Оподаткування прибутку підприємств. 2

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

 

Кафедра _____________________________________________

 

 

КУРСОВА РОБОТА

за напрямом підготовки “____________________________________”

з навчальної дисципліни/дисциплін_____________________________

 

на тему:

______________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________

 

 

Науковий керівник: Виконавець:

__________________________ студент гр. __________

(наук. ступень,  посада, прізвище, ініціали) ____________________

(Прізвище, ініціали)

__________________ ____________________

(підпис) (підпис)

“____”___________ 201_ р. “___”_________ 201_ р.

 

 

Загальна кількість балів _____ ____________________________________

(підпис, ПІП членів  комісії)

 

 

 

Львів 201_ р.

 

Зміст

ВСТУП  3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ  5

1. Економічна сутність податків та їх класифікація  5
2. Роль податку на прибуток в управлінні розподілом прибутку 10
3. Нормативно-правове забезпечення системи оподаткування прибутку 13

РОЗДІЛ 2. Аналіз системи оподаткування прибутку в україні 16

1. Механізм оподаткування прибутку підприємств 16
2. Аналіз справляння податку на прибуток в Україні 20

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ 24

1. Зарубіжний досвід оподаткування прибутку підприємств 24
2. Основні проблеми та шляхи удосконалення механізму нарахування та сплати податку на прибуток 27

ВИСНОВКИ 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34

 

 

ВСТУП

 

В Україні відбувається поступовий процес ринкової трансформації економіки. Система оподаткування підприємств, як інструмент державного регулювання  економічних і соціальних процесів має відображати інтереси держави, підприємницьких структур та громадян.

В той час практика свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування  підприємств, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства. Саме тому питання реформування оподаткування  підприємств сьогодні знаходяться  в числі важливих фінансово-економічних  проблем, від позитивного вирішення  яких значною мірою залежить доля трансформаційних процесів в Україні. Потребує вдосконалення механізм функціонування як податкової системи в цілому, так і окремих її складових, особливо податку на прибуток. Складність реформування системи оподаткування підприємств посилюється передусім тим, що воно відбувається в умовах дефіциту фінансових ресурсів.

Діюча податкова система  характеризується нерівномірним податковим навантаженням на доходи суб’єктів господарювання. Суттєві недоліки мають місце в методології визначення бази та розміру ставок оподаткування доходів підприємств, у кількості податкових пільг.

Викладене вище свідчить про  важливість обраної теми курсової роботи, її актуальність як в теоретичному, так і в практичному аспекті.

Вагомий внесок у розробку теоретичних основ оподаткування  внесли зарубіжні вчені С. Брюс, А. Лаффер, К. Макконел, Ф. Ноймарк, В. Нордхауз, А. Пігу, А. Селдон, М. Уейденбаум, Г. Халлер, Й. Шумпетер та інші.

Певний доробок в питання  теорії і практики функціонування податків зробили українські і російські  вчені: В. Андрущенко, Б. Болдирєв, В. Вишневський, А. Даниленко, Л. Дробозіна, І. Золотько, А. Крисоватий, В. Опарін, А. Поддєрьогін, М. Романовський, І. Гусакова, М. Сичов, А. Соколовська, В. Суторміна, О. Тимченко, В. Федосов.

Проте варто зазначити  про недостатність наукових праць, в яких повністю висвітлено роль оподаткування  у розподілі прибутку. Крім того, недостатньо досліджені питання  вдосконалення механізму оподаткування  прибутку підприємств.

Практичне значення одержаних  результатів визначається розробленням та впровадженням у практику діяльності рекомендацій щодо ефективного проведення податкової політики, а також в якнайшвидшому впровадженні обов’язкових і необхідних вимог щодо позитивних змін у реалізації інтеграційної політики, перенесенні акцентів на формування механізмів ефективної адаптації оподаткування до вимог ЄС.

Мета даної роботи полягає в комплексному вивченні теорії і практики оподаткування підприємств та в розробці конкретних пропозицій по його вдосконаленню.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

• уточнити визначення, економічну сутність і роль податків з підприємств в умовах трансформаційних процесів в Україні;
• проаналізувати особливості процесу формування сучасної системи оподаткування прибутку підприємств в Україні;
• ознайомитися з основними проблемами механізму справляння податку на прибуток;
• встановити найважливіші шляхи щодо вдосконалення обчислення податку на прибуток і посилення його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

Об’єктом дослідження є система оподаткування підприємств, її становлення, розвиток та функціонування в Україні на сучасному етапі.

Предметом дослідження є  фінансові відносини, які виникають  в процесі оподаткування підприємств  та контролю за своєчасним і повним перерахуванням податків в бюджет суб’єктами господарювання.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

1. Економічна сутність податків та їх класифікація

 

В країнах з розвинутою ринковою економікою податки використовуються як ефективне знаряддя державного регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві. На сьогодні податки є безальтернативним джерелом формування доходів бюджету держави та багатофункціональним інструментом перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному та галузевому аспектах.

Виникнення податків на початковому етапі розвитку людської цивілізації пов’язане з найпершими людськими потребами, які могли задовольнятися через усуспільнену діяльність. Основними передумовами виникнення податків були перехід від натурального господарства до грошового та формування держави.

Податки уже впродовж багатьох віків відіграють важливу роль у реалізації функцій держави , є основою фіскальної макроекономічної політики , створюють передумови для розвитку та функціонування соціальної інфраструктури тощо. З іншого боку, надмірно високий податковий тягар сприяє тінізації економіки та зменшенню податкових надходжень, що потребує вірного розуміння соціально-економічної природи та функцій податків.

У розвитку форм і методів  оподаткування можна виділити три  основних етапи. На початковому етапі  — від Стародавнього світу до Середньовіччя держава не розглядає податки як основне джерело доходів і не має фінансового апарату для збору податків. Податки вводяться не системно, збір їх доручається місту або громаді. На другому етапі (XVI — початок XIХ ст.) у ряді країн виникає мережа фінансових установ, і держава бере частину функцій на себе. Вона встановлює ставки, базу оподаткування, слідкує за збором податків. На третьому, сучасному, етапі держава встановлює і збирає податки, визначає правила оподаткування, відносини між центральною і місцевою владою. Відповідно, податки пройшли довгий шлях від тимчасового екстраординарного засобу до постійного джерела доходів держави.

Характеризуючи всі етапи  розвитку податку, можна зробити  висновок, що податок – це елемент суспільного буття. Проте немає єдиного визначення поняття “податок”. Багато авторів по-різному трактують це поняття. Адам Сміт називає податки платою державі за послуги, визначає принципи оподаткування, які він формулює як закони, яким повинен відповідати кожен податок.

Д. Рікардо визначає податки  як частину доходів від землі  і промисловості держави, яку віддають піддані в розпорядження держави.

А. Вагнер трактує податки як примусові внески приватних господарств, що частково ідуть на покриття державних (суспільних) витрат, а частково є засобом, який змінює розподіл народного доходу.

Оригінальною є думка  Прудона П’єр Жозефа, який називає податок обміном. Характеризуючи державу як орган, який своєю діяльністю повинен задовольнити колективні потреби населення. Прудон П’єр Жозеф вважає, що держава не повинна втручатись у діяльність, відведену приватній ініціативі. Але разом з тим він підкреслює, що є ряд благ, виробництво яких на себе не можуть взяти приватні особи. Їх виробляє суспільство, вони складають спеціальність держави, а тому в обмін на це особи повинні сплачувати податки.

Німецький вчений Гок, вивчаючи податок, називає його обов’язком, а зовсім не платою за послуги державі, бо, на його думку, держава – це атмосфера, яка нас оточує.

Сьогодні найбільш поширеною  є думка, що податок — це плата  суспільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахування частини вартості валового внутрішнього продукту на загальносуспільні потреби.

Методологія дослідження податків передбачає застосування різноманітних наукових методів, прийомів , які дають змогу вивчати системи економічних відносин, що виникають між учасниками процесу створення сукупного суспільного продукту , його розподілу, перерозподілу, формування загальнодержавного, місцевих бюджетів, централізованих цільових фінансових фондів та їх використання .

Слід пам’ятати, що не всі обов’язкові платежі, що надходять до централізованих фондів грошових коштів держави , є податками. Крім податків, є ще так звані неподаткові платежі. Податки мають свої характерні ознаки, які відрізняють їх від групи неподаткових платежів (рисунок 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Характерні ознаки податків[11]

 

Однією з найголовніших ознак податків є односторонній рух вартості від платників до держави . Розуміння податку як обов’язкового платежу фізичних і юридичних осіб до відповідних ланок бюджетної системи прийнятне лише для практичних потреб . Кожен податок є не лише носієм фіскальних відносин , а й виконує певну регулятивну дію; має побічні зовнішні соціальні наслідки для фіску. З огляду на це , податки доцільно розглядати не просто як економічну , а й як суспільно-соціальну категорію. Суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого добробуту конкретними платниками із переміщенням цієї частки через бюджет до всього населення держави [21].

Сутність податків проявляється через ряд функцій,які вони виконують  у суспільстві (рисунок 1.2).

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Основні функції податків[7]

 

Фіскальна функція податків забезпечує перерозподіл частини фінансових ресурсів суспільства на користь держави, проявляючись через формування доходів шляхом акумулювання коштів у бюджети усіх рівнів. Для реалізації фіскальної функції дуже важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави. При цьому формування доходів держаного бюджету на основі стабільного і централізованого стягнення податків перетворює саму державу на великого економічного суб’єкта. У всякому разі, поряд з чисто фіскальними цілями податки можуть переслідувати й інші мети, наприклад економічні чи соціальні. Тобто фінансові цілі, будучи самими істотними, не є винятковими [9].

Економічна  функція податків розглядається як їx здатність впливати на економічні процеси: темпи та пропорції розширеного відтворення, сукупний попит, інфляцію тощо.

Розподільна (соціальна) функція податків складається в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями населення.

Суть регулюючої функції полягає у впливі податків на piзнi сторони діяльності їx платників [1]. Метою податкової політики в частині регулюючої функції повинні стати: розкріпачення сил ринку, подолання спаду виробництва, стабілізація економіки, стимулювання пріоритетних сфер діяльності і структурних перетворень.

Основні напрями реалізації стимулюючої функції податкової системи – створення умов для покращення стану справ у реальному секторі економіки, для активізації інвестиційного процесу, стимулювання розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Заохочувальна функція податків полягає у тому, що порядок оподатковування може відбивати визнання державою особливих заслуг визначених категорій громадян перед суспільством, надання податкових пільг учасникам Великої Вітчизняної війни, Героїв СРСР і т.д.

Контрольна  функція податків. Через податки держава здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю організацій і громадян, а також за джерелами доходів і витратами.

Існує значна кількість різноманітних  податків. Кожен з них має свої специфічні особливості та функціональне  призначення і посідає певне  місце в податковій системі. Всі  вони пов’язані між собою, одночасно доповнюють один одного і разом становлять основу систем оподаткування. З огляду на це, фінансова наука поділила податки на групи. Необхідність такої класифікації зумовлена потребою відповідних умов і заходів для їх реалізації (таблиця 1.1).

 

Таблиця 1.1

Класифікація  податків [10]

Ознака	Види
1.За формою оподаткування	прямі; непрямі
2.За економічним змістом об’єкта оподаткування	прибуткові податки; майнові податки; податки на споживання; податки на різні дії
3. За суб’єктом оподаткування	податки з юридичних осіб; податки з фізичних осіб;

Продовж. табл. 1.1

	податки з юридичних і фізичних осіб (змішані).
4.Залежно від рівня  державних структур	загальнодержавні; місцеві
5. Залежно від встановленого  порядку використання	загальні; спеціальні
6. Залежно від способів  встановлення податкових ставок	пропорційні; прогресивні; рівні

 

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки. Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

 

2. Роль податку на прибуток в управління розподілом прибутку

 

У попередньому питанні було розглянуто основні теоретичні засади податків загалом, функції, класифікацію. Відповідно до теми курсової, існує необхідність у розгляді окремого податку, а саме – податку на прибуток.

Однією з найрозвиненіших форм оподаткування підприємства є податок  на прибуток підприємств, що має досить глибоку історію. Цей податок  по своїй суті є платою з боку виробничих суб’єктів за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективне використання капіталу, що залишається у їх розпорядженні. Крім того податок на прибуток має особливо виражений регулювальний характер.

Податок на прибуток підприємств є  одним із видів прямого оподаткування  – прибуткового, і оподатковує  доходи юридичних осіб, на відміну  від прибуткового податку, який стягується з громадян.

Податок на прибуток підприємств в  Україні має дуже значне фіскальне  значення, чим відрізняється від  аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі  ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів  бюджету становили надходження  від державних підприємств і  досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – прибуткового податку з громадян.

Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має  й широкі можливості для регулювання  і стимулювання підприємницької  діяльності. За допомогою цього податку  держава може здійснювати стимулюючий  вплив на розвиток окремих галузей  або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення  інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись  за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового  кредиту та податкових знижок [8].

Податок на прибуток підприємств в  Україні був введений у 1991 році. З 1992 по 1994 рік стягувався на податок  на дохід підприємств, а з 1995 року знову перейшли до оподаткування  прибутку. Зміна традиційного об’єкта оподаткування прибутковим податком у підприємств – з прибутку на дохід (який крім прибутку включав ще і фонд заробітної плати) була спричинена нерозвинутістю ринкових відносин в Україні, а саме – переважанням підприємств державної та колективної форм власності. В цих умовах не існувало чіткого поділу між прибутком та фондом споживання, підприємства намагались максимально збільшити саме фонд оплати праці за рахунок прибутку, в результаті чого база оподаткування для податку на прибуток мінімізувалась, а держава втрачала не лише бюджетні надходження, але й можливість впливати на фонд нагромадження і фонд споживання.

Розвиток податку на прибуток в  Україні характеризується не лише частою зміною об’єкта оподаткування, але й зміною складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення.

Головною позитивною стороною податку  на прибуток вважається те, що він ставить  рівень оподаткування в пряму  залежність від джерела його сплати - прибутку. Отже, він може відігравати  надзвичайно важливу роль в реалізації принципу справедливості та в регулюванні  фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. Тобто, регулюючі можливості податку на прибуток виходять з його об’єкта оподаткування - прибутку. Прибуток для підприємства є багатогранною категорією, яка впливає на всі сторони підприємницької діяльності. Сама суть підприємництва передбачає основною метою ведення господарської діяльності отримання прибутку.

За рахунок прибутку підприємство має можливості вкладати кошти в  розширення спектру своєї господарської  діяльності, тобто придбавати нові засоби праці, основні фонди, в більших  об’ємах сировину, матеріали, фінансувати діяльність щодо створення інноваційних технологій та ін. Прибуток може спрямовуватись на формування резервного фонду, здійснення інвестиційної діяльності, створення додаткових соціальних гарантій працівникам, для виплати частини прибутку власникам підприємства. Але, таким чином перерозподіляється чистий прибуток, тобто прибуток після оподаткування. Тому, наслідком оподаткування прибутку вже будуть масштаби та обсяги здійснення описаного розподілу.

Особливістю регулювальної здатності  податку на прибуток є ще й те, що даний податок корегує, зменшує податкове навантаження на підприємство щодо інших податкових платежів.

Отже, податок на прибуток підприємств  – одна із найрозвиненіших форм оподаткування, яка має багатовікову історію. Цей податок – продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов’язків. Усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні.

Сучасна податкова політика щодо оподаткування прибутку підприємств багато в чому базується на теоретичних постулатах, але їх ефективність на сьогодні не достатньо приваблива.

 

3. Нормативно-правове забезпечення системи оподаткування прибутку

 

Для ефективного проведення податкового механізму на підприємствах  потрібно досконало вивчати законодавчі  та нормативні акти, що регулюють механізм оподаткування прибутку підприємств.

Стягнення будь-якого податку  забезпечує, перш за все, фіскальну  функцію держави, а тому обов’язково і чітко нею регламентується. Податковий механізм підприємства базується на нормативно-правових засадах, що використовуються в фінансово-господарській діяльності підприємств.

Починаючи з народження України  як самостійної, незалежної держави, зароджувалася і її система оподаткування. Формування власної податкової системи в Україні розпочалося відразу ж після проголошення незалежності.

Так, першим кроком до її становлення стало прийняття та введення в дію 1 жовтня 1991 р. Закону України “Про систему оподаткування”, який трансформувався та доповнювався поправками аж до кінця 2010 р. [6].

Це був основний регулятивний документ, що встановлював правочинність податкових правовідносин між Україною, як державою, та її громадянами і суб’єктами господарювання, як носіями податкового обов’язку. Власне, ним і було визначено перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів, що підлягають сплаті юридичними та фізичними особами. Ухвалений наприкінці 1991 року закон фактично продублював чинний раніше в СРСР “Закон про податки з підприємств, об’єднань, організацій”, який майже зразу був відкоригований.

Склад податкової системи, відбитий у другій редакції закону від 1994 р., більшою мірою відповідав умовам ринкової економіки. Виняток становив податок на дохід, а не прибуток підприємств. Процеси роздержавлення і приватизації тільки починалися. Державні підприємства до цього моменту вже мали права самостійно установлювати форми і розміри оплати праці, чим вони і користувалися, природно, у бік її зростання. У зв’язку з цим прибуток як об’єкт оподаткування істотно зменшувався або взагалі зникав. Вирішити цю проблему можна було двома шляхами. По-перше, обмеженням розмірів оплати праці, що відноситься на собівартість (подібний порядок застосовувався ще в СРСР і в початковий період становлення податкової системи України). По-друге, через установлення об’єктом оподаткування не чистого доходу підприємства (прибутку), а валового (суми прибутку і заробітної плати), що створювало передумови скасування обмежень щодо оплати праці [16].

У 1994 р. при переході від податку на дохід до податку на прибуток ставка оподаткування була знижена приблизно на третину.

Проект Податкового Кодексу України, що пройшов перше читання у 2000 р., передбачав зниження рівня оподаткування за податком на прибуток - із 30 % до 20-25%. Його не було прийнято, однак Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що регулював порядок оподаткування прибутку юридичних осіб з 1995 р. по 2011 р., було встановлено базову загальну ставку 30 %, а з 2004 р. – 25%. Зниження ставки на 5% поклало початок скороченню податкового навантаження на суб’єкти господарювання з метою детінізації їх доходів.

У 2011 році набрав чинності Податковий Кодекс України, що поклав початок новітньому етапу розвитку податкових відносин в Україні. Згідно нього, основною ставкою податку на прибуток визначено 16%. Однак, для повільного і безболісного для бюджету переходу від 25% до 16% розроблено перехідні положення податкового Кодексу, пунктом 10 яким визначено порядок встановлення ставок оподаткування у наступному вигляді:

–з 1 квітня 2011 р. по 31 грудня 2011 р. включно  – 23%;

–з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. включно  – 21%;

–з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. включно  – 19%;

–з 1 січня 2014 р. – 16% [18].

Можна вважати, що таке зниження податкової ставки на прибуток позитивним кроком податкової реформи, оскільки воно веде до поліпшення умов та результатів  діяльності, покращення інвестиційного середовища. Водночас зниження податкових ставок призведе до падіння доходів  державного бюджету, у тому числі  внаслідок виникнення часового лагу між строками зменшення ставки податку  та започаткуванням висхідної економічної  динаміки. Адже не зазначено за рахунок  стримування яких статей бюджетних  видатків відбуватиметься компенсація  скорочення дохідної бази від зменшення  податкових ставок.

Отже, система оподаткування в Україні  є закріплена на законодавчому рівні. На даний момент всі положення  у сфері оподаткування прибутку підприємств регулюються Податковим Кодексом України.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз системи оподаткування прибутку в україні

2.1. Механізм оподаткування прибутку підприємств

 

У даному розділі слід розглянути більш детально сам механізм функціонування системи оподаткування прибутку, а також проаналізувати справляння податку на прибуток в Україні.

Найважливішим фактором економічного зростання в країні є активна  підприємницька діяльність, яка підвищує соціально-економічні показники держави. Кожне підприємство прагне максимізувати  свій прибуток, а це можливо лише за умови існування оптимальної  системи оподаткування прибутку. Саме для того, щоб стимулювати  підприємницьку діяльність, забезпечувати  зростаючий її розвиток, необхідно  створити оптимальну податкову систему, яка б надмірно не обтяжувала підприємців, але забезпечувала стабільний дохід  до державного бюджету.

Для оподаткування прибутку використовують відповідний механізм. Цей механізм включає спеціальні розроблені і законодавчо закріплені форми і методи оподаткування  юридичних і фізичних осіб, які  забезпечують економічне зростання  та матеріальний добробуту громадян [2].

У Податковому Кодексі податок на прибуток підприємств зазнав “революційних” змін, які пов’язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат.

Для розгляду механізму функціонування податку на прибуток необхідно визначити  платників, об’єкт оподаткування, порядок визначення доходів і витрат, а також порядок обчислення податку.