Облік у Франції, історія та специфіка

Вступ…………………………………………………………………………..2

1 Організація  ведення обліку у Фрнції……………………………………..3

1.1Бухгалтерське  зконодавство………………………..……………………3

1.2 Облікові  принципи……………………………………………………….4

1.3 Облік  фінансових результатів і самофінансування  фірми…………....6

1.4 Особливості  облікової системи Франції…………………………….…11

2 Національний  план рахунків бухгалтерського  обліку…………………12

3Фінансова  звітність…………………………………………………………17

Висновки  …………………………………………..………………………… 20

Список  використаних джерел……………………………………………….21 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Найхарактернішою  закономірністю сучасного світу  є величезне зростання зовнішньоекономічних зв'язків країн із різним ступенем розвитку. Господарське зближення націй  дедалі більше впливає на темпи і  характер економічного та соціального  розвитку, загальний економічний  і політичний стан, тому міжнародні економічні відносини є однією з  найважливіших сфер сучасного життя. Становлення та розвиток цих відносин – безпосередній результат поступової інтернаціоналізації виробництва  і формування ринку.

     Відображення  міжнародних економічних відносин передбачає вивчення, узагальнення й  аналіз міжнародної системи обліку та звітності, стандартів, рекомендацій і положень міждержавних та професійних  організацій в певних країнах.

     Тому  в цій роботі ми розкриємо організацію  ведення бухгалтерського обліку в такій країнй, як Франція. 

      І. Організація ведення  обліку в Франції 

     Бухгалтерське законодавство.

     Діяльність  французьких компаній фінансується в основному урядом і банками, тому бухгалтерський облік регламентується  на державному рівні. Торговельним кодексом, Законом про виробничо-торговельні компанії (1966 р.), Законом про національні компанії (1970 р.) і податковим законодавством. Так склалося, що юридична суть французької бухгалтерської системи базується на торговельному і податковому законах.

     Бухгалтерський  облік у Франції жорстко контролюється  державою, а правила складання  звітності для французьких організацій  розроблені так, щоб формувати вхідну інформацію для національної системи  рахівництва, за допомогою якої держава  контролює економіку. Така система  склалася в результаті багатовікової  традиції централізації управління і прагнення підприємців отримувати підтримку держави. 

     Французьке  бухгалтерське законодавство має  довгу історію. Ще Комерційний кодекс 1673 р. передбачав розділ, у якому  вказувалися правила ведення  бухгалтерських документів. Розвиток цієї справи відобразив Кодекс Наполеона, який мав вплив і на інші країни. Французька бухгалтерська система розвивалася у міру формування бухгалтерського законодавства. Родоначальником його можна назвати Кольбера - міністра Людовика XIV, що видав в 1673 р. Комерційний кодекс. Цей кодекс включав розділ, в якому формулювалися правила ведення бухгалтерських документів. З прийняттям Кодексу Наполеона бухгалтерська справа почала інтенсивно розвиватися.

     Держава чинить істотний вплив на бухгалтерський облік шляхом встановлення системи  оподаткування і вимоги відбивати  на рахунках бухгалтерського обліку усі витрати для цілей оподаткування. Процедура розрахунку прибутку оподаткування  на основі даних бухгалтерського  обліку строго регламентована. Для визначення податкових зобов'язань організації заповнюють таблиці коригувань бухгалтерського прибутку встановленої форми.

     Сучасне облікове законодавство взаємодіє  з комерційним і податковим. Облікові стандарти розробляє Національна  рада з бухгалтерського обліку (Conseil National de la Comptabilite, CNC, 1957 р.), що є державним  органом, який працює в тісній взаємодії  з міністерствами економіки, фінансів і бюджетів і одночасно незалежний від них.

     Основні цілі НРБ - підготовка норм бухгалтерської справи, форм бухгалтерських документів; координація проведення досліджень і навчання бухгалтерської професії.

     Методологія обліку у Франції має яскраво  виражений національний характер в  індивідуальній звітності і відповідає міжнародним стандартам в консолідованій звытності. Причому консолідована звітність може складатися за обліковими правилами того фінансового ринку, на якому функціонує французька компанія.  

     Облікові  принципи  

     Принципи  побудови французької бухгалтерії  можна підрозділити на традиційні і  обумовлені приєднанням до нормативної  бази Європейського союзу. До традиційних  принципів, заснованих на специфіці  внутрішнього законодавства, відносяться  принципи "обачності", "відповідності" і "точного застосування бухгалтерських правил". Вимога "достовірного і  добросовісного представлення" була впроваджена в бухгалтерську  систему в 1980-е рр. у зв'язку з приєднанням до 4-й і 7-й директив Європейського союзу. Включення елементів, характерних для англосакської бухгалтерії, у французьку облікову систему було обумовлено новим етапом розвитку національного ринку цінних паперів, який спричинив необхідність гармонізації обліку, підвищення вимог до розкриття бухгалтерської інформації і її надійності.

     Тепер бухгалтерське законодавство у  Франції здійснює Національна рада з бухгалтерії, що створена в 1957 р. Це незалежна організація, яка співпрацює з міністерством економіки, фінансів і бюджету. Основна її мета - підготовка норм ведення обліку та форм документів. Важливе значення має загальний  план ведення бухгалтерії, прийнятий  у 1982 р.; з наступного року він став обов'язковим для всіх.

     В основі плану лежать ідеї Юджіна Шмаленбаха - німецького вченого, спеціаліста з  бухгалтерського обліку, який запропонував форму стандартного національного  бухгалтерського кодексу. Із приходом фашистів до влади він був позбавлений  посади професора в Кельнському  університеті, але його науковий підхід прийняли у Німеччині в 1937 р. за основу реалізації національного економічного плану, що відомий як план Герінга.

     У Франції цей підхід був прийнятий  у 1942 р. і став основою для розробки загального плану ведення обліку. Після війни французький уряд не відмовився від цього плану  з двох причин.

1. Велика кількість компаній і підприємств була націоналізована, й урядові необхідно було навести порядок у їх бухгалтерських системах, а це можна було зробити на основі уніфікованого плану ведення обліку.
2. Уряд Шарля де Голля прийняв п'ятирічний план відновлення французької промисловості. Уніфікований план бухгалтерського обліку повинен був надати необхідну інформацію для того, щоб впровадити заплановані ідеї в життя.

     План 1982 р. включає такі розділи:

     1.Загальні  принципи.

     2.Термінологія.

     3.Правила  оцінки.

     4.Правила  обчислення прибутків і збитків.

      5.Зведений бухгалтерський документ.

     6.Порядок  ведення бухгалтерських документів.

     7.Щорічні  бухгалтерські документи. 

     8.Розрахунок  собівартості.

     Питаннями обліку займається міністерство фінансів, а аудитом - міністерство юстиції. Всі  компанії з обмеженою відповідальністю і товариства зобов'язані подавати свої документи для аудиту.

     Малими  у Франції вважають підприємства, в яких:

1. сума активів - 230 тис. євро;
2. чистий оборот - 460 тис. євро;
3. середня кількість працівників - 10 осіб.

     Середніми у Франції вважають підприємства, в яких виконується два з трьох  вказаних показників:

1. сума активів - 1,5 млн євро;
2. чистий оборот - 3,0 млн євро;
3. середня кількість працівників - 50 осіб.

     Великими  підприємствами у Франції вважаються ті, які перевищили два із трьох  вказаних показників за останні 2 роки. 

     Облік фінансових результатів  і самофінансування фірми.  

     Бухгалтерський  облік покликаний відбивати і  класифікувати інформацію, необхідну  для досягнення його цілей, в тій  мірі, в якій інформація може бути кількісно  оцінена. Зокрема:

     - інформація про основні угоди  має бути негайно відбита в  обліку з метою своєчасного  використання;

     - бухгалтерська інформація повинна  давати користувачам достовірне, недвозначне, повне уявлення про угоди, події і обставини;

     - послідовність бухгалтерської інформації  за ряд фінансових років припускає  безперервність в застосуванні  правил і процедур;

     - у разі модифікації облікових  правил в періоді разом з  інформацією, підготовленою на  основі нових облікових правил, слід показати всяку доречну  інформацію про бухгалтерські  ефекти, пов'язані з вказаною модифікацією.

     Основний  документ бухгалтерського обліку Франції - "Загальний план рахунків бухгалтерського  обліку" (Plan Comptable General - PCG). Бухгалтерські  рахунки, згідно PCG, повинні в обов'язковому порядку відповідати умовам повного  і точного застосування бухгалтерських правил з урахуванням принципу обачності.Цей  принцип припускає запобігання  ризикам віднесення до майбутніх  періодів поточних невизначеностей, здатних обтяжити активи і пасиви, а також прибутки і збитки організації. Принцип відповідності  предполагає суворе дотримання діючих правил і процедур, що, у свою чергу, вимагає розуміння вказаних правил і процедур відповідальними за ведення обліку особами.

     Визначення  фінансових результатів на французьких  підприємствах відбувається двома  способами за даними фінансової бухгалтерії:

     а)  лінійним, коли зіставляється випуск товарів із минулими витратами та відображається новостворена вартість загальною сумою з наступною її деталізацією;

     б)  у вигляді бухгалтерського рахунку в дебеті відображається споживання підприємства, тобто витрати, а в кредиті - випуск продукції, тобто реалізація.

     За  французьким варіантом загальний  результат роботи підприємства визначається шляхом підсумовування експлуатаційних, фінансових і надзвичайних витрат.

     Експлуатаційними  є види діяльності, що передбачені  статутом підприємства: виробнича, торговельна, будівельна, транспортна, постачальницько-збутова та ін.

     Фінансовою  є діяльність, пов'язана з фінансовим і банківським обслуговуванням  підприємства (випуск акцій, фінансова  участь у діяльності підприємств, надання  та отримання кредитів).

     Надзвичайною  називається діяльність за операціями довготривалого характеру, як правило, від 2 до 5 років (наприклад, реалізація основних засобів, авторського чи орендного  права).

     За  кожним із видів діяльності проводиться  зіставлення витрат із випуском і  продажем (реалізацією) та визначення фінансових результатів.

     Основними особливостями визначення фінансового  результату методом "витрати - випуск" є:

• точне визначення новоствореної вартості за даними фінансової бухгалтерії;
• за даними фінансової бухгалтерії розроблення матриці "витрати - випуск" і на її основі визначення новоствореної вартості;
• визначення фінансового результату роботи підприємства без обчислення фактичної собівартості виготовленої, відвантаженої та реалізованої продукції.

     У результаті цього значно знижується трудомісткість бухгалтерських робіт, підвищується оперативність і посилюється  контроль фінансових органів.

     Самофінансування - це фінансове інвестування за допомогою  власних ресурсів підприємства. Його джерелом є власний капітал підприємства, який включає амортизаційні відрахування, резерви, нерозподілений прибуток.

     В обліку самофінансування визначальне  місце займає облік амортизаційних відрахувань.

     Річні норми амортизації, які використовуються у Франції, характеризуються такими даними (табл. 1.1).

     До  нематеріальних основних засобів належать:

• ліцензії на патент (протягом захищеного періоду - як правило, 23 роки);
• витрати на заснування фірми (протягом періоду заснування, але не більше 5 років);
• право користування землею, водою й іншими природними ресурсами (протягом періоду, який вказаний у договорі, угоді про користування);
• авторське право (протягом захищеного періоду).

     Таблиця 1.1

     У випадку придбання об'єкта протягом року амортизацію за міжнародними стандартами  нараховують із дати введення в експлуатацію, і лише на деяких об'єктах - з дати придбання. У випадку продажу  об'єкта нарахування амортизації  припиняється з дати реалізації. При  цьому для розрахунку амортизації  за місяць береться ЗО днів, а за рік - 360 днів.

     На  деякі предмети амортизація нараховується  з бази, затвердженої законом. Так  наприклад, щодо легкових автомобілів  амортизаційна база не може перевищувати 35 000 франків (5300 євро) за французьким  фінансовим законом 1975 р.

      З метою стимулювання структурних змін у фінансуванні інвестицій, вирішення пріоритетних проблем розвитку економіки та забезпечення ефективності функціонування економічної  моделі країни уряд використовує систему  прискореної амортизації, основу якої формує дегресивна амортизація.

     При дегресивній амортизації суму амортизаційних відрахувань визначають із залишкової вартості об'єктів і норм амортизації, помножених на коефіцієнт:

• 1,5 - якщо нормативний час використання об'єкта від З до 5 років;
• 2,0 - якщо нормативний час використання об'єкта від 5 до 6 років;
• 2,5 - якщо нормативний час використання об'єкта більше 6 років.

     Дегресивні  норми використовують із дати придбання, лінійні - з дати використання об'єкта.

     Підприємства  можуть використовувати дегресивну систему амортизації за основними  засобами, придбаними або побудованими з 1 січня 1960 р. і термін служби яких становить не менше 3 років:

• верстати й обладнання, що використовуються для обробки та переробки в промисловості й на транспорті;
• споруди, призначені для очищення води й атмосфери;
• обладнання та споруди з виробництва пари, тепла й енергії;
• споруди для забезпечення безпеки працівників;
• споруди медико-соціального характеру;
• машини й обладнання, що використовуються для наукових і технічних досліджень;
• машини й обладнання для готелів;
• обладнання, призначене для економії енергії та сировини;
• споруди для складування.

     Подання бухгалтерських документів. Щорічні  бухгалтерські звіти складаються  з балансу, звіту про прибутки і збитки та коментарів до них. Ці документи  можна подавати трьома способами.

     1. Скорочений варіант: баланс, звіт  і коментар подають загальним  підсумком.

     Основний, коли до вказаних подаються ще інші документи (таблиці, в яких вказують порядок отримання прибутків, порівняльні  дані за п'ять останніх років, цінні  папери і т. ін.).

2. Детальний, який не є обов'язковим (усі документи за обов'язковим варіантом: самофінансування фірми протягом року і діаграми та графіки зміни фінансового стану).

     Далі  подають коментарі до бухгалтерських документів, які дають можливість зрозуміти їх зміст, а також дають  пояснення за бухгалтерськими принципами, які використовувалися.

     У Франції немає спеціальних нормативних  документів, що вказували б, як необхідно діяти при інфляційних явищах. Але міністерство фінансів та економіки дозволяє проводити переоцінку активів відповідно до зафіксованих темпів інфляції.

     У період 1919-1927 рр., коли рівень інфляції у Франції був дуже високим, багато компаній країни готували два варіанти бухгалтерських документів: у паперових  грошах, що відображало поточну вартість, і в золотих франках, що відповідало  постійній вартості.

     Матеріальні активи мають переоцінюватися. Це здійснюється тоді, коли переоцінка зменшує податкові  відрахування. З 1960 р. у Франції почали застосовуватися прискорені темпи  списання вартості.

     Найпоширенішим  методом оцінки матеріальних цінностей  є метод середньої зваженої, але  застосовують також методи ФІФО і  ЛІФО.

     Отже, Франція належить до континентальної  системи обліку для якої притаманно такі риси, як: висока залежність від  банківської системи і держави, макроекономічне планування, детальний  юридичний регламент обліку і  звітності. 

     2 Національний план рахунків бухгалтерського обліку

     Характерною особливістю нормативного регулювання  бухгалтерського обліку у Франції  є наявність затвердженого урядом національного плану рахунків (Plan Comtable General - PCG), який був прийнятий  Національною радою з бухгалтерського  обліку (CNC) Франції в 1982 р. Цей документ відповідає вимогам 4 й директиви  ЄЕС і включає наступні розділи, :

     1. Загальні стани.

     2. План рахунків бухгалтерського  обліку.

     3. Фінансовий бухгалтерський облік.

     4. Управлінський бухгалтерський облік.

     5. Спеціальні рахунки.

     6. Особливі умови.

     Це  документ, що містить уніфікований план рахунків, стандартні форми бухгалтерської звітності, інструкції і рекомендації по її складанню, а також по заповненню і представленню рахунків і приміток до них.

     Загальний план рахунків бухгалтерського обліку (PCG) грунтується на наступних принципах:

     - розподіл фінансового і управлінського  бухгалтерського обліку;

     - принцип обережності;

     - принцип істотності інформації  бухгалтерського обліку;

     - принцип "затрати-випуск";

     - принцип продовження діяльності.

     План  рахунків бухгалтерського обліку Франції  грунтується на шестизначній системі  кодування рахунків : перша цифра  означає клас (розділ) рахунків, друга - рахунок, третя - субрахунок першого  порядку, четверта - субрахунок другого  порядку, п'ята - аналітичний рахунок  першого порядку, шоста - аналітичний  рахунок другого порядку. Класи (розділи) Плану рахунків розділяються таким  чином:

     - балансові рахунки (класи 1-5);

     - рахунки "затрати-випуск" (класи 6-7);

     - спеціальні рахунки (клас 8) - призначені  для забалансового обліку;

     - рахунки аналітичної експлуатації (клас 9) - є рахунками управлінського  обліку;

     - резерв для внутрішніх потреб  компанії (клас 0).

     Структура Плану рахунків представлена в таблиці. 2.5. Як видно з таблиці, особливістю  цього Плану рахунків є дворівнева система рахунків для фінансового  і управлінського обліку, проте рахунки  управлінського обліку застосовуються лише у великих компаніях.

     Основні завдання Плану рахунків зводяться  до стандартизації, в перших, системи  бухгалтерського обліку на рівні  окремих організацій, загальних облікових понять і бухгалтерських записів, а також характеру їх впливу на активи і пасиви, фінансове положення і фінансовий результат; у других, способів представлення організаціями даних про їх активи і пасиви, фінансове положення і фінансовий результат.

     Плани рахунків окремих організацій відповідають схемі, встановленою PCG. Для підприємств  залежно від об'єму діяльності передбачено три рівні використання плану рахунків : скорочений, стандартний  і розширений.

     Як  правило, організації повинні використовувати  номер, заголовок і опис рахунки, вказані в PCG. Більше деталізовані рахунки  і субрахунки можуть використовуватися  за умови, що вони відповідають класифікації, встановленій загальним Планом рахунків.

     Таблиця 2.5

     Структура Плану рахунків бухгалтерського  обліку Франції

     PCG складається з трьох титулів,  кожен з яких розділений на  глави.

     Перший  титул - "Загальна систематизація, термінологія, зведення рахунків" - включає три  глави. У них розкриваються загальні принципи, на яких грунтується PCG, систематизація стандартів бухгалтерського обліку, вимоги до організації ведення бухгалтерського  обліку і комп'ютерної обробки облікових даних. PCG припускає відповідну організацію ведення бухгалтерського обліку для забезпечення повноти віддзеркалення і коректності обробки інформації.

     Основою для організації бухгалтерського  обліку служать деталізовані допоміжні  регістри, регулярні процедури, що використовують журнали і записи для складання  Головної книги, а також оновлювана документація (по бухгалтерських і  контрольних процедурах, що проводяться  в організації). Бухгалтерські записи і документи ведуться з використанням  способів і процедур, що забезпечують їх сумісність з вимогами бухгалтерського  контролю. До облікових систем на базі комп'ютерних програм застосовуються загальні принципи організації бухгалтерського  обліку і контролю, використовувані PCG. У PCG включений повний список рахунків по кожному однорозрядному і дворозрядному  класу основного зведення в послідовності  номерів рахунків з вказівкою  їх найменування.

     Другий  титул - "Фінансовий облік" - складається  з чотирьох глав. У першій главі  викладені правила оцінки облікових  об'єктів і визначення результатів  операційної діяльності. Хоча PCG визнає декілька можливих способів оцінки для  цілей фінансового обліку, базовим  методом є метод історичної вартості. Прибуток або збиток повинні визначатися  при послідовному застосуванні методів  оцінки активів і зобов'язань. Відомі або можливі збитки, що виникли  в поточному або передуючому  фінансових періодах, мають бути відбиті  в обліку, включаючи выявленнные  після дати складання балансу, але  до дати представлення фінансової звітності. Інформація про збитки, які не можуть бути кількісно оцінена, а також уся інформація про події, що сталися після звітної дати, ставляча під сумнів можливість дотримання принципу безперервності діяльності відносно організації, має бути представлена в поясненнях до рахунків.