Основнi поняття та сутність зед

13

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Світове сільське господарство та ЗЕД

на тему:

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ЗЕД

Виконала:

студентка 1 курсу магістр

Кульбашник Марія Анатоліївна

Перевірив:

Терещенко Іван Олексійович

Полтава 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ...........................................................................................................3

1.      Поняття ЗЕД та зовнішньоекономічних зв’язків ..................................4

2.      Суб’єкти та основні принципи ЗЕД .......................................................5

3.      Джерела правового регулювання ЗЕД....................................................8

4.      Характерні риси сучасної системи ЗЕД................................................11

ВИСНОВКИ..................................................................................................13

Список використаної літератури................................................................14

ВСТУП

Сучасні економічні відносини України з зовнішнім світом знаходяться у стані переходу від старої системи організації зовнішньоекономічних зв'язків, орієнтованої, переважно, на експорт сировини, до нової, пов'язаної з пошуком шляхів ефективного інтегрування у світову спільноту, зі встановленням сталих торговельних зв'язків з іншими країнами, з підвищенням ролі міжурядових організацій у досягненні колективної безпеки і, звичайно, з забезпеченням надійного захисту своїх національних інтересів в умовах швидкозмінюваного зовнішнього середовища.

Участь у міжнародному розподілі праці завжди сприяє вирішенню національних економічних проблем унаслідок удосконалення внутрішньогосподарських пропозицій, використання переваг розміщення та розвитку продуктивних сил, підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг підприємствами, що виходять із пропозицією на зовнішні ринки. Якщо раніше зовнішньоекономічні зв'язки здійснювались лише спеціалізованими зовнішньоекономічними організаціями, то тепер кожне підприємство в Україні одержало право самостійно виходити на зовнішній ринок. У цих умовах першочерговим завданням стає опанування вітчизняними підприємцями теоретичних аспектів та практичного світового досвіду встановлення економічних зв'язків із зарубіжними партнерами, проникнення з пропозиціями на ринки інших країн, здійснення фінансових та товарних операцій, які дотримують національних інтересів у міжнародній експортно-імпортній та інвестиційній діяльності.

Об'єктом навчальної дисципліни "Зовнішньоекономічна діяльність" є дослідження економічних відносин між суб'єктами господарювання різних країн, що виникають на зовнішньому ринку, зокрема у процесі формування та розподілу доходів від здійснення експортно-імпортних операцій.

1. Поняття ЗЕД та зовнішньоекономічних зв’язків

ЗЕД – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється на території України або за її межами. ЗЕД відтворюється через зовнішньоекономічні зв’язки суб’єктів господарювання. Зовнішньо економічні зв’язки – це операції, пов’язані із обігом товарів, послуг, грошових коштів між різними валютними зонами.

ЗЕД є одними із найважливіших напрямків підприємства. Завдяки їй забезпечується покриття потреб країн світового співтовариства у сировині, матеріалах, енергоносіях, машинах, обладнанні, послугах та ін.

Важливою особливістю сьогодення є стрімко зростаюча економічна взаємозалежність країн сучасного світу та інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин.

Основні принципи, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв’язків:

1)   відмінність в сировинних ресурсах;

2)   нерівномірність економічного розвитку різних країн світу;

3)   відмінності в людських ресурсах;

4)   нерівномірність розміщення фінансових ресурсів;

5)   характер політичних відносин;

6)   різний рівень науково-технічного розвитку;

7)   специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов.

Виходячи із перерахованих причин, які стимулюють розвиток ЗЕД можна сказати, що країни повинні спеціалізуватись на виробництві такої продукції, яка значно дешевша від зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить кожній країні учасниці.

До видів ЗЕД, які здійснюються в Україні відносяться:

1. Експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили. Експорт – це продаж товарів України суб’єктами ЗЕД з вивезенням або без вивезення через митний кордон України. Імпорт – це купівля українськими суб’єктами ЗЕД в іноземній валюті суб’єктів господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів на територію України.

2. Надання суб’єктами ЗЕД послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності і навпаки (експорт та імпорт послуг).

3. Наукова та науково-технічно-виробнича та навчальна кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів.

4. Міжнародні фінансові операції з цінними паперами.

5. Спільна підприємницька діяльність – передбачає створення спільних підприємств різних видів і форм власності як на території України так і за її межами.

6. Підприємницька діяльність пов’язана з наданням ліцензії, торгових марок з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності.

7. Валютні операції.

8. Здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, комерційних та інших подібних заходів, що здійснюються суб’єктами ЗЕД.

9. Орендні операції між суб’єктами ЗЕД (в тому числі лізингові операції).

10. Робота на контрактній основі фізичних осіб України з юридичними особами господарської діяльності, як за межами України так і на її території

2. Суб’єкти та основні принципи ЗЕД

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до законів України й постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані в Україні, та які розташовані на території України (підприємства, організації й об'єднання всіх видів)

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами відповідно до законів України, але перебувають на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами відповідно до законів України (філії, відділення, і т.п.), але перебувають на території України;

- загальні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

- Україна в особі її органів, місцеві органи влади й керування в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи відповідно до Міжнародного й Українського Законодавства.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності й інших ознак. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до Закону України. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, у якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутним документам з моменту знаходження ними статусу юридичної особи.

Суб'єкти господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом волі зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає в:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку дотримувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, установленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі отримані ними результати зовнішньоекономічної діяльності; Принципом юридичної рівності й недискримінації, що складається в:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, у тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування й інших ознак;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що складається в:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів і актів керування місцевих органів, які в будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, чим ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що полягає в тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території відповідно до законів України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України відповідно до норм міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України, як на її території, так і за її межами лише відповідно законам України, умов підписаних нею міжнародних договорів і норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, що складає в неприпустимості демпінгу при ввозі й вивозі товарів.

3. Джерела правового регулювання ЗЕД

Формування ринкової економіки України передбачає створення ефективної системи регулювання ЗЕД. Інтеграція України у світове господарство вимагає спеціальних норм і правил, які регулюють ЗЕД.

Регулювання ЗЕД здійснюється з метою:

-              захисту економічних інтересів України та інтересів суб’єктів ЗЕД;

-              забезпечення збалансованої економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

-              створення найбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України у світове господарство;

-              заохочення конкуренції та ліквідації монополізму у сфері ЗЕД;

-              стимулювання прогресивних структур зміни в економіці.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється:

- державою в особі її органів у межах її компетенції;

- недержавними органами (світові органи);

- самими суб’єктами ЗЕД (шляхом укладання контрактів).

Правове регулювання ЗЕД включає розробку та прийняття нормативів – правові акти виконання норм міжнародного права укладання міжнародних угод.

Правила поведінки суб’єктів ЗЕД визначаються законодавством тієї ж країни та ринку, якої вони функціонують.

Правове забезпечення ЗЕД повністю задовольняють потреби суб’єктів ЗЕД і створюють сприятливий правовий клімат для їх діяльності.

Правові норми, що регулюють ЗЕД включають міжнародні права та національні правові норми.

Нормативні акти, які регулюють ЗЕД можна розділити на три групи:

1. Акти, в яких закріплено основні принципи операції і напрямки здійснення ЗЕД в Україні. До них відносять: Конституцію України і закони України “Про ЗЕД” від 4 квітня 1991 року. Даний закон регулює всі зовнішньоекономічні відносини України, дає характер основних видів діяльності, класифікує суб’єктів ЗЕД тощо.

2. Акти, які складаються із систематизованих норм. До них відносяться: Митний Кодекс України; Закони України про “єдиний митний тариф”.

3. Акти щодо поточних операцій – це найбільш численна група нормативних документів. До них відносяться: постанови, інструкції, накази, що видаються Національним Банком України.

Міжнародні договори, які заключні Україною з іншими країнами є джерелом правового регулювання ЗЕД. Вони поділяються в залежності від кількості учасників на:

- багатосторонні, де учасників є 2 і більше країн;

- двосторонні, де учасників є 2 країни – передбачається розв’язання конкретних економічних проблем у ЗЕД.

Зовнішньоекономічна політика держави – це цілеспрямована діяльність по формуванню і використанню зовнішньоекономічних зв’язків для зміцнення свого потенціалу (політичного, економічного, соціального) і ефективності участі у світовій економіці.

До джерел регулювання ЗЕД відносяться:

1. Митне регулювання – це регулювання питань пов’язаних із встановленням мита та митних зборів.

2. Валютне регулювання – це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти.

3. Ліцензування та квотування ЗЕД.

4. Введення спеціальних економічних норм – це територія, в межах якої встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України.

Державне регулювання ЗЕД має забезпечувати створення однакових можливостей для суб’єктів ЗЕД, розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності і господарювання. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатись в ЗЕД суб’єктів цієї діяльності за винятком втручання згідно із законодавством України.

До державних органів, які здійснюють регулювання ЗЕД відносяться: Верховна Рада України (найвищий орган регулювання); Кабінет Міністрів України; Президент України; Державна митна служба; Національний банк України; міністерство економіки та міністерство фінансів України; міністерство закордонних справ; антимонопольний комітет України.

Крім перерахованих загальнодержавних органів регулювання і управління ЗЕД здійснюють місцеві органи влади (регіональні відділення).

Недержавне регулювання ЗЕД відрізняється від державного тим, що здійснює опосередкований вплив на ЗЕД України.

Основні форми недержавного регулювання: міжнародні організації; міжнародні біржі (валютні, товарні та фондові); міжнародні торги; міжнародні аукціони; міжнародні господарські організації; міжнародні господарські контракти.

В Україні застосовується три режими регулювання ЗЕД:

1. Національний – передбачає, щодо іноземних суб’єктів при здійсненні ними ЗЕД на території нашої держави застосовується національне законодавство у повному обсязі.

2. Режим найбільшого сприяння – передбачає, що для окремих іноземних суб’єктів встановлюються пільги (митні, податкові) при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій на території України. Він надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами. Даний режим застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

3. Спеціальний режим – застосовується на територіях спеціальних економічних зон, а також на територіях митних союзів, до яких входить Україна і в разі запровадження будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними законодавствами. Спеціальний режим передбачає: встановлення пільгового оподаткування; надання пільг при здійсненні митного контролю; надання державних субсидій, дотацій та пільгових кредитів.

4. Характерні риси сучасної системи ЗЕД

Сучасну систему ЗЕД характеризують певні риси.

1. Посилення взаємозв'язку між кон'юнктурою на світових ринках товарів та послуг і внутрішніх ринках окремих держав. Широкий розвиток набувають такі форми та елементи в системі ЗЕД, як інформаційний обмін, послуги зв'язку, транспортне обслуговування, консалтінг, франчайзинг, ноу-хау, лізинг, страхування тощо.

2. Новий міжнародний поділ праці, який склався останніми роками, характеризується відносним зниженням частки сировини та матеріалів у світовій торгівлі. Швидшими темпами розвиваються наукоємні, високотехнологічні галузі: хімія, приладобудування, електроніка, авіакосмічна промисловість. На цих напрямах будують свої експортні стратегії США, країни ЄС, Японія.

Новою стратегією ТНК є переведення в нові індустріальні країни, де відносно дешева робоча сила та сировина, виробництво одягу, взуття, суднобудування, автомобілебудування тощо.

3. Розвиток інтеграційних процесів. Поступово ліквідуються економічні кордони між країнами і створюється єдиний регіональний економічний простір, який підпорядковується загальному регулюванню.

4. Вивезення капіталу. Це створює фундамент для утворення ТНК, які, як правило, бувають національними за капіталом та інтернаціональними за сферою діяльності.

5. Переміщення робочої сили із країни в країну, що є наслідком відмінностей у людських, сировинних та фінансових ресурсах. Щорічно в пошуках роботи в світі переміщується до 25 млн. людей.

6. Зростання обсягів зовнішньої торгівлі, що сприяє зниженню витрат виробництва.

7. Активна та цілеспрямована роль держави щодо втягнення країни в систему глобальної світової економіки. Метою державного регулювання є створення сприятливих правових, економічних та політичних умов, які забезпечують ефективну з точки зору інтересів країни та окремого підприємця зовнішньоекономічну діяльність на всіх рівнях.

8. Жорстке міжнародне регулювання ЗЕД. Кожна двостороння міжнародна економічна угода стає багатосторонньою, оскільки повинна відповідати положенням СОТ, виконувати вимоги близько 40 міжнародних організацій у цій галузі.

Практичні заходи щодо створення нового механізму зовнішньоекономічних зв’язків передбачають вирішення трьох основних блоків проблем:

— формування необхідної законодавчої бази;

— створення відповідного економічного середовища;

— розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв’язки.

ВИСНОВКИ

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему економічних відносин, які складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб'єктами. Економічні відносини запроваджують усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керівники та спеціалісти в процесі прийняття тих чи інших рішень керуються рядом принципів, які декларуються у спеціальних документах або є своєрідною нормою, звичаєм.

Право на здійснення ЗЕД виникає у фізичної особи з моменту придбання нею громадянської дієздатності, порядок, терміни та інші умови виникнення якої регулюються законодавством України, насамперед Цивільним кодексом.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Сучасна система ЗЕД характеризується певними рисами.

Створення нового механізму зовнішньоекономічних зв'язків передбачає вирішення трьох основних блоків проблем: формування необхідної законодавчої бази, створення відповідного економічного середовища, розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // ВВР України. — 1991. — № 29.

2. Румянцева А. П., Румянцева Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність. Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2004. — 377 с.

3. В. І. Саллі і ін. Основи ЗЕД: Навч. посіб. — К.: ВД "Професіонал", 2003. 176 с.

4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів. І. В. Багрова і ін. — К.: ЦНЛ, 2004. — 580 с.

5. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. / За ред. Ю. Т. Козика і ін. Навч. посіб.; 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: ЦНЛ, 2006. — 792 с.

6. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. / За ред. А. І. Кредісова. — К.: 1999. — 448 с.