Особливостi дiючоi податковоi системи Украiни, ii реалii та шляхи вдосконалення

                                              РЕФЕРАТ                                                   

 

       Контрольна робота 18 стр., 14 використаних джерел .

       

        В роботi розглянуто особливостi дiючоi податковоi системи Украiни, ii реалii та шляхи вдосконалення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОДАТКОВА СИСТЕМА, ПОДАТКИ, ПЛАТНИКI ПОДАТКIВ     ПОДАТКОВА СЛУЖБА.

 

 

 

                                        ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність податкової системи України та ї ї розвиток.
1. Становлення податкової системи в Українi.
2. Класифікація податків і зборів.

1.3.   Система оподаткування.

1.4.  Податкова служба як складова податкової системи.

2. Реалії української податкової системи.

2.1. Світовий досвід України.

3. Шляхи вдосконалення податкової системи України.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             ВСТУП

 

Кожній країні властива своя система оподаткування. Становлення податкової системи України відбувалося в непростий час розбудови державності та реформування економіки на ринкових засадах, за умов економічної нестабільності та гіперінфляції, хронічного дефіциту державного бюджету. Податкове законодавство формувалося на основі нормативної бази, успадкованої від адміністративно-командної системи, а засади національної податкової політики розроблялись під тиском не тільки об'єктивних економічних, а й політичних чинників без належного наукового обґрунтування та аналізу мікро- і макроекономічних наслідків запровадження різних податків та величини їх ставок.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів, але й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків для досягнення визначених цілей відбувається в рамках податкової політики. Податкова політика являє собою систему урядових заходів для досягнення поставлених перед суспільством завдань за допомогою податкової системи країни.

В Україні податкове регулювання доходів юридичних осіб і громадян перебуває у стадії становлення. Велика кількість податків, складний механізм їх нарахування в бюджет, часті зміни податкового законодавства ускладнюють як теоретичне сприйняття окремих податків, так і практичне їх нарахування.

 

 

 

 

 

 

1. Сутність податкової системи та її розвиток.

 

1. Становлення податкової системи в Українi.

         Податкова система – це сукупність урегульованих правовими нормами податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території певної держави, а також форми та методи побудови такої системи.

Правовою основою податкової системи нашої держави є Закони України «Про державну податкову службу в Україні» [3] та «Про систему оподаткування» [4], ухвалені відповідно 04.12.90 р. і 25.06.91 р. Ці закони регламентують принципи побудови та призначення системи оподаткування, види податків і зборів, порядок їх зарахування до бюджетів і державних цільових фондів, визначають платників податків, їхні права, обов'язки та відповідальність за порушення податкового законодавства, систему органів державної податкової служби, їхні завдання, функції, права та обов'язки. Крім цих законів існує ще багато нормативних та інструктивних документів з питань нарахування та сплати конкретних податків, зборів та обов'язкових платежів податкового характеру [6].

         Кожній країні властива своя система оподаткування. Становлення податкової системи України відбувалося в непростий час розбудови державності та реформування економіки на ринкових засадах, за умов економічної нестабільності та гіперінфляції, хронічного дефіциту державного бюджету. Проте до 1995 року податкова система нашої держави в основному була сформована. Недоліки цієї системи оподаткування зумовили необхідність проведення податкової реформи. Ця реформа розпочалася в 1996 році на засадах нової податкової політики, підвалини якої були закладені Постановами Верховної Ради України «Про основні положення податкової політики та податкової реформи в Україні» від 13.12.1995  р. №466/95-ВР [7], «Про основні положення податкової політики  в Україні» від 04.12.1996 р. №561/96-ВР [8], а також Указом Президента України «Про заходи по реформуванню  податкової політики»  від 31.07.1996 р. №621/96 [9]. Податкова реформа має завершитися прийняттям Податкового кодексу України.

Всі податки, збори та обов'язкові платежі, які справляються на території України, поділяються на дві групи – загальнодержавні і місцеві. Загальнодержавні податки відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» [4] встановлюються Верховною Радою України та стягуються в обов'язковому порядку на всій території України незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються. Ні уряд, ні місцеві органи влади не мають права скасовувати ці податки або запроваджувати інші, встановлювати ставки оподаткування чи надавати пільги, за винятком тих, що передбачені чинним законодавством України [10].

 

2. Класифікація  податків і зборів.

       Згідно закону України "Про систему оподаткування", податки – це обов’язкові безповоротні платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Збори та інші обов'язкові платежі являють собою обов'язкові безповоротні платежі в бюджет чи державні цільові фонди, що вносяться у зв'язку з наданням платнику збору певної послуги або прав. Усі податки, збори й інші обов'язкові платежі формують бюджетну систему України.

       Усі податки можна класифікувати так:

    1. За формою оподаткування – прямі та непрямі;

     2. За об’єктом оподаткування – на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні), на майно і на витрати;

     3. Залежно від рівня встановлення – загальнодержавні та місцеві;

       4. За методом стягнення – розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками) та складні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників).

        5. Залежно від характеру використання – податки загального призначення (використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків) та спеціальні (цільові) податки (зараховуються до державних цільових фондів і використовуються виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду).

       6. За періодичністю стягнення – а) разові, себто такі, що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше – податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо); б) систематичні (регулярні), себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).

        Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки – це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку. До них належать: податок на прибуток підприємств і організацій, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, единий податок, податок на нерухоме майно тощо. Непрямі податки – це податки, які стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі. З підвищенням їх зростають ціни. До них належать: податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

         До основних видів загальнодержавних податків, зборів і інших обов'язкових платежів в Україні відносяться:

1. Податок на додану вартість;

2. Акцизний збір;

3. Податок на прибуток підприємства;

4. Податок на доходи фізичних осіб;

5. Державний збір;

6. Податок на землю;

7. Збір у Державний інноваційний фонд;

8. Податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів;

9. Податок на промисел;

10. Збір на спеціальне використання природних ресурсів;

11. Збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

12. Збір за забруднення навколишнього середовища;

13. Збір на обов'язкове соціальне страхування;

14. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

15. Збір у Фонд по здійсненню заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальному захисту населення;

16. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

17. Фіксований сільськогосподарський податок;

18. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмільництва;

19. Гербовий збір;

20. Єдиний збір, що сплачується в пунктах пропуску через державний кордон України;

21. Мито;

Загальнодержавні податки та інші обов’язкові платежі встановлюються Верховною Радою і справляються на всій території України.

Сільськими, селищними, міськими радами встановлюються місцеві податки і збори. Обласними радами встановлюються збори за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що направляється за кордон. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад народних депутатів.

       До місцевих податків віднесені:

1.Податок із реклами;

2.Комунальний податок.

       До місцевих зборів (обов’язкових платежів):

1.Збір за парковку автомобілів

2.Ринковий збір

3.Збір за видачу ордера на квартиру

4.Курортний збір

5.Збір за участь у бігах на іподромі

6.Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

7.Податок з реклами

8.Збір за право використання місцевої символіки

9.Збір за право проведення кіно- і телезйомок

10.Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

11. Комунальний податок

12. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

13.Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі

 

 

      1.3.   Система  оподаткування.

Податок – обов’язковий платіж, який справляється до бюджету з юридичних осіб (підприємств, установ, організацій) і громадян.

Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів становить систему оподаткування.

Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів.

Державні податкові інспекції ведуть облік платників податків. Банки та інші кредитні установи відкривають рахунки платникам податків та інших обов’язкових платежів лише за умови пред’явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік у державній податковій інспекції, і у триденний термін повідомляють про це державну податкову інспекцію.

Об’єктом оподаткування (тобто те, що обкладається податком) є доход(прибуток), добавлена вартість продукції(робіт, послуг), вартість певних товарів, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб. Існують й інші об’єкти оподаткування [4, 23].

 

1.4.  Податкова служба як складова податкової системи.

Надійність та ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональності побудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави. Податкова служба – це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.

Головна державна податкова інспекція України:

1.Проводить безпосередньо  і організовує роботу державних  податкових інспекцій, пов’язану  з :

а) здійсненням контролю за дотриманням законодавства про податки,інші платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів,законності валютних операцій, порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та за її використанням для розрахунків за товари,роботи,послуги;

б) проведенням всебічних перевірок фактів приховування,зниження сум податків та інших платежів;

в) виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом спадкоємства до держави, та скарбів;

г) проведенням перевірок правильності справляння і схоронності коштів, одержаних у сплату державного мита, а також у разі здійснення виконкомами сільських і селищних Рад народних депутатів касових операцій щодо приймання від населення коштів на сплату податкових платежів.

2.Розробляє і видає  інструктивні та методичні документи  про порядок застосування законодавчих  актів про податки,інші платежі  до бюджетів,внески до державних  цільових фондів,а також нормативні  акти з питань формування Державного  реєстру фізичних осіб-платників  податків та інших обов’язкових  платежів.

3.Затверджує форми податкових  розрахунків,звітів,декларацій та  інших документів,пов’язаних з  обчисленням і сплатою податків,інших  платежів до бюджетів,внесків  до державних цільових фондів  зразок картки фізичної особи-платника  податків та інших обов’язкових  платежів,а також форми звітів  про проведену державними податковими  інспекціями робот.

4.Роз’яснює через засоби  масової інформації порядок застосування  законодавчих та інших нормативно-правових  актів про податки,інші платежі  до бюджетів,внески до державних  цільових фондів і організовує  проведення цієї роботи державними  податковими інспекціями.

5.Здійснює заходи щодо  добору,розстановки,професійної підготовки  та перепідготовки кадрів державної  податкової служби.

6.Подає державним податковим  інспекціям методичну і практичну  допомогу в організації роботи,проводить  обстеження та перевірки її  стану.

7.Організовує роботу щодо  створення інформаційної системи, автоматизованих робочих місць  та інших засобів автоматизації  та комп’ютеризації робіт державних  податкових інспекцій.

8.Розробляє основні напрями, форми і методи проведення  податкових перевірок, визначає  завдання та повноваження підрозділів  податкових розслідувань державних  податкових інспекцій і координує  їхню діяльність.

9.Під час здійснення  контрольних функцій з’ясовує  неправомірність дій підприємств,установ,організацій  і громадян,що можуть свідчити  про злочинну діяльність або  створювати умови для такої  діяльності,та передає наявну  інформацію з цих питань відповідним  спеціальним органам по боротьбі  з організованою злочинністю.

10.Передає правоохоронним  органам матеріали по фактах  правопорушень, за які передбачено  кримінальну відповідальність.

11.Подає Міністерству  фінансів України звіт про  надходження податків, інших платежів  до бюджетів, внесків до державних  цільових фондів.

12.Розробляє пропозиції  до міжурядових угод про уникнення  подвійного оподаткування доходів  і майна та попередження податкових  ухилень.

13.Надає фізичним особам-платникам  податків та інших обов’язкових  платежів ідентифікаційні номери  і надсилає до державної податкової  інспекції за місцем проживання  фізичної особи або за місцем  отримання нею доходів, чи за  місцезнаходженням об’єкта оподаткування  картку з ідентифікаційним номером.

Державні податкові інспекції по Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним поділом фактично здійснюють ті ж функції, що й Головна державна податкова інспекція, за винятком пунктів 2, 3, 8, 12 і 13.

У разі, коли зазначені державні податкові інспекції безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції по районах, районах у містах і містах без районного поділу [3, 10].

 

2.1. Світовий досвід України.

На початковому етапі свого функціонування податкова система України спричинила кризові явища у механізмі розподілу фінансових ресурсів мільйонів громадян на користь держави, а тому сформувала чіткий стереотип несправедливості, який трансформувався в досить розвинений інститут приховування доходів (тіньова економіка). У цій ситуації податкове законодавство довело свою недієздатність у пошуку оптимального співвідношення податкових ставок, податкових пільг, які б враховували складну соціально-економічну ситуацію в країні на фоні кризових явищ у всіх сферах суспільного життя.

На відміну від вітчизняних реалій зовсім інший підхід до платників податків на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) в іноземних державах, де стан демократії та суспільні норми в значній мірі мають вплив на побудову та функціонування фіскальної політики. Остання передовсім спрямована на вирішення соціальних питань та економічну мотивацію домогосподарств, а вже потім - на забезпечення уряду фінансовими ресурсами. Саме тому, в умовах створення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки, пошук шляхів удосконалення власної системи оподаткування доходів фізичних осіб із урахуванням світових здобутків у цій сфері є досить актуальним.

Зазначимо, що оподаткування доходів фізичних осіб у світі має вже досить апробовану часом практику становлення на базі глибокого усвідомлення кожним платником свого конституційного обов'язку - сплати податків. Постійна увага цих держав до платника податків поступово виховала відповідну податкову культуру, яка відмінна від вітчизняних реалій. Cутність категорії «податок» у різних країнах є різним: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу [11, С. 36]. Також диференціюються ставки ПДФО, зокрема, у США ставки оподаткування доходів фізичних осіб коливаються від 2% до 12%, у Німеччині - від 10% до 53% залежно від розміру доходу платника, в Японії - 3,2 тис. єн в рік не залежно від розміру доходів [11, С. 160]. В Україні згідно Податкового кодексу [12, С. 36] ставка цього податку становить 15 %, але у разі, якщо загальна сума отриманих платником у звітному місяці доходів перевищує десятикратний розмір заробітної плати, ставка податку становить 17%. Таке рішення було прийняте з огляду на необхідність легалізації доходів, але, як вважає багато вчених, це все одно не стимулюватиме платників до детінізації своїх доходів.

Історично склалися дві форми побудови ПДФО: шедулярна та глобальна. Перша з'явилася у Великобританії. При цій системі доходи залежно від джерел поділяються на частини - шедули, кожна з яких оподатковується окремо, стягуються два податки: основний - за пропорційними ставками і додатковий - за прогресивними. Глобальна система використовується у більшості країн (США, Франція, Німеччина та ін.) При цій системі прибутковий податок стягується із річного доходу за прогресивною шкалою ставок [11, С. 160].  

 На відміну від України, де  порядок, ставки, правила оподаткування  податком із доходів фізичних  осіб встановлюються виключно  на загальнодержавному рівні, в  іноземних державах органам місцевого  самоврядування надано досить  широке право в сфері податкової  юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий  прибутковий податок належить  до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії  органи місцевого самоврядування  самостійно визначають ставки, за  якими будуть оподатковуватися доходи громадян [13, С. 68].

Одним із найвагоміших податків Німеччини є податок на заробітну плату. На цей вид податку припадає майже третина всіх податкових надходжень. При стягуванні податку враховуються податкові класи і види діяльності, використовуються податкові таблиці та карти. Шість податкових класів групують робітників та службовців залежно від їх сімейного стану, кількості працюючих у сім'ї, спільного чи окремого ведення обліку отримуваних доходів, наявності дітей.

На відміну від України, в якій передові комп'ютерні технології в процесі подання податкової звітності тільки почали застосовуватися на практиці, в Австралії визначення податкового зобов'язання та суми податку, що підлягає поверненню, за допомогою інформаційних технологій є вже досить широко апробованим. Пересічний платник податку може скористатися через мережу Інтернет так званим tax calculator - податковим калькулятором, робота якого побудована за принципом певного алгоритму. Задаючи суму отриманого доходу та параметри, що є характерними для платника податку (пільги, знижки, витрати), програма самостійно обраховує необхідні фіскальні показники [2, С.67].

Одна з найбільш розвинених систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід (в євро на одну дитину) [2, С. 68].

Отже, податкові системи розвинутих держав світу сьогодні є сформованим динамічним механізмом, який дає змогу вирішувати основні соціально-економічні завдання держави, зокрема через оподаткування доходів фізичних осіб. Бюджетні системи окремих країн характеризуються різними підходами до вирішення своїх завдань, але вони обов'язково враховують специфіку розвитку держави.  

 Саме тому, доцільним для  забезпечення соціально-економічної  справедливості податкової політики  в Україні є застосування таких  моментів зарубіжного досвіду, як  врахування сімейного стану платника, кількість працюючих у сім'ї, наявність  дітей та утриманців.

 

3. Шляхи вдосконалення податкової системи України.

Нині в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.

Податкова система України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єкти господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарської діяльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості.

          Існує декілька концепцій щодо шляхів реформування сучасної податкової системи. Ідеальна податкова система повинна мати декілька чітких економічних рис. Загалом ідеальна податкова система є економічно нейтральною: вона не створює ніяких спотворень, стимулів або перешкод для здійснення різних видів діяльності. Часом уряд використовує податкову систему щоб стимулювати економічне зростання чи перешкоджати використанню певних ресурсів [14].

Однак, ці функції не є основними функціями податкової системи і вони, зазвичай, застосовуються тоді, коли потенціал інших методів повністю вичерпаний. Хоча уряд уже зробив ряд важливих і успішних кроків у реформуванні податкової системи, вона все ще залишається обтяжливою, спотворюючою, несправедливою та дорогою для утримання. Крім цього, податкова система України виконує низку функцій, які не є звичними для податкової системи будь-якої розвиненої країни. Зокрема, можна спостерігати такі дві виразні риси – карну та, так звану, стимулюючу [10].

Останні роки реформ дають чимало прикладів того, як податкова система пристосовувалася для вирішення питань простроченої заборгованості між підприємствами, недотримання контрактів та недієвої судової системи.

Слід наголосити, що реформування податкової системи неможливе без від повідних змін бюджетної політики з метою збалансування дохідної та видаткової частин зведеного бюджету та соціальних фондів. Якщо зміни ставок податків призводять до зменшення надходжень, то необхідно адекватно відкоригувати видаткові програми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         

 

 

 

 

 

 

 

                                                    ВИСНОВКИ

          Збір податків – виключне право держави, жоден інший суспільний інститут не має такого права. Адже держава є політичною організацією, яка представляє все населення на певній території на відміну від будь-якої іншої організації, що діє в суспільстві і представляє окремі локальні групи інтересів за ознакою. Тому держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб'єктів (фізичних і юридичних осіб), що перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші спільні потреби всіх громадян. Податки – основа формування бюджету країни, а отже і фінансування цілої низки суспільно необхідних галузей життя – освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних програм тощо, утримання державного апарату.

          В Україні вирішальну роль у формуванні бюджету відіграють непрямі податки та податок на прибуток підприємств. Низький рівень доходів більшості населення, а також низька частка зарплати в національному доході обумовлюють невисоке надходження прибуткового податку з громадян.

          Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме: неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільність законодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг.

           Реформування податкової системи є найбільш важливою проблемою на етапі формування ринкового середовища і створення сприятливих умов для зниження податкового навантаження. Однак, зниження податкового навантаження слід провести поступово з метою стабільного виконання доходів бюджету.

 

 

 

 

 

                 

                           СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ