Оборотні кошти підприємства та їх організація

                                Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

             Національний університет водного  господарства та природокористування

Кафедра фінансів і економіки природокористування

 

 

 

 

 

 

 
Реферат

на тему:

«Оборотні кошти  підприємства та їх організація»

 

 

 

                                                                                                                         Виконала:

ст. ФЗГ, ГІСТ –52

Кушнір В.Г.

Перевірив:

Панасюк О.І.

 

 

 

Рівне – 2012

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………3

     1.Поняття, склад і структура оборотних коштів підприємства, джерела їх  

формування………………………………………………………………………4

2. Особливості нормування  оборотних коштів на підприємстві……………9

3. Оцінка ефективності  використання оборотних коштів  підприємства…...12

4. Напрямки підвищення ефективності використання оборотних коштів

підприємства……………………………………………………………………14

Висновок………………………………………………………………………..16

Список використаної літератури……………………………………………..17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе  значення. Адже вони являють собою  частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений  продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Також, оборотні кошти є - важливою частиною майна підприємства. Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно  керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції  і прискоренню оборотності оборотних  коштів. У результаті прискорення  оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

 

1. Поняття, склад і  структура оборотних коштів підприємства, джерела їх формування

Діяльність суб'єктів  господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі  поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів самої праці.Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо)..По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції. 
По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал.Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових). У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 1.1).

Рис.1.1. Класифікація і склад оборотних коштів

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і  фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання  прибутку. 
        Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків. У цілому в народному господарстві України матеріальні оборотні кошти в 1999 р. (І півріччя) становили 21,5 %, фонди обігу - 74,7 %, у промисловості відповідно - 29,9% та 67,9 %

Виходячи з наведених  визначень, основним призначенням оборотних  коштів є  забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.

      За призначенням у виробничому процесі (за елементами) оборотні кошти можна класифікувати в такі групи:

1) Виробничі запаси - сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонту устаткування, швидкозношувані малоцінні предмети, а також інші предмети, використовувані в процесі виробництва.

Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах.

2) Засоби у витратах  на виробництво включають незавершене  виробництво, напівфабрикати власного  виробництва та витрати майбутніх  періодів.

Незавершене виробництво - предмети праці, які знаходяться у виробництві  на різних стадіях обробки в підроздіпах підприємства, тобто це продукція (роботи), яка не пройшла усіх передбачених технологічним процесом стадій, а також вироби, які не укомплектовані чи не пройшли випробування і технічного приймання.

Напівфабрикати власного виробництва - предмети праці, обробка  яких цілком завершена в одному з  підрозділів підприємства, але вони підлягають подальшій обробці в інших підрозділах підприємства, зокрема литтю, куванню, штампуванню тощо.

Витрати майбутніх періодів - це витрати, здійснені в звітному періоді, але віднесені до наступного періоду, зокрема, витрати на підготовку й освоєння нової продукції, раціоналізаторство і винахідництво, а також інші витрати в даному періоді, які будуть включені в собівартість продукції в наступному звітному періоді.

3) Готова продукція - це  виготовлена кінцева продукція,  яка пройшла випробування і  приймання, повністю укомплектована  відповідно до договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і вимогам. До цієї групи оборотних коштів відносять готову продукцію на складі підприємства, а також відвантажену, апе ще не оплачену продукцію.

4) Грошові кошти і розрахунки (засоби розрахунку) включають дебіторську  заборгованість перед підприємством, дохідні активи (від вкладень в цінні папери), а також грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті.

Дебіторська заборгованість представляє собою:

- заборгованість перед  підприємством покупців або замовників за надані їм товари, роботи чи послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем);

- заборгованість фінансових  і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету;

- сума авансів, наданих  іншим підприємствам у рахунок наступних платежів;

- сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті, що підлягають надходженню;

- заборгованість взаємопов'язаних  сторін;

- заборгованість за внутрішньовідомчими  розрахунками.

Дохідні активи - це короткострокові (на термін не більше 1 року) вкладення  підприємства в цінні папери (ринкові високоліквідні цінні папери), а також надані іншим господарюючим суб'єктам позики.

Грошові кошти та їх еквіваленти - кошти в касі, на поточних та інших  рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній  валюті. Кошти, які не можна використати  для .операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

Співвідношення між окремими групами, елементами оборотних фондів і загальними їх обсягами, виражене в частках одиниці чи відсотках, є структурою оборотних фондів. Структура оборотних фондів формується під впливом:

- характеру і форми  організації виробництва;

- типу виробництва;

- тривалості технологічного  циклу;

- умов постачань паливно-сировинних  ресурсів тощо.

У середньому на промислових  підприємствах України в загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів складає близько 70%, а незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виготовлення - 25%.

За джерелами фінансування (джерелами формування) оборотні кошти  розділяють на власні, залучені та прирівнювані до власних. Джерелами власних оборотних коштів є:

- уставний капітал',

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- резервні фонди;

- фонди накопичення;

- цільове фінансування  і надходження;

- орендні зобов'язання;

- нерозподілений прибуток;

- амортизаційні відрахування.

Джерелами залучених (довгострокових і короткострокових) оборотних коштів є:

- довгострокові кредити;

- довгострокові зпозичення;

- довгострокова оренда  основних фондів;

- короткострокові кредити;

- короткострокові запозичення;

- аванси покупців і  замовників;

- кредиторська заборгованість.

Джерелами прирівнюваних  до власних оборотних коштів є:

- заборгованість підприємства перед працівниками по заробітній платі;

- заборгованість бюджету  з відрахувань від заробітної  плати.

За характером участі у  виробничо-торговельному обороті  оборотні виробничі фонди і фонди  обігу залежать одне від одного і  постійно переходять із сфери обігу  в сферу виробництва і навпаки. Тому доцільно розглядати їх як єдиний оборотний кругообіг.

Прийнято виділяти три  стадії кругообігу.

1. Оборотні кошти виступають  у грошовій формі (ГК1) і використовуються для створення виробничих запасів (ВЗ).

2. Виробничі запаси споживаються  в процесі виробництва, утворюючи  незавершене виробництво (НВ) і  перетворюючись на готову продукцію  (ГП).

3. Готова продукція реалізується (РП), у результаті чого підприємство отримує необхідні кошти (ГК2), частина яких формує прибуток підприємства (йде на матеріальне стимулювання праці, формує фонд накопичення), а частина (ГК1') - йде на поповнення виробничих запасів.

Кругообіг повторюється, й  у такий спосіб постійно створюються  передумови для продовження процесу  виробництва.

Головною умовою формування і використання оборотних фондів є їх нормування. Нормування оборотних коштів представляє собою процес розробки і встановлення обґрунтованих норм і нормативів в сфері використання оборотного капіталу.

Нормами витрат є максимально  припустимі абсолютні величини витрат сировини і матеріалів, палива й електроенергії тощо на виробництво одиниці продукції.

2. Особливості нормування оборотних  коштів на підприємстві

Нормативи оборотних коштів - норми  витрат, які встановлюються за видами оборотних коштів у вартісному вираженні.

Нормування витрат окремих видів  матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів (правил), основними  з яких є:

- прогресивність;

- динамічність;

- технологічна й економічна  обґрунтованість;

- економічність (забезпечення зниження  норм витрат).

Отже, як було зазначено, потреба в  оборотних коштах визначається їх нормуванням. Нормуванню підлягають оборотні кошти у:

- виробничих запасах (Нвз);

- незавершеному виробництві (Ннв);

- витратах майбутніх періодів (НВмп);

- залишках готової продукції  (Нзт).

Загальна сума окремих нормативів утворює сукупний норматив оборотних  коштів підприємства (НОБ), який визначається за формулою (2.1):

Норматив оборотних коштів у  виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні (Вдоб) на норму їх запасу в днях (Тзап), тобто за формулою (2.2):

Норма запасу в днях залежить від  виду виробничого запасу.

Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.

Транспортний запас для виробництва  формується виходячи з дня оплати рахунка постачальника до прибуття вантажу на склад.

Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).

Поточний запас створюється  для забезпечення потреби в матеріалах і сировині між двома суміжними постачаннями.

Страховий запас створюється в  тих випадках, коли відбуваються часті  зміни інтервалів постачань, які  залежать від конкретних умов роботи підприємства.

Отже, норма виробничих запасів  обчислюється:

- для транспортного запасу вона  дорівнює тривалості періоду  від укладання договору або  оплати рахунку постачальника  до прибуття вантажу на склад  підприємства;

- для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;

- для поточного запасу вона дорівнює половині, інтервалу між суміжними постачаннями;

- для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньому відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннв) визначається за формулою (2.3):

де Втл - середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю, грн на день;

Тц - середня тривалість виробничого  циклу, в днях; кнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції в незавершеному  виробництві до собівартості готової  продукції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою (2.4):

де См - частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сировину, основні матеріали тощо), грн;

Сд - решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн;

Свп - виробнича собівартість виробу, грн.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Нвмп) визначається за формулою (8.5):

де Звмп - залишки витрат майбутніх  періодів на початок планового періоду, гри;

Вмл- витрати майбутніх періодів впродовж планового періоду, грн;

Смп - сума погашення витрат майбутніх  періодів за рахунок собівартості, грн.

Норматив оборотних коштів у  залишках готової продукції (Нзт) визначається як добуток вартості середньоденного  випуску готових виробів у  вартісному вираженні (Вт) та норми  їх запасу на складі у днях (Тскл), тобто за формулою (8.6):

Норма запасу складається з кількості  днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (комплектування, пакування, відвантаження, оформлення платіжних документів). Слід також зауважити, що грошові кошти підприємства та їх еквівапенти в національній та іноземній валюті не нормуються.

3. Оцінка ефективності використання  оборотних коштів підприємства

Як вже зазначалося, підприємство зацікавлене в продовжені строку виконання власних зовнішніх зобов'язань, що може обернутися для нього зведенням фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від'ємну величину, коли в підприємства залишається навіть більше грошових фондів, ніж ТУ потрібно для безперервної роботи.

Величину фінансово-експлуатаційних  потреб ототожнюють з потребою в  оборотних коштах і визначають як різницю між сумою коштів, вкладених у запаси сировини, готової продукції, дебіторську заборгованість та кредиторською заборгованістю.

Одним із способів визначення фінансово-експлуатаційних  потреб підприємства (ФЕП) є їх вираження у відсотках (γФЕП) до виручки від реалізації (РП) за формулою (3.1.):

Якщо результат розрахунків, скажімо, дорівнює 50%, це означає, що нестача оборотних коштів підприємства еквівалентна половні його річної Виручки; 180 днів на рік підприємство працює тільки на те, щоб покрити свої фінансово-експлуатаційні потреби.

Для успішної роботи підприємства велике значення має швидкість обігу оборотних коштів. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємстві застосовують такі показники:

1. Коефіцієнт оборотності обігових  коштів (Коб) характеризує кількість  оборотів оборотних коштів за визначений період і розраховується за формулою (3.2.):

де РП - обсяг реалізованої продукції, грн;

ОЗср- середній залишок оборотних коштів у визначеному періоді, грн.

Середній залишок оборотних  коштів визначається як середньозважена  величина суми оборотних коштів на початок і на кінець звітного періоду. На практиці для обчислення середніх залишків оборотних коштів підприємства зазвичай використовують зведений баланс підприємства за визначений період.

2. Зворотним до коефіцієнта оборотності  обігових коштів є коефіцієнт  закріплення оборотних коштів (кз), який показує частку оборотних  коштів у кожній грошовій одиниці  реалізованої продукції і визначається  за формулою (3.3.):

3. Швидкість або тривалість одного  обороту обігових коштів в днях (ТОБ) визначається як відношення кількості днів в аналізованому періоді (Тк) до коефіцієнта оборотності (kОБ) за формулою (3.4.):

Показники оцінки ефективності використання оборотних коштів можна розраховувати  за всією сукупністю оборотних коштів і за їх окремими елементами.

Слід усвідомити, що прискорення  оборотності коштів супроводжується  додатковим залученням засобів в оборот. Уповіпьнення оборотності супроводжується відволіканням'засобів з господарського обороту, їх більш тривалим осіданням у виробничих запасах, незавершеному виробництві, готовій продукції.

При аналізі використання промисповим  підприємством оборотних коштів застосовуються різні показники оцінки використання матеріальних ресурсів, зокрема, такі як:

1) коефіцієнт виходу готової  продукції з одиниці сировини;

2) показник витрат сировини на  одиницю готової продукції;

3) коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої ваги (маси) виробу до нормативних (фактичних) витрат конструкційного матеріалу);

4) коефіцієнт використання площі  чи обсягів матеріалів;

5) рівень відходів (втрат) тощо.

Разом з обчисленням вказаних показників слід пам'ятати, що загальними джерелами  економії матеріальних ресурсів є:

- зменшення питомих витрат матеріалів;

- зменшення ваги (маси) виробів;

- зменшення втрат і відходів  матеріальних ресурсів;

- використання відходів і побічних  продуктів;

- утилізація відходів;

- заміна натуральної сировини  і матеріалів штучними;

- підвищення якості матеріальних ресурсів тощо.

4. Напрямки підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

Основними напрямками стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

- визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

- визначення наявності власних  оборотних коштів і приведення  їх обсягів до оптимального значення;

- вживання заходів щодо прискореного  повернення підприємству сум дебіторської заборгованості;

- припинення виконання робіт  для неплатоспроможних замовників;

- визначення оптимального обсягу  виробництва продукції з урахуванням  рівня беззбитковості виробництва;

- скорочення управлінських та  усунення непродуктивних витрат;

- впровадження прогресивних методів  управління виробництвом;

- поступове збільшення обсягу  статутного капіталу підприємства для фінансування власних оборотних коштів.

Отже, в межах сформульованих напрямків  стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів підприємства, конкретними шляхами підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства є:

- обґрунтоване встановлення норм  і нормативів праці;

- встановлення прямих постійних  взаємозв'язків з постачальниками;

- зменшення вартості застосовуваних  у виробництві сировини і матеріалів на основі придбання їх за оптовими цінами чи заміни дешевшими аналогами;

- економія на нормах витрат  сировини і матеріалів завдяки впровадженню прогресивних технологій у виробництво;

- вторинне використання відходів  у виробництві;

- уніфікація рецептури виробництва  продукції;

- інтенсифікація виробничих процесів (скорочення тривалості виробничого  циклу);

- перехід до безперервного здійснення  виробничих процесів;

- прискорення обробки партій  постачання матеріальних ресурсів;

- прискорення процесів збуту  продукції при застосуванні прогресивних  маркетингових технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

1.Для нормального функціонування  кожного підприємства необхідні  оборотні кошти, що представляють  собою грошові кошти, використовувані  підприємством для придбання  оборотних фондів і фондів  обігу. 

2.Оборотні фонди, тобто матеріальні  ресурси на відміну від основних  фондів використовуються в одному  виробничому циклі, і їх вартість  переноситься на продукт відразу  і повністю.

3.Раціональне й ощадливе використання  оборотних фондів - першочергова  задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3/4 собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

4. Основна риса сучасного перехідного  періоду - недостача у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.

Головною метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності підприємства

Важливою задачею в керуванні  оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

У сучасних умовах украй важливо  правильно визначати потреба  в оборотних коштах. Оборотні кошти  підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі.