Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Основні туризмологічні концепції

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Реферат на тему:

“Основні туризмологічні концепції ”

Виконала:

Студентка

Викладач:

Київ 2013

План:

Вступ
Модель туриста за Жафаром Жафарі
Модель туризму за Жафаром Жафарі
Концепція туризму як зустрічі
Теорія периферії В. Крісталера
Теорія дифузії інновацій
Модель циклу еволюції туристичного простору Р.В. Бутлера
Концепція туристичного простору
Концепція туристичної функції
Концепція району (території) туристичної активності
Концепція територіальних рекреаційних систем
Концепція перцепції простору (ландшафту)
Концепція туристичної урбанізації
Теорії конфлікту в туризмі
Концепція функції туризму

Вступ

Широкий діапазон досліджень туризму представлений в працях вітчизняних та зарубіжних вчених вимагає велику різноманітність підходів та поглядів на це явище. Туризм можна аналізувати з різних точок зору. Серед основних дослідницьких підходів можна назвати наступні:

- інституційний підхід, який акцентує на пізнанні мети і способів діяльності різних установ, присутніх на туристичному ринку, їх взаємовідносин, взаємозалежностей і позицій;

- підхід, який на основі пізнання пропонованих продуктів, має метою зрозуміти сутність і види продуктів, якими користуються туристи;

- історичний підхід, що полягає у розкриті генези розвитку туризму в різних місцях, регіонах і періодах;

- організаційний підхід, який концентрується на проблемах організації і менеджменту туризму та система функціонування туристичних підприємств;

- економічний підхід, в якому предметом досліджень є питання попиту, пропозицій, цін, працевлаштування, інвестицій, туристичних витрат, економічної активності регіонів;

- соціологічний підхід, який аналізує характер і наслідки впливу туризму на суспільство;

- географічний підхід, який дозволяє розкрити сутність, види та значення туристичних об'єктів, просторовий і часовий аспект туризму, а також пояснює зміни, що відбуваються у середовищі під впливом туризму;

- системний підхід, сутність якого полягає у поєднанні різних підходів в один комплексний метод оцінки всієї туристичної системи;

- міждисциплінарний підхід, який полягає у пошуку відповіді на схожі питання з точки зору різних наукових дисциплін;

- прогностичний підхід, значення якого витікає зі швидкого темпу змін туристичних явищ і необхідності аналізу їх впливу на становлення туристичного ринку в майбутньому.

Через різноманітність напрямків і підходів в дослідженнях туризму виникає диференціювання теоретичних концепцій і моделей, які застосовуються в ході аналізу і опису явищ. У наукових дослідженнях туризму найчастіше застосовують:

- модель туриста і модель туризму (за Ж.Шафарі);

- концепцію туризму як зустрічі;

- теорію периферії В.Крісталлера;

- теорію дифузії інновацій;

- модель циклу еволюції туристичного простору Р.В.Бутлера;

- концепцію туристичного простору;

- концепцію туристичної функції;

- концепцію району (території) туристичної активності;

- концепцію територіальних рекреаційних систем;

- концепцію сприйняття простору (ландшафту);

- концепцію туристичної урбанізації;

- теорії конфлікту в туризмі;

- концепцію функції туризму.

2. Модель туриста за Жафаром Жафарі

З точки зору суспільного виміру туризму важливу концепцію, яка пояснює психологічні зміни, що відбуваються в особистості, яка бере участь в туристичному русі, становить модель туриста за Жафаром Жафарі. Ця модель описує зміни, що відбуваються у психіці туриста в процесі підготовки до виїзду, перебування туриста і повернення до свого середовища проживання. Згідно з автором цієї концепції розуміння мотивації та поведінки туриста можливе лише в результаті багатовимірного аналізу його психічних змін. Згідно з Ж.Жафарі, ця модель представляє певний образ туриста і його змін, де можна виділити шість елементів і процесів, які характеризують особу туриста.

Елемент І визначають як становлення особистості туриста в щоденному житті. У цій фазі в особистості з'являється потреба у туристичному виїзді, мотивації, уявленнях про виїзд, рішенні про вибір місця відпочинку. В останній її частині особа розпочинає розумову та фізичну підготовку до подорожі. Фаза "ставання" туристом цікавить не тільки психолога чи соціолога з точки зору причин і наслідків, які є мотивацією для того, щоб тимчасово покинути власне середовище проживання, але також економістів і представників туристичної галузі з точки зору маркетингу туристичних продуктів і психологічно-культурних обумовленостей споживацької поведінки.

Елемент II носить назву емансипації, в рамках якої відбувається виїзд, подорож і приїзд до мети призначення. В процесі переміщення і віддалення від буденності наступає ментальне переродження особи в туриста. Йому допомагають в цьому різноманітні реквізити у вигляді дорожньої сумки, фотоапарата та занурення в атмосферу готелю чи іншого місця проживання.

Елемент III - це етап піднесення, коли певна особа "перейшла" з повсякдення до нової відмінної і незвичайної реальності, яку Ж.Жафарі визначає як "не повсякдення". В реальному житті під час туристичної поїздки правила поведінки, уяви, очікування і ставлення туриста сильно обумовлені потребою переживання таких вражень і відчуттів, які відрізняються від тих, з якими зустрічаєшся у повсякденному житті. Фаза оживлення має свій просторовий вимір, оскільки стосується нового

місця перебування, та часовий - пов'язаний з перебуванням за межами місця проживання а також культурний, тому що особа стає частиною спільноти туристів, які створюють своєрідну туристичну культуру. Турист входить в нові суспільні відносини з іншими туристами та мешканцями відвідуваної спільноти.

Елемент IV є фазою репатріації, пов'язаною з поверненням до буденності. Ж.Жафарі ділить її ще на дві частини, які описують психічні зміни, що відбуваються з особою туриста, це - "поновлення", яке починається у момент виїзду з місця відпочинку та "капітуляція", коли внутрішньо він знову "підпорядковується" цінностям культури власного середовища проживання і повсякдення.

Елемент V визначається як "втілення", коли турист фізично повернувся вже до повсякдення, до якого психічно мусить себе знову привчити. Відчуття, емоції та досвід, зібраний під час виїзду, залишать істотний слід в його психіці та індивідуальності. В майбутньому вони стануть важливим чинником прийняття наступних рішень про виїзд, впливаючи на поведінку особи в черговій фазі ознайомлення.

Останнім, шостим елементом є час між виїздом і приїздом туриста, який триває в повсякденні, яке залишив турист. Згідно з автором цієї концепції, чим довший період перебування особи поза власним середовищем проживання, тим більш ймовірним є культурний шок, який наступить після її повернення.

3. Модель туризму за Жафаром Жафарі

Однією з найважливіших системних дослідницьких концепцій, яка застосовується для пояснення туристичних явищ в суспільних науках, напр. соціології і культурології, є соціокультурна модель туризму за Жафаром Жафарі. У цій концепції в рамках світової мегасистеми туристичного руху передбачено існування двох систем - системи висилаючої (повсякдення) та системи приймаючої (неповсякдення). Висилаючою системою може бути вся країна або міська агломерація, приймаючою ж системою є території туристичної рецепції. Роль висилаючої системи полягає у забезпеченні її мешканців можливістю регенерації фізичних і психічних сил через рекреацію. Згідно з автором цієї концепції, в рамках приймаючої системи відбувається, з однієї сторони, зіткнення зовсім або майже зовсім різних туристів, що представляють різні висилаючі системи, які репрезентують різнорідну поведінку і культуру. З іншої ж сторони відбувається зіткнення осіб, що орієнтуються на розваги (туристів) з особами, зайнятими роботою і обов'язками щоденного ритму життя, тобто мешканцями рецепційних районів. Внаслідок цього зіткнення відбуваються численні міжособистісні і міжкультурні взаємовідносини, а суперечливість їх орієнтацій є джерелом і причиною різноманітних змін в приймаючій системі і створює загрозу для її ідентифікації. Дана концепція знаходить широке застосування в соціологічних дослідженнях, які займаються поясненням причин суспільних і культурних змін, що відбуваються під впливом туризму на територіях туристичної рецепції.

4. Концепція туризму як зустрічі

З точки зору гуманітарних наук основним об'єктом дослідницьких зацікавлень в туризмі є суб'єкт туристичного руху, тобто особа туриста та її переживання, досвід, зміни, взаємовідносини з іншими особами. У такому трактуванні сутністю туристичного досвіду є зустріч - зустріч подорожуючих туристів з іншими людьми, з природою, з творами іншої або власної культури. Цю зустріч можна розглядати не лише в індивідуальному вимірі, але й суспільному - між різними групами людей. В процесі зустрічі відбуваються численні особисті контакти - прямі чи непрямі, взаємовпливи та діалог. Туризм створює багато нагод до безпосереднього контакту приїжджих з місцевим населенням. Взаємний вплив людей, які зустрічаються, є однією з причин змін, що відбуваються як із самими туристами, так і спільнотами, які вони відвідують. Кожна особа представляє власну культуру та її цінності, які розкриваються в її ставленнях і здійснюваному виборі. Відносини між людьми, які зустрічаються у туризмі можна розглядати в широкому культурному контексті через процес міжкультурного спілкування. Суспільні відносини, що відбуваються під час туристичного руху обумовлені багатьма чинниками індивідуального характеру - вони залежать як безпосередньо від особистіших рис людей, які зустрічаються, так і суспільно-культурних цінностей суспільних груп.

Мобільність і експансія все більшого числа туристів до незначною мірою змінених сучасною культурно уніфікованою цивілізацією місць спричинюється до того, що туризм можна вважати одним з головних чинників дифузії культурних зразків багатих постіндустріальних суспільств у світі. Головним предметом зацікавлень суспільних наук (напр. соціології, антропології) у рамках цієї дослідницької концепції є обумовленості і суспільно-культурні наслідки зустрічей (зіткнень) та взаємовпливів в туризмі між:

а) окремими особами;

б) особою та суспільною групою;

в) різними суспільними групами;

г) різними культурами.

У західній науковій літературі така зустріч описується як відношення між мешканцями рецепційних районів, званих господарями та туристами, що вважаються гостями. Трактування проблеми в категоріях гостинності добре передає характер взаємовпливів, що відбуваються в туристичних місцевостях. Проте не завжди концепція господарів і гостей знаходить застосування, оскільки часто буває так, що особи, які приймають туристів, не є представниками спільноти, яку відвідують туристи.

5. Теорія периферії В. Крісталера

Теорія периферії, сформульована в 60-их роках XX ст. В.Крісталлером, яку називають ще теорією розташування об'єктів туризму і відпочинку, є концепцією, що пояснює причини і мотиви вибору визначених місць і регіонів як територій, що служать для потреб відпочинку. Вона є розширенням теорії центральних місць цього ж автора, згідно якої основними центрами є урбанізовані території (міста), які виконують визначені функції (напр. управлінські, господарські) відносно своїх мешканців, а також населення довколишніх територій. Центральні території не можуть повністю, задовольнити потреби у відпочинку мешканців, тому вони змушені виїжджати на слабо- чи зовсім неурбанізовані периферійні території (периферію). Теорія периферії говорить, що учасники туристичного руху з метою задоволення туристичних потреб керуються перш за все красою природи і потребою близького контакту з природою, не беручи до уваги міські центри (основні центри). У межах територій, що визначаються як периферія, розвиток туризму базується головним чином на відпочинку. Відповідно до потреб рецепції туристичного руху відбувається благоустрій цих територій, неминуче викликаючи їх урбанізацію. Тому мешканці урбанізованих центрів шукають нові території для відпочинку - нові периферії, що є однією з причин експансії туризму у світі.

Теорія периферії В.Крісталлера знаходить своє застосування у дослідженні туристичних міграцій в глобальному, загальнодержавному і регіональному масштабах, пов'язаними з необхідністю відпочинку, розвитку та облаштуванні регіонів і туристичних місцевостей.

6. Теорія дифузії інновацій

Під дифузією розуміють поширення культурних, суспільних, економічних, політичних явищ у часі і просторі. Носіями інновацій в туризмі є люди (туристи), туристичні об'єкти і суб'єкти туристичного сектора. Розповсюджуватись можуть культурні шаблони туристів, туристичні об'єкти та процеси і організаційні удосконалення в туристичному секторі.

Дифузія може мати експансивний характер, коли вона поширюється на певному просторі з джерела інновації та релокаційний, коли це джерело переноситься до іншого простору і там створюються її вторинні центри. Дифузії інновацій у туризмі можуть відбуватися шляхом:

а) експансії об'єктів туристичної інфраструктури в місцевостях і туристичних регіонах;

б) перенесення туристами капіталу і власних культурних стереотипів на рецепційні території;

в) впровадження нових організаційних рішень на туристичних підприємствах.

Інновації можуть поширюватися поступово шляхом безпосереднього контакту з її носієм чи джерелом (ядром інновації), або ієрархічно - через сприйняття новизни, в першу чергу, певними групами людей чи великими населеними пунктами. Дифузія кожної інновації зустрічається з різними бар'єрами суспільного, організаційного чи просторового характеру, крім цього на її інтенсивність впливає здатність адресата до її сприйняття.

В процесі розвитку туристичної інфраструктури наступає "насичення" простору об'єктами і зменшення її вільних запасів. У кінцевому результаті це обмежує можливість розповсюдження самої інновації. Якщо мова йде про туристів, то головний напрямок інновацій пролягає з емісійних територій до територій рецепційних. Суспільно-культурні інновації, що переносяться ними, часто запозичуються деякими представниками місцевої культури, щоб з часом поширюватися на інших членів спільноти. Натомість з точки зору підприємств туристичного сектора, власне сильна конкуренція на туристичному ринку вимагає від них застосування нововведень і пристосування до умов туристичного попиту, які постійно змінюються. Здатність до введення інновацій є одним з найважливіших чинників економічного успіху в туристичній галузі.

Концепція дифузії інновацій знаходить широке застосування в аналізі явищ, пов'язаних з туристичним рухом в суспільному, культурному, економічному і просторовому вимірах.

7. Модель циклу еволюції туристичного простору Р.В. Бутлера

На сьогоднішній день одним з найчастіше застосовуваних дослідницьких підходів під час аналізу розвитку туристичних регіонів є концепція циклу еволюції туристичного простору. Опрацював її Р.В.Бутлер на основі теорії периферії В.Крісталлера, дифузії інновацій та економічної теорії циклу життя продукту. Дана концепція має багато прихильників, як і супротивників. Проте, безперечно, вона є однією з найважливіших і найчастіше дискутованих моделей розвитку просторів туристичної рецепції в сучасній науковій літературі.

Автор концепції стверджує, що розвиток туристичного регіону відбувається відповідно до визначеного циклу, в якому можна виділити певні характерні етапи. Внаслідок зростання туристичного руху та збільшення об'єктів готельного типу, туристичний регіон досягає визначеного рівня розвитку, проходячи від початкової стадії до повної зрілості. Окремі етапи цього розвитку визначив Р.В.Бутлер як: експлорація, вступ, розвиток, консолідація, стагнація та занепад або відродження.

Перша фаза - експлорація (анг. exploration stage) характеризує початкову стадію розвитку туристичних явищ на визначеному просторі, пов'язану з появою перших туристів, що приїжджають індивідуально, яких приваблюють краса природи або культурні об'єкти. Кількість туристів невелика, а їх вплив на місцеву економіку та життя мешканців незначне. Поява туристів часто породжує ентузіазм і задоволення серед мешканців, оскільки приїжджі зацікавилися їх культурою і середовищем проживання. Переночувати можна, зазвичай, у кімнатах, які здають господарі або у примітивних притулках (напр. гірські курені, станції).

На другому етапі, який називають фазою введення (анг. involvement stage), активно починає збільшуватися число туристів. Разом із їх зростанням розвивається потреба у готелях, закладах харчування, транспортних послугах та ін. Частина мешканців розпочинає надавати туристичні послуги приїжджим. Туризм стає для них джерелом додаткових доходів. Починає розвиватися туристична інфраструктура, перш за все об'єкти готельного типу, заклади харчування та мережа туристичних маршрутів.

У третій фазі - розвитку (анг. development stage) відбувається інтенсивне розширення туристичної бази, завдяки чому місцевість отримує виразний туристичний характер. Туристичні витрати стають одним з головних джерел місцевих доходів, а туристична функція стає головною або однією з головних суспільно-економічних функцій місцевості. Розвиток туристичної інфраструктури, зазвичай, ведеться інвесторами ззовні, і це є причиною того, що велика кількість доходів з туризму не залишається у місцевій господарській системі. На цьому етапі розвитку туристичної місцевості (регіону) відбуваються найбільші перетворення в навколишній природі.

Четвертий етап - фаза консолідації (анг. consolidation stage) характеризує вже повною мірою розвинену туристичну місцевість. Туризм є головною статтею доходів місцевої економіки. Зменшуються темпи приросту кількості туристів, що свідчить про те, що обсяг туристичного руху, а тим самим і туристичного попиту починає досягати граничної величини. Це змушує менеджерів туристичних центрів проводити заходи, спрямовані на подальше функціонування в умовах шаленої конкуренції (напр. підвищення якості послуг, промоції). Значно зменшується кількість новозбудованих об'єктів готельного типу.

П'ята фаза - стагнації (анг. stagnation stage) відображає ситуацію, в якій відбувається реальне зменшення приросту готельних місць а також кількості гостей, що приїжджають на відпочинок. Готельна база вже настільки розвинена, що її рецепційна ємкість відповідає величині туристичного руху. Коливання туристичного попиту є причиною того, що частина туристичних об'єктів має фінансові труднощі, які загрожують їх подальшій діяльності. Сильна конкуренція на місцевому туристичному ринку змушує до проведення модернізації об'єктів і пошуку власних ринкових сегментів. З метою збереження обсягу туристичного руху, а значить і доходів з туризму, необхідним стає втручання місцевої влади з метою підвищення привабливості туристичної місцевості, її промоції та залучення інвестицій в секторі туристичних розваг.

Шоста фаза може отримати назву відродження (омолодження) (анг. stage) туристичної функції або її занепад (англ. decline stage) залежно від того, чи в результаті проведених дій туристичний рух зросте чи зменшиться. У місцевостях, які є дуже залежними від доходів з туризму зменшення обсягу туристичних приїздів веде до закриття нерентабельних туристичних об'єктів та зміни їх використання напр., для проживання мешканців даної місцевості чи інших послуг. Відсутність фінансових засобів на модернізацію супутньої інфраструктури викликає її поступовий занепад, що знижує туристичну привабливість території. Натомість усі спроби відновлення розвитку туристичної функції пов'язані зі значними капіталовкладеннями.

Представлена модель Р.В.Бутлера є однією з основних дослідницьких концепцій, які застосовуються у вивчені територій туристичної рецепції. Вона дозволяє охопити багато зв'язків і відносин між природними, суспільними, економічними явищами, які відбуваються у місцевостях і туристичних регіонах разом з інтенсифікацією туристичних явищ. Проте дану концепцію критикують за її надто загальний і детерміністичний характер а також незначне врахування зовнішніх чинників, однак вона знаходить широке застосування в інтерпретації та прогнозуванні туристичних явищ в різних місцевостях та туристичних регіонах.

8. Концепція туристичного простору

До основних дослідницьких підходів в географічних науках належить опис процесів і явищ просторовими категоріями. Простір є також головним об'єктом наукового аналізу, у дослідницьких концепціях географії туризму, що знайшло своє відображення в розвитку інтегральної концепції туристичного простору. Деякі дослідники називають його також рекреаційно-туристичним простором.

Й. Варшинська і А.Яцковський під поняттям туристичного простору розуміють частину географічного простору, тобто фізично-географічний, суспільний, культурний, економічний простір, в межах якого відбуваються туристичні явища. Туристичний простір має свою структуру та внутрішню організацію, що складається з "первинних елементів", вихідних, які визначають зміст туристичних цілей і "туристичних принад" та "вторинних елементів", які зумовлюють чи полегшують здійснення туристичних потреб. "Первинні елементи" діляться на дві генетично окремі групи. До першої належать складові частини навколишнього середовища, охоплені категорією туристичної корисності: рельєф (гіпсометрія), клімат і внутрішні води, рослинний покрив, тваринний світ; другу групу складають історично сформовані матеріальні і духовні компоненти. "Вторинні елементи" творять усі споруди і устаткування технічної і організаційної інфраструктури, які допомагають туристам задовольнити свої матеріальні і духовні потреби. "Первинні елементи" і "вторинні елементи" дозволяють говорити про "туристичну привабливість" даного простору.

На думку СЛішевського, туристичний простір є функціонально окремою частиною (підпростором) географічного простору, який розуміють як простір, створений з природних елементів оболонки Землі (природне середовище), результатів людської діяльності в цьому середовищі (економічне середовище), а також середовища людини в суспільному розумінні. Такий туристичний простір є функціонально окремим підпростором географічного і суспільного простору, є витвором людини, яка використовує географічне і суспільне середовище для туристичної мети, а мотивацією її виникнення і розвитку є потреба у відпочинку, пізнанні і отриманні вражень.

Можна виділити три види туристичного простору:

а) реальний або формальний - що ідентифікується з простором облаштованим, головним чином, готелями, закладами харчування і супутньою базою;

б) функціональний - що є виразом туристичної активності людини в географічному просторі;

в) перцепційний або перцепційно-ментальний, який складає індивідуальну або групову уяву (віртуальне відображення) реального туристичного простору.

Туристичний простір базується на об'єктах і природних явищах за принципом відбору, вмотивованого суспільно-економічними потребами. Використовуючи природні і антропогенні принади, їх адаптують до специфічних вимог рекреації і туризму, створюючи технічну і поселенську інфраструктуру та різноманітні організаційні мережі. Основними властивостями туристичного простору:

- нестабільність, яка виникає з динамізму туристичних явищ і їх циклічного розвитку в часі;

- велика неоднорідність як у сфері навколишньої природи, культури, так і форм туристичного облаштування;

- непостійність, оскільки вона складається з функціонально пов'язаних дисперсивних елементів

С.Лішевський поруч з визначенням туристичного простору, виділяє та характеризує типи туристичного простору. Головною передумовою для виділення типів туристичного простору є конкретні функції, реалізовані у просторі туристичною діяльністю. Це функціональне трактування туристичного простору, в якому автор виділяє:

- простір туристичної експлорації, де проявом туристичної діяльності людини є відкриття маловідомих територій і відсутність тривалих туристичних інвестицій;

- простір туристичного проникнення, в якому домінуючим проявом туристичної діяльності людини є пізнання, краєзнавча діяльність і короткочасний відпочинок;

- простір туристичної асиміляції, в якій проявом туристичної активності людини є перебування і налагодження контактів з місцевим населенням, знайомство з умовами життя, звичаями, культурою та ін.;

- простір туристичної колонізації - частина туристичного простору, в якому відбувається тривале займання і туристичне облаштування нових земель, що змінює їх первинне користування; пов'язано із виникненням будинків відпочинку, готелів, пансіонатів, баз відпочинку, таборів і т.п. та інших будинків і дачних ділянок;

- простір туристичної урбанізації, в якій домінуючим проявом туристичної діяльності людини є перетворення туристично об-лаштованих сільських територій в території міського типу. Становлення простору туристичної урбанізації є останньою фазою процесу туристичної колонізації, а ефектом її розвитку є трансформація початково туристичних територій на території постійного проживання мешканців міст.

Туристичний простір є основним поняттям, що охоплює всі прояви туризму, які зустрічаються на певній територій. Його основними складовими частинами є центри, вузли (напр. місця, місцевості, туристичні території), туристичні зони, туристичні регіони, туристична територіальна система. У ньому відбуваються численні процеси в т.ч. концентрації, деконцентрації, дифузії, експансії, регіоналізації, ієрархії, спеціалізації чи гравітаційних тяжінь, які є предметом окремих досліджень та аналізів. З цієї причини концепція туристичного простору пов'язана з іншими дослідницькими концепціями, серед яких можна назвати наступні: концепція туристичної функції, просторова модель дифузії інновацій, територіальна рекреаційна система, концепція району туристичної активності чи біхейвіористичні моделі перцепції туристичного простору.

9. Концепція туристичної функції

Важливе місце в науковому досліджені туризму займає аналіз ролі туристичної функції в суспільно-економічному розвитку населених пунктів та регіонів. Під туристичною функцію ми розуміємо будь-яку суспільно-економічну діяльність в населеному пункті чи регіоні, спрямовану на обслуговування туристів та задоволення певних туристичних потреб.

Розвиток приїзного туризму стає причиною для активізації сфери надання послуг. Чим більший туристичний рух, тим істотнішу роль відіграє туризм в господарській системі даної місцевості і тим сильніше розвивається її туристична функція. Чим туристична функція є краще розвиненою, тим більшу конкуренцію складає вона стосовно інших суспільно-економічних функцій місцевості і тим вищу позицію займає в її функціональній структурі. Щодо інших суспільно-економічних функцій, то туризм може виконувати головну, рівноправну, доповнюючу чи додаткову функцію. Основними показниками розвитку туристичної функції місцевості є:

а) кількість туристичних місць для ночівлі, яка припадає на 100 постійних мешканців, - так званий показник Барет'є і Дефферта;

б) величина туристичного руху, що вимірюється кількістю приїжджих туристів на 100 постійних мешканців, - так званий показник Шнайдера;

в) кількість зайнятих в туристичному секторі.

Загалом прийнято вважати, що туристична функція є високо розвиненою, коли показник Р.Барет'є і ПДефферта досягає рівня 100, тобто коли кількість місць для ночівлі туристів є рівна кількості постійних мешканців. У Польщі, наприклад, прийнято, що туристична функція є головною або однією з головних суспільно-економічних функцій місцевості, коли показники Барет'є і Дефферта перевищують рівень 50, а показник Шнайдера - 500.

Для просторового аналізу часом використовуються й інші показники розвитку туристичної функції, наприклад кількість місць для ночівлі, яка припадає на 1 км2 або кількість туристів на 1 км2. У деяких випадках говориться також про туристичні функції територій, що мають у використанні невелику базу для ночівлі і працевлаштована невелика кількість осіб, які надають туристичні послуги, однак їм характерна велика концентрація одноденного туристичного руху, напр. приміські зони. Не опрацьовано на сьогоднішній день докладних критеріїв, які б дозволяли визначити функцію таких територій.

10. Концепція району (території) туристичної активності

Концепція району туристичної активності (TBD - анг. Tourist Business District) використовується для аналізу просторової організації і функціонування туризму в багатофункційних міських центрах. Опрацював її Д.Гец (1993), який в результаті порівняльного аналізу розвитку туризму в містах зауважив закономірність, яка полягає в концентрації туристичного руху тільки в деяких районах міста. Відповідно до положень даної концепції оптимальні умови для розвитку міського туризму існують в центральній частині агломерації - центральному районі міста. Факторами, які сприяють формуванню району (території) туристичної активності (TBD) є зосереджені в центрі міста різноманітні туристичні об'єкти у вигляді пам'ятників архітектури чи культури, готелів і закладів харчування, різні прояви суспільного і економічного життя міста, які виникають з його центральних функцій, наприклад торговельних чи адміністративних. Концентрація туристичного руху в межах TBD зумовлена хорошою доступністю і відсутністю автомобільного руху. Часто саме межа виділеної зони домінування руху для пішоходів в центральній частині міста визначає межі TBD.

Основні туризмологічні концепції 📙 Реферат → 🆔 178818