Оцінка Законів ХІІ таблиць

ЗМІСТ

 

Вступ………………..……………………………..………………………….3

Розділ І. Історія створення  пам’ятки …….…………...………...….………5

Розділ ІІ. Переклад Законів  ХІІ таблиць…..……….….…...………….….13

Розділ ІІІ. Оцінка Законів  ХІІ таблиць……..……..….……………..…….22

Висновки…………………………….....………………..………………….31

Список використаних джерел……………………………….…………….33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одним з найважливіших  внесків Стародавнього Риму в світову наукову можна назвати саме створення юриспруденції. Римське право загалом вперше в історії виступило як цілісна, ретельно розроблена, власне правова система. Як відомо, воно стало основою законодавства багатьох держав, зокрема правових систем романо-германської правової сім’ї.

Розвитку римського права  сприяли багато обставин. Позначився високий рівень товарних відносин, досягнутий Римом у періоди пізньої республіки і принципату, наслідком чого, як відомо, стало зрівняння прав між категоріями вільного населення імперії.

Не менше значення мав  «всесвітній» характер самої імперії, що породив потребу «примирення» багатьох і різних правових систем, що історично виникли й існували в завойованих країнах, і насамперед у Греції, Єгипті, Сирії тощо. Римські юристи мали можливість скористатися результатами правового розвитку культурних національних частин імперії, особливо Афін.

З розвитком суспільства  все більшого розвитку зазнає і римське  право, писаними основами якого стають закони - leges. Для визнання правового розпорядження як закон необхідно було, щоб він виходив від органа, який має відповідні повноваження, тобто так чи інакше утілював весь римський народ, і щоб він був належним чином обнародуваний: таємний правовий акт не міг мати верховної юридичної чинності.

Надзвичайно велике значення мали документи, які стали основою  розвитку джерел права. Саме тому не можна не вказати на величезну роль в процесі творення правової системи Стародавнього Риму збірника Законів ХІІ таблиць, основами якого стало римське звичаєве право. Цей документ став логічним наслідком багаторічних протиріч між двома суспільно-політичними станами – плебеями та патриціями.

Закони ХІІ таблиць  є одним із найбільш спірних питань починаючи з античних часів і  до сьогодення. Навіть сучасні науковці ще й досі не можуть дати точних відповідей на питання створення даної пам’ятки та її структури. Це пов’язано з  тим, що нажаль оригінали Законів були знищені, як припускається, під час галльської війни.

Але, завдяки значній суспільний значущості та необхідності, ця збірка міцно закріпилася у народній свідомості і як наслідок широко досліджувалася античними вченими та митцями. Саме тому до нас дійшли окремі положення  з тексту законів, передані митцями  як і в буквальних виразах, так  і у вільному переказі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ  ПАМ'ЯТКИ

 

Виняткове значення в історії  становлення і розвитку багатьох правових систем світу має римське  право, що пройшло декілька етапів розвитку. У свою класичну епоху воно досягло  апогею, ставши найбільш досконалою і  універсальною для античності системою права, своєрідним всесвітнім правом суспільства  і економіки, побудованих на засадах  приватної власності, суспільства  приватних товаровиробників з його неперевершеною за логічністю, завершеністю і точністю розробкою всіх приватновласницьких  правових відносин. Римляни вперше розробили право приватної власності, абстрактне право. [18, с.278]

У Стародавньому Римі звичаї як первинна форма права застосовувалися  і зберігалися досить довго. Тому юридичними підвалинами розвитку римського  права вважаються норми звичаєвого права, які включали в себе звичаї предків (mores maiorum), звичаєву практику (usus) і звичаї, що склалися в практиці жерців (commentarii pontificum). Проте з часом  характер їх застосування починає суттєво  змінюватися, помітно зменшується  колишня їх значимість. Судова практика та звичаї, породжені нею, витісняють укорінені звичаї давніх римлян, оскільки сили вважалися доцільнішими для застосування.    [9, с.5]

Отже упродовж тривалого  часу писаних законів в Стародавньому  Римі взагалі не існувало. Однак  вагомою обставиною, яка остаточно  зруйнувала міцні позиції понтифіків у здійсненні правосуддя та прискорила процес їх десакралізації, послугувала реальною підставою його вивільнення від релігійного впливу та набуття світського вигляду стала поява першого писаного збірника – Законів ХІІ таблиць (Leges XII tabularum).    [9, с.7]

Так початок республіканського  періоду Стародавнього Риму ознаменувався  подією, яка мала надзвичайно важливе  значення для всього подальшого розвитку римського права.    [8, с.118]

Появу законів ХІІ таблиць  римська історія відносить до 451-450 pp. до н.е. Як засвідчують стародавні історики, запис і публікація законів  були проведені з ініціативи плебеїв, котрі цього наполегливо вимагали, оскільки існуючі звичаї і закони довільно тлумачились патриціями, що захопили владу в державі і  використовували неписане право  виключно у своїх інтересах.    [8, 118]

Боротьба плебеїв за свої права досягла апогею на початку V століття до н.е., коли величезних обсягів  набули різні форми особистої  залежності та боргового рабства. Єдиними  поборниками прагнень плебейської  частини населення Риму стали  народні трибуни, які вимагали створення  зрозумілого, справедливого і всезагального  законодавства (саме народному трибуну  Терентелію Арсу вдалося прискорити небажаний для патриціїв законодавчий процес).   [9, с.8]

Так однією з переломних віх цієї боротьби вважається 494 р. до н.е., рік, коли плебеї відмовилися брати  участь у спільному з патриціями військовому поході. Оскільки плебейські маси становили в армії переважаючий відсоток, то Рим фактично залишився  без необхідної військової оборони. Озброєні плебеї розбили табір на Священній горі, погрожуючи патриціям  заснувати там власне місто.    [8, с.119]

Сецесія плебеїв змучила  патриціїв піти на певні поступки. Результатом переговорів стало  включення плебеїв до складу римського  народу та початок створення Законів ХІІ таблиць.    [9, с.8]

Юрист ІІ століття до н.е. Помпоній зазначав, що протягом 20 років до видання Законів ХІІ таблиць з 471 по 451 рр. до н.е. не було ніякого права. Це пов'язано з тим, що плебеї в 471р. до н.е. перенесли вибори плебейських трибунів і прийняття законів з куріатні зборів народу (де панували патриції), в трибунаті, де плебеї мали перевагу перед патриціями в силу своєї більшості. Патриції відмовилися підкорятися рішенню плебеїв, і спираючись на сенат і патриціанських консулів, протягом майже 20 років ігнорували спроби плебеїв створити нове законодавство і тим самим встановити рівність прав. Саме тому плебеї прагнули створити такі закони, які б обмежили виконавчу і судову владу консулів. Головним засобом вирішення цього завдання плебеї вибрали створення законів, публічно виданих і доступних для всіх.    [13, с.95]

Так під тиском плебеїв 451 р. до н.е. було обрано комісію з десяти осіб (децемвірів) для запису законів. Однак незважаючи на протести плебеїв, до складу комісії увійшли тільки патриції, яким надавалися найширші повноваження. Того року не обирали ні консулів, ні народних трибунів. Однак упродовж року децемвіри не встигли закінчити  роботу над складанням зводу законів.    [12, с.25]

Існує припущення про те, що 454 року до н.е. комісія уповноважила свої представників до Афін для вивчення солонівського законодавства. Проте  сам факт експедиції комісії, можливість вивчення і навіть часткової рецепції законів Солона римлянами деякі  вітчизняні і російські дослідники ставлять під сумнів (О.Підоприга, Є.Харионов, Є.Скрипільов). На їх думку, представництво перебувало на півдні Італії, у Великій Греції, де знаходились грецькі колонії.    [9, с.7]

Свої аргументи вони обґрунтовують  тим, що на Рим той час ще не мав  власного флоту і тому ймовірність  здійснення надто далекої подорожі мінімальна. Тим паче, що стародавні римляни і греки цей факт взагалі  замовчують.    [9, с.7]

Думку про грецький вплив  на створення Законів ХІІ таблиць  у своїх міфах виклав саме Помпоція. Однак необхідно враховувати, що у ІІ ст. до н.е., періоду коли жив цей видатний юрист римляни екзальтовано захоплювались культурою та досягненнями Стародавньої Греції, вважаючи себе прямими спадкоємцями та носіями грецьких традицій. Більше того, досягнення тогочасної римської цивілізації були самодостатніми і не потребували будь-яких запозичень. [9, с.10]

Так чи інакше результатом  діяльності комісії децемвірів стала  поява 451 року до н.е. збірки законів. Текст  законів був написаний на 10 таблицях і винесений на ухвалу центуріатних коміцій. Однак незгода плебейської частини населення з багатьма положеннями законів продиктувала необхідність створення нової комісії (450 р. до н.е.), до якої вже увійшли 5 патриціїв і 5 плебеїв. Внаслідок спільної роботи до вже існуючих десяти було додано ще дві таблиці.[9, с.10]

Сам текст таблиць не містить  постанов, які дозволяли б ствердно говорити про забезпечення рівності правового статусу патриціїв  та плебеїв. Беручи до уваги ту обставину, що кінцевий варіант змісту законів  узгоджувався з плебеями і не викликав серйозних заперечень з їх боку, то не виникає сумнівів стосовно того, що Закони ХІІ таблиць стали основою  загального париціансько-плебейського (квіритського) права, тобто цивільного права (ius civile), призначеного виключно для римських громадян.    [9, с.10]

Власну назву Закони отримали, по-перше завдяки своєму формальному  вигляду, а по-друге, - фактичній кількості. На жаль, у оригінальному вигляді таблиці до нас не дійшли, тому існують різні припущення щодо матеріалу, який був використаний для виготовлення таблиць. Ймовірно, спочатку текст законів був написаний на покритих воском дерев’яних дощечках. Але згодом, для безпечнішого зберігання текст був перенесений на бронзові або мідні пластини, які були виставлені у центрі Рима до загального відома.    [9, с.10]

Існує припущення, що під  час війни Галлії з Римом пожежа знищила дерев’яні таблиці, тому на вимогу Сенату вони знову були відновлені.    [9, с.10]

Про зовнішній вид таблиць  наявна лише наступна коротка замітка середньовічного глосатора Одофреда:

«І із цих двох таблиць  щось збереглося в Латерані, в Римі: написані вони погано, так як там немає ні розділових знаків, ні розділу слів і нічого неможливо зрозуміти, якщо не розвернути букви…».    [8, с.327]

Сучасні науковці неодноразово намагалися зібрати в єдине всі  окремі положення законів і розмістити їх в такому порядку, в якому ймовірно вони розміщувалися в оригіналі, використовуючи при цьому такі античні пам’ятки як дигести Юсиніана, де збереглися витримки із коментарів до ХІІ таблиць, написані Гаєм і які складалися з 6 книг. Припустивши, що Гай слідував порядку таблиць і кожну книгу свого коментаря присвячував 2 таблицям оригіналу прийшли до висновку такого розподілу таблиць: на І та ІІ таблиці знаходились положення про громадянське право, на ІІІ – провадження проти неспроможного боржника, на IV – положення про батьківську власність, на V та VІ – опіка, спадкоємство та власність, на VІІ та VІІІ - зобов'язальні відносини, на ІХ та Х – jus publicum et sacrum та на ХІ і ХІІ – різні додаткові статті.    [2, с.120]

В результаті дослідники і  науковці достатньо повно, хоча не вичерпно, реконструювали зміст законів. Вони нині опубліковані у багатьох спеціальних  збірниках і хрестоматіях.    [2, с.120]

Однак ця побудова Законів  позбавлена достатньої наукової точності і перш за все суперечить суспільним звичаям написання законів на дощечках тих часів.    [2, с.121]

Таким чином, ні зміст, ні існуюча  сучасна система Законів ХІІ  таблиць не є тотожними його первинному варіанту. Текст містить очевидні змістовні прогалини та помітні  правові колізії. Оскільки оригінал пам’ятки було втрачено, то її ідентичне  відтворення на жаль до цих пір  здійснити не вдалося.    [2, с.121]

Тож Закони XII таблиць не були кодексом у розумінні систематизованих норм, які з достатньою повнотою регулювали правовідносини в суспільстві. Це збірник коротких звичаєвих норм з найважливіших питань тогочасного  життя. Всіх галузей права вони не охоплювали, торкаючись переважно цивільного, шлюбно-сімейного, кримінального, судового процесу, постанов про порядок поховання. Вони означали ліквідацію родоплемінних  відносин, хоч елементи родового ладу ще залишались. Закони передбачали  обов'язкову судову процедуру розгляду спірних справ.    [24]

Закони XII таблиць не торкалися  основ державного ладу, проте встановлювали  низку заходів щодо порядку управління: забороняли у місті "нічні зборища", не дозволяли поховання усередині  міста, забороняли міняти ширину доріг, пишні похорони та захоронення з золотими речами тощо.    [25]

Також варто зазначити, що на відміну від інших давніх правових пам’яток, Закони ХІІ таблиць мали свою внутрішню впорядкованість  та логіку. Кожна таблиця присвячувалась одному суспільно важливому аспекту. Також зміст норм Законів ХІІ  таблиць вказує на те, що норми ці носять вже не казуальний (щодо конкретного  випадку), а загальний характер. А  загальне право набуває рис публічного, а не сакрального права. Також  спостерігаємо наявність певних колізій. Наприклад, наявність більш  тяжкого та м’якшого покарання одночасно. Це пояснюється тим, що норми виникали неодночасно, а також залежали від  соціальних змін у суспільстві. А  також для Законів ХІІ таблиць, як для законодавства квіритського права приманні такі ознаки як точність у формулюванні та деталях, формалізм (обов’язковість пишних обрядів), консерватизм, казуальність, симбіоз релігійних норм та норм моралі.     [4, с.100]

Варто зважити і на поєднання  жорсткості квіритського права з гнучкістю преторської системи. Такий дуалізм, наявний у нормах «Законів ХІІ таблиць», гальмував розвиток та динамізм інших норм, закріпивши за даною збіркою право першості на багато років. Хоча варто звернути увагу й на деякі недоліки та відсталість цих законів, які не стали повноцінним кодексом, а були лише записом звичаїв, афоризмів, прислів’їв тощо. [1, с.265]

Отже, процес створення Законів  ХІІ таблиць був досить динамічним та насиченим подіями. Його передумовою  була напружена суспільно-політична  ситуація в державі, що стала наслідком  низки історичних явищ, починаючи  з вигнання царів та встановлення республіканського ладу. Значення першого  писаного збірника правових норм і  до сьогодні є проблематичним питанням, яке вивчається багатьма вченими  сучасності. Але не можна не зазначити, що Закони ХІІ таблиць є одним  з основних джерел права Стародавнього  Риму, виступаючи у ролі «першої  ластівки», яка створила підґрунтя  для подальшого розвитку римського  законодавства.    [26]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ПЕРЕКЛАД ЗАКОНІВ  ХІІ ТАБЛИЦЬ

 

Tabula 1

Права й обов’язки позивача та відповідача

 

1. Praetor urbanus  ius inter cives dicito.    [17, с.180]

1. Міський претор говорить  закон.    [23, с.31]

 

2. Si in ius vocat, ito.    [17, с.180]

2. Якщо викликають когось на судочинство, нехай іде.    [23, с.31]

 

3. Ni it, antestamino, igitur em capito.    [17, с.180]

3. Якщо він не іде,  нехай той, хто його викликав, підтвердить свій виклик при  свідках, а потім веде його насильно.    [23, с.31]

 

4. Adsiduo vindex adsiduus esto. Proletario iam civi cui quis volet vindex esto.    [17, с.180]

4. Нехай поручником у  судочинстві за того, що живе  своїм господарством, буде тільки  той, хто має господарство. За  того громадянина, хто не має  господарства, поручником буде той,  хто бажає. [23, с.31]

 

5. Rem ubi pacunt, orato.    [17, с.180]

5. На чому домовляться,  про те нехай позивач і просить  на судочинстві. [23, с.31]

Tabula III

Права кредиторів. Покарання  боржників

 

1. Aeris confessi rebusque iure iudicatis XXX dies iusti sunto.  [17, с.180]

1. Нехай будуть дані  боржнику 30 пільгових днів після  визнання ним боргу або після  прийняття рішення.    [23, с.31]

 

2. Post deinde manus iniectio esto. In ius ducito.    [17, с.180]

2. Після закінчення вказаного  терміну нехай позивач накладе  руку на боржника. Нехай веде  його на судочинство для виконання  рішення.    [23, с.32]

 

3. Ni iudicatum facit aut quis endo eo in iure vindicit, secum ducito. Vincito aut nervo compedibus. XV pondo ne minore, aut si volet maiore vincito.    [17, с.180]

3. Якщо боржник не виконав  добровільно судового рішення  і ніхто не звільнив його  від відповідальності при судочинстві,  нехай позивач поведе його  до себе і накладе на нього  колодки або кайдани вагою  не менше, а, якщо захоче, то  і більше 15 фунтів.    [23, с.32]

 

4. Si volet, suo vivito. Ni suo vivit, qui eum vinctum habebit, libras farris endo dies dato; si volet, plus dato.    [17, с.180]

4. Під час перебування  в ув'язненні боржник, якщо  бажає, нехай харчується за  свій власний рахунок. Якщо  ж він не перебуває на своєму  власному утриманні, то нехай  той, хто тримає його в ув'язненні,  дає йому один фунт борошна на день, а при бажанні може давати і більше.  [23, с.32]

 

5. ... nisi pacti forent habebantur in uinculis dies sexaginta. Inter eos dies trinis nundinis continuis ad praetorem in comitium producebantur, quantaeque pecuniae iudicati essent praedicabatur. Tertiis autem nundinis capite poenas dabant aut trans Tiberim peregre uenum ibant.    [17, с.180]

5. … між тим, поки  боржник був ув'язнений, він  мав право помиритися із позивачем,  але якщо сторони не мирилися, то такі боржники залишались  в ув'язненні 60 днів. Протягом  цього терміну їх три рази  підряд у базарні дні приводили  до претора на коміції і оголошувалась присуджена з них сума грошей. На третій базарний день їх піддавали смертній карі або вони віддавались на продажу за кордон, за Тибр.   [23, с.32]

 

6. Tertiis nundinis partis secanto. Si plus minusue secuerunt, se fraude esto. [17, с.180]

6. У третій базарний  день нехай розрубають боржника  на частини. Якщо відріжуть  більше чи менше, то нехай  це не буде поставлено їм  у провину.    [23, с.32]

 

Tabula IV

Звільнення сина з-під  влади батька. Право дружини

 

2. Si pater filium ter venum duit, filius a patre liber esto.    [17, с.181]

2. Якщо батько три рази  продасть сина, то нехай син  буде вільним від влади батька.    [23, с.32]

 

3. Mulier, quae nolebat eo modo (usu) in manum mariti convenire, quotannis trinoctio poterat abesse atque eo modo cuisque anni usum interrumpere.  [17, с.181]

3. Користуючись постановою XII таблиць, наказав своїй  дружині   взяти її речі і, віднявши  у неї ключ, вигнав її.    [23, с.32]

 

Tabula V

Права успадкування. Опіка

 

1. ... feminas etsi perfectae aetatis sint in tutela esse ... exceptis virginibus Vestalibus, quas ... liberas esse ...  [17, с.181]

1. … предки наші стверджували, що навіть повнолітні жінки  внаслідок притаманної їм легкодумності  повинні перебувати під опікою... Виняток робився тільки для  дівчат-веста-лок, яких стародавні римляни із поваги до їх жрецького сану звільняли від опікунства. Так було постановлено законом XII таблиць.    [23, с.32]

 

3. Uti legassit super pecunia tutelave suae rei, ita ius esto.    [17, с.181]

3. Якщо хтось зробив  розпорядження щодо опіки грошей  і свого майна, нехай буде  так.    [23, с.33]

 

4. Si intestato moritur, cui suus heres nescit, agnatus proximus familiam habeto.    [17, с.181]

4. Якщо хтось не залишив  майна на випадок смерті, і  невідомо про його нащадка,  то нехай це отримає найближчий  родич у родині.    [23, с.33]

 

5. Si agnatus nec escit, gentiles familiam habento.    [17, с.181]

5. Якщо немає нащадка,  то хай (спадок) отримає родич  з тієї ж родини. [23, с.33]

 

Tabula VI

Набуття права власності  на землю

 

1. Cum nexum faciet mancipiumque, uti lingua nuncupassit, ita ius esto. [17, с.181]

1. Якщо хто-небудь укладе  угоду самозакладу або відчуд-ження речі у присутності п'яти свідків і вагаря, то нехай слова, які виголошуються при цьому, вважаються непорушними.    [23, с.33]

 

2. Improbus intestabilis esto.    [17, с.181]

2. (Цицерон, Про зобов’язання, III. 16: За XII таблицями вважалося достатнім  надати докази того, що було  сказано при заключенні угоди, і ті, що відмлвилися  від своїх слів підлягали подвійному штрафу.).  [23, с.33]

 

3. Usus auctoritas fundi biennium est, ceterarum rerum omnium annus est usus.    [17, с.181]

3. Давність володіння  щодо земельної ділянки встановлювалась  два роки, щодо усіх інших речей  — один рік.    [23, с.33]

 

Tabula VII

Права й обов’язки землевласників

 

6. Viae latitudo in porrectum octo pedes, in anfractum sedecim.  [17, с.181]

6. За законом XII таблиць  ширина дороги по прямому напрямку  визначалась у вісім футів,  а на поворотах — у шістнадцять  футів.  [23, с.34]

 

7. Viam muniunto. Ni sam delapidassint, qua volet iumenta agito. [17, с.181]

7. Треба будувати дорогу. Якщо власник наділу її не  будуватиме, хай буде забрано  в нього здорову худобу.    [23, с.34]

 

9. Si arbor ex vicini fundo vento inclinata in tuum fundum sit ... de adimenda ea ... agere potes.    [17, с.181]

9. Якщо дерево із сусіднього  поля нахилиться на твоє поле, можеш вимагати, щоб зрізали.    [23, с.34]

 

Tabula VIII

Про позичковий процент. Види правопорушень:

крадіжка урожаю, лжесвідчення, наклеп, тілесні пошкодження

 

2. Si membrum rupit, ni cum eo pacit, talio esto.    [17, с.181]

2. Якщо здійснить членопошкодження і не помириться з потерпілим, то нехай і йому самому буде спричинено те ж саме.    [23, с.34]

 

3. Manu fustiмe si os fregit collisitve libero CCC, si servo CL poenam subito sestertioum.    [17, с.181]

3. Якщо рукою або ломакою  зламає кістку вільній людині, то нехай заплатить штраф у  розмірі 300 асів, якщо рабові —  150 асів.    [23, с.34]

 

4. Si iniuriam faxsit, XXV poenae sunto.    [17, с.182]

4. Якщо образить, нехай  штраф буде 25.    [23, с.34]

 

5. Frugem aratro quaesitam furtim noctu pavisse ac secuisse puberi... suspensum Cereri necari... impubem praetoris arbitratu verberari noxiamve duplione decidi.    [17, с.182]

5. Смертним гріхом для  дорослого було потравити або  скосити вночі урожай із обробленого  плугом поля. ХІІ таблиць веліли  таку приречену богині Церері особу скарали насмерть. Неповнолітнього, винного у такому злочині, за рішенням претора або карали мечами, або присуджували відшкодувати спричинену шкоду у подвійному розмірі. [23, с.34]

 

12. Si nox furtum factum sit, si im occissit, iure caesus esto.    [17, с.182]

12. Якщо вночі було зроблено  злочин, то хай (злочинець) буде  вбитий, як приписує право.    [23, с.35]

 

21. Patronus si clienti fraudem fecerit, sacer esto.    [17, с.182]

21. Якщо патрон зробить  збиток клієнтові, хай буде  він проклятим.  [23, с.35]

 

23. Qui falsum testimonium dixisse convictus esset, e saxo Tarpeio deiceretur.    [17, с.182]

23. Викритий у неправдивому  свідченні скидався з Тарпейської скелі. [23, с.35]

 

Tabula IX

Про підкуп судді або посередника. Про смертні вироки

 

3. ... iudicem arbitrumve iure datum, qui ob rem dicendam pecuniam accepisse convictus est, capite poenitur.    [17, с.182]

3. … хай буде покараний  той суддя, який задля певної  справи був звинувачений у  взятті хабаря.    [23, с.35]

 

5. ... eum qui hostem concitaverit quive civem hosti tradiderit capite puniri. [17, с.182]

5. Хай буде покараний  той, хто підбурює ворога, або  той, хто зраджує ворогу римського  громадянина.    [23, с.36]

 

6. Interfici... indemnatum quemcumque hominem... (vetuerunt).    [17, с.182]

6. Постанови XII таблиць  забороняли без суду позбавляти  життя будь-яку людину.    [23, с.36]

 

Tabula X

Про поховання (Сакральне  право)

 

1. Hominem mortuum in urbe ne sepelito neve urito.    [17, с.182]

1. Хай мерця не ховають  і не спалюють у місті.    [23, с.36]

 

4. Mulieres genas ne radunto, neve lessum funeris ergo habento.    [17, с.182]

4. Хай на похоронах  жінки щік не дряпають і  не голосять за померлими. [23, с.36]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗІД ІІІ

ОЦІНКИ ЗАКОНІВ  ХІІ ТАБЛИЦЬ

 

Писемність у Римі з'явилася  у VI ст. до н.е. Хоч твори письменників, істориків чи пам'ятки народної творчості, які були б аналогічні грецьким поемам «Іліада» й «Одіссея», з цієї ранньої епохи до нас не дійшли, проте збереглися складені на їхній основі історичні твори наступних римських істориків. Це відомі праці Марка Катона Старшого (III—II ст. до н.е.), Марка Тулія Цицерона (II—І ст. до н.е.), Гая Салюстія (І ст. до н.е.), Тіта Лівія (І ст. до н.е. - І ст. н.е.), Корнелія Тацита (І-ІІ ст. н.е.), грецьких істориків Полібія (II ст. до н.е.), Плутарха (І-ІІ ст. н.е.) та багатьох інших.    [5, 160]

Достовірні відомості  зі стародавньої історії Риму дають  археологічні матеріали і документальні  джерела. Часто документальні джерела історики цитують у працях. Зокрема, це закони, договори, частково текст першої римської кодифікації — законів XII таблиць. Значний документальний матеріал виявлено у написах (на каменях, колонах у залишках храмів, гробниць), особливо в імператорський період (знайдено близько 100000 написів). Багато праць з історії Риму опубліковано середньовічними та пізнішими дослідниками — Карлом Сигонієм, Шарлем Монтеск'є, Едуардом Гіббоном, Теодором Моммзеном, Густавом Ферреро, Р.Віппером, М.О.Машкіним, І.С.Перетерським та ін. Опубліковано низку римських документів, текстів угод, законів, договорів тощо.    [5, с.172]

Дослідження значення Законів  ХІІ таблиць для сучасників та нащадків є досить важливим питанням, яке вивчалося та вивчається багатьма провідними вченими. І, не завчаючи на те, що об’єктивну оцінку певному історичному явищу можна надати лише після спливу певного часу, визначні античні вчені, сучасники створення Законів ХІІ таблиць, не змогли оминути своєю увагою цей документ.    [7, с.44]

Так Закони були основним джерелом римського права принаймні на протязі наступних трьох століть. Їх дуже часто цитували римські юристи Пізньої Республіки (Сервій Сульпіцій, Секст, Лабеон тощо).      [7, с.44]

Першим, хто письмово прокоментував  Закони XII таблиць був Секст Елій Пета, світський консул (198 р. до н. є.). Він був юристом як і його брат Публій. Секст був автором праці Commentaria tripartita або tripertita, в якій систематично розглядає кожне положення Закону Дванадцяти таблиць, дає коментарі та розмірковує над відповідними діями суду до кожного з положень. Інша його праця, Ius Aelianum, розглядає тільки судові позови. Головний твір Секста Елія було схвалено самим Цицероном; безумовно, ця праця ще існувала за часів Тіта Помпонія Аттика, адже він посилався на неї. Проте наразі невідомо, коли саме цей твір зник.   [15, 45]

Ще одним відомим представником  античності, який зацікавився цією визначною панятко був відомий римський філософ та історик Тіт Лівій. Він називав Закони ХІІ таблиць «джерелом усього публічного і приватного права» (foils omnis public privati que juris), вказуючи на важливість даного документа в системі права Стародавнього Риму, а також звертаючи увагу на смислову наповненість збірника законів, який містив у собі норми, що регулювали найбільш важливі суспільні відносини. Слово «джерело» в даному виразі використовувалося в сенсі кореня, з якого виросло могутнє дерево римського права. Лівій хотів цим терміном позначити початок, від якого йде розвиток римського права [7, с.44]