Пенсыйне забезпечення

Міністерство освіти і науки України

Херсонський політехнічний коледж

Одеського національного політехнічного Університету

Виконала

Студентка 452 групи

Квашена Надя

Херсон 2008

Види формованих пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"
Система законодавства про соціальне забезпечення в Україні охоплює правові норми Конституції України, поточні закони та деякі інші нормативно-правові акти.
Правову основу організації та функціонування системи пенсійного забезпечення в Україні складають конституційні норми. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. та інші закони.
Конституція України передбачає: "Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом"ст. 46).
Розрізняють види пенсій: трудові та соціальні.
Трудові пенсії призначаються: за віком; з інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Умови призначення трудової пенсії:
а) право на пенсію за віком мають: чоловіки, яким виповнилося 60 років за наявності стажу роботи не менш як 25 років; жінки, яким виповнилося 55 років за наявності стажу роботи не менш як 20 років;
б) пенсії з інвалідності призначаються в разі настання повної або часткової втрати здоров'я незалежно від того, коли настала інвалідність; у період роботи, до влаштовування на роботу або після припинення роботи;
в) пенсії в разі втрати годувальника призначаються непрацездатним членам сім'ї померлого, які знаходилися на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника;
г) пенсія за вислугу років встановлюється для окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (робітники локомотивних бригад, деякі категорії робітників льотно-випробного складу, морського, річкового флоту рибної промисловості, деякі категорії артистів театру та ін.).
Обчислення спеціального стажу встановлюється зазначеним законом та іншими нормативно-правовими актами.
Соціальні пенсії призначаються та виплачуються непрацюючим громадянам, окрім інвалідів дитинства, за відсутності права на трудову пенсію.
Закон також передбачає такий вид пенсії, як додаткова, що виплачується особам, які уклали договори добровільного страхування.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" складається з 5 розділів (104 статті):
Розділ1.Загальніположення.
Розділ2.Трудовіпенсії.
Розділ3.Соціальніпенсії.
Розділ4.Порядокіумовиперерахункупенсій.
Розділ5.Відповідальністьпідприємствтаорганізаційігромадян.
Цей Закон гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання через надання трудових і соціальних пенсій. Соціальна захищеність пенсіонерів гарантується встановленням пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також завдяки регулярному переглядові їх розмірів відповідно до змін соціально-економічної ситуації в країні.
Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами та організаціями на заходи соціального страхування, страхових внесків громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів Державного бюджету України. Наявність цього фонду є гарантією матеріального забезпечення всіх непрацездатних громадян України за рахунок суспільства.

Громадяни  України  мають  право   на    державне    пенсійне
забезпечення за  віком,  по  інвалідності,  у  зв'язку  з  втратою
годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які  проживають
в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України  на
умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають  за  її
межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами  (угодами)  між  Україною  та
іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться  у
цьому  Законі,  то  застосовуються  правила,   встановлені    цими
договорами (угодами).
 

         Пенсійне забезпечення військовослужбовців та їх
               сімей
     Умови,   норми    та    порядок    пенсійного    забезпечення
військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом
України  про  пенсійне  забезпечення  військовослужбовців  та осіб
начальницького  і  рядового  складу  органів  внутрішніх справ. Їм
надається   також   право   на   одержання  пенсій  на  підставах,
передбачених   цим   Законом,   незалежно  від  місця  проходження
військової  служби.  При  цьому  всі  види  грошового забезпечення
військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою
робітників і службовців.

        Право на соціальну пенсію мають усі  непрацездатні  громадяни
на умовах, що визначаються цим Законом.
    

Право вибору пенсії
     Особам, які мають одночасно право на різні  державні  пенсії,
призначається одна  пенсія за  їх  вибором,  за  винятком  пенсій
інвалідам внаслідок поранення, контузії чи  каліцтва, що  їх  вони
дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків
військової  служби,  або  внаслідок  захворювання, пов'язаного   з
перебуванням  на  фронті  чи  з   виконанням    інтернаціонального
обов'язку.
   

Добровільне страхування додаткової пенсії
     Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мають право
укладати договори  добровільного  страхування  додаткової  пенсії.
Джерелом для  виплати  додаткової  пенсії  в  системі  Української
державної  страхової  комерційної  організації  (Укрдержстрах)   є
страховий фонд, який  складається  на  50  процентів  з  особистих
внесків трудящих і на 50 процентів - з коштів  державного  бюджету
України. Підприємства  та  організації  за  рішенням  адміністрації  і
виборного     органу     первинної    профспілкової    організації
(профспілкового  представника),  якщо  це  передбачено колективним
договором  (угодою),  а  також  колгоспи  та  інші  кооперативи за
рішенням  загальних  зборів  можуть  відшкодовувати працівникам за
рахунок власних коштів, призначених для оплати праці, повністю або
частково  внески,  сплачені  ними  за  договорами    добровільного
страхування  додаткової  пенсії
 

Пенсії за віком на пільгових умовах
     На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно
від місця останньої роботи:

     а) працівники,  зайняті  повний  робочий  день  на  підземних
роботах, на роботах  з  особливо  шкідливими  і  особливо  важкими
умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад
і показників, затверджуваним Кабінетом  Міністрів  України,  і  за
результатами атестації робочих місць:

     чоловіки - після досягнення 50 років і при  стажі  роботи  не
менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

     жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше
15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

     Працівникам, які мають  не  менше  половини  стажу  роботи  з
особливо шкідливими і особливо важкими умовами  праці,  пенсії  на
пільгових умовах призначаються із зменшенням  віку,  передбаченого
статтею 12 цього Закону, на 1  рік  за  кожний  повний  рік  такої
роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

     б) працівники, зайняті повний робочий день на  інших  роботах
із  шкідливими  і  важкими  умовами  праці,  -  за  списком  N   2
виробництв, робіт, професій, посад  і  показників,  затверджуваним
Кабінетом Міністрів України, і за результатами  атестації  робочих
місць:

     чоловіки - після досягнення 55 років і при  стажі  роботи  не
менше 25 років, з них не менше 12 років 6  місяців  на  зазначених
роботах;

     жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше
20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

     Працівникам,  які  мають  не  менше  половини  стажу роботи з
шкідливими і важкими умовами праці,  пенсії  на  пільгових  умовах
призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею  12  цього
Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи  чоловікам
і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

     в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві
сільськогосподарської  продукції  в  колгоспах,  радгоспах,  інших
підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення
55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не
менше 20 років на зазначеній роботі;

     г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами
будівельних,  шляхових   і    вантажно-розвантажувальних    машин,
змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, -  після  досягнення
50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не
менше 15 років на зазначеній роботі;

     д)  жінки,  які  працюють  доярками  (операторами   машинного
доїння),  свинарками-операторами  в  колгоспах,  радгоспах,  інших
підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років
і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання
встановлених норм обслуговування.

     Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в  порядку,
що визначається Кабінетом Міністрів України;

     е) жінки, зайняті протягом  повного  сезону  на  вирощуванні,
збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після  досягнення  50
років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

     є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і
машинах, - за списком  виробництв  і  професій,  затверджуваним  у
порядку, що визначається  Кабінетом  Міністрів  України,  -  після
досягнення 50 років і при стажі  зазначеної  роботи  не  менше  20
років;

     ж) жінки, які працюють у  сільськогосподарському  виробництві
та виховали п'ятеро  і  більше  дітей,  -  незалежно  від  віку  і
трудового стажу, в порядку, що  визначається  Кабінетом  Міністрів
України;

     з)  водії   міського  пасажирського  транспорту   (автобусів,
тролейбусів, трамваїв) і  великовагових  автомобілів,  зайнятих  у
технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

     чоловіки - після досягнення 55 років і при  стажі  роботи  25
років, в тому числі на зазначеній  роботі  не  менше  12  років  6
місяців;

     жінки - після досягнення 50  років  і  при  стажі  роботи  20
років, в  тому  числі  на  зазначеній  роботі  не  менше 10 років.
 

Особливості пенсійного забезпечення працівників,
                зайнятих на підземних і відкритих гірничих
                роботах та в металургії
     Працівники, безпосередньо  зайняті  повний  робочий  день  на
підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи  особовий  склад
гірничорятувальних  частин)  по видобутку вугілля, сланцю, руди та
інших корисних копалин,  на  будівництві  шахт  і  рудників  та  в
металургії,  -  за  списком  робіт  і  професій,    затверджуваним
Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію  незалежно  від
віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25  років,  а
працівники провідних професій на  цих  роботах: робітники очисного
вибою, прохідники,  вибійники  на  відбійних  молотках,  машиністи
гірничих  виймальних машин,  сталевари,  горнові,   агломератники,
вальцювальники  гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів
металу  (вогневим  засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи
кранів    металургійного   виробництва   (відділень   нагрівальних
колодязів  та  стриперних  відділень),  - за умови, якщо вони були
зайняті  на  цих  роботах  не  менше  20  років.  Такий же порядок
пенсійного    забезпечення    поширюється    і   на   працівників,
безпосередньо  зайнятих  повний  робочий день на підземних роботах
(включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по
видобутку  вугілля,  сланцю,  руди  та  інших корисних копалин, що
реструктуризуються  або  знаходяться  в  стадії ліквідації, але не
більше  2  років.       При наявності стажу на підземних роботах  менше  10  років  у
чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний  повний  рік
цих робіт пенсійний вік, передбачений  статтею  12  цього  Закону,
знижується на 1 рік.
 

Пенсії громадянам, які постраждали від
                Чорнобильської катастрофи
     Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які
постраждали від Чорнобильської  катастрофи,  визначаються  Законом
Української РСР "Про статус  і  соціальний  захист  громадян,  які
постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи" ( 796-12 ) або
їм надається право на одержання пенсій на підставах,  передбачених
цим Законом.
 

     Пенсії  за  віком  інвалідам,  учасникам  війни,
                сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та
                осіб начальницького  і  рядового  складу  органів
                внутрішніх справ
     Військовослужбовці, особи  начальницького  і  рядового складу
органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також
ті,  які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва,
одержаних  при  захисті  Батьківщини  або  при   виконанні   інших
обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок
захворювання,  пов'язаного з перебуванням на фронті чи  виконанням
інтернаціонального обов'язку,  а також батьки і дружини (якщо вони
не взяли повторний шлюб) військовослужбовців,  осіб начальницького
і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули)
у  період  проходження  військової  служби  (виконання   службових
обов'язків)   чи   після   звільнення  зі  служби,  але  внаслідок
поранення,  контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків
військової    служби    (службових    обов'язків),   захворювання,
пов'язаного  з  перебуванням  на  фронті,  ліквідацією   наслідків
Чорнобильської   катастрофи   чи   виконанням   інтернаціонального
обов'язку, мають право на пенсію:

     чоловіки -  після  досягнення  55 років і при стажі роботи не
менше 25 років;

     жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше
20 років.

Пенсії за віком багатодітним матерям і матерям
                інвалідів з дитинства
     Жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до
восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства,  які  виховали
їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після  досягнення
50 років і при стажі роботи не менше 15 років із  зарахуванням  до
стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і  "ж"  статті  56).  При
цьому до числа інвалідів з дитинства належать також  діти-інваліди
віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної  пенсії
(стаття 94).

     У разі відсутності  матері,  коли  виховання  дитини-інваліда
здійснювалось його батьком, йому  призначається  пенсія  за  віком
після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.
 

Розміри пенсій за віком
     Пенсії  за  віком  призначаються  в  розмірі  55    процентів
заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального  розміру  пенсії.
За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам  і  20  років
жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш  як
на 1 процент мінімального розміру пенсії.

     Працівникам, зайнятим на роботах,  передбачених  пунктом  "а"
статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає
право на пенсію на пільгових  умовах,  пенсія  збільшується  на  1
процент заробітку.

     Мінімальний  розмір  пенсії за віком встановлюється у розмірі
мінімального  споживчого  бюджету.  В   умовах   кризового   стану
економіки  та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком
встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.

     Мінімальний  розмір пенсії за віком підвищується у зв'язку із
збільшенням величини вартості мінімального споживчого  бюджету  чи
межі малозабезпеченості.     Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а  для
працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а"  статті
13 і статтею 14 цього Закону, -  чотирьох  мінімальних  пенсій  за
віком.

     Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті,
не  може  перевищувати  75  процентів  заробітку,   за    винятком
мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи  понад  25  років  у
чоловіків і 20 - у жінок,  а  працівникам,  зайнятим  на  роботах,
передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - 85
процентів заробітку.

     З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення  в
дію цього Закону, провадиться  їх  перерахунок  виходячи  з  рівня
заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на  1
січня 1992 року.
 

                    ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ
     Умови призначення пенсій по інвалідності
     Пенсії  по  інвалідності  призначаються  в   разі    настання
інвалідності, що спричинила повну або  часткову  втрату  здоров'я,
внаслідок:

     а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

     б)  загального  захворювання  (в  тому  числі  каліцтва,   не
пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

     Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли
настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи
після припинення роботи.
 

     Групи інвалідності
     Залежно від ступеня втрати здоров'я інваліди  поділяються  на
три групи.

     Причини  і  групи  інвалідності,  а  також    час    настання
інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи,
що діють на підставі Положення про них, затверджуваного  Кабінетом
Міністрів України.
 

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва або
                професійного захворювання
     Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового
каліцтва, якщо  нещасний  випадок,  який  спричинив  інвалідність,
стався (крім випадків протиправного діяння):

     а) при виконанні трудових обов'язків (у тому  числі  під  час
відрядження), а також при здійсненні  будь-яких  дій  в  інтересах
підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;

     б) по дорозі на роботу або з роботи;

     в) на території підприємства, організації або в іншому  місці
роботи протягом робочого часу (включаючи і  встановлені  перерви),
протягом  часу,  необхідного  для  приведення  в  порядок  знарядь
виробництва,  одягу  тощо  перед  початком  або  після  закінчення
роботи;

     г) поблизу підприємства, організації або іншого місця  роботи
протягом робочого часу (включаючи  і  встановлені  перерви),  якщо
перебування там  не  суперечило  правилам  внутрішнього  трудового
розпорядку;

     д) при виконанні державних або громадських обов'язків;

     е) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні
державної, колективної та індивідуальної  власності,  а  також  по
охороні правопорядку.

     Список професійних захворювань затверджується в  порядку,  що
визначається Кабінетом Міністрів України.
 

                ПЕНСІЇ В РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА
Члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі
                втрати годувальника
     Право  на  пенсію  в  разі    втрати    годувальника    мають
непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його
утриманні  (стаття  38).  При  цьому  дітям  пенсії  призначаються
незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

     Батьки і чоловік (дружина) померлого, які  не  були  на  його
утриманні, також мають  право  на  пенсію,  якщо  згодом  втратили
джерело засобів до існування.

     Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

     а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18  років  або
старші цього віку, якщо вони стали  інвалідами  до  досягнення  18
років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови,  якщо  вони  не
мають працездатних батьків;

     б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або
досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

     в) один з батьків, або чоловік (дружина),  або  дід,  бабуся,
брат чи сестра, незалежно від  віку  і  працездатності,  якщо  він
(вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами  чи  онуками
померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

     г) дід і бабуся - в разі відсутності  осіб,  які  за  законом
зобов'язані їх утримувати.

     Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти  мають
право  на  пенсію  в  разі  втрати  годувальника  до    закінчення
навчальних  закладів,  але  не  довше  ніж  до  досягнення    ними
23-річного віку.

     Всі правила  цього  Закону,  що  стосуються  сімей  померлих,
відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше)  і  на  сім'ї
безвісти  відсутніх,  якщо  безвісна   відсутність    годувальника
засвідчена у встановленому порядку.
 

Члени сім'ї, які вважаються утриманцями
     Члени сім'ї померлого вважаються  такими,  що  були  на  його
утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували
від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом
засобів до існування.

     Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була  постійним
і  основним  джерелом  засобів  до  існування,  але  які  й   самі
одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
1. Поняття та структурні елементи права соціального забезпечення.

Кожна галузь права є системним явищем. Ознаки цілого знаходять своє відображення в окремому, і навпаки, знаючи властивості елементів – отримуємо інформацію про ціле. Система права соціального забезпечення – це такий розподіл правового матеріалу, який дозволяє наглядно побачити різні частини цієї галузі в їх єдності. Іншими словами, це структурована сукупність правових норм, розподілених за групами – правовими інститутами, які утворюють галузь права соціального забезпечення.

Цілком справедливо, що дослідження системи галузі права соціального забезпечення необхідно розпочати із вирішення питання про об’єктивні критерії її побудови і структурні елементи. А виходячи з того, що система суспільних відносин є надсистемою для системи права, то критерії формування галузей права необхідно шукати саме у відносинах, які формують предмет права соціального забезпечення.

У сучасній науковій літературі тривають дискусії щодо суспільних відносин, які є предметом права соціального забезпечення. Відокремлення певної групи відносин в одну цілісність відбувається за певними ознаками, які притаманні тією чи іншою мірою усім відносинам. З огляду на концепцію соціальних ризиків і сучасні міжнародно-правові акти такою ознакою у контексті соціального забезпечення є соціальні ризики: досягнення пенсійного віку, інвалідність, тимчасова непрацездатність, смерть годувальника, безробіття, малозабезпеченість, виховання дітей, необхідність у медичній допомозі, лікуванні. Внаслідок виникнення будь-якого із цих соціальних ризиків особа втрачає або отримує в неповному обсязі певні блага: матеріального чи нематеріального характеру (заробіток, доходи, здоров’я, здатність до самообслуговування тощо), які самостійно вона відновити чи компенсувати, як правило, не спроможна.

Будь-який вид соціального забезпечення – це закріплена в нормах права форма забезпечення належного життєвого рівня громадян у випадках соціальних ризиків.

Саме соціальний ризик може бути основним системоутворюючим критерієм системи права соціального забезпечення загалом, тобто визначати коло якісно однорідних суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права. Однак, разом із тим, соціальний ризик є основним диференційним критерієм, згідно з яким відбувається поділ особливої частини права соціального забезпечення на окремі правові інститути.

Як відомо, наявність самостійного предмета правового регулювання свідчить про існування самостійної галузі права. При цьому правові норми, правові інститути та підгалузі як елементи системи галузі права є взаємопов’язаними.

Система права соціального забезпечення, вибудувана за відповідними критеріями, має відповідати таким вимогам:

1) давати повне й об’єктивне розуміння про право соціального забезпечення;

2) бути зручною базою для систематизації соціально-забезпечувального законодавства.

Першим таким критерієм вважається змістовна об’ємність правової норм, тобто її властивість впливати на певну групу відносин. За цим критерієм право соціального забезпечення поділяють на загальну та особливу частини. Якщо норма права стосується галузі загалом або регулює значну групу відносин, тоді таку норму відносять до загальної частини. Як правило, правові норми загальної частини не врегульовують конкретних відносин між суб’єктами. Однак вони виконують надзвичайно важливу функцію – створюють "обличчя" і відображають "дух" галузі. І тут перш за все потрібно згадати про норми, які відображають принципи і завдання правового регулювання, відповідно до яких розбудовується галузь права. Так, Концепція соціального забезпечення, затверджена постановою Верховної Ради України, визначає, що соціальне забезпечення охоплює тільки тих громадян, які працюють за наймом, членів їх сімей та непрацездатних осіб, а на громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, поширюються лише ті соціальні гарантії, у фінансуванні яких вони беруть участь. Крім цього, соціальне забезпечення різних соціально-демографічних груп населення диференціюється залежно від ступеня їх економічної самостійності, працездатності, можливостей підвищення рівня матеріального добробуту тощо.

Крім норм-принципів, до загальної частини входять норми права, які визначають права людини в галузі соціального забезпечення; норми права, які встановлюють систему соціальних нормативів; норми, що містять державні гарантії у сфері соціального забезпечення.

Важливою складовою загальної частини є правові норми, які визначають основні права людини в галузі соціального забезпечення. У Конституції України, поряд із іншими соціальними правами, громадянам України гарантується право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, право на охорону здоров’я, медичну допомогу. Правова фіксація вичерпного переліку соціальних ризиків є дуже важливою. Така необхідність викликана специфікою соціально-забезпечувальних відносин, в яких тісно переплітаються приватні і загальнодержавні інтереси, адже соціальне забезпечення виконує важливі політичні та соціальні функції в державі. Про змішаний приватно-публічний характер соціально-забезпечувальних відносин Уже не раз згадувалось у науковій літературі. Враховуючи певну конфліктність, необхідно детально визначити випадки, коли суспільство гарантує особі соціальне забезпечення. А умови, за яких особа має право вимагати такого забезпечення, регламентуються нормами права, які визначають організаційно-правові форми соціального забезпечення. Йдеться про правові норми, які в загальному вигляді регламентують способи, якими держава забезпечуватиме права людини в цій галузі: фінансування соціального забезпечення за рахунок соціального страхування та бюджетних коштів, диференціація соціального забезпечення залежно від трудової діяльності, потреб та інших факторів. Таким поєднанням забезпечується вирішення проблеми, в якій, з одного боку, визначається потреба особи внаслідок настання соціального ризику, а з іншого – який вид (чи види) соціального забезпечення і в якій організаційно-правовій формі має буде надано.

Особливу частину системи права соціального забезпечення складають норми, які визначають способи організації соціального забезпечення та умови надання окремих його видів. Ці норми можна групувати за різними критеріями. Найпростіше було б розмежувати правові норми, які регулюють матеріальні соціально-забезпечувальні відносини та процедурні. Однак такий поділ є доволі громіздким і не дає повного розуміння про право соціального забезпечення загалом. За організаційно-правовою формою соціального забезпечення розрізняють правові норми загальнообов’язкового державного соціального страхування і надання соціальної допомоги. За видом соціального забезпечення розрізняють правові норми, що визначають надання пенсій, допомог, послуг. На підставі соціального ризику як критерію класифікації правові норми поділяються на такі, що регулюють: надання соціального забезпечення у випадку настання пенсійного віку, безробіття, тимчасової непрацездатності, нещасного випадку на виробництві, малозабезпеченості і т.д. На жаль, жодний із цих критеріїв не забезпечує створення повної і зручної для використання структури особливої частини права соціального забезпечення. Тому, на нашу думку, при визначенні системи особливої частини доцільно скомбінувати всі ці та інші можливі критерії.

Можна виокремити такі елементи особливої частини права соціального забезпечення:

Коли дитина інвалід ...

Міжнародна конференція "Дитина-інвалід в Україні: сучасна ситуація та проблеми" за участю провідних фахівців у галузі соціальної роботи, спеціальної педагогіки, соціального захисту з України та Великої Британії, а також представників українських неурядових організацій, які опікуються проблемами дітей-інвалідів, відбулася в травні 1997 в Києві. Вона була організована Школою соціальної роботи Києво-Могилянської Академії за підтримкою проекту ТЕМПУС (що працює в межах програми TACIS).
              "Довгий час проблеми дітей-інвалідів були вузькою прерогативою соціальних служб. До1991 року статистика фактично не велася. Після введення нового порядку призначення соціальних пенсій кількість зареєстрованих дітей-інвалідів різко зросла",- сказав під час відкриття конференції керівник правничого відділу НаУКМА Віктор Бондаренко. Він навів такі цифри: на 1 січня 1995 року в Україні налічувалося понад 135,4 тис дітей-інвалідів, або в середньому 120 з кожних 10 тисяч дітей. З 1992 до 1995 року вдвічі зросла кількість вроджених вад розвитку, з 8,2 до 16,7 на 10 тис. дітей. Перше місце серед причин інвалідності займають захворювання нервової системи та органів чуття (43%), друге - психічні розлади (24% у 1994 році), третє - вроджені вади розвитку (14%).
Важливою та кропіткою справою був і залишається соціальний захист дітей-інвалідів, особливо тих, котрі мають обмежену здатність до самообслуговування та виховуються вдома. У суспільстві поки що мало змінилися психологічні стереотипи у ставленні до інвалідів, так само мало змінилося ставлення до проблем інвалідів з боку фахівців. У нашій країні ідея рівних прав та надання рівних можливостей дитині-інвалідові ще не є загально визнаною, багато дітей позбавлені права на навчання, бракує сучасних підходів до питань соціального захисту та допомоги родинам, що виховують дитину-інваліда за умов мінімальної підтримки з боку держави.
На конференції розглянуті європейські моделі допомоги дитині-інвалідові: схеми тимчасового догляду, допомога у громаді, програми захисту прав, моделі, що сприяють інтеграції дітей-інвалідів у сіспільстві. Обговорено роль недержавних організацій у вирішенні проблем дітей-інвалідів, обговорено ідею деінституалізації.             
              Перед учасниками конференції виступили: керівник Школи соціальної роботи професор Володимир Полтавець, директор проекту "Темпус" професор Шуламіт Рамон (Кембрідж, Великобританія), директор Соціальної служби для молоді м.Києва Олександр Кузьменко, голова правління Благодійного товариства "Церебрал" Лія Ременик, доктор Джо Лукас, координатор проекту "Темпус" в Україні (Великобританія), та інші фахівці. Хоча, звичайно, рівень життя у Великобританії та в Україні суттєво відрізняється, проте, як зазначила доктор Джілл Брідж (Лондон, Великобританія), "діти-інваліди є в кожній країні, у них однакові проблеми, отож, є й однакові рішення".