Особливості соціальної реклами в Україні

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Хмельницький національний університет

Інститут економіки та управління

Особливості соціальної                      реклами в Україні

Реферат

(з курсу “Маркетинг”)

студента групи ЕП-08-1

економічного факультету

Маковея Андрія Вікторовича

(Викладач – Н.І. Майорова)

Хмельницький – 2011 

ПЛАН

ВСТУП

1. Соціальна реклама як основний інструмент впливу соціального  маркетингу
2. Особливості соціальної реклами
3. Фундаментальні засади ефективної соціальної реклами
4. Сучасний стан розвитку соціальної реклами в Україні

ВИСНОВОК

Список використаної літератури

ВСТУП

Протягом останніх років  маркетинг зарекомендував себе як дієвий інструмент  у повсякденній роботі підприємств сфери бізнесу. Однаково вдало маркетингові технології допомагають вирішувати різноманітні завдання на споживчому ринку, на ринку промислової  продукції, на аграрному ринку у сферах пов'язаних  з торгівлею нерухомістю тощо.  Так само часто можна почути і побачити результати використання маркетингу у діяльності політичних партій та некомерційних організацій.  Водночас, застосування маркетингу для подолання соціальних проблем, нажаль, залишається достатньо рідкісним явищем. Сучасний маркетинг, одним з компонентів якого є реклама, орієнтується не на продаж товарів що виробляються, і навіть вже не на виробництво товарів, які продаються, а на задоволення потреб споживача. Тому вже давно головною метою реклами не є інформування людей про товари, які виробляє компанія (тим більше – про компанію, яка виробляє товари). Метою реклами є формування поведінки споживача: реклама апелює до потреб, які є актуальними для певної цільової аудиторії і «підказує» які дії має виконати споживач для задоволення цих потреб. Звичайно, для простої комерційної реклами такими діями є придбання та використання певного товару або послуги. Метою соціальної реклами не повинне бути лише інформування людей про певну суспільну, екологічну, культурну чи якусь іншу проблему: інформування – це прерогатива ЗМІ, вони створені для того щоб інформувати і в них це краще виходить.

1. Соціальна реклама як основний інструмент впливу соціального  маркетингу

Соціальний маркетинг - цей  напрям, що використовує інструменти  маркетингу для поліпшення життя  як окремих людей, так і усього суспільства в цілому[3, с. 35]. Спочатку соціальний маркетинг був спрямований на переконання людей займатися спортом, правильно харчуватися кинути палити, практикувати "безпечний секс" для запобігання поширенню СНІДУ, вступати в ряди донорів і так далі. Нині під терміном соціальний маркетинг, також розуміється робота комерційних компаній спрямована на одночасне просування бренду і соціальних цінностей. Ключовими елементами такого маркетингу нарівні з вивченням, формуванням і задоволенням потреб покупців є розробка, реалізація і контроль соціальних програм спрямованих на просування соціальних ідей, рухів або реалізацію практичних дій.

Соціальний маркетинг - маркетинг, що полягає в розробці, реалізації і контролі соціальних програм, спрямованих  на підвищення рівня сприйняття певних шарів громадськості деяких соціальних ідей, рухів або практичних дій. Зазвичай соціальний маркетинг використовується державними і громадськими організаціями [7, с. 35].

класифікація різновидів соціального маркетингу:

• Благодійний маркетинг
• Маркетинг освітніх послуг
• Маркетинг медичних послуг
• Спортивний маркетинг
• Релігійний маркетинг
• Екологічний маркетинг
• Маркетинг територій [7, с. 37].

Основним інструментом впливу соціального  маркетингу є соціальна реклама. У  цивілізованому світі соціальна реклама - важлива складова світогляду та морального здоров'я суспільства. Організації, що займаються такою рекламою, координуються урядовими та приватними соціальними програмами  та мають у своєму розпорядженні, за українськими мірками, фантастичні суми. Згідно досвіду багатьох країн відомий принцип, що якщо виникає серйозна соціальна проблема, для її вирішення, окрім проведення інших заходів,  необхідно проведення добре підготовленої рекламної кампанії, що вимагає великих капіталовкладень.

Соціальна реклама - особливий  вид реклами, яка представляє  громадські і державні інтереси і спрямована на досягнення благодійних цілей. У Соціальній рекламі не повинні згадуватися комерційні організації і індивідуальні підприємці, а також конкретні марки (моделі, артикули) їх товарів, так само як і марки (моделі, артикули) товарів що є результатом підприємницької діяльності некомерційних організацій[4, с. 72].

Традиційно соціальну  рекламу (у США – public service advertising –  реклама суспільних цінностей, non-commercial advertising – некомерційна реклама) визначають як ефективний освітній засіб, що дає змогу мотивувати велику аудиторію. Це інформація з питань здорового способу життя, охорони здоров’я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру і спрямована на дітей, підлітків, молодь, жінок, різні категорії сімей [8]. У такій рекламі не повинна згадуватися конкретна продукція та її виробники, міститися твердження про дискримінацію (за ознаками походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови), подаватися відомості або заклики до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, використовуватися або імітуватися зображення державних символів.

У загальному контексті соціальну  рекламу можна визначити як вид  комунікації, спрямований на те, щоб привернути увагу громадськості до найбільш актуальних проблем суспільства та його морально-етичних цінностей ("Зупинимо СНІД, доки він не зупинив нас", "Ви боїтеся старості? А хворі на туберкульоз були б щасливі до неї дожити!", "Любов – найкращий засіб виховання", "Молодість збереже історію і побудує майбутнє"). Це інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію.

2. Особливості соціальної реклами

Закон України «Про рекламу» говорить, що соціальна реклама - це інформація будь-якого виду, розповсюджена  в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей  і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку [2].

Таким чином, провідна функція  соціальної реклами полягає у  піднятті та формулюванні соціальних проблем, які значимі для суспільства в цілому і потребують негайного вирішення (пропагування здорового способу життя серед молоді, допомога безпритульним, покращення матеріального достатку пенсіонерів тощо).

На думку американських  дослідників Г. Блумера, М. Спектора та Дж. Китсюза, під соціальною проблемою доцільно розуміти умову чи пропоновану ситуацію, на яку на аренах публічного дискурсу "наклеюється ярлик" проблеми. Вона існує насамперед з тієї точки зору, з якої визначається та сприймається в суспільстві. Тобто, соціальні проблеми – це не прості відображення об’єктивних у суспільстві умов, а швидше проекції колективних почуттів, настроїв та думок. У той час, коли одні умови визначаються суспільством як проблеми, привертаючи до себе серйозну увагу громадськості, інші, не менш згубні та небезпечні, можуть залишатися без подібної уваги [1, с. 112].

Наприклад, у радянські  часи соціальна реклама, якій відводилася  більша частина рекламної діяльності, зводилася переважно до одного політичного типу. Її використовували для пропагування комуністичних цінностей, боротьби з інакомислячими, заклику вести здоровий спосіб життя ("Радянський суд – суд народу!", "З кожним днем все радісніше жити!", "Алкоголь – ворог розуму").

Соціальна реклама радянського  періоду була не дуже різноманітною, переважно заполітизованою та заідеологізованою, проте високої якості. Вона виконувала не лише інформаційну (доносила потрібну інформацію до громадян) та комунікаційну (зв’язок між державою та громадянами) функції, але й формувала певний імідж держави, забезпечувала виховний та пропагандистський процес.

Сучасна соціальна реклама  використовує доволі широкий спектр носіїв (на відміну від радянської, носіями якої переважно були плакати). Це телебачення, радіо, Інтернет, друковані засоби масової інформації (газети, журнали тощо), зовнішні та внутрішні рекламоносії (окремі спеціальні конструкції, щити, екрани, розташовані просто неба, на фасадах будинків чи всередині приміщень), транспортні засоби. Беззаперечним лідером щодо розміщення української соціальної реклами є телебачення (85 %), друге місце посідає реклама, розміщена на вуличних щитах (13 %).

Творцями соціальної реклами  сьогодні є не тільки держава, але  й політики, бізнесмени, так званий "третій сектор" (громадські та благодійні організації). Таким чином, соціальну рекламу залежно від її виробника умовно можна поділити на два різновиди: виготовлену

1) державними органами (різноманітні соціальні служби, податкова інспекція, МНС тощо);

2) комерційними й громадськими недержавними організаціями (благодійні фонди, асоціації, лікарні тощо) [6, с. 95].

Стиль державного варіанту соціальної реклами легко впізнаваний: "Податки – це не обов’язок. Це право допомогти", "Якщо ти цивілізована людина – виконуй правила дорожнього руху", "Забезпечивши теплоізоляцію квартири, можна створити затишок в оселі". У соціальній рекламі, виготовленій недержавними структурами, здебільшого йдеться про певний спосіб життя: "Якщо ви не проти показувати свої груди усьому світу все літо, то чому вам так важко кожні шість місяців показувати їх лікарю?", "Мамо, я виросту і буду тебе шукати", "Країні не вистачає нобелівських лауреатів. Кохаймося!", "Не свиняч на дорозі".

Залежно від об’єкту рекламування, можна виділити декілька типів соціальної реклами в Україні.

1) Реклама певного способу  життя, до якої відноситься  реклама, спрямована проти паління, наркоманії та алкоголізму, яка пропагує здоровий спосіб життя, правильне харчування та виховання, екологічна реклама ("Курити – на це немає часу!", "Життя – не маскарад: будь собою!", "Ми – за відповідальне батьківство", "Пасивне куріння вбиває", "Соромишся говорити з дітьми про секс, поговори про СНІД").

2) Реклама дотримання  законів, конституційних прав  та свобод людини, профілактики правопорушень, запобігання торгівлі людьми, підтримка волонтерського руху, пропаганда соціального захисту та безпеки населення, реклама соціальних служб та їх послуг. Наприклад, "Сплати податки та спи спокійно!", "Освіта буде неповною, якщо податки платити наполовину", "Впиши себе в історію" (реклама про перепис населення), "Ми чекаємо на тебе, щоб вислухати, підтримати, допомогти" (реклама центрів соціальних служб для молоді) тощо.

3) Патріотична реклама.  До неї відносять пропаганду  громадянської гідності, рекламу  до свят чи спортивних подій, які покликані об’єднати націю ("Не розплітай Україну!", "Як тебе не любити, Києве мій!", "Україна – це наша країна!", "Наш дім – наше місто", "Українці – співочий народ").

При цьому в Україні  практично відсутні зразки соціальної реклами, спрямованої на формування у дітей та молоді впевненості у своїх силах, здатності самостійно вирішувати свої життєві проблеми. Мало поширеними є також зразки реклами про надання певних соціальних послуг різним категоріям населення тощо. На відміну від інших зразків рекламної діяльності, соціальна реклама формує уявлення не про продукт, а про конкретну соціальну проблему, про шляхи її вирішення, про соціально-корисну або соціально-небезпечну поведінку. Закономірно, така реклама містить конкретну мотивацію до здійснення бажаної соціально-корисної дії (наприклад, "Профілактика – найкращий засіб попередження раку шийки матки", "За майбутнє – без наркотиків", "Повна сім’я – щаслива сім’я", "Не дай продати себе як ляльку").

Науковцями доведено, що при виробленні соціальної реклами, наприклад, для молоді треба враховувати ті аспекти, які найкраще сприяють зацікавленості та привертають увагу. Так, у 2005 році Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту оприлюднила аналітичний звіт, у якому зазначалися такі фактори впливу на сприйняття молоддю соціальної реклами:

• точність і образність; кількість (мається на увазі не разова, а "масова атака");
• наближеність до конкретної цільової групи (через мову, стиль тощо);доступність, чіткість, лаконічність (простота, зрозумілість повідомлення);
• емоційність (позитивні моменти, почуття гумору, добра);
• нетрадиційний підхід; образність, ефект "попадання" (реклама сприймається як "своя"; така, що "зачепила");
• елементи абсурду (для запам’ятовування);
• правдивість, реалістичність, здатність викликати емоції [].

Таким чином, соціальна реклама, орієнтована на молодь, має виконувати насамперед інформативну, застерігаючи, виховну, стимулюючу, формуючу та розвиваючу функції. Відповідно до цього вона може нести різне смислове навантаження, використовувати різні носії, найрізноманітніші засоби впливу, але обов’язково бути конкретною та адресною.

Сучасна українська соціальна  реклама є неефективною та мало дієвою. Однак, на думку експертів, "гарним результатом" дії вітчизняної соціальної реклами можна вважати наступні аспекти:

• акцентування уваги на певних питаннях;
• провокація до розмови на тему конкретної проблеми;
• якщо соціальна реклама запам’ятовується;
• якщо соціальна реклама змусила замислитися і це призвело до певних кроків вирішення проблеми; якщо соціальна реклама зможе об’єднати різні категорії населення для вирішення проблем; прийняття рішення – як кінцевий результат [1, с. 114].

Ефективною соціальною рекламою може стати позитивна реклама (тобто  не "проти", а "за" – у тому числі й за відсутність чогось), яка спирається на соціально-схвальні норми та дії, на традиційні цінності та стереотипи, яка не провокує протиріч між різними соціальними групами та сприяє збереженню національних традицій, культурної та природної спадщини, формує не негайну та тимчасову дію, а стійку і часто пролонговану соціально-значиму поведінку.

Дієвою соціальною рекламою можна назвати рекламу, вплив  якої досяг мети та виконав завдання на індивідуальному, груповому та суспільному рівнях. Результатом впливу соціальної реклами на всіх рівнях можна вважати набуття людиною, групою людей та населенням у цілому необхідних знань, підвищення рівня поінформованості відносно проблеми, зміна ставлення і стилю поведінки щодо змісту існуючої соціальної проблеми тощо.

Отже, до основних функцій  української соціальної реклами  належать: створення загального інформаційно-рекламного поля соціальної спрямованості, надання населенню практичної корисної інформації з різних напрямків соціального впливу, формування суспільно орієнтованого, привабливого, здорового (фізично та морально) способу життя (відмова від паління, антиалкогольна пропаганда), формування у молоді впевненості (в собі, у своїх силах, можливості вирішення своїх життєвих проблем, можливості повного розкриття свого фізичного, духовного та творчого потенціалу), формування образу молодої стабільної сім'ї як гаранта розвитку суспільства, антипропаганда негативних явищ, узалежнень, криміналізації, іміджева реклама центрів ССМ (соціальних служб для молоді) як виконавців державної молодіжної політики, конкретна реклама послуг, заходів, акцій центрів різних соціальних служб тощо ("Людська гідність – найвища цінність", "Наркоманія – смерть із власної волі", "Чи варто грати власним життям?", "Ми за відповідальне батьківство").

3. Фундаментальні засади ефективної соціальної реклами

Соціальна реклама для  досягнення якнайбільшої ефективності має ґрунтуватися на тих самих  засадах, що й комерційна. Транснаціональні компанії, які формують «main-stream» рекламної індустрії, витрачають сотні мільйонів доларів на дослідження нових методів та прийомів реклами, про дієвість яких свідчать успіхи цих компаній. Громадські об’єднання не мають таких фінансових можливостей, але вони можуть і повинні аналізувати рекламні стратегії та тенденції, виявляти фундаментальні засади та використовувати отримані дані для підвищення ефективності власної соціальної реклами.

Сучасний маркетинг, одним  з компонентів якого є реклама, орієнтується не на продаж товарів  що виробляються, і навіть вже не на виробництво товарів, які продаються, а на задоволення потреб споживача. Тому вже давно головною метою  реклами не є інформування людей  про товари, які виробляє компанія (тим більше – про компанію, яка  виробляє товари). Метою реклами  є формування поведінки споживача: реклама апелює до потреб, які є  актуальними для певної цільової аудиторії і «підказує» які дії  має виконати споживач для задоволення  цих потреб. Звичайно, для простої  комерційної реклами такими діями  є придбання та використання певного  товару або послуги [3, с. 38].

Метою соціальної реклами  не повинне бути лише інформування людей про певну суспільну, екологічну, культурну чи якусь іншу проблему: інформування – це прерогатива ЗМІ, вони створені для того щоб інформувати  і в них це краще виходить. Як виняток – приховані проблеми, такі що більшість громадян поки що не усвідомлює або не розуміє. Для  того щоб боротися з такими проблемами, щоб залучати прихильників серед населення, комерційних та владних структур і т.п., їх спочатку треба «артикулювати» та актуалізувати (говорити про них щоб вони стали актуальними для суспільства). Але і в цьому випадку соціальна реклама не є головним, найефективнішим та найдешевшим інструментом такої «актуалізації», порівняно хоча б з тими ж ЗМІ.

Переважна ж більшість  повідомлень в соціальній рекламі  нагадує про проблему, яка добре  або не дуже відома людям, не даючи  при цьому відповіді на запитання, як ця проблема стосується конкретної людини і не спонукаючи, відповідно, таку людину до якихось дій, спрямованих  на її вирішення. Завдяки використання різноманітних образів, сильних  емоційних прийомів та інших інструментів вона може бути ефектною – «кидатись  в очі», запам’ятовуватись, ставати  «вірусною». Але слід розуміти, що людям  в такому випадку стають важливими  саме ці образи та прийоми, а не те повідомлення, яке хотів донести розробник  даної реклами[7, с. 38].

Відтак, розробляючи соціальну  рекламу варто перш за все подумати про те, яких дій ми хочемо домогтись  від представника нашої цільової аудиторії (ясна річ що цільову аудиторію  на даному етапі вже визначено), яку  поведінку прагнемо сформувати. При  цьому важливо розуміти, що, як би це не виглядало на перший погляд цинічно, люди діють лише для задоволення  власних потреб. Інша річ що потреби  бувають різними: тут варто згадати відомого вченого Маслоу з його відомою пірамідою.

Отже, знаючи цільову аудиторію  варто апелювати до тих її потреб, які для неї є найбільш актуальними, і показувати представникам цільової аудиторії що їм варто зробити  або як змінити свою поведінку  для того, щоб ці потреби задовольнити. Наприклад, якщо для представника цільової аудиторії актуальною є потреба в збереженні здоров’я, його можна закликати до використання презервативів або відмови від паління, адже це ті дії і така поведінка, що ведуть до задоволення названої потреби. Однак для підлітка (представника тієї цільової аудиторії, на яку найчастіше спрямовується антитютюнова та «безпечно-поведінкова» соціальна реклама) вочевидь актуальними є інші потреби: потреба в приналежності до певної соціальної групи, в повазі представників цієї групи і т.п. Тільки усвідомивши та зрозумівши ці потреби, апелюючи до них, можна розробити таку соціальну рекламу, яка дійсно «зачепить» підлітка і змусить його змінити свою поведінку.

Працюючи над розробкою  соціальної реклами, потрібно думати в першу чергу про цільову аудиторію, намагатися зрозуміти її, виявити актуальні для неї потреби, які можуть бути пов’язаними з тими ідеями, які пропагуєте, і запропонувати аудиторії дії або модель поведінки, завдяки яким ці потреби будуть задоволені. Не потрібно інформувати в соціальній рекламі (для цього можна використовувати ЗМІ), - потрібно змінювати поведінку!

4. Сучасний стан розвитку соціальної реклами в Україні

На даному етапі розвитку України неабиякої актуальності набуває проблема соціальної реклами у вітчизняному журналістикознавстві. Незважаючи на те, що її відсоток в Україні залишається дуже низьким (цей тип реклами вважається фінансово невигідним, а тому мало поширеним), саме соціальній рекламі відводиться важлива роль для інформування, освіти та мотивації широких верств населення щодо певних соціальних проблем.

 Наприклад, у багатьох  країнах західної Європи близько 70 % зовнішньої реклами – це соціальна реклама, яка закликає аудиторію перевіритися на усілякі можливі хвороби, або спонукає до милосердя й допомоги хворим та бідним ("Мільйони німців хворі на діабет і не знають про це!", "Інколи погляди повинні проникати глибше" – попередження про рак, "Вони знають, що цервікальні мазки важливі. Але не завжди знають, чому саме", "Чорнило можна купити у магазині, а кров – ні" – реклама донорського центру тощо) [5, с. 96].

У  цивілізованому світі соціальна реклама - важлива складова світогляду та морального здоров'я суспільства. Організації, що займаються такою рекламою, координуються урядовими та приватними соціальними програмами  та мають у своєму розпорядженні, за українськими мірками, фантастичні суми. Згідно досвіду багатьох країн відомий принцип, що якщо виникає серйозна соціальна проблема, для її вирішення, окрім проведення інших заходів,  необхідно проведення добре підготовленої рекламної кампанії, що вимагає великих капіталовкладень.

Процес виготовлення соціальної реклами включає в себе замовника  соціальної реклами, отримувача та сам  процес комунікації. На жаль в Україні  в пасивному стані знаходиться  головна ланка  - замовник соціальної реклами. Соціальної реклами у вітчизняних ЗМІ та на міських вулицях украй мало. Приміром, на телеканалах побачити її можна тільки в найдешевший ефірний час - тоді, коли більшість глядачів її все одно не побачить, - після 23 години та вдень. Пояснюється це просто: безкоштовно соціальну рекламу розміщують лише державні ЗМІ, натомість на приватних телеканалах ефір дорогий, а тому малодоступний замовникам соціальної реклами - державним і громадським організаціям [1, с. 110]. Якщо ж брати регіональний аспект розповсюдження соціальної реклами в Україні, то найбільш поширеною соціальна реклама є, насамперед, в АР Крим, західному та східному регіонах України, дещо менше – в центральному та північному регіонах.

 У світі головним  замовником є держава, що виділяє  мільйони саме на соціальну  рекламу. Українська ж влада  ініціює соціальні проекти але не інвестує достатньо коштів у їх проведення. Хоча серед українського політикуму зараз розвинулась своєрідна мода на меценатство та благочинність, цілеспрямованого впливу досягти не так легко. Зате можна з впевненістю констатувати, що і державне керівництво і представники недержавних  організацій звернули увагу на соціальну рекламу як на ефективний інструмент формування суспільних настроїв і уявлень.

За допомогою соціальної реклами можна поступово підвищувати  рівень національної свідомості населення  краю, соціальної активності молоді, рівня  культури громадян. Основним сегментом  населення  на який необхідно здійснювати вплив є молодь, саме її відтік за кордон з середини руйнує уклад життя, поглиблює соціальний занепад.

Для вирішення даної  проблеми необхідно зкоординувати  дії державних органів влади, причому не лише місцевого а й  державного рівня, об'єднати в єдину  систему  заходи благочинних громадських організацій та фондів, закладів освіти та культури.  Важливою умовою є цілеспрямований розвиток підприємництва країни та, як наслідок,  загальне підвищення рівня життя населення.

Сьогодні практика соціальної реклами все більше характеризується комерційним аспектом (просування цінностей комерційних корпорацій та можливе фонове проникнення на комерційний рекламний ринок). Наприклад, група тютюнових компаній об’єднується під гаслом "Ми не продаємо тютюнові вироби особам, яким ще не виповнилося 18 років". Це закріплює образ соціально відповідальних виробників цигарок, що викликає позитивну реакцію в суспільстві і формує лояльність по відношенню до виробників з боку "неспоживачів". Інший приклад рекламної акції, спрямованої на боротьбу зі СНІДом. Паралельно із загальною соціальною рекламою наскрізною лінією може просувається конкретна марка презервативів. Цей же метод помітний також у інших виробників продукції, наприклад, у рекламі "Зателефонуйте батькам!", "Маклональдс" – за дітей!", "Чиста природа – здорове життя" – реклама мінеральної "Доброї води" тощо [7, с. 14].

Так, у переддень 2011 року компанія САН ІнБев Україна, лідер українського пивоварне ринку, почала нове тематичне спрямування в рамках глобальної програми корпоративної соціальної відповідальності «Кращий світ», присвячене профілактиці водіння в нетверезому стані.

Першим етапом комплексного річного проекту ще однієї соціальної ініціативи компанії став вихід на екрани українського ТВ ролика під  патронатом ТМ «Чернігівське» - «випив? За кермо НЕ сідай! », крім цього, компанія планує розміщує реклами на аналогічну тему на зовнішніх носіях та на радіо. А через місяць після серії рекламних повідомлень, протягом усього року українці стануть свідками інших масштабних агітаційних проектів та акцій, спрямованих на профілактику вживання алкоголю за кермом.

САН ІнБев Україна за десятиліття  роботи на вітчизняному ринку в рамках глобального проекту корпоративної  соціальної відповідальності "Кращий світ" вже реалізувала і продовжує  працювати в безлічі соціально-значущих ініціатив, спрямованих на охорону  навколишнього середовища, пропаганду здорового способу життя, розвиток спорту, підтримку сфери освіти і талановитої молоді.

Компанія успішно розвиває більше 10 всеукраїнських і регіональних програм: «День відповідального  споживання», «Сімейний розмова», «Водні комісари», «Глобальна програма управлінських  стажувань», а також освітні та регіональні екологічні програми. Тобто, компанія утверджує свій імідж як соціально відповідальний виробник, що й веде за собою до збільшення довіри з боку споживачів до компанії і збільшення економічних вигод виробника.

На сучасному етапі  існує декілька документів, у яких прописані основні напрямки, принципи розробки, виготовлення, розміщення та функціонування соціальної реклами як виду комунікації. Це Закон України "Про рекламу" [2] та "Положення про соціальну рекламу в системі соціальних служб для молоді України".