудь негативних наслідків;  
•  випередження темпів росту продуктивності праці у порівнянні з темпами росту середньої заробітної плати;  
•  індексація заробітної плати відповідно до рівня інфляції;  
• застосування прогресивних форм і систем оплати праці, що найбільшою мірою відповідають потребам підприємства. [5; c. 447-448]

     1.2. Форми і системи оплати праці.

У сучасних умовах на підприємствах застосовуються різні  форми і системи оплати праці, але найбільше поширення отримали дві форми оплати праці: відрядна і погодинна.  
Відрядна оплата праці - це оплата праці за кількість зробленої продукції (робіт, послуг), вона заснована на оплаті праці в прямій залежності від його результатів.  
Відрядну систему оплати праці на підприємстві найбільше доцільно застосовувати в наступних випадках:  
•   є можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;  
• є значні замовлення на виготовлювану продукцію, а чисельність робітників обмежена;  
• одне зі структурних підрозділів підприємства (цех, ділянка, робоче місце) є "вузьким" місцем, тобто стримує випуск продукції в інших технологічно взаємозалежних підрозділах;  
• застосування цієї системи негативно не відобразиться на якості продукції;  
• існує гостра необхідність у збільшенні випуску продукції в цілому по підприємству.  
Відрядну оплату праці не рекомендується використовувати в тому випадку, якщо:  
•  погіршується якість продукції;  
• порушуються технологічні режими;  
• погіршується обслуговування устаткування;  
•  порушуються вимоги техніки безпеки;  
• перевитрачаються сировина і матеріали. [3; c. 366] 
Різновиди відрядної оплати праці:  
1. Відрядно-преміальна - це така система оплати праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія звичайно встановлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, завдань по якості продукції або економії у витраті матеріальних і інших видів ресурсів.  
2. Непряма-відрядна - застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких залежить від результатів праці основних робітників, що обслуговуються ними.  
Питома вага робітників, які отримують заробіток по цій системі, порівняно невелика. У машинобудуванні непряма відрядна оплата застосовується для наладчиків, у текстильній промисловості - для зарядчиць уточних барабанів, стрічкарок і інших робітників, у металургії - для чергових слюсарів. [17; c.264] 
3. Відрядно-прогресивна оплата праці, як правило, вводиться тимчасово на найважливіших ділянках основного виробництва. При цій системі заробіток робітника визначається по виконанню норми виробітки, як і при прямій відрядній оплаті, тобто по встановлених розцінках. При перевиконанні установленої норми прогресивно збільшуються доплати до основної відрядної розцінки. Нарахування прогресивних доплат робиться по результатах місячної роботи. Така система оплати праці застосовується звичайно на вирішальних ділянках, що є "вузьким місцем", у випадку особливої необхідності матеріального стимулювання робітників у зростанні виробітку. Недолік цієї системи в тому, що заробіток робітника зростає швидше, чим продуктивність праці. Розрахунок вимагає великої обчислювальної роботи.  
4. Колективна відрядна (бригадна) оплата праці - відрядна форма оплати праці по результатах роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади методом коефіцієнто-годин або методом коефіцієнта виконання норм. Головна перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників даної бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку в них почуття відповідальності і взаємодопомоги.  
5. Акордна система оплати праці - це різновид відрядної, оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір оплати праці встановлюється на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання.  
На підприємстві найбільш доцільно застосовувати акордну оплату праці в наступних випадках:  
• підприємство не укладається в термін із виконанням якогось замовлення, і при його невиконанні воно буде зобов'язане заплатити значні суми штрафних санкцій у зв'язку з умовами договору;  
•  при надзвичайних обставинах (пожежі, обвали, виходи з ладу основної технологічної лінії по серйозній причині), що приведуть до припинення виробництва;  
• при гострій виробничій необхідності виконання окремих робіт або впровадженні нового обладнання на підприємстві. [ 2; c. 214-215] 
Погодинна оплата праці - це оплата праці за відпрацьований час. Ця форма має такі системи:  
1. Проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.  
2. Почасово-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого часу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку.  
3. Система посадових окладів. По цій системі оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.  
Існує декілька видів оплати праці працівників, що у найбільш загальному виді базуються на тарифній системі оплати, яка є сукупністю взаємозалежних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик. [11; c. 200] 
Тарифна система являє собою основу для диференціації заробітної плати відповідно по кваліфікації, умовам і шкідливості праці, а також у районному, міжгалузевому, галузевому і внутрішньозаводському розрізах.

Тарифна система  складається з двох частин:  
• тарифної системи оплати праці робітників;  
• системи посадових окладів керівників, інженерно-технічних працівників і службовців.  
У тарифній системі відображені питання поділу праці робітників по професіях, фахам і кваліфікації.  
Основними елементами тарифної системи оплати праці робітників є:  
• тарифні сітки;  
• тарифні ставки;  
• тарифно-кваліфікаційні довідники;  
• схеми посадових окладів. [5; c. 453] 
Тарифно-кваліфікаційні довідники - це нормативні документи, у яких усі види робіт, що виконуються в тому або іншому виробництві, діляться на групи в залежності від їхньої складності. В Україні застосовується Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД). За допомогою ЄТКД визначається складність різноманітних видів робіт, відповідний розряд робітника, що є підставою для встановлення розцінок на ту або іншу роботу при відрядній формі оплати праці. ЄКТД містить характеристики по кожному розряду даної професії характеристики, що даються у трьох розділах: характеристика робіт, професійні знання, приклади робіт. [1; c.246] 
Тарифна сітка служить для визначення співвідношення в оплаті праці робітників різної кваліфікації, що виконують роботи різної складності. Вона складається з певної кількості розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робітника і складності роботи. У більшості галузей промисловості робітники і роботи тарифікуються по шести розрядах. Розряд робітника визначається шляхом складання ним іспитів по знанню техніки й економіки виробництва, виконанню робіт відповідного розряду. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікованих робочих вище оплати праці робочого першого розряду.  
Тарифна ставка - абсолютний розмір оплати праці різних груп і категорій робітників за одиницю часу. [19; c.424] Вона встановлюється урядом по кожній галузі окремо, як правило, для робітників, праця яких по складності відноситься до першого розряду. Ставка першого розряду визначається згідно з встановленим державою розміром мінімальної заробітної плати і визначає рівень заробітної плати некваліфікованого робітника. Тарифні ставки інших (наступних) розрядів розраховуються множенням тарифної ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.  
Оплата праці керівників і службовців здійснюється відповідно до посадових окладів. Найбільш ефективною формою регулювання заробітної плати осіб найманої праці є багаторівнева договірна (контрактна) система. Вона дозволяє з достатньою повнотою відобразити при визначенні умов оплати інтереси, як роботодавця, так і найманих робітників. [9; c. 251] 

1.3  Основи обліку заробітної плати: нарахування та зведення

нарахувань по оплаті праці. 

Порядок нарахування  заробітної плати, яка належить робітникам підприємства, залежить від застосовуваних форм оплати праці та організації  виконання цих робіт.

Нарахування заробітної плати при погодинній оплаті праці: сума нарахованої заробітної плати визначається шляхом множення відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на визначений процент премій.

Для нарахування  основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їх виробіток і розцінки за виконані роботи. Для обліку виробітку продукції використовуються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації і оплати праці. На підприємствах, в цехах з дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва використовуються накопичувальні чи разові наряди. [3; c. 370]

У серійних виробництвах застосовується більш досконала  документація - маршрутний лист, який виписується  на всю партію продукції на весь шлях її обробки у даному цеху. Маршрутний лист, на відміну від наряду виписується на всю роботу (всі операції), виконувану різними робітниками для випуску відповідної партії продукції.

У масовому виробництві  застосовується, як правило, змінний  рапорт без маршрутного листка. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості, у якому проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт., тощо). Після закінчення визначеного періоду по кожному робітнику підраховують підсумок виробітку.

Первинні документи  по обліку виробітку передаються  в бухгалтерію, де вони перевіряються  і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії  складається нагромаджувальна карточка обліку виробітку.

На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно-преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку. [5; c. 457]

В тому випадку, коли робота здійснюється колективом по відрядній формі оплати праці, то порядок визначення заробітної плати  такий:

1) визначається  заробіток по тарифу кожного  робітника і бригади в цілому  множенням ставок тарифних відповідного  розряду на кількість годин;

2) визначається  коефіцієнт розподілу як відношення  місячного заробітку бригади  на загальний заробіток по  тарифам; 

3) визначається  сума заробітної плати кожного  робітника шляхом множення заробітної  плати за тарифом кожного члена  бригади на коефіцієнт розподілу.

Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній  відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До іншої  нарахувань відносяться доплати  за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понад урочний час, персональні надбавки, інші доплати.

Також одним  з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти  фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.

Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за два попередні місяць роботи, що передували хворобі, кількості  днів хвороби і трудового стажу роботи. До фактичного заробітку при цьому додають середньорічні премії виробничого характеру в частці цих двох місяців. Шляхом ділення суми заробітної плати (з відповідними добавками) на кількість робочих днів за ці два місяці одержимо середньоденний заробіток, що не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки, посадового окладу (крім випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, а також захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи). Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності. [11; c. 201-202]

На кожному  підприємстві (організації) незалежно  від режиму роботи має бути організований  табельний облік робочого часу.

Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу (додаток 1). Табелі необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій робітників, так і для контролю за дотриманням ними встановленого режиму роботи, розрахунків з ними по заробітній платі і отримання інформації про відроблений час. Табель складається в одному примірнику людиною, уповноваженою на його ведення. Табель відкривається 1-го числа кожного місяця і передається в бухгалтерію 2 рази на місяць:

- для коригування  суми виплат за першу половину  місяця (аванса);

- для розрахунку заробітної плати за місяць.

Табельні номера встановлюються на підприємстві в цілому по порядково-серійній системі, причому  кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.

Оперативний облік  присутності робітників та їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству чи по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (форма №Т–12 – призначена не тільки для обліку використання робочого часу, але й для розрахунку заробітної плати, а форма №Т-13 тільки для обліку робочого часу).

Табельний облік, тобто це є облік присутності  на роботі та використання робочого часу, може проводитись двома методами:

- методом суцільної  реєстрації – кожний день по  кожному робітнику відмічається  відроблений чи не відроблений час з в казанням поважної причини;

- методом відхилень  – відмічаються простої, неприбуття, понаднормові та інші відхилення  від нормального режиму роботи, а відроблений час визначається  тільки в кінці місяця.

Також табельний  облік ведеться з використанням табельних марок (жетонів), картковим – при використанні контрольних годин; за допомогою контрольно-перепускних пристроїв та інше. На багатьох підприємствах табельний облік передається безпосередньо в виробничі підрозділи, що сприяє укріпленню дисципліни. Вибір метода ведення табельного обліку обумовлюється тільки зручністю для підприємства.

Остаточно оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства. [3; c. 374-376]

Всі первинні документи  по обліку праці та заробітній платі  в встановлений час передаються  до бухгалтерії.

Заробітна плата  робітникам за першу половину місяця може видаватись у вигляді авансу, розрахованого виходячи з даних  табеля про виконаний час та тарифної ставки. Сума авансів потім утримується з заробітної плати робітників, розрахованої за підсумком місяця.

В розрахункові відомості зараховуються всі  виплати, які входять до фонду  заробітної плати, а також окремі, які не входять до нього, якщо вони зараховуються до середньої заробітної плати та підлягають стягненню прибуткового податку.

Не зараховуються  до розрахункової відомості виплати, що не входять до фонду заробітної плати та заробітної плати робітників, при підрахунку їх середніх розмірів; одноразові допомоги та добові, пенсії. Ці суми виплачуються окремо по розрахункових відомостях (т.ф. №Т-53) чи видатковим касовим ордером (ф.№КО-2).

При визначенні нарахованих сум заробітної плати  бухгалтерія проводить утримання  із заробітної плати. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати та утриманням по кожному робітнику складає суму до видачі.

Загальна сума, яка належить до видачі, складає  перехідну суму розрахунків по заробітній платі, яка погашається в наступному місяці шляхом видачі її готівкою чи депонування суми, яка не була запитана.

Кошти для виплати  заробітної плати отримують підприємства по чеку розрахункового рахунку банку.

Отримання заробітної плати відбувається по платіжних  відомостях (ф.№Т-53). В відомості  вказується табельний номер, прізвище, ім’я, по-батькові робітника та сума до видачі. [5; c. 461-462]

1.4 Утримання із заробітної плати

Бухгалтерія підприємства (організації) не тільки нараховує заробітну  плату та різні доплати і допомоги, але й також здійснює утримання  із заробітної плати.

Із заробітної плати робітників та службовців можуть проводитися утримання дозволені  законодавством: прибутковий податок (з суми вище неоподатковуваного мінімуму доходів); утримання збору, підлягаючого перерахуванню до Пенсійного фонду (в розмірі 1% заробітку, якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 грн. і до 5% - якщо такий дохід перевищує 501 грн.); збір на соціальне страхування на випадок безробіття (в розмірі 0,5% заробітку); по судово-виконавчих документах (аліменти, штрафи та ін.). У відповідності до Законів України “ Про оплату праці) загальна сума утримань на повинна перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50%) суми заробітку, який залишається після вирахувань прибуткового податку, відрахувань до Пенсійного фонду та соціального страхування на випадок безробіття. Ці обмеження не розповсюджуються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Не дозволяються утримання із вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат. [5; c. 464]

Згідно зі ст. 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством, — 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При утриманнях із зарплати за декількома виконавчими листами за працівником у будь-якому разі повинно бути збережено 50% зарплати.

З суми доходів, отриманих працівниками не по місцю  основної роботи, а також тими, що не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується в розмірі 20% без врахування пільг по місцю його виплати.

Згідно з Законом  України прибутковий податок  з сукупного оподатковуваного дохода громадян за місцем роботи (служби, навчання) розраховується по таких ставках:

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, що отримані в  грошовій та натуральній формі. При  цьому доходи, отримані в натуральній  формі, зараховуються до сукупного  оподаткованого доходу за календарний рік по вільних ринкових цінах, крім доходів, отриманих від сільськогосподарських підприємств, які визначаються по цінах продажу державі.

Забороняється сплата прибуткового податку з громадян за рахунок засобів підприємств, організацій, а також суб’єктів підприємницької діяльності, окрім колективних сільськогосподарських підприємств. [17;c. 280-281]

1.5 Синтетичний та аналітичний облік нарахувань та вирахувань заробітної плати.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках  з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Для обліку розрахунків по оплаті праці застосовується рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”. Цей рахунок пасивний, балансовий, розрахунковий. На рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Рахунок 66 “Розрахунки  з оплати праці “ має такі субрахунки:

661 – “Розрахунки  за заробітною платою” 

662 – “Розрахунки  з депонентами” 

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки з оплати праці» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основного, допоміжного), де виконувались роботи, характер цих робіт, категорії робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова). Тому за кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” відображається нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом – виплата заробітної плати, премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але  не одержані персоналом у встановлений строк (через нез’явлення одержувачів) суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” та кредитом субрахунку 662 ”Розрахунки з депонентами”.

Вилучені з  банку грошові кошти на видачу вказаної заробітної плати, але не виплачені у встановлений термін повертаються у банк, який видає їх потім на першу вимогу підприємства (організації). [17; c.285-287]

Аналітичний облік  депонованої заробітної плати ведеться у книзі (картках) обліку депонованих  сум або безпосередньо в реєстрах невиданої заробітної плати, які складаються касиром.

При розрахунках  із працюючими при ручному способі  обробки документів суми вносять  у розрахункові відомості або  розрахунково-платіжні відомості. Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються з розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”. [17; c.283]

Аналітичний облік  розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працівникові) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 за звітній місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу та підприємству у цілому. Сума усіх утримань по аналітичних рахунках дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”.

По кредиту  субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображається нарахована заробітна плата працівникам  за звітній місяць. При утворенні у встановленому порядку резерву на оплату відпусток працівникам і винагород на вислугу років (які виплачуються один раз на рік) нараховані в рахунок цього резерву суми відносяться з кредиту субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” у дебет рахунка 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів ”.

При нарахуванні  заробітної плати за час відпустки  слід мати на увазі, що відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 323 суми коштів, нараховані за щорічні і додаткові відпустки, включаються до фонду оплати праці звітного місяця тільки в сумі, яка припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, які припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються до фонду оплати праці в наступному місяці. Крім того, необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту “в” пункту 9.4 Інструкції № 12 із суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць, при виході у відпустку прибутковий податок не утримується. Прибутковий податок із цих сум утримується після повернення з відпустки за сукупністю із заробітком за повний місяць у загальному порядку. [20]