Особливості формування екологічного мислення
- Особливості формування екологічного мислення
Протягом багатьох десятиліть наше мислення формувалося під впливом таких гасел як "Широка, країна моя рідна, багато в ній лісів, полів і рік...", "Не чекати милості від природи..." і т. ін. Саме тому ми звикли більше користуватися дарунками природи, ніж турбуватися про її відновлення, дбайливе ставлення до неї. Культивування нової свідомості стосовно природи - процес тривалий, він прямо пов'язаний з екологічними, соціальними й іншими умовами життя суспільства. В обстановці погіршення екологічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня, відсутності стійких моральних орієнтирів, домінування споживчої психології, обмежено тимчасовою вигодою без довгострокового прогнозу, в атмосфері байдужості й потурання безвідповідальності за екологічні правопорушення, формування нового розуміння у людини, особливо молодої, усвідомлення нею своїх обов'язків перед природою виявляється досить складним процесом. І все-таки освіта повинна вже сьогодні виявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиве особливе бачення світу як об'єкту його постійної турботи [1, 59].
Становлення екологічного мислення — одне з найважливіших завдань освіти в цей час. Зараз дуже багато екологічних проблем, і не тільки в Україні, але й в усьому світі. Це відбувається тому, що держава приділяла недостатню увагу власне екологічній освіті й вихованню молоді з позицій екологічної культури. Це призвело до того, що спільнота ставиться до природи тільки як до джерела сировини, життя й т. ін. У результаті з'явилися озонові діри, парниковий ефект, нафтові плівки на поверхні води, тощо.
Однією з найсуттєвіших причин незрілості екологічного мислення у громадян країни потрібно вважати недостатньо ефективну систему екологічного виховання й освіти населення. Далеко не кожна людина має можливість долучитися до розуміння екологічних проблем на рівні науки, уявлення про ці проблеми складається часом досить випадково: під впливом повсякденних вражень або з повідомлень засобів масової інформації. Розрізнені відомості не надають людині можливості виробити струнку систему екологічних знань, котрі необхідні їй, щоб розумно й відповідально ставитися до природи, не наносити їй шкоди. Тому завданням сучасного суспільства є забезпечення системного характеру екологічного виховання й освіти населення.
Нинішня екологічна ситуація така, що більше не можна обійтися без радикальних і всебічних перетворень практично всіх аспектів громадського життя. Наукові знання повинні перетерпіти істотні зміни в плані подолання їхньої традиційної роз'єднаності й наповнення природничих наук гуманістичним змістом, а суспільних - природничим. Отже органічний і повний синтез наук - необхідна передумова формування такої комплексної галузі наукового знання, як соціальна екологія, котру неможливо беззастережно віднести ні до суспільних, ані до природничих наук. Сьогодні життєво необхідною є екологізація всіх сфер громадського життя. І, насамперед, звичайно, важливо екологізувати власне особистість у всіх сферах її діяльності: на виробництві й у побуті, у вихованні й навчанні. Екологічна проблема виявляє низку таких особливостей, які дуже важливо враховувати в процесі екологічного виховання й освіти людей [12, 244].
Перша умова успіху екологічної освіти й виховання - досить висока точність даних про стан біосфери в цілому й окремих її регіонів. Крім того, точні дані необхідно доповнювати відомостями про ті взаємозалежні наслідки, які може спричинити зміна будь-якого компоненту біосфери.
Друга умова успіху екологічного виховання - необхідність комплексного характеру висвітлення екологічних явищ. Важливо відтворити не тільки складну сукупність природних процесів, але й висвітлити їх щодо подій у людському суспільстві. Пріоритет природних цінностей важливо підкреслювати ще й тому, що всією колишньою теорією боротьби із природою люди виховувалися в дусі запеклої, непримиренної конфронтації з природним середовищем, природними умовами, які нерідко виставлялися саме як відстала сила, як перешкода на шляху до досягнення практичних цілей: добробуту, достатку й т. ін. Тепер уже більшість спільноти усвідомлює: небезпека загрожує природі з боку власне людини. Необхідно дати соціуму цілісну систему екологічних знань як в області загальних питань соціально- екологічної теорії, так і в аспектах, що відповідають профілю певної професійної діяльності.
Важливо мати на увазі, що якщо "розчинити" екологічний аспект у матеріалі навчальної дисципліни, тим більше якщо "розчиняти" систематично, то ефект виявиться набагато менше бажаного, а еколого-моральні переконання учнів, які і є метою діяльності, навряд чи вдасться сформувати.
Головна проблема постає у виявленні способів впливу на мислення людей, що забезпечують перехід від спрощеного розуміння взаємодії суспільства й природи до адекватного (сучасному) розумінню.
Екологічна свідомість у розвиненому виді формується на основі пізнання людьми законів цілісності природного середовища й тих законів, які повинні обумовити людську діяльність із метою збереження життєздатного стану природи. Зрозуміло, що стихійно подібні знання не можуть стати надбанням особистості навіть у тому випадку, якщо вона має у своєму розпорядженні високий рівень освіти й культури. Саме тут необхідна спеціальна підготовка, що відповідає індивідуальним особливостям.
Особлива складність полягає в тім, що процес формування екологічного мислення повинен охопити всі вікові групи учнів, але ж їм властиві далеко не однакові можливості сприйняття знань. От чому необхідний самий широкий спектр методичних і дидактичних прийомів. Крім того, екологічна освіта тільки в тому випадку зробить помітний вплив на образ та стиль мислення, дій особистості, якщо охопить як раціональну, так і емоційну її сферу, якщо наукові доводи схвилюють її й будуть сприйняті, як власні, тільки тоді стане можливим переконання, що завжди є суто індивідуальним.
В рамках нашого дослідження ми спробували здійснити поєднання теоретичних і емпіричних підходів. До теоретичних методів дослідження відносяться: системний підхід, аналіз і синтез, моделювання, прогнозування, методи дедукції й індукції [15, 11].
Емпіричні методи дослідження включають: спостереження, опитування, анкетування, вивчення стану проблеми в науковій теорії й практиці, узагальнення передового педагогічного досвіду, організацію дослідно- дослідницької роботи з виявлення ефективності змодельованої системи, обробку результатів, їхнього впровадження в освітню діяльність.
Виховання ціннісного ставлення людей до природи вкорінюється в глибини століть. На зорі свого життя, на Землі індивід повинен був вести жорстоку боротьбу за своє існування. Масштаб впливу його на навколишнє середовище в той час був досить незначним. У ході розвитку людства його пасивна залежність від сил природи усе більше поступалася місцем активному впливу, і поступово люди почали пізнавати закони природи й вивчати природні явища. Все це сприяло появі й розвитку природничих наук - ботаніки, зоології, зоогеографії й інших. При вивченні рослин і тварин люди поступово почали звертати увагу на їхні взаємини й на необхідність турботливого ставлення особистості до природи. Історичними передумовами формування екологічного мислення були моральні й гуманні відносини людей з природою, особливо із тваринним світом. Екологічне мислення - це розуміння необхідності охорони природи, усвідомлення наслідків недбайливого ставлення до неї. Крім того, екологічне мислення - це розуміння й усвідомлення того, що кожний індивід відповідає за збереження як окремих видів тварин і рослин, так і в цілому життя на Землі. Але для того, щоб до кінця зрозуміти й розібратися, що ж таке екологічне мислення, і яким образом його можна формувати в учнів, спочатку подивимося, що ж таке мислення взагалі [4, 411].
Мислення - це єдність всіх психічних станів і властивостей людини, як особистості. Воно являє собою надзвичайно складний процес активного відбиття й духовного освоєння об'єктивної дійсності. Мислення являє собою єдність всіх форм пізнання й переживань людини і його відносини до того, що він відбиває. Це специфічна форма життєдіяльності людини, продукт його взаємин з об'єктивною дійсністю.
У процесі життя на кожну людину впливають предмети і явища, події й інші люди, що становлять навколишній її світ. Особистість не тільки певним чином ставиться до об'єктивної дійсності. На відміну від тварини вона виразно сприймає власну життєдіяльність, відносини, об'єктивно спрямовані на навколишній її світ. Мислення слід розглядати і як суб'єктивну сторону психіки.
Слід відзначити найважливіші характеристики мислення. Перша дана вже в самому його найменуванні: мислення. Людське мислення містить у собі сукупність знання про навколишній світ. У структуру мислення, таким чином, входять пізнавальні найважливіші процеси, за допомогою яких людина постійно збагачує свої знання. До числа цих процесів можуть бути віднесені відчуття й сприйняття, пам'ять і уява. За допомогою відчуттів і сприйняття при безпосередньому відбитті подразників, що впливають на мозок, у мисленні складається почуттєва картина світу, яким він представляється людині в цей момент.
Пам'ять дозволяє відновити у свідомості образи минулого. Уява - будувати образні моделі того, що є об'єктом потреби, але відсутні в цей час. Мислення забезпечує рішення завдань шляхом узагальнення знань. Порушення, розлад, не говорячи вже про повний розпад кожного із зазначених пізнавальних психічних процесів, неминуче стає розладом мислення.
Друга характеристика мислення - закріплене в ньому виразне розходження суб'єкта й об'єкта, тобто того, що належить "Я" людини і його "не Я". Людина, уперше в історії органічного світу, продовжує зберігати у своєму мисленні протиставлення й розрізнення. Індивід - єдиний серед живих істот здатний здійснити самопізнання, тобто спрямувати психічну діяльність на дослідження самого себе [3, 4-6].
Третя характеристика мислення - забезпечення ціле- покладальної діяльності людини. У функції мислення входить формулювання цілей діяльності, при цьому складаються й зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, ураховується хід виконання дій і вноситься в нього всі необхідні коригування й т. ін. Усяке порушення в результаті хвороби або за будь-яких інших причин можливості здійснити цілепокладальну діяльність, її координацію й спрямованість розглядається як порушення мислення.
Нарешті, четверта характеристика мислення - включення в його склад певного компоненту. У мислення людини залучається до світу почуттів, де знаходять висвітлення об'єктивні й, насамперед загальнолюдські відносини. У мисленні особистості представлені емоційні оцінки міжособистісних стосунків.
Отже, впродовж теоретичного аналізу проблеми, ми дійшли щодо необхідності розвитку екологічного мислення особистості та екологічної свідомості в рамках екологічної освіти. Нами розроблено теоретичну модель екологічної освіти, найсуттєвішими аспектами якої є такі.
Розвиток екологічної свідомості в процесі соціогенезу найадекватніше може бути охарактеризоване за трьома параметрами:
- психологічна "протиставленість — включеність";
- "об'єктне — суб'єктне" сприйняття природи;
- "прагматичний — непрагматичний" характер взаємодії.
В социогенезі суспільної екологічної свідомості виділяються дві різноспрямовані тенденції: антропоцентрична і экоцентрична.
Проблеми екологічної освіти знаходяться в центрі уваги міжнародного співтовариства. Стратегічним напрямом вирішення екологічних проблем ЮНЕСКО вважає створення мережі освіти, яка передбачає постановку екологічних питань в центр всіх учбових програм, починаючи з дитячих дошкільних установ і кінчаючи вузами, підготовкою вчителів і управлінського апарату.
В Європі, починаючи з XVIII в. і до 20-х рр. XX в., окремі екологічні питання розглядалися в рамках викладання природознавства. Потім інформація екологічного характеру повідомлялася школярам, в основному, у зв'язку з навчанням їх основам сільськогосподарського виробництва. Починаючи з 30-х рр., екологічна освіта здійснювалася в процесі біологічної освіти школярів. З 80-х рр. формується система власне екологічної освіти учнів. В кінці 90-х рр. під впливом об'єктивних чинників почалися наукові дискусії про подальші стратегії екологічної освіти, пошук нетрадиційних підходів.
Метою екологічної освіти
є формування екологічної особи.
Екологічною особою є особистість,
яка володіє екоцентричним
- формування адекватних екологічних уявлень;
- формування цінністного ставлення до природи;
- формування системи умінь і навиків (технологій) взаємодії з природою.
У сфері розвитку екологічних уявлень зміст екологічної освіти базується на таких загальних положеннях:
- складність системи внутрішніх взаємозв'язків у природі;
- енергетичний обмін між техносферою і біосферою;
- світ природи є духовною цінністю;
- взаємозв'язок природних умов і розвитку суспільства.
Зміст екологічної освіти у сфері формування екологічних уявлень спрямований на стимуляцію психологічної залученості особистості до світу природи. У сфері формування суб'єктивного ставлення до природи зміст екологічної освіти полягає в розвитку цінністного ставлення у особистості. Критерієм сформованості ставлення до природи є високі показники всіх параметрів. Найбільше психолого-педагогічне значення має формування суб'єктної модальності ставлення до природи [1, 189].
У сфері формування стратегій і технологій екологічної діяльності зміст екологічної освіти полягає в оволодінні особистістю уміннями і навичками:
- естетичного освоєння природних об'єктів;
- отримання наукової інформації про світ природи;
- взаємодії з природними об'єктами в умовах антропогенного середовища;
- природокористування в природному середовищі;
- природоохоронній діяльності.
В процесі навчання даним
технологіям формуються непрагматичні
стратегії екологічної
2. Екологічне мислення як необхідна умова інкультурації особистості
За В. Казначеєвим і А. Яншиним, екологічне мислення - це рівень знань, культури, виховання, за якого кожна людина в своїй професійній і непрофесійній діяльності наслідує мету створення і організації найкращих умов психоемоційного, природного і суспільного середовища для подальшого розвитку людини, збереження і розвитку її здоров'я [7, 191] В цьому визначенні екологічне мислення розглядається як рівень осмислення дійсності, формування висновків як результату цього осмислення і мотивації подальших дій. Якщо мислення розглядати як психічний процес в його прямому значенні, то екологічне мислення - це процесуальний аспект екологічної свідомості, невід'ємна частина екологічної культури особистості, інтелектуальний базис її формування і розвитку.
Необхідними компонентами сформованого екологічного мислення є:
- Розвинене логічне мислення як необхідний інструмент осмислення інформації, її аналізу і встановлення закономірностей і взаємозв'язків в системі "людина-природа", "людина-навколишнє середовище", сутності внутрішніх процесів людини і необхідних умов збереження людини як виду, людини як особистості, її інтелекту;
- Розвинене образне мислення, пов'язане з естетичним сприйняттям середовища, з процесом переходу отриманої інформації в особистісно-значуще знання, асоційоване з власним досвідом людини, образами її уяви і пам'яті;
- Творче мислення, що відрізняється оригінальністю, гнучкістю, нестандартним підходом до розв'язання існуючих проблем як екологічних, так і екопсихологічних (в екологічній освіті, вихованні, формуванні екологічної культури особистості).
Треба особливо відмітити, що розвиток екологічного мислення особистості вимагає синтезу роботи правої і лівої півкулі кори головного мозку, образного і логічного, дискурсивного мислення, точності математичного прогнозування і почуттєво-інтуїтивного осягнення дійсності, збагачення внутрішнього світу людини і розширення палітри її емоцій і почуттів. Треба зазначити, що й дискурсивне, творче мислення має неусвідомлені компоненти. Це стосується як можливих емоційно- почуттєвих мотивів початку або продовження процесу мислення, так і безпосереднього, майже раптового акту пізнання - осяяння. Отже, світ емоційних переживань людини, простір її асоціативних зв'язків, особливо нестандартних асоціацій, оригінальних уявлень є складовою творчого екологічного мислення особистості, її світосприйняття. Ось чому розвиток естетичного сприйняття середовища буде також важливим чинником як формування мотиваційного аспекту екологічного мислення і екологічної діяльності, так і чинником ефективності продуктивного процесу мислення.
Екологічне мислення - це системне мислення, що вимагає дослідження не одного фактору, одного аспекту в системі "людина-природа", а сукупності взаємозв'язків, взаємовпливів абіотичних і антропогенних чинників. Урахування людського фактору і можливих наслідків людської поведінки - ось головна складність проблеми прогнозування шляхів розвитку людства і коеволюції людини і природи. Стосовно практичних ситуацій, це має наступний зміст: якщо Ви в своїй професійній діяльності не можете надати гарантію дотримання екологічного імперативу, шукайте інших рішень, вивчайте існуючий досвід, використовуйте творче мислення для пошуків нестандартних рішень, не відкидайте ті пропозиції, які сьогодні здаються неприйнятними. Можливо, за ними майбутнє. В цьому контексті екологічний імператив - це сукупність умов, порушення яких буде мати для людства незворотні катастрофічні наслідки. Це умови забезпечення майбутнього людства. До них, на наш погляд, можна віднести:
- усвідомлення єдності Людини і Природи, Людини і Всесвіту;
- усвідомлення права на життя для кожного суб'єкта (об'єкта) біосфери;
- неможливість припинення існування будь-якого елементу Універсуму, виходячи з бажання іншого;
- необхідність пізнання законів Всесвіту, законів розвитку природи для координації з ними діяльності людства, активності Розуму, необхідність самопізнання і розвитку самосвідомості людини;
- об'єктивна неможливість зміни параметрів навколишнього середовища в окремо взятому місці без зрушень в усій системі в цілому;
- усвідомлення катастрофічності для існування людства подальшого розвитку техногенної цивілізації і необхідності пошуків шляхів коеволюції людини і природи;
- усвідомлення невідкладності розв'язання першочергових екологічних і психолого-екологічних завдань задля припинення сповзання до прірви самознищення [11, 82].
Щодо формування екологічного мислення в наш час, треба зазначити деякі об'єктивні ускладнення цього процесу. Мислення давніх людей зробило величезну роботу з усвідомлення зв'язків людини з природою. Формою цього осмислення і регулювання життя свого роду в залежності від попереднього досвіду були міфи. Саме в міфах була створена відповідна модель поведінки людини в різних ситуаціях і обставинах, що допомагало включати в свій індивідуальний досвід родовий досвід своєї общини. Отже, міфологічне мислення виконувало інформаційну функцію передачі досвіду від пращурів до нащадків, функцію адаптації людини в таємничому природному світі, а також функцію регулювання соціального життя общини. Вважаємо за необхідне підкреслити риси гармонійного співіснування людини і природи, відображеного в міфах. Давні повір'я, легенди і міфи використовують і пізніше письменники в своїх творах (Л.Українка, О.Кобилянська, Ю.Ритхеу, Ч.Айтматов та ін.). Це є не випадковий інтерес до витоків своєї культури, структури первісного мислення, його екофільного і гуманістичного коріння. Але у зв'язку зі структурою мислення, яке базувалося на живому досвіді своїх сучасників і батьків, виникло серйозне протиріччя в становленні сучасного екологічного мислення. Адже досвід минулих поколінь надавав зразки екстенсивного природокористування, необмеженого ареалу для перетворення людством довкілля. Чисельність людей зростала швидкими темпами. Ще інтенсивнішим ставав промислово-технічний тиск на природу, яка вже не могла переробити всі відходи людської діяльності, не змінюючи параметри біосфери. А ноосферне, екофільне мислення функціонувало на рівні наукових дискусій, теоретичних розробок або знаходило своє відображення в мистецтві з відтінком суму і приреченості (екологічна проза В.Астаф'єва, В.Романенка, фантастичні твори С.Лук'яненка, С.Ємця та ін.). Навіть інстинкт самозбереження не ставав мотивом зміни способу життя людини ХХ століття - часу розростання глобальної екологічної кризи. Адже причинно-наслідкові зв'язки погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах і хвороб людини з невиконанням вимог екологічного імперативу виявлялися лише в окремих випадках після тяжких катастроф і довготривалих наукових експертиз. А причини виникнення стихійних лих, що забирали життя багатьох людей, глобальних змін клімату досі знаходяться в стані обговорення фахівцями різних галузей науки. Отже, науково обґрунтована діяльність з просвітництва, екологічної освіти, формування екологічної культури кожної особистості всіма соціокультурними інститутами сучасного суспільства стає найактуальнішим завданням сучасної науки та практики, умовою виживання людства в майбутньому.
Але нерідко буває, що розуміння і усвідомлення необхідності певної діяльності (в нашому дослідженні - усвідомлення необхідності екологічної поведінки, охорони і збереження природи, здорового способу життя) не спонукає індивіда до цих дій. У цих випадках, на наш погляд, є два шляхи актуалізації мотивів екологічної поведінки: зв'язок знань студента з особистісними цінностями, важливими для нього об'єктами і отримання позитивних емоцій, переживання особистістю глибоких почуттів, піднесених емоційних станів. Перший шлях вимагає від викладачів, робітників культури, авторів навчальних посібників і науково-популярних книг, передач, фільмів, статей використання в своїй роботі мотиваційного переключення, наочного і зрозумілого відображення зв'язку необхідності виконання вимог екологічного імперативу зі збереженням здоров'я індивіда та його близьких, можливості продовження свого роду і створення для своїх майбутніх дітей середовища, придатного для існування Homo Sapiens, збереження життя на Землі. Другий шлях пов'язаний з розвитком естетичних потреб особистості і способів їх задоволення в процесі спілкування з незайманою природою, створення краси своїми руками, думками, почуттями, творчістю. Естетичне сприйняття природного середовища формує чуттєво-емоційний образ світу, зв'язаний з піднесеним почуттям краси, гармонії, відповідності побаченого ідеалу, який може існувати у свідомості людини або бути ще неусвідомленим і зберігатися у пам'яті з дитинства або на рівні архетипів колективного несвідомого.
Але чим більше вільного часу залишається у сучасної людини для відпочинку, саморозвитку, занять улюбленою справою, тим актуальнішою стає проблема формування культури життєдіяльності людини, культури споживання, екологічної культури, культури мислення, здоров'я збереження, розвитку вищих потреб особистості. Розвиток творчого потенціалу, формування потреби в творчості як невід'ємної складової способу життя повноцінної здорової особистості є, на наш погляд, альтернативою споживацькій спрямованості особистості, розповсюдження якої є сумною реалією нашого часу. Адже саме ідеали споживацького напряму є соціально-психологічною базою формування антропоцентричного типу екосвідомості, духовної порожнечі особистості. Існуюча система екологічної освіти виявляється недостатньою для формування екологічної особистості. Виникає завдання задіяти інші види соціокультурної практики для ефективного і більш інтенсивного процесу її формування. Отже, програми формування екологічної культури особистості мають включати як освітні засоби, так і просвітницьку діяльність, спеціально організовані соціокультурні акції, роботу засобів масової інформації, громадських об'єднань, клубів, організацію дозвіллєвої сфери студентської молоді. Особистісно-діяльнісний підхід є основною науково-методичною базою організації цього процесу, а його праксеологічний зміст - це стратегія виживання людства і тактика поведінки людини у природі відповідно до цієї стратегії.
Становлення особистості відбувається в процесі формування специфічного середовища, культурного простору як умови її існування і розвитку, де перетворюючу роль і значення набувають дії людини як суб'єкта і об'єкта цього культурного простору. Специфіка культурного середовища виявляється у формуванні своєрідності інтелектуальної активності, пізнавального стилю особистості, який відображає вимоги культури того суспільства, в якому живуть його представники [13, 47]. Отже, для формування всебічної картини світу, різнопланового уявлення про довкілля потрібні надбання різних культур. Вивчення і використання екокультурних традицій різних народів, різних підходів до формування екологічної культури є необхідною умовою дослідження як шляхів екологічного виховання окремої особистості, так і екологічної культури як феномену суспільного розвитку. Наші інтелектуальні можливості не тільки породжуються культурним контекстом, але й обмежуються ним [11, 48]. Отже, вплив культурного середовища на формування екологічної культури індивіда треба вважати, на наш погляд, одним з провідних чинників ефективності формування екологічного мислення особистості, екологічної свідомості і екологічної культури взагалі. Ю.М.Швалб, знаний фахівець в галузі екологічної психології, запропонував поняття екологічності в контексті міжособистісної взаємодії і характеристики середовища [14, 426-433]. Продовжуючи думку Ю.М.Швалба, ми пропонуємо вважати екокультурним середовище при виконанні наступних вимог:
- якщо соціокультурне середовище сприяє духовному розвитку особистості і формуванню її екоетичних цінностей;
- якщо в найближчому середовищі створено умови для збереження фізичного, психологічного і духовного здоров'я особистості студента;
- якщо у філософії організації, оформленні простору пріоритет мають вимоги охорони і збереження природних об'єктів, естетичного сприйняття природного середовища;
- якщо в соціокультурному середовищі створено умови для розкриття творчого потенціалу особистості, розвитку її креативності.
Саме під впливом найближчого соціального середовища людина обирає тип свого "життєвого сценарію" (за Е.Берном), культурний сценарій діяльності, серед яких культура мислення стає дедалі все актуальнішою. Серед характерних вимог до сучасної культури мислення, культурологи відносять рефлексивність, аргументованість, критичність і самокритичність, розвинену логіку умовиводів, професіоналізм, стратегічне управління [10, 133-136]. Під стратегічним управлінням мисленням ми розуміємо організацію дослідження і розв'язування нестандартних завдань, тих проблем, для вирішення яких виявляються недостатніми відомі методи, способи, алгоритми. Отже, це організація творчого процесу дослідження, який є найнеобхіднішою вимогою функціонування екологічного мислення сучасного професіонала. Жодна культурна характеристика не є спадковою. Опанування будь-якою з них вимагає від особистості постійного свідомого учіння, самовиховання, самовдосконалення. І культура мислення в цьому аспекті - та ключова ланка, яка єднає між собою провідні засади загальної культури особистості.

- Особливості формування знань та вмінь у дітей з глибокими порушеннями зору
- Особливості формування пізнавального інтересу учнів
- Особливості формування попиту на гроші в Україні
- Особливості формування потенціалу підприємств залежно від специфіки підприємницької діяльності
- Особливості формування та відображення в обліку результатів операційної діяльності на підприємствах з виробництва продукції рослинницт
- Особливості формування управлінської звітності та відображення інформації в ній
- Особливості формування фінансових ресурсів підприємств в Україні
- Особливості фінансів ТНК (Міжнародні фінанси)
- Особливості фінансової діяльністі державних і казених підприємств. фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів ко
- Особливості фінансової діяльністі державних і казених підприємств. фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів ко
- Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств
- Особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм
- Особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм
- Особливості фінансової діяльності суб’єктів підприємництва різних організаційно - правових форм